1) Фінанси державних підприємств і організацій

У фінансовій системі держави головною, визначальною її ланкою є фінанси підприємств, оскільки вони функціонують у сфері суспільного виробництва, в якій створюються матеріальні блага, валовий внутрішній продукт (ВВП) і національний дохід суспільства, а також формується основна частина фінансових ресурсів держави. Розподіл і перерозподіл створюваних матеріальних і духовних благ у грошовій формі здійснюються за допомогою фінансів шляхом формування цільових грошових фондів у відповідних галузях народного господарства.

Використання фінансів дає можливість підприємствам сфери матеріального виробництва забезпечити безперервність процесу відтворення, вирішення виробничих, економічних та соціальних завдань, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів на рівні як держави, так і суб'єктів господарювання.

Економічну сутність фінансів підприємств розкриває сукупність грошових відносин, які виникають у суб'єктів господарювання у процесі їх створення і здійснення ними виробничо-фінансової діяльності. Це грошові відносини:

l між підприємствами та їх засновниками, які виникають при формуванні статутного фонду (капіталу) -- одержання грошей з державного бюджету, надходження пайових внесків та ін. Сума статутного капіталу державного (муніципального) підприємства відображає розмір статутного фонду, а акціонерного товариства -- суму випущених ним акцій;

l між підприємствами та іншими суб'єктами господарювання (постачальниками, покупцями, будівельними та іншими організаціями), що виникають у процесі купівлі-продажу продукції, надання послуг тощо;

l між підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кредитної системи щодо внесків у ці ланки (бюджет, централізовані фонди тощо) різних видів податків та платежів і отримання з них коштів на різні цілі. До них належать також фінансові відносини підприємств з установами банків, які виникають у процесі отримання і погашення кредитів, безготівкових розрахунків, а також відносини з органами майнового і особистого страхування з приводу сплати в них підприємствами страхових внесків і отримання від них відповідних страхових відшкодувань. У цю групу включаються також відносини підприємств з фондовим ринком та інвестиційними фондами;

l між підприємством і зайнятими на ньому працівниками з приводу формування фонду оплати праці, її виплати, матеріального заохочення; виплати дивідендів за акціями, а також стягнення грошей за завдані збитки і утримання податків;

l у межах підприємств, які виникають при розподілі отримуваних доходів і накопичень, формуванні різноманітних фондів грошових коштів. Так, при розподілі отримуваного виторгу частину його підприємства спрямовують передусім на відшкодування варт о с т і спожитих у виробництві основних і оборотних фондів, потім -- на відшкодування витрат живої праці, а з частини, яка залишилась, формують чистий дохід (прибуток), з якого створюються і поповнюються відповідні резерви і фонди: резервний, статутний, розвитку виробництва, дивідендів (в акціонерних товариствах) тощо. Іншими словами, створення і функціонування підприємств, їх господарська діяльність пов'язані з грошовими відносинами, які опосередковують процеси виробництва і продажу продукції, отримання доходів і накопичень та їх розподіл за відповідними каналами (фондами). У цьому зв'язку об'єктом фінансів підприємств є грошові відносини, пов'язані з отриманням доходів і накопичень, їх розподілом, формуванням і використанням відповідних фондів грошових коштів. Суб'єктами є підприємства і організації, установи (банківські та бюджетні), позабюджетні фонди та інші суб'єкти господарювання.

Матеріальною умовою появи і функціонування фінансів є гроші, покладені в основу існування відповідних видів грошових відносин підприємств.

Виникають фінансові відносини на підприємствах у процесі їх створення, здійснення ними виробничо-фінансової діяльності, розподілу доходів і накопичень, формування відповідних грошових фондів.

Таким чином, фінанси підприємств є системою грошових відносин, що виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.

Матеріальною базою фінансів підприємств є виробництво, тобто у процесі виробництва продукції, її продажу формуються відповідні доходи підприємств, фонди грошових коштів. Фінанси підприємств і виробництво взаємопов'язані і впливають один на одного. Що стабільніше економіка підприємств, то стійкіше їх фінансове становище. Іншими словами, стійкість фінансового становища підприємств забезпечується зростанням виробництва і підвищенням його ефективності.

Матеріальним змістом фінансів підприємств є фонди грошових коштів, які створюються на підприємствах у процесі розподілу їх доходів і накопичень. Фінанси підприємств слід відрізняти від грошей, грошових коштів, фінансових ресурсів. Гроші, грошові кошти, фінансові ресурси -- це специфічні, самостійні економічні категорії, які можна змінювати кількісно (збільшувати, зменшувати). Фінанси ж підприємств -- це грошові відносини, які функціонують на основі грошей, їх не можна змінювати кількісно.

Призначення фінансів підприємств -- забезпечувати фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва суб'єктів господарювання, розширювати їх виробничі фонди (основні й оборотні), активно впливати на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва.

До основних принципів організації фінансів належать такі:

демократичний централізм;

плановість;

господарський (комерційний) розрахунок;

самофінансування.

Демократичний централізм у галузі фінансів виявляється в централізації державою частини доходів підприємств у централізовані фонди (державний бюджет) шляхом стягнення різних податків і платежів, які встановлюються державою, а розраховуються і сплачуються безпосередньо платниками під контролем держави; у проведенні єдиної політики оподаткування, фінансування, кредитування і розрахунків, з одного боку, і в господарській самостійності здійснення підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу і використання отримуваних доходів і накопичень -- з іншого.

Плановість у галузі фінансів виявляється в розробці на основі виробничих показників фінансових планів з визначенням у них фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств.

Господарський (комерційний) розрахунок -- основний метод господарювання підприємств, який базується на порівнянні витрат з результатами діяльності, що передбачає відшкодування витрат за рахунок власних доходів, а також забезпечення рентабельності виробництва.

Господарський (комерційний) розрахунок на підприємствах упроваджується шляхом реалізації його принципів:

господарсько-оперативної самостійності;

самоокупності;

матеріального зацікавлення і матеріальної відповідальності;

контролю гривнею за результатами діяльності.

Найважливішим принципом госпрозрахунку є самоокупність. Він передбачає покриття витрат підприємства власними доходами і отримання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків у бюджет, вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання працівників підприємства за результатами їхньої праці. Мінімальний рівень рентабельності, який забезпечує підприємствам отримання накопичень (прибутку), необхідних для їх роботи на принципі самоокупності, за розрахунками економістів, має становити 8-15 % собівартості проданої продукції, наданих послуг. Це означає, що на кожні 100 грн витрат підприємство має отримати 8-15 грн прибутку.

Важливим принципом організації фінансів підприємств є також самофінансування, яке виявляється в забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників і вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань тощо). При самофінансуванні не лише відшкодовуються витрати на виробництво і продаж продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підприємства і матеріального стимулювання працівників, як при самоокупності, а й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних оборотних активів та інші витрати з розширення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів. Водночас самофінансування не виключає (в разі нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення виробництва) залучення довгострокових кредитів банку на основі поворотності й платності. Фінансування ж з бюджету цих підприємств на розширення виробництва не практикується. Для функціонування на умовах самофінансування підприємства, за розрахунками економістів, мають забезпечувати рівень прибутковості, який відповідає рентабельності 30-35 % собівартості реалізованої продукції, наданих послуг. Такий рівень рентабельності -- величина відносна і залежить від віку й ступеня зносу основних фондів підприємства, що підлягають заміні. Зі збільшенням обсягів заміщуваних основних фондів і їх розширенням підприємствам необхідно збільшувати обсяги накопичень (прибутку) як основного джерела фінансових ресурсів для їх фінансування, що спричинюється, як правило, до підвищення рівня рентабельності, і навпаки.

2) Функції валютного курсу

Необхідність валютного курсу визначається тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть виступати законним платіжним засобом. При здійсненні зовнішньоекономічних операцій вони повинні бути обмінені на валюту іншої країни чи на міжнародні розрахункові одиниці (ЕКЮ, СДР та інші). правильне визначення валютного курсу має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності, взаємної вигоди у відносинах економічних суб'єктів різних країн. Через концепцію курсу національної валюти центральний банк впливає на стан платіжного балансу країни, а також використовує його як інструментарій монетарної політики.

Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу; або ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс відображає взаємодію середовищ національної та світової економіки. Він використовується при купівлі та продажу валюти у звязку з експортом та імпортом товарів чи послуг, надходженні в країну або вивозі за кордон капіталів, кредитів, прибутків тощо.

Функції валютного курсу.

Теорія грошей визначає такі функції валютного курсу:

По-перше, за його допомогою долається економічна обмеженість національної грошової одиниці. Відбувається перетворення її локальної цінності в інтернаціональну. Відповідно до цього валютний курс виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин, утворення світової грошової системи.

По-друге, на основі валютних курсів здійснюється порівняння вартісних показників окремих країн, умов і результатів виробничого відтворення ? продуктивності праці, заробітної плати, темпів економічного зростання, а також платіжного балансу країни.

По-третє, за допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни з світовими цінами та інтернаціональною вартістю. Валютний курс ? це механізм реалізації інтернаціональної вартості товарів і послуг.

По-четверте, через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами-учасницями міжнародних економічних звязків.

Види валютних курсів

В економічній теорії розглядається два основних види валютних курсів: фіксований та плаваючий. Крім цих двох існує кілька варіантів, які залежно від конкретно обраних параметрів їх реалізації, можуть розглядатися як модифікація фіксованого або плаваючого курсу. Йдеться про встановлення так званого діапазону коливань (band) між верхньою і нижньою точками інтервенції, що в українській мові отримало назву “валютний коридор”. Крім цього, є так звана модель перемінно-фіксованого (повзучого з привязкою до фіксованого) курсу (англійською - crawling ред).

Різноманітні варіанти валютних курсів можна класифікувати за схемою 1.

На практиці застосовують також гібридні варіанти фіксованого або плаваючого курсу - це офіційний, ринковий, біржовий тощо.

Після другої світової війни відповідно до Бреттон-вудської угоди було введено режим фіксованих паритетів та курсів. Фіксовані курси відігравали вирішальну роль до 1976 року, коли вони визначались на основі золотого паритету чи на договірній основі. Внаслідок краху Бреттон-вудської валютної системи фіксовані валютні курси та паритети були скасовані та встановлений режим плаваючих курсів валют. Однак, вільно “плавають” тільки провідні валюти - долар США, марка ФРН, французький франк, англійський фунт стерлінгів, японська ієна та інші. Вони самостійно формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції. Держави можуть за взаємною угодою визначати межі їх плавання. Більшість країн установили керований плаваючий курс за яким нині існує кілька варіантів фіксації курсу: привязка його до кошика валют; привязка до однієї провідної валюти; поступова девальвація курсу в межах валютного коридору.

Схема 1. Моделі валютних курсів

Задача 1

На основі даних таблиці 1 визначити:

2) Чому дорівнює М1?

3) Як зміниться М1, якщо:

зміниться МВ;

зміниться CR;

зміниться HR.

4) На скільки треба змінити МВ, щоб збільшити М1?

5) Як треба змінити HR, щоб збільшити М1?

Таблиця 1

Дані до задачі

Розв'язок.

Модель пропозиції грошей має вигляд:

M1 = m·MB, (4)

де М1 - обсяг грошового агрегату М1;

МВ - грошова база;

m - грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор обчислюється наступним чином:

, (6)

де CR - коефіцієнт депонування;

HR - норма обов'язкових банківських резервів;

ER - норма надлишкових банківських резервів.

Знаходження М1.

Обчислимо грошовий мультиплікатор:

.

Обсяг грошового агрегату М1:

М1 = 2,15·450 = 967,5 (млн. грн.)

2) Обчислимо зміну М1 при

– зміні МВ (збільшенні з 450 до 500):

(млн. грн.)

- зміні CR (зменшення з 0,4 до 0,25):

.

?M1 = 2,5·450 - 967,5 = 157,5 (млн. грн.)

- зміні НR (збільшення з 0,2 до 0,3):

.

?M1 = 1,75·450 - 967,5 = - 180 (млн. грн.)

3) Обсяг зміни МВ, що збільшити М1 знаходимо наступним чином:

?М1=m??МВ > ?МВ = ?М1/m = (300)/2,15 = 139,53 (млн. грн.).

Отже, щоб збільшити М1 на 300, потрібно збільшити МВ на 139,53 (млн. грн.).

4) Обсяг зміни HR, що необхідний для збільшення М1:

М1= 967,5 + 30 = 997,5 млн. грн.,

МВ = 450, CR = 0,4; ER = 0,05.

.

З формули (5) обчислимо необхідний обсяг зміни норми обов'язкових резервів:

;

;

;

.

Отже, щоб збільшити М1 на 30, потрібно зменшити HR на 0,02.

 Задача 2

Розрахувати ціну облігації за формулою:

, (7)

де І - річна сплата процента або купона; М - сума погашення облігації (номінальна вартість); К_d -- ставка процента у вигляді де-сяткового дробу; п -- кількість років до погашення.

Дані для розв'язання задачі наведеш в табл. 2.

Таблиця 2

Вихідні дані

Розв'язання

Визначимо суму річної сплати процента за облігацією як:

І = Номінальна вартість * Відсотковий дохід = 600*25%/100%=

= 150 (грн.)

Тоді ціна облігації визначається як:

Отже, ціна облігації на 375,06 грн. менша її номінальної вартості.

Відповідь: 324,94 (грн.)

Список використаної літератури

Добросердова Т.О., Кардашова Т.М. Гроші, грошовий обіг та кредит: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Азовський регіональний ін-т управління при Запорізькому держ. ун-ті. -- Бердянськ: ТОВ "Будинок техніки плюс", 2002. -- 110 с.

Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підруч. для студ. вищ. навч. закл., що навч. за освітньо-проф. програмою спеціаліста зі спец. "Фінанси", "Банківська справа": "Облік і аудит”. -- К.: Либідь, 2003. -- 384 с.

Белінська Я.В. Валютний курс та інфляція у трансформаційний економіці Валютний курс та інфляція у трансформаційний економіці / Інститут економіки НАН України. -- К., 2002. -- 183 с.

Береславська О.І., Наконечний О.М., Пясецька М.Г., Боришкевич О.В., Гордон В.Б. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 390 с.

Костіна Н.І., Соколова Е.О., Кононець О.Я. Гроші та грошова політика: Навч. посіб. для вищих закл. освіти. -- К.: НІОС, 2001. -- 224с.

Кочетков В.М., Сироцинський Д.Г., Андрушко Н.Ю. Гроші та кредит: Навч.- метод. посіб. -- К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2002. -- 84 с.

Найдьонов В.С., Сменковський А.Ю. Інфляція і монетаризм Інфляція і монетаризм / Національна академія держ. управління при Президентові України. -- К.: Видавництво НАДУ, 2003. -- 320 с.

Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. посібник -- К.: КНЕУ, 2001. -- 204 с.

Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф., Лазепко І.М., Шамова І.В. Гроші та кредит: Підруч. -- 3. вид., перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 598 с.

Шикіна Н.А. Інфляція в Україні та шляхи її стримування: Автореф. дис... канд. екон. наук Інфляція в Україні та шляхи її стримування: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Одеський держ. економічний ун-т. -- О., 2004. -- 22 с.

http://www.ukrstat.gov.ua