Офшорні зони як інструмент мінімізації оподаткування

1

ЗМІСТ

Вступ

1. Шляхи мінімізації оподаткування в офшорних зонах

2. Регулювання офшорних зон в Україні

3. Механізм вдосконалення державного регулювання офшорної діяльності

Висновок

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Наприкінці минулого сторіччя стали суттєво помітніші процеси, з одного боку, глобалізації економіки та розширення фінансових ринків, з іншого, - збільшення та активізації офшорного сектора. Вони дають змогу істотно знизити податкові платежі, за рахунок чого офшорні компанії в усьому світі є інструментом податкового планування.

Широке застосування в бізнесі офшорів урешті-решт призводить країни з різним рівнем соціально-економічного розвитку до необхідності формування чіткої позиції щодо цього явища.

Ефективність державної політики сьогодні визначається не окремими економічними досягненнями чи успіхами в тих або інших галузях, а загалом конкурентоспроможністю економіки, залученням країни в міжнародне співробітництво, розширенням та спрямуванням національної інфраструктури до потреб і вимог міжнародної кооперації та співробітництва [1]. Вивченням комплексу проблем, пов'язаних із функціонуванням офшорного бізнесу суб'єктів господарювання та з'ясуванням ролі держави займаються вчені багатьох країн. Зокрема, слід особливо відмітити науковий вклад Бутинця Ю., Гайдукова В., Пеппера Дж. та ін.

Метою дослідження ІНДЗ є комплексний аналіз науково-методичних основ функціонування, передумов та еволюції офшорного бізнесу українських суб'єктів господарювання та з'ясування ролі держави, регламентування в умовах інституціональних перетворень національної економічної системи формування і розвитку офшорних зон у системі міжнародної торгівлі та визначення позитивних і негативних сторін їх функціонування, а також розробка прогнозної оцінки щодо можливості та доцільності створення офшорних зон в Україні.

1. Шляхи мінімізації оподаткування в офшорних зонах

Практично всі великі американські та європейські банки мають дочірні офшорні структури для клієнтів, що провадять міжнаціональні операції.

Найкращою й універсальною для діяльності в усьому світі, і Україні зокрема, можна зважати схему за участю європейської компанії, що є платником податків у себе (між цією країною та Україною повинна бути укладена угода про уникнення подвійного оподаткування), і звичайної офшорної компанії.

$ $

$

Контракти Контракти

Рис. 1. Схема оподаткування за участю європейської компанії.

Вказана схема дає змогу сховати офшорність операцій - всі операції проводяться від імені європейської компанії, і використовувати за потреби переваги угод про уникнення подвійного оподаткування.

Ця схема, звичайно, дорожча, тому що крім офшорної, передбачає європейську компанію, але вона того варта, бо виключає ризик форс-мажор щодо офшорних країн і дає змогу надати бізнесу престижного європейського вигляду. При цьому втрати на податках зводяться до символічних завдяки маніпулюванню фінансами між офшорною і європейською компаніями.

Крім того, ведення бізнесу від імені європейської компанії з розрахунками в євро має перевагу перед роботою з американськими компаніями і розрахунками в дол. США, тому що найжорстокіша у світі податкова служба США, і уряд вживають заходів для контролю за фінансовими потоками резидентів США і всіма платежами в дол. США. у тому числі через комп'ютерну систему, що перехоплює всі трансакції через банки США і формує базу даних за цією інформацією.

При експорті товарів з України ціна може бути значно нижчою, щоб прибуток, який мав потрапити під оподаткування, залишився в офшорній компанії. В іншому випадку ціну може бути завищено для отримання в подальшому значно більшої, ніж за законом, суми відшкодування податку на додану вартість. При імпорті товарів в Україну з використанням офшорних компаній ціна, як правило, занижується для мінімізації податкових і митних відрахувань при перетинанні кордону. Йдеться про застосування так званих сірих схем, боротьбу з якими сьогодні ведуть усі розвинуті країни як самостійно, так і в рамках FATF. Остання ще в 2001 р. підготувала звіт "Щодо типових способів відмивання грошей", де схеми "сірого" імпорту було виділено в окрему категорію. Дієвими наслідками застосування розроблених рекомендацій FATF стало те, що в разі підозри державного органу чи банківської установи щодо цінового маніпулювання такі фінансові кошти підлягають негайному арешту, а самі комерційні операції - подальшому розслідуванню.

Із метою уникнення ризиків фінансових втрат за наслідками заходів із боку державних органів українські фірми почали використовувати європейські компанії з надією, що відстежити безпосередні зв'язки з офшорними юрисдикціями буде неможливо. Окреслено два основних напрямки. Перший полягає в тому, що європейська компанія виступає як перекупник між українською фірмою та офшором із невеликою націнкою 1 - 5%, другий - це застосування агентської угоди, тобто європейська компанія працює як агент офшорної компанії. Проте і перший і другий варіант за певних умов залишає небагато шансів отримати надприбутки. Річ у тім, що європейські податкові служби уважно вистежують такі операції, де їх резиденти працюють із нульовим рівнем прибутку. І якщо буде встановлено участь у застосуванні вищезгаданих "сірих" схем, то можливі дуже серйозні фінансові наслідки.

Фізичні особи засновують офшорні компанії у разі, якщо очікують незабаром надходження великих грошей та не хотіли б їх оподатковувати (надходження від патентів, дарування, спадкування тощо) або якщо хочуть вільно придбати нерухомість за кордоном, у тому числі у приватну власність.

Офшори є досить ефективним інструментом продажу авторських прав, оплати валютних контрактів, передачі устаткування в лізинг, наймання персоналу, постачання давальницької сировини, операцій з нерухомістю (у тому числі покупки нерухомості за кордоном), ведення інвестиційної та спекулятивної діяльності на світових фінансових ринках і просте банківським сейфом. У зв'язку з розвитком всесвітньої мережі інтернет практикується офшорне програмування, відкриття на території офшорних зон специфічних бізнес-одиниць наприклад віртуальних казино.

Компанії створюються у вигляді торгових і посередницьких фірм, фінансових центрів і банків, які керують холдингами різних структур, інвестиційних центрів, внутрішньофірмових страхових компаній, трастових компаній, компаній для володіння нерухомістю. Деякі фірми можуть і поєднувати види діяльності, якщо для них це економічно обґрунтовано.

2. Регулювання офшорних зон в Україні

Взаємні угоди як відомо, згідно з цивільними кодексами Росії і України, право власності містить право володіння, розпорядження і користування. Власником товару (а для виробничих підприємств сировини і продукції) є Корпорація АВС (США), навіть якщо резидент сплатив по Рахунку або Договору поставки за рахунок своїх оборотних коштів. Після закупівлі II партії товару Корпорація АВС передає право розпорядження кіпрській компанії АБВ, після чого Агент виконує її доручення. Таким чином, за Договорами комісії №1, №2 і №3 резидент, відповідно, проведе закупівлю, потім продаж і, врешті, проплатить на зарубіжні рахунки власної офшорної компанії.

Як уже зазначалося вище, відповідно до Угоди 1982 року між Урядом СРСР і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування прибутків і майна, оплата контрактів і вивезення прибутків по платежах роялті (гонорари) не обкладається ані податком на прибуток (30%), ані податком на репатріацію (15%). Нематеріальні активи не обкладаються ПДВ і не вимагають, як правило, жодного митного оформлення і можуть бути доставлені засобами зв'язку. Тому досить популярною є наступна схема вивезення капіталу та зняття І готівки шляхом здійснення авторських платежів (роялті).

Схема дає змогу виплачувати авторські винагороди членам авторських тимчасових творчих колективів, що виконують науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи і передають авторські права і нові технології, програмне забезпечення і результати технічних робіт на базі ліцензійних договорів. Виплата може проводитися у валюті на картки міжнародних платіжних систем. Усі договори не обкладаються ПДВ згідно із законом.

У даний час офіційно Україною в світі визнаються 36 територій офшорними зонами, визначена частина офшорів занесена в "чорний" список. Але, як засвідчує , практика торгівля українських суб'єктів ЗЕД із компаніями, які базуються з офшорних юрисдикціях, проводиться досить інтенсивно. Експортно-імпортні операції з ними проводити не рекомендується, і навіть НБУ заборонив українським банкам установлювати корвідносини з банками, зареєстрованими в Науру, а також Палау, Вануату, Антигуа, Барбуда (Малі Антильські острови) і на Багамських островах. Тим часом списки офшорних зон, офіційно визнаних в Україні, постійно змінюються, у результаті кількість офшорних юрисдикцій, не включених в офіційний перелік, обчислюється десятками, що ускладнює контроль над ними і робить його неефективним. Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р., а також - Постановою Кабміну України від 29 травня 2002 р. №700, "перерахування суми коштів на рахунок особи, який відкрито у банку, зареєстрованому в офшорній зоні, або на рахунок аналогічного власника за кордоном віднесено до операцій сумнівного характеру". До цього слід додати, що частина коштів приховується навіть не проходячи через офшорні зони, при цьому використовуються товариства з юридичною адресою в цих країнах, але діючими на території інших країн, наприклад, використовуються банківські рахунки. Класичними є офшорні зони в країнах, що мають рахунки в банках Швейцарії, які відкриваються на ім'я анонімних компаній, що знаходяться в Панамі, в Ліхтенштейні тощо. Тому контроль за такими грошовими потоками є суттєвим в обмеженні вивозу коштів на закордонні рахунки.

Для запобігання використанню фіктивних документів для купівлі та перерахування за межі України валютних цінностей 5 квітня 2000 року НБУ підписав із Державною митною службою Угоду про інформаційне співробітництво, якою передбачено обмін інформацією в електронному вигляді за погодженими реквізитами та формою. Це повинно забезпечити:

1. підвищення оперативності взаємного інформаційного обміну, створення адаптованих автоматизованих систем контролю за діяльністю суб'єктів у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

2. доступ Національного банку та уповноважених банків, які є агентами валютного контролю, до оперативної інформації про рух товарів через митний кордон України;

3. унеможливити ще на етапі митного оформлення вантажів подання митному органу недостовірних відомостей щодо реквізитів уповноваженого банку, через який здійснюватимуться розрахунки;

4. запобігти використанню фіктивних документів для купівлі іноземної валюти і перерахуванню її за межі України.

Однією з форм адміністративного методу контролю є введення в країні системи валютного регулювання та валютного контролю. Метою введення такого регулювання та контролю є зміцнення валютного курсу, вирівнювання платіжного балансу країни, зміцнення національної грошової одиниці та боротьба проти "втечі капіталу". В Україні діяльність зі створення комплексної системи валютного контролю розпочалася ще на початку 1993 р. Вона була заснована на активізації ролі уповноважених банків як агентів валютного контролю на системному обміні інформацією про рух коштів в іноземній валюті та зовнішньоторговельних вантажів між митними органами державного управління. Нормативним підґрунтям формування системи валютного регулювання та валютного контролю в Україні став Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю №15-93 від 19.02.93 р. Цей Декрет встановив режим здійснення валютних операцій на території України, визначив загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України щодо регулювання валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю та відповідальність за порушення відповідного законодавства.

Ураховуючи дієвість механізмів міжнародних двосторонніх податкових договорів у боротьбі з тінізацією міжнародної економіки, ОЕСР розробила відповідні спеціальні рекомендації, суть яких: по-перше, - утримуватися від укладання договорів з юрисдикціями, існування яких підпадає під визначення "податкова гавань"; по-друге, - якщо такі договори й укладаються, вони повинні містити суттєві обмеження щодо використання переваг офшорних юрисдикцій для застосування шкідливих форм податкової конкуренції. Відповідним комітетом ОЕСР розроблено та регулярно поновлюється "список виключень", які слід використовувати при проведення переговорів щодо укладання договорів про уникнення подвійного оподаткування. Серед інших рекомендацій щодо здійснення впливу на офшорні юрисдикції міститься й така, що передбачає денонсацію раніше укладених з ними договорів про уникнення подвійного оподаткування.

Україна приєдналася до міжнародних конвенцій щодо протидії "відмиванню" коштів і, на жаль, на сьогоднішній день входить (за рішенням FATF від 6 вересня 2001 року) до "чорного списку" країн, які недостатньо проводять боротьбу з "відмиванням" доходів, тому що невирішеною залишається проблема ідентифікації діяльності, пов'язаною з "відмиванням" коштів, та відповідальності за неї (дозволяється відкриття кодованих рахунків). Ураховуючи те, що в Україні понад 80% розрахунків із нерезидентами здійснюється саме в доларах США, то будь-які санкції з боку міжнародної організації (FATF). наприклад, загроза конфіскації, або затримка міжнародних платежів, призведе до значно більшого відпливу капіталу з банківської системи.

Згідно з рекомендаціями робочої групи з протидії "відмиванню" грошей (FATF), запобігання "відмиванню" коштів - це виявлення джерел походження капіталу, в тому числі й того, що надходить до країни від нерезидентів, і застосування санкцій до власників, капітал яких утворився внаслідок злочинної діяльності. У цьому зв'язку Постанова КМУ від 29 травня 2002 року №700 відносить до сумнівних та незвичних операції, в яких „учасником операцій є нерезидент, зареєстрований у країні (на території), яка визначена Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) такою, що не співпрацює із зазначеною Групою з питань запобігання відмиванню коштів, або за відсутністю угоди з цією країною про взаємодію між органами, відповідальними за протидію легалізації (відмиванню) надходжень, здобутих злочинним шляхом.

3. Механізм вдосконалення державного регулювання офшорної діяльності

Вітчизняним законодавством передбачено здійснення контролю за операціями з валютними цінностями на території України, які проводять як резиденти, так і нерезиденти. Крім того, деякі операції підлягають ліцензуванню. Це, насамперед, операції з капіталом (неторговельні операції), які можна здійснювати лише за умови попереднього дозволу (ліцензії Національного банку України.

Досить суттєвим заходом є регламентація вибору форм розрахунків, що дає змогу широко використовувати "ненадійні" (з погляду валютного контролю) форми. Тому пропорюється законодавчо затвердити, наприклад, акредитивну форму розрахунків. Важливою для здійснення ефективного контролю за рухом капіталів та фінансових операцій є розробка цілісного механізму контролю за рухом інвестицій, кредитів, розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України. В кожному із зазначених процесів своя технологія здійснення і завершення операції, але загальним для них є визначення механізму перевірки моменту закінчення операції, що через недосконалість цього механізму стає причиною безконтрольного неповернення валюти резидентом. Необхідно запровадити механізм контролю за здійсненням поточних валютних операцій у міжнародних (клірингових) одиницях і неконвертованій валюті. У чинному валютному законодавстві необхідно передбачити не тільки контроль за курсом клірингових одиниць, а й за самими кліринговими розрахунками.

Не піддаються економічній логіці також і обсяги валютних коштів, що обертаються на кореспондентських рахунках, відкритих іноземними банками, зареєстрованими в офшорних зонах, в українських банках. Ці обсяги свідчать про очевидну деформованість зовнішньоторговельних і фінансових потоків та використання схем "втечі" валютних коштів за кордон через кореспондентські рахунки офшорних банків.

Такий стан значною мірою пов'язаний із тим, що чинним законодавством слабко регламентується встановлення кореспондентських відносин українськими банками. Практика свідчить, що це створює можливості для організації масштабної "втечі капіталу", легалізації прибутків, отриманих незаконним шляхом, ухилення від сплати податків.

З метою запобігання та попередження цих явищ пропонуються такі заходи валютного регулювання і валютного контролю:

1. Висунення вимоги обов'язкового відкриття юридичними особами-резидентами гривневих депозитів в уповноважених банках у розмірі 100% коштів, перерахованих на купівлю валюти для оплати імпорту товарів до їх ввезення в країну, тобто під контракти, що передбачають здійснення авансових платежів. Це дасть змогу знизити вплив недобросовісного зовнішньоторговельного бізнесу на стан внутрішнього валютного ринку, але при цьому, зауважимо, можуть бути частково порушені інтереси добросовісних імпортерів. Враховуючи це необхідно нормативно звільнити імпортерів від необхідності депонування гривневих коштів за купівлю валюти з використанням ними таких загальноприйнятих у міжнародній зовнішньоторговельній практиці інструментів забезпечення, як відкриття безвідкличних акредитивів.

2. Використання договорів страхування ризику неповернення переведеної за імпортними контрактами іноземної валюти у спосіб отримання гарантій першокласних іноземних банків як забезпечення виконання зобов'язань нерезидентів за договорами, а також векселів, І виданих нерезидентами та авальованих іноземними банками.

3. Використання факторингу як ще одного методу вирішення проблеми неплатежів у зовнішньоекономічній діяльності. Перевагою факторингу над звичайним страхуванням ризику є те, що фактор у зазначений у контракті термін повністю виплачує кошти (у попередньо визначеному обсязі) експортеру, а потім за допомогою своїх важелів отримує цю суму від імпортера (тоді як за страхування товару експортер отримує кошти лише за умови офіційного підтвердження неплатоспроможності імпортера). Слід зазначити, що факторингові операції за інкасової форми розрахунків застосовуються у разі здійснення торговельних операцій із "сумнівними" або невідомими (новачками у сфері зовнішньоекономічної діяльності) контрагентами, а також експортерами, які мають проблеми з потоком готівки. Впровадження в Україні факторингових операцій уможливить для вітчизняних експортерів отримання достовірної інформації про фінансово-господарський стан закордонних партнерів перед укладанням експортних контрактів та гарантоване одержання платежів за експорт продукції, що загалом сприятливо вплине на стан національної економіки.

4. Удосконалення порядку валютного контролю з боку уповноважених банків за операціями їхніх клієнтів, пов'язаними з переказами валюти за кордон за договорами, що потребують підвищеної уваги (тобто з ознаками фіктивності), наприклад, банк має право призупинити проведення операцій на 5 днів, якщо вона може призвести до "втечі капіталу".

5. Подальше вдосконалення системи попереднього валютного контролю.

6. Упорядкування та координація взаємовідносин між органами валютного контролю.

Запропоновані нововведення нададуть можливість підвищити ефективність валютного контролю з боку уповноважених банків та перешкоджатимуть "втечі" валютних коштів з України через зовнішньоторговельні операції.

Для зменшення тіньових потоків в експортно-імпортних операціях є два шляхи вирішення проблеми. Перший шлях, пов'язаний з посиленням адміністративного контролю, доповнено жорсткістю законодавства щодо стандартних схем нелегального вивозу капітал)' (заниження експортних цін, неповернення валютного виторгу, фіктивні імпортні контракти з авансовою оплатою і завищеними цінами, корупція на митниці, розрахунки через офшори). Відомі у світовій практиці заходи зводяться переважно до введення ліцензування інвестицій за кордоном, заборони або обмежень на деякі види інвестицій, обмежень на фінансування вивозу капіталу, а також формуванню ряду попередніх умов. Вони реалізуються переважно через адміністративний і валютний контроль.

Здійснення перетворень в економіці України завжди перебувало й перебуває під пильною увагою, тим більше після декларування активізації її інтеграційних стремлінь в Європейський Союз. У зв'язку з цим, до оціночного інструментарію Word Ваnk Governance Indicators (WBGI) додалася оцінка за копенгагенськими критеріями. Поява останніх безпосередньо пов'язана зі вступом в ЄС країн Східної Європи в 2004 р. З огляду на неймовірну питому вагу інвестицій з офшорного Кіпру, навіть західним аналітикам при здійсненні такої оцінки було важко позиціювати їх у складі інвестицій ЄС-27 в Україну.

У загальному обсязі інвестиційних ресурсів приблизно половину займають валютні кошти з офшорних зон, і це повинно викликати серйозне занепокоєння керівництва держави. Такий фінансовий допінг гостро критикується з боку західних експертів. Так, протягом останніх кількох років зауваження з цього приводу неодноразово звучали в західних засобах масової інформації. Наприклад, західні експерти ще в лютому 2001 р., аналізуючи структур) прямих іноземних інвестицій в Україну, відзначали підвищену питому вагу капіталу з офшорних зон. Значною мірою поясненням украй низького рівня інвестицій з розвинутих країн була оцінка міжнародних організацій, які приділяли українській державі третє місце у світі щодо впливу корупції в економічній сфері.

Водночас із метою подолання негативних явищ здійснено чимало конкретних результативних кроків на шляху співпраці у податковій сфері. Передусім слід враховувати значну роботу зі створення відповідної міжнародної нормативно-правової бази. Йдеться про більше ніж 50 укладених договорів про уникнення подвійного оподаткування - основний правовий інструмент протидії тінізації економіки на міжнародному рівні. Україна - держава, що окреслила свою участь у процесі загальносвітового розвитку та відповідно до взятих на себе зобов'язань згідно з міжнародними податковими договорами задіяна в конструктивному діалозі та докладає зусиль щодо підвищення ефективності обміну інформацією та її прозорості.

Висновок

В ІНДЗ досліджено особливості функціонування, передумови та еволюцію офшорного бізнесу українських суб'єктів господарювання та визначено роль держави, регламентування в умовах інституціональних перетворень національної економічної системи. Як підсумок вище сказаного варто відзначити, що боротьба з "відмиванням" доходів, одержаних злочинним шляхом, є вкрай необхідною з трьох основних причин:

По-перше, такі заходи уможливлюють виявлення злочинів, спрямованих на отримання "брудних" коштів: корупція, наркобізнес, шахрайство. І ухилення від сплати податків та інші форми організованої злочинності.

По-друге, відмивання доходів сприяє розвиткові міжнародної корупції, що підриває зусилля України, спрямовані на становлення демократичних політичних інститутів та стабільної національної економічної системи.

По-третє, боротьба з цим економічним злочином допомагає захистити цілісність української фінансової системи від негативного впливу кримінального капіталу. З огляду на зазначене, Уряд України визначає та реалізує першочергові дії у рамках комплексної програми заходів.

Список використаних джерел та літератури:

1. Андрійчук В.Г., Власюк О.С., Мокій А.І, Тітаренко В.П. Розвиток зовнішньої торгівлі України та її економічні безпека. За ред. В.Г. Андрійчука: Монографія. - К.: НІСД, 1996. - 150 с.

2. Соколов А.А. Теория налогов. -М.: ЮрИнфоP-Пресс, 2003. - 506 с.

3. ІМF Есоnomic Оutlооk. - ІМF. - 2006. - 87 р.

4 Квасов С.А. Роль офшорних зон у формуванні звільнених від оподаткування доходів // Формування ринкових відносин в Україні. Вип. 17.-К., 2008.- С.133-135.

5. Підлісний І.П. Офшорні проблеми: мінімізація податків та предметів сплати // Економіко-математичне моделюванні соціально-економічних систем. Вип.3. - К., 2006. - С. 123-131.