Способи нарахування вісотків

Зміст

Вступ

1. Способи нарахування відсотків за кредитами

2. Нарахування процентів за депозитом

3. Декурсивний та антисипативний способи нарахування процентів

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Згідно із підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат платника податку на прибуток відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Такі витрати відображаються у рядку 27 Декларації про прибуток підприємства.

Оподатковуваний прибуток без урахування процентів визначається як скоригований валовий дохід звітного періоду (без урахування доходу за звітний період, отриманого у вигляді процентів), зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов'язаних з виплатою процентів.

Витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів, які не були віднесені протягом звітного періоду до складу витрат виробництва (обігу), підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів зі збереженням вищенаведених обмежень.

У цьому рядку декларації відображається також перевищення сплачених сум над нарахованими по кредитно-депозитних операціях у разі дострокового погашення платником податку боргових зобов'язань.

У системі бухгалтерського обліку платника податку на прибуток інформація щодо нарахованих процентів за борговими зобов'язаннями формується на субрахунках:

- 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» - ведеться облік нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, які підлягають отриманню.

- 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками» - ведеться облік нарахованих відсотків за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, використання майна, отриманого в користування (орендні, лізингові операції тощо), а також іншими операціями;

- 732 «Відсотки одержані» узагальнюється інформація про відсотки за облігаціями чи іншими цінними паперами, за якими не ведеться облік на субрахунку 731 «Дивіденди одержані», зокрема винагороди за здані в фінансову оренду необоротні активи тощо.

- 951 «Відсотки за кредит» - ведеться облік витрат, пов'язаних з нарахуванням та сплатою відсотків за користування кредитами банків.

1. Способи нарахування відсотків за кредитами

Кредити можуть видаватись на основі простих і складних процентних ставок. У банківській практиці прийнято видавати кредити строком на 1 рік за простими процентними ставками, а строком більше 1 року - за складними процентними ставками.

Суму кредиту разом з відсотками обчислюють за формулою:

де: КВ - сума кредиту з відсотками;

СК - початкова сума кредиту;

к - річна відсоткова ставка;

n - кількість днів розрахункового періоду;

Т - максимальна кількість днів у році за умовами договору.

Суму відсотків можна обрахувати за такою формулою:

,

де:СВ - сума відсотків;

СK - сума кредиту;

k - річна відсоткова ставка;

n - кількість днів нарахування;

T - максимальна кількість днів у році за умовами договору.

Для визначення кількості днів для розрахунку процентів використовуються такі методи:

1. Метод (факт/факт), при якому береться фактична кількість днів у місяці та році.

2. Метод (факт/360), при якому береться фактична кількість днів у місяці, але умовно в році - 360 днів.

3.Метод (30/360), при якому береться умовна кількість днів у місяці та році.

При розрахунку процентів враховується перший день і не враховується останній день договору.

Якщо термін кредиту перевищує 1 рік, використовуються тільки складні процентні ставки (якщо інше спеціально не обумовлено). Нарахування складних відсотків означає, що нараховані відсотки добавляються до основної суми боргу і на них в свою чергу нараховуються відсотки.

Для цього застосовується така формула:

,

де: МВ - нарощена сума кредиту, тобто сума кредиту разом з капіталізованими відсотками;

CK - початкова сума кредиту;

К - річних відсоткова ставка;

n - кількість років.

На практиці складний процент нараховується частіше, ніж один раз на рік. Якщо m є кількість разів нарахування складного процента, то майбутню вартість можна обрахувати за формулою:

,

де: МВ - нарощена сума кредиту, тобто сума кредиту разом з нара-хованими відсотками;

СК - початкова сума кредиту;

К - річних відсоткова ставка;

n - кількість років;

m - кількість разів нарахування складного відсотка протягом року.

Інколи виникає необхідність не тільки у визначенні майбутньої вартості, але і в зворотній дії, тобто в обчисленні початкової суми, виходячи із відомої її вартості в майбутній момент часу. Процес обрахунку початкової вартості інвестицій, на яку вже нараховані складні проценти, називається дисконтуванням. Отже, теперішня вартість майбутніх доходів - це просто зворотне значення майбутньої вартості, визначеної з допомогою складного процента.

Якщо

,

то ,

де: ТВ - теперішня вартість майбутнього доходу;

МВ- майбутній дохід;

К - процент або дисконтна ставка, річних;

n - кількість років або періодів.

Приклад: Теперішня вартість 1000 грн., які будуть одержані через 2 роки при ринковій ставці 5% річних, визначається так:

Якщо вкладення приносять дохід, який поступає у вигляді серії декількох однакових по розміру виплат протягом рівних проміжків часу, то така серія виплат називається анюїтетом. Кожна виплата в рамках анюїтету може бути знову інвестована, з тим щоб на неї нараховувались складні проценти.

Формула визначення майбутньої вартості ануїтету така:

,

де: МВА - майбутня вартість анюїтету на кінець визначеного періоду;

АП - анюїтетні платежі;

К - річна ставка процента;

n - кількість років або періодів.

По аналогії із сказаним вище можна вивести рівняння, яке дозволить розрахувати теперішню вартість анюїтету, що базується на виплаті n раз серії різноманітних платежів:

,

де ТВА - теперішня вартість анюїтету;

АП - анюїтетні платежі;

К- річна ставка дисконту;

n - кількість років або періодів.

2. Нарахування процентів за депозитом

За депозитними операціями ґрунтується на загальновживаних у міжнародній практиці принципах: безперервності діяльності; обережності; поділу звітних періодів; датування операції; окремого відображення активів і пасивів; переваги змісту над формою; оцінювання активів і пасивів. Він здійснюється за правилами, викладеними в «Інструкції бухгалтерського обліку депозитних операцій установ комерційних банків України», що затверджена постановою Правління НБУ від 20.08.99 за № 418.

Безпосередньо облік номіналу депозиту залежить від методу виплати процентів:

- за період;

- на період (авансом).

У разі застосування методу «за період» проценти можуть сплачуватися періодично або в кінці терміну, визначеного депозитною угодою.

Кошти на депозит залучаються за процентною ставкою, яка зазначається в депозитній угоді. Для обчислення суми нарахованих процентів банки використовують, як правило, номінальну або фактичну процентну ставку.

За номінальною процентною ставкою сума депозиту, що капіталізується (нарощується), обчислюється за допомогою простого процента. За фактичною процентною ставкою визначається реальний відносний дохід, який обчислюється в цілому за певний період з урахуванням отриманих раніше процентів.

Отже, сума процентів визначається застосуванням номінальної процентної ставки до номіналу депозиту, збільшеного на суму раніше сплачених процентів.

Незалежно від методу нагромадження процентів їх загальна сума на дату закінчення дії депозитного договору не змінюється.

Банк може залучати депозит також за фіксованою або плаваючою процентною ставкою. Плаваюча процентна ставка передбачає застосування середньозваженої або процентної ставки, що діяла на дату нарахування. Підрахунок процентів за середньозваженою ставкою здійснюється з урахуванням ставок, що діяли протягом строку чинності депозитної угоди.

Облік процентів за депозитами здійснюється на засадах нарахування та відповідності. Для їх обліку використовуються відповідні рахунки «Нараховані витрати» на яких нагромаджуються нараховані проценти до настання строку їх сплати.

Коли дати нарахування і сплати процентів збігаються, банк може, передбачивши це внутрішньою обліковою політикою, відносити відповідну суму процентів безпосередньо на рахунки витрат у кореспонденції із поточним рахунком вкладника.

Якщо після закінчення дії депозитного договору депонент не отримує процентів, їх сума приєднується до депозиту або враховується на рахунках нарахованих витрат.

Під час розгляду питання про нарахування процентів за кредитними операціями зазначалося, що дану роботу виконують працівники кредитного або фінансового підрозділу банку. Така практика поширюється і на операції з нарахування процентів за депозитами. Оскільки бухгалтерія несе відповідальність за достовірність інформації, що її включено до фінансової звітності, працівники мають знати методику нарахування процентів, принаймні із суто практичного боку. Застосування методу нарахування, що є засадним для підготовки фінансової звітності, має виконуватися в межах принципів відповідності та обережності. Це означає, що в наказі банку про затвердження облікової політики на відповідний фінансовий рік треба передбачити перевірку нарахування процентів за депозитами та достовірність записів на рахунках бухгалтерського обліку. Таку перевірку здійснюють працівники, службовими обов'язками яких не передбачене нараховування процентів.

Щоб оволодіти методикою розрахунку, потрібно усвідомити, що в разі обчислення процентів за допомогою номінальної процентної ставки (метод рівних частин) показники витрат банку в окремі періоди не відповідатимуть дійсності в частині поточної вартості сумарних зобов'язань за депозитом, котрі включають номінал та проценти. Це певною мірою є порушенням принципу відповідності.

Розрахунок процентних виплат із застосуванням фактичної процентної ставки (актуарний метод) уможливлює розподіл витрат, виходячи з поточної вартості депозиту в окремі періоди. Очевидна його перевага полягає в тому, що фактичні витрати банку відповідають сумам зобов'язань за депозитом у кожному періоді, включаючи проценти. Тому вартість депозитних ресурсів, обчислювана як відношення процентних виплат до сумарних зобов'язань за депозитом, лишається незмінною.

3. Декурсивний та антисипативний способи нарахування процентів

Існує дві концепції і, відповідно, два способи визначення і нарахування процентів.

Антисипативний (попередній) спосіб. Відсотки нараховуються на початку кожного інтервалу нарахування. Сума процентних грошей визначається виходячи із нарощеної суми:

S = P/(1 - i)n.

Відсотковою ставкою буде виражене у відсотках відношення суми прибутку, що сплачується за певний інтервал, до величини нарощеної суми, яка отримується в кінці цього інтервалу. Ставка, що визначається таким способом, називається (в широкому розумінні) обліковою ставкою або антисипативним відсотком.

Декурсивний спосіб. Відсотки нараховуються в кінці кожного інтервалу нарахування. Декурсивна відсоткова ставка або позичковий відсоток - це відношення суми нарахованого за певний інтервал доходу до суми, що є на початку даного інтервалу.

У світовій практиці декурсивний спосіб найбільш розповсюджений. У нас - антисипативний, особливо в періоди високої інфляції. При рівності позичкового відсотку та облікової ставки, нарощення початкової суми в другому випадку (антисипативний спосіб) йде швидше, тому в літературі часто можна зустріти твердження, що декурсивний спосіб більш вигідний для позичальника, а антисипативний - для кредитора. Але це справедливо лише для невеликих відсоткових ставок.

Прості ставки позичкових відсотків (декурсивних) застосовуються у короткотермінових фінансових операціях, коли інтервал нарахування співпадає з періодом нарахування (і складає, як правило, термін менше одного року). Звичайно, прості ставки позичкових відсотків можуть застосовуватись і в будь-яких інших випадках за домовленістю сторін, що беруть участь в угоді.

Залежно від способу визначення тривалості фінансової операції розраховується точний або звичайний (комерційний) відсоток. Точний відсоток отримують, коли за часову базу приймають фактичну кількість днів на рік (365 або 366) і точну кількість днів позички. Дата видачі та дата погашення позички завжди рахуються як один день.

У практиці банків різних країн термін у днях і розрахункова кількість днів на рік при нарахуванні відсотків визначається по-різному. Німецька практика підрахунку кількості днів засновується на тривалості року в 360 днів і місяців у 30 днів. При французькій практиці тривалість року приймається рівною 360 дням, а кількість днів на місяць береться рівною їх фактичній календарній тривалості (28, 29, 30 і 31 день відповідно). В англійській практиці рік береться тривалістю у 365 днів і відповідна точна тривалість місяців. При використанні простих відсотків сума процентних грошей протягом всього терміну боргу визначається виходячи із початкової суми боргу, незалежно від кількості періодів нарахування та їх тривалості.

Висновок

Процент -- одна сота частка. Позначається знаком «%». Використовується для позначення частки чого-небудь по відношенню до цілого. Наприклад, 17 % від 500 кг означає 17 частин по 5 кг кожна, тобто 85 кг Справедливо так само твердження, що 200 % від 500 кг є 1000 кг Оскільки по відношенню до половини тонни, тонна відповідає 2*100

У тексті знак відсотка використовується тільки при числах в цифровій формі, від яких при наборі відділяється нерозривним пропуском (дохід 67 %), крім випадків, коли знак відсотка використовується для скороченого запису складних слів, утворених за допомогою числівника і прикметника процентний. Наприклад: 20%-я сметана (означає двадцятипроцентна сметана), 10%-й розчин, 20%-му розчину, але жирність сметани складає 20 %, розчин концентрацією 10 % і тому подібне

Це правило набору введене в дію в 2003 році, раніше нормою було не відокремлювати знак відсотка пропуском від попередньої цифри.

Само слово «відсоток» походить від латів. «pro centum», що означає в перекладі «сота частка». У 1685 році в Парижі була видана книга «Керівництво по комерційній арифметиці» Матье де ла Порту. У одному місці мова йшла про відсотки, які тоді позначали «cto» (скорочено від cento). Проте складач прийняв це «cto» за дріб і надрукував «%». Так із-за друкарської помилки цей знак увійшов до ужитку.

Список використаної літератури

1. Банківські операції: Підручник / За ред. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2000. - 384 с.

2. Грищенко О. Гроші та грошово-кредитна політика. - К.: Основа, 1996. - Гл.1

3. Ющенко В.А., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. - К.: Скарби, 1998. - 288 с

4. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг. Навч. посібник.-К.: Знання. -2001.-с. 199.