Економічна сутність безготівкових розрахунків

За умов нового господарського механізму розрахункові відносини між підприємствами, підприємствами і банками, які їх обслуговують, докорінно змінюються і перетворюються у відносини рівних господарських партнерів. З переходом на роботу за принципами самофінансування ліквідується надмірна реї ламентація розрахунків, розширюються права підприємств - їм надається можливість самостійного вибору форм і способів розрахунків, здійснюється уніфікація порядку розрахунку за окремі види продукції, передбачається визнання банком підприємство неплатоспроможним тощо.

Вибір форм безготівкових розрахунків, у першу чергу, залежить від стану розрахунків на підприємстві, який аналізують за даними аналітичного балансу-нетто, бухгалтерського обліку, реєстрів банківського обліку розрахунків. Під час аналізу вивчають стан дебіторської заборгованості та кредиторської заборгованостей, визначають причини їх зміни і розміри невиправданих вкладень коштів у розрахунки з дебіторами і незаконного використання коштів кредиторів в обороті, оцінюють платоспроможність підприємства і розробляють заходи щодо її покращання.

Дебіторська заборгованість характеризує відволікання засобів із обороту підприємства і використання їх іншими господарськими суб'єктами-дебіторами. Загальна сума дебіторської заборгованості у будь-який момент часу визначається двома факторами: обсягом продаж і середньою тривалістю між продажами і пред'явленням документів для оплати, так як відвантаження і оплата товарів, як правило, не співпадають у часі.

Дебіторська заборгованість підприємства поділяється на виправдану і невиправдану. Виправдана - це та заборгованість, виникнення якої у процесі господарської діяльності підприємства неминуче, що зумовлено існуючою технологією безготівкових розрахунків. Це перш за все авансові і заставні платежі.

Невиправданою вважається така заборгованість, яка відображає порушення існуючого порядку розрахунків і фінансової дисципліни, тобто заборгованість, яка виникає внаслідок іммобілізації оборотних засобів. З іммобілізацією оборотних засобів, як правило, пов'язують їх використання не за призначенням: у капітальне будівництво і капітальний ремонт; втрати від ушкодження товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу в установленому порядку, тощо. Для проведення аналізу стану дебіторської заборгованості доцільно використовувати аналітичну таблицю 2.2.

Таблиця 7.2 - Оцінка стану дебіторської заборгованості підприємства (тис. грн.)

На наступному етапі аналізу необхідно встановити причини виникнення простроченої заборгованості. Головними причинами простроченої заборгованості з платежів за товарно-матеріальні цінності можуть бути: низький рівень господарювання ряду підприємств; недостатня збалансованість виробництва і розподілу; недостатнє погодження попиту і пропозиції. При зростанні сум дебіторської заборгованості за товари відвантажені (виконані роботи, надані послуги) необхідно встановити вплив таких недоліків в організації розрахунків підприємств, як: збільшення тривалості документообороту внаслідок застосування не досить економічних форм розрахунків з покупцями; порушення встановлених строків і порядку розрахунків, наприклад затримка передачі в банк чеків, отриманих від покупців в оплату за відпущену продукцію, виписка безтоварних платіжних вимог-доручень тощо.

У випадку виявлення у ході аналізу товарів, які були своєчасно відвантажені, але не оплачені у встановлений строк, необхідно з'ясувати давність строків утворення заборгованості, ефективність заходів, вжитих щодо неплатоспроможних покупців. Особливу увагу слід звернути на встановлення причин і давність утворення залишків товарів відвантажених на відповідальному зберіганні у покупців внаслідок відмови від акцепту, з'ясування причини відмови від акцепту. Якщо мали місце необґрунтовані відмови, встановлюють, чи подавалися підприємством претензії до покупців на стягнення штрафів за необґрунтовану відмову від акцепту платіжних документів. По інших статтях дебіторської заборгованості вивчають її склад, тобто за якими саме підприємствами, організаціями та особами вона обчислюється і в яких сумах, з'ясовуються строки й причини її виконання. Для цього використовують дані аналітичного обліку.

Розрахункові взаємовідносини підприємства з постачальниками, бюджетом, робітниками і службовцями, як правило, супроводжуються виникненням кредиторської заборгованості. Кредиторська заборгованість - це вид міжгосподарського кредиту, коли внаслідок розбіжності руху товарів у натуральній формі і у вартісні формі виникає тимчасове залучення коштів у господарський оборот підприємств або в результаті несплати платежів нетоварного характеру. Іншими слова, це кошти, які не належать підприємству, але тимчасово знаходяться в його обороті.

У випадку зростання позапланового джерела оборотних засобів у вигляді кредиторської заборгованості одночасно за іншими рівними умовами збільшується вкладення коштів у товари відвантажені і тривалість кредитування постачальників за позиками під розрахункові документи. Внаслідок, відволікаються значні суми коштів із обороту підприємства, що негативно впливає на його фінансове становище. І, навпаки, скорочення кредиторської заборгованості як позапланового джерела призведе до звільнення частини кредитних ресурсів із розрахункових операцій, що створює додаткові максимальні можливості для розширення виробництва.

Кредиторська заборгованість (як і дебіторська заборгованість) поділяється на виправдану і невиправдану Виправданою називають заборгованість, яка виникає у межах встановлених строків оплати розрахунків або зобов'язань, тобто пов'язану з особливостями техніки розрахунків. Невиправдана - це заборгованість, яка виникає в результаті порушень покупцями строків оплати розрахункових документів або несплати платежів нетоварного характеру.

Аналіз кредиторської заборгованості підприємства проводять у динаміці на початок і кінець періоду на базі групування даних у аналітичній таблиці (табл. 2.3)

Таблиця 2.3 - Оцінка стану та зміни кредиторської заборгованості підприємства (тис. грн..)

Дані табл. 2.3 свідчать: протягом звітного періоду кредиторська заборгованість збільшилася на 2698 тис. грн. або на 26,6%. При чому зростання її має місце по всіх статтях, за винятком розрахунків з бюджетом, заборгованість за яким зменшилася на 1328 тис. грн.

При з'ясуванні сум виправданої і невиправданої кредиторської заборгованості, необхідно враховувати, що кредиторська заборгованість за акцептованими розрахунковими документами і невідфактурованими поставками, яка утворилася в кінці звітного місяця і погашена у перших числах наступного за звітним місяця, вважається виправданою. До невиправданої належить заборгованість за невідфактурованими поставками, що утворилася у зв'язку із затримкою постачальниками оформлення і подання до оплати розрахункових документів. Це можна виявити шляхом порівняння дати відвантаження матеріальних цінностей з датою виписки рахунку-фактури і поданням розрахункових документів до оплати.

На наступному етапі аналізу необхідно встановити причини, що зумовили зростання заборгованості. Як свідчить практика, причинами зростання кредиторської заборгованості за товари та послуги, до складу якої входить заборгованість постачальникам за товарно-матеріальні цінності, роботи і послуги, незалежно від форми розрахунків можуть бути: нерівномірність та зміни обсягу поставок у кінці звітного періоду; вид транспорту доставки (чим вища швидкість доставки, тим більший розрив у часі між надходженням матеріальних цінностей та їх оплатою, якщо використовувати паперові розрахунки, і навпаки - при використанні електронної форми розрахунків); зміна форм та порядку розрахунків (тривалість оформлення та руху розрахункових документів); організація кредиту (особливо платіжного) тощо.

Таким чином, для зменшення цього виду кредиторської заборгованості необхідно використовувати такі форми безготівкових розрахунків, які б забезпечували максимальне зближення трьох дат: отримання товару покупцем, оплата товару і зарахування суми платежу на рахунок постачальника. Про погіршення розрахунків з постачальниками, бюджетом і щодо оплати праці свідчить виникнення або зростання у звітному періоді прострочення заборгованості, а також заборгованості, що виникла внаслідок порушення підприємством встановленого порядку розрахунків і фінансової дисципліни. Через такі причини детально вивчають у процесі аналізу, крім простроченої заборгованості, заборгованість постачальникам за невідфактурованими поставками, замовникам за авансами та іншою кредиторською заборгованістю, беручи до уваги, що по цих статтях може виникати невиправдана заборгованість у зв'язку з порушеннями фінансової дисципліни в розрахунках.

При аналізі заборгованості бюджету необхідно враховувати, що з усіх видів платежів із строками внесення після 1-го числа наступного за звітним місяця, ця заборгованість с виправданою (нормальною). Прострочена (невиправдана) заборгованість бюджету визначається шляхом зіставлення фактично внесеної суми по кожному виду платежів із сумою, яка має бути внесена за розрахунками підприємства.

Важливим показником, який повинен враховуватися при виборі формі способів розрахунків, є платоспроможність. Оцінку платоспроможності виконують за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних активів, тобто часу, необхідного для перетворення їх у грошову наявність. Для оцінки платоспроможності (ліквідності) підприємства використовують показники, наведені у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Оцінка стану ліквідності активів підприємства та її зміни протягом року

1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який показує, яку частину короткострокових боргів підприємство спроможне погасити на дату складання балансу, хоча не по всіх цих боргах найближчим часом настає термін платежу. Визначається відношенням суми коштів і короткострокових цінних паперів до суми короткострокових платіжних зобов'язань.

2) Проміжний коефіцієнт ліквідності, який показує, чи достатньо у підприємства суми коштів, цінних паперів і дебіторської заборгованості для погашення короткострокових зобов'язань по платежах. Визначається відношенням суми коштів, короткострокових цінних паперів і засобів в розрахунках до суми короткострокових платіжних зобов'язань;

3) Загальний коефіцієнт ліквідності, який підтверджує не тільки ступінь стійкості і структури балансу, а й здатність підприємства швидко розрахуватися по своїх короткострокових боргах. Визначається відношенням суми всіх оборотних засобів за мінусом витрат майбутніх періодів, у тому числі і матеріальних, до суми короткострокових платіжних зобов'язань.

Дані табл. 2.4 свідчать: платоспроможність підприємства в цілому незадовільна. Коефіцієнт абсолютної ліквідності на кінець року становив 0,047 і перебував на значно нижчому рівні від його теоретичної величини, яка становила 0,2-0,25. На звітну дату лише 4,7% поточних зобов'язань могли бути негайно погашені.

Теоретично оптимально значення проміжного коефіцієнта ліквідності коливається у межах 0,7-0,8. Дані табл. 2.4 показують, що на початок року цей коефіцієнт був значно нижчим від його теоретично визначеної величини. На кінець року цей коефіцієнт підвищився до 0,253, що, однак, не задовольняє прийнятим критеріям. Аналізуючи проміжний коефіцієнт ліквідності, необхідно встановити причини його зміни. Ліквідність засобів, вкладених у дебіторську заборгованість, залежить від швидкості розрахункового документообороту, вчасності оформлення платіжних документів, строків надання комерційних позик, платоспроможності покупців та інших причин.

Найбільш узагальнюючим показником платоспроможності є загальний коефіцієнт ліквідності, який характеризує ліквідність всіх оборотних засобів, що є у розпорядженні підприємства. Теоретично визначене оптимальне його значення коливається у межах 2-2,5. На даному підприємстві загальний коефіцієнт ліквідності оборотних активів нижчий від визначеного критерію. Однак його значення можна вважати задовільним, оскільки, ліквідувавши на кінець року всі оборотні засоби, підприємство повністю погасить поточні зобов'язання за позиками і розрахунками, і в активі ще залишаться оборотні засоби, якими можна погасити довгострокові кредити і позики на інші цілі.

Закінчується аналіз стану розрахунків підприємства розробкою заходів щодо його поліпшення, які забезпечили б: суворе дотримання умов договору поставок і ліквідацію причин, що призвели до відмови покупців від акцепту розрахункових документів; економічний вплив на ненадійних платників з метою усунення фактів несвоєчасних платежів за відвантажену продукцію; своєчасне утримання дебіторської заборгованості; розрахунки з постачальниками, працівниками, бюджетом і банками у встановлені строки; дотримання правил безготівкових розрахунків; прискорення документообороту; впровадження форм розрахунків, що відповідають специфіці даного підприємства і сприяють прискоренню розрахунків.

2.4 Вплив структури безготівкових розрахунків на фінансове становище підприємства

Досягнення найвищих фінансових результатів при найменших витратах - це мета будь-якого суб'єкта господарської діяльності. Нормальна фінансова діяльність забезпечує безперебійність роботи підприємства і своєчасність розрахунків за зобов'язаннями перед іншими підприємствами, державою, робітниками. Це досягається за умови правильного і своєчасного перерозподілу фінансових ресурсів, які знаходяться у розпорядженні підприємства, що потребує відповідної . інформації. Таку інформацію надає аналіз і оцінка фінансового становища підприємства.

У процесі такого аналізу і оцінки розкриваються основні причини, які суттєво впливають на фінансове становище підприємства, з'ясовується і вимірюється ступінь їх дії і взаємодії. Одним із факторів впливу на фінансове становище підприємства є організація безготівкових розрахунків на підприємстві, зокрема їх структура. Залежно від того як форма безготівкових розрахунків буде використовуватися підприємством в його комерційній діяльності залежить доход, фінансова стійкість, платоспроможність і ліквідність підприємства, тобто показники, що характеризують фінансове становище підприємства.

Платоспроможність, фінансова стійкість і ліквідність підприємства дуже тісно пов'язані з таким показником, як оборотність оборотних засобів, яка характеризує їх постійний відновлюваний рух у сфері виробництва і обігу.

Зміна структури безготівкових розрахунків на підприємстві впливає на оборотність коштів в його розрахунках зі своїми партнерами, а також на оборотність товарно-матеріальних цінностей, які належать або надходять на дане підприємство. Прискорення оборотності коштів в розрахунках досягається за рахунок забезпечення своєчасності платежів, а саме: максимального зближення строків оплати товару та їх надходження до покупців за рахунок використання найбільш раціональної форми безготівкових розрахунків, ефективність якої визначається її документооборотом і самою технологією розрахунків.

Зміна форми безготівкових розрахунків призводить відповідно до зміни часу між оплатою продукції та її надходженням до покупця. Це визначає коливання як дебіторської, так і кредиторської заборгованості, а також товарно-матеріальних запасів, які фіксуються у відповідних статтях балансу підприємства. Так, від документообороту тієї чи іншої форми безготівкових розрахунків залежить дебіторська і кредиторська заборгованість підприємства, величини яких приблизно відповідають структурі безготівкових розрахунків. Запаси товарно-матеріальних цінностей із зміною структури безготівкових розрахунків змінюється залежно від загальної їх норми запасу, яка розраховується на даному підприємстві. При нормуванні оборотних коштів у виробничих запасах враховується час перебування оплаченого матеріалу в дорозі - транспортний запас.

Необхідність створення транспортного запасу викликана головним чином використанням у платежах за матеріальні цінності і послуги попередньої оплати поставок за допомогою платіжних доручень і платіжних вимог-доручень (форми безготівкових розрахунків, які займають найбільшу питому вагу у розрахунках вітчизняних підприємств). За цих умов розрахунків підприємство, сплативши поставку, до прибуття вантажу вкладає кошти у так звані "матеріали в дорозі". Транспортний запас при нормуванні обчислюється як кількість днів від дати сплати рахунку у постачальника до дати прибуття вантажу на склад підприємства-покупця.

Якщо договором з постачальником передбачається відвантаження матеріалів після одержання коштів у вигляді попередньої оплати, то норма транспортного запасу дорівнює часу, необхідному для переказу грошей до банку постачальника (в умовах запровадженого в банківській системі України порядку електронних платежів це, як правило, один день) плюс тривалість пробігу вантажу від постачальника до споживача.

Якщо постачальник, надіславши платіжну вимогу-доручення, відвантажує матеріали, не чекаючи надходження попередньої оплати на свій розрахунковий рахунок, то транспортний запас обчислюється так: від тривалості пробігу вантажу віднімається час, необхідний постачальнику для підготовки і відправки документів споживачеві і час пробігу цих документів поштою (якщо інший вид зв'язку не передбачено договором), а також час, необхідний на обробку документів і на оплату споживачем. Останнім часом великого поширення набуває запровадження електронних засобів зв'язку, що значно скорочує час на передачу документів і, отже, викликає додаткову потребу в коштах на створення транспортних запасів у споживачів. Якщо ж матеріали перебувають до споживача раніше дати сплати грошей за них, транспортний запас не встановлюється.

Таким чином, заміна однієї форми безготівкових розрахунків іншою призводить до відповідних змін статей балансу. Бухгалтерський баланс об'єктивно пов'язаний з відображенням фінансових результатів і фінансового становища підприємства, при цьому не тільки через характеристики наявності і використання власних і позикових коштів, але і дозволяє отримати інформацію про поточну платоспроможність підприємства, його фінансової стійкості та інші показники.

Вплив структури безготівкових розрахунків на фінансове становище підприємство можна наглядно представити на прикладі сільськогосподарського підприємства, структура безготівкових розрахунків якого наведена у табл. 2.5.

У розрахунках з постачальниками підприємство використовує в основному платіжні доручення (95,8%), і тільки 4,2% припадає на розрахунки платіжними вимогами-дорученнями, тобто великим різноманіттям форм безготівкових розрахунків підприємство не відрізняється. Перевага використання у розрахунках з постачальниками платіжних доручень при виконанні такого способу розрахунків як попередня оплата в цілому зрозуміла; адже спочатку господарство сплачує кошти, а вже потім одержує товар, що дуже вигідно для постачальників. Однак найбільша питома вага платіжних доручень призводить до відсутності гарантії повної оплати за продукцію для постачальників, що може знизити зацікавленість у торгівлі з даним підприємством. Тому необхідно удосконалити структуру безготівкових форм розрахунків, які використовуються на даному підприємстві, замінив неефективні форми розрахунків більш ефективними, які гарантують платежі постачальнику.

У зв'язку з тим, що постачальники розташовані на недалекій відстані від підприємства (у межах однієї області) доцільно використовувати на сільськогосподарських підприємствах чекову або вексельну форми розрахунків. Чекова форма максимально зближує дату відвантаження товару і його оплату, чим повинна привертати увагу постачальників, так як гарантує оплату, що дуже важливо у сучасних умовах торгівлі. Питому вагу чекової форми у структурі розрахунків даного підприємства пропонується довести до 70,7%.

Таблиця 2.5 - Структура безготівкових розрахунків підприємства з постачальниками і покупцями

Розрахунки з постачальниками векселями є дуже вигідною формою для сільськогосподарських підприємств. Адже маючи сезонний характер виробництва, вони не рівномірно одержують кошти на розрахунковий рахунок, таким чином вексель буде надавати їм можливість відстрочити платіж. Іншими словами, постачальником надається комерційний кредит господарству на поставку продукції. Однак, враховуючи недовіру підприємств до цієї, нової форми розрахунків, питома вага вексельної форми розрахунків може досягати у структурі безготівкових розрахунків 6,3%.

Розрахунки з господарством здійснюються покупцями безготівковим шляхом через банківські установи не пізніше наступного дня після надходження продукції. Розрахунки здійснюються, як правило, шляхом перерахування за допомогою платіжних доручень вартості відправленої господарством продукції, на його розрахунковий рахунок. В умовах високої дебіторської заборгованості в сільськогосподарських підприємствах вважається можливим застосовувати у даному господарстві розрахунки з покупцями у порядку планових платежів (93,6%), суть яких зводиться до здійснення розрахунків періодично, за домовленістю сторін, з використанням платіжних доручень. Використовуючи запропоновані форми розрахунків, підприємство може одержати економічний ефект в результаті прискорення документообороту, у тому числі і за рахунок зниження витрат на оформлення документів. Ефективність застосування запропонованих форм безготівкових розрахунків відображена у табл. 2.6,

Таблиця 2.6 - Існуючі і запропоновані форми безготівкових розрахунків і ефективність їх застосування на підприємстві

Зміна структури форм безготівкових розрахунків безсумнівно призведе до зміни окремих статей балансу підприємства. В результаті скорочення тривалості документообороту скорочується транспортний запас, який входить до складу загальної норми виробничих запасів на підприємстві.

У нашому прикладі питома вага розрахунків з постачальниками платіжними дорученнями складала 95,8%, а пропонується її скоротити до 23%. Це означає, що в середньому норма запасу по підприємству в цілому зменшиться приблизно на 4 дня. Виходячи із цього потреба у запасах може бути скорочена при середній його нормі у 10 днів і у сумі 432400 грн. до 6 днів на суму 259440 грн. (432400 / 10 = 43240 грн. - норма запасу на один день; за 4 дня - 43240 х 4=172960 грн.; величина, на яку зміниться потреба у запасах буде складати: 432400 -172960=259440 грн.). Внаслідок, на суму 259440 гри. зменшиться стаття балансу "Запаси". Це скорочення призведе до збільшення оборотності оборотних засобів, а значить, забезпечить одержання додаткового прибутку (від прискорення оборотності оборотних засобів).

Скорочення розрахунків платіжними дорученнями і застосування чекової форми вплине, у свою чергу, на зімну дебіторської і кредиторської заборгованості, оскільки зміна форми розрахунків забезпечує прискорення розрахунків за самими песимістичними оцінками на 7 днів, то слід очікувати, що дебіторська і кредиторська заборгованість зменшаться.

Виходячи із даних середніх цифр, нормальна дебіторсько-кредиторська заборгованість складає один місяць залежно від форми розрахунків, а фактично вона складає від двох до шести місяців. У нашому прикладі нормальна (фактична) дебіторсько-кредиторська заборгованість складає два місяці. Це означає, що підприємство не своєчасно одержує кошти на рахунок і несвоєчасно розраховується з постачальниками.

Питома вага дебіторсько-кредиторської заборгованості даного підприємства приблизно відповідає структурі безготівкових розрахунків. Це означає, що сума дебіторської заборгованості, яка за балансом складає 59640 грн., при розрахунках платіжними дорученнями дорівнює 57135 грн. (59640 х 0,985), а сума кредиторської заборгованості (за балансом складає 45050 грн.) - 44374 грн. (45050 х 0,985).

Використовуючи у розрахунках чекову і вексельну форми питома вага розрахунків платіжними дорученнями зменшиться до 23%, що відповідно вплине на величину дебіторської і кредиторської заборгованості. Сума дебіторської заборгованості буде складати 13717 гри. (59640 А 0,23), а сума кредиторської заборгованості - 10362 грн. (45050 х 0,23).

Використання чекової і вексельної форми розрахунків викликає зменшення тривалості розрахунків приблизно у два рази. Таким чином, сума дебіторської заборгованості зменшиться на 37931 грн. (59640 - (57135 - 13717) / 2), а сума кредиторської заборгованості - на 28044 грн. (45050 - (44374 - 10362) / 2).

Із зміною статей балансу підприємства відповідно зміняться і показники фінансового становища (фінансова стійкість, платоспроможність, ліквідність) підприємства, так як при їх визначенні використовуються статті балансу, які змінилися в результаті вибору нової структури безготівкових розрахунків на підприємстві.

Таким чином, фінансове становище підприємства залежить від рівня ефективності використання тієї чи іншої форми безготівкових розрахунків, що потребує відповідної оцінки стану розрахунків на підприємстві і розробки певних дій. Адже правильна організація безготівкових розрахунків є важливою умовою забезпечення нормального кругообороту коштів у господарстві, зміцнення фінансової і господарської самостійності підприємства і підвищення ефективності виробництва.

ВИСНОВКИ

1. Сферу обігу народного господарства обслуговує грошово-кредитний оборот, який складається із готівково-грошового обігу і платіжного обороту, який у свою чергу, переважно здійснюється у безготівковій формі. Особливістю безготівкових розрахунків те, що всі платіжні операції здійснюються за розрахунковими (платіжними, комерційними) документами, від правильності оформлення яких залежить чіткість взаємовідносин між платником, одержувачем коштів і банками, що їх обслуговують.

2. Широке використання безготівкового грошового обороту зумовлено тим, що безготівковий оборот має суттєві переваги перед готівковим і тому більш ефективний як для суспільства в цілому, так і для кожного окремого економічного суб'єкта. По-перше, значно зменшуються суспільні витрати обігу. По-друге, створюються необхідні умови для державного регулювання грошового обігу. По-третє, покращується економічний стан суб'єктів грошового обігу, тому що прискорюється обіг їх коштів, забезпечується тісний їх зв'язок з банками і грошовим ринком у цілому.

3. Безготівкові розрахунки у своїй цілісній сукупності формують певну систему, яка є складовою загальної національної грошової системи. За економічним змістом організація безготівкових розрахунків виходить за межі суто технічних операцій, пов'язаних із списанням і зарахуванням коштів на банківські рахунки клієнтів. До складу системи безготівкових розрахунків входять сукупність принципів організації безготівкових розрахунків, вимоги до їх організації, що визначаються конкретними умовами господарювання, а також форми і способи розрахунків і пов'язаний з ними документооборот.

4. Будь-які заходи становлення ринкових відносин в країні без стабільної, налагодженої розрахунково-платіжної системи не можуть забезпечити досягнення кінцевих результатів, так як масові неплатежі і ринкове ведення господарства не сумісні один з одним. А тому важливою складовою системи безготівкових розрахунків с контроль за дотриманням розрахунково-платіжної дисципліни суб'єктів господарської діяльності, а також за станом Р03Иахунків взагалі у народному господарстві.

5. При різноманітності форм власності і підприємницької діяльності сучасна система безготівкових розрахунків в Україні передбачає вільний вибір підприємствами форм і способів безготівкових розрахунків, регламентованих банківськими інструкціями. Кожна з форм безготівкових розрахунків характеризується своєю структурою, сукупністю ознак, конкретним механізмом платежу. Тому доцільність використання тієї чи іншої форми розрахунків визначається конкретним господарським завданням, змістом і методами розв'язання фінансових проблем господарськими суб'єктами.

6. Для підвищення платоспроможності підприємстві доцільно обирати такі прогресивні форми розрахунки, як чеки, векселя акредитиви. Саме ці форми розрахунків знайшли найбільшого застосування в ринкових країнах, бо гарантують повне і своєчасне надходження коштів на рахунок виробника продукції.

В умовах кризи платежів, коли спостерігається загальна платоспроможність підприємств, доцільно було використовувати безгрошові способи розрахунків між 1Іамриємствами, такі як залік, перерахування боргових обмазань, цесія.

7. З метою прискорення грошового обігу у сучасній системі безготівкових розрахунків успішно розвивається електронна система, яка дозволяє значно підвищити швидкість, якість j надійність здійснення платежів не тільки для виробників, але і для споживачів. Одним із найбільш простих і зручних засобів для споживача у безготівкових розрахунках є кредитна картка.

8. Раціональний вибір форми безготівкових розрахунків є важливою умовою забезпечення нормального кругообороту коштів у господарстві, зміцнення фінансової і господарської самостійності підприємства і підвищення ефективності виробництва. Адже від структури безготівкових розрахунків, яка склалася на підприємстві залежить його фінансове становище.

Вибір форми чи способу безготівкових розрахунків впливає на фінансове становище підприємства через такі фактори, як: зміна дебіторської і кредиторської заборгованості в результаті розбіжностей у часі між надходженням продукції до покупця і оплати рахунків постачальника і зміна обсягів виробничих запасів, пов'язаної з документооборотом тієї чи іншої форми розрахунків.

9. Ефективний вибір структури безготівкових розрахунків на підприємстві забезпечить зниження обсягів дебіторської і кредиторської заборгованості, прискорить оборотність товарно-матеріальних запасів і коштів, вкладених у розрахунки, відповідно, збільшить їх обсяги, що забезпечить підвищення таких показників фінансового становища підприємства, як фінансова стійкість, платоспроможність і ліквідність.

10. Безготівковий платіжний оборот між суб'єктами підприємницької діяльності, як правило, не може бути завершеним у межах одного банку. У ланцюгу платежів господарських суб'єктів, рахунки яких відкриті у різних банках, неминуче виникають міжбанківські розрахунки. Особливо це стосується міжнародних розрахунків.

Міжбанківські розрахунки з банками-резидентами і нерезидентами України здійснюються через мережу кореспондентських рахунків "Лоро" і "Ностро". Ця система міжнародних розрахунків надає можливість швидко і ефективно виконувати розрахунки українських підприємств з партнерами із інших країн, що дозволить активізувати економіку України.

11. Вирішальне значення в практиці міжнародних розрахункових операцій мають валютно-фінансові умови зовнішньоекономічних контрактів. Одним із пунктів цього контракту є умови платежів, які визначають спосіб платежу; засоби платежу; форму платежу. Адже від того, яку форму або який спосіб розрахунку обрало підприємство залежить швидкість виконання міжнародних платежів, витрати на їх здійснення, а також забезпечення додаткових гарантій безпеки платіжних потоків.

ЛІТЕРАТУРА

1. Банківська енциклопедія / Під ред. A.M. Мороза. - К.: Фірма "Елтон", 1993. - 328 с.

2. Безналичный расчеты и кредит / Под ред. Г.С. Тимохина. -- М.: Финансы и статистика, 1987. -- 128 с.

3. Березина М.П., Крупное Ю.С. Проблемы организации безналичных расчетов // Финансы. - 1994. - №3. - С.17-26.

4. Бервеко С. Особенности вексельного обращения // Бизнес-информ. - 1996. -№14. - С. 36-39.

5. Гарантии и аккредитивы в современной банковской практике / Под ред. А.Д. Голубовича. - М.: МЕНЕТЕП и ИНФОРМ. 1994.-116с.

6. Демьяненко Н.Я. Некоторые аспекты анализа оборотных средств // Деньги и кредит. - 1991. - №3. - С.33-36.

7. Делан Э.Д., Кэмпбелл К.Д. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Под ред. В. Лукашевича. - Л., І991.-448С.

8. Житна І.П., Нескреба A.M. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств: К. - Вища школа, 1992 - 191с.

9. Житникова А. Платеж и протест по векселю // Баланс. - 1998.-№27.-С. 10-14.

10. Загородний А. Процедура опротестования векселя // Бизнес-информ. - 1996. - №6. - С. 38-39.

11. Загурський О. Безготівкові розрахунки // Дебет - Кредит.-2001.-№16.

12. Заруба О.Д. Причини взаємної заборгованості підприємств і шляхи її подолання // Фінанси України. - 1996. -№2.-С. 11-16.

13. Захаров B.C. Проблемы совершенствования расчетов // Деньги и кредит. - 1993. - №7. - С. 24.

14. Зелгалвис Э.А. Об эффективности расчетов // Деньги и кредит. - 1983.-№3.-С. 11-13.

15. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: затвердж. Постанова Правління НБУ від 29.03.2001 №135.

16. Инструкция о порядке совершения банковских операций по международным расчетам от 25.12 1985 г. - М.: Финансы и статистика, 1986. -- 349 с.33. Кашенко О.Л., Рыбина Л.А. Финансовое положение предприятия и проблемы неплатежей в современных условиях. -- Сумы: Козацкий вал, 1997. -- 38 с.

17. Косой A.M. Принципы безналичных расчетов II Деньги и кредит. - 1995. - №6. - С. 54-56

18. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг. - К.: Знання, 1998.

19. Левандівський О.Т. Безготівкові розрахунки: їх суть і використання // Економіка АПК. - 1996. -№3. - С. 49-52.

20. Международные расчеты по коммерческим операциям: 4.1. Аккрслитии / Под ред. И.Г. Артемкина. - М.: Консалт-банкир, 1994.- 118с.

21. Пилснкая А.К. Организация и проведение безналичных расчетов в новых условиях хозяйствования. - Курск, 1994. - 126 с.

22. Система электронных межбанковских расчетов в Украине // Финансовая Украина. -1995. -№51. -С. 34.

23. Современная система денежных расчетов. Кочетков В.Н., Нелепа И.Г., Бондарева О.В., Басюк Н.Б. / 3-е изд., перераб. и доп. - К.: Европ. у-т (финансы, информ. системы, менеджм. и бизнес). 2000. -179с.

24. Тарников В.И. О принципах безналичных расчетов // Деньги и кредит - 1990. - №2. - С. 27-32.63. Тригудова Н.А. Расчеты векселями в иностранной валюте //Финансы. - 1997.-№1 -С. 14-16.