Іноземні інвестиції

Реферат

на тему: Іноземні інвестиції

ЗМІСТ

Вступ

1. Значення та роль іноземних інвестицій і Україні

2. Іноземна інвестиційна діяльність в України і 2006-2007 рр.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Проблема інвестування зараз дуже гостро стоїть у більшості країн світу. Україна також серед них. І це не тому, що в неї маленький промисловий потенціал або ж нема кваліфікованих кадрів. Тож чому? І чому взагалі інвестування настільки важливо, що уряд України встановив податкові пільги для іноземних інвесторів.

Чи є інвестування корисним чи, навпаки, шкідливим явищем та чому?

Інвестиційний клімат в Україні зараз бажає кращого, проте має тенденцію до зростання кількості інвестицій. Перше місце у рейтингу серед областей займає саме Дніпропетровська область, друге - Харківська, третє - Донецька. Далі йдуть Запорізька та Одеська області. До п`ятірки ж інвестиційно-непривабливих регіонів у минулому році увійшли Чернівецька, Чернігівська, Рівненська, Тернопільська та Житомирська області.

Аналіз темпів росту економіки у регіонах показав, що по динаміці економічного розвитку були лідерами Івано-Франківська, Кіровоградська, Дніпропетровська та Чернівецька області.

Що саме призвело до цього та що таке є інвестиції, яке визначення має цей термін? Спробуємо знайти відповідь на ці питання.

1. Значення та роль іноземних інвестицій в Україні

Інвестори розраховують, що їх необхідно інформувати про стратегію підприємства та його задачи, про тактику керівництва, про результати фінансової діяльності , про фінансову політику та розміри очікуваного прибутку, щоб запобігти неприємних сюрпризів. Особливу увагу необхідно приділяти квартальним та річним звітам. При цьому останні повинні бути детальними, поширюватися серед інвесторів вчасно, а не через вісім місяців, повинні регулярно поновлюватися та не бути єдиною нагодою на потязі року для зустрічі з інвестором. Взагалі інформаційні матеріали повинні видаватися згідно американського та британського стандартам бухгалтерської інформації, а в країнах з високим рівнем інфляції, до яких належить і Україна, необхідно приводити дані, які надають можливість в подальшому проводити порівняльний аналіз поданих результатів. До того ж інформацію необхідно подавати в єдиній формі, написаною грамотно та з якісним перекладом.

Таким чином, на погляд інвесторів, підприємства повинні брати ініціативу у спілкуванні з ними на себе, а не обмежуватися лише відповідними діями на їх запити та виконанням обмеженого кола основних заходів. Підприємство повинно бути у постійному контакті з капиталовкладниками, а найбільш великим з них пропонувати індивідуальні зустрічі з керівництвом. Емітенту корисно мати корпоративний сайт в Інтернеті, але спочатку необхідно налагодити роботу більш простих каналів спілкування з інвесторами, використовуючи які можливо повністю задовольнити основні інформаційні потреби. Велике значення має презентація результатів діяльності підприємства в Лондоні, а також інших фінансових центрів.

Необхідно зазначити, що у багатьох західних інвесторів, відповідно даних проекта, український ринок не викликає оптимізму. Головними перешкодами розвитку інвестиційної діяльності вважаються макроекономічні проблеми. Це насамперед стосується застарілого законодавства, що регулює підприємництво, бюрократизму, постійних переслідувань інвестиційних інспекторів та аудиторів, криміналізації економіки, а також багаточисельних проблем, які виникають під час створення компаній. Звертається увага і на низький рівень володіння англійською та німецькою мовами.

Потенційно Україна може бути однією з провідних країн прикладення прямих та портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяє її величезний внутрішній ринок, порівняно кваліфікована й водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, великі природні ресурси та наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої. Проте притоку в інвестиційну сферу приватного національного та іноземного капіталу перешкоджають політична нестабільність, інфляція, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення. Взаємопов'язаність цих проблем посилює їх негативний вплив на інвестиційну ситуацію. Особливого значення для посилення інвестиційної активності набувають законодавчі гарантії для інвесторів. Закон про іноземні інвестиції гарантує їх від примусових вилучень (націоналізації, реквізиції або конфіскації), окрім передбачених законодавчими актами виняткових випадків і тільки в суспільних інтересах.

Проте механізми реалізації правових гарантій поки що недостатньо відпрацьовані. До того ж відсутні достатні судові засоби для забезпечення дотримання законних прав інвесторів та врегулювання спорів. Окрім того, для іноземних інвесторів більш приваблива така інстанція для вирішення суперечок, яка не залежала б від уряду країни-господаря. У зв'язку з цим велике значення надається приєднанню України до багатосторонньої конвенції по врегулюванню інвестиційних спорів між державою та фізичними і юридичними особами інших країн. Конвенція передбачає можливість звернення іноземних інвесторів до юрисдикції Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних спорів. Законодавство України, що присвячене регулюванню інвестиційної діяльності, на жаль, важко назвати стабільним. Проте, відсутність такої стабільності свідчить, скоріш за все, про його розвиток, за винятком поодиноких випадків.

Так все таки, що ж має на увазі український законодавець під терміном “інвестиція”? В ст.1 Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.91 г. № 1560-XII визначено, що інвестиціями є усі види майнових та немайнових цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть виступати:

Грошові кошти, цільові банківські внески, паї, акції, інші цінні папери;

Рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);

Майнові права, що виходять з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

Сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, які оформлені у вигляді технічної документації, навиків виробничого досвіду, що необхідні для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентовані (ноу-хау);

Право користуватися землею, водою, ресурсами, спорудами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права;

Інші цінності;

Як видно, законодавець не встановив виключний перелік, що дозволяє поширювати його.

Термін “соціальний ефект” має різні ступені конкретизації. У вузькому сенсі це - поліпшення умов праці та побуту людей.

Що до умов праці, то корисний результат у сфері виробництва досягається за допомоги застосування нової техніки, яка відіграє важливу роль у забезпеченні техніки безпеки, використанні системи охорони праці, поліпшенні санітарних, економічних та естетичних умов, зниженні виробничих шумів і т. і.

У більш широкому розумінні соціальний ефект, окрім названих сфер та результатів, поширюється практично на всі аспекти життя людини, її матеріальний та духовний достаток. Існують подібні класифікації соціальних результатів, до яких відносяться забезпеченість людей їжею, одягом, житлом, медичним обслуговуванням, культурою т. і.

Основним документом, який регулює питання щодо іноземного інвестування в Україні, є Закон України “Про режим іноземного інвестування” від19.03.96 р.

№ 93/96-ВР. У цьому законі у окремій статті вказані види іноземного інвестування, тобто уточнюється перелік, який був приведен у ст.1 Закону України “Про іноземні інвестиції”. У часному випадку, іноземні інвестиції в Україні можуть здійснюватись у вигляді:

Іноземної валюти, яка визнається конвертованою Національним банком України;

Валюти України - при реінвестиціях у об`єкти первісного інвестування чи у інші об`єкти інвестування згідно до законодавства України при умові виплати податку на прибуток;

Серйозні питання викликає стимулювання притоку іноземних інвестицій шляхом надання їм пільгового режиму в порівнянні з національними. Залучаючи іноземний капітал, не можна допускати дискримінації стосовно національних інвесторів. Не слід надавати підприємствам з іноземними інвестиціями податкові пільги, яких не мають українські, зайняті в тій самій сфері діяльності. Як показав досвід, такий захід практично не впливає на інвестиційну активність іноземного капіталу, але приводить до виникнення на місці колишніх вітчизняних виробництв підприємств із формальною іноземною участю, що претендують на пільгове оподаткування.

Притоку іноземного підприємницького капіталу в Україну заважають і причини здебільшого суб'єктивні. Це - процвітаюче в Україні піратство в галузі інтелектуальної власності, бюрократизм та корупція. Це, зрештою, труднощі зі зв'язком, офісами, готелями, візами і т. ін.

Ці об'єктивні та суб'єктивні причини впливають на інвестиційну ситуацію, яка оцінюється як не дуже сприятлива.

2. Іноземна інвестиційна діяльність в України і 2006-2007 рр.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ: Світовий досвід свідчить, що найкоротшим шляхом піднесення на якісно новий рівень розвитку продуктивних сил країни є оптимальне використання інвестицій у різноманітних організаційно-првових формах.

Питання залучення інознмних інвестицій в українську економіку набуває особливої уваги, оскільки держава не має достатніх внутрішніх фінансвих ресурсів для вирішення численних проблем економічного та соціального характеру.

Безумовно, іноземні інвестиції - це важлива складова структири інвестиційного ресурсу України. Входження їх на на ринок крайни сприяє зростанню обсягів випуску продукції, технологічному піднесенню промислового виробництва, виходу на світові ринки, а також динамізує формування національного ринку. Прискорення темпів реформування української економіки вимагає ще більшої кількості інвестиційних ресурсів як для окремих підприємств, розвитку регіонів, так і для економіки України в цілому

Присутні на ринку України компанії-інвестори, які вже клали капітал, умовно можна розподілити на три групи. До першої групи належать компанії, що виробляють товари і надають послуги внутрішнього споживання. Транснаціональні компанії - найбільші інвестори України порівняно з іншими типами інвесторів (65% від загального обсягу). Найвідомішими є інвестиційні проекти таких компаній, як «МакДональдс», компания «Голден Телеком», корпорація «Нестле», супермаркети австійської компанії»Євро-Білла» та ін.

До другої групи компаній-інвесторів належать комапнії, метою яких є зайняття відповідної ніші на новому ринку. До таких компаній належать великі компанії - трейдери, що будують переробні заводи , торгують сільськогосподарською продукцією тощо. Позитивним досвідом іноземного інвестування в Україну в цій сфері є досвід роботи американської компанії «Кеджил», яка розширює свою присутність на українському ринку.

До третьої групи належать компанії, що вкладають свої капітали у звязку з специфікою економічного розвитку України - інституційні інвестори. Іноземні інституційні інвестори в Укрвїні представлені міжнародними фінансово-кредитними інституціями, фондами та банками.

Найвпливовішою міжнародною валютно-кредитною системою є група Світового банку, яка включає Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародне агенство розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародне інвестиційне гарантійне агенство. Проектний портфель України і Світовому банку налічує близько 30 проектів на загальну суму понад 3, 5 млрд. дол.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в Україні іноземні банки кредитують в основному імпортні операції клієнтів і виробничу діяльність деяких підприємств з іноземними інвестиціями. Разом із тим, інвестиційна діяльність іноземних банків набагато ширша. Умовно ці послуги і операції можна поділити на кілька груп: операції на ринку торговельних зобовязань, операції з цінними паперами власності та їх похідними, участь у приватизаційному процесі, проектне фінансування та оперції з малоліквідними інвестиціями, інвестиційні консалтингові послуги.

Нині в Україні діють декілька міжнародних фондів, які здійснюють інвестиційну підтримку підприємництва в державі.

Фонд «Підтримки підприємництва в нових незалежних державах», створений в 1994 р. урядом США з початковим капіталом 150 млн. дол., який в основному інвестує малий та середній бізнес шляхом створеня спільних підприємств або купівлі акцій господарюючих товариств.

Фонд «Україна», заснований в 1992 р. у м. Бостоні (СЩА) зі статутним капіталом 22, 5 млн. дол., до початку 2003 р. реалізував в Україні 46 інвестиційних проектів на суму 12 млн. дол. США на засадах партнерства.

Фонд «Відродження», створений в 1990 р. за підтримкою відомого фінансиста Джорджа Сороса. З 01.01.1998 р. фондом започатковано «Програму мікрокредитування та підтримки розвитку кредитних спілок». Узагалі фонд «Відродження» фінансує інтелектуальні інвестиції і до цьогочасу вже запровадив в Україні мікрокредитів та грантів на суму близбко 5, 5 млн. дол.

У вересні 1996 р. уряд Німеччини ініціював створення в Україні спеціалізованого кредитного фонду підтримки малого бізнесу - Німецько-Українського Фонду (НУФ) - із початковим капіталом 5,1 млн. євро. НУФ надає кредитні кошти під помірні відсотки підприємствам мікро та малого бізнесу з метою сприяння їх подальшому розвитку і не має на меті отримання прибутків. Таким чином, Німецько-Український Фонд, сприяючи зміцненню малого бізнесу, вносить свій вагомий внесок у процес економічного реформування в Україні.

Ще однією організаційною формою залучення іноземних інвестицій можна вважати міжнародні агенції експортного кредиту. В Україні діє кілька таких агенцій. Прикладом є Агенство США з міжнародного розвитку, яке має за мету створити можливості для зростання малого бізнесу в Україні за рахунок створення мережі «бізнес-інкубаторів» (освітньо-тренінгових закладів).

Розглянемо детальніше стан справ у надходженні іноземних інвестіцій та їх використання в Україні.

Відповідно до даних Державного комітету статистики, у 2006 р. іноземними інвесторами в українську економіку вкладено 4580, 5 млн. дол. прямих інвестицій, у тому числі з країн СНД - 201,8 млн. дол. ( 4, 4% загального обсягу вкладених коштів), з інших країн світу - 4738, 7 млн. дол. (9, 5% грошових надходжень). Водночас нерезедентами вилучено капітал на суму 552, 6 млн. дол.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, витрат, курсової різниці тощо, за 2006 р. склав 4295, 9 млн. дол., що становить 54, 8% від даного показника 2005 р. (7328 млн. дол.). При цьому обсяг приросту іноземного капіталу за 2005 р. був одним із найбільших за всі роки інвестування завдяки надходженню коштів від приватизації ВАТ КДМК «Криворіжсталь».

У 2006 р. інвестиції в Україну надійшли з 119 країн світу . При цьому на 10 із них припадає 84,1% їх загального обсягу. До десятки найбільших країн-інвесторів входять: Німеччина- - 5620,7 млн. лод., Кіпр - 3011,7 млн. дол., Австрія - 1600,8 млн. дол., Великобританія - 1557,2 млн. дол., Нідерланди - 1493 млн. дол., США - 1418 млн. дол., Російська Федерація - 980,8 млн. дол., Франція - 826,8 млн. дол., Віргінські, Британські острови - 808,3 млн. дол., Швейцарія - 504,9 млн. дол.

Щодо 2007 року, то прямих іноземних інвестицій в економіку України вкладено 8,7 млрд. дол. Загальний обсяг відповідних інвестицій на 01.01.2008 р. становив 29,5 млрд. дол., що на 36,5% більше обсягів інвестицій на початок 2007 року.

Найбільше у 2007 році зріс капітал нерезедентів із Кіпру - на 2700 млн дол, Нідерландів - на 9774,4 млн дол., Швеції - на 869,3 млн дол, Російської Федерації - на 460,1 млн дол, Австрії - на 441,4 млн дол, Великобританії - на 405,4 млн дол, Німеччини - на 339,8 млн дол. Продовжують нарощувати свій капітал інвестори з Польщі ( приріст капіталу становив 275,9 млн дол).

Найвищий приріст іноземного капіталу спостерігався на підприємствах, що здійснюють фінансову діяльність - на 2277,8 мон дол, операції з нерухомим майном, оренду - на 782,0 млн дол, та будівництво - на 779,4 млн дол. Привертає увагу позитивна динаміка інвестицій у підприємства промисловості: вони зросли на 2026,9 млн дол, у т, ч, добувної - на 627,9 млн дол, та переробної - на 1393,5 млн дол. Серед галузей переробної промисловості найбільше зросли обсяги іноземних інвестицій у виробництво неметалевої мінеральної продукції - на 370,6 млн дол, харчових продуктів- на 292 млн дол, металургійне виробництво на 245,1 млн дол, хімічну та нафтохімічну промисловість - на 181,9 млн. дол. На підприємствах торгівлі капітал зріс на 430,7 млн дол, транспорту та звязку - на 296,6 млн дол, с/г - на 152,8 млн дол.

Також 2007 р. став роком відчутного зростання українськиїіноземних інвестицій. Їх обсяги сягнули 6006,6 млн. дол. Понад 90% цх ресурсів інвестовано у вигляді цінних паперів. Усього на 01.01 2008 р. прямі інвестиції з України становили 6,7 млдрд дол. Їх переважна частка (94%) зосереджена на Кіпрі, у Російській Федерації, у Латвії, Польщі, Молдавії та Грузії. Отже, аналіз розвитку іноземного і ннвестування в економіку України за останні рои показує його певну позитивну динаміку, розширення масштабів, видів і сфер вкладаннякапіталу. Проте, назважаючи на всі кількісні та якісні перетворення, Україна сприймається іноземними інвесторами як несприятлива для інвестування країна. Залучення іноземного капіталу в результаті здійснення лізингових операцій є одним із пріорітетних напрямків розвитку інвестиціїної діяльності. Поступово в державі збільшується кількість лізингових компаній, активно запроваджується лізинг у транспортній сфері України. Проте обсяг лізингових операцій у країні не відповідає потребам національної економіки та держава. Усвідомлюючи, що лізинг залишається однією з найефективніших форм оновдення основних виробничих фондів українських підприємств, надає цільову підтримку поширенню лізингової діяльності.

ВИСНОВОК

Отже, іноземні інвестиції сприяють економічному зростанню приймаючої економіки, інтеграції національної економіки у світове господрство на основі перенесення виробничих потужностей, передавання технології, переказування капіталу, управлінського досвіду, навичок, інновацій.

Створення й ефективне функціонування механізму залучення іноземного капіталу з метою всеосяжного реформування економіки України має насамперед спиратися на наступне:

Виокремлення та врахування переваг і недоліків напрямів залучення іноземних фінансових коштів;

Пргнозову оцінку необхідних для України обсягів іноземних інвестицій за основними напрямками їх використання;

Узагальнення існуючих в інших країнах систем залучення іноземних інвестицій у розвиток національних економік та їх провідних секторів задля можливого використання в Україні окремих ефективно діючих елементів таких систем;

Змістовно-елементне обгрунтування комплексного механізму залучення іноземних інвестицій.

Підсумовуючи, можна зазначити, що на сучасному етапі господарського розвитку проблема інвестування є надзвичайно актуальною та потребує подальшого розгляду та дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бережна Л. В. Зовнішня торгівля: Право та економіка. Оцінка іноземної інвестиціної діяльності на території України. - 2008 р. №3 - с 28-32.

2. Хуан Мінжун. Вплив іноземних інвестицій на економіку України: Практика та досвід.- 2008 - №16. с. 16-20.

3. Абрамович І. В. Напрями активізації деожавної політики щодо залучення іноземних інвестицій в економіку України// Економіка та держава. - 2006. - №9.- с. 25-27.