Розробка операційних бюджетів підприємства
Види операційних бюджетів та їхні особливості. Бюджет продажів та виробництва, прямих витрат на матеріали та оплати праці, амортизаційних відрахувань та загально виробничих витрат. Податкові платежі. Формування зведеного бюджету доходів і витрат.
Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 06.02.2009 |
Размер файла | 409,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
42
РОЗРОБКА ОПЕРАЦЭЙНИХ БЮДЖЕТІВ ПЭДПРИЄМСТВА
План
1. Види операційних бюджетів та їх особливості 3
2. Бюджет продажів 8
3. Бюджет виробництва 14
4. Бюджет прямих витрат на матеріали 18
5. Бюджет прямих витрат на оплату праці 20
6. Бюджет амортизаційних відрахувань 21
7. Бюджет загальновиробничих витрат 23
8. Бюджет витрат на збут 24
9. Бюджет управлінських (загальноцехових) витрат 25
10. Бюджет податкових платежів 26
11. Бюджет виплат по фінансовій діяльності 27
12. Формування зведеного бюджету доходів і витрат 29
Список використаної літератури 45
1. Види операційних бюджетів та їх особливості
Положенням про бюджетування визначається основний бюджет (генеральний бюджет, майстер-бюджет) як фінансовий чисельно визначений вираз маркетингових і підприємницьких планів, необхідних для досягнення поставлених цілей.
Основний бюджет - це узгоджений з усіма підрозділами план роботи підприємства в цілому. Він охоплює операційний і фінансовий бюджети, склад яких залежить від специфіки діяльності підприємства. На етапі розробки основного бюджету проводять аналіз і уточнення цінової та кредитної політики, стратегії управління запасами, виявляють ризики та оцінюють можливі наслідки управлінських рішень. Основний бюджет та його складові - операційний і фінансовий бюджети представлені на прикладі виробничого підприємства наведено на рис.8.1.
До операційних бюджетів виробничого підприємства відносяться:
бюджет продаж;
бюджет виробництва;
бюджет виробничих запасів;
бюджет прямих витрат на матеріали;
бюджет прямих витрат на оплату праці;
бюджет загальновиробничих витрат;
бюджет амортизаційних відрахувань;
бюджети витрат на збут та адміністративних, тощо.
Залежно від специфіки діяльності підприємства за своїм складом операційні бюджети можуть відрізнятись.
Так, наприклад у ВАТ ”Молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” розроблено подібні, але дещо відмінні операційні бюджети:
бюджет продаж в натуральному та вартісному виразі;
бюджет виробництва в натуральному виразі;
бюджет молочної сировини в натуральному та грошовому виразі;
бюджет прямих витрат на матеріали;
бюджет енергоносіїв;
бюджет праці;
бюджет виробничої собівартості, який деталізується в бюджетах по всіх елементах виробничих витрат (бюджет матеріальних витрат, бюджет трудових витрат, бюджет загальновиробничих накладних витрат), бюджети витрат на збут та адміністративних витрат;
бюджет загальновиробничих накладних витрат;
бюджет витрат на збут;
бюджет адміністративних витрат
Бюджети продажів та витрат на збут складає відділ маркетингу. Всі інші бюджети розробляє планово-економічний відділ (ПЕВ) разом з іншими відділами і службами підприємства (включаючи фінансовий відділ). Методичні основи підготовки операційних бюджетів, пов'язані з певними аспектами щодо їх формування та виконання, які потрібно враховувати.
Бюджети можуть оказатись не виконаними, якщо неможливо досягти поставлених цілей. Навіть за розробленого бюджету доходів і витрат може виявитись, що для його реалізації будуть потрібне значне додаткове фінансування. Так, якщо підприємство підготувало до випуску кілька нових виробів, але витрати по їхньому виробництву і просуванню на ринок занадто великі, то місткість ринку може виявитися обмеженою, а життєвий цикл виробів коротким. У цьому випадку необхідно переглянути поставлені цілі. Бюджети можуть бути недосяжними, якщо умови досягнення цілей неприйнятні для підприємства. Можливі і інші перепони в бюджетуванні. Поставлені цілі і підготовлені операційні бюджети, з позиції керівництва підприємства і менеджерів досяжні, але можливості фінансування майбутніх витрат роблять бюджети неприйнятними. Підприємству, в цьому випадку, доцільно скорегувати бюджети без перегляду цілей.
Для оцінки прийнятності і досяжності параметрів, закладених у бюджетах, застосовують інструменти фінансового аналізу і діагностики. Діагностика фінансового стану підприємства - інструмент, що дозволяє оцінити ефект (поліпшення-погіршення фінансового стану) і результативність (співвідношення витрати - обсяг продажів - прибуток) прийнятих бюджетів.
Основні принципи проведення діагностики фінансового стану підприємства:
оцінка показників, закладених в бюджетах здійснюється порівнянням їх (фактичних із планових значень);
виключення недостовірних даних, що обумовлюють неточні результати;
використання лише порівнюваних між собою показників;
врахування при аналізі окремих показників взаємозв'язку між ними;
прийняття управлінських рішень за результатами діагностики фінансового стану підприємства.
Найбільш правильно формувати тимчасові ряди показників (місячних, квартальних, річних), щоб оцінити величину їхньої зміни (зіставити з базовим і попереднім періодами) для даного підприємства. Порівняння з аналогічними підприємствами не завжди коректно через не співпадання технологічних, ринкових і інших умов господарювання. Показники, які порівнюють, повинні бути співставними та відноситись до аналогічних періодів.
При розробці й аналізі бюджетів доцільно застосовувати документи за формою і структурою, наближені до регістрів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що істотно полегшує складання та аналіз операційних бюджетів (за методикою план - факт - аналіз).
При розробці операційних бюджетів керівництво підприємства повинне націлювати менеджерів і керівників підрозділів на прискорення і спрощення їхньої підготовки. Для цього необхідно стандартизувати форми представлення планових і звітних даних, що дозволяє оптимізувати роботу планово-економічної служби, фінансового відділу, бухгалтерії, відділу маркетингу і виробничих підрозділів.
Сучасні комп'ютерні технології полегшують бюджетування і спрощують аналіз виконання бюджетів. Тому, рекомендують складати бюджети на рік уперед з розбивкою показників по місяцях чи (кварталах). Операційні бюджети необхідно формувати з урахуванням часового лагу. Кожне підприємство повинне визначати, на який період і з яким ступенем деталізації розробляти операційні бюджети. Керівники і менеджери повинні передбачати несподівані події, швидко розпізнавати й усувати негативні ситуації. Прогнозування випадків можна здійснювати у формі гнучкого бюджету і модифікувати досягнення позитивних результатів по доходах, витратах і прибутку. Точність розробки операційних бюджетів визначають шляхом порівняння фактичних параметрів із запланованими. Чим ближче фактичні значення до планових, тим вище точність розроблених бюджетів.
Основними показниками, що характеризують точність бюджетів є:
відповідність або перевищення фактичних доходів підприємства планових;
відповідність або зменшення фактичних витрат бюджетних;
відповідність чи перевищення фактичного прибутку над бюджетним його значенням.
Розглянемо зміст і порядок розробки найважливіших операційних бюджетів.
2. Бюджет продажів
Бюджет продаж. Відправним пунктом складання операційних бюджетів є прогноз обсягів продаж та визначення факторів, що обмежує збут продукції. Для виробничого підприємства таким фактором є споживчий попит, що виражається в прогнозному обсязі реалізованої продукції в натуральних одиницях. Тому розробка основного бюджету починається з формування програми збуту - бюджету продаж, оскільки обсяг та асортимент продукції будуть визначати виробничу програму, тобто бюджет виробництва. Рідше, при сприятливій кон'юнктурі на ринку промислової групи продукції (сухе знежирене молоко, сухе незбиране молоко, монолітне вершкове масло) обсяг продаж обмежується наявними виробничими потужностями. В цьому випадку перед складанням бюджету продаж формується бюджет виробництва. При складанні операційних бюджетів узгоджуються процеси постачання, виробництва та збуту.
Прогноз обсягу продаж - це необхідний попередній етап роботи по підготовці бюджету продаж. Прогноз продаж перетворюється в бюджет продаж в тому випадку, якщо керівництво підприємства вважає, що прогнозний обсяг продаж може бути досягнутим. Прогноз обсягу продаж здійснюють на основі аналізу макро - і мікроекономічних факторів, в тому числі й описаних статистичними даними.
Факторами, які впливають на прогноз обсягу продаж є:
Обсяг продаж попередніх періодів.
Виробничі потужності.
Залежність продаж від загальноекономічних показників, рівня зайнятості цін, рівня особистих доходів населення тощо.
Відносна прибутковість продукції.
Вивчення ринку, рекламна компанія.
Цінова політика, якість продукції.
Конкуренція.
Сезонні коливання.
Довгострокові тенденції продаж.
Прогноз обсягу продажів стає бюджетом у тому випадку, якщо дирекція підприємства вважає, що прогнозований обсяг продажу може бути досягнутим.
Бюджет продаж має нескладну форму. Однак для його підготовки відділу маркетингу необхідно виконати велику за обсягом роботу, щоб визначити, які вироби, за якою ціною та в якій кількості можна буде реалізувати в прогнозному періоді (року, кварталі).
До задач даного відділу маркетингу входять:
стратегічний маркетинг (сегментація ринку, вибір найбільш перспективних продуктів і покупців і ін);
операційний маркетинг (виріб - ціна);
реалізація (збут) товарів.
Подібна послідовність дій дозволяє підприємству вільно орієнтуватися на товарному ринку. При прогнозуванні продажів необхідно враховувати вплив різних факторів.
Серед них виділяють внутрішні і зовнішні фактори.
До внутрішніх відносять: обсяг продажу попередніх періодів; виробничі потужності; прибутковість виробів; цінова політика; якість продукції тощо.
До зовнішніх: залежність продажу підприємства від загальноекономічних показників (стан ринку; рекламна кампанія; конкуренція; сезонні коливання; довгострокові тенденції продажів для різних товарів тощо).
При прогнозуванні продажу використовують різні методи. Надійність прогнозу продажу підвищується в результаті комбінації статистичних і експертних методів.
За своїм складом та призначенням ці методи відрізняються:
статистичні методи; трендовий, кореляційний, регресійний і інший види аналізу, які дозволяють на основі сформованих тенденцій прогнозувати майбутній розвиток підприємства. Однак вони не дозволяють передбачати можливі якісні зміни;
функціональний метод - інформація про прогнози надходить від керівників відділів і служб до керівника служби маркетингу, який відповідає за точність прогнозу обсягу продажів і за складання бюджету продажів. Основний недолік методу - високий ступінь суб'єктивності оцінок;
групове прийняття рішень - коли участь бере керівництво підприємства і провідні спеціалісти планової, фінансової, збутової й іншої служб. Переваги - швидкість прийняття рішень, але чітко не визначена відповідальність.
Різні методи використовують для обробки отриманих даних. Найпоширенішими є експертні і статистичні. Кожний із цих методів має свої позитивні і негативні моменти, тому краще використовувати їх у комплексі, що дозволяє уникнути багатьох помилок у розрахунках. Перший метод - математичний. Для його використання з найбільшою віддачею, підприємству необхідно мати спеціальне програмне забезпечення і сучасну комп'ютерну техніку. Другий і третій із вказаних методів є експертними. Їхня загальна перевага - залучення багатьох фахівців до складання прогнозу. Після аналізу усіх факторів, що впливають на обсяг продажу, і обробки отриманих даних доцільно розглянути кілька сценаріїв виходу на ринок з новими продуктами. Кожний з цих прогнозів буде істотно відрізнятися від інших.
Наприклад, проникнення на новий ринок продукції; розвиток ринку продукції, що випускається підприємством; сегментація ринку продукції (тобто виділення з загальної маси покупців окремих груп, що відрізняються вимогами до продукції і чутливістю до рівня цін на неї); розробка нових видів продукції чи модифікація вже існуючих для завоювання нових ринків.
Для прогнозу обсягу продажів рекомендують вибирати одну з типових цінових стратегій:
установлення цін трохи вище, ніж у конкурентів (преміальне ціноутворення);
установлення цін приблизно на рівні конкурентів (стратегія нейтрального ціноутворення);
установлення цін трохи нижче, ніж у конкурентів (стратегія цінового прориву).
Установлення ціни продукції трохи більш високої, чим у конкурентів, може бути обране в тому випадку, якщо мається сегмент ринку, у якому покупці готові платити за особливі властивості продукції трохи більш високу ціну, чим основна група потенційних покупців. Установлення ціни на продукцію підприємства приблизно на рівні цін конкурентів не тільки не дає використовувати ціну для розширення займаного сектора ринку, але і не дозволяє ціні знижувати даний сектор. Отже, при обранні такої стратегії роль ціни як інструмента маркетингової стратегії підприємства зводиться до мінімуму. Стратегія встановлення щодо зниженої ціни продукції спрямована на одержання більшої маси прибутку за рахунок збільшення обсягу продажів в освоєному сегменті ринку. При цьому ціна продукції, що встановлена в рамках даної стратегії, зовсім необов'язково повинна бути низькою по абсолютній величині. Вона невисока тільки стосовно споживчих властивостей продукції, її необхідності для покупців і цін аналогічних конкуруючих товарів. Застосування такої цінової стратегії виправдано тільки в тому випадку, якщо є підстави думати, що потенційні конкуренти з якихось причин не зможуть (чи не захочуть) відповісти аналогічним зниженням цін.
Після прогнозу обсягу продажів переходять до складання відповідного бюджету.
При розробці бюджету продажів доцільно враховувати що:
розробка бюджету продажів - це початковий і найважливіший крок у складанні бюджету доходів і витрат;
він повинний відображати місячний чи квартальний обсяг продажів і в натуральному і грошовому вираженні;
бюджет продажів складають з урахуванням попиту на продукцію, сегментів ринку, категорій покупців і інших факторів;
бюджет продажів містить у собі обсяг майбутніх грошових надходжень від поточної діяльності;
для прогнозу грошових надходжень від продажів доцільно враховують коефіцієнт інкасації (Кінк), який показує ту частину відвантаженої продукції, яка буде оплачена в перший місяць (місяць відвантаження), у другий і т.д., з врахуванням безнадійної дебіторської заборгованості;
незначне відхилення планового обсягу продажів від фактичного може привести до значних коливань основного бюджету стосовно звітного.
Методичні основи розрахунку обсягу продажів по підприємству харчової промисловості наведено у табл.8.1.
Бюджет продажів є базою для розробки основного бюджету, оскільки обсяг продажів впливає на всі його статті. Складання бюджету починають з визначення обсягу реалізації продукції на майбутній квартал у фізичному вираженні. Обсяг продажів сформований на основі наявного на підприємстві портфеля замовлень. У розробці бюджету приймають участь відділи маркетингу, економічної й іншої служби. Вони виходять з річної виробничої програми (з поквартальною розбивкою), у розробці якої брали участь багато підрозділів підприємства. Крім того, відділ маркетингу відповідає і за прогноз цін на продукцію. Виручку від реалізації (без непрямих податків) на майбутній квартал визначають шляхом множення цін на відповідний обсяг реалізації у фізичному вираженні. Додатково до бюджету продажів складають бюджет інших доходів, оскільки з його допомогою корегують дохідну базу основного бюджету. Для його розробки економічні служби підприємства використовують різноманітну інформацію, що надходить з бухгалтерії й фінансового відділу. Формат бюджету інших доходів представлений у табл.8.2.
3. Бюджет виробництва
На основі плану продаж та показника залишків готової продукції розраховують на виробничу програму на бюджетний період - один рік з помісячною розбивкою за кожним найменуванням продукції в натуральному виразі. Необхідний обсяг виробництва продукції визначається як бажаний запас готової продукції на кінець періоду плюс обсяг продаж за бюджетний період і мінус запас готової продукції на кінець періоду.
Бюджет виробництва складають у фізичному й у вартісному вираженні. Його розробляють виходячи з бюджету продажів. Він враховує виробничі потужності, збільшення (зниження) запасів, а також величину зовнішніх закупівель. Необхідний обсяг випуску продукції визначають як прогнозний запас готової продукції на кінець періоду плюс обсяг продажів за даний період і мінус запас готової продукції на початок планованого періоду. Самий складний момент у складанні бюджету виробництва - обчислити прийнятний запас готової продукції на кінець планованого періоду (кварталу, року). Найбільш простим і надійним способом визначення рівня запасів є вираження його у відсотках від рівня продажів наступного періоду. Бюджет виробництва повинний бути узгоджений з бюджетом продажів, щоб забезпечити збалансованість виробництва і реалізації продукції при як можна більш оптимальному завантаженню виробничих потужностей. Форма бюджету виробництва по підприємству харчової промисловості на майбутній квартал представлена в табл.8.3.
Бюджет виробництва тісно зв'язаний з бюджетом виробничих запасів (планом закупівель матеріальних ресурсів). Тому їх рекомендують складати паралельно. Це дуже важливий момент, тому що від планованого рівня запасів буде залежати й обсяг їхнього фінансування. На відміну від бюджету виробництва, який розробляють у фізичному вимірнику, бюджет запасів формують у вартісному вираженні. При підготовці даного бюджету доцільно приділити велику увагу обсягу запасів сировини і матеріалів на кінець планованого періоду. Бюджет запасів містить інформацію, необхідну для підготовки двох фінансових документів: бюджету руху грошових коштів і прогнозу балансу активів і пасивів. За планування запасів на підприємстві відповідають відділи постачання, фінансовий, бухгалтерія й ін. На основі виробничої програми, нормативів витрат на матеріали й інформації про їхні залишки на складі складають бюджет потреби в них і закупівель матеріальних ресурсів. Даний бюджет представлений у табл.8.4.
Примітки.1. Ціна за одиницю зазначена без ПДВ.2. Залишки матеріалів на кінець майбутнього кварталу - залишки на початок кварталу плюс закупівлі мінус потреба виробництва в них на даний квартал.
З таблиці видно, що для розглянутого підприємства рівень матеріальних запасів складає 65% (57 482,1: 89 025,9 х 100) від потреб наступного кварталу. Це означає, що вхідні запаси рівні 58,5 днів, виходячи з 90-денного кварталу. Необхідність змісту значних запасів обумовлена прагненням підприємства попередити себе від непередбачених обставин у взаєминах з постачальниками. Кожне підприємство самостійно вирішує, який рівень запасів йому необхідний.
4. Бюджет прямих витрат на матеріали
Цей бюджет складають відділи постачання й економічний відразу після розробки виробничої програми для визначення потреби підприємства в сировині і матеріалах.
Планові витрати розраховують в натуральних та вартісних показниках на основі виробничої програми та норм витрат основних та допоміжних матеріалів на виробництво одиниці продукції кожного найменування. При складанні бюджету враховують залишки запасів на складах підприємства на начало та кінець бюджетного періоду.
При складанні цього бюджету враховують, що:
усі витрати поділяють на прямі і непрямі. До прямих витрат відносять сировину та матеріали, заробітну плату основного виробничого персоналу, більшу частину загальноцехових витрат;
прямі витрати - це витрати на сировину і матеріали, які зростають прямопропорційно зростанню обсягу виробництва;
бюджет прямих витрат на сировину і матеріали формують на основі виробничого бюджету і бюджету продаж;
бюджет прямих витрат показує, яка кількість сировини і матеріалів потрібна для виробництва і скільки їх буде закуплено;
обсяг закупівлі сировини і матеріалів залежить від очікуваного обсягу їх використання, а також від планового рівня запасів.
Бюджет прямих витрат на матеріали показує потребу в матеріальних ресурсах, що задовольняють шляхом закупівель. Обсяг закупівель залежить від передбачуваного використання матеріальних ресурсів, а також від рівня запасів. Обсяг закупівель визначають за такою формулою:
Обсяг закупівель = Запаси на початок розрахункового періоду +
+ Обсяг споживання - Запаси на кінець розрахункового періоду (8.1)
Дані про запаси сировини і матеріалів автоматично надходять з бюджету виробництва і бюджету запасів на майбутній квартал (див. табл.8.3 і 8.4). У випадку зміни бюджету чи продажів бюджету виробництва повинний бути оперативно відкоригований і план закупівель сировини і матеріалів. Бюджет витрат на придбання матеріалів на майбутній квартал по підприємству харчової промисловості представлений у табл.8.5.
Правильно складений бюджет витрат на матеріали забезпечує взаємодію між виробництвом і відділом постачання та дозволяє утримувати величину запасів на прийнятному для підприємства рівні.
5. Бюджет прямих витрат на оплату праці
Поряд з бюджетом на матеріали цей бюджет є найважливішим для підприємства, тому що витрати на оплату праці займають значну питому вагу у витратах виробництва, а їхнє планування дозволяє управляти персоналом. Принципи побудови бюджету прямих витрат на оплату праці досить відомі працівникам економічних служб підприємств. Єдине, на що варто звернути увагу, цей поділ фонду оплати праці виробничого персоналу на умовно змінні й умовно постійні витрати. Змінна складова фонду оплати праці безпосередньо залежить від обсягу виробництва. Постійна частина являє собою гарантований мінімум оплати праці, яку працівник одержує незалежно від того, чи виконує він свої чи обов'язки ні (наприклад, через простої устаткування). Величина змінної частини витрат на оплату праці залежить від обсягу випуску продукції конкретним робітником. Варто мати на увазі, що прямі витрати на оплату праці - це витрати на заробітну плату основного виробничого персоналу. Бюджет прямих витрат на оплату праці розробляють виходячи з бюджету виробництва, даних про продуктивність праці і ставок оплати праці основного виробничого персоналу.
У бюджеті оплати праці основного виробничого персоналу доцільно виділити два складових елементи:
постійну частину оплати праці;
відрядну частину оплати праці.
Якщо до моменту розробки бюджету утворилася значна кредиторська заборгованість з оплати праці, то доцільно передбачити графік її погашення. Графік погашення заборгованості з оплати праці складають за тим же принципом, що і графік погашення заборгованості на матеріали. Слід зазначити, що до складу витрат на оплату праці включені відрахування в соціальні фонди. На основі всіх наявних даних економічна служба підприємства розробляє бюджет витрат на оплату праці. На кожному підприємстві зароблену плату виплачують у поточному звітному періоді за минулий місяць. Тому необхідно витрати на оплату праці включати в бюджет цих витрат за поточний місяць, щоб вони відносились саме до даного періоду, у якому були зроблені. Формат бюджету витрат на оплату праці представлений у табл.8.6.
6. Бюджет амортизаційних відрахувань
Бюджет амортизаційних відрахувань на планований період (квартал, рік) розробляє фінансовий відділ. Для визначення суми цих відрахувань можна скористатись методом прямого розрахунку й аналітичним. При використанні прямого методу розрахунку суму амортизаційних відрахувань визначають шляхом множення первісної вартості об'єктів основних засобів за групами на відповідні норми (у відсотках) по кожному з них. Отримані результати складають і одержують загальну суму амортизаційних відрахувань по підприємству в цілому. При використанні аналітичного методу спочатку обчислюють середню вартість амортизаційних основних засобів на майбутній рік за формулою:
де - первісна вартість основних засобів на початок розрахункового періоду; У - вартість основних засобів, що вводяться в експлуатацію в розрахунковому періоді; - вартість основних засобів, що вибувають з експлуатації в розрахунковому періоді; K - число повних місяців функціонування основних засобів у розрахунковому періоді (у I кв. його приймають рівним 10,5 міс.; у II кв. - 7,5; у III кв. - 4,5; у IV кв. - 1,5 міс); (12-К) - число місяців, що залишаються до кінця року після вибуття основних засобів.
Середню вартість основних засобів, що амортизується у плановому періоді, множать на середню фактичну норму амортизації що склалася за звітом підприємства за базовий рік:
де - планова сума амортизаційних відрахувань на майбутній рік по підприємству в цілому.
Суму амортизації визначають розрахунковим шляхом. Розраховану суму амортизації включають у плановий бюджет на майбутній період. Формат планового бюджету представлений у табл.8.7.
7. Бюджет загальновиробничих витрат
Бюджет загальновиробничих накладних витрат виражає обсяг усіх витрат, пов'язаних з випуском продукції, за винятком прямих матеріальних витрат і прямих витрат на оплату праці. Загальновиробничі витрати можуть містити в собі змінну і постійну частини. Змінну частину встановлюють як норматив (наприклад, від працевитрат основних працівників виробництва), а постійну частину - виходячи з потреб виробництва.
Даний бюджет містить ряд стандартних статей:
зміст і експлуатація устаткування;
поточний ремонт виробничих основних засобів;
оренда виробничого устаткування;
додаткові виплати працівникам виробництва (наприклад, оплата простоїв) і ін.
Відповідальним за планування загальновиробничих витрат є заступник директора підприємство з виробництва. Використовуючи інформацію про виробничу програму на наступний квартал (місяць), керівники підрозділів, що підкоряються заступнику директора, надають йому службові записки з запланованими витратами, за які вони відповідають. Заступник директора по виробництву затверджує ці витрати, а підлегла йому служба складає зведений бюджет загальновиробничих накладних витрат. За формою і складом статей цей бюджет наведено у табл.8.8.
8. Бюджет витрат на збут
Бюджет витрат на збут формують після складання бюджету продажів, тому що він тісно пов'язаний з останнім. Бюджет витрат на збут (реклама, комісійні торгових агентів, транспортні послуги й ін) повинний співвідноситися з обсягом продажів. Не можна очікувати зростання обсягу продажів, одночасно плануючи зниження фінансування заходів, спрямованих на стимулювання збуту продукції. Багато статей бюджету витрат на збут планують у відсотках до обсягу продажів (за винятком оренди складських приміщень і транспортних послуг). Величина прогнозного відсотка залежить від життєвого циклу готової продукції. Витрати на збут можна класифікувати за багатьма критеріями, ключовим з який є: види продукції, категорії покупців, географія збуту, діяльність конкурентів на окремих сегментах товарного ринку. Значну частину витрат на збут складають витрати на рекламу і просування товарів на ринок. Тому заступник директора по збуту (комерційний директор) повинен точно становити, де і коли повинна бути здійснена рекламна кампанія і скільки коштів необхідно на неї витратити. При розробці бюджету витрат на збут доцільно передбачити витрати на упакування, транспортування, страхування, складування і збереження товарів на складі. Бюджет витрат на збут показано в табл.8.9.
З даних табл.8.9 випливає, що рівень витрат на збут по даному підприємству складає значну величину - 12% (25 341 ч 210 607 х 100), що дозволяє йому успішно просувати свою продукцію на товарний ринок.
9. Бюджет управлінських (загальноцехових) витрат
До складу цього бюджету входять різні витрати, пов'язані з обслуговуванням виробничої діяльності підприємства (витрати по управлінню їм). Оскільки статті даного бюджету різнорідні і пов'язані з діяльністю великого числа відділів підприємства, то і задача по складанню бюджету є складною. Допоміжні підрозділи не складають окремі бюджети, а планують витрати шляхом розробки службових заявок. Загальну їхню величину розглядає і затверджує економічний відділ, що зводить ці витрати в єдиний бюджет (табл.8.10).
10. Бюджет податкових платежів
З усіх бюджетів, пов'язаних із грошовими потоками, бюджет податкових платежів є пріоритетним. Він характеризує взаємини підприємства з державою. У випадку виникнення касового розриву по розрахунках з постачальниками матеріальних цінностей і інших партнерів можна порушувати питання про відстрочку платежів. У взаєминах з державою (в особі податкових органів) це зробити практично неможливо, тому що за діючим податковим законодавством дуже складно одержати податковий кредит чи відстрочку по сплаті податків. З огляду на приведені доводи, зрозуміло, чому так важливо правильно запланувати податкові платежі. З одного боку, при плануванні коштів менше необхідного обсягу існує реальна погроза фінансової стабільності підприємства (зростає ймовірність його банкрутства в найближчому майбутньому). З іншого боку, зайве резервування коштів для виплати податків буде означати неефективне їхнє використання (недоодержання доходу по них).
Податковий бюджет розробляє бухгалтерія разом з фінансовим відділом, оскільки ці служби мають усю необхідну інформацію і фахівцями. Форма податкового бюджету по підприємству в цілому представлена в табл.8.11.
З даних, наведених в таблиці видно, що податкове навантаження на підприємство досить висока і складає 41,4% (86 664 ч 210 607 х 100) до обсягу продажів.
11. Бюджет виплат по фінансовій діяльності
Розглянуті бюджети, відносяться до операційної діяльності підприємства. Однак неможливо скласти реальний основний бюджет без планування платежів по фінансовій діяльності. Цю задачу вирішує фінансовий відділ підприємства, залучаючи інформацію, отриману в бухгалтерії. За вірогідність цього бюджету він несе відповідальність у рамках загального процесу бюджетування. Форма бюджету виплат по фінансовій діяльності представлена в табл.8.12.
Окремі (локальні) бюджети підприємство інтегрує у зведеному бюджеті доходів і витрат.
12. Формування зведеного бюджету доходів і витрат
Завершальним етапом процесу наскрізного бюджетування є складання зведеного бюджету. Він являє собою розрахункову оцінку доходів і витрат підприємства, а також його структурних підрозділів (центрів відповідальності) на майбутній період.
Бюджет доходів і витрат можна використовувати:
у бізнес - плануванні для складання плану доходів і витрат у розрізі бізнес - проектів;
у фінансовому плануванні для розробки прогнозного звіту про прибутки і збитки, платіжного балансу і т.д.;
у бухгалтерському й управлінському обліку для формування звітності про доходи і витрати і визначення фінансових результатів діяльності бізнес - одиниць (центрів фінансового обліку);
для розробки бюджету руху коштів на прогнозований період.
Значення бюджету доходів і витрат для керівництва підприємства полягає також у тім, що він дозволяє вибрати найкращий варіант розрахунку прибутку, визначити його за видами діяльності і розрахувати критичну точку беззбитковості інвестиційного проекту чи нового виду бізнесу (якщо мова йде про напрямок діяльності, що відкривається знову,). При розрахунку прибутку по підприємству в цілому і по видах діяльності важливе значення має обрана їм облікова політика, а саме правильне рознесення загальновиробничих і загальногосподарських накладних витрат по центрах фінансового обліку. Універсального алгоритму розподілу зазначених витрат по бізнес - одиницях не існує, і кожне підприємство розробляє його самостійно з урахуванням специфіки своєї комерційної діяльності. Доходи і витрати розраховують роздільно, і тільки після цього їх об'єднують у зведений бюджет (табл.8.13).
Дохідну частину бюджету поділяють на три групи:
доходи від реалізації продукції;
доходи від інших видів операційної діяльності;
доходи від фінансової діяльності.
Видаткова частина складається з:
витрат по експлуатаційній діяльності, безпосередньо пов'язаних з виробництвом і збутом продукції;
витрат по сплаті податків (без непрямих податків - ПДВ і акцизів);
витрат по фінансовій діяльності.
Особливу увагу необхідно звернути на витрати по сплаті податків. Частину з них враховують у складі витрат виробництва (комунальний податок, плата за природні ресурси), іншу частину відносять на фінансовий результат (податок на прибуток, податок на майно, податок на рекламу). Непрямі податки (ПДВ, акцизи, мито), як правило, не беруть участь у процесі бюджетування доходів і витрат. Зіставленням доходів і витрат визначають загальний фінансовий результат діяльності підприємства в майбутньому періоді: перевищення доходів над витратами (бюджетний профіцит) чи перевищення витрат над доходами (бюджетний дефіцит). По розглянутому підприємству на майбутній квартал профіцит бюджету запланований у сумі 20 772,2 тис. руб., чи 8,0%. Перегляд бюджету можливий, але тільки у випадку його дефіциту. На багатьох підприємствах величину чистого прибутку порівнюють з виручки від реалізації продукції чи з власним капіталом. Якщо, на думку керівництва, планова рентабельність знаходиться на недостатньо високому рівні, то й у цьому випадку можливий перегляд окремих статей бюджету. Після закінчення кварталу складають звітний бюджет доходів і витрат, який порівнюють із плановим як по дохідних, так і видаткових статтях. За результатами аналізу виконання бюджету керівництво підприємства вживає заходів по усуненню недоліків у фінансово-господарській діяльності (наприклад, по збільшенню доходів і зниженню витрат).
До розробки БДіВ пред'являють такі вимоги:
контролювати зміни доходів і витрат у динаміці та за окремими структурними підрозділами (видами) бізнесу;
визначати і контролювати рентабельність виробництва (бізнесу);
установити ліміти умовно-постійних витрат за окремими структурними підрозділами (видами) бізнесу;
установити нормативи (умовно-змінних) і інших витрат та контролювати дотримання їх за окремими структурними підрозділами / видами бізнесу.
При розробці бюджету необхідно визначити його основні статті доходів, і витрат. Насамперед треба поділити усі види витрат на дві основні групи, визначити, які витрати відносяться до прямих (змінних) витрат, а які - до постійних (умовно-постійних), хоча немає єдиного, універсального критерію віднесення конкретних витрат виробництва до прямих чи постійних.
Для складання бюджету доходів і витрат необхідно насамперед визначити:
загальний оборот бізнесу і його динаміку на майбутній бюджетний період на основі прогнозів відділу збуту;
норматив резерву для розрахунків з бюджетом за загальним оборотом (ПДВ, що не відшкодовується, акцизи, спеціальні податки тощо) як фіксованого на весь бюджетний період відсотку від загального обороту, що може бути різним для різних видів бізнесу залежно від специфіки господарської діяльності;
які види витрат відносяться до прямих (змінних) витрат, а які - до постійних (накладних) витрат.
Ті ж самі витрати для підприємств однієї і тієї ж галузі чи навіть для однопрофільних структурних підрозділів одного і того ж підприємства можуть бути в одному випадку віднесені до змінних, а в іншому - до постійних витрат. Єдиним універсальним критерієм їх диференціації може бути зміна цих витрат прямо пропорційно зі зміною обсягів продажу.
При розробці бюджету необхідно включити в нього насамперед ті статті витрат, які відповідають найбільш важливим (критичним) для даного бізнесу ресурсам. Однак ця проблема посилюється ще і тим, що для кожного окремого підприємства навіть однієї і тієї ж галузі чи регіону в якості критичних можуть виступати різні ресурси. Які ресурси повинні бути виділені у формі бюджету доходів і витрат як окремі статі - цілком залежить від менеджерів підприємства.
Розглянемо порядок складання бюджету за міжнародними стандартами. Складання бюджету доходів і витрат необхідно починати з розробки прогнозів збуту і бюджету продажу. Проблема полягає в тому, який показник вибрати для фінансової оцінки обсягу продажу; загальний оборот чи чистий продаж (прогноз нетто-виручки від реалізації), що розраховується за різними способами. В ідеалі слід оперувати в бюджеті доходів і витрат обома показниками. Тому, що для управління фінансами підприємства менеджеру важливо знати не стільки те, що він отримає від реалізації продукції (послуг), а й те, що залишиться в його розпорядженні після обов'язкових розрахунків з бюджетом. Крім того, для оцінки фінансової можливості проекту чи бізнесу, прогнозованого фінансового стану підприємства важливо, щоб усі фінансові результати можна було зіставити один з одним. Тому за кордоном прийнято оперувати в бюджеті доходів і витрат чистими продажами як основним показником фінансової оцінки прогнозованої динаміки обсягу продажу.
Загальний оборот на майбутній бюджетний період визначається за вартістю відвантажених (виготовлених) відповідно до прогнозу збуту товарів (послуг) підприємства за фактичними відпускними цінами (включаючи всі обов'язкові розрахунки з бюджетом з обороту; на утримання житла і т.д.) для зовнішніх споживачів. Загальний оборот включає ПДВ і всі інші податки з обороту, а також митні платежі й акцизи. Для виробничих структур загальний оборот включає також приріст незавершеного виробництва (напівфабрикатів для наступного використання у внутрішньозаводському обороті), по планованих (нормативних) витратах. Вартість напівфабрикатів у БДіВ відображається за трансфертними (внутрішніми) цінами без врахування усіх видів податків і платежів у бюджеті з обороту. Проблемою при цьому є визначення прибутку окремого бізнесу чи структурного підрозділу в трансферних цінах (можуть бути випадки, коли трансферна ціна не включає прибуток і визначається тільки собівартістю продукції (послуг). У будь-якому випадку рішення цієї проблеми - задача менеджерів конкретного підприємства.
Якщо в БДіВ обсяг продажу розрахований за загальним оборотом, то для переходу до чистого продажу має бути визначений резерв для розрахунків з бюджетом з обороту. Даний показник встановлюється окремо керівниками підприємства за конкретним видом бізнесу. В ідеалі він повинний бути незмінним протягом усього бюджетного періоду (протягом 12 місяців). Після закінчення року при складанні бюджету на перший квартал наступного бюджетного періоду нормативи можуть бути переглянуті.
Зробити це складно, тому цей норматив потрібно визначати ”із запасом”. Резерв для розрахунків з бюджетом включає усі платежі, що підприємство сплачує із загального обороту і включає ПДВ, що не відшкодовується, акцизи, місцеві податки, митні платежі й інші збори залежно від різних особливостей.
При постановці бюджетування норматив такого резерву може бути визначений для підприємства двома методами:
на основі частки ПДВ, що не відшкодовується і інших платежів за минулий (звітний) період у загальному обороті підприємства і переносі (екстраполюванні) цієї частки на майбутній бюджетний період;
шляхом уточнення (коригування) на майбутній бюджетний період фактично сформованого нормативу з урахуванням ймовірних змін ставок платежів, порядку чи умов їхнього здійснення.
При визначенні нормативів резерву для розрахунку з бюджетом необхідно використати дані бухгалтерського обліку підприємства за останні періоди (рік, квартал).
Чисті продажі, чи чиста виручка від реалізації, обчислюється як різниця між загальним оборотом і резервом для розрахунків з бюджетом. Саме ця позиція бюджету приймається за 100% при встановленні лімітів (нормативів) витрат і прибутку. Далі мають визначатися змінні (прямі) витрати. Прямі витрати, чи собівартість реалізації товарів, робіт, послуг, відбивають у бюджеті ті види очікуваних витрат, що прямо пропорційно чи майже прямо пропорційно пов'язані зі зростанням обсягу продажу бізнесу чи структурного підрозділу і ця частка чистої виручки від реалізації залишається майже незмінною протягом 1-3 років. Ці витрати важливі при визначенні точки беззбитковості бізнесу чи проекту, тобто визначення того обсягу продажу (чистої виручки), при якому усі доходи (чиста виручка) покривають усі (прямі і ”накладні”) витрати. Залежно від виду бізнесу конкретний склад витрат, які відносяться до змінних, може змінюватися, але в цілому тут виділяють три основні статті з наступною більш детальною розбивкою залежно від специфіки бізнесу:
а) оплата сировини, товарів, матеріалів й комплектуючих виробів, що придбаваються у постачальників чи субпідрядників;
б) оплата операційних (виробничих, експлуатаційних) витрат, безпосе-редньо пов'язаних з зростанням (зменшенням) обсягу продажу (загального чи чистого обороту);
в) витрати на заробітну плату основного виробничого персоналу, що прямо пов'язані з обсягами продажу підприємства.
Ліміти (нормативи) прямих витрат повинні встановлюватись відповідно до структури собівартості продукту бізнесу як частка чистої виручки від реалізації (у відсотках). Перегляд нормативів (особливо у бік зниження) повинний бути обумовлений серйозними змінами в технології й організації виробництва, що забезпечують реальне зниження прямих витрат (упровадження нового обладнання, технології, переорієнтація на більш дешевих постачальників і субпідрядників, тощо). Збільшення частки прямих витрат може бути обумовлено зростанням вартості комплектуючих і сировини в результаті інфляції при неможливості (через конкуренцію) адекватного підвищення відпускних цін. У будь-якому випадку керівництво підприємства чи структурного підрозділу повинно обґрунтувати причини зміни нормативів прямих витрат.
Усі змінні витрати характерні для виробничих структур. У випадках, коли важко віднести які-небудь витрати до прямих чи накладних витрат (неможливо вирішити, чи змінюються дані витрати прямо пропорційно з обсягом продажу), доцільніше такі види витрат у бюджеті включати в накладні (і встановлювати їхні ліміти). До них можуть бути також віднесені ті види витрат, що як правило відносяться до змінних (прямих) витрат, але в даному випадку не можуть бути з необхідною точністю визначені. Наприклад, напівфабрикати для наступного використання в інших стадіях технологічного процесу виробничого підприємства (у допоміжних, механічних, заготівельних і інших цехах).
Конкретний склад статей змінних витрат буде змінюватися для різних видів бізнесу.
Для торгово-закупівельних підприємств по статті ”оплата сировини” повинні відбиватися закупівлі товарів і продукції в постачальників, по статті ”операційні витрати” - витрати по їхній доставці і збереженню, по статті ”витрати на оплату праці” - заробітна плата працівників складів, вантажників, експедиторів і навіть працівників охорони, що працюють позмінно. Тут необхідно встановити перелік тих працівників, заробітна плата яких включається до змінних витрат. Принцип розподілу тут один - якщо для збільшення обсягу продажу потрібно аналогічне збільшення кількості працівників відповідних категорій, то їхня заробітна плата повинна бути віднесена до прямих витрат.
Для туристичної фірми до змінних витрат будуть включені, наприклад, витрати, пов'язані з обслуговуванням одного клієнта, які необхідно оплатити зовнішнім постачальникам чи контрагентам (наприклад, вартість путівки, квитків, екскурсійного обслуговування в пунктів призначення і т.п.).
Для інвестиційної компанії змінні витрати можуть містити в собі насамперед вартість цінних паперів, куплених для проведення відповідних операцій. Всі інші види витрат (включаючи усі витрати на оплату праці) будуть частиною накладних витрат.
Якщо витрати на заробітну плату для жодної з категорій персоналу не можуть бути однозначно пов'язані з динамікою чистої виручки (чистого продажу), то це означає, що усі витрати з оплати праці відбиваються тільки в накладних витратах. В бюджетах витрати на заробітну плату краще відразу ж відображати з нарахуваннями на неї у відповідні фонди. Нарахування на заробітну плату є частиною змінних витрат; і заробітна плата, що відноситься до постійних (накладних) витрат, повинна відображатись в бюджеті окремо.
За наявності чистого продажу і змінних витрат можна визначити валовий чи маржинальний прибуток. Валовий прибуток - це різниця між чистими продажами і змінними (прямими) витратами. Для багатьох видів бізнесу це перша контрольна точка в оцінці фінансової ефективності проекту чи прогнозованого фінансового стану підприємства. Наприклад, для виробничих структур частка валового прибутку в чистих продажах за західними мірками повинна бути не нижче 33%. Саме це значення даного показника розглядається ”у них” у якості одного з індикаторів фінансової стійкості фірми. Окремі російські автори вважають, що частка валового прибутку для виробничих структур повинна бути вищою (до 40-45%).
Якщо частка валового прибутку в обсягу чистого продажу нижче 33%, то це, не означає, що даний вид бізнесу не перспективний. Адже середня ”маржа” дистриб'юторів на Заході складає 8-12% (у Росії - 15-17%). Якщо норма валового прибутку нижче критичного рівня, то значну увагу варто приділяти накладним витратам, пошуку шляхів їх економії, підвищення відпускних цін, зміні асортименту на користь виробів і послуг з більш високою ”маржею”. У сфері управління фінансами немає і не може бути якогось одного універсального показника, значення якого має абсолютне критичне значення. Необхідна збалансованість за багатьма фінансовими показниками, враховуючи і рівень маржинального прибутку тому, що поліпшуючи одні показники, можна погіршити інші. В будь-якому випадку потрібно знати, на яку величину того чи іншого показника потрібно орієнтуватися, який рівень контролювати. У випадку, коли показник валового прибутку менше 33% (40-45% в умовах Росії), необхідно почати одне з наступних дій (рішень):
а) закрити проект (ліквідувати чи перепрофілювати бізнес або структурний підрозділ);
б) разом з менеджерами бізнес-одиниці визначити напрямки зниження прямих витрат (зниження заробітної плати основного персоналу, пошук більш дешевих джерел постачання сировини, матеріалів чи надання послуг зі сторони, підвищення продуктивності праці чи зниження матеріалоємності) і переглянути відповідні ліміти витрат у бюджеті;
в) проаналізувати накладні витрати для того, щоб визначити на прийнятний рівень прибутку окремого бізнесу чи структурного підрозділу.
Постійні витрати - це витрати, опосередковано пов'язані з господарською діяльністю, є умовою існування підприємства як організації. Це витрати, які не можна безпосередньо віднести на вартість окремого продукту, витрати зв'язку). Сюди включають усі види витрат, величина яких не залежить прямо пропорційно від обсягу реалізації. При плануванні таких витрат необхідно передбачати зниження їхньої частки у чистому виторзі в міру зростання обсягу продажу.
У бюджетуванні виділяють три групи постійних витрат: адміністративні (управлінські), витрати на збут та інші витрати. За окремим бізнесом вони можуть розподілятися на дві групи: витрати одиниці бізнесу, структурного підрозділу і загальноорганізаційні витрати.
Адміністративні витрати включають заробітну плату працівників апарату управління підприємства, загальноцехові і загальнозаводські витрати різного призначення, частину накладних витрат, пов'язаних з їх діяльністю (наприклад, послуги допоміжних цехів, додаткова заробітна плата, представницькі, витрати на відрядження, службовий транспорт, оренда, послуги юристів, консультантів і зовнішніх аудиторів, господарські нестатки, канцтовари і малоцінне офісне устаткування і т.д.).
Витрати на збут включають витрати з продажу, розсилання і доставки продукції споживачу (реклама, тощо). Методи визначення витрат на рекламу залежать від стратегії маркетингу.
У бюджеті доходів і витрат передбачається, що частка витрат на рекламу зростає повільніше, ніж темпи зростання виручки від реалізації.
Ліміти накладних витрат усіх категорій повинні встановлюватись у формі фіксованих сум на майбутній період, що забезпечують відповідні нормативи показників прибутку. При зростанні обсягу продажу допускається збільшення лімітів накладних витрат бізнесу чи структурного підрозділу при обов'язковому дотриманні двох умов:
а) показники прибутку не повинні погіршуватись;
б) відрахування на потреби підприємства повинні збільшуватись прямо пропорційно зі зростанням витрат на окремий бізнес чи структурний підрозділ.
При економії накладних витрат структурного підрозділу всі адміністративні витрати повинні бути профінансовані у повному обсязі.
Iнші витрати містять у собі амортизаційні відрахування (визначаються окремо за кожним об'єктом основних засобів і нематеріальних активів), сплату відсотків за кредит і різні екстраординарні витрати. Склад останніх цілком визначається менеджерами підприємства.
В сучасних умовах більшість керівників вітчизняних підприємств не звикли грамотно працювати із зовнішнім інвестором чи великим акціонером (що припускає непрозорість інформації про фінансовий стан окремого підприємства, істотні і цілком з'ясовні розбіжності між бюджетами і фінансовою звітністю). Такий підхід по суті означає, що при бюджетуванні в багатопрофільних компаніях холдингового типу, у яких бюджети доходів і витрат складаються також окремо для структурних підрозділів (дочірніх компаній), прибуток (обов'язкові платежі), отриманий головною компанією в цілому від окремих бізнесів (структурних підрозділів), може відноситись в їхніх бюджетах доходів і витрат на собівартість (як частина інших накладних витрат). Крім того, якщо для оптимізації податків підприємству чи компанії необхідно зменшити також прибуток, то саме екстраординарні витрати дочірньої компанії можуть виступати головним цільовим показником бюджету доходів і витрат, що буде встановлювати і відслідковувати материнська компанія (наприклад, у вигляді статті ”Розрахунки з АТ”). Фактично він може підмінити в якійсь частині показник чистого прибутку (дивіденди), використовуватись у відповідних фінансових коефіцієнтах, що характеризують результативність операцій дочірньої структури. I якщо в бюджеті частка накладних витрат компанії в чистому виторзі від реалізації планується до зниження із зростанням обороту навіть поза залежністю від спеціальних організаційно-технічних заходів за винятком особливих випадків (наприклад, рекламна кампанія нового продукту), то в останньому випадку вона може максимізуватися. Ліміти амортизаційних відрахувань повинні встановлюватись у бюджетах у формі фіксованих на бюджетний період сум з врахуванням суми активів, що знаходяться у розпорядженні менеджерів підприємства, структурного підрозділу чи окремого бізнесу; оптимізації податкових платежів (якщо нормативні акти допускають прискорену амортизацію).
У бюджеті доходів і витрат також можуть виділятись накладі витрати окремого бізнесу чи структурного підрозділу і загальноорганізаційні витрати. У цьому випадку окремі статті адміністративних витрат і витрат на збут можуть поділятись на дві частини і відображатися відповідно в складу двох груп накладних витрат.
Подобные документы
Класифікація та види витрат підприємства готельного господарства. Організація обліку витрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємств готельної індустрії. Формування та планування витрат, аналіз динаміки та структури витрат ГК "Турист".
курсовая работа [220,7 K], добавлен 20.02.2013Роль місцевих бюджетів у соціально-економічному розвитку території. Оцінка процесу складання, розгляду, затвердження та виконання місцевих бюджетів. Аналіз формування доходів зведеного бюджету. Удосконалення системи фінансового вирівнювання територій.
дипломная работа [542,1 K], добавлен 12.05.2012Класифікація витрат бюджету, їхній склад і структура. Особливості механізму бюджетного фінансування і кредитування. Прогноз зведеного бюджету України за основними видами доходів і видатків. Заходи щодо удосконалення системи бюджетного фінансування витрат.
дипломная работа [73,2 K], добавлен 10.11.2011Розробка проекту розвитку виробництва. Планування та оптимізація плану фінансових ресурсів інвестиційної фази проекту. Розробка зведеного кошторису витрат. Прогнозування показників операційної діяльності, амортизаційних витрат, грошових потоків.
курсовая работа [399,9 K], добавлен 02.01.2014Формування бюджетів прямих та непрямих витрат для визначення собівартості та ціни продукції на прикладі підприємства "NK-Style". Аналіз беззбитковості виробництва. Прогнозування грошових потоків на підприємстві. Аналіз фінансового стану підприємства.
курсовая работа [50,1 K], добавлен 07.08.2010Формування бюджетів прямих та непрямих витрат для визначення собівартості та ціни продукції на прикладі підприємства "СоФа". Аналіз беззбитковості виробництва. Прогнозування грошових потоків на підприємстві. Аналіз фінансового стану підприємства.
курсовая работа [55,0 K], добавлен 07.08.2010Класифікація доходів бюджету. Їх склад: податкові і неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, міжбюджетні трансферти. Правове регулювання формування доходів бюджетів та організація їх мобілізації. Принципи побудови податкової системи.
презентация [1,7 M], добавлен 10.02.2014Планування бюджету фірми, графік очікуваних надходжень грошових коштів. Бюджет прямих витрат на матеріали та оплату праці. Звіт про прибутки і збитки. Розрахунок маржинального прибутку і беззбитковості підприємства. Показники структури капіталу.
курсовая работа [246,7 K], добавлен 16.12.2012Сутність прямих та непрямих витрат підприємства, їх класифікація та методики обчислення. Аналіз практичного формування прямих та непрямих витрат на прикладі ТзОВ "Агропродукт-Горохів". Приклади джерел інформації для аналізу, проект ефективного зменшення.
курсовая работа [571,2 K], добавлен 27.05.2014Економічна сутність і значення доходів місцевих бюджетів. Склад дохідної бази місцевих бюджетів та тенденція їх формування. Вплив міжбюджетних трансфертів на дохідну базу місцевих бюджетів. Концепція подальшого реформування місцевих бюджетів України.
курсовая работа [196,6 K], добавлен 28.02.2011