12

Реферат

на тему:

«Фінансова система Великобританії»

Зміст

• Вступ 3
• 1.Бюджетна система Великобританії 4
• 1.1 Державний бюджет 4
• 1.2 Місцеві бюджети 6
• 1.3 Спеціальні позабюджетні фонди 6
• 1.4 Державні підприємства 7
• 2.Система міжбюджетного вирівнювання Великобританії.................................................................................................8
• 3.Зміни і розвиток фінансової системи Великобританії 9
• Висновок 11
• Список використаних джерел: 12
• Вступ
• Бюджет - це фонд фінансових ресурсів, що перебуває в розпорядженні органів виконавчої влади першого рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією.
• Економічна природа бюджету полягає в тому, що виникає об'єктивна необхідність у розподілі, перерозподілі ВВП продукту між галузями економіки, міністерствами, населенням і територіями з метою збільшення ефективності економіки й добробуту громадян.
• Бюджет, в основному, відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу ВВП на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету населенню суспільних благ і послуг.
• Надання населенню суспільних благ стає однієї з функцій держави в економіці вільної конкуренції, фінансування яких здійснюється за рахунок державного й місцевого бюджетів. Економічна природа бюджету проявляється в тому, що при його допомозі держава надає суспільству унікальні блага, які значно впливають на рівень благополуччя і якість життя.

1. Бюджетна система Великобританії

Бюджетна система Великобританії містить у собі 4 традиційних ланки:

- державний бюджет;

- місцеві бюджети;

- спеціальні позабюджетні фонди;

- фінансові ресурси державних підприємств.

1.1 Державний бюджет

Державний бюджет країни складається з двох частин:

- консолідованого фонду, що включає поточні надходження засобів і їхня витрата;

- національного фонду позик, куди входять доходи і витрати держави, пов'язані з рухом капіталу.

Основна частина витрат фінансується з консолідованого фонду (98%), що формується переважно податковими надходженнями (95%). До неподаткових надходжень відносять доходи від продажу державної власності, адміністративні стягнення й ін.

Витрати консолідованого фонду можна розділити за функціональним призначенням (табл. 1).

Придбаною сферою витрат державного бюджету Великобританії в останньому десятилітті XX ст. був соціальний захист населення. У 1999 р. ця стаття зайняла 36% усіх витрат бюджету. Особливістю Британії також є збільшення до кінця десятиліття питомої ваги витрат на освіту (з 2 % у 1990 до майже 4% у 2004 р.). Дохідна частина національного фонду позик формується за рахунок відсотків, які надходять від корпорацій і місцевих органів влади як оплата за кредит, частини прибутку Банку Англії, засобів деяких спеціальних фондів. Видаткова частина включає витрати на обслуговування державного боргу і деякі інші.

Таблиця 1

Витрати консолідованого фонду державного бюджету Великобританії

Доходи двох фондів у 1999 р. склали 328278 млн.ф.ст. і перевищили суму їхніх витрат на 295 млн ф.ст., що і склало профіцит державного бюджету.

Бюджет 2000 р. був виконаний з найбільшим в історії країни профіцитом - 2,7% ВВП. Причиною профіциту стало зниження витрат на допомогу по безробіттю завдяки скороченню числа безробітних (4,3% у 1999р. до 3,7% у 2000р.). Крім того, у квітні 2000р. уряд провів серед телекомунікаційних компаній аукціон на надання послуг мобільного зв'язку третього покоління, що дозволяють власникам мобільних телефонів одержувати відео- та інтернет- послуги. Отримані доходи від продажу ліцензійних засобів перевищили плановані в бюджет надходження в 7 разів і досягли 22,5 млрд. ф.ст., що більш 2% ВВП країни. Профіцит бюджету дав можливість переглянути деякі державні програми 2001р. Зміни в основному торкнулися податкової системи, а також збільшення витрат на освіту.

Бюджетний рік у Великобританії починається 1 квітня і закінчується 31 березня.

1.2 Місцеві бюджети

Система міжбюджетного вирівнювання Великобританії досить складна і різна у всіх частинах країни. У той же час фінансова допомога заснована на принципах, єдиних для всієї країни. Існує два основних види фінансової підтримки - блоки-гранди (які в Англії й Уельсі називаються грантами для збільшення доходів) і гранти на спеціальні цілі.

Гранти для збільшення бюджетних доходів виділяються щорічно. Перед визначенням суми фінансової допомоги центральний уряд виходячи з проекту центрального бюджету і прогнозу макроекономічної ситуації установлює видаткові нормативи для місцевих органів влади на планований рік. Потім об'єкт фінансової підтримки визначається як різниця між сумою витрат бюджету муніципального користування, розрахованої на основі видаткових нормативів, і сумою доходів місцевого бюджету від закріплених за ним дохідних джерел. Якщо центральний уряд бачить пріоритетним фінансування якої-небудь конкретної статті місцевого бюджету, то засоби виділяються в рамках гранта, тобто вони можуть бути витрачені тільки на обговорені цілі.

3. Зміни і розвиток фінансової системи Великобританії

У 80-і роки відбулися значні зміни в структурі і регулюванні фінансових інститутів Великобританії. Вони вплинули на бюджетну систему, систему банків, систему страхування, будівельні товариства, фондову біржу, а також на ринок споживчих товарів. Деякі раніш чітко обкреслені розмежування сфер діяльності стали більш розмитими, наприклад, якщо раніш кредити на будівництво житла були винятковою прерогативою будівельних суспільств, то тепер ці кредити стали видавати як банки, так і страхові компанії.

Відбулися два зв'язаних з цим зміни: трансформація філій будівельних суспільств у фактичні банки зі своїм власним запасом готівки і розширення сфер діяльності всіх трьох типів організацій на ринок нерухомості. Будівельні суспільства також беруть участь якоюсь мірою в послугах по капіталовкладенню, страхуванні і земельних послугах.

Лондон продовжив рости як центр міжнародних фінансових операцій. Збільшилися припливи капіталу, а також обмін валюти і торгівля цінними паперами. Таким чином, у Лондоні представлена велика кількість іноземних банків. Конкуренція, що збільшилася, і розвиток техніки прискорив процес обміну і торгівлі - Фондова біржа була реорганізована, і традиційна система брокерів і джобберів був скасована. У результаті, утворилися ряд компаній, що стали проміжною ланкою між британськими й іноземними банками і колишніми брокерами і джобберами. Наприкінці 80-х приспіли і закони, що регулюють діяльність цих нових фінансових організацій. Довелося навіть створити нові контролюючі органи, що стежили за виконанням законодавства в цій сфері діяльності.

Усі комерційні банки знаходяться під наглядом Банку Англії, який має право випускати банкноти в Англії й Уельсі (банки Шотландії і Північної Ірландії мають обмежені права випускати гроші на їх територіях). Банк Англії ліцензує банки, що в основному працюють з населенням, інвестиційні, іпотечні й інші британські чи іноземні банки. Розділові лінії в цьому секторі теж стали менш помітні, при тому, що банки, що працюють з фізичними особами, розділилися на іпотечні банки, страхові банки; банки по роботі з цінними паперами і т.д. Банк Англії також контролює ставку рефінансування, що впливає на структуру і рівень процентних ставок. Він активно втручається на іноземні валютні ринки, охороняючи стабільність фунта. Фунт стерлінгів - одна з головних валют світу, а Лондон є одним з найважливіших торгових центрів світу.

Заощадження населення вкладаються в розвиток економіки через мережу фінансових організацій. Прикладами можуть послужити страхові компанії, пенсійні й інвестиційні фонди. Інші організації спеціалізуються в окремих областях фінансування; таким чином, фінансові організації забезпечують гроші під заставу нерухомості. Є ще компанії, що фінансують лізинг устаткування і середньо- і довгострокові ринки капіталу, що також фінансують чи банки фондовий ринок, включаючи ринок інноваційних технологій.

У Великобританії існує кілька організованих фінансових ринків. Ринки цінних паперів складаються з Міжнародної фондової біржі, що працює з зареєстрованими цінними паперами й акціями (включаючи державні цінні папери й опціони), Ринок незареєстрованних цінних паперів, для більш дрібних компаній, і Третій ринок, для невеликих компаній, цінні папери яких не зареєстровані. Дії на валютному ринку включають торгівлю депозитними сертифікатами, короткостроковими депозитами й ін. Інші ринки мають справа з Євро, обміном валюти, фьючерсами й ін.

Частка невидимої торгівлі (гонорари і плата за фінансові послуги, відсоток по вкладах, прибутки і дивіденди) постійно збільшується з однієї третини до половини всіх зовнішніх доходів держави.

Висновок

Бюджетна система - це сукупність взаємозалежних і взаємодіючих частин, ланок і елементів, які безпосередньо взаємодіють між собою і беруть участь у фінансовій діяльності і сприяють її здійсненню.

Бюджетна система складається з інститутів (організації, установи, які здійснюють регулюючу та фінансову діяльності) і інструментів, які створюють необхідні умови протікання бюджетнихих процесів.

Бюджет Великобританії складається з державного бюджету, місцевого бюджету, спеціальних позабюджетних фондів та фінансових ресурсів державних підприємств.

Система міжбюджетного вирівнювання Великобританії досить складна і різна у всіх частинах країни. Існує два основних види фінансової підтримки - блоки-гранди і гранти на спеціальні цілі.

Економічна природа бюджету полягає в тому, що виникає об'єктивна необхідність у розподілі, перерозподілі ВВП продукту між галузями економіки, міністерствами, населенням і територіями з метою збільшення ефективності економіки й добробуту громадян.

Список використаних джерел

1. Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие.- 4-е изд., перераб. и доп.- М.: ИВЦ "Маркетинг", 1999 - 264 с.

2. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. - 2-е изд., испр. М.: ИНФРА-М, 1999. 479 с.

3. Фінансово-кредитний енциклопедичний словник. Під ред. А.Г. Грязновой. Вид-во «Фінанси і статистика». - М.,2002

4. Фінансово-кредитні системи закордонних країн. / К.В. Рудий. - М.: 2003

5. Шамова І. В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 195 с.