Грошові та валютні відносини в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни:

"ГРОШІ ТА КРЕДИТ"

Варіант № 6

Перевірив викладач:

Атаян Т.І.

Виконала:

студентка гр. ФН-07-4з

Глінкіна О.М.

Алчевськ, 2008р.

1 Функції грошей. Функція міри вартості. Ціна як грошове вираження вартості товарів

Гроші - усе, що приймається в обмін на »товари або як погашення боргу, причому не задля власного вживання, а для наступного аналогічного обміну, має характер грошей, оскільки виконує їхню первинну функцію, тобто є засобом платежу. Як засіб платежу гроші становлять деяку сутність, що переходить з рук у руки під час здійснення платежу, тобто вони діють як засоби обігу, виконуючи функцію, яка є життєво важливою в будь-якій економіці, за винятком найпримітивніших. Термін "гроші" використовується також для позначення "грошей (одиниць) рахунку", тобто належить до системи абстрактних облікових одиниць, в яких виражаються цінності або визначаються заборгованості. На практиці існування такої системи є обов'язковою попередньою умовою системи цін, оскільки вона перетворює відносні цінності в зручні, виражені в кількості грошей ціни.

У сучасних грошових системах головними засобами платежу є боргові зобов'язання, як-от банкноти і банківські депозити. Крім виконання функцій засобів обігу, такі засоби платежу утримують як частину нагромадження активів, тобто вони функціонують і як "засоби збереження вартості"'.

Грошова маса - загальний обсяг грошей в економіці.

Грошовий потік - сума нерозподілених прибутків і відрахувань на амортизацію фірми. Також це джерело доступних компанії внутрішніх довгострокових коштів.

Грошові залишки (також використовуються термін "номінальні грошові залишки") - середня кількість грошей, яку індивіди гримають у формі паперових грошей і (або) банківських депозитів.

В умовах рівноваги грошові знаки є обсягом невитрачених грошей, що формують прихований попит на товари і (або) фінансові активи. Грошові залишки часто розраховують у незмінних цінах, і тоді вони називаються реальними грошовими залишками.

Гроші виконують п'ять функцій:

1. Функція грошей як міри вартості. Гроші як загальний еквівалент вимірюють вартість усіх товарів, але не вони роблять товари порівнянними, а кількість витраченого на їх виробництво суспільно необхідної праці. Формою прояву вартості товару є його ціна.

2. Функція грошей як засобу обігу. Товарний обіг являє собою продаж одного товару і купівлю іншого. У цьому процесі гроші відіграють роль посередника в обміні двох товарів: Т-Г-Т'. Вони виступають як купівельний засіб платежу.

3. Функція грошей як засобу утворення скарбів, накопичень і заощаджень. Гроші являють собою загальне втілення багатства, тому виникає прагнення до їхнього накопичення. У випадку Т-Г-Т' за продажем одного товару йде купівля іншого товару, а гроші випадають з обігу і перетворюються на скарб, накопичення або заощадження (золото, кредитні гроші, акції, облігації).

4. Функція грошей як засобу платежу. У цьому випадку гроші використовуються при продажу товарів у кредит і виплаті заробітної плати. Якщо при функціонуванні грошей як засобу обігу має місце зустрічний рух грошей і товарів (Т-Г-Т'), то при їх використанні як засобу платежу в цьому русі є розрив (Т-0 О-Г).

5. Функція світових грошей. На світовому ринку гроші скидають "національні мундири" і виступають у вигляді міжнародних рахункових одиниць (ЄВРО). Світові гроші як міжнародний платіжний засіб виступають у розрахунках за міжнародними балансами. Як міжнародний купівельний засіб гроші використовуються при прямій купівлі товарів за кордоном й оплаті їх готівкою. Світові гроші як матеріалізація суспільного багатства є засобом перенесення національного багатства з однієї країни в іншу при стягуванні контрибуції, репарацій або наданні позик.

Грошам належить ключова роль у ринковій економіці. Суспільна роль грошей полягає у тому, що вони виступають сполучною ланкою між товаровиробниками. Вони стають капіталом, або само збільшуваною вартістю, виступаючи у вигляді грошових потоків, що рухаються як усередині виробництва, так і всередині реалізації суспільного капіталу, а також між ними. За допомогою грошей відбувається утворення і перерозподіл національного доходу через державний бюджет, податки, позики й інфляцію. Гроші є об'єктом грошово-кредитного регулювання економіки промислово розвинутих країн, де з урахуванням загальноекономічних завдань встановлюється на рік грошовий орієнтир зміни грошової маси.

Гроші як товар, що виконує функцію загального еквівалента, виникли стихійно в результаті розвитку товарного виробництва й обміну.

Гроші пройшли у своєму розвитку декілька форм. Спочатку вони існували у вигляді монет (золото, срібло, мідь), потім на їхнє місце прийшли паперові гроші, і сьогодні усе більшого значення набувають кредитні гроші (чеки, векселі, кредитні картки і т. д.). Юридично демонетизацію золота закріпила Ямайська міжнародна валютна система, введена в 1976 р. Були скасовані його офіційна ціна і золоте утримання грошових одиниць, золото виключене з розрахунків між Міжнародним валютним фондом і його членами. З внутрішнього і міжнародного обороту золото витиснуте нерозмінними банкнотами.

Розглянемо, як вплинула демонетизація золота на функції грошей.

Гроші як міра вартості. Раніше цю функцію виконувало тільки золото: кількість праці, витраченої на виробництво товару, порівнювалася з кількістю праці, необхідної для виробництва золота (скільки золота відповідає даному товару). Золото було вибрано загальним еквівалентом в наслідок його природних властивостей: подільності, однорідності частин, цілісності й портативності. Було введено масштаб цін - це узаконена державою кількість золота, прийнята у даній країні за одиницю (наприклад, у США в 1900 р. за 1 долар США було прийнято 1,50463 г чистого золота). Ямайська валютна система ліквідувала офіційний масштаб цін, у даний час його замінено фактичним масштабом цін: вартість грошей визначається вже не кількістю золота, що міститься в них, а виробленою масою всіх товарів. Ціна товару визначається не пропорційно золотому утриманню грошової одиниці, а залежно від рівня витрат виробництва, а також попиту і пропозиції даного товару на ринку.

Формула товарного обігу Т-Г-Т: товар обмінюється (продається) на гроші, щоб на них купити інший товар. У даний час цю функцію виконують паперові і кредитні гроші.

Гроші як засіб платежу. Відмінність від 2-ї функції полягає в тому, що передача товару або надання послуг не збігаються за часом з оплатою. купівля в кредит, виплата заробітної плати, оплата житла й ін.). Виконують цю функцію кредитні гроші, електронні гроші, на базі яких виникли кредитні картки. їх застосування звужує сферу використання готівки і чеків, є стимулом у реалізації товарів і одночасно інструментом кредиту.

Гроші як засіб утворення скарбів, накопичень і заощаджень. Раніше цю функцію виконували реальні металеві гроші, коли вилучені з грошового обігу золото і срібло перетворювалися на скарб, виконуючи важливу економічну роль стихійного регулятора закону грошового обігу. Сьогодні особливістю кредитних грошей як засобу накопичення є те, що вони накопичуються в процесі постійного обігу для здійснення розширеного відтворення, коли потрібно нагромадити необхідну грошову суму.

Функція світових грошей. Виконують гроші, використовувані для розрахунків між окремими державами на світовому ринку. Відповідно до Паризької угоди 1867 р. цю функцію могло виконати тільки золото. Але поступово стали виділятися стійкі національні валюти, до яких і перейшла ця функція. У даний час основним платіжним засобом на світовому ринку є долар США.

Таким чином, у XX ст. змінилося співвідношення між золотом і паперовими грошима. Якщо раніше золото було основою грошової системи, її первинним елементом, то зараз основною структурною ланкою грошової системи стали паперові гроші. Золото є лише певним резервом, страховим фондом цієї системи. Зберігши усі свої фізичні властивості, золото залишається найнадійнішим товаром, який завжди можна обміняти на паперові гроші.

Паперові гроші є знаками або представниками повноцінних грошей. Історично вони виникли в результаті металевого обороту і з'явилися в обігу як замінники срібних або золотих монет.

Етапи перетворення можливості на дійсність:

1 етап - стирання монети, у результаті повноцінна монета перетворюється на знак вартості;

2 етап - свідоме псування металевих монет державною владою;

3 етап - випуск паперових грошей із метою поповнення скарбниці. У Російській імперії (до складу якої входила Україна) паперові гроші введені в обіг під час правління Катерини II, у 1769 р.

Сутність паперових грошей - грошові знаки, що випускаються для покриття бюджетного дефіциту і звичайно не розмінні на метал, але наділені державою примусовим курсом.

Емітентом паперових грошей в нашій державі є Національний банк України (НБУ).

Економічна природа паперових грошей виключає можливість стійкого паперово-грошового обігу. Не існує паперових грошей не регулюється потребами товарообігу в грошах. Відсутній механізм автоматичного вилучення надлишку паперових грошей з обігу. Розміри емісії грошей залежать від потреб держави в додаткових фінансових ресурсах. Потреби обороту в грошах можуть бути незмінними або навіть зменшуватися.

Надлишок паперових грошей не може піти з обігу. Потрапивши в обіг, вони застряють у його каналах, переповнюють їх і знецінюються.

Паперовим грошам властива нестійкість.

Нестійкість і знецінення грошей можуть бути викликані наступними причинами:

1) надлишковий випуск в обіг;

2) занепад довіри до уряду, що випустив гроші;

3) несприятливий платіжний баланс.

Найбільш типовим є інформаційне знецінення, обумовлене надмірною емісією. Але воно може бути пов'язане з урядовою кризою, погрозою повалення державної влади і втратою довіри населення до паперових грошей.

2 Валютні відносини в Україні. Валютна і національна валютна система

Міжнародні валютні відносини є невід'ємною складовою ланкою світової економіки. Їх функціонування й розвиток пов'язані з обслуговуванням всього комплексу економічних зв'язків, що складаються між окремими країнами, юридичними суб'єктами ринку та приватними особами. Йдеться про обслуговування зовнішньої торгівлі, вивіз капіталу, надання позик і кредитів, науково-технічний обмін, розвиток туризму, інші державні та приватні стосунки.

Розвиток валютних відносин зумовлюється об'єктивними передумовами: вдосконаленням міжнародного поділу праці та спеціалізацією виробництва, інтернаціоналізацією всього комплексу виробничого відтворення і суспільно-політичного життя народів. Визначальний вплив на їх поглиблення справляє формування на світовому ринку інтернаціональної вартості товарів і послуг, а звідси розвиток інтернаціоналізації грошових відносин.

Своєю чергою, валютні відносини не є пасивною структурою світового господарства. Вони спричиняють активний зворотній вплив на його якісні перетворення , зокрема на забезпечення системної збалансованості та економічної рівноваги світових господарських зв'язків.

Валютні відносини пов'язані з функціонуванням грошей у міжнародному обороті, які за призначенням опосередковують (забезпечують валютою) міжнародні економічні зв'язки. Вони тісно пов'язані з внутрішньою грошовою системою. Разом з тим вони не включають механізми грошового обігу окремих країн.

На фундаменті валютних відносин формується валютна політика та валютна система, державно-правова форма організації валютних відносин.

Валютна політика ( сукупність заходів, які проводяться державою в сфері міжнародних валютних відносин у відповідності з її поточними та стратегічними цілями. Проводиться як складова частина державної економічної політики країни, виступає важливим інструментом валютного регулювання.

Основним інструментом проведення валютної політики служать: дисконтна політика з метою регулювання грошової маси в обігу та руху позичкових капіталів; валютна інтервенція з метою впливу на курс національної валюти; зміна валютного курсу шляхом ревальвації чи девальвації, запровадження або скасування тих чи інших валютних обмежень; диверсифікація валютних резервів; укладання міждержавних угод про структурні зміни в міжнародній валютній системі тощо.

Валютна політика здійснюється органами економічного управління (центральним банком, міністерством фінансів, органами валютного контролю. Проводиться як засіб координації міждержавних економічних відносин; як засіб посилення позиції країни в боротьбі за ринки збуту, сфери прикладання капіталів тощо. Реально обґрунтована валютна політика відіграє важливу роль в розвитку національної економіки, в інтеграції її в світову систему, в забезпеченні міжнародної валютної ліквідності.

Валютна система - це державно-правова форма організації валютних відносин.

Слід розрізняти національну , міжнародну, регіональну та світову валютні системи.

Національна валютна система ( це державно-правова форма організації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими інститутами, за допомогою яких здійснюється міжнародні кредитно-розрахункові операції, формуються та використовуються валютні резерви країни.

Основними елементами національної валютної системи є: національна валюта ( грошова одиниця країни; валютний паритет та режим курсу національної валюти; умови обміну національної валюти на інші валюти (конвертованість валюти; форми та організація міждержавних розрахунків; статус національних установ, які обслуговують та регулюють валютні відносини.

Конвертованість валюти. Одним з найважливіших елементів валютної системи є конвертованість національної валюти.

Конвертованість національної валюти ( невід(ємний атрибут відкритої економіки. Безконвертованості неможлива свобода зовнішньої торгівлі, себто товаровиробник (експортер не може вільно включатися в різноманітні структури світового ринку, в міжнародний поділ праці, а покупець ( імпортер позбавляється можливості належно задовольняти свій платоспроможний попит.

Конвертованість характеризується здатністю вільного обміну національної валюти на інші валюти за офіційно діючим курсом.

У рамках світової валютної системи вільно конвертованою вважається валюта тієї країни, яка прийняла на себе зобов'язання статутних вимог МВФ.

У світовій практиці розрізняють повну й часткову, зовнішню і внутрішню конвертованість валют.

Повна конвертованість означає вільний обмін національної на іноземну валюту для всіх категорій власників і при всіх операціях без жодних обмежень. За режиму повної конвертованості всі резиденти і нерезиденти, що володіють певною сумою грошей даної країни, мають можливість без перешкод здійснювати валютні операції за всіма статтями платіжного балансу. Нині лише обмежена кількість країн має повністю конвертовані валюти: США, Англія, Німеччина, Японія, Канада, Данія, Франція, Нідерланди, Австралія, Кувейт та деякі інші. Це ( країни з розвинутою та відкритою економікою.

Часткова (поточна) конвертованість означає, що на деякі валютні операції окремі категорії власників режим конвертованості не поширюється, тобто вводяться певні обмеження. За поточної конвертованості обмін національної валюти на іноземну дозволяється (на вимогу МВФ) лише для поточних міжнародних операцій. До таких операцій належать платежі за результатами зовнішньої торгівлі, платежі з погашення позик і процентів, виплата прибутків та дивідендів з інвестицій, грошові перекази некомерційного характеру тощо. Поточна конвертованість передбачає лібералізацію зовнішньої торгівлі є валюти. При зовнішній повна свобода обміну зароблених у країні грошей належить лише іноземним особам (нерезидентам). Їм надається можливість нагромадження на рахунках національної валюти, переказ її за кордон чи конверсії в іншу валюту. Зовнішня конвертованість є більш доступною, оскільки вона зумовлює приплив у країну іноземної валюти.

За режиму внутрішньої (резидентської) конвертованості правом обміну національної валюти на іноземну користуються лише резиденти даної країни, а для нерезидентів зберігається режим не конвертованості.

Запровадження внутрішньої конвертованості вимагає від країни більших зусиль, зокрема нагромадження валютних резервів, зближення структури цін на внутрішньому і світовому ринку, реального курсу валюти та інших компонентів валютного ринку. Тому після її запровадження створюються необхідні передумови для переходу до повної конвертованості.

В Україні завершується процес трансформації грошової одиниці ( гривні у режим часткової (здебільшого внутрішньої) конвертованості, що сприятиме притоку іноземного капіталу, розбудові економіки України, її поступової інтеграції у світову економіку.

Україна як незалежна держава ще у серпні 1992 року ратифікувала Угоду про Міжнародний валютний фонд, взявши на себе, таким чином, певні зобов'язання щодо організації власної національної валютної системи.

У системі міжнародних валютних відносин чільне місце відводиться здійсненню широкого комплексу заходів для забезпечення конвертованості валюти. Реалізація цього заходу є однією із статутних вимог МВФ, що передбачені пунктами 2,3 і 4 статті XIII Угоди про Міжнародний валютний фонд. А це означає, що дана країна:

- має право запроваджувати заходи контролю щодо руху капіталу не повинна обмежувати можливості використання своєї валюти або валюти інших членів Фонду для поточних платежів

- зобов'язання викуповувати в інших членів Фонду залишки коштів у своїй валюті, якщо вони утворилися в результаті платежів за поточними операціями і конвертування необхідне для здійснення цих операцій.

Члени Міжнародного валютного фонду, що приєднуються до статті XIII Статуту МВФ зобов'язуються усунути будь-які обмеження на платежі та перекази за поточними міжнародними валютними операціями, а також не брати участі в дискримінаційних валютних угодах та не вдаватися до практики численних обмінів курсів.

Разом із тим багато країн скористалися перехідними положеннями відповідно до статті XIII, які дають їм змогу без спеціального дозволу МВФ зберігати обмеження на міжнародні платежі і перекази за поточними операціями лише протягом перехідного періоду. Український парламент також, скористався легально існуючою альтернативою, ратифікував у 1992 році, підкреслюємо, не XIII, a XIX ст. Статуту МВФ, згідно з якою країна лише проголошує своє прагнення до забезпечення конвертованості національної валюти.

Сучасний стан розвитку валютного ринку в Україні, забезпечення внутрішньої конвертованості та досягнення стабільності національної валюти створили всі передумови для того, щоб Рада директорів Міжнародного валютного фонду 8 травня 1997 року оголосила про те , що наша країна взяла на себе зобов'язання щодо виконання статті XIII Статуту Міжнародного валютного фонду. Вітаючи Україну із цією подією, директор МВФ Мішель Камдесю сказав, що вона «переводить Україну до першої ліги світового економічного процесу». Гривня після цього кроку нашої держави набула статусу валюти з поточною конвертованістю.

Вперше за роки незалежності нашої держави фізичні особи ( резиденти та нерезиденти мають право переказувати через українські уповноважені банки особисті кошти в іноземній валюті за межі України за нетоварними операціями.

Окрім цього, громадяни-іноземці можуть переказувати за межі України: отримати успадковані кошти, гроші за продану спадщину та належне нерезиденту майно в Україні; прибутки від іноземних інвестицій в Україну; кошти отримані у вигляді оплати праці, премій, пенсій, гонорарів, нарахованих відсотків; іноземну валюту, ввезену (переказану) в Україну у встановленому чинним законодавством порядку.

Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерезидентів на сьогодні однакові. Так, нерезиденти без обмежень можуть конвертувати гривню в іноземну валюту з рахунків типу ЛОРО за умови підтвердження, що ці кошти отримані юридичною особою ( нерезидентом унаслідок здійснення експортно-імпортних операцій. Нерезиденти мають право також купувати валюту на суму нарахованих відсотків за розміщеними депозитами та залишками коштів на цьому ринку.

Представництва нерезидентів, які функціонують у нашій країні і на чиї поточні рахунки в уповноважених українських банках надходять кошти (в гривнях) від здійснення підприємницької діяльності в Україні та від проданої іноземної валюти з власного валютного рахунка для утримання представництва, можуть:

- отримувати відсотки за залишками коштів на цих рахунках;

- купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України для її подальшого переказу на рахунках юридичної особи (нерезидента, чиї інтереси вони представляють. Крім того, надано можливість переказувати та розміщувати кошти у гривнях із рахунків постійних представництв на депозитні рахунки в уповноважених банках України.

Режимами рахунків фізичних осіб ( іноземців передбачено також право (як і для резидентів), купувати на міжбанківському валютному ринку України іноземну валюту, яка може бути переказана за межі України, на суму коштів на цих рахунках (із відсотками). Вони можуть відкривати і вкладні рахунки в банках України, що дозволить концентрувати кошти, які можуть бути інвестовані в економіку України

Задача 1

Підприємець розмістив в банку депозит на суму Ro = 150000 гривень на термін n= 6 місяців під прості r=16% річних. Рівень інфляції j за час знаходження грошей в банку складає 1,05% в місяць. Кількість днів в періоді-i=30.

Визначити реальний дохід підприємця від розміщення грошових коштів за умови нарахування відсотків щокварталу.

Рішення.

Визначимо суму депозиту до отримання підприємцем до закінчення терміну:

) (3.1)

Rd=150000(1+0,16*2*90/360)=162000грн.

Визначимо індекс інфляції за час перебування депозиту в банку:

(3.2)

Ij= (1+0,0105)6=1,08

Визначимо реальний дохід підприємця після закінчення терміну депозиту:

(3.3)

Д=162000/1,08-150000=150000-150000= 0грн.

Таким чином, втрати від інфляції склали:

(3.4)

Рj=162000-162000/1,08=162000-150000=12000грн.

Задача 2

Процентні витрати по привернутих кредитах (Зп)-13% річних.

Норма прибутку від кредитної діяльності (Пн)-12% річних.

Операційні витрати банку по обслуговуванню кредиту (зарплата, вартість матеріалів, устаткування і т.і.) (Оз)-56тис.грн.

Норма обов'язкового резерву(Нр)-11%,

Сума кредиту -(К)-7700тис.грн.

Термін кредиту -(n)-3 міс.(90днів).

Визначити дохід банку за цим кредитом.

Рішення.

Розрахуємо мінімально допустимий дохід (Д) по цій операції:

Д=8651,69*6,25%+56=596,73 тис.грн.

Дохід за цим кредитом повинен бути не менш 596,73 тис.грн, а оптимальна процентна ставка(r) буде дорівнювати :

річних

Задача 3

Фірма продала товар з відстроченням платежу на умовах оформлення покупцем простого векселя номінальною вартістю NV= 400 тис. грн. та терміном погашення(t)-40 днів.

Через 20 днів з моменту оформлення векселя фірма передала його в банк для обліку.

Процентна ставка по кредитних операціях банку складає r= 22 % річних.

Визначити суму, яку фірма може отримати за врахований вексель.

Рішення.

1.Розрахуємо кількість днів до погашення векселя:

n=40-20=20дн.

2.Визначимо ставку дисконту:

(3,5)

3.Визначимо суму, яку фірма може отримати за врахований вексель:

(3.6)

АР-сума, яка виплачується пред'явнику за врахований вексель;

NV-номінальна вартість векселя.

АР=400 (1-0,213*20/360)=395,3тыс грн.

Задача 4

Визначити дохід підприємця від розміщеного в банку депозиту на суму Ro= 17000 гривень на термін n=6 місяців за умови нарахування простих відсотків по ставці r=14% річних .Порівняти результат з доходом, отриманим при нарахуванні складних відсотків.

Рішення.

1.Визначимо нарощену суму внеску при нарахуванні простих відсотків:

(3.7)

Rd=17000(1+6*0,14*30/360)=18190грн.

2.Доход підприємця при цьому складе:

Д=18190-17000=1190грн.

3.Розрахуємо нарощену суму внеску при нарахуванні складних відсотків:

(3.8)

4.Дохід підприємця при нарахуванні складних відсотків складе:

18530-17000=1530.

5.Визначимо найвигідніший вид внеску:

1530>1190

Отже, нарахування складних відсотків найбільш переважно для вкладника.

Задача 5

Комерційний банк пропонує юридичним особам тримісячні депозити 2-х видів:

А) «Святковий» на умовах щодекадного нарахування складних відсотків по ставці r=18% річних;

Б) «Ювілейний» на умовах щомісячного нарахування складних відсотків по ставці r1=16% річних.

Який з депозитів найбільш привабливий для вкладника?

Рішення.

1.Розрахуємо ефективну ставку по депозитах:

(3.9)

m-загальний термін користування депозитом.

1r=[(1+0,18*10/360)9-1] * 360/90=20,44%

2r=[(1+0,16*30/360)3-1]*360/90=21,72%

Як видно з прикладу, другий вид внеску найбільш вигідний для вкладника.

Задача 6

Вексель на суму S= 25000грн. врахований в банку за t=30 днів до дня платежу по ставці i=15% річних.

Визначити суму, яка підлягає до оплати власнику векселя. Кількість днів в році (n) прийняти рівним 365.

Рішення.

1).Визначимо суму дисконту:

(3.10)

де:D- сума дисконту;

процентна ставка;

S- номінальна сума векселя;

t-срок в днях від дня обліку до дня платежу по векселю;

n-кількість днів в році.

2)Власнику векселя виплатять:

25000-287,67=24712,33грн.

Перелік використаної літератури

1. Савлук М.І. Гроші та кредит.-К.:КНЕУ,2004.-597с.

2. Гроші та кредит. Підручник/За ред. проф. Б.С. Івасіва - Тернопіль: Карт бланш.2000-510с

3. Луціва Б.Л. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях.-К.:Національний банк України.1999.-155с.