Методи і види фінансового аналізу

Східноєвропейський університет

економіки та менеджменту

Реферат

з курсу «Фінансовий менеджмент»

на тему «Методи і види фінансового аналізу»

2008-2009

Звіт про фінансові результати

Складання звіту про фінансові результати регулюється положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, який так і називається «Звіт про фінансові результати». Шапка звіту містить таку ж інформацію про підприємство, як форма №1 «Баланс», крім даних про форму власності та адреси підприємства.

Метою складання звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Звіт про фінансові результати (форма № 2) відображає результати фінансово-господарської діяльності підприємства за визначений період (квартал або рік).

Звіт розкриває структуру доходів та витрат підприємства за звітний період, визначає загальну суму операційного прибутку, доходи (витрати) за іншими видами діяльності, а також величину чистого прибутку (збитку), отриманого підприємством протягом звітного періоду. Як правило, у Звіті знаходять відображення також основні елементи операційних витрат та показники прибутковості акцій, якщо підприємство створено у формі акціонерного товариства.

Розділ І містить показники по операційній діяльності, тобто основній діяльності підприємства, по фінансовій діяльності підприємства, визначає:

- фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

. прибуток чи збиток;

. податок на прибуток від звичайної діяльності:

- фінансові результати від звичайної діяльності:

. прибуток чи збиток;

- надзвичайні доходи чи витрати:

. податки з надзвичайного прибутку;

- чистий прибуток чи збиток.

Серед основних статей звіту про фінансові результати -- "Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)", який визначають рахуванням з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизного збору, знижок та інших вирахувань.

За статтею "Собівартість реалізованої продукції (товарів,робіт, послуг)" відображають виробничу собівартість реалізованої продукції або собівартість реалізованих товарів. Валовий прибуток (збиток) розраховують як різницю між чистим доходом від реалізації продукції та її собівартістю.

За статтею "Інші операційні доходи" відображають суми інших доходів від операційної діяльності крім доходу від реалізації продукції, зокрема дохід від операційної оренди активів, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), відшкодування раніше списаних активів тощо.

У статті "Інші операційні витрати" показують собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів, визнані економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім витрат, що включаються до собівартості продукції. Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначають як алгебраїчну суму валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

За статтею "Дохід від участі в капіталі" передбачено відображення доходу (збитку), отриманого від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі.

У статті "Інші фінансові доходи" наводять дивіденди, проценти та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

За статтею "Фінансові витрати" відображують процентні та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Стаття "Інші доходи" призначена для відображення доходу від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів та інших доходів, які виникають у процесі фінансово-господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

За статтею "Інші витрати" відображають собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів, інші витрати, які виникають у процесі діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Прибуток (збиток) від основної діяльності, фінансові та інші доходи і витрати визначають прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування. Прибуток від звичайної діяльності обчислюють як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків із прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток. Податок на прибуток обчислюють з прибутку, що визначається Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Тому його величина може не коригуватися з величиною прибутку або збитку від звичайної діяльності, відображеного у Звіті.

У статті "Надзвичайні доходи (витрати)" показують невідшкодовані збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо) та прибутки або збитки від інших подій і операцій, які відповідають визначенню надзвичайних подій.

Чистий прибуток (збиток) є основним підсумком розділу І Звіту про фінансові результати. Його розраховують як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від звичайної діяльності, надзвичайного прибутку (збитку) та податків із надзвичайного прибутку.

У розділі ІІ звіту про фінансові результати наводяться відповідні

елементи операційних витрат (на виробництво і збут, управління та інші

операційні витрати), яких зазнало підприємство в процесі своєї діяльності

протягом звітного періоду за вирахуванням внутрішнього обороту, тобто за вирахуванням тих витрат, які становлять собівартість продукції (робіт,

послуг), що вироблена і спожита самим підприємством.

Фінансовий важіль

Дія фінансового важеля полягає в тому, що підприємство, використовуючи позикові кошти, змінює чисту рентабельність власних коштів та свої дивідендні можливості. Рівень ефективності фінансового важеля вказує на фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством.

Таким чином, взаємозв'язок між прибутком і співвідношенням власного і позикового капіталу - це і є фінансовий леверидж.

Існує дві основні концепції ефекту фінансового важелю (левериджу). Західноєвропейські фінансисти визначають ефект фінансового важеля як збільшення величини чистої рентабельності власних коштів, яке виникло внаслідок використання кредиту. Американські вчені трактують ефект фінансового важеля як процентну зміну чистого прибутку на акцію, що виникла внаслідок процентної зміни прибутку до сплати відсотків за кредит.

Фінансовий важіль (ліверидж) полягає у потенційній можливості підприємства впливати на темпи зміни чистого прибутку шляхом зміни обсягів та структури власного і позикового капіталу. У формалізованому вигляді вплив фінансового важеля на фінансові результати підприємства можна представити таким чином:

де t_чп -- темп зміни чистого прибутку;

ton -- темп зміни операційного прибутку; СДФВ -- сила дії фінансового важеля.

Отже, сила дії фінансового важеля показує, у скільки разів темпи зміни чистого прибутку підприємства перевищують темпи приросту його операційного прибутку. Таке перевищення забезпечується за рахунок так званого ефекту фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля показує, на скільки відсотків підвищується рентабельність власного капіталу підприємства за рахунок залучення в господарський оборот позикового капіталу, незважаючи на його платний характер. Нарощення фінансової рентабельності (тобто рентабельності власного капіталу) може мати місце лише у випадку, коли економічна рентабельність використання всього інвестованого капіталу більша від середнього рівня фінансових витрат, пов'язаних із залученням позикових коштів.

Для визначення ефекту фінансового важеля використовується формула

де ЕФВ -- ефект фінансового важеля (тобто нарощення рентабельності власного капіталу за рахунок використання позикового капіталу);

Коп -- коефіцієнт оподаткування прибутку;

ЕРа -- економічна рентабельність активів (розраховується шляхом відношення операційного прибутку до загального обсягу капіталу, інвестованого в активи підприємства);

СП -- середня ставка процента за позиковими коштами (або рівень фінансових витрат);

ПК -- позиковий капітал;

ВК -- власний капітал.

Ефект фінансового важеля складається з двох компонентів:

Диференціала (1 - Коп)(ЕРа-СП) -- різниці між рентабельністю інвестованого капіталу і середньою ставкою процента за позиковими коштами після сплати податків;

Плеча ПК/ВК -- співвідношення позикового і власного капіталу.

Плече фінансового важеля є мультиплікатором зміни диференціала, тобто посилює його дію як в позитивному, так і негативному напрямках. Так, якщо диференціал має додатне значення, вигідно нарощувати частку позикового капіталу і тим самим збільшувати рентабельність власного капіталу. І, навпаки, якщо значення диференціала від'ємне, в результаті збільшення плеча фінансового важеля відбувається "проїдання" власного капіталу, і наслідки для підприємства можуть бути руйнівними.

Отже, чим більша частка позикових коштів у структурі капіталу підприємства, тим більший ефект фінансового важеля і рентабельність власного капіталу. У цьому випадку ефект фінансового важеля буде мати позитивне значення доти, доки рівень фінансових витрат не перевищить рівень економічної рентабельності, тобто. Зі збільшенням частки позикового капіталу відбувається збільшення сили дії фінансового важеля, що призводить до підвищення ризику неповернення коштів, зменшення дивідендів та падіння курсу акцій для інвесторів.

Таким чином, рентабельність власного капіталу значною мірою залежить від умілого маневрування величиною ефекту фінансового важеля.

До певного моменту підвищити ефект фінансового важеля можна екстенсивно за рахунок збільшення його плеча. Але при цьому потрібно враховувати такі правила фінансового менеджменту:

1. Не можна надмірно збільшувати частку позикових коштів у структурі капіталу, оскільки при цьому значно підвищується ризик втрати фінансової стійкості, і будь-які затримки у виробничому процесі або несприятливі зміни ринкової кон'юнктури (на ринках кредитних ресурсів, готової продукції, сировини тощо) можуть призвести до значного від'ємного значення ефекту фінансового важеля.

Регулювати величину плеча важеля можна лише залежно від значення диференціала. Більші можливості для нарощення позикового капіталу мають ті підприємства, у яких значний запас диференціала. Але при цьому потрібно пам'ятати, що зміна плеча фінансового важеля в свою чергу впливає і на величину диференціала. Чим більше плече, тим дорожче будуть коштувати для підприємства позикові фінансові ресурси за рахунок включення до їх вартості премії за ризик.

Підприємство завжди повинно залишати певний резерв позикової місткості, щоб у разі необхідності мати змогу покрити потребу у фінансових ресурсах за рахунок нового кредиту і при цьому не змінити знак диференціала з "+" на "-". Досвідчені фінансові менеджери намагаються маневрувати у межах оптимального діапазону частки позикових коштів у структурі капіталу. Як свідчить досвід високорозвинутих країн, найкраще підтримувати частку позикового капіталу на рівні 40 %, оскільки у цьому випадку ринок цінних паперів найкраще оцінює акції підприємства.

Показник сили дії фінансового важеля характеризує фінансовий ризик, пов'язаний зі структурою капіталу. Чим більше значення цього показника, тим більший ризик неповернення кредитів з процентами для банкірів та ризик невиплати дивідендів для акціонерів. Ситуація ще більше ускладнюється, коли одночасно підвищується комерційний ризик, тобто ризик недоотримання операційного прибутку від основної діяльності підприємства.

Виділення у складі загального ризику власників капіталу комерційного та фінансового ризиків має принципове значення при обґрунтуванні оптимальної структури капіталу. В цьому випадку комерційний ризик розглядається як ризик негарантованості фінансового результату (операційного прибутку) при 100-відсоткому фінансуванні за рахунок власного капіталу.

Вартість і оптимізація структури капіталу.

Відповідно, фінансовий ризик розглядається як додатковий ризик власників капіталу в результаті залучення позикового капіталу.

Сукупний вплив комерційного та фінансового ризиків на чистий прибуток підприємства оцінюється за допомогою операційно-фінансового важеля:

де t_ЧП -- темп зміни чистого прибутку;

t_ВР -- темп зміни виручки від реалізації;

СДОФВ -- сила дії операційно-фінансового важеля.

Таким чином, фінансовий важіль показує, наскільки відсотків змінюється чистий прибуток підприємства, що користується позиковим капіталом, при зміні виручки від реалізації.

Список використаної літератури

1. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник. - К.: Знання, 2006. - 439 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

2. Балабанов А.І., Балабанов І.Т. Фінанси. - СПб.: «Питер», 2000. - 192 с.

3. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ. - К.: КП «ВАЗАКО»: Вид-во «Молодь», 2000. - 800 с.

4. Крейніна М.Н. Фінансовий менеджмент. Навч. посібник. - М.: «Дело и сервис», 2001. - 304 с.

5. Финансовый менеджмент: теория и практика / Под ред. Е.С. Стоянова. - М.: перспектива, 2002. - 573 с.

6. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт.. кол. І наук. Ред.. проф.. А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.