Податкова система та її вдосконалення

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна й кредитно-грошова політика є ефективними методами державного регулювання ринкової економіки, що застосовуються в більшості західних країнах протягом багатьох десятиріч. Тому і постає актуальне питання про ефективне вдосконалення всієї системи, бо від цього залежить багато аспектів життя країни.

Податки - це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального й місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.

Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функції - фіскальна й регулююча.

В усіх державах на різних етапах їхнього історичного розвитку податки виконували перед усім фіскальну функцію, тобто забезпечували централізацію певної частини ВНП в державному бюджеті з метою фінансування державних витрат.

Протягом останніх двох десятиліть значного розвитку набула регулююча функція податків. Сутність її полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності платників податків економічних суб`єктів, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямках, а отже, регулювати соціально - економічні процеси в країні використання регулюючої функції податків здійснюється через податкову політику.

Мета роботи полягає в розгляді характерних рис системи оподаткування та пропозиції по її вдосконаленню, та оцінці динаміки структури податкових надходжень до бюджетів України.

Теоретичні суперечки стосовно функцій податків - фіскальна, регулююча, розподільна, контрольна - є опосередкованим свідченням про багатогранність економічної категорії “податок”. Ця багатогранність значно ускладнює теоретичні дослідження в цьому напрямку, і майже унеможливлює суто економічний і фінансовий підхід до оподаткування на практиці. Податки знаходяться в центрі уваги науковців вже ось кілька століть - А. Сміт, Д. Рікардо, А. Вагнер, К. Віксель заклали підвалини науки про податки, сучасні вітчизняні науковці Л. Андрущенко, В. Федоров, В. Суторміна, В. Мельник, Н. Кучерявенко в своїх роботах досліджуючи теоретичні та практичні аспекти оподаткування.

Осмислення теоретичних та практичних основ оподаткування є одним із найважливіших напрямів розвитку фінансової науки. Хоча податки як суспільний феномен існують протягом тисячі років, більшість сучасних науковців вважає, що першими науково обґрунтовану характеристику податків дали Адам Сміт та Давід Рікардо (хоча набагато раніше Фома Аквінський визначив податки як дозволену форму пограбування).

Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків у бюджет і державні цільові фонди, що діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, що проводять їх в країні самостійно, виходячи із задач соціально - економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов`язки й відповідальність, що вступають невід`ємною частиною системи оподаткування, держава висуває єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

Правовою основою податкової системи служить Закон України “Про систему оподаткування” і “Про внесення змін і доповнень у Закон України “Про державну податкову службу в Україні”, прийняті Верховною Радою України, відповідно, 2 лютого 1994 р. і 24 грудня 1993 р. У новому Законі України “Про систему оподаткування” передбачено, що при визначенні податків, зборів і обов`язкових платежів, а також встановленні обовязків і відповідальності платильників ця система будується на наступних принципах.

По-перше, обовязковість виконання законодавства про податки всіма суб`єктами оподаткування, що означає рівнонапруженість для підприємств усіх форм власності у формуванні загальнодержавного й місцевого бюджетів. У рамках цілісності економічних систем всі господарські суб`єкти і громадяни повинні знаходитися в приблизниоднакових податкових умовах. Як свідчить світовий досвід, відступ від цього принципу означав би руйнування єдиного ринку, порушення нормального переміщення фінансових і трудових ресурсів.

По-друге, соціальна справедливість у відношенні всіх суб`єктів оподаткування в питаннях про джерело сплати податків, про трудомісткість одержання доходів ( прибутків ), і в тому числі - про надання визначельних пільг.

По-третє, сполучення інтересів держави, регіонів, підприємств і громадян, і забезпечення надходження засобів у бюджети відповідних рівнів і державні цільві фонди. [11]

Обовязки і відповідальність у системі оподаткування обумовлені також дією двох взаємозалежних принципів системи - стабільності і гнучкості. Принцип стабільності системи означає, що вона повинна носити стійкий характер при визначенні нормативних ставок податків і порядку числення податкових платежів у бюджет, фінансових санкцій і ін. Дотримання цього принципу є однією з головних умов створення в країні в цілому, й у кожнім регіоні окремо обстановки загальної економічної стабільності, підвищення ефективності виробничої стабільності, підвищення ефективності виробночої і фінансової діяльності і т.д. У Законі України “Про систему оподаткування” також передбачається, що ставки податків і розмір інших обов`язкових платежів не повинні змінюватися протягом бюджетного року, якщо інше не передбачено Законодавством України. В умовах ринку така стабільність потрібна на більш тривалий час.

З метою стабілізації податкових відносин установлено, що закон, який передбачає зміну розмірів податків і інших обов`язкових платежів, зворотної сили не має (за винятком випадків, коли він поліпшує положення особи, знімає з його відповідальність). Ніхто не може нести відповідальність за дії, що під час їхнього здійснення не визнавалися правопорушенням.

Під гнучкістю податкового законодавства розуміється здатність податкової системи швидко перебудовуватися для ефективного рішення різноманітних питань, що виникають у податковій політиці держави, без порушення стабільності системи оподаткування. Виходячи з вимог податкової політики України в сучасних умовах, у новому податковому законодавстві держава відмовилася від невиправданих себе, украй твердих ставок податків на підприємства, встановило фінансову відповідальність банків і інших кредитних установ за порушення законів про податки, усунуло зрівнялівку в застосуванні адміністративного штрафу до посадових осіб підприємств і громадянам, більш чітко регламентувала права, обов`язки і відповідальність державних податкових інспекцій з врахуванням діючого законодавства України.[5]

Принцип гнучкості забезпечується наявністю комплексу податкових пільг, що встановлює повне або часткове звільнення юридичних або фізичних осіб від обов`язків по сплаті і інших обов`язкових платежів, що, у свою чергу, створює попередні умови для розвитку найбільш необхідних пріоритетних для суспільства напрямків діяльності суб`єктів господарювання. Гнучкість податкової системи в умовах ринкових відносин виступає необхідною передумовою для активного використання всіх податкових інструментів з метою економічного і правового регулювання соціальних процесів, стимулювання розвитку виробництва й ін.

Закон України “Про систему оподаткування” (нова редакція 18.02.1994 року) визначає систему оподаткування як сукупність податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджету та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому, законом України, порядку.

Платники податків забов`язані:

- вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансо-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законом;

- подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів);

- сплачувати належні суми податків і зборів у встановленні законами терміни;

- допускати посадових осід державних податкових органів до обстеження доходів чи пов`язанні з утриманням об`єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів;

- керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи під час перевірки, що проводиться державними податковими органами, зобов'язані давати пояснення з питань щодо оподаткування у випадках, передбачених законами, виконувати вимоги державних 6 податкових органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт про проведення перевірки. [1]

Указ Президента України “Про місцеві податки і збори” від 25.05.1999 р. № 565/99 постановив встановлення з 1 січня 2000 року 13 пунктів місцевих зборів.

В порівнянні з переліком податків і зборів, наведеному в Законі України “Про систему оподаткування” Указ Президента вносить такі зміни: відміняються збори за участь в бігах на іподромі, за виграш на бігах, з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір з власників собак. Вводяться: збір за здійснення зарубіжного туризму, збори за надання земельних ділянок. [3]

Конкретні умови справляння податків і зборів викладено в Законах України “Про податок на додану вартість” (03.04.97р.), “Про оподаткування прибутку підприємства” (оновленна редакція 22.05.97р.), “Про акцизний збір” (18.11.92р.), сільськогосподарський “Про державне мито” (18.12.91р.).[2].

Закон України “Про державну податкову службу в Україні” (26.01.93 р.) до системи державної податкової служби відносить: державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві і Севастополі, державні податкові адміністрації в районах, містах, районах міст. У складі органів державної податкової служби знаходяться спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими порушеннями (податкова міліція). [2]

За економічною сутністю податки є обов`язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна їз форм вирівнювання доходів юридичних і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефективніше використання для задоволення потреб суспільства в цілому і досягнення на цій основі зростання його добробуту. На перший погляд, податки виражають односторонні відносини держави з підприємцями та населенням під час їх сплати. Однак це лише поверховий підхід до вивчення цих явищ і процесів. На ділі податки дають змогу мати зворотний зв`язок із платниками завдяки фінансуванню відповідальних витрат. Цьому процесові приділяється велика увага з боку фінансової науки, і в ньому виявляється економічна сутність функцій держави та її реалізації.

За наявних умов недостатньо розглядати податки загалом. У кожній державі є багато податків і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність податків, зборів, відрахувань і платежів в державі становить її податкову систему. Податкова система кожної держави має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак. Структура податкової системи визначається, здебільшого, рівнем економічного розвитку держави, а також політичними силами, що перебувають при владі.

У класичному плані всі податки поділяються на державні й місцеві, прямі й опосередковані (непрямі), податки з юридичних і податки з фізичних осіб, натуральні й грошові, звичайні і надзвичайні. Податки, які надходять до державного бюджету, називаються державними . Вони встановлюються законами держави або декретами уряду. Місцеві податки та збори теж встановлюються законами держави, але місцеві органи влади мають повні права щодо обкладання цими податками. Вони можуть диференціювати ставки податків у межах вставки, визначеної законом, надати додаткових пільг окремим платникам, змінювати строки сплати.

Залежно від об`єкта оподаткування, податки поділяються на прямі і непрямі або опосередковані. Коли об`єктом оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід юридичної чи фізичної особи, то це податок прямий, він залежить величини певної власності. Прикладом цього можуть бути податки на прибуток підприємств, доходи громадян, на землю, майно тощо.

При непрямому оподаткуванні об`єктом є не дохід, а витрата. Податок, вірніше його величина, включається в ціну товару і сплачується при купівлі товару. Величина цього податку не пов`язана з доходами платника. Тому непрямі податки вважаються найсправедливішими, фіскальними, хоча мають певні переваги. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

На ранніх етапах розвитку суспільства податки мали натуральну форму. Вона може застосуватися і за надзвичайних умов-під час війни, в період кризи в економіці, коли в країні функціонує нестабільна національна грошова одиниця. Певного часу можуть вводитися надзвичайні податки, що зумовлюються війною або стихійним лихом. Прикладом можуть бути воєнні податки або відрахування до фонду Чорнобиля.

При введенні податки наділяються певними функціями або призначенням. Кожний податок виконує перед усім фіскальну функцію, тобто забезпечує надходження коштів до бюджету. Однак таке спрощене усвідомлення ролі податків немає достатніх підстав, бо запровадження будь-якого податку потребує чіткого визначення об`єкта чи суб`єкта оподаткування, строків сплати, переліку пільг, що надаються при оподаткуванні тощо.

При визначенні цих параметрів податку закладається його стимулюючий вплив на економічні процеси, що цей податок зумовлюють. Тому є всі підстави стверджувати, що податки виконують стимулюючу функцію. Майже не буває податків, які б цих функцій не виконували. Все залежить від того, який закладено механізм їхньої реалізації. Надмірне перевантаження податку пільговим оподаткуванням із метою стимулювання тих чи інших видів виробництв або споживання товарів, виконання робіт, надання послуг часто, замість стимулювання, призводить до протилежного - до зростання тінізації економіки.

Надання податкам стимулюючих функцій - досить складне та в економічному сенсі відповідальне завдання. Воно потребує глибоких наукових досліджень і всебічного обґрунтування. Суть питання в тому, що стимулюючи функції можуть бути закладені завдяки зміні або диференціації ставок податків, або ж повному звільненню від їх поставленої мети стосовно конкретного відрізку часу.

Отже, контр циклічні зміни в податках і державних витратах хоча й мають стабілізуючий вплив, але не можуть повністю усунути економічну нестабільність, адже автоматичні стабілізатори зменшують, а не зовсім усувають мультиплікативний вплив податків та державних видатків на економіку.

Проведення активної фіскальної політики ускладнюється труднощами макроекономічного прогнозування, які виникають внаслідок недосконалості економічної інформації, мінливості економічних очікувань тощо. Окрім того, фіскальна політика має значний внутрішній лаг-час від моменту зміни економічної ситуації до моменту прийняття відповідальних урядових рішень, оскільки застосування бюджетно-податкових заходів передбачає досить довге обґрунтування на законодавчому рівні. Щоб забезпечити певну стабільність фіскальної політики і зменшити вплив політичного бізнес-циклу та некомпетентних рішень на її проведення, економісти пропонують дотримуватися “твердого курсу” фіскальної політики відповідно з правилом “збалансованого бюджету”. Згідно з цим правилом, державний бюджет має збалансуватися або щорічно, або в довгостроковому періоді. Але проведення “твердого курсу” фіскальної політики не завжди є ефективним. Так, направленість фіскальної політики на щорічне збалансування бюджету зменшує ступінь “автоматичної” стабільності економіки, призводить до частих коливань податкових ставок, які зменшують інвестиційну активність, а також перерозподіляє поточні доходи економічних агентів на користь майбутніх поколінь. З погляду на стабілізацію економіки, ефективнішим є збалансування державного бюджету в довгостроковому періоді, яке може відбуватися на циклічній або функціональній основі. Така політика дозволяє підтримувати економічну стабільність не лише за рахунок дії “автоматичних” стабілізаторів, а й за допомогою “згладжування податків”, тобто утримання їх на постійному рівні з метою зменшення негативного впливу на економічні стимули.

Досконале податкове законодавство - ще недостатня умова для того щоб система оподаткування була ефективною. Самі собою законодавчо встановлені податки і збори ще не є ефективно діючою податковою системою.

Уся система оподаткування діє у соціально-економічному середовищі й має зв'язок із ним через законодавчі акти (вхід у систему). Метою системи (вихід із системи) є створення фінансових умов для виконання державою економічних і соціальних функцій. Цілі соціально-економічні системи завжди множині. Система оподаткування не буде ефективною, якщо вона виконуватиме тільки основну функцію - фіскальну. Фінансова практика виробила, а наука сформулювала ряд критеріїв, яким відповідає ефективна система оподаткування.

Податкова система може вважатися ефективною за двох умов: коли фінансово забезпечується виконання функцій держави і коли достатньо виконуються основні принципи оподаткування.

Якщо зробити аналіз того, як досягаються цілі нинішньою податковою системою, можна дійти висновку про недостатню ефективність.

Характеристика податкової системи буде неповною, якщо не встановити її місця у фінансовій системі взагалі. У структурі фінансової системи чотири сфери фінанси суб'єктів господарювання, державні фінанси, міжнародні фінанси, фінансовий ринок. У структурі державних фінансів чотири ланки: державний бюджет, фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси державного сектора.

Як бачимо, податки не виділяються в окрему складову фінансової системи, мабуть, тут мається на увазі, що вони перебувають у складі державного бюджету як його доходна частина. Податки мають розглядатися як підсистема фінансової системи, оскільки з організаційної точки зору вони специфічні у порівнянні з державним бюджетом і державними фінансами. Специфіка податків чітко відображена у розділі 1 проекту Податкового кодексу України.

Вплив на податкову систему ззовні відбувається через податкове законодавство, яке розробляється виконавчою владою і приймається Верховною Радою України. Комплекс податкового законодавства має відбивати державну податкову політику. Причому податкову політику слід розуміти як діяльність держави у сфер встановлення правового регламентування й організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Податкова політика ведеться виходячи з певних принципів, що відображають її завдання. Виконання вимог принципів побудови податкової системи свідчить про ефективність податкової політики, за ступенем її відповідності про декларованим принципам можна зробити висновки про напрямок розвитку податкової системи, а відповідно й про його коригування.

Отже, система оподаткування в Україні являє собою сукупність податків і зборів - обов'язкових платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів, що справляються у визначеному порядку.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких відповідно до законодавчих актів, покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Об'єктом оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт і послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законом України про оподаткування.

Закон України “Про систему оподаткування” № 77/97-ВР від 18.02.97 р. визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обов'язки та відповідальність платників.

Отже, в ми охарактеризували систему оподаткування України, надали визначення таким категоріям, як податкова система, джерело, одиниця оподаткування, пільги і податкова ставка.

Ринковий тип економічних відносин передбачає втручання у них держави на рівні, що є мінімально достатнім для того, щоб забезпечити бажані темпи розвитку економіки у довготривалій перспективі. При цьому висувається певні вимоги до структури інструментів державного регулювання. них полягає у мінімізації використання адміністративних важелів. У таких умовах провідні позиції в державному регулюванні економіки займають податкові Інструменти. Податкове регулювання здійснюється шляхом змін елементів податків та зборів та Їх встановлення. Тобто інструментом податкового регулювання є податкова система країни. Її характеристики на кожен момент часу визначають можливості останньої в контексті реалізації регулюючої функції податків та відображають зворотній вплив заходів податкового регулювання на податкову систему.

Сказане обумовлює необхідність проведення детального аналізу податкової системи з позиції використання податків в якості регулятора перебігу економічних процесів у державі з метою пошуку шляхів до підвищення ефективності податкового регулювання розвитку підприємницької діяльності. Актуальність даного завдання посилюється тим, що дослідження вітчизняних вчених присвячені питанню податкової системи України, здебільшого оминають назначену у назві даної роботи тему. Наші дослідження свідчать, що основними кількісними і якісними моментами, які характеризують податкову систему з точки зору регулювання підприємницької діяльності є:

1. Частка податкових надходжень і доходу бюджету;

2. Структура податкової системи як питома вага окремих податків у доходах бюджетів та за класифікаційними ознаками податків;

З. Рівень податкового навантаження;

4. Відповідність податкової системи принципом її побудови встановленим як законодавчим шляхом, так і напрацьованим фінансовою наукою і практикою;

5. Наявність особливих режимів оподаткування для окремих категорій платників;

6. Рівень законодавчого забезпечення податкової системи.

Детальний розгляд всіх наведених аспектів вимагає викладення матеріалу, об'єм якого перевищує обсяг статті. Тому зупинимось на аналізі деяких із них.

Перші дві характеристики податкової системи забезпечують висвітлення питання стосовно бюджетних обмежень використання податків у якості регулятора розвитку підприємницької діяльності. Особливою актуальністю вказаний чинник податкового регулювання набуває нині в Україні з огляду на необхідність всебічного сприяння розвитку підприємництва, збільшення обсягів виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг. Тобто питання полягає у максимальному зниженні податкового тиску. Однак, його вирішення натикається на відповідні бюджетні (фіскальні) обмеження.

За період 1999-2003 років питома вага податкових надходжень до Зведеного бюджету України становить, в середньому, 70,5% при середньорічному зниженні значення даного показника у розмірі 1,4%. Основна частина податкових надходжень формується за рахунок трьох податків: податком на прибуток підприємств, податку на додану вартість та прибуткового податку з громадян. У середньому, протягом 1999-2003 років за Їх рахунок формувалось 52,6% загальних і 74,6% податкових доходів зведеного бюджету України. У структурі Державного та місцевих бюджетів також можна виокремити ті податки та збори, які забезпечують левову частку податкових надходжень. Так, у середньому, протягом аналізованого періоду 86,9% податкових надходжень до державного бюджету України було отримано від податків на прибуток підприємств, податком на додану вартість так акцизного збору (за результатами 1999 року до цього переліку включено також прибутковий податок з громадян). Що стосується доходів місцевих бюджетів, то податкову їх частину, в основному, формують прибутковий податок з громадян, податок на прибуток та збори за спеціальне використання природних ресурсів. Частка цих податків та зборів 1999-2003 роках становила у середньому 84,3% податкових надходжень.

З метою формування обґрунтованих висновків що до бюджетних обмежень податкового регулювання розвитку підприємництва, сказано слід доповнити аналізом стійкості динаміки структури податкових надходжень. Для цього нам розраховано показник дисперсії часток надходжень вІД окремих податків в загальній Їх сумі. Як свідчать отримані результати (табл.31.), дисперсія суми часток податків, які забезпечують переважну частину податкових доходів в бюджеті України є значно нижчою від значень їх індивідуальних дисперсій. Звідси можна зробити висновок про те, що податковій системі України притаманна властивість взаємодоповнення:

1. При значних коливаннях питомої ваги окремих податків у структурі податкових надходжень, коливання суми питомої ваги основних із них є відносно незначним;

2. Коливання структури податкових надходжень до Державного та місцевих бюджетів України є значно більшими, ніж коливання аналогічних показників що до Зведеного бюджету.

В умовах продовження процесів роздержавлення, які відбуваються в Україні, за відсутності достатніх передумов до росту бюджетних доходів від об'єктів державної власності, послаблення податкового навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності не повинно призводити до надання сукупних податкових надходжень до зведеного бюджету України. А тому

Вирішення цього завдання повинно супроводжуватись адекватним розширенням податкової бази. Разом з тим, ми вбачаємо можливості до здійснення регулювальних заходів використовуючи ті податки та збори, надходження від яких не є критичним з точки зору наповнення державного бюджету.

Так у 2005 р. до Держбюджету України надійшло 52,9 млрд. грн., що на 19,2 млрд. грн., або в 1,6 раза більше, ніж у минулому році. За рахунок покращання стану адміністрування ПДВ, посилення роботи з попередження його незаконного відшкодування збір ПДВ становив 23,8 млрд. грн., що на 7,1 млрд. грн., або на 42,4% більше, ніж у 2004 р. Велику увагу у 2005 р. податківці приділяли боротьбі з виплатою заробітної плати в конвертах, веденню подвійної бухгалтерії. Однак, за словами Олександра Кірєєва, результати цієї роботи ще не можуть повністю задовольняти, тому 2006 р. має стати роком подальшої легалізації заробітної плати.

Добрий старт зроблено в 2006 р. За січень 2006 р. збір до загального фонду держбюджету порівняно з аналогічним періодом минулого року зріс в 1,3 раза. Щодо перспектив наповнення Державного та Зведеного бюджетів України цього року Голова ДПА України зазначив: «Перед нами стоять складні завдання. Особливо напруженим буде перше півріччя. Для виконання поставлених завдань необхідно суттєво підвищити рівень правової, позовної та апеляційної роботи в судових органах, покращити контрольно-перевірочну роботу, вдосконалити методологію адміністрування збору податків». Колегія ДПА України своїм рішенням схвалила План заходів з реалізації основних напрямів роботи ДПА України у 2006 р. Пріоритетними завданнями на поточний рік визначено: забезпечення повноти та своєчасності надходження платежів до Державного та Зведеного бюджетів України, виконання бюджетного розпису Міністерства фінансів України на 2006 р. у повному обсязі; модернізація державної податкової служби України, прискорення інтеграції України до світового співтовариства; внесення ініціатив щодо вдосконалення податкового законодавства; удосконалення роботи з платниками податків, забезпечення гласності та прозорості в діяльності органів державної податкової служби; вжиття заходів щодо протидії проявам корупції в органах державної податкової служби.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гега П. та ін. Основи додаткового права. - К.: «Знання», 1998

2. Єпіфанов А.О. та ін. Бюджет і фінансова політика України. - К.: «Наукова думка», 1997

3. Закон України « Про систему оподаткування» від 17 лютого 1997

4. Закон України « Про внесення змін і доповнень до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997р.

5. Закон України «Про місцеві податки і збори» від 25.05.1999р. №565/99.

6. Климко Г.Н. Основи економічної теорії.-Київ. «Вища школа»-«Знання»,1997.

7. Найдьонов В., Махмудов О, Про реформування податкової системи //Економіка України-2001-№12

8. Опарін В.М. Фінанси.-К.,КНЕУ,1999

9. Головна державна податкова інспекція України. Основи оподаткування в Україні.-Київ. «Укртиппроект», 1998.

10. www.rambler.ru Податкова система в Україні

11. Семерей Ж.В До питання сутності податків// Економіка та держава-2005, №11, с.37-39

12. Ткаченко Т. Система оподаткування в Україні.

13. Ткаченко Т.»Податок на прибуток підприємств і прямі зарубіжні інвестиції» // Економіка України №4.- Київ. «Преса України»,1998,с.430

14. Турчинов О. Реформування оподаткування доходів громадян у сучасних умовах // Економіка України.-1999.-№2.

15. Томчинська М. «Оцінка податкової політики в Україні в 2000 і 2001рр.. та її майбутні перспективи»//Економіст.-2001.-№6