Еволюція та форми грошей

2. банківське кредитування держави, коли банкноти емітуються замість державних боргових зобов'язань.

Отже, сучасні банкноти мають лише товарне забезпечення, ефективність якого низька, оскільки кредитний механізм не забез-печує своєчасного повернення банкнот у каси банку. Це пояснюється тим, що часто позичальники порушують умови і принципи банківського кредитування, а головне, що ресурси банків здебільшо-го залучаються для покриття державних видатків непродуктивного характеру. Тому послаблюється зв'язок емісії сучасних банкнот з реальними потребами грошового обігу. Це призводить до знецінен-ня банкнот, що мало місце в останні роки в Україні. Отже, сучасні банкноти перетворились у неповноцінні паперові гроші, а їх надлишок у каналах обігу посилює інфляцію і валютний хаос.

Чек - документ, який містить безумовний наказ власника поточною рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред'явникові (чекодержателеві). Види чеків показано на рис. 7.

Чек, як і банкнота, виник із депозиту, коли власник депозиту дає письмовий наказ про виплату бенефіціару певної суми грошей. Власник рахунку, що підписав чек, іменується трасантом, а банк - трасатом. Чек виписується на пред'явника або згідно з наказом на іменного бенефіціара.

Рисунок 7. - Види чеків

У внутрішньому господарському обороті чеки використовують юридичні та фізичні особи для безготівкових розрахунків (розра-хункові чеки), а також для одержання готівки з рахунків, відкритих у банках (грошовий чек). Акцептований чек - це чек, який має акцепт банку, що гарантує зарахування коштів на рахунок одержувача. Призначення чека полягає в тому, що він слугує засобом одержання готівки в банку, засобом обігу й платежу і формою безготівкових, розрахунків.

Незважаючи на спільність походження, чек істотно відрізня-ється від банкноти як за формою, так і за роллю в обігу. Він виписується не банком, а його клієнтом і, отже, не повністю гарантує те, що чекодавець справді має вклад у банку і що банк обов'язково виконає його наказ про видачу грошей. Тому чек не став загальним засобом платежу, і участь його в грошовому обігу виявилась обмеженою.

Чек може бути використаний кількома способами;

1. сам чекодавець може одержати за ним у банку гроші готівкою;

2. чекодавець може передати чек другій особі в оплату товарів чи
послуг або погашення своїх боргів, і ця друга особа (чекодержатель) подає чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування його суми на свій рахунок;

3. чекодержатель передає чек третій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів їй, а ця особа подає чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування грошей на свій рахунок, або ж передає чек четвертій особі з тих самих причин, із яких вона сама його одержала.

Такі передачі чека істотно різняться між собою за роллю і міс-цем у грошовому обігу. У першій та другій операціях чек є лише технічним засобом, за допомогою якого приводяться в рух готівкові чи безготівкові гроші як засіб обігу або платежу. Сам чек цих функ-цій грошей не виконує і не збільшує їх маси в обігу. Тільки в третій операції чек безпосередньо включається в обіг, виконує функції за-собу обігу чи платежу і збільшує масу грошей в обігу.

Отже, далеко не всі чекові операції передбачають участь чеків у грошовому обігу. Зокрема, в СРСР законодавство забороняло держателю чека передавати його третій особі та зобов'язувало здавати в банк для зарахування суми чека на його рахунок, тобто чек узагалі не брав участі у грошовому обігу і використовувався як технічний засіб безготівкових розрахунків.

Коли чек безпосередньо здійснює обіг, виконуючи функції гро-шей, він не має жодних переваг перед банкнотою і навіть багато в чому поступається їй. Тому чек не набув широкого застосування, але як технічний засіб обслуговування обігу депозитних грошей (безготівкових розрахунків) має певні переваги перед іншими технічними засобами і в зв'язку з цим широко використовується в банківській практиці. У країнах із ринковою економікою розрахун-ки чеками - найпоширеніша форма безготівкових розрахунків.

Зведення ролі чека переважно до технічної функції обслугову-вання поточних рахунків визначило обмеженість перспектив його використання. Чекові операції пов'язані з такими незручностями, як їх виписування, акцептування в банку, доставляння в банк для сплати тощо. Альтернативою чекової книжки стала кредитна картка.

Усі розглянуті вище платіжні засоби широко й успішно застосовуються в країнах із розвинутою ринковою економікою. У країнах із перехідною економікою, до яких належить Україна, деякі з них використовуються рідко або взагалі не використову-ються. Це стосується насамперед «товарних грошей» - векселів і чеків, оскільки для їх застосування ще не створені достатні передумови. По-перше, ще не сформувався значний прошарок економічно міцних, стійких комерційних структур, зобов'язання яких могли б користуватися високою довірою ринку. По-друге, в країні не створені достатні правові та інституційні передумови для того, щоб примусити комерційні структури виконувати свої зобов'язання. По-третє, не сформувалася система страхування втрат від невиконання боржниками своїх зобов'язань.

Указані обставини не тільки підривають основу функціонуван-ня товарних грошей, а й послаблюють передумови використання депозитних грошей комерційних банків в Україні.

Електронні гроші - абстрактна (умовна) назва грошових кош-тів, які використовуються їхніми власниками на основі електронної системи банківських послуг. За змістом - це кредитні гроші, які обертаються завдяки запровадженню у сфері безготівкових розра-хунків найновіших комп'ютерів і сучасних систем зв'язку (рис. 8). За фор-мою електронні гроші є різновидом депозитних грошей.

Рисунок 8. - Види електронних грошей

Електронні гроші широко застосовуються в усіх розвинутих країнах. Банки України також багато уваги приділяють упрова-дженню нових банківських технологій, у тому числі введенню в обіг електронних грошей, магнітних карток для безготівкових розрахунків клієнтів за придбані ними товари та надані послуги. Банківське обслуговування платіжного обороту на електронній основі значно розширило сферу функціонування депозитних грошей, прискорило їх обіг, створило зручності для платників [10, с. 10-12].

Є різні види банківських пластикових карток (рис. 9)

Рисунок 9. - Види пластикових карток

Кредитна картка - це засіб платежу, що замінює готівку і чеки, а також дає власникові можливість отримати в банку короткострокову позичку. Вона застосовується у роздрібному товарному обороті та сфері послуг.

У світовій практиці зараз використовуються «багатофункціональні» картки. Вони забезпечили доступ до автоматичних касових апаратів. Через них можна не тільки вкласти або зняти гроші готівкою з особистого рахунку, а й простежити за рухом та залишком коштів на рахунку. Такі картки дають змогу власникові здійснити платіж, замовити чекову книжку, віддати розпорядження про здійснення операцій на біржі тощо. Сьогодні картки з магнітною стрічкою замінюються на надійніші картки з мікросхемою.

Таблиця 3. Показники використання в 2005 році платіжних карток [2, с. 15].

Кредитні картки є двох форм: індивідуальні (вони можуть бути стандартними і золотими) та корпоративні (бізнес-картки). Дебетові картки також -бувають двох видів -- картки об'єдна-них систем і картки регіональних систем. "Золоті" картки об-слуговують осіб з високою кредитоспроможністю і передбача-ють численні пільги для користувачів.

За технологічними особливостями розрізняють картки двох видів -- з магнітною смужкою та з вбудованою мікросхемою (chip card -- чіпова картка, smart card -- "ро-зумна" картка).

Пластикові картки VISA приймаються до оплати у 220 країнах світу, більш ніж у 13 мільйонах підприємств торгівлі і сервісу. Система VISA Int. використовує кілька видів платіжних засобів на основі карток із магнітною смужкою. Найвідомішою і найпоширенішою пластиковою карткою є "СLASSIC CARD", яка розрахована на найширші кола клієнтів і може виконувати найрізноманітніші функції.

Крім системи VISA, у світі широко поширені такі міжна-родні платіжні системи як EUROCARD/MASTERCARD, DINERS CLUB, JGB, АМЕRICAN EXPRESS. У 1995 р. у світі налічувалось понад 400 мільйонів утримувачів карток VISA, 280 мільйонів -- EUROCARD/MASTERCARD, 80 мільйонів -- DINERS CLUB.

Банківська кредитна картка є матеріальним символом економічних і юридичних відносин, які виникають між суб'є-ктами, що укладають карткову угоду. Основні суб'єкти (учас-ники) системи карткових розрахунків:

- власник картки;

- банк-емітент;

- підприємство торгівлі або сфери послуг;

- банк-еквайр (банк, що обслуговує торговельне підприємство).

Картки для банкоматів. Банкомати встановлюються у фінансових установах, супермаркетах, магазинах, аеропортах, гаражах й офісах. Банкомати багатофункціональні - видача готівки і депозитів, перекази за рахунками, авансування готівки, прямий доступ до рахунків за кредитними картками, оплата рахунків, запити про фінансове становище і про стан балансу.

Система електронних платежів, яка запроваджена Національним банком України, - особливо важлива для України. У вересні 1995 р. 17-ма банками в Україні створено акціонерне товариство закритого типу "Укркарт". Мета -створення Національної системи розрахунків за товари і послуги за допомогою пластикових карток, а також створення необхідної інфраструктури для обслуговування карток міжнародних систем (VISA, EUROPEX, MASTERCARD, АМЕRICAN EXPRESS).

Роль держави в утвердженні кредитних зобов'язань як грошей:

1. надання державою паперовим знакам і монетам статусу законних платіжних засобів;

2. створення державної системи страхування банківських депозитів, що підвищує довіру до банків та до депозитів як банківських грошей;

3. створення системи гарантій за векселями і чеками [6, с. 10-22].

Депозитні гроші - це також неповноцінні знаки вартості, але на відміну від готівкових вони не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках - «абстрактні гроші». На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, які проводяться без участі готівки, тобто через переказ або списання банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліко'м взаємних вимог суб'єктів господарської діяльності.

Така форма грошей стала можливою лише за високого рівня розвитку банківської справи, коли кожний суб'єкт грошового обігу може вільно вкласти гроші в банк (депозит), взяти звідти гроші готівкою або переказати в будь-який пункт ринку, і йому гарантується повне їх збереження.

Потреба в такій формі грошей об'єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обігу за умов, коли його обсяги і суми окремих платежів досягли величезних роз-мірів. Здійснення таких платежів з допомогою готівки призвело б до істотного збільшення готівкової маси в обігу, до зростання витрат на її друкування, створило б значні незручності для учасників платі-жних операцій, погіршило б керованість грошового обороту тощо. Усіх цих недоліків позбавлені депозитні гроші.

Крім указаних переваг, депозитні гроші мають і певні недоліки. Зокрема, ця форма грошей містить у собі певні незручності щодо здійснення платежів. Для виконання кожного платежу потрібно оформляти цілий пакет документів і подавати щоразу їх у банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку. Особливо гостро ці недоліки виявляються у сфері роздрібного обо-роту, куди доступ традиційних депозитних грошей закритий. Тому життя обумовило появу нової форми грошей - електронної.

Квазігроші, (або майже гроші), -- це специфічні грошові фор-ми, в яких грошова суть істотно послаблена, відхиляється від за-гальноприйнятих, стандартних форм. Таке відхилення можливе з кількох причин:

- коли в стандартних формах значно послаблюється грошо-ва суть. Так, при розміщенні грошей у довгострокові вклади во-ни зберігають звичайну форму депозитних грошей, проте прицьому знижується їх ліквідність, здатність бути платіжними за-собами;

- коли грошові функції виконують нестандартні форми, які
не можна віднести до жодної з зазначених вище. Наприклад, век-сель у певних межах може використовуватися як гроші у функції купівельного і платіжного засобу, хоч не є грошима в загально-прийнятому розумінні. Те ж саме можна сказати про чек та деякі інші грошові інструменти.

Використання квазігрошей має позитивний вплив на еко-номіку:

- дає можливість підвищити ліквідність ринку за рахунок
запровадження в оборот додаткових платіжних інструментів квазігрошових форм, передусім векселів;

- дає можливість зменшити масу платіжних засобів в оборо-ті за рахунок вилучення їх у довгострокові депозитні вклади, що сприяє оздоровленню кон'юнктури ринків;

- робить управління грошовою масою, а отже пропозицією грошей, більш гнучким і ефективним.

Квазігроші мають досить тривалу історію. Так, вексель з'явив-ся і почав використовуватися як платіжний інструмент раніше, ніж банкнота, яка бере свій початок з векселя. Чек з'явився після того, як банки стали приймати гроші на вклади, тобто приблизно одночасно з банкнотою. Власник золотого чи срібного вкладу міг двояко реалізувати право на свої гроші:

1) взяти розписку банку і використати для платежу за своїми
зобов'язаннями. Така розписка відкрила шлях для банкноти;

2) домовитися з банком, що він даватиме йому письмові нака-
зи про видачу всієї чи частини суми вкладу певній особі, а банк
виконуватиме їх. З таких наказів розвинувся чек.

Тому квазігроші не є якоюсь випадковою чи нав'язаною гро-шам формою. Поява і тривале використання їх є закономірним ре-зультатом еволюції форм грошей. У перспективі вони теж будуть змінюватися. Зокрема, широкий розвиток «електронних грошей» може призвести до втрати чеком свого значення в обороті депози-тних грошей і своєї ролі як виду квазігрошей [4, с. 30].

ВИСНОВКИ

Гроші виникли стихійно, багато тисяч років тому. Вони виділились із товарного світу як особливий товар, що став надтоваром, як загальний еквівалент, що став посередником у товарному обміні.

Гроші - це особливий товар або загальновизнаний матеріальний носій, що виконує роль всезагального еквіваленту в процесі обміну товарів на ринку. Його поява ліквідувала багато недоліків, які притаманні повній, розвернутій формі вартості.

Сутність грошей полягає в тому що це - специфічний товарний вид, з натуральною формою якого зростається суспільна функція всезагального еквівалента.

Головним елементом економічної системи будь-якої країни є грошова система, під якою розуміють форми організації грошового обігу в державі, що склалися історично та закріплені в національному законодавстві. До складових гро-шової системи належать: грошова одиниця, мас-штаб цін, вид грошових знаків, що мають закон-ну платіжну силу, -- кредитні, паперові гроші, розмінні монети тощо, порядок емісії та обігу грошей, державні органи й установи, які здійсню-ють регулювання грошового обігу.

Гроші є одним з основних феноменів еконо-мічного життя суспільства, що сприяє встанов-ленню реальних зв'язків між господарюючими суб'єктами держави. Незважаючи на те, що з давнини грошам відводилась важлива роль в арсеналі методів господарського контролю, став-лення до них протягом XX ст. неодноразово змінювалося, залежно від тієї ролі, яку гроші виконували в той чи інший період часу. Під грошовим обігом розуміють рух коштів у готівковій та безготівковій формах, які обслу-говують кругообіг товарів, нетоварні платежі та розрахунки в народному господарстві. На підставі сучасних грошових теорій у загальному вигляді кількість грошей в обігу визначається законом грошового обігу і залежить від суми цін товарів, їхньої кількості та швидкості обігу грошей.

Грошовий обіг - це рух грошового капіталу в процесі розширеного суспільного відтворення, безпосередньо включає рух грошей на стадіях розподілу та обміну. Грошовий обіг пронизує і охоплює всі сфери діяльності ринкових структур, впливає на всі стадії суспільного відтворення.

По формі грошей, що здійснюють обіг, грошовий обіг поділяється на готівковий і безготівковий. Ці дві сфери між собою тісно пов'язані, переплітаються, реалізуються через механізм взаємозаміни однієї форми в іншу. Але вони підвладні економічному закону: обґрунтованої пропорціональності, де безготівковий обіг має займати домінуючу частку. Разом вони утворюють єдиний грошовий обіг.

Кількість грошей, необхідних для виконання функції засобу обігу, повинна бути рівна сумі цін реалізуємих товарів, поділеній на число оборотів (швидкість обігу) однойменних одиниць. З розвитком функції як засобу платежу формулювання закону дещо змінилося, а саме: до суми цін реалізуємих товарів додається сума платежів по зобав'язанням та віднімається сума платежів та сума цін товарів, проданих в кредит.

Найважливішим кількісним показником грошового обігу є грошова маса, яка являє собою сукупний об'єм купівельних та платіжних коштів, що обслуговують господарський обіг та тих, що належать приватним особам, підприємствам усіх форм власності та державі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Готівково-грошовий обіг. Структура готівки в обігу за номіналом монет // Вісник НБУ - липень 2005. - № 7 (113) - С. 64.

2. Браунинг П. Современные экономические теории - буржуазные концепции: Сокр. пер. с англ. - М.: Экономика, 1996. - 193с.

3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посібник - К.: Вища школа, 2001. - 544с.

4. Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / М.І. Савлу, А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2002. - 598с.

5. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б.С. Івасіва. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 510с.

6. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навчальний посібник / За ред. Б.Л. Луціва. - 2-ге видання, перероб. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 225с.

7. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі: Навчальний посібник. - К.: Алеута, 2004. - 478с.

8. Іванов В.М. Гроші та кредит: Курс лекцій. - К.: МАУП, 1999. - 230с.

9. Кротюк В.Л. Національний банк - центр банківської системи України. - К.: Ін Юре, 2000. - 248с.

10. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник. - К.: Знання, КОО, 1998. - 169с.

11. Матвієнко В. Потужні банки - міцна держава // Банківська справа. - 1999. - № 6. - С. 2-8.

12. Общая теория денег и кредита: Учебник / Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000. - 304с.

13. Окунев И.В. Деньги и банки. Исторические очерки. - Днепропетровск: Институт России и стран Содружества, 1999. - 64с.

14. С.В. Мочерний, О.А. Устинко, С.В. Фомішин. Політична економія: Навч. посібник / - Херсон: Дніпро, 2002. - 794с.

15. Стельмах В.С., Епіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні / За ред. В.І. Міщенка. - К.: Знання, КОО, 2000. - 305с.

16. Усоскин В.М. «Денежный мир» Милтона Фридмена. - М.: Мысль, 1999. - 173с.

17. Устименко Г. Використання кредитних карток у 2005 році // Вісник НБУ - квітень 2006. - № 4 (122) - С. 15.