Державне регулювання цін

Розглянемо механізм державного регулювання цін у Греції. Нині питома вага регульованих цін тут становить приблизно 20 % загальної кількості споживчих товарів і послуг. Усі товари та послуги, на які встановлюються і регулюються ціни, поділяються на дві групи.

До першої групи входять товари та послуги, ціни на які встановлює уряд або інші державні установи. Рішення про зміну цін на пшеницю, тютюн і про зміну тарифів на електроенергію, громадський транспорт, зв'язок, авіапасажирські перевезення покладено на Міжміністерський комітет з цін і доходів, який очолює міністр національної економіки.

До другої групи входять товари, ціни на які можуть встановлюватись також при узгодженні з місцевими органами.

Крім того, у Греції держава встановлює розмір орендної плати за житло, хоча житловий фонд перебуває у приватній власності.

Право встановлювати або обмежувати ціни має також особливий відділ Міністерства торгівлі країни. Цьому відділу підпорядкований підрозділ ринкової політики, який постійно контролює ціни на ринку.

Крім того, двічі на рік здійснюється розпродаж товарів за зниженими цінами. Ціни у Швеції регулює державне управління цін і конкуренції, яке підпорядковане Міністерству громадської адміністрації, і контори, що діють в усіх 23 адміністративно-територіальних одиницях країни. Державне регулювання цін на більшість товарів здійснюється непрямими методами. Фахівці вважають, що жорстке, пряме регулювання (замороження) цін може бути ефективне лише на короткий період, воно доцільне в основному лише для ліквідування миттєвої інфляції та її наслідків. Регулювання цін на окремі товари (наприклад, лікеро-горілчані вироби, фармацевтична продукція) здійснюється через державні органи. Це, як правило, монопольна державна продукція. Щорічно укладається угода між урядом та об'єднанням сільськогосподарських виробників, де встановлюється рівень цін на продукцію (зерно, молоко, яйця) за умови відшкодування витрат виробників. Фіксується такий рівень цін, який гарантує це відшкодування. Для цього залучаються кошти від мита імпортованої продукції (вони встановлюються як різниця між найвищими цінами на внутрішньому ринку та цінами на зовнішньому ринку).

З метою соціального захисту населення у Швеції надаються різні субсидії та позики. Крім того, щорічно держава здійснює індексацію доходів населення з урахуванням цін на товари, що входять до мінімального споживчого кошика. Однак індексація має обмеження й здійснюється лише в угодах довгострокового характеру та в контрактах з наймання житла та приміщень.

В Японії ціни регулює Бюро цін управління економічним плануванням. У його функції входять вивчення кон'юнктури ринку та його змін, аналіз динаміки цін за певний період, розробка заходів щодо підтримки попиту та цін на стабільному рівні, контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.

В Японії забороняється встановлювати як монопольно високі, так і монопольно низькі ціни, що може загрожувати вільній конкуренції. Уводиться також заборона на одночасне підвищення цін на різні споживчі товари. Окремі підприємства та фірми мають право підвищувати ціни лише з дозволу спеціальної комісії щодо справедливих цін і лише після виваженого обґрунтування цього підвищення. Загалом у Японії регулюється до 20 % цін на споживчі товари.

Особлива система регулювання цін діє у Фінляндії. Державне регулювання цін здійснює Міністерство торгівлі. Плануються та контролюються ціни на продукти харчування, зерно, енергоносії, лікеро-горілчані вироби. Державна політика регулювання цін повною мірою узгоджується із загальною державною політикою економічного регулювання. Якщо підприємство реалізує свою продукцію за цінами доступними для широких верств населення, воно може отримати кредит з низькими відсотками.

Важливим методом регулювання цін є система оподаткування. На овочі та інші товари необхідності діють податкові пільги. Крім того, товари, завезені з-за кордону й вітамінізовані, взагалі не оподатковуються.

Перспективи програми Фінляндії базуються на планових розрахунках цін на майбутнє, аналіз кон'юнктури ринку, перспектив розвитку науково-технічного прогресу.

Висновок

Світова практика підтверджує, що державне регулювання цін у тій чи іншій мірі існує в усіх країнах. Сутність і форми державного втручання в процеси ціноутворення залежать від стану економічного розвитку країни. За умов розвинутого ринку державне втручання обмежується тільки відповідним впливом на передумови та побічні наслідки вільного ціноутворення. На етапі початкового формування ринкових відносин держава мусить безпосередньо втручатися і в самий механізм ціноутворення, компенсуючи нездатність ринку утворювати рівноважні ціни.

Державне цінове регулювання в Україні регламентується спеціальним законодавством: Законами «Про ціни і ціноутворення», «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» тощо. Закони в галузі ціноутворення встановлюють основні правила формування та застосування цін в країні, порядок контролю за цінами, відповідальність за його порушення, права та обов'язки окремих органів виконавчої влади у сфері ціноутворення. Для практичного виконання зазначених Законів, вони доповнюються й конкретизуються спеціальними рішеннями парламенту, указами Президента чи постановами уряду.

З метою здійснення цінової політики держава створює спеціальну систему органів ціноутворення, до якої в Україні входять загальнодержавні, регіональні та відомчі установи. До першої групи належить Міністерство економіки України, а до другої -- управління з питань цінової політики Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Список літератури

1. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (з урахуванням змін та доповнень)» // Уряд, кур'єр. -- 1997. -- № 105-106.

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (з урахуванням змін та доповнень)» // Уряд, кур'єр. -- 1997. -- №50-51.

3. Закон України "Про податок на додану вартість" (з урахуванням змін та доповнень) // Галицькі контракти. -- 1997. -- № 21.

4. Закон України "Про ціни і ціноутворення" № 184/98-ВР від 05.03.98 (зі змінами та доповненнями) // Уряд, кур'єр. -- 1998. -- № 67-68. Указ Президента України «Про застосування міжнародних правил "1НКО-ТЕРМС" комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р. // Галицькі контракти,. _ 1994. --№ 41.

5. Положення про індикативні ціни на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій: Затв. Указом Президента України № 691 від 18 листопада 1994 р. // Галицькі контракти. -- 1994. -- № 49.

6. Про індикативні ціни на товари при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій: Затв. Указом Президента України № 691 від 18 листопада 1994 р. // Галицькі контракти. -- 1994. --№49.

7. Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності: Затв. Указом Президента України від 10 лютого 1996 р. № 124-96 // Галицькі контракти. -- 1996. -- № 8.

8. Декрет Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" № 18-92 від 26 грудня 1992 р. // Уряд, кур'єр. -- 1993. -- № 2-3. Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики "Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам" №309 від 10.03.98.

9. Герасименко В. В. Ценовая политика фирмы. -- М.: Финстатинформ, 1995. Ерухимович И. Л. Ценообразование: Учеб.-метод. пособие. -- К.: МАУП, 1998.

10. Левшин Ф. М Внешнеторговые цены. -- М.: Внешторгиздат, 1990. Левшин Ф. М. Мировой рынок: конъюнктура, цена, маркетинг. -- М.: Меж-дунар. отношения, 1993.

11. Липсиц И. В. Коммерческое ценообразование. -- М.: ББК, 1997. Савченко А. Г., Яремчук А. Г. Плановое ценообразование. -- К.: Выща шк., 1984.

12. Уткин Э. А. Цены, ценообразование, ценовая политика: Учебник. -- М.: Тандем, 1997.

13. Цацулин А. Н. Цены и ценообразование в системе маркетинга: Учеб. пособие. -- М.: Филинъ, 1998.

14. Ценообразование и рынок: Пер. с англ. / Под общ. ред. Е. И. Лунина. -- М.: Прогресс, 1992.

15. Ценообразование: Учеб. пособие / Под ред. проф. И. К. Салимжанова. -- М.: Финстатинформ, 1996.

16. Цены и тарифы: Учеб. пособие / Г. А. Горина, Л. М. Гужавина, Я. Л. Орлов и др. -- М.: Экономика, 1983.

17. Чубаков Г. Н. Стратегия ценообразования в маркетинговой политике предприятия. -- М.: ИНФРА-М, 1996.

18. Чувилин Е.Д., Дмитриев В. Г. Государственное регулирование и контроль цен в капиталистических странах. -- М.: Финансы и статистика, 1991.

19. Шуляк Н. П. Ценообразование: Учеб.-практич. пособие. -- М.: Изд. дом "Дашков и К°", 1998.