Кредит як соціально – економічне явище

1

Реферат на тему:

«Кредит як соціально - економічне явище»

Кредит як соціально - економічне явище

Кредит і кредитні відносини відіграють важливу роль в житті людини. На перший погляд може здатися, що такі поняття специфічні й характерні лише для окремої сфери людської діяльності, а саме економіки, проте ширший аспект проблем дає нам уявлення про те, що кредит пронизує усе суспільство і формує його соціально - економічний каркас.

Людина від народження вступає у кредитні (зобов'язальні та довірчі) відносини зі своїми батьками, а з часом і з іншими членами суспільства: людьми, організаціями, підприємствами, владою і таке інше. Кредитні відносини існують і в політиці - між тими, хто прагне до влади у державі та її громадянами; у науці - між тими, хто поширює знання, і тими, хто їх здобуває, і, звичайно, в економіці.

Більш того, кредит є основою нормування відносин людини з довкіллям: людина, користуючись благами природи, вступає у боргові відносини з нею. На думку А. Шопенгауера, саме народження людини породжує питання, що «наше життя містить певну заборгованість». Ця заборгованість виявляється у зобов'язаннях homo sapiens перед природотворними силами, які надали їй певні блага, починаючи від користі довкілля і закінчуючи особистими благами. Доречно пригадати вислів старогрецьких мудреців: «Кредит так само старий, як і саме людство»

Таким чином, кожна людина, як усе суспільство, пов'язана з іншими людьми й природою кредит і не може існувати без зобов'язальних відносин. З огляду на це кредит здавна є основним поняттям не лише в економіці, а в інших цивільно - правових та духовно - етичних сферах людського спілкування.

Над проблемами довіри і відповідальності працювали й працюють як учені, так і представники різних конфесій і люди художньої творчості. У цьому, на наш погляд, полягає особлива риса кредиту, що робить його загальнолюдською і міжнауковою категорією. Істотний внесок у розвиток концепцій зобов'язань, відповідальності віри й довіри зробили такі видатні особистості, як: Хома Аквінський, Давид Юм, Мартін Лютер, Микола Бунге та інші.

У наш час над проблемами боргу як духовного, філософсько - психологічного та економічного поняття працювали Віктор Франкл, Френсіс Фукуяма…

Незважаючи на величезну кількість робіт з цього напрямку досліджень, ми не тільки не маємо сьогодні загальної наукової теорії кредиту, у нас відсутній системний підхід до розв'язання проблем, пов'язаних з цією важливою категорією.

Такий стан справ зумовлений тим, що в сучасній науці існує диференціація наукових пошуків, яка, з одного боку, сприяє поглибленню досліджень проблеми а з іншого, наявний розрив зв'язків між науками не забезпечує усебічного підходу до проблеми та якісного її розв'язання. Тому деякі вчені вважають, що міждисциплінарний аналіз останнім часом став не просто академічною програмою, а нагальною потребою. Більш того, абстрактні логічні підходи, які сьогодні переважають у сучасній науці, можуть привести дослідника до помилкових поглядів на предмети і явища.

Сьогодні монетарна наука досягла найбільших результатів у пізнанні проблем кредиту, що виявляється ось у чому. По - перше, знання суті грошей, законів і принципів їх використання дає можливість чіткіше висвітлити різні сторони кредиту: від його суті до основних норм його формування. Водночас сучасні гроші, що за своєю суттю є кредитом є тією частиною нормативних відносин, яка ж ними і встановлюється у суспільстві.

[О. Євнух, Суть грошей, закони і принципи їх використання]

По - друге, здатність грошей відображати кількісно - суспільні відносини зробила останні раціональнішими і надійнішими. Монетарні підходи забезпечили ідентичність і відмінність багатьох боргових відносин.

Гроші звели якісний бік кредиту до кількісних показників. Сьогодні розв'язання багатьох проблем щодо формування і виконання зобов'язань відбувається шляхом їх ідентифікації на підставі фінансових вимірів, а в цьому , з погляду сучасної науки, і полягає пізнання і бачення природи речей та явищ.

Отже, гроші, з одного боку, абстрагують боргові відносини в економіці, надають їм об'єктивного характеру і тим самим виявляють властиві їм правила, а з іншого боку, вони здатні їх вимірювати та встановлювати їм кількісні показники.

Таким чином гроші зробили суспільну категорію кредиту більш науковою, а отже, і більш дослідженою. Водночас ми не можемо не помічати того, що фінансова наука, абстрагуючи боргові відносини, виявляючи і вимірюючи загальні закономірності, втрачає з поля зору особливість з їх характерними особливостями, які, зрештою, і визначають ці боргові відносини.

Усе це й зумовило потребу усебічного підходу до розроблення теорії кредиту. У зв'язку з тим, що наукова думка, і насамперед економічна, ще не мають єдиного розуміння суті кредиту.

Історично під кредитом розуміють борг, який виникає між членами суспільства. В економічній науці країн пост соціалізму кредит найчастіше учені розглядають як економічні або грошові відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та їх використання на умовах повернення і оплати.

[М. І. Савлу / Гроші та кредит].

Воднораз ширший погляд на проблему дає можливість визначити суть кредиту як певних благ, наданих у тимчасове користування. Таке розуміння кредиту, робить його не лише конкретним, легко вимірюваним і зрозумілим практикам - економістам, а й більш пізнавальним.

Блага завжди пов'язують з поняттям вартості. Якісна складова вартості відображає обмежену корисність предмета або явища, яку використовує людина і суспільство для задоволення потреб. При цьому обмежені блага людина, підприємство і суспільство можуть збільшувати тільки шляхом надання їх тим, хто їх потребує, на певних принципах, в тому числі і на принципі взаємокредитування.

[О. Євтух/ Концептуально про власність// Актуальні проблеми економіки].

Таким чином, кредит як економічне і загальнонаукове поняття є обмеженою корисністю, яку надають тим, хто її потребує, на поворотно - зростаючих умовах. Блага, що надають на таких умовах, можуть бути як у матеріальних, так і не матеріальних формах. Для ефективного використання ми повинні завжди надавати їм економічну оцінку. Таким інструментом оцінки є гроші. На жаль, суспільство поки що не навчилося оцінювати у грошах усі зобов'язання.

Вивчення кредиту як суспільного явища доволі складна справа. Для глибшого наукового пізнання предмета дослідження й пошуку шляхів ефективного управління кредитним процесом пропонуємо використовувати теорію нормування. Ця теорія дає можливість виявити певні норми й нормативи, що забезпечують пізнання процесів, явищ і ефективне управління ними. Потреба визначення норм і нормативів - завдання будь - якої теорії. Не виняток і теорія кредиту, яка висвітлює, крім суті кредиту, ще й певні закономірності, принципи та методи роботи з ними.

Принцип формування кредиту. Як відомо, фінансова наука озброює нас певними принципами кредитування, які умовно можна поділити на загальноекономічні і на спеціальні.

Як відомо, кредит зародився як на споріднених зв'язках, так і на засадах певних традицій і релігій. Генетичний аналіз свідчить, що насамперед формування кредиту базується на прагненні людини надавати допомогу іншим людям. Психологи Ш. Блер і В Франкл вважають, що таке прагнення зумовлене природною спрямованістю людини на створення цінностей.

[В. Франкл / Воля к смислу, - с. 243].

Потреба розвитку продуктивних сил вивела з часом кредитні відносини за межі окремої общини і додала їм широкого характеру. Кредит почали надавати не лише на основі родових традицій, релігійних зв'язків, а стали дедалі більше зважати на ділові якості людини: її здібності, навички, моральність тощо. На підставі такого підходу почали широко використовувати поняття «довіра», яке у подальшому стало головною умовою надання кредиту.

Не випадково в основі латинського слова кредит лежить корінь credo - віра, що означає об'єднання людей і створення фундаменту для довірчих відносин у суспільстві. Довіра стала певним фундаментом для створення перших фінансово - кредитних товариств у Новому Вавилоні і Стародавній Греції та для формування системи зобов'язань в інших сферах людської діяльності.

Такий підхід дає можливість усвідомити, що слово «довіра» якнайповніше відображає основоположне правило кредитування. Без довіри не можна надавати кредит, укладати зобов'язальні відносини, тому не можна погодитися з професором Ф. Фукуямою, який зазначав, що довіра - це побічний продукт соціальних норм. Довіра - це одна з найважливіших норм і основний принцип кредитування. З метою забезпечення ширшого погляду на цю категорію пропонуємо назвати основоположний принцип кредитування словосполученням «довіра - відповідальність», яке глибше за змістом порівняно з фінансовим поняттям «кредитоспроможність». Доповнюючи слово довіра словом відповідальність, ми забезпечуємо природний взаємозв'язок двох сторін кредитного процесу.

Довіра і відповідальність це категорії багатьох суспільних наук, які безпосередньо причетні до формування взаємокредитного суспільства, що забезпечує багатство людини й нації.

[М. Савлук. Довіра населення як чинник ефективної банківської діяльності].

У країнах, де громадяни виявляють високу відповідальність, вища довіра у суспільстві, сильніше розвинені кредитні відносини, вищий розвиток цивілізації. Прикладом таких країн є Японія, Німеччина, США та низка інших.

Від чого залежить рівень довірчо - відповідальних відносин у суспільстві? На думку Г. Зіммеля, Ф. Фукуями, В. Канке, головними чинниками формування цих відносин є природні чинники (вроджені риси людини, природні умови її проживання, наявність природних благ у країні), духовне і громадське виховання. Важливу роль у формуванні відповідальності у людини має рівень усвідомлення нею свого призначення на Землі. При цьому категорії духовності, моралі і моральності є основою формування довірчо - відповідальних відносин не лише у сім'ї, а й в усьому суспільстві: науці, політиці й економіці. Не випадково релігійні норми моралі є одними зі складових державної політики будь - якої цивілізованої країни. Наприклад, у США вони знайшли своє відображення не лише у правових і громадянських нормах, а й у написах на національних грошових знаках.

Великий вплив на формування довірчо - відповідальних відносин має єднання членів суспільства не лише на засадах релігійної віри, а й на засадах віри в успіхах загальної справи на рівні сім'ї, корпорації і всієї нації. Яскравим прикладом віри в успіх загальної справи членів суспільства є історичний розвиток суспільства. Практика свідчить, що віра у загальну справу, так званий корпоративний дух, створює основу для розвитку взаємокредитного суспільства. Наприклад, в Японії при найнижчій у світі процентній ставці за банківськими депозитами (0,1 - 0,25%) населення (порівняно з населенням інших країн) велику частину своїх доходів вкладає у депозити комерційних банків.

Єдність свідомості, як правило, формується на національних особливостях і релігії, проте в історії є приклади, коли багатонаціональні держави, які проводять політику космополітизму, мають могутні взаємокредитні суспільства. Такою державою є Сполучені Штати Америки. У цій країні живуть люди багатьох національностей, що сповідують різні релігії, незважаючи на істотні відмінності, вони у своїй більшості демонструють високі довірчо - відповідальні відносини. Велика роль у цьому належить розвиненій національній фінансово - кредитній системі, насамперед міцному вторинному ринку зобов'язань. Американський досвід взаємокредитування є основою політичної і економічної стабільності в країні, добробуту нації і спонукальним мотивом до високоефективної співпраці, відповідального ставлення її громадян до справ, людей довкола і природи. Кредит формує в американців фінансове мислення, яке за своєю природою є міжнаціональним і космополітичним. Релігії у цій країні об'єднані через гроші, кредит і економічну потужність США. Аналогічною дорогою сьогодні починають рухатися і спільноти європейських країн.

Цей приклад свідчить, що у країнах з розвиненими фінансовими механізмами уже не довірчо - відповідальні відносини формують кредит, а навпаки - сам кредит як фінансовий інструмент формує довірчо - відповідальні відносини і об'єднує націю.

Отже, створення фінансового суспільства - суспільства взаємодовіри - на засадах відповідальності має важливе значення для інших народів. Для України загроза державного поділу значно менша, ніж для Росії, оскільки з погляду національного вона однорідніша і менша за територією і природними ресурсами. Принцип «довіра - відповідальність» за своєю природою соціальний. Для його прояву потрібне насамперед бажання позичальника отримати блага від кредитора. З огляду на це власник або розпорядник благ повинен надавати блага лише тим, хто бажає використовувати їх для людей і на користь довкілля. Принцип надання благ людям і підприємствам, які потребують цього, природним чином виявляється у фінансах і передовсім через оплату вартості кредиту. У зв'язку з цим в американських банкірів існує правило: «Не давай гроші в позику тим, хто їх не потребує.»

Правило бажання і потреби при кредитування доцільно використовувати в різних сферах людської діяльності. Так, наприклад, батьки повинні давати своїм дітям тільки ті блага, яких вони потребують. Ця умова є основою того, що у майбутньому діти зможуть їх ефективно використовувати.

Здавна вважалося, що вчитель повинен давати знання насамперед тим, хто хоче їх мати, а тільки після цього враховувати здібності учня користуватися ними. Бажанню людини отримати блага сприяє її прагнення до вкладення частини власних коштів (зусиль) у кредитну справу.

Якщо позичальник вкладає власні кошти у справу, тоді ризик кредитування частково переміщається до нього і, як наслідок, зростає його відповідальність. Такий принцип управління відповідальністю спостерігається в різних сферах людської діяльності, тому важливо всіляко підтримувати бажання потенційного позичальника отримувати кошти на умовах спільного інвестування, що спричиняє, як правило, розвиток довірчо - відповідальних відносин у суспільстві і зростання у ньому багатства. Бажання однієї людини отримати блага в позику і вкласти у справу частину своїх коштів, у тому числі і здібностей, з одного боку, а з іншого - прагнення потенційного інвестора допомогти ближньому і собі є основою формування кредитних відносин у суспільстві. Таким чином, в основі взаємокредитування лежить закон вартості і принцип ефективного його використання.

[О. Євтух/ Концептуально про вартість// Актуальні проблеми економіки - 2005, - №3 - с.3 - 21].

Водночас теорія кредиту має і свої правила. Так при кредитуванні інвестор має бути упевнений у здібностях позичальника щодо ефективного використання вартості, про що свідчить досвід його роботи у конкретному виді діяльності. Довіра кредитора до позичальника підвищується за умови, що останній має у своєму розпорядженні власність, яка може бути використана як гарантія або застава під конкретне боргове зобов'язання. Кращим випадком є варіант, коли застава позичальника використовується в інвестиційному проекті.

Усе це сприяє підвищенню відповідальності заставодавця і довіри до нього кредитора. При цьому досягається найбільша ефективність відносин учасників кредитного процесу в раціональному використанні благ, що підтверджується стабільністю доходів при іпотечному кредитуванні, де неповернення за позиками менше одного відсотка.

Кредитоспроможність позичальника вимірюється різними показниками - як прийнятими фінансовими стандартами DCR і LTR, так і менш відомими. При цьому зауважимо, якщо норми кредитування досить стабільні, до нормативи найбільш схильні до змін. Кількісні показники норм великою мірою залежать від рівня розвитку довірчо - відповідальних відносин у суспільстві.

Нормативи, як правило, застосовуються не лише оцінки відповідальності позичальника, а й для управління його якістю, для підвищення його відповідальності. Для управління якістю позичальника використовуються різні нормативи, але найуважнішими є LTR (співвідношення розміру власного капіталу до величини інвестицій). Іншим важливим показником, який використовується для оціни й управління відповідальності позичальника, є LTV (співвідношення величини кредиту до величини вартості застави). На практиці кредитування в економічно розвинутих країнах показники LTR і LTV можуть бути різні, але, як правило, у межах сталих параметрів (LTV ? 70%, LTR ? 30%). З часом стандартизація кредитних відносин пошириться на всі сфери життєдіяльності цивілізованої людини і матиме абстрактний, грошовий характер. Важливо звернути увагу на те, що ми вже почали формувати наші відносини в сім'ї і політиці за допомогою грошей. Сьогодні поки що рано говорити про фінансову стандартизацію усіх сімейних відносин, але бачимо, що при створенні сім'ї люди сходяться, як правило, в межах соціальних груп, визначених рамками грошових доходів. Нині взаємодовіра майбутнього подружжя проходить через призму фінансового мислення. Наше абстрактно - фінансове мислення, засноване на логіці і сучасній науці, поза сумнівом прогресує та веде до стандартизації усіх боргових зобов'язань в суспільстві.

Грошова оцінка кредиту поширюватиметься на всі суспільні відносини і, зрештою, забезпечить їх чітку стандартизацію і синхронізацію.

Сьогодні у країнах пост соціалізму фінансова стандартизація відносин у суспільстві може викликати не лише непорозуміння, а й повне неприйняття. На перший погляд, така реакція буде правильною, але перший аспект проблеми переконує нас у потребі фінансової стандартизації відносин не лише між членами суспільства, а й більш того - між людьми та природою. Ми не можемо гармонійно існувати у природі й суспільстві, якщо не дотримуватимемося норм і фінансових нормативів у наших відносинах. Загальновідомо, що основою усіх ресурсів у суспільстві є Природа. Вона дає нам блага і ми зобов'язані ними користуватися на умовах кредиту. Виникає питання, скільки кожний з нас має повернути Природі, реінвестувати її, щоб був збережений баланс інтересів? Стає очевидним, що без визначення стандартів наших відносин на основі фінансів ми вже не зможемо існувати.

В інформаційну епоху ще більше посилюватимуться суперечності між наявними продуктивними силами і виробничими відносинами. Швидкий розвиток інформаційного обміну і знань як основної продуктивної сили у суспільстві уже потребує довершеніших довірчо - відповідальних відносин як між членами суспільства, так і між суспільством і природою. Зауважимо, що нормування наших відносин на основі фінансів не лише необхідний, а й необоротний процес. Він є об'єктивним і не залежить від наших бажань і прагнень. Проте чим раніше ми почнемо діяти в питаннях фінансової синхронізації усіх наших відносин, тим сучаснішим буде суспільство.

Поза сумнівом, стандартизація і синхронізація кредитних відносин впливатиме і на нашу свободу, але цей вплив можна оцінювати по - різному. Якщо розглядати свободу як стан, за якого ми звільнені від обов'язків, то ми вже давно не вільні. При такому підході до проблеми наша свобода спочатку обмежена з появою сім'ї, поділу праці та держави, а з моменту широкого використання в суспільстві наручного годинника і синхронізації життя людини в часі її у нас лишилося дуже мало. Сьогодні можна сказати, що ми живемо під тиском так званого часового чинника і дуже часто вимушені робити не те, що бажаємо. Ми не повною мірою належимо собі, нашому вибору. Сучасна людина до деякої міри раб часу, який диктує їй свої умови.

Розглядаючи вплив синхронізації на нашу свободу з іншого боку, ми повинні зазначити, що свобода - це усвідомлена потреба вибору між свободою відчуттів, бажань і дій, що дають нам негайне задоволення, і можливостями отримання благ у майбутньому за рахунок сьогоднішньої праці та задоволення запитів інших людей і природи в необхідний період часу. Якщо ми живемо усвідомлено, за правилами основного призначення людини - створення цінностей у суспільстві, то ми маємо бути відповідальні.

У цивілізованому суспільстві без відповідальності не існує свободи. З огляду на це можемо сказати, що синхронізація відносин зробила людей відповідальнішими і водночас вільнішими, що зумовлено усвідомленням необхідності жити у часовому графіку як умові найповнішого задоволення потреб та раціонального використання благ. Таке усвідомлення дуже важливе - воно робить людину вільною, проте у повсякденному житті люди, як правило, над цим не замислюються. Відтак з цим ми можемо стверджувати, що кредитні відносини в суспільстві зробили людину вільнішою. Більш того, свобода, на думку австрійського психолога В. Франка, разом з відповідальністю, у свою чергу, роблять людину духовною істотою. У цьому і виявляється одна з найважливіших функцій кредиту.

Синхронізація суспільства змінює людину, робить її раціональнішою і відповідальнішою. Без часової синхронізації життя людини був би не можливим прогрес суспільства за останні триста років, як і неможливо буде його здійснювати у майбутньому без удосконалення фінансового нормування усіх суспільних відносин. Історія розвитку людської цивілізації нагадує нам, що синхронізація і стандартизація ніколи не виникають за одну ніч, але якщо вони стали реальністю, їх дуже важко уникнути.

Найімовірніше грошова синхронізація потребуватиме створення спеціальних, технічних, індивідуальних засобів, що забезпечуватимуть швидке і безперервне вимірювання та обіг боргів. Вони, радше, будуть аналогічні до теперішніх електронно - кредитних карток, але, поза сумнівом, досконаліші. Можливо, це будуть наручні комп'ютери, що даватимуть змогу здійснювати оперативний облік та аналіз обігу зобов'язань між конкретною людиною, членами суспільства і природою.

Безперечно, однією з найважливіших умов синхронізації довірчо - відповідальних відносин є створення чіткої системи управління кредитним ризиком. Ця проблема дуже важлива і потребує окремого розгляду. Зазначимо, що в рамках розв'язання проблем досліджуваної теми, одним із найважливіших завдань є і завжди буде завдання щодо збереження пріоритету принципів кредитування над їх нормативами. Усвідомлення принципів і забезпечення їхніх пріоритетів дасть можливість зберегти духовні відносини між членами суспільства та між людиною і природою.

Особливе місце в теорії кредиту належить опису його функцій. Визначення кількості функцій і їх трактування залежать від багатьох чинників, серед яких важливе місце посідає мета і методологія наукового дослідження. З огляду на те, що мета дослідження і методологічні підходи до формування основ загальної теорії кредиту виходять за рамки традиційного підходу, ми виділяємо нові його функції і по - новому трактуємо уже відомі.

Однією з основних функцій кредиту є функція розвитку багатства.

Кредит розвиває здібності і прагнення людини ефективно використовувати блага, що є джерелом багатства суспільства. Перерозподільна і капіталотвірна функції кредиту, про які не мало написано, є похідними від функції багатства.

Найважливішою соціально - економічною функцією кредиту є його інтеграційно - формуюча функція. Як згадувалося вище, розвиток фінансово - кредитних відносин у суспільстві інтегрує людей на засадах довірчо - відповідальних зв'язків. Що більше розвинене фінансове кредитування, то розгалуженіші взаємозв'язки довіри - відповідальності існують між членами суспільства і тим більше воно єдине і монолітне. Тому не випадково в умовах політичної свободи, плюралізму думок і демократичного вибору головною інтегрувальною силою у державі є нормовані грошові відносини між громадянами. Фінанси формують мислення людей і роблять їхню поведінку довірчо - відповідальною і раціональною.

Функціями кредиту також можемо вважати і його здатність створювати так званий ефект енергії.

В умовах довіри людей до організацій, підприємств і суспільства в останніх виникає можливість за відносно малих власних коштів отримувати відносно великі активи. Це явище подібне до ефекту енергії. Так, наприклад, високий рівень довірчо - відповідальних відносин японців дає змогу їхнім корпораціям на кожну одиницю вкладень власних коштів отримати п'ять одиниць додаткових активів. Для України цей показник більш ніж удвічі менший. Найбільший коефіцієнт енергії у сучасних банківських системах, де норматив платоспроможності дає можливість на кожну частину власного капіталу отримати двадцять чотири частини позичкових коштів. Практика засвідчує, що фінансово - кредитні підприємства найбільшою мірою володіють ефектом енергії, а це ще раз підтверджує пріоритет фінансового підходу до проблеми формування загальної теорії кредиту. Ефект енергії спостерігається не лише у фінансово - господарській, а і в інших сферах діяльності людини.

Треба зауважити, що ефект енергії тим вищий, чим більше членів суспільства вступають у довірчо - відповідальні відносини. При цьому найбільший результат у зростанні вартості утворюється там, де вищі кількісні та якісні показники кредиту, похідним якого є коефіцієнт енергії.

Наступною функцією кредиту є функція взаємодопомоги. Учасники кредитних відносин допомагають один одному у збільшенні вартості, яку вони мають у своєму розпорядженні. Природа такої функції ґрунтується на принципі використання вартості. Цей принцип полягає у бажанні і прагненні людини давати блага іншим людям. Надання благ у суспільстві має здійснюватися на ринкових умовах і дії закону еквівалентності грошей, які й забезпечують зростання багатства усіх учасників кредитного процесу. Якщо розглядати питання через призму фінансів, то ця функція кредиту найчастіше виявляється у роботі суспільств взаємокредитування, які активно почали формуватися в Європі у середині ХІХ століття. Особливо виразно функція взаємодопомоги відображена в роботі англійських домобудівних суспільств і німецьких будівельних ощадних кас.

Як уже згадувалося, однією з найважливіших функцій кредиту є духовна функція. Така функція кредиту, за умов фінансової синхронізації довірчо - відповідальних відносин у суспільстві, може не діяти, якщо буде порушено пріоритет норм кредитування над його нормативами.

Розглядаючи проблеми суспільств з перехідними економіками, стає важливою очевидність і необхідність формування норм довірчо - відповідальних відносин у цих країнах. Формування таких норм у суспільствах країн пост соціалізму є найважливішим завданням не лише для практиків, політиків, економістів, юристів та педагогів, а й для вчених. З проведеного аналізу стає очевидним, що така робота має здійснюватися за двома головними напрямками.

Перший напрямок включає духовно - етичні і правові заходи виховально - примусового характеру, які мають охоплювати усі верстви суспільства і соціальні формування: сім'ю, навчальні заклади, підприємства та організації. Дуже важливо, щоб приклад високих стандартів довірчо - відповідальних відносин у суспільстві показували насамперед керівники усіх рівнів і рангів. Особлива роль у формуванні поведінки і свідомості усіх громадян суспільства належить сучасній освіті, яка має формувати новий світогляд людей на засадах усебічного розвитку логічного та образного способів мислення.

[Г. Драйден / Революція в обучении].

Другий напрямок - фінансово - економічний, найдійовіший в ринкових умовах господарювання. Найважливішою умовою формування в суспільстві довірчо - відповідальних відносин є свобода демократичного вибору, насамперед у господарській діяльності. Без економічної свободи на засадах нормування відносин між усіма суб'єктами ринку не можливе створення взаємокредитування, ефективної банківської системи і ринку цінних паперів, які, у свою чергу, інтегрують суспільство.

У сучасній економіці довірчо - відповідальні відносини починаються з довіри до національної або міжнаціональної грошової одиниці. Паперові гроші, не кажучи про електронні, є кредитом, тому довіра до національної валюти багато в чому визначається діями урядів і результатами грошово - кредитної політики центральних банків щодо забезпечення її стабільності. Треба зауважити, що стабільність національної валюти сприяє зростанню довіри між членами суспільства не лише у господарській, а й в інших сферах діяльності людини, а це свідчить про те, що монетарна культура в сучасному суспільстві впливає на людей на підсвідомому рівні.

Аналіз, проведений раніше, свідчить про те, що рівень розвитку довірчо - кредитних відносин у суспільстві багато в чому визначається рівнем розвитку ринку цінних паперів і насамперед зобов'язань на пред'явника. На думку, В. Зомбарта, кредитні відносини знаходять свій чистий вияв лише в папері на пред'явника. Розв'язання проблем формування високоефективного вторинного ринку зобов'язань, передовсім похідних фінансових інструментів, є найважливішим і водночас із найскладніших завдань сучасної економіки.

Отже, теорія кредиту включає не лише суть, поняття, функції, а також і норми, нормативи, котрі забезпечують синхронізацію людських відносин.

Безперечно, стандартизація і синхронізація усіх сторін діяльності людини на основі фінансів є проблемою усіх країн, де склалася відносно розвинена монетарна культура.