Банкрутство та фінансова санація підприємств

Чернігівский інститут інформації, бізнесу та права
Контрольна робота
З дисципліни "Банкрутство та фінансова санація підприємств"

Виконав студент групи М - 041

Письменний О. С.

Перевірила к.е.н., доцент

Бобришева - Шкарлет Т. О.

Чернігів 2008Ш Горизонтальний аналіз балансу

Ш Вертикальний аналіз балансу

Ш Розрахунок показників

Ш Висновки

Горизониальний аналiз балансу
Актив	2008	2007	вiхилення
	п. р.	к. р.	п. р.	к. р.	п. р.	к. р.
І. Необоротні активи
Незавершене будівництво	106,80	375,10	32,04	106,80	74,76	268,30
Основні засоби:
залишкова вартість	1 253,3	1 165,8	375,99	1 253,3	877,31	-87,50
первісна вартість	1 338,5	1 316,9	401,55	1 338,5	936,95	-21,60
знос	-85,20	-151,10	-25,56	-85,20	-59,64	-65,90
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість	-	-		-
первісна вартість	-	-		-
накопичена амортизація	( )	( )		( )
Довгострокові фінансові інвестиції	-	-		-
Інші необоротні активи	-	-		-
Усього за розділом І	1 360,1	1 540,9	408,03	1 360,1	952,07	180,80
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	-	7,6		-
Поточні біологічні активи	-	-		-
Готова продукція	-	-		-
Дебіторська заборгованість
чиста реалізаційна вартість		18,2				18,20
первісна вартість		18,2				18,20
резерв сумнівних боргів	( )			( )
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом	-	-		-
Інша поточна дебіторська заборгованість	761,2	745,4	228,36	761,20	532,84	-15,80
Поточні фінансові інвестиції	-	-		-
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті	1,8	3,1	0,54	1,8	1,26	1,30
в іноземній валюті	-	-		-
Інші оборотні активи	-	-		-
Усього за розділом II	763,0	774,3	228,90	763,0	534,10	11,30
III. Витрати майбутніх періодів	-			-
Баланс	2 123,1	2 315,2	636,93	2 123,1	1486,17	192,10
Пасив
І. Власний капітал
Статутний капітал	40,0	40,0	12,00	40,0	28,00
Додатковий капітал	1 231,3	1 231,3	369,39	1 231,3	861,91
Резервний капітал	-	-		-
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	148,8	588,0	44,64	148,8	104,16	439,20
Неоплачений капітал	( - )	( )		( - )
Усього за розділом І	1 420,1	1 859,3	426,03	1 420,1	994,07	439,20
II. Забезпечення таких витрат і цільове фінансування	-	-		-
III. Довгострокові зобов'язання	-	-		-
IV. Поточні зобов'язання			0,00
Короткострокові кредити банків			0,00
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	574,9	436,5	172,47	574,9	402,43	-138,40
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	-	15,5		-
Поточні зобов'язання за розрахунками:			0,00			0,00
з бюджетом	2,4	3,9	0,72	2,4	1,68	1,50

Продовження

зі страхування	-	-		-
з оплати праці	-	-		-
Інші поточні зобов'язання	-	-		-
Усього за розділом IV	711,0	455,9	213,30	711,0	497,70	-255,10
V. Доходи майбутніх періодів	-	-		-
Баланс	2 131,1	2 315,2	639,33	2 131,1	1491,77	184,10

Зрозуміло, що факт збільшення залишків за позитивними статтями, а також за статтями "основні засоби", "нематеріальні активи", окремими статтями розділу "запаси свідчить про поліпшення фінансового стану , зростання інтенсивності виробництва розширення самого виробництва. Зростання "хворих" статей, навпаки, є негативним явищем у фінансовому плані.

В умовах інфляції не доцільно мати великі залишки грошових коштів на рахунках у банках. По-перше, це призведе до їхнього знецінення, а по-друге, кошти повинні бути постійно в обороті. З особливою увагою необхідно розглядати причини збільшення залишку готової продукції. Це може бути пов'язане із завищенням ціни, перевиробництвом, залишком браку, нестандарту тощо.

Варіантом горизонтального аналізу є трендовий аналіз, за якого кожну позицію звітності порівнюють з попередніми періодами і визначають тренд, тобто основну тенденцію динаміки показника, звільнену від випадкових впливів та індивідуальних особливостей періодів.

Далі в процесі аналізу визначають співвідношення окремих статей активу і пасиву балансу, їхню частку в загальній сумі балансу, розраховують суми відхилень у структурі основних статей балансу порівняно з попередніми періодами і роблять висновок про характер змін у складі активів, джерела їхнього формування і взаємозумовленості. У цьому поля-гас суть вертикального аналізу балансу.

У формуванні висновків слід детальніше вивчати причини зростання сум за статтями "Незавершене будівництво", "Довгострокові фінансові вкладення", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Відстрочені податкові активи", оскільки названі активи не беруть участі у виробничому обороті, і за певних умов збільшення їхньої частки не вплине позитивно на результати господарсько-фінансової діяльності.

Крім цього, необхідно відстежити забезпеченість витрат на капітальні вкладення і будівництво відповідними джерелами фінансування, тому що іммобілізація коштів основної діяльності в капітальне будівництво і формування стада негативно вплине на фінансову діяльність підприємства.

Позитивної оцінки заслуговує збільшення частки оборотних активів. Це може бути свідченням формування мобільнішої структури активів, яка сприяє прискоренню обігу оборотних засобів і тим самим поліпшує фінансовий стан підприємства за умови, що це не є наслідком згортання виробничої бази. При вивченні структури оборотних активів позитивним моментом може бути збільшення незавершеного виробництва (якщо це не є наслідком інфляційних процесів), готової продукції (за відсутності браку, нестандарту та неконкурентоспроможної продукції). За певних умов позитивним є збільшення виробничих запасів, тварин на вирощуванні та відгодівлі. За інших рівних умов скоріше негативним є збільшення дебіторської заборгованості.

Аналізуючи структуру пасиву, відзначають частку власних джерел (капітал, резерви) і залучених. Збільшення частки власних джерел оцінюють позитивно, а частки кредиторської заборгованості негативно.

Незалежно від перших висновків про якість структурних змін у балансі для підбиття підсумку аналізу необхідно зробити висновки, оцінити причини виникнення негативних наслідків, якщо вони існують, їхнє обгрунтування та запропонувати можливі шляхи їх подолання.

Актив	2008	2007	Відхилення
І. Необоротні активи
Незавершене будівництво	24,34	7,85	-16
Основні засоби:
залишкова вартість	75,66	92,15	16
первісна вартість	85,46	98,41	13
знос	-9,81	-6,26	4
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість
первісна вартість
накопичена амортизація
Довгострокові фінансові інвестиції
Інші необоротні активи
Усього за розділом І	175,66	192,15	16
II. Оборотні активи
Виробничі запаси	0,98		-1
Поточні біологічні активи
Готова продукція
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість	2,35		-2
первісна вартість
резерв сумнівних боргів
Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом
Інша поточна дебіторська заборгованість	96,27	99,76	3
Поточні фінансові інвестиції			0
в національній валюті	0,40	0,24	0
в іноземній валюті
Інші оборотні активи
Усього за розділом II	100,00	100,00
III. Витрати майбутніх періодів
Баланс
Пасив
І. Власний капітал
Статутний капітал	2,15	2,8167	-0,67
Додатковий капітал	66,22	86,71	-20,48
Резервний капітал
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	31,62	10,48	21,15
Неоплачений капітал
Усього за розділом І	100,00	100,00
II. Забезпечення таких витрат і цільове фінансування
III. Довгострокові зобов'язання
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	95,74	80,86	14,89
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	3,40		3,40
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з бюджетом	0,86	0,34	0,52
зі страхування
з оплати праці
Інші поточні зобов'язання
Усього за розділом IV	100,86	81,20	19,66
V. Доходи майбутніх періодів
Баланс

Коефіцієнти ділової активності

До цієї групи належать показники, які характеризують ефективність використання передусім активів підприємства та окремих пасивів. Розглянемо методику розрахунку та зміст кожного з них.

Коефіцієнт оборотності активів є базовим для характеристики ефективності використання активів. Його розраховують як відношення чистого обсягу продажу до загальної вартості активів:

Коа = ЧОП/ВА

Коа = 633.4/1697.48=0.37

Величину активів краще брати як середню величину на початку і вкінці року, оскільки можливі випадки значних змін у їхній наявності та вартісній оцінці.

Коефіцієнт оборотності активів дає уявлення про те, скільки продукції реалізує підприємство, виходячи із наявності у неї окремої кількості активів. Інакше кажучи, цей коефіцієнт свідчить, наскільки зміни у наявних активах пов'язані зі змінами чистого обсягу продажу. У разі коли чистий обсяг продажу збільшується швидшими темпами, ніж величина активів, це є свідченням підвищення ефективності використання останніх. Як наслідок підвищуються можливості підприємства до оновлення та модернізації виробничих потужностей.

Під час аналізу цього коефіцієнта необхідно також звертати увагу на те, чи пов'язане його збільшення зі зменшенням балансової вартості основних засобів. Якщо такий факт має місце протягом кількох років, це може свідчити про можливі проблеми підприємства з інвестиціями. То" цей коефіцієнт, як, до речі, і всі інші, необхідно розглядати взаємозв'язку з іншими коефіцієнтами, щоб уявити реали картину фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості має таку формулу розрахунку:

Rод= Ор/Одт

Rод= 760.1/608.96=1.25

Формула має загальний характер. Але методики розрахунку її складників можуть бути різними. Найпрактичнішим є такий варіант.

Спочатку визначають загальний обсяг продажу підприємством у кредит. У разі, коли підприємство реалізує всю свою продукцію в кредит, ця сума буде дорівнювати загальному обсягу реалізації. Коли ж підприємство здійснює продаж і в кредит, і за готівку (передоплату), то обсяги реалізації за готівку (передоплату) необхідно виключити із загального обсягу реалізації. Це зумовлено тим, що відсоток готівку (передоплату) включає ризик неодержання платежі.

Величина загальної суми дебіторської заборгованості буде дорівнювати сумі дебіторської заборгованості за конкретні ми господарськими операціями впродовж облікового період.

Однак розрахунок за наведеною методикою можна проводити, використовуючи дані аналітичного обліку. Коли ж ТІ можливості немає, можна проводити розрахунок коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості за спрощеною дикою, використовуючи дані фінансової звітності.

Методика розрахунку показників при ньому така:

визначається середня величина дебіторської заборгованості за звітний період (рік, квартал) як середня величі її залишків па початок та кінець відповідного періоду;

обсяг реалізації вважається рівнем загального обсягу продажу.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості харак-
теризує цілу низку господарських явищ:

відображає ефективність політики компанії з кредитування покупців з точки зору збору оплати за реалізацію в кредит;

характеризує рівень комерційного ринку, зумовленого реалізацією товару в кредит;

допомагає порівнювати умови кредитування покупців на певному підприємстві (звичайно, якщо вони існують) з умовами кредитування конкурентів та середньо галузевими.

У цілому вважається, що чим більше значення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, тим відповідно менший ризик неодержання платежів підприємством. Але з іншого боку, досвід багатьох компаній у розвинених країнах свідчить про необхідність надання покупцям відстрочки у платі за свою продукцію. Інакше в умовах конкуренції вони можуть втратити ринки збуту своєї продукції. Вітчизняні компанії та підприємства ще мають опановувати всі тонкощі технології ведення кредитної політики.

Тривалість обороту дебіторської заборгованості розраховують діленням 365(360) днів на величину коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості. Якщо аналіз проводять за даними квартальної звітності, кількість днів буде відповідно дорівнювати 90.

Тд = 365/ Rод = 365/1.25 = 292

Коефіцієнт оборотності засобів дорівнює відношенню виручки від реалізації продукції до величніш оборотних засобів:

R обз = Ор/Оо = 760.1/495.95 = 1.63

Величину оборотних засобів краще брати як середній показник залишків оборотних засобів па початок і кінець року чи кварталу.

Зниження швидкості обігу оборотних засобів може свідчити про наявність у підприємства цілої низки проблем, а саме:

зменшення обсягу реалізації продукції;

-- наявність неефективної системи постачання сировини матеріалів;

збільшення дебіторської заборгованості покупців продукції;

збільшення залишків готової продукції.

У конкретних випадках можуть бутті й інші фактори, що негативно впливали на швидкість обігу оборотних засобів.

Фондовіддача -- це ключовий показник, який характеризує ефективність використання основних засобів. Його розраховують як відношення обсягу реалізації продукції до вартості основних засобів:

Ф = Ор/ВЗ = 760.1/814.64 = 0.63

Високий рівень цього коефіцієнта може свідчити про відносне зниження частки зношення основних засобів у собівартості продукції. Тим часом, причиною цього може бути й те, що підприємство використовує застаріле виробниче обладнання.

Підвищення рівня фондовіддачі вище середнього у певній галузі є ознакою високого рівня завантаженості виробничі потужностей, що саме по собі свідчить про високий рівень ефективності їхнього використання. Різке зниження рівня фондовіддачі порівняно з попереднім періодом може свідчити про придбання нових основних засобів і не обов'язково про зниження ефективності їхнього використання. Тому необхідно в кожному конкретному випадку проводити додаткові дослідження щодо причини зміни коефіцієнта фондовіддачі.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу (коефіцієнт адекватності інвестування) розраховується діленням чистого обсягу продажу на величину власного капіталу підприємства:

Кобк =ЧОП/ВК =633.4/923.2=0.68

Коефіцієнт оборотності власного капіталу, який інакше називається коефіцієнтом адекватності інвестування, свідчить про те, наскільки масштаб діяльності підприємства (характеризованого через обсяги продажу) забезпечується власним капіталом. Якщо в аналізованого підприємства цей коефіцієнт значно перевищує середньогалузевий, це свідчитиме про те, що підприємство максимальною мірою використовує кожну грошову одиницю вкладених власниками коштів.

Коефіцієнти рентабельності

Такі коефіцієнти дають можливість оцінити рівень прибутковості використання активів і пасивів підприємства, господарської діяльності. Для цього використовують відношення різних видів прибутку (чистого, прибутку від реалізації) до І відповідних показників. Якщо підприємство має значні коливання рівня рентабельності, недостатній його рівень чиї навіть збитковий, усі ці факти можуть бути підставою для висновку про його нестійкий фінансовий стан. А якщо підприємство збиткове протягом кількох років, можна з досить високим ступенем імовірності стверджувати, що його фінансовий стан критичний.

Існує значна кількість показників рентабельності, які значною мірою дублюють один одного. Тому розглянемо лише головні з них.

Коефіцієнт рентабельності активів -- це співвідношення балансового або чистого прибутку з середньорічною (середньоквартальною) величиною активів:

Rра =ЧП/СА=439.2/1380.01 = 0.31

Залежно від галузевої специфіки в. західних компаніях цей коефіцієнт, як правило, перебуває у межах від 0,6 до 25,3. Оскільки в знаменнику формули використовують величину ї робочого капіталу, то можлива ситуація, коли коефіцієнт достатності робочого капіталу матиме, як, до речі, і коефіцієнт і маневреності робочого капіталу, від'ємне значення. Крім тою, теоретично можлива ситуація, за якої величина робочого капіталу буде дорівнювати пулю. У цьому разі відношення втрачає силу. Тому в такому разі прийнято говорити про значення коефіцієнта як безкінечно велике.

Співвідношення прибутку й активів,відображає можливість підприємства до їх оновлення без залучення зовнішніх джерел фінансування. Чим більший цей показник, тим більша можливість підприємства для фінансування свого розвитку. Якщо ж динаміка цього показника має тенденцію до зменшення, це означатиме, що з часом підприємство втратить можливість самостійно фінансувати оновлення своїх основних та оборотних засобів.

У разі від'ємного значення коефіцієнта це означатиме для підприємства необхідність залучення коштів для фінансування оборотних активів і зменшення власного капіталу.

Коефіцієнт рентабельності реалізації-- найпоширеніший показник цієї групи. Його розраховують як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції:

Товп = ВК/ЧП = 923.06/439.2=2.1

Показники періоду окупності власного капіталу показують час (у роках, кварталах), упродовж якого власники можуть сподіватися на повернення своїх коштів. Однак таке трактування цього показника досить умовне. Це пов'язано з тим, що, на виплату дивідендів власникам витрачають лише окрему частину прибутку, а, по-друге, при розрахунку тривалості окупності власного капіталу не враховують фактори часу та рівня дисконтних ставок. Про врахування впливу цих факторів йтиметься в наступних розділах.

Коефіцієнти структури капіталу

Така група показників характеризує співвідношення двох головних складників активу балансу (необоротних та оборотних активів) і двох головних складників пасиву балансу (власного і залученого капіталу) між собою та відповідно пов'язаних розділів активу і пасиву. Це дає змогу оцінити як структури активу та пасиву балансу, так і забезпеченість відповідних активів відповідними джерелами фінансування. У разі відхилення цих співвідношень від оптимальних і середньогалузевих можна дійти відповідних висновків щодо фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт фінансової стабільності дорівнює відношенню власного капіталу до залученого:

КФС =ВК/ЗК=923.06/604.35=1.5

Нормативне значення цього коефіцієнта для вітчизняних підприємств дорівнює одиниці. Але, як свідчить досвід багатьох західних компаній, його величина коливається в досить Широких межах залежно від галузевої належності підприємства. Більшість західних аналітиків уважають оптимальним значення коефіцієнта фінансової стабільності від 0,5 до 0,7. У вітчизняних сільськогосподарських підприємств останнім часом він перебуває, як правило, в межах від 4 до 6. Це значення є свідченням того, що підприємства ведуть виробничу діяльність майже цілком за рахунок власних ресурсів, які у своїй більшості дуже обмежені. Як наслідок, не закуповують нову техніку, забезпеченість сировиною та матеріальними засобами перебуває на низькому рівні.

Коефіцієнт фінансового левериджу --це відношення довгострокових пасивів до власного капіталу:

Кфз =ДЗ/ВК=373.69/923.06=0.42

Цей коефіцієнт дає змогу оцінити фінансову стабільність підприємства з точки зору структури джерела фінансування необоротних активів і робочого капіталу. Як відомо, власний капітал підприємства та довгострокові зобов'язання є джерелами фінансування саме цих видів активів.

Уважають, що коефіцієнт фінансового левериджу не повинен перевищувати одиниці, інакше фінансовий ризик буде значним, і підприємство може потрапити у залежність від, зовнішнього джерела фі нансування.

Коефіцієнт структури довгостроковії у вкладень найтіснішим чином пов'язаний з попереднім показником і його розраховують як відношення довгострокових зобов'язань до необоротних активів:

Ксдв =ДЗ/НА=373.69/884.06=0.66

Коефіцієнт структури довгострокових вкладень допомагає оцінити частку зовнішніх джерел фінансування необоротних активів. На жаль, у більшості вітчизняних підприємств значення коефіцієнта структури довгострокових вкладеш, дорівнює нулю чи майже дорівнює. Це є свідченням відсутності довгострокових кредитів і позик у підприємства. Як наслідок більшість із них не мають можливостей до оновлення своїх виробничих потужностей та придбання нових технологій виробництва.

Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом показує частку власного капіталу в загальному обсязі капіталу підприємства. Він відповідно дорівнює відношенню власного капіталу до всього капіталу підприємства:

Кзвн = ВК/?К = 923.06/1385.21=0.66

Щодо оптимального значення цього коефіцієнта існують різні думки. Багато аналітиків вважають, що він не повинен бути меншим за 0,5--0,6. Хоча, наприклад, у японських компаніях він, як правило, дорівнює 0,2--0,3. У більшості вітчизняних сільськогосподарських підприємств значення цього коефіцієнта коливається в межах 0,8--0,9, що, безумовно, не є свідченням їхньої фінансової стабільності, а свідчить лише про відсутність зовнішнього фінансування. Таким чином, аналізуючи коефіцієнт забезпеченості власним капіталом, необхідно передусім звертати увагу на наявність економічно виправданих зовнішніх джерел фінансування в пасиві балансу. Якщо підприємство має чіткий бізнес-план, веде агресивну політику, спрямовану на завоювання ринків збуту своєї продукції, розширює виробничі потужності, то величина коефіцієнта забезпеченості власним капіталом навіть 0,2--0,3 не свідчить про його критичний фінансовий стан. Тим часом, якщо більшість залученого капіталу являє собою прострочену кредиторську заборгованість та кредити, не сплачені в строк, то і величина коефіцієнта забезпеченості власним капіталом 0,8--0,9 може виявитися занадто низькою.

Коефіцієнт співвідношення поточних зобов'язань і власного капіталу дає змогу порівняти суму короткострокових кредитів, позикових коштів, довгострокових зобов'язань, належних до виплати у поточному році, та кредиторської заборгованості з власним капіталом підприємства. Формула його розрахунку відповідно така:

Кпзв =ПЗ/ВК=462.15/923.06=0.5

Співвідношення поточних зобов'язань і власного капіталу не повинно перевищувати одиниці, інакше фінансовий стан підприємства буде критичним. З фінансової точки зору більш сприятливим є низький рівень співвідношення поточних пасивів і власного капіталу, оскільки це свідчитиме про нижчу залежність підприємства від короткострокового фінансування.

Співвідношення необоротних активів і власного капіталу. Як і наведені вище коефіцієнти фінансового левериджу та структури довгострокових вкладень, цей показник дає можливість оцінити загальний фінансовий стан підприємства через співвідношення необоротних активів з джерелами їхнього фінансування. Формула його розрахунку така:

Кнавк =НА/ВК=884.06/923.06=0.95

У практиці західних компаній найбільш поширені значення цього коефіцієнта коливаються в межах від 0,5 до 1,3. Якщо значення зазначеного коефіцієнта перевищує одиницю, це означатиме, що підприємству не вистачає власних коштів для фінансування придбання основних засобів та інших необоротних активів і воно залучає для цього зовнішнє фінансування. При цьому важливо звернути увагу, за рахунок яких зовнішніх джерел фінансується інша частина необоротних активів. Якщо це довгострокові зобов'язання, то це цілком нормальна ситуація. Коли ж джерелом фінансування виступають поточні пасиви, не може бути свідченням критичного фінансового стану підприємства.

Пожитки ліквідності та платоспроможності

Ця група показників характеризує можливості підприємства вчасно розраховуватися за своїми порочними зобов'язаннями.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дає змогу оцінити можливості господарства щодо миттєвого погашення своїх поточних зобов'язань. Його розраховують як відношення грошових коштів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань:

Кол=ГК/ПЗ=1.17/462.15=0.002

Нормативним значенням коефіцієнта абсолютної ліквідності вважають рівень 0,2. Але це досить умовна величина. Річ у тім, що значні залишки грошових коштів па рахунках у банку чи касі можуть свідчити про неефективну політику щодо їх використання, невдало складені чи відсутні плани грошових потоків. Підприємству важливо мати наявні грошові кошти па дату відповідних платежів, а не завжди. Тому аналізуючи коефіцієнт абсолютної ліквідності, необхідно звернути увагу па структури поточних зобов'язань. Якщо останні є економічно виправданими, то значення коефіцієнта абсолютної ліквідності, менше за нормативне, не є свідченням проблем у підприємства з погашенням своїх поточних зобов'язань. Коли ж величина нього показника буде більше нормативної, але при цьому в підприємства є значні обсяги невиправданих економічно поточних зобов'язань, це означатиме низьку абсолютну ліквідність підприємства та свідчить про недалекоглядну політику керівництва у сфері розрахунків.

Коефіцієнт проміжної ліквідності (як видно із його назви) відображає проміжну ліквідність підприємства. Він дорівнює відношенню грошових коштів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості до поточних зобов'язань:

Кол=ГК/ПЗ=1.17/462.15=0.002

Оптимальним вважають значення цього коефіцієнта у межах від 0,6 до 1 (залежно від специфіки кожної галузі). При його аналізі необхідно особливу увагу звернути на структуру дебіторської заборгованості. Якщо в структурі значну частку займає дебіторська заборгованість, не сплачена в строк, чи сумнівна дебіторська заборгованість, то необхідно детально розібратися з кожним дебітором, виявивши його можливості оплатити свої рахунки. Якщо ймовірність одержання заборгованості незначна, її необхідно виключити із загальної величини дебіторської заборгованості під час розрахунку коефіцієнта проміжної ліквідності. Крім того, при цьому необхідно також звернути увагу на тривалість оборогу дебіторської заборгованості. Якщо остання значно перевищує середньо галузевий рівень, імовірність неодержання платежів буде підвищуватися.

Коефіцієнт загального покриття дорівнює відношенню всіх оборотних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань:

Кзп = ОА/ПЗ= 495.95/462.15=1.07

Раніше вважалося, що коефіцієнт загального покриття не повинен бути меншим двох. Сьогодні відносно надійним вважається його рівень у межах 1,3-1,7. Однак при цьому необхідно враховувати багато обставин. Так, значний вплив на можливості підприємства розрахуватися за своїми поточними зобов'язаннями виявляє структура та ліквідність матеріально-виробничих запасів, незавершеного виробництва. Тому при однаковому значенні коефіцієнта загального покриття реальна можливість різних підприємств може відрізнятися. Також необхідно враховувати тривалість обороту матеріально-виробничих запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості. Якщо перші два показники значно перевищують третій, у підприємства можуть виникнути проблеми із своєчасною оплатою своїх поточних зобов'язань навіть при високому значенні коефіцієнта загального покриття.

Аналіз ймовірного банкрутства підприємства

Провести аналіз можливого виникнення кризового стану підприємства, його ймовірного банкрутства за будь-якими двома методами.

Так , наприклад, використання індикатора Едварда І. Альтмана дає можливість 90 відсоткового прогнозування кризового етапу та імовірного краху бізнесу на рік вперед і 80 відсоткову гарантію -- на два роки вперед. Таким чином кількісний індикатор "Z -рахунок Альтмана" є одним з множини фінансово - економічних інструментів визначення кризового стану підприємства та подальшого застосування процедур банкрутства. Він розраховується за формуло:

Z = (923.06/1380)*1.2+(96.72/1380.01)*1.4+(760.1/1380)*3,3+633.4/1380

=0.66+0.1+1,81+0,45=3,02

Висновки: під час проведення аналізу балансу було встановлено що такі статті балансу як "Незавершене будівництво", "Грошові кошти" мали позитивну динаміку зростання залишків по зазначеним статтям, що свідчить про здоровий фінансовий стан підприємства.

Розраховані показники засвідчили про стабільну роботу підприємства.

Для покращення діяльності слід звернути увагу на:

1. Коефіцієнт забезпеченості власним капіталом

2. Коефіцієнт співвідношення поточних зобов'язань і власного капіталу

3. Коефіцієнт проміжної ліквідності

4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Наведені показники під час розрахунку виявилися меншими за нормативні і тому заслуговують першочергової уваги під час діагностики роботи підприємства.

Покращивши данні показники підприємство зможе ще більше покращити свій фінансовий стан.