Фінансова політика України на сучасному етапі
Методологічно-правові засади фінансової політики сучасної України та її реалізація. Особливості і завдання фінансової політики. Фінансові проблеми програми "Україна 2010". Аналіз стану та виконання бюджету Донецької області в якості практичного прикладу.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.05.2009 |
| Размер файла | 69,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Фінансова політика України на сучасному етапі
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Методологічно-правові засади фінансової політики сучасної України
- 1.1 Сутність фінансової політики.
- 1.2 Методологічно-правові засади реалізації фінансової політики в Україні
- 1.3 Завдання фінансової політики
- 1.4 Фінансові проблеми програми "Україна 2010"
- Висновки до розділу 1
- Розділ 2. Аналіз стану бюджету Донецької області
- Висновки до розділу 2
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
Фінансова система є основою для створення певної фінансової політики держави. Саме на фінансовій політиці ґрунтується співробітництво об'єктів фінансової системи всередині країни та зовнішнє співробітництво. Фінансова політика - це сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему.
Фінансова система України за останні 10 років зазнала істотних змін, але багато з них не дістали відповідного відображення у законодавстві. Україна потребує чіткої правової та адміністративної основи управління податково-бюджетною сферою. Це означає, що всі функції та механізми такого управління (бюджетною та позабюджетною діяльністю) повинні у повному обсязі регламентуватися законами та відповідними нормативними актами. Зрозуміло, що державні кошти слід виділяти та витрачати лише за наявності відповідних на це правових повноважень.
Вивчення особливостей фінансової політики держави є запорукою розробки нових напрямків та вдосконалення вже прийнятих, тому ця тема не втрачає своєї актуальності.
Мета даної роботи - дослідження особливостей фінансової політики України в розрізі теоретичних та практичних аспектів. В якості практичного прикладу проводиться аналіз доходної частини бюджету Донецької області. В контексті мети поставлено наступні задачі виконання курсової роботи:
Характеристика теоретичних засад фінансової політики в цілому та фінансової політики України зокрема.
Дослідження особливостей та правових засад фінансової політики України на сучасному етапі.
Практичний аналіз виконання бюджету за обраним варіантом.
Огляд джерел інформації для теоретичної частини курсової роботи включає такі види:
законодавчі та нормативні акти України та міжнародного права;
підручники та навчальні посібники;
монографії та наукові статті в спеціальних періодичних друкованих виданнях;
науково-публіцистичні статті в друкованих засобах масової інформації тощо.
Розділ 1. Методологічно-правові засади фінансової політики сучасної України
1.1 Сутність фінансової політики.
Фiнансова полiтика - це частина економiчної полiтики. Головним завданням фiнансової полiтики є забезпечення реалiзацiї тої чи iншої державної програми вiдповiдними фiнансовими ресурсами.
Проявляється фінансова політика у [7]:
фiнансовому законодавствi;
в системi форм i методiв мобiлiзацiї фiнансових ресурсiв (найважливiшими з яких є податки);
в перерозподiлi фiнансових ресурсiв мiж окремими верствами населення, галузями дiяльностi, регiонами країни;
в структурi доходiв i видаткiв бюджетiв та iн.
Найважливішими умовами результативності фінансової політики є:
врахування дiї економiчних законiв розвитку суспiльства;
вивчення та використання досвiду попереднiх етапiв господарського будiвництва;
врахування специфiки сучасних умов, змiни у зовнiшнiй та внутрiшнiй полiтицi;
комплекснiсть у розробцi заходів, пов'язаних iз вдосконаленням фiнансових вiдносин.
Фiнансова полiтика має надзвичайно велике значення в життi суспiльства i при дотриманнi вищенаведених умов може сприяти розвитку продуктивних сил, покращанню добробуту населення, вирiшенню нацiональних i мiжнародних проблем, пiдвищенню обороноздатностi країни. В залежностi вiд характеру заходів i часу, на якi вони розрахованi, розрiзняють наступні поняття: фінансова стратегія і фінансова тактика.
Мобілізація - це комплекс заходів, які здійснюються у державі з метою планомірного формування фондів коштів. Збирання коштів здійснюється за допомогою обов'язкового та добровільного методів мобілізації. Обов'язковий метод являє собою, по суті, справляння податків, зборів та інших обов'язкових платежів, за рахунок яких і формуються переважно доходна частина бюджетної системи країни та цільові фонди коштів. Держава на рівні закону встановлює вид обов'язкового платежу, розмір, ставки, об'єкт та платників, порядок справляння. Метод обов'язкових відрахувань застосовується і при проведенні обов'язкового державного страхування.
Добровільний метод мобілізації передбачає відсутність імперативу з боку держави при здійсненні платежів і реалізується у вигляді грошово-речових лотерей, благодійних допомог, пожертвувань, дарунків, траншів тощо. До добровільного методу мобілізації слід віднести й позики, що здійснюються державою та органами місцевого самоврядування шляхом емісії державних або муніципальних цінних паперів з метою покриття дефіциту бюджету або виконання певних цільових програм. Зокрема, Бюджетний кодекс України доходами бюджету вважає усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України, включаючи трансферти, дарунки, гранти.
Розподіл коштів є також одним важливих напрямів фінансової діяльності держави. Саме під час розподілу коштів чіткіше простежуються пріоритети державної політики та її співвідношення із функціями держави, в тому числі закріпленими у законодавстві (в першу чергу в Конституції України). На цьому етапі дістає своє відображення перерозподільча функція фінансів. Розподіл коштів здійснюється на підставі Бюджетного кодексу України відповідно до затверджених річних фінансових планів як держави (державний бюджет), так і окремих суб'єктів (місцеві бюджети, бюджетні розписи, кошториси бюджетних установ тощо).
До основних методів розподілу коштів належать фінансування й кредитування. Фінансування - це безповоротний, безоплатний, цільовий відпуск коштів, що здійснюється на підставі затверджених фінансових планів з відповідного централізованого фонду коштів; кредитування - виділення коштів на певний термін на засадах оплатності та поворотності з додержанням цільового призначення. Ці методи у свою чергу поділяються на кілька підвидів залежно від об'єкта та суб'єктів, які беруть участь у відносинах з розподілу фінансових ресурсів, що перебувають у фондах коштів. Зокрема, бюджетні установи можуть отримувати кошти як на умовах фінансування, так і кредитування.
До методів використання фінансових ресурсів відносять плановість, цільовий характер використання коштів, ефективність та економію, науково-методологічний підхід у визначенні обсягів видатків, використання коштів у межах встановлених лімітів та інші методи. Видатки здійснюються за економічним призначенням (залежно від тих сфер та економічних операцій, куди спрямовуються кошти) та за функціональним призначенням (залежно від напрямів спрямування коштів на виконання функцій держави, АРК, органів місцевого самоврядування тощо).
Перелічені методи фінансової діяльності є основними, але не вичерпними. Так, на всіх етапах фінансової діяльності застосовується метод фінансового контролю. Його призначення є досить важливим, оскільки фінансові ресурси завжди обмежені, їх мобілізація й витрачання регламентуються спеціальними правовими нормами. Фінансовий контроль є постійним і всебічним, оскільки фактично охоплює всі аспекти діяльності держави, юридичних та фізичних осіб. Звідси випливають і широкі повноваження органів фінансового контролю. Фінансова діяльність кожного суб'єкта має бути прозорою і здійснюватися у межах чинного законодавства.
Говорячи про фінансову діяльність, не слід забувати й такого важливого аспекту, як аналіз перспектив інтеграції України до Європейського Союзу. Процес розширення ЄС слід розглядати як один з визначальних факторів розбудови сучасного українського законодавства, метою якого на рівні державної політики є поступова гармонізація із законодавством ЄС. Однією зі сфер такої гармонізації є саме галузь фінансового права - фіскальне, банківське, бюджетне законодавство. Розширення ЄС з єдиною валютною системою сприятиме збільшенню обсягів використання евро у зовнішньоекономічних відносинах України, а отже, й деякому ослабленню однобічної залежності української гривні від долара СІЛА. Активне використання євро (з орієнтацією на нього в курсовій політиці) - один з факторів, що забезпечуватиме підвищену передбачуваність валютної політики України, зменшення валютних ризиків для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
Більшість спеціалістів, у тому числі й міжнародні експерти провідних фінансових інституцій, наголошує на тому, що Україна у змозі створити національний фінансовий ринок сучасного рівня.
Фінансову систему держави можна розглядати у кількох аспектах. Зокрема, фінансова система - це сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави, тобто діяльності з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів для виконання завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування [12].
З іншого боку (в організаційному аспекті), фінансову систему можна розглядати як сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють у межах своєї компетенції керівництво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ, організацій, що беруть у ній участь.
Якщо характеризувати фінансову систему з позицій економіки, то вона буде значно ширшою і включатиме державні фінанси (бюджет держави, фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси державних підприємств), фінанси суб'єктів господарювання, міжнародні фінанси (валютний ринок, фінанси міжнародних організацій, міжнародні фінансові інституції) та фінансовий ринок (ринок грошей, ринок капіталів, кредитний ринок та ринок цінних паперів).
Державні фінанси, відіграючи винятково важливу роль в економіці, не можуть розглядатися як єдиний або найголовніший інструмент економічної політики. Сам стан державних фінансів та формування доходної і видаткової частин бюджету залежать від багатьох чинників, хоч недооцінювати його вплив на економіку країни також не слід.
Фінансова система України як предмет дослідження фінансового права) складається з таких основних ланок: державний бюджет та місцеві фінанси, фінанси державних підприємств, установ та організацій, спеціальні цільові фонди та кредит.
Фінансова стратегія - це основнi напрями використання фiнансiв на тривалу перспективу [14]. Прикладом стратегiчних завдань i вiдповiдно їх фiнансового забезпечення є: впровадження власної грошової одиницi, проведення приватизацiї, подолання iнфляцiї i спаду виробництва.
Фінансова тактика спрямована на вирiшення завдань окремого етапу розвитку країни i полягає у змiнi форм органiзацiї фiнансових вiдносин. Яскравим прикладом фiнансової тактики є удосконалення системи оподаткування, надання пiльг окремим платникам, територiальний перерозподiл фiнансових ресурсiв через бюджетну систему.
1.2 Методологічно-правові засади реалізації фінансової політики в Україні
В кожнiй країнi конкретнi методи проведення фiнансової полiтики залежать вiд iсторичних умов, рiвня економiчного розвитку, нацiональних традицiй та iнших чинникiв. Сучасну фiнансову полiтику України в значнiй мiрi визначає важкий стан економiки, як наслідок тривалої фінансової кризи.
У 1990 році в Україні була розроблена і прийнята Концепція переходу до ринкової економіки. В цьому важливому документі були накреслені напрямки фінансової стратегії уряду на перспективу в зв'язку з необхідністю переходу до ринкової економіки. В концепції була дана характеристика основних рис ринку в Україні, моделей та етапів переходу до нього. Визначені головні завдання [12]:
проведення роздержавлення і приватизації підприємств;
здійснення земельної реформи;
демонополізація економіки;
свобода підприємництва;
реформа фінансово-бюджетної і банківської систем, нормалізація грошового обігу;
створення ринкової інфраструктури, в т. ч. фінансового ринку;
державне регулювання економіки з допомогою ринкових методів;
забезпечення соціального захисту населення;
вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності з метою зміцнення позицій країни у світовому співтоваристві;
захист і оздоровлення екологічного середовища.
Звичайно, що вирішення всіх завдань, поставлених Концепцією вимагає тривалого часу, більшість з них залишаються актуальними і в умовах сьогодення.
Економічна ситуація, в якій опинилася Україна на початку 90х років, виявилася чи не найскладнішою серед усіх постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, і тому практична реалізація поставлених завдань виявилася занадто складною. В економіці країни спостерігалося загострення кризових процесів. Було допущено ряд помилок в економічній політиці, у здійсненні зовнішньоекономічного курсу, ігнорувалися специфічні умови ринкової трансформації економіки України. В таких умовах було прийнято рішення про здійснення радикальних економічних реформ, спрямованих на розбудову в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення реального повороту всієї господарської системи до людини. З цією метою в галузі фінансової політики передбачається проведення глибокої реформи фінансової і бюджетної системи шляхом [8]:
реального розмежування фінансової та кредитної системи країни;
відокремлення фінансів державних підприємств від державного бюджету;
розробки зведеного балансу фінансових ресурсів держави для відображення процесів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів держави, суб'єктів господарювання і населення;
забезпечення децентралізації державних фінансів, розмежування державного та місцевого бюджетів за джерелами надходжень та витрат;
перебудова податкової системи у напрямі її подальшої лібералізації;
запровадження системи достовірного фінансового обліку, звітності та своєчасної сплати податків; - зменшення бюджетних видатків та відповідне ліквідація дефіциту державного бюджету;
формування ринку обслуговування державного боргу на основі розміщення на ньому державних позик та облігацій, державних короткострокових казначейських зобов'язань.
В умовах ринку одним з найважливіших важелів впливу держави на економіку є податки, з допомогою яких визначають пропорції розподілу валового національного продукту, темпи нагромадження, здійснюють вплив на платоспроможний попит населення і рівень його добробуту тощо. І тому питання податкової політики завжди знаходилися в центрі уваги парламенту і уряду України.
Але до 1995 року всі зміни, що передбачалися в цій галузі, мали обмежений характер і торкалися окремих аспектів оподаткування. І тому було прийнято рішення про проведення в Україні податкової реформи, метою якої є [6]:
пом'якшення податкової політики;
стимулювання вітчизняного виробництва;
посилення податкової та платіжної дисципліни і забезпечення своєчасних надходжень до державного бюджету.
Реалізація цієї мети повинна бути забезпечена через [9]:
створення стабільної податкової системи;
спрощення обчислення податків і сплата їх у такі строки, які б забезпечували можливість платникам враховувати це під час планування фінансово-господарської діяльності наступного періоду;
зменшення рівня розміру податкових вилучень починаючи;
чітке визначення об'єктів оподаткування для запобігання випадкам подвійного оподаткування;
упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну сплату;
скасування пільг в оподаткуванні, наданих за галузевим принципом або окремим суб'єктам господарювання з одночасним запровадженням механізму реструктуризації безнадійної заборгованості за податковими зобов'язаннями;
зменшення ставок податків на імпортну продукцію, яка необхідна для вітчизняних виробників і збільшення податків на продукцію, яка імпортується в Україну і призначена для кінцевого споживання, за умови що аналогічна продукція виробляється в Україні;
посилення оподаткування бартерних товарообмінних операцій та операцій з давальницькою сировиною;
скасування авансової сплати податків та запровадження їх сплати раз на місяць;
перехід до обчислення оподатковуваного прибутку як різниці між валовим доходом та валовими витратами виробництва (обігу).
Першим кроком у проведенні податкової реформи в Україні стало прийняття в 1997 році Законів України: "Про систему оподаткування", "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств". Наступним важливим кроком є прийняття Податкового кодексу.
1.3 Завдання фінансової політики
До найважливіших завдань у сфері фінансової політики належать [11]:
забезпечення збалансованості бюджетів;
оптимізація рівня бюджетного дефіциту;
посилення контрольної роботи за витрачанням бюджетних коштів;
виділення державних інвестицій тільки на конкурсній, зворотній основі; скорочення державних запозичень, здешевлення обслуговування державного боргу;
використання в процесі бюджетного планування соціальних стандартів та нормативів;
скорочення обсягу дотацій та субсидій з бюджету;
зміцнення доходної бази органів місцевого самоврядування, закріплення за місцевими бюджетами доходів, достатніх для виконання їх функцій;
вдосконалення міжбюджетних відносин, забезпечення їх стабільності, посилення заінтересованості місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у збільшенні власних доходів та своєчасному і повному справлянні податків;
вдосконалення оплати праці в бюджетній сфері та ін.
З бюджетної політикою тісно пов'язана податкова реформа, основними завданнями якої є [13]:
1) забезпечення стабільності системи оподаткування, зниження податкового навантаження, впорядкування пільг по податках, вдосконалення податкового законодавства (розробка Податкового кодексу). Зменшення нарахувань на фонд оплати праці при оподаткуванні доходів фізичних осіб;
2) створення дієвого механізму контролю за сплатою податків, зборів, посилення відповідальності за ухилення та несвоєчасну сплату;
3) додержання міжнародних угод з питань оподаткування, наближення податкового законодавства України до законодавства країн Європейського Союзу.
Створення ефективної фінансової системи в Україні неможливе без розвитку фінансового, в т. ч. фондового ринку. Однією з умов його функціонування є вдосконалення державного регулювання ринку цінних паперів, яке повинно охопити [15]:
регулювання випуску та обігу цінних паперів (РЦП), діяльності учасників РЦП;
захист прав інвесторів, контроль за їх дотриманням;
контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на РЦП; удосконалення управління державними корпоративними правами;
контроль достовірності інформації, яка подається учасниками РЦП.
В подальшому розвитку фондового ринку України пріоритетними напрямками повинні бути розвиток корпоративних цінних паперів, розбудова інфраструктури фондового ринку, активізація вторинного РЦП. Відносно ринку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) передбачається ряд заходів, спрямованих на подолання допущених у попередні роки прорахунків. Це, зокрема:
створення єдиної системи управління державним боргом для забезпечення зниження вартості його обслуговування;
випуск державних облігацій для фізичних осіб з фіксованим доходом на основі прогнозу помісячного індексу інфляції на найближчі роки;
підтримка вторинного ринку Національним банком України;
обмеження випуску державних боргових інструментів на внутрішньому ринку потребами обслуговування державного боргу;
запровадження ідентифікації державних облігацій в міжнародній системі.
1.4 Фінансові проблеми програми "Україна 2010"
На виконання розпорядження Президента України від 26 лютого 1998 р. № 43 провідними вченими і практиками нашої країни була розроблена програма розвитку на дванадцятирічний термін "Україна 2010" [19]. В основу програми покладено фундаментальну ідею забезпечення пріоритету прав і життєдіяльності, оцінку стану її реалізації в Україні та визначення відповідних інтегральних прогнозних показників на період до 2010 року. Для вирішення цього питання застосовувалися вітчизняні та зарубіжні методики розрахунку показників людського розвитку та конкурентоспроможності країн та ін.
Поряд із цим була поставлена мета більш чітко визначити місце і роль України в геополітичному та геоекономічному просторі, відстежити основні тенденції і варіанти розвитку цивілізації та українського суспільства, накреслити конкретні цілі, рамкові умови та пріоритети до 2010 року з урахуванням наявних матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів держави, накреслити оптимальні шляхи їх досягнення. Програма складається з восьми розділів. В першому розділі "Національні інтереси України в контексті розвитку світової цивілізації" дана характеристика становища України як незалежної держави наприкінці ХХ ст., визначені етапи соціально-економічного розвитку та загальні національні цілі на період до 2010 року, а також довгострокові передумови та фактори розвитку.
В другому розділі "Ідея соціального прогресу і стабільності" визначено основні напрямки соціальної політики у державі, яка виходить із необхідності забезпечення кожній людині роботу, достаток, здоров'я та духовність. Особлива увага приділена таким проблемам, як розвиток системи соціального страхування, освіти, науки, відродження української культури, тенденціям демографічного розвитку, підтримці сім'ї та молоді тощо.
Реформа системи соціального страхування в Україні буде проведена з метою підвищення рівня соціальної захищеності громадян, посилення мотивації до праці, персональної відповідальності працівників та роботодавців за формування коштів страхових фондів. Для цього передбачається запровадити п'ять програм загальнообов'язкового державного соціального страхування:
1) пенсійного;
2) медичного;
3) у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
4) на випадок безробіття;
5) від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Важливою складовою соціальної політики держави є реформа пенсійного забезпечення, в результаті її проведення передбачається відновити діференціацію пенсій, встановити залежність розмірів пенсій від трудового вкладу та страхового стажу кожної особи. З метою створення організаційних передумов буде впроваджено автоматизований персоніфікований облік відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування.
У найближчі роки проходитиме вже розпочатий процес становлення системи недержавних корпоративних пенсійних фондів в гірничодобувній, металургійній, хімічній промисловості, атомній енергетиці, а також в окремих підгалузях машинобудування. Внаслідок цього зменшиться чисельність пільгових категорій пенсіонерів, яким надано право дострокового виходу на пенсію, та продовжиться працездатний вік працівників вказаних галузей.
Прогнозується подальший розвиток системи додаткового добровільного пенсійного страхування.
В третьому розділі програми "Україна 2010" "Демократичні перетворення та формування відкритого суспільства" визначено мету розвитку Української держави: формування громадянського суспільства, яке на основі правових норм встановлює оптимальне співвідношення інтересів окремих особистостей, соціальних угруповань і суспільства в цілому. Визнано, що соціальною базою такого суспільства повинен стати середній клас, інтереси якого тісно пов'язані з національними інтересами держави. Демократичні перетворення неможливі без соціального партнерства та партійного плюралізму, консолідації українського суспільства незалежно від національної приналежності, поєднання інтересів держави, суспільства і церкви у справі становлення моралі та духовного розвитку громадян.
В розділі четвертому "Стратегія економічного зростання" обґрунтована ефективність обраної стратегії соціально-економічного розвитку виходячи з відтворювальних пропорцій та динаміки валового внутрішнього продукту, які найбільш яскраво характеризують якісні риси економічної моделі.
Необхідною передумовою економічного зростання є активна інвестиційна політика, яка повинна передбачати:
відновлення стимулів до нагромадження капіталу та розвитку матеріально-технічної бази суб'єктів господарювання;
зростання обсягів інвестування в реальний сектор економіки більшими темпами у порівнянні з ростом обсягів ВВП;
пожвавлення інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання;
підвищення рівня ефективності використання капіталів; посилення мотивації до нагромадження фінансових ресурсів населенням та їх інвестування в реальний сектор економіки;
направлення ресурсів, які акумулюються у фінансово-кредитній сфері на інвестування в реальний сектор економіки;
узгодження грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики з цілями інвестиційної стратегії;
залучення іноземних інвестицій в Україну.
Стратегія економічного зростання передбачає забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, структурну перебудову економіки, оздоровлення банківської системи. Дієвим інструментом управління економікою повинна стати бюджетна і податкова політика.
П'ятий розділ програми "Пріоритети науково-технічного та інноваційного розвитку" визначає стратегічні напрямки реформування відносин в сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, механізм державної підтримки, формування системи державного програмно-цільового управління науково-технічним прогресом (НТП). Серед методів стимулювання науково-технічної та інвестиційної діяльності важливе місце належить податковим (пільгам по податкам, в т. ч. по податку на прибуток підприємств) і бюджетним (пряме державне фінансування).
В шостому розділі "Промисловий та агропромисловий розвиток" конкретизовані стратегічні завдання в окремих галузях промисловості, агропромислового комплексу (АПК), транспорту, зв'язку.
В сьомому розділі "Інституціональні та організаційні механізми економічного зростання" розглянуті проблеми приватизації та зміни структури власності, розвитку конкуренції, антимонопольного регулювання, управління об'єктами державної форми власності, стимулювання малого і середнього бізнесу, легалізації "тіньової" економіки, проведення адміністративної реформи, удосконалення регіональної структури економіки.
Заключний восьмий розділ програми "Україна 2010" "Активізація зовнішньоекономічної діяльності" визначає напрямки співробітництва України з іншими державами, інтеграційними угрупуваннями (ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР та ін.). Відзначено, що зовнішньоекономічна політика повинна бути спрямована на зміцнення позицій України в світовій торгівлі та забезпечувати вихід на нові ринки.
Втілення цілей передбачених Програмою "Україна 2010" вимагає прийняття відповідних заходів. Протягом 1999 - 2000 рр. вийшло багато Указів Президента України з питань, які мають виняткове значення для реалізації загальнонаціональних цілей розвитку і конкретизують положення перспективної програми, пропонують механізми їхньої практичної реалізації. Це Укази: "Про Основні напрями інвестиційної політики на 19992001 роки" (від 18.08.1999 р), "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" (від 3.12.1999 р), "Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні" (від 29.12.1999 р), "Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року" (від 24.05.2000 р) та інші.
Висновки до розділу 1
Проаналізувавши теоретичні особливості реалізації фінансової політики України, можна дійти наступних висновків.
Фінансова політика держави залежить від багатьох як зовнішніх, так і внутрішніх факторів.
До зовнішніх слід віднести залежність держави від економічних взаємовідносин з іншими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших видів ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції з світовими економічними системами тощо.
Внутрішні фактори, які суттєво впливають на фінансову політику, - це форма власності на основні засоби виробництва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту населення, інтелектуальний рівень його, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвитку форм кредитування тощо. На фінансову політику держави впливають також інші фактори, що диктуються тими економічними умовами, які склалися на цьому етапі господарського розвитку. У зв'язку з цим фінансова політика - це динамічний процес, що змінюється, коригується з урахуванням практичної необхідності.
Водночас є загальні принципи фінансової політики для держав з ринковою економікою, розвиненими демократичними засадами суспільного життя. В цих умовах фінансова політика держави має спрямуватися на створення сприятливих фінансових умов для розвитку виробництва тих галузей, які мають вирішальне значення для задоволення потреб населення. Цього можна досягти завдяки як вишукуванню додаткових інвестицій в ці галузі, стимулюванню залучення додаткових коштів самих підприємницьких структур, так і створенню сприятливих фінансових можливостей для іноземних інвесторів. Сприятливі умови для іноземних інвесторів це пенні податкові пільги, можливість вивезення одержаного прибутку, гарантії збереження та захисту майна іноземних інвесторів.
Стимулювання інвестицій у розширення виробництва за рахунок коштів підприємницьких структур має здійснюватися з урахуванням (форми власності, галузі виробництва, природних умов, територіального розміщення, інших факторів. Тут потрібен диференційований підхід, оскільки лозунг про створення однакових можливостей для всіх с ні чим іншим, як спрощенням проблеми до такого рівня, що вона втрачає, зміст і практичне значення. Звичайно, тут також мають використовуватися податкові пільги, гарантії вільного ціноутворення, сприятливі форми кредитування.
Перший принцип фінансової політики можна сформулювати як постійне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення.
В умовах ринкової економіки діють саморегулюючі фактори, які забезпечують надходження і перерозподіл капіталів у сфері виробництва. Механізм ринку робить усіх учасників виробничого процесу заінтересованими у розширенні виробництва і одержанні доходу на капітал.
Другим напрямом фінансової політики держави є мобілізація і використання фінансових ресурсів на забезпечення соціальних гарантій. Як уже зазначалося, можливості ринкової економіки все ж обмежені. Ці обмеження особливо чітко виявляються при вирішенні соціальних проблем суспільства. Більшість соціальних гарантій мають загальнодержавне значення. Їх не під силу вирішити окремим підприємницьким структурам і навіть цілим компаніям. Проте потребу в них відчувають усі. Такими соціальними гарантіями є освіта, оборона, охорона здоров'я, культура, державне управління, єдині енергетичні та комунікаційні системи тощо. Не менш важливе значення мають соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомоги.
Третій напрям фінансової політики - вплив за допомогою фінансового механізму на раціональне використання природних ресурсів, заборону технологій, цю загрожують здоров'ю людини. З одного боку, держава домагається від виробничих структур відшкодування витрат на відновлення природного середовища, а з іншого, використовуючи фінансові важелі, закриття шкідливих виробництв і впровадження передових ресурсозберігаючих технологій Цими інструментами є податки, штрафи та інші санкції.
Розділ 2. Аналіз стану бюджету Донецької області
Проведемо аналіз стану бюджету Донецької області за два роки. Вихідні дані розташовані у таблиці 2.1 Стовпці 4, 7, 8 розраховуються, виходячи з даних попередніх стовпців. Відсоток виконання розраховується за формулою:
(2.1)
Темп росту розраховується наступним чином:
(2.2)
За підсумками розрахунків здійснюються висновки, побудова порівняльних графіків та діаграм.
Загальний фонд бюджету формується за рахунок податків та відрахувань, відрахувань та інших надходжень. Спеціальний фонд - це плата за послуги бюджетних установ. Разом доходи загального та спеціального фондів бюджету складають доходну частину бюджету області.
Проаналізуємо бюджет Донецької області за два роки.
Таблиця 2.1. Доходна частина бюджету Донецької області
|
Стаття доходів |
1-ий рік |
2-ий рік |
Темп росту,% |
|||||
|
План, тис. грн. |
Факт, тис. грн. |
% виконання |
План, тис. грн. |
Факт, тис. грн. |
% виконання |
|||
|
Загальний фонд |
||||||||
|
Прибутковий податок з громадян |
412979,1 |
548139,8 |
132,73 |
588018,7 |
686340,8 |
116,72 |
25,21 |
|
|
Податок на прибуток підприємств комунальної власності |
- |
- |
- |
19055,7 |
11321,2 |
59,41 |
- |
|
|
Плата за землю |
69422,9 |
73129,1 |
105,34 |
81954,0 |
97945,8 |
119,51 |
33,94 |
|
|
Плата за ліцензії |
22,0 |
-1,3 |
-5,91 |
111,0 |
175,2 |
157,84 |
13376,92 |
|
|
Плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності |
926,1 |
1480,7 |
159,89 |
1306,5 |
1520,3 |
116,36 |
2,67 |
|
|
Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами |
3,6 |
9,6 |
266,67 |
6361,4 |
6041,1 |
94,96 |
62828,13 |
|
|
Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності |
12654,5 |
15831,6 |
125,11 |
13048,3 |
16515,5 |
126,57 |
4,32 |
|
|
Штрафи та санкції, сплачені за порушення податкового законодавства, інші податки |
4425,1 |
4974,7 |
112,42 |
- |
255,5 |
- |
-94,86 |
|
|
Єдиний податок на підприємницьку діяльність |
19916,8 |
43289,4 |
217,35 |
47510,3 |
60240,2 |
126,79 |
39,16 |
|
|
Державне мито |
8125,3 |
9322,0 |
114,73 |
6660,0 |
10326,1 |
155,05 |
10,77 |
|
|
Адміністративні штрафи та інші санкції |
5514,9 |
5967,6 |
108,21 |
1037,8 |
1989,8 |
191,73 |
-66,66 |
|
|
Платежі за спеціальне використання природних ресурсів |
94,3 |
145,0 |
153,76 |
39,2 |
131,2 |
334,69 |
-9,52 |
|
|
Податок на промисел |
2091,3 |
986,3 |
47,16 |
872,2 |
718,2 |
82,34 |
-27,18 |
|
|
Місцеві податки і збори |
35825,3 |
40781,3 |
113,83 |
41690,9 |
44388,5 |
106,47 |
8,85 |
|
|
Фіксований сільськогосподарський податок |
9976,6 |
7514,5 |
75,32 |
9037,4 |
9593,1 |
106,15 |
27,66 |
|
|
Надходження до бюджету сум відсотків банків за користування тимчасово вільними коштами |
1129,1 |
2729,4 |
241,73 |
1259,2 |
2880,9 |
228,79 |
5,55 |
|
|
Плата за оренду цілісних майнових комплексів |
12413,8 |
17528,7 |
141, 20 |
17289,5 |
19754,9 |
114,26 |
12,70 |
|
|
Надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості, щодо яких минув строк позовної давності |
30,8 |
218,3 |
708,77 |
12,6 |
97,4 |
773,02 |
-55,38 |
|
|
Інші надходження |
21705,5 |
11293,5 |
52,03 |
3865,3 |
4061,8 |
105,08 |
-64,03 |
|
|
Плата за утримання дітей у школах - інтернатах |
7,5 |
0,9 |
12,00 |
- |
3,0 |
- |
233,33 |
|
|
Всього власних і закріплених доходів без трансфертів |
617264,5 |
783341 |
126,91 |
839130 |
974300,5 |
116,11 |
24,38 |
|
|
Дотація з Державного бюджету |
116970,0 |
126940,5 |
- |
150937,6 |
150937,6 |
100,00 |
18,90 |
|
|
Додаткова дотація з Державного бюджету |
- |
- |
159,23 |
- |
95528,2 |
- |
- |
|
|
Субвенція з Державного бюджету на фінансування пільг і субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг, пільговий проїзд, допомогу сім'ям |
187251,9 |
298165,4 |
131,14 |
273972,5 |
286355,9 |
104,52 |
-3,96 |
|
|
Всього доходів загального фонду |
921486,4 |
1208447 |
- |
1264040 |
1507122 |
119,23 |
24,72 |
|
|
Спеціальний фонд |
||||||||
|
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів |
34189,0 |
30272,4 |
88,54 |
29761,2 |
30858,1 |
103,69 |
1,93 |
|
|
Плата за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів |
550,0 |
645,4 |
117,35 |
1230,0 |
784,1 |
63,75 |
21,49 |
|
|
Власні надходження бюджетних установ і організацій |
29848,4 |
64296,5 |
215,41 |
46516,5 |
94248,7 |
202,61 |
46,58 |
|
|
Надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища |
2800,4 |
4429,3 |
158,17 |
5292,3 |
5943,5 |
112,30 |
34, 19 |
|
|
Надходження відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг |
- |
9042,2 |
- |
- |
- |
- |
- |
|
|
Надходження до цільових фондів, утворених органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади |
974,4 |
7732,2 |
793,53 |
16,9 |
333,9 |
1975,74 |
-95,68 |
|
|
Бюджет розвитку, в тому числі: |
||||||||
|
відсотки за користування позиками, які надавалися з місцевих бюджетів |
- |
- |
- |
303,9 |
103,9 |
34,18888 |
- |
|
|
надходження від відчуження майна, що знаходиться у комунальній власності |
12239,1 |
17769,8 |
145, 19 |
15815,9 |
22449,4 |
141,942 |
26,33 |
|
|
надходження від продажу землі |
12477,0 |
3578,5 |
28,68 |
4844,8 |
4302,0 |
88,79624 |
20,22 |
|
|
кошти із загального фонду до бюджету розвитку |
- |
- |
- |
16068,1 |
56495,9 |
351,6029 |
- |
|
|
Всього доходів спеціального фонду (без трансфертів) |
93078,3 |
137766 |
148,01 |
119849,6 |
215519,5 |
179,825 |
56,44 |
|
|
Субвенція з Державного бюджету на будівництво |
6974,0 |
7402,2 |
106,14 |
39032,0 |
15800,6 |
40,48114 |
113,46 |
|
|
Всього доходів спеціального фонду |
100052,3 |
145169 |
145,09 |
158881,6 |
231320,1 |
145,5928 |
-18,24 |
|
|
Всього доходів загального та спеціального фондів |
1021539 |
1353616 |
132,51 |
1422922 |
1738442 |
122,1741 |
16,57 |
За даними таблиці 2.1 спостерігаємо ріст майже всіх показників фактичного виконання у зрівнянні з плановими. Загальне виконання плану за доходами загального фонду бюджету у першому році складає 131,14%, у другому - 119,23%, загальний темп росту доходів загального фонду бюджету за два роки склав 24,72%. Фактичний обсяг доходів спеціального фонду у першому році перевищив плановий на 146,50%, у другому - на 145,59%. Загальний же темп росту від'ємний - спостерігається скорочення на 18,24%. Це відбулось за рахунок того, що у другому році зниження було плановим.
Загальний обсяг доходів загального та спеціального фондів перевищив плановий показник на 133,80% у першому році та на 122,17% у другому при загальному темпі росту 16,57%. На рис.2.1 наглядно можна побачити описані тенденції.
Рис.2.1 Темпи росту показників доходності загального та спеціального фонду бюджету Донецької області
Доходи загального фонду бюджету складаються з власних і закріплених доходів та трансфертів. У першому році власні і закріплені доходи складають 64,82% від загального обсягу доходів загального фонду бюджету, у другому - близько 64,63%. Таким чином, дотації, субвенції та інші трансферти з Державного бюджету складають до 35% обсягу доходів загального фонду бюджету Донецької області (рис.2.2, рис.2.3).
Рис.2.2 Частка складових доходів загального фонду бюджету Донецької області в загальній сумі доходів (перший рік)
Рис.2.3 Частка складових доходів загального фонду бюджету Донецької області в загальній сумі доходів (другий рік)
Доходи спеціального фонду бюджету Донецької області складаються з плати за послуги бюджетних установ (в тому числі бюджету розвитку) та субвенцій з Державного бюджету на будівництво. У першому році частка дотацій з бюджету склала 6,97% від загальної суми доходів спеціального фонду, у другому - близько 6,83% (рис.2.4, рис.2.5).
Загальна сума доходів спеціального фонду бюджету фактично перевищила планову у першому році на 145,09%, у другому - на 145,59%. Загальний темп росту склав 59,35%.
Рис.2.4 Частка складових доходів спеціального фонду бюджету в загальній сумі доходів спеціального фонду бюджету (перший рік)
Рис.2.5 Частка складових доходів спеціального фонду бюджету в загальній сумі доходів спеціального фонду бюджету (другий рік)
Слід окремо відзначити падіння фактичного показника плат за ліцензії у зрівнянні з плановим у першому році на 5,91%. У другому році показник було поновлено і темп росту склав 13376,92%, а фактичний показник у зрівнянні з плановим зріс на 157,84%.
Висновки до розділу 2
У другому розділі було розглянуто практичні аспекти аналізу стану доходної частини бюджету Донецької області. Як і бюджет будь-якої іншої, бюджет Донецької області складається з загального та спеціального фондів. Доходи загального фонду становлять податки (основна частина - податок з доходів фізичних осіб), збори та інші платежі і Субвенції з Державного бюджету. Доходи спеціального фонду становлять плата за послуги бюджетних установ, збори та трансферти з бюджету на будівництво (останнє - саме для спеціального фонду бюджету Донецької області, адже подібні трансферти мають цільове спрямування).
Спостерігається зростання майже всіх показників протягом двох років, зокрема перевищення фактичних показників над плановими. Це свідчить, в першу чергу, про успішну фінансову політику Донецької області, яка стала запорукою вдалого виконання бюджету області за доходами. По-друге, можна відзначити високу фінансову дисципліну платників податків і зборів та служб, що займаються виконанням та контролем за сплатою податків і зборів (податкова інспекція, казначейство тощо).
Невідповідність показника плати за ліцензії у першому році плановому показнику і значне його перевищення у другому році також свідчить про високу фінансову культуру і вдалу фінансову політику регіону.
Висновки
Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного господарства, соціальними групами населення, територіями. На цій основі мають забезпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, створення умов для розвитку господарських одиниць різних форм власності, спільних з іноземним капіталом, акціонерних товариств, орендних і комерційних підприємств. В цих умовах важливе значення має також створення надійних соціальних гарантій населенню.
Кабінетом Міністрів України, Президентом та відповідними відомствами - в першу чергу Міністерством фінансів України - розробляється ряд заходів, які б сприяли зміцненню фінансової політики та її стабілізації.
Проведений аналіз доходів бюджету Донецької області за два роки показав істотне перевищення фактичних показників над плановими та зростання майже всіх показників доходів загального та спеціального фонду бюджету. Як було зазначено, це є показником високої фінансової дисципліни та успішної фінансової політики. Однак завжди є джерела наповнення та оптимізації обласного бюджету. Враховуючи економіко-географічні та політичні особливості Донецької області, можна запропонувати наступні джерела наповнення обласного бюджету:
Згідно зі статтею 66 Бюджетного кодексу України до обласного бюджету зараховується 25 відсотків прибуткового податку з громадян, що справляється на території області, і, судячи з тенденцій, спостерігатиметься збільшення його обсягів.
Другим важливим джерелом наповнення обласного бюджету є плата за землю.
Підвищення митних зборів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України" на 2009 рік.
Дотації Державного бюджету.
За рахунок підвищення певних зборів також можна наповнити обласний бюджет, однак це сприятиме укриттю від сплати з боку багатьох фізичних та юридичних осіб.
Підвищення штрафів за несвоєчасну сплату податків та зборів може також стати джерелом збільшення доходів обласного бюджету.
Запропонуємо також заходи щодо економії коштів обласного бюджету, що також сприятиме збільшенню доходної частини та зменшенню видаткової в огляді на кризовий стан сучасної економіки України (кінець 2008 - початок 2009 рр.):
Припинити авансування закупівлі робіт та послуг капітального характеру за рахунок коштів обласного бюджету, крім аварійних випадків.
Спрямовувати у разі виникнення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ та відрахування внесків із заробітної плати до соціальних фондів на погашення такої заборгованості не менш як 75 відсотків надходжень до загального фонду відповідних місцевих бюджетів.
Забезпечити спрямування залишків бюджетних коштів та надходжень від розміщення коштів на депозитах у першочерговому порядку на оплату праці, комунальних послуг та енергоносіїв, крім випадків, коли фінансування інших заходів передбачене рішенням обласної, міської, районної, сільської, селищної рад у разі відсутності заборгованості за захищеними статтями видатків.
Вжити заходів для перегляду ставок плати за оренду землі та комунального майна відповідно до ринкових умов.
Забезпечити спрямування залишків невикористаних асигнувань в першу чергу на погашення кредиторської заборгованості, в тому числі шляхом перерозподілу бюджетних призначень та вживати дієвих заходів для ліквідації простроченої дебіторської заборгованості.
Рекомендувати органам місцевого самоврядування області розглянути питання щодо запровадження:
взяття бюджетних зобов'язань за загальним фондом місцевих бюджетів на утримання органів управління до 20% менше середньомісячних планових призначень 2008 року за видатками на утримання органів управління;
скорочення порівняно з 2008 роком на 30 відсотків видатків на підвищення кваліфікації працівників;
тимчасового припинення видачі грошової винагороди посадовим особам місцевого самоврядування за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків.
припинення заповнення вакантних на 1 грудня 2008 р. посад, крім посад керівників структурних підрозділів та їх заступників;
призупинення укладення договорів про виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво адміністративних приміщень, крім випадків, пов'язаних з реалізацією проектів, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями.
Список використаної літератури
Конституція України // Закони України: в 11т. - Т.10. - К.: Верховна Рада України: Інститут законодавства, 1996 - С 3 - 41.
Бюджетний кодекс України / Укл. Л. Маргорська. - Харків: Фактор, 2002. - 184 с.
Александрова М. Гроші. Фінанси. Кредит. - 2-е вид. перероб. та доп. - К.: ЦУЛ, 2002 - 336 с.
Бюджетна система. Навч.-метод. посіб. / За ред. В. Опаріна. - К.: КНЕУ, 2002 - 336 с.
Бюджетна система України: Навч. посібник / С.І. Юрій, Й.М. Бескид, В.Г. Дем'янишин та ін. - К.: НІОС, 2000. - 400 с.
Василик О. Державні фінанси України. Підручник. - К.: Ніос, 2002 - 608 с.
Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2000. - 416 с.
Гроші та кредит. Підручник / За ред. Б. Івасіва. - К.: Карт-бланш, 2000-510 с.
Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посібник. - К.: Наук, думка, 1999. - 304 с.
Іванов В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. - К.: МАУП, 2001 - 272 с.
Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика). - К.: НІОС, 2000. - 384 с.
Кравченко B.I. Місцеві фінанси України: Навч. посібник. - К.: Знання, 1999. - 488 с.
Лаптев С. Основы теории государственных финансов. Уч. пособ. - М.: Юрист, 2001 - 108 с.
Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я. Бюджетна система: Навч. - метод. посібник для самост. вивчення дисц. - К.: КНЕУ, 2000. - 208 с.
Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2000. - 164 с.
Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навч. посібник. - Черкаси: Відлуння, 1999. - 376 с.
Савлук М. Гроші та кредит. Підручник. - К.: КНЕУ, 2002 - 600 с.
Слав'юк Р. Фінанси підприємств. Навч. посібн. - К.: ЦУЛ, 2002 - 460 с.
Тормоса Ю. Ціни та цінова політика. Навч. посібн. - К.: КНЕУ, 2002 - 122 с.
Финансовый бизнес-план / Под ред. Попова. - М.: Финансы и статистика, 2001 - 480 с.
Финансы, денежное обращение и кредит / Под ред. Н. Самсонова. - М.: Инфра-М, 2001-448 с.
Финансы, деньги, кредит. Учебник / Под ред. П.В. Соколовой. - М.: Юристь, 2001 - 784 с.
Финансы и кредит. Уч. пособ. / Под ред. С.В. Ковалевой. - М.: Финансы и статистика, 2002 - 512 с.
Фінанси підприємств. Навч. посібн. Курс лекцій / За ред. Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2002 - 268 с.
Фінансовий ринок. Навч-метод. посібн. / За ред. В. Суторміна. - К.: КНЕУ, 2001-100 с.
Юров В. Прибыль в рыночной экономике. Теория и практика. - М.: Финансы и статистика, 2001 - 144 с.
Подобные документы
Лібералізація цін передбачає перехід до вільних цін, які формуються на ринку під дією попиту і пропозиції. Сутність, види та найважливіші умови результативності фінансової політики. Фінансові проблеми програми "Україна 2010". Завдання бюджетної політики.
реферат [33,5 K], добавлен 19.12.2010Економічна сутність та складові фінансової політики. Політика жорсткої та помірної регламентації, їх особливості. Основні напрямки фінансової політики в сучасних умовах господарювання. Ряд показників, що характеризують фінансове становище України.
презентация [1,6 M], добавлен 07.03.2016Аналіз механізму функціонування фінансової системи України. Роль та місце фінансів у господарській структурі держави. Особливості процесу фінансової глобалізації та необхідність реорганізації фінансової системи України на сучасному етапі її розвитку.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 16.11.2013Розгляд особливостей формування податкової політики України на сучасному етапі, пропозиції щодо вирішення проблем. Аналіз теоретико-методологічних основ дослідження податкової політики держави. Порівняльна характеристика Податкового кодексу України.
курсовая работа [470,1 K], добавлен 28.04.2013Оцінка становлення та сучасних тенденцій розвитку фінансової системи України. Вивчення особливостей формування фінансових ресурсів. Вплив фінансової політики на соціально-економічні процеси в країні. Проблеми фінансової системи та шляхи їх подолання.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 17.11.2014Теоретичні основи побудови фінансової системи України. Структура фінансової системи. Особливості функціонування фінансової системи України. Державний бюджет України. Аналіз проблем функціонування фінансової системи України та можливі шляхи їх подолання.
курсовая работа [41,7 K], добавлен 06.09.2007Економічна сутність, поняття фінансової системи. Економічні джерела розвитку фінансової системи. Вплив фінансової політики на соціально-економічні процеси. Структура фінансової системи України. Порівняння ефективності фінансових систем України та світу.
курсовая работа [1001,6 K], добавлен 30.08.2016Фінансова політика як складова частка економічної політики. Принципи та види, стратегія і тактика фінансової політики, її реалізація та характеристика складових. Мобілізація та удосконалення фінансових ресурсів, їх раціональний розподіл і використання.
курсовая работа [59,9 K], добавлен 10.11.2010Сутність, види та функції податків. Перелік основних податків, що наразі діють в Україні. Принципи та завдання податкової політики держави. Податкова складова в структурі доходів бюджету. Пошук можливих шляхів вдосконалення податкової політики держави.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 18.05.2016Внутрішня структура та організаційна будова фінансової системи країни. Підсистеми фінансової системи. Структура та засади побудови фінансової системи України. Економічні кризи надвиробництва і перевиробництва як закономірні наслідки фінансової кризи.
контрольная работа [395,9 K], добавлен 03.08.2010
