Форми безготівкових розрахунків, їх переваги та недоліки

План

1. Форми безготівкових розрахунків, їх переваги та недоліки.

2. Доходи від операційної діяльності.

3. Зміст та призначення оперативного фінансового плану - платіжного календаря.

4. Задача.

Висновки

Список використаної літератури.

1. Форми безготівкових розрахунків, їх переваги та недоліки

Безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються одна від одної особливостями економічних відносин контрагентів, способами платежу та організацією документообігу, тобто системою оформлення, руху та використання розрахункових документів.

Згідно з запровадженим Національним банком України порядком, безготівкові розрахунки можуть здійснюватися за такими формами розрахункових документів:

платіжними дорученнями;

платіжними вимогами-дорученнями;

розрахунковими чеками;

акредитивами;

платіжними вимогами.

Крім перелічених, у платіжному обороті України дедалі більшого поширення набувають безготівкові розрахунки з використанням як платіжних інструментів векселів і банківських платіжних карток.

Усі зазначені платіжні інструменти (крім платіжних вимог) можуть використовуватися (за вибором) учасниками безготівкових розрахунків за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, а в нетоварному платіжному обороті -- лише платіжні доручення і векселі.

Платіжна вимога -- це платіжний документ, який використовується для здійснення примусового списання (стягнення) коштів з рахунків платників стягувачами, яким закон надає право таких дій. Операції з примусового стягнення банки, як зазначалося, виконують лише на підставі виконавчих документів, рішень податкових органів та визнаних претензій до власників банківських рахунків, і в межах залишку коштів на цих рахунках. Обов'язковою умовою виконання банком безспірного стягнення є подача стягувачем разом з платіжною вимогою документів, які є законною підставою для здійснення примусового списання коштів.

Платіжне доручення являє собою наказ підприємства або організації банку, що його обслуговує, про перерахування (переказ) певної суми коштів зі свого поточного рахунку на рахунок постачальника або іншого одержувача, зокрема бюджету, загальнодержавного цільового фонду тощо. До виписки платіжного доручення фінансова служба підприємства організовує перевірку обґрунтованості платежу, дотримання постачальником-одержувачем коштів договірних умов; до цієї роботи залучаються відповідні функціональні підрозділи підприємства (відділи постачання, виробничо-технічні служби, бухгалтерія, у разі необхідності -- юридичний відділ).

Платіжні доручення можуть застосовуватися як для здійснення попередньої оплати продукції, робіт, послуг, так і в розрахунках за фактично поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги.

Платіжна вимога-доручення -- це комбінований документ, який складається з двох частин. Перша частина -- це вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставле-ної йому згідно з договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг); у ній вказуються найменування та адреси постачальника і платника, найменування і місце розташування банку постачальника і банку платника, найменування товару (робіт, послуг), сума коштів, яку повинен перерахувати платник. Друга частина платіжної вимоги-доручення -- це доручення платника своєму банкові про перерахування з його рахунку коштів на рахунок одержувача. Вимоги-доручення можуть подаватися платниками у банк лише протягом 20 календарних днів від дня їх виписки.

У практиці розрахунків певного поширення набули дві форми розрахунків - це розрахунки чеками та акредитивами.

Розрахунковий чек -- це письмове розпорядження чекодавця банкові, який веде його рахунок, сплатити чекодержателю вказану у чеку суму коштів. Чек являє собою документ, що виписується на бланку спеціальної форми. Книжки з чеками (чекові книжки) підприємства одержують в обслуговуючому банку. Сума, на яку банк видає підприємству чекову книжку (ліміт чекової книжки), депонується на окремому рахунку в банку чекодавця, чим забезпечується гарантована оплата чеків.

Акредитив -- це грошове зобов'язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контрагента сплатити кошти постачальникові (або надати повноваження банку постачальника здійснити такий платіж) на умовах пред'явлення документів, передбачених відповідно з договором між контрагентами. Правила розрахунків за акредитивами передбачають можливість використання так званих непокритих акредитивів, тобто таких, які відкриваються без бронювання коштів; оплата за такими акредитивами, у разі тимчасової відсутності коштів на поточному рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Розрахунки чеками та акредитивами гарантують платежі постачальникам, але економічно невигідні платникам, бо передбачають відволікання фінансових ресурсів у зв'язку з необхідністю їх депонування ще до моменту проведення самих розрахунків; це призводить до іммобілізації на певний час коштів із господарського обігу, уповільнює обіговість коштів.

У країнах з ринковою економікою поширені розрахун-ки на умовах відстрочки платежів з використанням векселів

Вексель -- це цінний папір, письмове боргове зобов'язання чітко встановленої форми, яке засвідчує обов'язок боржника (векселедавця) сплатити певну грошову суму в певний строк своєму кредитору, власнику векселя (векселедержателю). Це -- свідоцтво позабанківського товарного кредиту, що широко використовується в ринковій економіці (в тому числі у міжнародній торгівлі). Номінальна сума векселя -- сума, яка підлягає сплаті за векселем (без урахування обумовлених у тексті векселя процентів). Повна сума векселя включає номінальну та обумовлені у векселі проценти.

Векселі по суті являють собою кредитні гроші. Ними можна вести розрахунки, бо вони можуть передаватися від одного векселедержателя до іншого за допомогою передавального напису -- індосаменту, тобто виступають як засіб платежу. Причому з кожним індосаментом підвищується гарантія оплати векселя, бо якщо попередній індосант (юридична особа, яка вчинила індосамент) виявився неспроможним боржником, вимога оплати буде пред'являтися кожному наступному. Тобто векселедержатель має право регресу -- право зворотної вимоги. Він має право у разі неможливості отримати платіж за векселем у строк притягувати попередніх індосантів до відповідальності й вимагати сплати вексельної суми від кожного з них.

Переваги запровадження вексельної форми розрахунків очевидні для всіх суб'єктів господарських відносин, і це підтверджує світовий досвід її широкого застосування. Але стан економіки в Україні не дає змогу швидко і в широких масштабах упроваджувати вексельний обіг.

Більш-менш широкого застосування в Україні набув порядок розрахунків між двома підприємствами за сальдо зустрічних вимог. Такі розрахунки доцільні між підприємствами, що мають постійні сталі господарські зв'язки за взаємними поставками товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

У сукупному грошовому обороті переважають безготівкові розрахунки, оскільки вони мають ряд переваг над готівковими. Ці переваги проявляються передусім у прискоренні та зручності розрахунків, в економії витрат, пов'язаних з перевезенням готівки, її обліком та зберіганням. Використання безготівкових розрахунків зменшує потребу в обороті грошових знаків держави. Крім того, при безготівкових розрахунках грошова маса акумулюється в банках і створюються умови для контролю за їх цільовим використанням.

Недоліком розрахунків за допомогою платіжних вимог-доручень є відсутність гарантій платежу. Невчасна оплата рахунків платниками, відмови від акцепту сповільнює рух грошових коштів.

2. Доходи від операційної діяльності

Операційна діяльність підприємства є найважливішим видом діяльності на підприємстві. Як показує практика, цей вид діяльності підприємства надає понад 60 - 80% загального прибутку підприємства. В процесі операційної діяльності підприємства отримують дохід (виручку від реалізації продукції, робіт, послуг). А за відрахуванням податків, зборів, витрат, що формують собівартість, і загальногосподарських витрат - прибуток від операційної діяльності. Основними чинниками, що впливають на кінцевий результат операційної діяльності підприємства, є ціна товару, обсяги та структура виробництва, витрати. Аналіз взаємозв'язку цих даних дають змогу знайти резерви підвищення прибутку і спланувати виробничу програму згідно з результатами аналізу.

Доходи від операційної діяльності включають:

- чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг);

- інші операційні доходи.

Чистий дохід від реалізації товарів - це виторг від прогнозованого обсягу реалізації товарів (плай товарообороту) за вирахуванням податку на додану вартість, акцизного збору, інших вирахувань з доходу (надані знижки, повернені товари, інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу).

Величина чистого доходу залежить від:

• прогнозованого обсягу товарообороту;

• розміру ставок податків і зборів, які включаються в ціну товарів згідно чинного законодавства;

• інших вирахувань з доходу.

Із збільшенням обсягів товарообороту за умов сталої ставки ПДВ величина чистого доходу збільшується, а його рівень (в % до товарообороту) залишається незмінним.

Обсяг товарообороту або загальний дохід від реалізації товарів прогнозується на основі матеріалів аналізу фактичного товарообороту за останні 3-5 років з врахуванням маркетингових досліджень на ринку товарів і послуг, чинного законодавства з оподаткування та ціноутворення.

Податок на додану вартість, акцизний збір та інші непрямі податки, які включаються в ціну товару, платники податку прогнозують, виходячи з обсягів поступлення і реалізації товарів за джерелами їх надходження та чинного законодавства з оподаткування і ціноутворення. Із зниженням ставок податків і зборів величина і рівень чистого доходу зростає, що збільшує вірогідність зростання товарообороту за рахунок зниження цін на товари і послуги.

Інші вирахування з доходу прогнозуються у випадках продажу товарів з наданням знижки. Величина знижки повинна бути економічно обґрунтована. Вона не повинна перевищувати величину очікуваних додаткових доходів чи економії операційних витрат від їх реалізації.

Чистий дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) призначений для покриття собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) і формування валового прибутку.

Валовий прибуток від реалізації товарів (робіт, послуг) за своєю економічною сутністю - це очікувана величина реалізованих торговельних надбавок, яка призначена на покриття операційних витрат і формування прибутку від операційної діяльності. Тому величина валового прибутку не може бути довільною, а підлягає техніко-економічному обґрунтуванню.

В торговельних підприємствах можуть мати місце інші операційні доходи, окрім доходів від реалізації товарів (робіт, послуг). До них відносять доходи від операційної оренди основних засобів та інших матеріальних необоротних активів; доходи від операційних курсових різниць; доходи від реалізації оборотних активів; відшкодування раніше списаних активів тощо. Прогнозування цих доходів для кожного суб'єкта господарювання носить індивідуальний характер і має місце лише при наявності вказаних джерел доходів. За рахунок інших операційних доходів збільшується прибуток від операційної діяльності, або зменшується її збиток.

3. Зміст та призначення оперативного фінансового плану - платіжного календаря

Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та виконанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства в банку. У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання.

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показаний увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він уможливлює спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позикових та залучених коштів у плановому періоді.

Складення платіжного календаря дає змогу виявити недостатність коштів, з'ясувати причини такого становища, визначити відповідні заходи для запобігання фінансовим ускладненням.

Інформаційним забезпеченням для складання платіжного календаря є:

планові матеріали стосовно випуску й реалізації продукції, робіт, послуг;

кошториси витрат на виробництво й договори на поставку матеріальних ресурсів з постачальниками;

узгоджені відповідно до чинного законодавства строки виплати заробітної плати, премій тощо робітникам і службовцям підприємства;

узгоджені з податковою інспекцією строки внесення платежів до державного бюджету й до позабюджетних державних фондів;

дані податкового обліку щодо валових доходів і валових витрат, податкового зобов'язання з ПДВ і податкового кредиту;

кредитні договори з банками в частині строків одержання та сплати кредитів і процентів за користування ними;

дані бухгалтерського обліку про стан дебіторської та кредиторської заборгованості;

виписки з банківських рахунків: поточних, позичкових, валютних, інших рахунків;

* оперативні матеріали відділів постачання, збуту, інших функціональних підрозділів про надходження коштів на підприємство у відповідні строки або потребу в коштах,яка виникає в даний період.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці.

Кредиторська заборгованість у складі залучених коштів займає суттєве місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарськими суб'єктами в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативний вплив на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується.

З допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану -- плану доходів і витрат підприємства.

4. Задача

На основі наведених даних необхідно визначити податок на додану вартість і суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. Товари відвантажені покупцям у звітному періоду - 572,0 тис. грн. Податок на додану вартість за результатами перерахунку у звітному періоді - 48,0 тис. грн. Вартість матеріальних цінностей призначених для використання у процесі виробництва - 165,0 тис. грн. Вартість придбаних основних фондів що підлягають амортизації - 85,0 тис. грн.

Розв'язок

Сума ПДВ в бюджет дорівнює: податкове зобов'язання мінус податковий кредит:

Загальна сума ПДВ дорівнює: сумі ПДВ плюс податок на додану вартість за результатами перерахунку у звітному періоді:

Відповідь: податок на додану вартість - 53,67, сума ПДВ - 101,67.

Висновки

Розглянувши данні нам питання ми можемо зробити висновки по кожному з них.

В першому питанні ми проаналізували безготівкові розрахунки. Ми побачили, що у сукупному грошовому обороті переважають безготівкові розрахунки, оскільки вони мають ряд переваг над готівковими. Особої уваги заслуговують векселі. Це найвигідніші форми розрахунку, вони використовуються в усіх розвинутих країнах. Але стан економіки в Україні не дає змогу швидко і в широких масштабах упроваджувати вексельний обіг.

Доходи підприємства можуть бути різними. Одними з них являється прибуток від операційної діяльності підприємства. Це найважливіший вид діяльності на підприємстві. Операційний вид діяльності підприємства надає понад 60 - 80% загального прибутку підприємства. В процесі цієї діяльності підприємства отримують дохід. Основними чинниками, що впливають на кінцевий результат операційної діяльності підприємства, є ціна товару, обсяги та структура виробництва, витрати.

В третьому питанні ми розглянули призначення оперативного фінансового плану - платіжного календаря. Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метою контролю за фактичним надходженням грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської діяльності, виконання поточного фінансового плану. Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

Список використаної літератури

1. Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. Фінансова діяльність підприємства: 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Либідь, 2003. - 384 с.

2. Петровська І. О., Калиновський Д. В. Фінанси (з елементами статистики фінансів). Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ. - 2002. - 300 с.

3. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємства: Підручник. - 3 тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460с., іл..

4. Грідчіна М. В., Захожай В. Б., Осіпчук Л. Л. та ін.; Під кер-вом і за наук. ред. Грідчіної М. В., Захожая В. Б. Фінанси (теоретичні основи): Підручник. - 2-ге вид., випр. і допов. - К: МАУП, 2004. - 312 с: іл. - Бібліогр.: с. 299-303.