Податки та податкова система

ТЕМА 7. Податки та податкова система

Перелік питань, які репрезентують тему

1. Економічна суть та класифікація податків.

Види обов'язкових платежів підприємств державі.

2. Характеристика елементів оподаткування.

3. Податкова політика та податкова система, їх характеристика.

4. Непряме оподаткування підприємств.

Порядок нарахування і сплати ПДВ.

5. Пряме оподаткування: суть та види.

1. Економічна суть та класифікація податків.

Податки - це фінансові відносини між державою та платниками податків з приводу примусового відчуження частини новоствореної вартості в процесі розподілу ВВП з метою формування централізованих фондів фінансових ресурсів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податки - обов'язкові платежі, що справляються державою в законодавчому порядку з власності фізичних чи юридичних осіб до бюджетів різних рівнів з метою задоволення суспільних потреб без надання спеціального еквівалента. Податок є єдиним законним державним інструментом відчуження власності фізичних та юридичних осіб, за допомогою якого держава отримує необхідні для свого функціонування кошти.

Характерні риси податків наступні:

1. Повноцінні податкові відносини можливі лише за відповідної побудови відносин власності, які забезпечували б правову відособленість господарюючих суб'єктів від державного апарату управління. Таке відособлення необхідне не тільки для створення повноцінного оподаткування, але й для “цивілізованого” механізму переливу капіталу між окремими галузями.

2. Примусовість сплати - право держави в примусовому порядку вимагати сплати податків походить з самого факту існування держави, з факту об'єднання громадян в державний союз для досягнення спільних цілей.

3. Безеквівалентність сплати передбачає односторонній, безповоротний характер встановлення і справляння податку, індивідуальну безвідплатність, відсутність спеціального еквівалента, зустрічного зобов'язання держави.

4. Обов'язковість сплати - у фінансуванні суспільних потреб приймають участь всі члени суспільства, проте певні категорії платників можуть звільнятись від сплати податків, завдяки чому реалізується їх регулююча функція.

5. Законний характер справляння - повноваження у сфері їх встановлення та справляння повинні мати народні обранці, а не представники виконавчої влади.

6. Податки справляються в грошовій формі.

Система обов'язкових платежів підприємств державі включає наступні їх види:

- безпосередньо податки - цей вид обов'язкових платежів встановлюється для утримання державних структур та для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави. “Класичні” податки як вид обов'язкових платежів не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення;

- збори - безповоротні платежі разового характеру, що справляються за місцем виникнення відповідних відносин і вносяться, як правило, до бюджету за місцем виникнення. Вони не передбачають цільового призначення сплачених коштів, проте передбачають певну еквівалентність відносин (ринковий збір, збір за паркування автотранспорту).

- відрахування - безповоротній платіж компенсаційного характеру з метою фінансового забезпечення певних витрат бюджету, який має в бюджеті цільове призначення. Відрахування, як і внески, пов'язані з цільовим використанням отриманих доходів державою для забезпечення її функцій.

- внески - платежі безповоротного характеру виключно в цільові позабюджетні фонди. Цей вид обов'язкових платежів має найбільше цільове використання. Під цим терміном мають на увазі, насамперед, внески до фондів соціального страхування. Завдання, яке ставиться перед цими фондами - фінансування лише тих заходів та програм, для яких вони створені.

- плату - різновид податкових платежів, який передбачає певну еквівалентність відносин між платниками і державою, відповідно, розмір її залежить від обсягу ресурсів, що використано платником, а надходження плати державі визначається загальнодержавною власністю тих ресурсів, які використовуються платниками цього виду податкових платежів.

Податки та податкові платежі функціонують не як абстрактні категорії, а є необхідною складовою суспільних відносин. Під цим кутом зору податки слід розглядати як сукупність відносин, що виникають між державою та її членами (юридичними та фізичними особами) з проводу перерозподілу частини ВВП з метою створення загальнодержавних централізованих фондів грошових коштів, що необхідні державі для задоволення суспільних потреб.

Еволюція податкових відносин зумовила існування різних податків, які класифікують за такими основними критеріями:

- за формою оподаткування - прямі та непрямі податки. Прямі податки пов'язуються безпосередньо з об'єктами оподаткування: вони оподатковують або на майно, або на дохід. Кінцевим платником прямого податку є володар майна чи одержувач доходу. Непрямі податки пов'язуються з цінами товарів та послуг, не залежать від рівня доходів суб'єктів оподаткування. Вони є податками на споживання, кінцевим їх платником є споживач товару, на якого податок перекладається через надбавку до ціни.

Класифікація прямих та непрямих податків наведена на рис.

- за економічним змістом об'єкта оподаткування - податки на доходи, на споживання, на майно та на певні дії.

- за рівнем державних структур, що встановлюють податки, - загальнодержавні та місцеві податки. Структура податків в цьому відношенні залежить від політичного устрою в країні. Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади, їх справляння є обов'язковим для виконання на всій території країни. Перелік місцевих податків встановлюється вищим законодавчим органом, а безпосередньо порядок справляння регулюється місцевими органами влади;

- за порядком використання податків - загальні та спеціальні (цільові) податки. Перші, опинившись в бюджеті, як правило знеособлюються, другі ж навпаки, використовуються для фінансування визначених затрат, мають цільове призначення і надходять до спеціальної частини бюджетів.

- за джерелами сплати - податки, які відносять на витрати виробництва, податки, які сплачують з прибутку та акцизи, які сплачуються за рахунок надбавки до ціни.

5. ПРЯМЕ ОПОДАТКУВАННЯ: СУТЬ ТА ФОРМИ

Податок на прибуток підприємств - різновид оподаткування доходів юридичних осіб і є прямим податком, що сплачується підприємствами (корпораціями) з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Даний податок є одним з регуляторів ринкової економіки (зокрема, регулює інвестиційну політику). Суть оподаткування прибутку полягає в тому, що оподатковується новостворена вартість, відповідно об'єкт оподаткування співпадає з джерелом сплати податку. Завдяки такій особливості, даний податок вважається найбільш досконалою формою оподаткування.

Платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку. Філії та інші відокремлені підрозділи підприємств, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади також можуть бути платниками податку. Підприємство, яке має такі філії має право вибору: або сплачувати консолідований податок на прибуток виходячи з даних консолідованого податкового обліку, або сплачувати податок на прибуток відокремлено за відокремленими даними.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на:

· суму валових витрат платника податку;

· суму амортизаційних відрахувань.

ОбОп = СВД - ВВ - АВ + ? З

Скоригований валовий доход - це валовий доход без врахування надходжень, які за своєю суттю не є доходом підприємства.

Валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. Він включає:

- загальні доходи від продажу товарів (послуг), у т. ч. допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації));

- доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами, від спільної діяльності та у вигляді процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди).

- доходи від операцій, особового виду, порядок оподаткування яких відрізняється від звичайного та доходи з інших джерел.

Не включаються до складу валового доходу:

- cуми податку на додану вартість (специфічний акциз включається і у валовий доход, і увалові витрати);

- кошти або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника;

- кошти або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів;

- кошти або вартість майна, що надходять у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані платником податку;

- кошти у вигляді внесків на недержавне пенсійне забезпечення, на довгострокове страхування життя; коштів, що накопичуються за пенсійними вкладами; коштів спільного інвестування, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ;

- номінальну вартість взятих на облік, але неоплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості боржника перед платником податку;

- доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані від інших платників податку;

- кошти або вартість майна, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв);

- вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством;

- інші надходження, прямо визначені нормами Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Наступною складовою формули визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг), які придбаваються (виготовляються) платником для їх використання у власній господарській діяльності.

Витрати підприємств для цілей оподаткування поділяються на 3 групи:

1. Витрати, які підприємство без будь-яких обмежень має право включити до складу валових витрат. До них відносяться:

- витрати, понесені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції;

- кошти, внесені до страхових резервів у встановленому порядку;

- суми внесених (нарахованих) податків та інших обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування", за винятком податків, джерелами сплати яких є прибуток, а також пені, штрафів тощо.

- суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку;

- суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу;

- суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим вимогам відповідно до законодавства.

2. Витрати, які ні за яких умов не включаються до складу валових витрат. До них відносяться витрати на:

- потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (організацію та проведення свят, розваг та відпочинку, фінансування особистих потреб фізичних осіб, не передбачених трудовим законодавством тощо);

- придбання, будівництво, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів (вони підлягають амортизації);

- сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, податку на дивіденди, на доходи нерезидентів, на доходи від грального бізнесу, податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб. Причому для платників податку на прибуток підприємств, які не зареєстровані як платники ПДВ, до складу валових витрат входять суми податків на додану вартість, сплачені у ціні придбання товарів (послуг), вартість яких належить до валових витрат;

- сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника з податку на прибуток;

- сплату штрафів, неустойки чи пені;

- утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдінгових компаній, які є окремими юридичними особами.

- виплату дивідендів.

- виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час);

- суми збитків, понесених у зв'язку з продажем товарів (послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним особам.

- не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

3. Витрати “подвійного призначення”, які можна включити у валові витрати при виконанні наступних умов:

- якщо платник зможе довести їх зв'язок з власною господарською діяльністю (при цьому у разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку щодо зв'язку витрат з основною діяльністю платника, можливе залучення компетентних органів з певної галузі діяльності, чий експертний висновок є підставою для вирішення спору);

- такі витрати включаються до складу валових витрат у певному законодавчо встановленому відсотку.

До цієї групи витрат відносяться:

- кошти або вартість товарів (послуг), добровільно перерахованих (переданих) протягом звітного року до бюджетів різного рівня, неприбутковим організаціям - у розмірі, що перевищує 2 %, але не більше 5 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

- витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів - у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду;.

- кошти або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям-заповідникам у розмірі, що перевищує 2 %, але не більше 10 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;

- кошти або вартість майна, добровільно перераховані (передані) організаціям роботодавців та їх об'єднанням, створеним відповідно до законодавства, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 % фонду оплати праці платника у розрахунку за звітний рік;

- витрати на охорону праці, на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необхідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування - за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такі витрати включаються до складу валових лише у відповідності із встановленим переліком та затвердженими нормами. Забороняється відносити на валові витрати вартість форменого одягу

- витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків (незалежно від отримання позитивного результату);

- витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, на передплату спеціалізованих періодичних видань, на проведення аудиту (включаючи добровільний);

- витрати, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником, в українських закладах освіти - у розмірі не більше 2 % фонду оплати праці платника за звітний період;

- витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або гарантійні заміни товарів, проданих платником, вартість яких не компенсується за рахунок їх покупців, але не більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих платником, але не вище 10 % від вартості таких товарів, що були продані, та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування;

- витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно продукції, що виробляється платником;

- витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг з рекламними цілями, але не більше 2 % від оподаткованого прибутку платника за попередній податковий рік;

- витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім витрат, що підлягають амортизації), витрати із зберігання, переробки, захоронення або оплати послуг із зберігання, переробки, захоронення та ліквідації відходів від господарської діяльності платника сторонніми організаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку;

- витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів; екологічної та ядерної шкоди; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу. Віднесення до складу валових витрат зазначених витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 % валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.

- витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником або є членами його керівних органів, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд, оплату вартості проживання, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з відрядженням. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат, за виключенням добових у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України.

- витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективними договорами;

- витрати на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та їх оперативну оренду легкових автомобілів - у розмір 50 % понесених витрат. При цьому платник звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю. 

- витрати на сплату відповідно до договору довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення добровільних внесків на страхування (недержавне пенсійне забезпечення) найманої фізичної особи - в сумі, яка сукупно не перевищує 15 % від зарплати, нарахованої найманій особі протягом податкового року.

Наступною складовою формули визначення об'єкта оподаткування є амортизаційні відрахування. Амортизація при оподаткуванні прибутку - це поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів і нематеріальних активів на зменшення скоригованого валового доходу платника податку у межах встановлених норм.

Основні фондами при оподаткуванні прибутку вважаються матеріальні цінності, що призначаються платником для використання у власній господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Основні фонди для цілей нарахування амортизації підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - виробниче устаткування, робочі машини та механізми, верстати, конвеєри, робоча апаратура, виробничі прилади і пристрої, годинники і хронометри, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Сума амортизаційних відрахувань визначається за формулою:

АВ = ? (?(БВ_ооф1*НА_оф1) + БВ_оф2*НА_оф2 + БВ_оф3*НА_оф3 + БВ_оф4*НА_оф4)

де: БВ_ооф1, БВ_оф2, БВ_оф3, БВ_оф4 - балансова вартість відповідної групи (окремого об'єкта групи 1) основних фондів на початок розрахункового кварталу;

НА_оф - норма амортизаційних відрахувань для відповідної групи.

Балансова вартість відповідної групи (окремого об'єкта групи 1) основних фондів на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:

Б = Б₀ + П₀ - В₀ - АВ₀

Б₀ - балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П₀ - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому, за умови, що такі основні фонди введені в експлуатацію;

В₀ - сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому, крім виведення в зв'язку із ремонтом (для груп 2-4 - виведення в зв'язку з ремонтом);

А₀ - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому кварталі;

Підприємства мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

К_і = (I₀ - 10) / 100 , де

І₀ - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація

(якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться).

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду. Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості протягом строку, який визначається платником самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів, але не більше 10 років експлуатації.

Норми амортизаційних відрахувань

Останньою складовою формули визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток є приріст (зменшення) запасів (? З). Платник повинен вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат. Причому вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

Якщо балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок, різниця включається до складу валових доходів платника. Якщо, навпаки, балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника.

Законодавством передбачено особливий порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у результатах наступних податкових періодів. У випадках, коли об'єкт оподаткування платника за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування, від'ємна різниця підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Прибуток підприємств оподатковується за ставкою 25 % від об'єкта оподаткування.

Законодавством передбачено особливий порядок оподаткування окремих видів господарських операцій підприємств (операцій особливого виду - при цьому можливий інший порядок визначення об'єкта оподаткування та ставки податку): бартерні операції; страхова діяльність; операції із розрахунками в іноземній валюті; операції з пов'язаними особами; операції з продажу (обміну, інших видів відчуження) основних фондів або нематеріальних активів; операції з цінними паперами та деривативами; спільна діяльність на території України без створення юридичної особи; операції з виплати дивідендів; операції з борговими вимогами та зобов'язаннями; операції з виконання довгострокових договірних зобов'язань; виконання угод про розподіл продукції.