Мультиплікатор інвестицій
Поняття інвестицій та їх джерело. Вплив заощаджень та інвестицій на обсяг валового національного продукту. Відмінність класичної моделі рівноваги від кейнсіанської. Суть концепції мультиплікатора інвестицій та ефект мультиплікатора в ринковій економіці.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.04.2009 |
| Размер файла | 76,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
14
ЗМІСТ
- ВСТУП3
- 1. ІНВЕСТИЦІЇ4
- 1.1 Поняття інвестиції4
- 1.2 Фактори від яких залежать інвестиції5
- 1.3 Вплив заощаджень та інвестицій на обсяг ВНП7
- 1.4 Відмінність класичної моделі рівноваги І та S від кейнсіанської9
- 2. МУЛЬТПЛІКАТОР ІНВЕСТИЦІЙ13
- ВИСНОВОК19
- Література20
ВСТУП
Мета курсової роботи це показати та проаналізувати, виявити як і коли проявляється ефект мультиплікатора інвестицій.
Обєктом дослідження є мультиплікатор інвестицій.
Актуальність теми це виявлення єфекту мультиплікатора у різних ситуаціях зі зменьшенням оба навпаки зі збільшенням інвестицій.
Мультиплікатор інвестицій - коєфіцієнт, показуючий зв'язок між (збільшенням) зменьшенням інвестицій та зміненням або мультиплікатор - це число, на яке потрібно помножити зміни в запланованих інвестиціях, щоб визначити зміни в сукупному обсязі виробництва.
Вперше дане поняття було введено в економічну теорію англ. економістом Каном у 1931 році. Кан відмічав, що збільшення державних витрат на громадські роботи призводить до мультиплікативного (у багато разів більшого) ефекту зайнятості. Далі дану теорію розвив Кейнс.
Економічна сутність мультиплікатора в теорії Кейнса полягає в тому, що він показує залежність змін доходу від початкової зміни запланованих інвестицій.
1. ІНВЕСТИЦІЇ
1.1 Поняття інвестиції
Під інвестиціями прийнято розуміти використання заощаджень з метою створення нових виробничих потужностей і капітальних активів. До складу інвестицій входять усі витрати на придбання машин і обладнання, проведення усіх будівельно-монтажних робіт і зміна запасів. Рух цінних паперів (купівля-продаж державних облігацій) до інвестицій прямого відношення не має і означає тільки передачу з рук в руки титулу власності на вже існуючі активи. Здійснення інвестицій безпосередньо пов'язане з товарним ринком, тоді як купівля-продаж облігацій - з ринком цінних паперів. При цьому інвестиції виявляють не однаковий вплив на ринок благ в короткостроковому і довгостроковому періодах. В результаті інвестування в короткостроковому періоді на ринку благ збільшується тільки попит. Обсяг пропозиції залишається незмінним, бо об'єкти, що будуються, ще не дадуть віддачі у вигляді продукції та послуг. У довгостроковому ж періоді під впливом інвестицій на ринку благ буде змінюватись як попит, так і пропозиція.
Інвестиції утворюють поряд із споживчим попитом другу складову сукупного попиту. При цьому заощадження та інвестиції впливають на обсяг ефективного попиту в прямо протилежних напрямках: заощадження скорочують попит, а інвестиції його збільшують.
Рівень інвестицій істотно впливає на обсяг національного доходу суспільства, від його динаміки буде залежати безліч макропропорцій в національній економіці. Кейнсіанська теорія особливо підкреслює той факт, що рівень інвестицій та рівень заощаджень (тобто джерело або резервуар інвестицій) визначається багато в чому різними процесами і обставинами.
Інвестиції (капіталовкладення) в масштабах країни визначають процес розширеного відтворення. Будівництво нових підприємств, зведення житлових будинків, проведення доріг, а отже, і створення нових робочих місць, залежать від процесу інвестування або капіталоутворення.
Джерелом інвестицій є заощадження. Але проблема полягає в тому, що заощадження здійснюються одними господарюючими агентами, а інвестиції можуть здійснюватись зовсім іншими господарюючими суб'єктами.
Заощадження широких верств населення є джерелом інвестицій. Але ці особи не здійснюють капіталоутворення, пов'язаного з реальним приростом капітальних благ. Зрозуміло, джерелом інвестицій є і накопичення функціонуючих різноманітних фірм. Тут заощаджувач та інвестор співпадають. Однак роль заощаджень осіб найманої праці, які не є одночасно і підприємцями, досить значна, і неспівпадання процесів заощадження та інвестування внаслідок зазначених причин може приводити економіку до стану, що відхиляється від рівноваги.
1.2 Фактори від яких залежать інвестиції
Відмітимо найбільш важливі з них.
По-перше, процес інвестування залежить від очікуваної норми прибутку, або рентабельності, передбачених капіталовкладень. Якщо ця рентабельність, на думку інвестора, занадто мала, то вкладення не будуть, здійснюватись.
По-друге, інвестор при прийнятті рішення завжди враховує альтернативні можливості капіталовкладень, і вирішальним тут буде рівень процентної ставки. інвестор може вкласти гроші в будівництво нового заводу або фабрики, а може і розмістити свої грошові ресурси в банку. Якщо норма процента буде вищою очікуваної норми прибутку, то інвестиції не будуть здійснені, і, навпаки, якщо норма процента нижча очікуваної норми прибутку, підприємці будуть здійснювати проекти капіталовкладень.
Графічно взаємозв'язок між нормою процента, інвестиціями і заощадженнями виглядає наступним чином. На рис. 1.1 представлена ілюстрація стану рівноваги-між заощадженнями та інвестиціями: крива II . інвестиції; крива SS - заощадження; на осі ординат значення норми процента r; на осі абсцис - заощадження та інвестиції.
Рисунок 1.1 - Взаємозв'язок норми процента, інвестицій та заощаджень: І - інвестиції; S- заощадження.
Очевидно, що інвестиції - функція норми процента І = f(r), причому ця функція є спадною: чим вищий рівень процентної ставки, тим нижчий рівень інвестицій.
Заощадження також є функцією (але вже зростаючою) норми процента: S = S(r). Рівень процента, рівний r0, забезпечує рівність заощаджень та інвестицій в масштабі всієї економіки, рівні r1, r2 - відхилення від цього стану.
Слід підкреслити, що такі функціональні зв'язки між рівнем процента і розмірами інвестицій та заощаджень описувались в працях теоретиків класичної школи. В кейнсіанській концепції інвестиції, як і у класиків, с функцією норми процента, а от заощадження, за Дж Кейнсом, - це функція доходу: S = S(Y). В цьому пункті Дж Кейнс розходиться з А.Маршалом, який пов'язував розмір заощаджень з величиною процентної ставки.
Отже, інвестиції є функцією процентної ставки, а заощадження - функцією доходу. Цим сучасна кейнсіанська концепція підкреслює, що динаміка інвестицій і заощаджень визначається різноманітними факторами.
Інвестиції залежать від рівня оподаткування і взагалі податкового клімату в даній країні. Занадто високий рівень оподаткування не стимулює інвестиції, хоч питання про те, які ставки податку вважати високими або низькими, навряд чи може бути вирішене однозначно.
Інвестиційний процес реагує на темпи інфляційного знецінення грошей. В умовах галопуючої інфляції, коли калькуляція витрат є досить невизначеною, процеси реального капіталоутворення стають непривабливими, скоріше буде віддана перевага спекулятивним операціям.
Як вже відзначалось, важливими складовими сукупного попиту є споживання та інвестиції, причому на інвестиції значно впливають заощадження. Використовуючи графічний аналіз, спробуємо з'ясувати, чим відрізняється кейнсіанська інтерпретація І = S від теорій класиків, що розглядались вище.
1.3 Вплив заощаджень та інвестицій на обсяг ВНП
Покажемо на осі абсцис рівень валового національного продукту ВНП, на осі ординат - заощадження та інвестиції (рис. 1.2). Припустимо, що інвестиції дорівнюють 20 млрд. гр. од. на рік незалежно від розміру ВНП. Оскільки величина інвестицій незмінна, то графік інвестицій прийме вигляд горизонтальної прямої, паралельної лінії ВНП. Тепер введемо сюди графік заощадження населення, представивши його у вигляді прямої лінії. Цілком доречним с запитання: на якому рівні ВНП встановиться рівновага між II та SS? Графічний аналіз підказує, що графік заощаджень перетинає графік інвестицій в точці Е, де обсяг ВНП дорівнює ОМ. В точці Е - точці перетину двох графіків - заощадження та інвестиції дорівнюють один одному. Отже, це - точка рівноваги. Вона характеризує такий обсяг ВНП, при якому макроекономіка знаходиться в стані рівноваги. Чому рівноважний стан ВНП буде саме в точці Е, де інвестиції дорівнюють заощадженням? Коли рівноважний стан знаходиться в точці Е, то це означає, що населення буде робити заощадження в обсязі ЕМ, а фірми будуть інвестувати засоби в розмірі ЕМ.
Рисунок 1.2 - Вплив заощаджень та інвестицій на обсяг ВНП
Якщо заощадження населення будуть більші, тобто будуть переміщені в точку К, яка буде відповідати розміру ВНП = ОМ1, то настає ситуація, коли заощадження більші інвестицій. При такому рівні ВНП населення почне заощаджувати більше, ніж підприємства готові інвестувати. Фактично населення утримується від додаткового споживання. В результаті фірми знаходять на ринку значно менший попит на додаткову продукцію і вимушені накопичувати товарні запаси. Природно, це не буде стимулювати зростання виробництва та інвестицій. Виробництво починає скорочуватись, що викликає зниження ВНП і призводить його до зсуву ліворуч. Скорочується зайнятість населення, зменшуються заощадження. І це буде відбуватися до тих пір, доки не буде досягнуто рівноваги в точці Е, тоді тенденція до скорочення ВНП припиниться.
Якщо заощадження населення будуть меншими, тобто пересунуться в точку А, де розмір ВНП = ОМ2, то виникне стан, коли заощадження менші інвестицій. Тут населення заощаджує менше, але фірми готові інвестувати. Фактично йдеться про те, що населення, скорочуючи заощадження, пред'являє більший попит. Це стимулює фірми до нарощування обсягів виробництва, випуску додаткової продукції, що впливає на збільшення ВНП і зростання зайнятості. Доходи населення починають рости разом із зростанням ВНП, більшими стають і заощадження. І таке зростання буде йти доти, доки не буде досягнуто рівноваги в точці Е.
Отже, тільки в точці Е буде досягнуто такою розміру ВНП, який не призводить до коливань в макроекономічній системі, тобто тут не буде ані різкого розширення, ані різкого стиску системи, ані перевиробництва, ані недостачі товарів. Рівноважний пан заощаджень та інвестицій в точці Е буде визначати і оптимальний розмір ВНП.
1.4 Відмінність класичної моделі рівноваги І та S від кейнсіанської
Відмінності полягають в наступному.
По-перше, в класичній моделі тривале безробіття є неможливим (гнучке реагування цін відновлювало порушену рівновагу), а в моделі, запропонованій Кейнсом, рівність І та S може існувати і при неповній зайнятості. На рис. 1.2 видно, що рівень ВНП в точці М виявляється - нижче рівня, що забезпечує повну зайнятість. Пунктирна лінія показує, що повна зайнятість була б у тому випадку, коли б обсяг ВНП досяг точки М1. Як же досягнути цього рівня і водночас зберегти рівновагу між І та S? Графічно ця проблема вирішується просто: потрібно підняти лінію II вгору, доки вона не перетне точку К, що лежить на лінії заощаджень. Іншими словами, якщо інвестиційний процес пожвавиться, то можливе досягнення рівноваги при повній зайнятості.
По-друге, класична модель передбачала існування гнучкого цінового механізму, органічно притаманного ринку. Кейнс показав цей постулат сумнівним: підприємці, зіткнувшись з падінням попиту на свою продукцію, не знижують ціни. Вони скорочують виробництво і звільняють працівників. Звідси слідує безробіття з усіма соціально-економічними конфліктами, що з цього випливають.
По-третє, з рис. 1.2 видно, що заощадження є функцією доходу, а не тільки рівня процента, як в теорії класиків. Тут проаналізовано, як визначається через заощадження та інвестиції оптимальний обсяг ВНП, при якому макроекономіка знаходиться в стані рівноваги. Вище відзначалось, що заощадження знаходяться в тісному взаємозв'язку із споживанням, і вони є немовби дзеркальним відображенням один одного. Виникає запитання: чи можна визначити оптимальний обсяг ВНП через механізм споживання та інвестицій? Спробуємо на нього відповісти.
Згадаємо графік споживання і спробуємо застосувати його до наших умов. На осі абсцис будемо відкладати величину ВНП, а на осі ординат - сукупні витрати, які є сумою витрат фірм і населення, тобто суму інвестицій та споживання. Стан, при якому вся величина виробленої о ВНП буде спожита населенням і фірмами, тобто буде дорівнювати їх ви фатам, можна графічно зобразити у вигляді прямої лінії, що іде від осі абсцис під кутом 45°. В будь-якій точці лінії 45° витрати дорівнюють величині ВНП в цій точці (рис. 1.3).
Рисунок 1.3 - Визначення ВНП через споживання та інвестиції
Тепер введемо сюди графік споживання у вигляді прямої лінії - СС. Точка В показує той стан, коли доходи населення рівні його споживанню. При величині доходів, рівних ОМ, населення повністю їх споживає, тобто ОМ1 = ЕМ1. Відомо, що якщо населення пред'являє попит головним чином на споживчі товари, то фірми здійснюють видатки при купівлі нових машин, обладнання, матеріалів, необхідних для розширення виробництва. В результаті цих закупівель попит на ринку розширюється на величину І. Сукупні витрати будуть дорівнювати споживанню населення та інвестиціям (С + І). Пряма сукупних витрат (С + І) буде піднята над прямою СС на величину інвестицій.
В точці Е досягається рівновага, при якій величина ВНП - ОМ є оптимальною, тобто на весь вироблений продукт буде пред'явлений попит з боку населення і фірм. Довжина відрізка ЕМ буде дорівнювати сукупним витратам, тобто сумі споживання та інвестицій. Точка Е на лінії 45° показує рівність ОМ = ЕМ, або рівність сукупних витрат і ВНП.
Якщо розмір ВНП виявляється рівним ОМ, чому відповідає точка Ф на лінії 45°, то частина виробленої продукції не знайде збуту, оскільки розмір ВНП виявиться більшим за передбачувані виграти населення та фірм. Виробництво буде скорочуватись до точки Е. Якщо величина ВНП виявиться меншою рівня передбачуваних втрат населення та фірм, то це означає, що кількість товарів не дорівнює відповідному попиту, а отже, зайнятості та розмірам ВНП до рівня ОМ.
У випадку, коли держава буде не тільки стимулювати приватні інвестиції, але й сама здійснюватиме цілий набір різноманітних витрат, то пряма С + І перетвориться на пряму С + І + G, де G державні витрати. Цей малюнок - наочна ілюстрація тієї благотворної ролі державних витрат і стимулювання інвестицій в приватному секторі, якій надавав величезного значення Дж. Кейнс.
Порівнявши два методи (метод заощадження та інвестицій і метод споживання та інвестицій) визначення оптимальних розмірів ВНП, при-якому економіка знаходиться в стані рівноваги, видно, що оптимальна величина ВНП в обох випадках буде однаковою. Ця рівність-випливає з відповідності графіків споживання та заощадження.
2. МУЛЬТПЛІКАТОР ІНВЕСТИЦІЙ
Нарощування інвестицій веде до зростання ВНП і сприяє досягненню повної зайнятості ще й в силу певного ефекту, що відображається в економічній теорії під назвою ефекту мультиплікатора.
Під мультиплікатором розуміється коефіцієнт, що показує залежність зміни доходу від зміни інвестицій.
Суть концепції мультиплікатора полягає в тому, що між змінами автономних інвестицій та валового національного продукту існує стійка залежність.
Ефект мультиплікатора в ринковій економіці полягає в тому, що збільшення інвестицій призводить до збільшення національного доходу, причому на величину більшу, ніж первісне зростання інвестицій. Образно виражаючись, можна сказати, як камінь, кинутий у воду, викликає кола на воді, так й інвестиції, "кинуті" в економіку, викликають ланцюгову реакцію у вигляді росту доходу і зайнятості.
Кейнсіанська теорія визначення оптимальних розмірів ВНП, при якому економіка досягає стану рівноваги, показує, що при зростанні інвестицій зростання ВНП буде відбуватись в значно більших розмірах, ніж первісне додаткові інвестиції. Це випливає з того, що інвестиції призводять до зростаючого ефекту. Крім первинного ефекту, виникає явище вторинного, третинного і т. д. ефекту, тобто вплив витрат в одній сфері на розширення виробництва і зайнятості в інших.
Мультиплікатор є числовим коефіцієнтом, який показує перевищення зростання доходу над зростанням інвестицій.
Припустимо, що приріст інвестицій складає 10 млрд. гр. од., що призвело до зростання ВНП на 20 млрд. гр. од. Отже, мультиплікатор дорівнює 2. За умови зростання ВНП на ЗО млрд. гр. од. мультиплікатор був би рівний 3.
Візьмемо умовний приклад, який ілюструє суть мультиплікаційного ефекту. Припустимо, що населення витрачає на споживання 80% отриманого ними доходу, а інші 20% заощаджує. Споживча функція тоді має вигляд: С = 0,8Y.
Нехай обсяг інвестиційної діяльності збільшився первісне на 100 млрд. гр. од. Це викличе безпосереднє збільшення доходів цих осіб на таку ж суму. В зв'язку з цим збільшенням доходів їм доведеться збільшити свої споживчі витрати. У відповідності до зроблених вище припущень ці витрати збільшаться на 100*0,8 = 80 млрд. гр. од. (на 20 млрд. гр. од. збільшаться заощадження). Таке збільшення попиту відобразиться на доходах ще певної групи осіб, які теж збільшаться на цю суму. Ці особи, в свою чергу, збільшать свої споживчі витрати на суму 80*0,8 = 64 млрд. гр. од., що свідчить про зростання на 64 млрд. гр. од. ще чиїхось доходів, що змусить збільшити споживання ще на 64*0,8 = 51,2 млрд. гр. од. і т. д. Даний процес буде продовжуватись за математично нескінченним ланцюгом. Однак сума збільшення доходу буде сходитись до певної межі (межі суми геометричної прогресії). В даному прикладі цю межу легко підрахувати. Загальне збільшення доходів складе:
100 + 80 + 64 + 51,2 + ... = 100*(1 + 0,8 + 0,82 + 0,83 + ...) = = 100*(1/(1-0,8)) = 100/0,2 = 500 млрд. гр. од.
Первісне збільшення інвестицій на 100 млрд. гр. од. викликало, таким чином, шляхом мультиплікатора п'ятикратне збільшення доходу. При цьому споживчі витрати зросли на 500*0,8 = 400 млрд. гр. од., а заощадження - на 500 400 = = 100 млрд. гр. од., тобто рівно настільки, наскільки збільшились інвестиції. Рівновага між заощадженнями та інвестиціями відновлена завдяки зміні рівня сукупного суспільного доходу. Поставимо запитання: який же мультиплікатор К в нашому прикладі, як його можна визначити шляхом граничної схильності до споживання та граничної схильності до заощадження? Він, як видно з формули, рівний 5.
Використовуючи висновки, отримані при дослідженні споживання та заощадження, про те, що
МРС + MPS = 1
або
МРС = 1 MPS,
можемо записати:
Таким чином, мультиплікатор є величиною, оберненою граничній схильності до заощадження, а відповідно
До цього часу розглядався ефект мультиплікатора, пов'язаний із зростанням споживчих витрат. Однак первісні інвестиції впливають і на обсяг зайнятості. Отже, зростання попиту на товар спонукає виробників розширювати виробництво, закуповувати обладнання, наймати працівників.
Таким чином, первісні інвестиції в довгостроковому аспекті дадуть поштовх розширеному відтворенню, породжуючи нові інвестиції, нові робочі місця та збільшуючи ВНП.
Для цифрової ілюстрації мультиплікатора наведемо найпростіший приклад. Припустимо, що для організації будівництва доріг держава інвестувала 1 млн. гр. од. Якщо МРС, який склався в суспільстві, дорівнює 0,8, то мультиплікатор, тобто К, складе:
Який же буде приріст ВНП? Він складе:
?Y = ?І*К = 1000000*5 = 5 млн. гр. од.
Визначивши формулу мультиплікаційного ефекту, розглянемо графічно механізм його дії.
Припустимо, що стан рівноваги в макроекономіці досягається при ВНП, рівному 60 млрд. гр. од. При цьому рівень споживання дорівнює 40 млрд. гр. од., а заощаджень - 20 млрд. гр. од., обсяг інвестицій також дорівнює 20 млрд. гр. од. Таким чином МРС = 1/3.
На ринку з'явились нові винаходи, які створюють можливості для нових інвестицій на 10 млрд. гр. од., в доповнення до вже наявних на 20 млрд. гр. од. Виходячи з теорії мультиплікатора, можемо сказати, що приріст Інвестицій на К) млрд. гр. од. викличе приріст ВНП на ЗО млрд. гр. од., а стан рівноваги в економіці буде досягнутий при розмірі ВНП рівному 90 млрд. гр. од. В нашому прикладі кожна грошова одиниця, вкладена в інвестиції, була мультиплікована в 3 гр. од. ВНП.
Графічна залежність заощаджень та інвестицій проілюстрована на рис. 2.1
При інвестиціях і заощадженнях в 20 млрд. гр. од. і ВНП рівному 60 млрд. гр. од. стан рівноваги характеризувала точка Е. Тепер, коли інвестиції розширюються на 10 млрд. гр. од., графік інвестицій буде піднятий вверх до рівня І1І1. Новий стан рівноваги буде досягатися в точці E1 . При цьому видно, що приріст ВНП в 3 рази більший за приріст інвестицій. Різниця між приростом ВНП і приростом інвестицій дорівнює вторинним споживчим витратам (ЗО - 10 = 20 млрд. гр. од.), отриманих за рахунок мультиплікаційного ефекту.
Рисунок 2.1 - Графічне зображення мультиплікатора
Слід відзначити, що ефект мультиплікатора виявляє себе в умовах економіки неповної зайнятості. Такий висновок цілком закономірний. Дійсно, якщо всі ресурси суспільства задіяні повністю, то звідки ж будуть черпатись додаткові робочі руки і виробничі потужності?
Традиційний погляд класичної теорії на процеси заощадження та інвестування підкреслює позитивне значення високих заощаджень. Чим більші заощадження, тим глибший "резервуар", звідки черпаються інвестиції. Тому висока схильність до заощаджень, за логікою класичної школи повинна сприяти "процвітанню" нації.
Однак нарощування заощаджень не завжди робить суспільство багатішим. Щоб розібратись в даному протиріччі, звернемось до інвестицій.
Досі мова йшла про автономні інвестиції, тобто капіталовкладення, незалежні від обсягу і динаміки ВНП. Автономні інвестиції представлені, головним чином, як капіталовкладення, здійснені в результаті технічних нововведень.
Справді, проекти, що розробляються новаторами, можуть не залежати від стану і обсягу ВНП. Окрім того, автономні інвестиції - це і державні капіталовкладення.
В реальній дійсності спостерігається взаємодія інвестицій та доходу. Автономні інвестиції, здійснені у вигляді первісної "ін'єкції", внаслідок ефекту мультиплікатора призводять до зростання ВНП. Пожвавлення ділової активності, зростання зайнятості призведуть до підвищення схильності до інвестицій у різноманітних груп підприємців. От ці інвестиції і прийнято називати похідними. Вони залежать від динаміки ВНП.
Похідні інвестиції, будучи "накладеними" на автономні, посилюють економічне зростання, прискорюють його, що й отримало назву ефекту акселератора (акселератор - прискорювач).
Але колесо прискорення може повернутись і в інший бік. Скорочення доходу внаслідок ефектів мультиплікації та акселерації буде скорочувати і похідні інвестиції. А це буде призводити до стагнації виробництва.
ВИСНОВОК
Перший висновок полягає у тому, що дія ефекту мультиплікатора закінчується тоді, коли сума всіх заощаджень (10 млрд. грн.), які будуть спричинені початковим збільшенням інвестицій (на 10 млрд. грн.), компенсує цей початковий приріст запланованих інвестицій. І це не випадково. Тільки так компенсується нерівновага в економіці, спричинена зростанням інвестиційних витрат. У такому випадку доходи (ВВП) мають зрости на 40 млрд. грн., щоб стимулювати додаткові заощадження на 10 млрд. грн. Тобто доход має збільшитись у чотири рази порівняно з початковим перевищенням інвестицій над заощадженнями, тому що заощадження становлять ј частку доходу.
Таким чином, початкові інвестиції у 10 млрд. грн. спричинили ланцюгову реакцію вторинних споживчих витрат і призвели до зростання ВВП на 40 млрд. грн.
Другий висновок полягає у тому, що існує зв'язок між мультиплікатором і граничними схильностями до споживання і заощадження. Доля приросту доходу, що спрямовується на заощадження (ГСЗ), визначає сумарний ефект від послідовних циклів витрат, які викликані початковою зміною доходів. Мультиплікатор і гранична схильність до заощаджень обернено залежні
Література
Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 1998.
Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия - 1999.
Макконел, Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. - М.: Республика, 1992.
Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”. 1999.
Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 1999 с. 136-148.
Подобные документы
Сутність фінансових інвестицій: поняття та види. Питання організації обліку фінансових інвестицій на підприємстві. Визначення та оцінка їх розміру та ефективності використання. Особливості синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій.
курсовая работа [375,5 K], добавлен 24.11.2019Особливості та форми здійснення фінансових інвестицій, їх економічна суть та класифікація. Оцінка якостей фінансових інструментів інвестування. Поняття портфеля фінансових інвестицій і класифікація його видів. Оперативне управління портфелем інвестицій.
контрольная работа [836,5 K], добавлен 28.09.2009Економічна сутність інвестицій. Найбільш суттєві ознаки інвестицій. Види реальних інвестицій. Прямі та портфельні іноземні (чи зарубіжні) інвестиції як основа підприємницького капіталу. Види левериджу: фінансовий; виробничий; виробничо-фінансовий.
контрольная работа [86,9 K], добавлен 13.03.2010Особливості поняття інвестицій в широкому економічному сенсі. Джерела фінансування та класифікація форм інвестицій і видів інвесторів. Інвестиційна політика підприємств та її ефективність. Правове регулювання інвестиційної діяльності підприємств.
реферат [27,6 K], добавлен 05.09.2008Економічна сутність інвестицій. Класифікація інвестицій, основні поняття інвестиційної діяльності. Процес управління інвестиціями компанії. Характеристика інвестиційної діяльності в Україні. Особливості форми здійснення фінансових інвестицій підприємства.
реферат [938,4 K], добавлен 15.01.2010Поняття інвестицій, методів і інструментів їх залучення. Оцінка інвестиційного клімату України в глобальному економічному середовищі. Визначення пріоритетних сфер інвестування. Проблеми на шляху та удосконалення методів залучення іноземних інвестицій.
курсовая работа [975,6 K], добавлен 22.12.2014- Напрями впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої держави: переваги та недоліки
Місце іноземних інвестицій в економічному розвитку. Дослідження впливу іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої країни. Негативні ефекти залучення іноземних інвестицій. Створення сприятливих умови для вкладання іноземного капіталу.
реферат [21,6 K], добавлен 08.10.2010 Сутність і класифікація інвестицій, їх відмінні риси та особливості використання. Характеристика капітальних вкладень підприємства, загальні підходи до їх планування. Аналіз визначення необхідного обсягу та джерел фінансування виробничих інвестицій.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 19.01.2010Характеристика прямих іноземних інвестицій міжнародних корпорацій. Експорт та імпорт прямих зарубіжних інвестицій. Рівень захисту внутрішнього товарного ринку. Оцінка результативності методів хеджування валютних ризиків, вибір найбільш вигідного методу.
контрольная работа [66,0 K], добавлен 17.12.2010Поняття інвестицій як найважливішого засобу забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці. Національне законодавство та новий підхід місцевих органів державної влади України до інвестиційної діяльності, гарантії захисту іноземних інвестицій.
реферат [41,6 K], добавлен 20.02.2012
