2

1. Акцизний збір

Акцизний збір - це вид непрямого податку, що включається в ціну товарів та стягується за індивідуальними ставками при реалізації певного переліку товарів (підакцизних товарів).

Існування податку на дану дату вартість і акцизного збору пояснюється неможливістю за допомогою одного універсального акцизу регулювати всі сторони процесу споживання.

Емітентом відпускної ціни є повна собівартість, прибуток, акцизний збір, ПДВ. При діючій методиці формування ціни по підакцизних товарних, коди ПДВ нарахування на вартість, враховуючи акцизний збір, тобто накладна податкова на податки. Враховується те, що акцизним збором обкладається певний перелік товарів з метою усунення подвійного оподаткування, пропонуємо по підакцизних товарах відмінити ПДВ. Випадаючу суму ПДВ, можна компенсувати за допомогою збільшення ставок акцизного збору. В дипломній роботі проведені розрахунки, які апробують дану пропозицію.

Акцизний збір, на відміну від податку на додану вартість, враховує диференційований підхід до регулювання споживання тих чи інших підакцизних товарів.

Призначення акцизного збору:

Джерело ті інструмент забруднення доходної частини бюджету.

Інструмент регулювання розмірів споживання через вплив на розмір ціни.

Інструмент регулювання інформаційних операцій зовнішньо-господарської діяльності.

Можна виділити такі основні проблеми, що виникають при стягненні акцизного збору в Україні:

Нечітке трактування окремих статей положень законів і нестабільність законодавчої бази щодо питання акцизного збору: постійні доповнення, зміни, уточнення не дають змоги ефективно працювати як товаровиробником так і органом, що здійснюють контроль за їх діяльністю (Державні податкові інспекції (адміністрації), податкова міліція, правоохоронні органи).

У відповідності до Закону України “Про акцизний збір” встановлені ставки акцизного збору, зміна ставок акцизного збору потребує внесення змін до закону. З метою оперативного управління цим процесом вважаємо за доцільне ставки акцизного збору затверджені ВРУ в певному діапазоні і надати право КМУ уточнювати ці ставки.

В декреті КМУ “Про акцизний збір” був встановлений перелік підакцизних товарів, а в діючому законі встановлено тільки те, що акцизний збір встановлюється на високорентабельні і монопольні товари, а все ж таки необхідно встановити перелік підакцизних товарів.

З 1996 року ставки акцизного збору в Україні на імпортні товари і на товари вітчизняного виробництва є єдиними. Але це невірно, ставки акцизного збору повинні бути вищі на імпортні товари та нижчі на товари вітчизняного виробництва. Також у зв'язку з тим, що держава втрачає значні суми акцизного збору, у зв'язку із дією пільг по експортним операціям за іноземну валюту - їх необхідно відмінити.

При нарахуванні податку на додану вартість на під акцизні товари виникає проблема подвійного оподаткування, яку необхідно по можливості вирішувати. А саме шляхом відміни ПДВ на підакцизні товари (Білорусія), збільшення ставок акцизного збору, розширення кола підакцизних товарів.

Також необхідно посилювати контроль з боку митних, правоохоронних органів і податкової міліції при здійсненні фізичними та юридичними особами експортно-імпортних операцій з метою зменшення обсягів контрабандної продукції.

Платниками акцизного збору є суб'єкти підприємницької діяльності, що займаються виробництвом підакцизних товарів (продукції).

До підакцизних товарів (продукції) відносять: алкогольні напої, тютюнові вироби, вина, спирт етиловий, автомобілі і шини до них, мотоцикли, причепи, кава, ікра, краби, креветки, омари, шоколад, пиво, харчові продукти з вмістом какао, одяг з натуральної шкіри, вироби з хутра, ювелірні вироби, печі мікрохвильові, магнітофони та інша звукозаписувальна апаратура, відеоапаратура, рушниці спортивні, мисливська та інша зброя (пневматичні та газові рушниці і пістолети, дубинки), дистиляти, бензин, аудіо - та відеокасети (із записами та без записів), компакт диски, меблі для сидіння які трансформуються або не трансформуються в ліжка, офісні меблі, приймачі телевізійні кольорового зображення незалежно від розміру екрану [4] .

У проекті Податкового кодексу суттєво скорочено перелік підакцизних товарів на які встановлюється акцизний податок (замість терміна “акцизний збір” у проекті Кодексу вводиться новий термін “акцизний податок”), визначено платників податку, порядок його обчислення та сплати при реалізації підакцизної продукції. Зокрема передбачається визначити п'ять груп підакцизних товарів, а саме:

спирт етиловий, алкогольні напої;

тютюнові вироби;

пиво;

бензин, дизельне пальне;

транспортні засоби.

Щодо товарів, які пропонується вилучити з переліку підакцизних, то до державного бюджету за 2003 рік надійшли незначні суми, тобто скорочення переліку підакцизних товарів за рахунок продуктів харчування та деяких інших товарів суттєво не вплине на формування доходної частини бюджету [11, c.14] .

Об'єктом оподаткування акцизним збором виступають обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) шляхом продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, обороти з реалізації (передачі) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів).

Для того, щоб визначити суму акцизного збору, насамперед треба визначити оподатковуваний оборот. Оподаткованим оборотом є вартість реалізованих підакцизних товарів, які визначаються, виходячи з відпускних цін з врахуванням в ній акцизного збору.

Порядок розрахунку суми акцизного збору можна умовно визначити наступною схемою (мал.2.1) [11, c.141].

Нараховується акцизний збір за ставками в процентах до обороту з реалізації і в твердих сумах з одиниці реалізованого товару.

В Україні вилучення акцизного збору здійснюється окремо по вітчизняних та імпортних товарах, але за єдиними ставками акцизного збору.

При визначенні оподатковуваного обороту і суми акцизного збору по вітчизняних товарах, необхідно розмежувати оподатковуваний оборот по товарах, що реалізуються за державними фіксованими і регульованими цінами.

Оподатковуваний оборот по товарах, що реалізуються за вільними цінами, визначається виходячи з їх вартості за цими цінами, що встановлені з урахування акцизного збору, без ПДВ.

Мал.1. Порядок визначення суми акцизного збору Вільна відпускна ціна з врахуванням акцизного збору визначається підприємствами за формулою [5, c.142]

ВЦ = (С+П): (100-А) *100,

Де ВЦ - вільна відпускна ціна;

С - собівартість;

П - прибуток;

А - ставка акцизного збору 7%.

З даної формули видно, що до акцизного збору застосовується тільки одна ставка, яка відповідає за своїм економічним значенням діючій раніше ставці 16,67% при нарахуванні ПДВ, тобто відсутня ставка, за якою можна включити суму акцизного збору в ціну реалізації.

Коефіцієнт на який потрібно помножити оптову ціну підакцизних товарів, що включає собівартість і прибуток, має вигляд:

Х = 1: (1-А)

Оскільки акцизний збір є об'єктом оподаткування ПДВ кінцева ціна реалізації, що включає акцизний збір і ПДВ, вираховується:

ЦР = (С+П): (100-А) 100 1, 20,

Де ЦР - ціна реалізації, що включає суму ПДВ і акцизного збору.

Якщо є кінцева ціна реалізації, яка включає суму акцизного збору спочатку необхідно відняти від цієї ціни суму ПДВ і тільки тоді використовувати ставку для визначення акцизного збору:

АС = (ЦР-ПДВ) А: 100 або

АС = ВЦ * А: 100,

Де АС - сума акцизного збору;

ВЦ - відпускна ціна, що включає лише акцизний збір і не включає ПДВ.

Оподатковуваний оборот та сума акцизного збору по товарах, що реалізуються за державними фіксованими і регульованими цінами, визначається, виходячи з їх вартості за цими цінами без врахування торгових знижок, а також суми податку на додану вартість за формулою:

РЦ = (С+П): (100-А) * 100 * 1, 20* ТЗ

АС = (РЦ - ТЗ - ПДВ) * А: 100,

Де РЦ - регульована роздрібна ціна ТЗ торгова знижка, у %.

Аналогічно визначається оподатковуваний оборот при реалізації підприємствами підакцизних товарів, які були виготовлені з сировини власного виробництва на давальницьких умовах.

Отже при формуванні ціна на підакцизні товари виникає проблема подвійного оподаткування. Як видно з вищенаведеної структури нарахування ПДВ проводить на відпускну ціну підакцизних товарів, що включає в себе оптову ціну і акцизний збір. Таким чином проходить нарахування податку на податок, що в свою чергу приводить до збільшення ціни підакцизних товарів.

Отже в Україні необхідно по мінливості вирішувати проблему подвійного оподаткування. А саме, шляхом відміни ПДВ на підакцизні товари (Білорусія). Але ж тоді виникає питання: яким чином збільшувати поступлення до бюджету?

Це можливо за рахунок збільшення ставок акцизного збору, розширення переліку підакцизних товарів, або нарахування ПДВ проводити на обсяг реалізації підакцизних товарів за мінусом акцизного збору.

Не оподатковуються акцизним збором:

вартість легкових автомобілів спеціального призначення (міліція, швидка медична допомога) по переліку, визначеному Кабінетом Міністрів України, і автомобілів спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких проводиться органами спеціального забезпечення;

обороти з реалізації одягу хутряного, що виготовлений із скорняжного та підніжного лоскута, низькоякісних шкурок, одягу з натуральної шкіри, виготовлений з відходів.

При льготуванні акцизного збору виділяються ті групи товарів (продукції) по яких направляються кошти з бюджету, і стягування збору одночасно би просто додавалося зайвих етапів в русі коштів (допомог, дотацій) - спочатку в бюджет, а потім з бюджету назад платникам.

2. Єдиний податок

Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва запроваджено з 1999 р. з метою спрощення системи їх оподаткування (один податок замість усіх, передбачених законодавством). Право вибору системи оподаткування (єдиний податок чи сукупність усіх податків) надається платникам.

Платниками податку можуть бути фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, у яких середньорічна чисельність залучених працівників не перевищує 10 осіб, а річний обсяг реалізації 500 тис. грн., та юридичні особи, у яких середньорічна чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг реалізації за рік - 1 млн. грн.

Ставка податку для фізичних осіб установлюється місцевими органами влади залежно від виду діяльності в розмірі від 20 до 200 грн. на місяць. Для юридичних осіб ставки встановлено у розмірі 6% від обсягу виручки від реалізації, якщо платник окремо сплачує ПДВ, або 10%, якщо ПДВ не сплачується.

Податок сплачується щомісячно. Ніяких перерозрахунків, виходячи із загальної суми усіх належних до сплати податків, не проводиться.

У світовій практиці податок на прибуток є однією з основних частин бюджету будь-якої країни.

У більшості країн ставка не є єдино визначеною, існують знижені, мінімальні й максимальні ставки податку. Так, максимальні ставки податку становлять в: Німеччині - 50%, Греції - 49%, Франції - 42%, Бельгії та Ірландії - 43%, Італії - 36%, Великобританії, Нідерландах, Іспанії, Португалії - 35%, Люксембурзі - 34%.

У США прибутковий податок на корпорації, тобто податок на прибуток, встановлено: з перших 50 тис. дол. прибутку стягується податок за ставкою 15%, з наступних 25 тис. дол. прибутку податок стягується за ставкою 25%, понад 75 тис. дол. прибутку - 35%.

Така методика оподаткування прибутку спонукає підприємців до збільшення продуктивності праці і максимального одержання прибутку, що зрештою призводить до збільшення надходжень до державного бюджету.

В Україні ставка податку на прибуток залишається незмінною - 30%, але змінюється підхід до визначення об'єкту оподаткування, тобто прибутку.

До введення нового Закону “Про оподаткування прибутку підприємств об'єктом оподаткування вважався балансовий прибуток підприємства, що являв собою загальну суму прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, який включав прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукцію допоміжного та обслуговуючих виробництв. Зараз прибуток визначається як сума скоригованого валового доходу, одержаного шляхом зменшення суми валового доходу (виручки у натуральній та грошовій формах) звітного періоду на суму валових витрат виробництва, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.8 і 9 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97 ВР. Тобто податок до оподаткування визначають за формулою:

Пдо=Вдс-Ввс-Ас, де Пдо - прибуток до оподаткування Вдс - скоригований валовий дохід Ввс - скориговані сукупні валові витрати Ас - скоригована сума амортизації

Платниками податку є:

1. З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності та інші підприємства, установи, організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

2. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

3. З числа нерезидентів - юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, а саме:

органи державної влади благодійні фонди і організації

пенсійні фонди спілки і асоціації

релігійні організації

інші юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку.

3. Внески на загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням

Роботодавці - власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізичні особи, які використовують, працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ, організацій (у тому числі міжнародних), філії та представництва, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовою угодою (контрактом) в установі, організації незалежно від форм власності, господарювання, виду діяльності або у фізичної особи.

Платники, які сплачують внески на добровільних засадах: Інші особи:

громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, у якій вони перебувають;

особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок).

Законодавчо-нормативна база:

1. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності затратами, зумовленими народженням і похованням" від 18.01. 2001р. №2240-111. із змінами та доповненнями.

2. Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01. 2001р. № 2213-ІП.

3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про максимальну величину фактичних витрат на оплату праці працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу)), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів" від 07.03.01 р. № 225.

Об'єкти нарахування:

Для роботодавців - суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, які підлягають обкладенню прибутковим податком із громадян.

Для найманих працівників - суми оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Для платників внесків визначених пунктом з розділу 1 - сума оподаткованого доходу (прибутку).

Ставки зборів на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності:

1. Для роботодавців - 2,9 відсотків.

2. Для найманих працівників:

- 0,25% - якщо зарплата менша 150 грн.

- 0,5% -якщо зарплата більша 150 грн.

3. Для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, які беруть участь у соціальному страхуванні на добровільних засадах - 3%.

Один раз на місяць у день, установлений для отримання в установі банку коштів на оплату праці за відповідний період.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі шляхом ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати, страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штрафів і пеню.

За порушення терміну реєстрації або несвоєчасну сплату страхових внесків стягується у розмірі 50% суми, належної до сплати за весь період, починаючи з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися.

За неповну сплату страхових внесків сплачується штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку згідно з Законом № 2240 нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі вказаної суми.

За порушення порядку витрачання страхових коштів накладається штраф у розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків.

Пеня нараховується виходячи із 120% облікової ставки НБУ, яка діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів).

Приклад.

Таблиця 2.

Розрахунок суми страхових зборів на обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності

Таким чином, до сплати належать:

1. Збір з суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників:

5550грн. -1800грн. =3750 грн. (сума заробітку по цивільно-правовій угоді) 3750грн. х2.9%/100%=108,75 грн.

2. Збір основної та додаткової оплати праці найманих працівників:

0,38грн. +18грн,=18,38 грн.

3. Всього:

(108,75 +18,38) грн. = 127,13 грн.

Крім сплати зборів, роботодавець виплачує допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю в розмірі 100 відсотків середнього заробітку (оподаткованого доходу). При цьому перші п'ять днів тимчасової непрацездатності оплачується за рахунок коштів підприємства, установи, організації і відносяться на валові витрати, а останні за рахунок платежів до Фонду.

Використана література

Дьяконова І.І. Податки та податкова політика України. - К.: Наук. думка, 1997.

Азаров М.Я. Все про податки: Довідник. - К.: Експерт - ПРО, 2000.

Василик О.Д. Теорія фінансів. - Київ, - НІОС, 2000.

Василик О.Д., Павлюк Н.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС, 2002р.

Марцин В.С. , Солдатенко О.В. Податкова політика держави та її вплив на ефективність господарської діяльності торгових підприємств // Фінанси

Податкова система України: Підручник / Федосов В.М. , Опарін В.М. , П'ятаченко Г.О. та ін.; За ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 1994.