Предмет, метод і завдання фінансової статистики

2

План

1. Предмет фінансової статистики

2. Завдання фінансової статистики

3. Система показників фінансової статистики

4. Класифікація видів діяльності фінансового сектору

5. Організація фінансової статистики

1. Предмет фінансової статистики

Фінансова статистика є галуззю економічної статистики. Вона вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів у фінансовій сфері (розподіл і кінцеве використання ВВП, утворення первинних і кінцевих доходів домашніх господарств, державних установ і громадських організацій, нагромадження основних фондів і матеріальних обігових коштів), займається реєстрацією, зведенням і групуванням фактів, виражає їх у вигляді статистичних показників, які потім аналізує.

Предметом фінансової статистики є кількісна характеристика обсягу, структури, динаміки і взаємозв'язків явищ та процесів, що відбуваються у фінансовій системі за конкретних умов, певний проміжок часу і простору. Пізнавальний процес закінчується формулюванням економічних законів, які регулюють розвиток конкретних економічних явищ. Фінансова статистика дозволяє за допомогою специфічних методів визначити сталість у масових процесах, вивчає закономірності, які виникають у співвідношенні первинних і кінцевих доходів населення, з одного боку, підприємств, установ і організацій, -- з іншого; у складі і динаміці доходів і видатків державного бюджету, грошових доходів і витрат населення; у фінансовому стані страхових і кредитних установ, фінансових потоків, що утворюються всередині країни та виходять за її межі; у складі та русі грошової маси і позичкового фонду; при порівнянні грошових доходів населення та їх вкладів в ощадних установах.

Фінансова статистика як галузь економічної статистики при вивченні масових соціально-економічних явищ користується загальнонауковими законами й категоріями. На основі принципів і положень економічної теорії та вчення про гроші й кредит статистика забезпечує кількісну оцінку соціально-економічних явищ і процесів, властивих фінансовій сфері. Ці науки дозволяють правильно тлумачити закономірні зміни у грошовому обігу, кредитній та ощадній справі, у страхуванні, складі доходів і видатків державного бюджету тощо.

У своїх дослідженнях фінансова статистика спирається на принцип взаємного зв'язку і взаємної обумовленості усіх суспільних явищ.

Другий принцип -- принцип розвитку, згідно з яким при вивченні суспільних явищ необхідно виходити з того, що вони перебувають у постійному русі, тобто у процесі виникнення, становлення, розвитку і зникнення. Цей принцип передбачає використання у дослідженні даних за тривалий проміжок часу, що дає можливість виявити динамічні тенденції і закономірності, прогресивні зміни у розвитку явищ.

При вивченні кількісної сторони явищ фінансова статистика керується законами філософії. Велике значення у дослідженнях мають такі загальнонаукові категорії, як аналіз і синтез, порівняння. Категорії аналізу передбачають уявне розкладення явища на складові, вивчення кожного елемента окремо, а потім -- синтез, уявне поєднання цих часток і набуття на цій основі повного осмислення явища.

Крім того, у фінансовій статистиці досить поширений прийом порівняння, завдяки якому в однотипових явищах встановлюються загальні риси їх розвитку, а також відмінні, характерні сторони, визначаються загальні ознаки, притаманні різнорідним явищам.

У процесі порівняння оцінюється рівень розвитку відносно будь-якої бази, що виступає критерієм. Так, можна порівнювати структуру бюджетів областей, ступінь задоволення платоспроможного попиту населення, регіонів, кредитоспроможність підприємств тощо.

Для правильного розуміння фінансово-економічних явищ необхідно спиратися також на поняття і категорії економічної теорії, грошового обігу, кредиту і фінансів.

Загальнонаукові принципи, закони та категорії, які застосовуються у статистиці, знаходять конкретний прояв у статистичних методах і прийомах, до яких необхідно віднести методи статистичного групування, класифікації, узагальнюючих показників (абсолютних, відносних і середніх величин, показників варіації), вибіркового спостереження, статистичні прийоми обробки даних динамічних рядів, індексний, кореляційний і регресійний методи аналізу, балансовий метод і специфічні методи аналізу, що використовуються при аналізі грошових потоків.

Крім того, фінансова статистика користується поняттями і категоріями фінансової теорії та теорії ймовірностей і математичної статистики.

2. Завдання фінансової статистики

Головним завданням фінансової статистики є вивчення процесів у виробництві, розподілі, перерозподілі і кінцевому використанні ВВП, визначення на цій основі пропорцій і закономірностей в економіці. Фінансова статистика виконує контрольні функції. Вона наглядає за забезпеченістю відтворювального процесу необхідними грошовими коштами і фондами, виконанням держбюджету, касових і кредитних планів банківськими установами, акумуляцією тимчасово звільнених грошових коштів підприємств, установ і населення. Статистика дає характеристику виконання планів кредитними й фінансовими установами, оцінює невикористані фінансові та кредитні ресурси, встановлює причини і фактори сформованого фінансового стану.

Особливе значення в статистиці фінансів має виявлення статистичних закономірностей у розвитку грошового обігу і кредиту, розподілу та використання ВВП, складу й динаміки доходів і видатків державного бюджету, сукупного грошового обороту, фінансових ресурсів в обіговості кредитів, грошей, вкладів населення. Важливе місце в статистиці фінансів надається вдосконаленню системи статистичних показників і методології їх обчислення.

На сьогодні вузьким місцем з погляду охоплення статистичними показниками економічних явищ вважається сфера фінансів і грошового обігу. Недосконалою є методологія обчислення показників доходів комерційних структур, податкових доходів, характеристик ефективності податкової і відсоткових політик, оцінки рівня інфляції, вимірювання фінансової сталості. Для посилення аналітичних функцій фінансової статистики необхідно займатися комплексними статистичними дослідженнями процесів формування й розподілу прибутку, наводити повну оцінку ефективності розподільчих відносин в економіці, економічних наслідків інфляційних процесів, фінансово-вартісних аспектів відтворювання.

Важливе місце у фінансовій статистиці посідають: методи кількісного фінансового аналізу (їх ще називають фінансові, або комерційні, розрахунки); фінансова математика; вищі фінансові обчислення (визначають відсоток у фінансових розрахунках, відсоткові ставки); вимір остаточних фінансових результатів операцій для сторін, які беруть участь у фінансовій угоді; визначення залежності кінцевих результатів від основних параметрів фінансової операції, встановлення взаємозв'язків цих параметрів; визначення їх граничних значень; розробка планів виконання фінансових операцій; знаходження параметрів еквівалентної зміни умов угоди.

3. Система показників фінансової статистики

Система статистичних показників -- це комплекс взаємопов'язаних показників, які дозволяють отримати цілісну, всебічну характеристику будь-якого масового явища або процесу. Вона включає показники всіх галузей фінансової системи: державного бюджету, страхування, кредиту, грошового обігу, платіжного балансу, ощадної справи. До системи показників включаються також показники кінцевих результатів фінансової діяльності галузей економіки. Отже, статистичний показник характеризує розмір, склад, динаміку та взаємозв'язок суспільних явищ.

Кожна галузь фінансової системи має свою систему показників, яка відображає властиву саме їй специфіку.

Статистика державного бюджету включає показники розміру, складу й динаміки доходів і видатків державного бюджету, а також контингенту і мережі бюджетних установ.

Система показників статистики кінцевих результатів функціонування галузей економіки, які є основними джерелами доходів державного бюджету, містить характеристику розміру, складу й динаміки балансового прибутку, його розподілу, рівня рентабельності підприємств, оборотності обігових коштів, розміру звільнених обігових коштів, сталості фінансового стану.

Страхування характеризується показниками страхового поля, кількості й змісту договорів страхування, чисельності страхових випадків, ступеня пошкодження страхового об'єкта, фінансової сталості, збитковості страхових сум, розміру та складу тарифних ставок, страхових платежів, частоти, важкості й небезпеки тимчасової непрацездатності, рівня травматизму, середнього розміру пенсій, допомог тощо.

Статистика кредиту використовує показники залишків заборгованості за позичками, складу позичок, розміру простроченої заборгованості, обіговості кредитів та їх динаміки за кількістю оборотів і тривалістю заборгованості, ефективності довгострокового кредиту, ліквідності кредитних установ.

Статистика грошового обігу вивчає показники розміру та складу грошового обігу, складу платіжного обороту, обіговості коштів у розрахунках, розміри та склад грошової маси, необхідної для обігу, її обіговість та купюрний склад грошей.

Статистика платіжного балансу розв'язує низку завдань: розробляє систему показників, які характеризують розміри, динаміку, структуру зовнішньої торгівлі, аналізує фактори, що впливають на розвиток основних явищ зовнішньоекономічної діяльності, проводить порівняльний міждержавний аналіз, оцінює, аналізує стан і рух іноземних інвестицій.

4. Класифікація видів діяльності фінансового сектору

Фінансова статистика вивчає діяльність підприємств, які займаються фінансовим посередництвом. Цей вид діяльності включає надання послуг, пов'язаних з отриманням і перерозподілом страхових ризиків, а також наданням інших послуг, які належать до фінансового посередництва або тісно пов'язані з ним. Подібні підприємства утворюють у системі національних рахунків фінансовий сектор економіки і класифікуються як фінансові підприємства.

Відмінності у видах фінансового посередництва є основою для поділу фінансового сектору на підсектори.

Виокремлюють п'ять підсекторів:

1) Центральний банк;

2) депозитні установи;

3) фінансові посередники, окрім страхових корпорацій і пенсійних фондів;

4) допоміжні фінансові організації;

5) страхові корпорації і пенсійні фонди.

Підсектор «Центральний банк» складається з центрального банку та інших агенцій або органів з регулювання чи нагляду діяльності фінансових корпорацій. Центральний банк є керуючою кредитно-грошовою установою, яка відповідає за випуск грошей в обіг і може зберігати міжнародні валютні резерви країни.

Підсектор «Депозитні установи» включає, крім центрального банку, фінансові установи, основною функцією яких є грошове посередництво у формі депозитів та інших фінансових інструментів.

До підсектору «Фінансові посередники», крім страхових корпорацій і пенсійних фондів, входять фінансові підприємства, які в основному займаються фінансовими посередництвом, фінансовим лізингом, продажем у розстрочку, забезпеченням споживчого кредиту тощо.

Підсектор «Допоміжні фінансові організації» об'єднує установи, зайняті, як правило, діяльністю, тісно пов'язаною з фінансовим посередництвом. Це -- маклерські фірми, що спеціалізуються на операціях з цінними паперами, кредитні, страхові маклери, підприємства з розміщення позичок та ін.

Підсектор «Страхові корпорації і пенсійні фонди» -- страхові підприємства, основною функцією яких є страхування життя від нещасних випадків, пожежі, хвороби тощо, а також пенсійні фонди, створені для забезпечення доходів окремим групам найманих робітників після їх виходу на пенсію.

5. Організація фінансової статистики

Державна фінансова статистика представлена управліннями статистики фінансів, які займаються збором, обробкою та аналізом статистичної інформації по фінансових показниках, керують методичною роботою у цій галузі статистики (розробка і вдосконалення методики обчислення показників, складання інструкцій та вказівок, внесення змін у статистичну звітність, керівництво переписами та обстеженнями тощо). Управління статистики фінансів розробляє міжгалузеву статистичну звітність, яка формується на основі даних первісного обліку підприємств, установ й організацій усіх галузей народного господарства. Збором, обробкою та аналізом фінансових даних внутрігалузевого характеру займаються банківські та інші фінансові установи.

Основні розділи статистики грошового обігу, платіжного балансу як складової економічної статистики готуються не в статистичних органах, а в Національному банку України. Останній з метою виконання регулятивних і наглядових функцій визначає форми звітності та порядок їх складання, які є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами господарювання, в тому числі:

1) банками та фінансово-кредитними установами, розташованими на території України -- для складання грошово-кредитної і банківської статистики;

2) всіма суб'єктами підприємницької діяльності -- для складання статистики платіжного балансу та здійснення валютного контролю.

З метою забезпечення гласності з питань банківської діяльності та статистики платіжного балансу НБУ:

1) публікує в друкованих органах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щорічний та квартальні баланси Національного банку;

2) видає щомісячний статистичний бюлетень і відомчий журнал «Вісник Національного банку України»;

3) публікує в офіційних виданнях поточну банківську інформацію, інформацію з питань грошово-кредитної та банківської статистики;

4) надає до опублікування інформацію з питань грошово-кредитної та банківської статистики та статистики платіжного балансу відповідно до міжнародних договорів.

Власником зведеної інформації з питань грошово-кредитної та банківської діяльності є також Національний банк, який встановлює режим доступу до неї відповідно до чинного законодавства України. Використання офіційної банківської інформації іншими органами для широкого оприлюднення можливе лише з дозволу НБУ або з посиланням на офіційне джерело.

Використана література

1. Белецкий С. Земская статистика. М. 1899;

2. Миклашевский Н. Статистика. Энциклопедический Словарь Ф. Брокгауза и Й. Ефрона. П. 1901;

3. Щербина Ф. Статистика. Прага 1925;

4. Словарь -- Справочник по социально-экономической статистике. М. 1944;

5. Птуха М. Очерки по истории статистики в СССР, т. 1 -- 2. М. 1955 -- 59; Птуха М. Очерки по статистике населення. М. 1960;

6. Маркін М. Статистика советской Украины. М. 1960;

7. Свавицкий Н. Земские надворные переписи. М. 1961;

8. Ежов А. Статистический словарь. М. 1965;

9. Дараган М. Статистика праці в промисловості. К. 1965.