гроші та кредиn

1

• План
• 1. Які фактори впливають на попит та пропозицію грошей? 2
• 2. Розкажіть про зміну в попиті та пропозиції на гроші за допомогою кривої пропозиції, кривої попиту, зробіть висновки. 5
• 3. Оцініть ефективність функціонування ринку грошей в Україні. 7
• 4. Якою Ви бачите стратегію управління пропозицією грошей? 11
• Список використаної літератури: 14

1. Які фактори впливають на попит та пропозицію грошей?

На відміну від звичайного попиту на товарних ринках, який формується як потік куплених товарів за певний період, попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент. Якщо такий запас грошей розглядати як елемент багатства, котрим володіють економічні суб'єкти, то попит на гроші можна трактувати як їхнє бажання мати певну частину свого портфеля активів (багатства) в ліквідній формі. Якщо власники портфелів активів віддають перевагу ліквідній формі, то це означатиме зростання попиту на гроші, і навпаки. Такий (портфельний) підхід до вивчення попиту на гроші був застосований Дж. М. Кейнсом, котрий назвав своє трактування попиту на гроші теорією переваги ліквідності.

Попит на гроші тісно пов'язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю: у міру зростання попиту на гроші кожна грошова одиниця, що є в обороті, довше перебуватиме у розпорядженні окремого економічного суб'єкта, повільнішим буде її обіг, і навпаки. З цієї залежності випливають висновки, що мають важливе практичне значення:

· оскільки попит на гроші -- явище динамічне, то і швидкість обігу грошей не може бути постійною;

· зростання швидкості обігу грошей унаслідок падіння попиту на гроші може компенсувати дефіцит платіжних засобів при зниженні рівня монетизації валового національного продукту і послабити кризу неплатежів;

· падіння швидкості обігу грошей через зростання попиту на них послаблює вплив збільшення маси грошей в обороті на кон'юнктуру ринків, гальмує його інфляційні наслідки;

· у парі «попит -- швидкість» визначальним є попит на гроші, а похідним -- швидкість їх обігу. Тому фактори зміни попиту на гроші об'єктивно впливають і на швидкість їх обігу. Проте це не виключає зворотного впливу зміни швидкості обігу грошей на динаміку їх попиту.

Наприклад, якщо суто організаційними заходами (збільшення частоти виплат доходів, підвищення дохідності короткострокових фінансових інструментів, удосконалення системи розрахунків тощо) забезпечується прискорення обігу грошей, то це вплине і на формування попиту на них, особливо на його трансактивну складову [3, 133].

Представники всіх теоретичних концепцій попиту на гроші визнають зміну обсягів виробництва (або обсягів національного доходу) ключовим чинником впливу на попит. Цей вплив обумовлюється трансакційним мотивом нагромадження грошей -- чим більший обсяг виробництва валового національного продукту, а отже і національного доходу, тим більшим може бути обсяг операцій щодо його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій. Цю залежність можна формалізувати як МД = f (Q), де Q -- номінальний обсяг ВНП, МД -- обсяг попиту на гроші.

Зміна обсягу валового національного продукту, у свою чергу, визначається двома самостійними чинниками -- динамікою рівня цін та рівня реального обсягу виробництва, кожний з яких може діяти незалежно один від одного. Наприклад, абсолютний рівень цін може зростати при незмінному обсязі реального виробництва, і навпаки, останній може зростати при незмінному рівні цін чи обидва показники можуть зростати водночас, але різними темпами. Тому зміну абсолютного рівня цін та реального обсягу виробництва можна розглядати як самостійні чинники впливу на попит на гроші. Вплив кожного з цих чинників є прямо пропорційним -- у міру зростання цін чи/та збільшення фізичного обсягу виробництва відповідно зростатиме попит на гроші, а при їх зниженні попит буде скорочуватися. Залежність МД від указаних двох чинників можна формалізувати як МД = f (, P), де -- фізичний обсяг ВНП, Р -- рівень цін.

При макроекономічному підході до аналізу попиту на гроші з'являється третій чинник -- швидкість обігу грошей. Чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпаки. Тобто вплив цього показника на попит обернено пропорційний. Оскільки швидкість обігу грошей формується під впливом багатьох чинників, то всі вони опосередковано теж впливають на попит на гроші. Проте прибічники такого підходу до аналізу попиту на гроші вважають, що швидкість обігу грошей є відносно стабільною, тому її вплив на попит мало відчутний. Через це у своїх теоретичних висновках вони абстрагуються від цього чинника. Тому до формули попиту на гроші чинник швидкості, як правило, не входить.

При мікроекономічному підході до аналізу попиту на гроші швидкість обігу грошей зникає з поля зору. Замість неї використовується чинник зміни норми процента. Така трансформація чинників не випадкова. Адже швидкість обігу грошей -- явище потоку, і воно не кореспондує з попитом на гроші, який є явищем залишку. Попит на гроші скоріше кореспондує з тривалістю зберігання їх запасу індивідом, яка є протилежним швидкості показником руху грошей: чим довше вони зберігаються в індивідів, тим більшим буде їх залишок і тим рідше вони передаватимуться одним індивідом іншому. А тривалість зберігання залежить від зміни очікуваного доходу на менш ліквідні (альтернативні грошам) активи, у тому числі й унаслідок зміни норми процента: у міру зростання очікуваного доходу (норми процента) на альтернативні грошам активи тривалість зберігання буде скорочуватися і попит на гроші знижуватися, а в міру зниження очікуваного доходу -- зростати. Вплив цього чинника на попит виражається формулою: МД = f (R), де R -- норма доходу на капіталізовані активи, яка значною мірою залежить від норми процента.

Сучасна теорія грошей, крім цих трьох, що вже стали традиційними, почала визнавати ще ряд чинників впливу на попит, які можна умовно назвати новітніми. Це, зокрема, накопичення багатства, інфляція, зміни в очікуваннях перспектив щодо кон'юнктури ринку. Чинник накопичення багатства полягає в тому, що економічні суб'єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст його між всіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші [4, 88].

Чинник інфляції впливає на попит на гроші в кількох напрямах. В умовах інфляційного зростання цін запас грошей, який мають у своєму розпорядженні економічні суб'єкти, неминуче знецінюється, і вони зазнають втрат, що само по собі провокує скорочення їх попиту на гроші. Крім того, інфляційне зростання цін неминуче підштовхує вверх ставку процента і всі інші очікувані доходи на альтернативні грошам види активів. Унаслідок цього буде зростати альтернативна вартість грошових запасів і скорочуватися попит на гроші. Разом з тим слід пам'ятати, що зростання цін є чинником позитивного впливу на попит, якщо воно не значне і не провокує інфляційних очікувань. З інфляційними очікуваннями тісно переплітаються очікування погіршення кон'юнктури ринків взагалі, зокрема скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції тощо. В усіх цих випадках економічні суб'єкти віддадуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, і попит на гроші скоротиться. З урахуванням новітніх чинників впливу на попит формулу його можна записати у такому вигляді:

,

де -- реальний обсяг ВНП;

Р -- середній рівень цін;

R -- рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи;

В -- обсяг багатства;

І -- рівень інфляції;

О -- очікування змін ринкової кон'юнктури.

2. Розкажіть про зміну в попиті та пропозиції на гроші за допомогою

кривої пропозиції, кривої попиту, зробіть висновки.

Якщо дві криві -- попиту і пропозиції -- накласти одну на другу в одній системі координат, то одержимо завершену графічну модель грошового ринку. У ній попит і пропозиція подаються у взаємодії і визначається результат цієї взаємодії: рівень їх урівноваження та норма рівноважної ставки процента, що відповідає цьому рівню (рис. 1).

Рис. 1. Графічна модель ринку грошей

Криві попиту (МД) і пропозиції (М₁) перетинаються в точці А, якій адекватні маса грошей в обороті на суму 4,0 млрд. грн. та ставка очікуваного доходу (номінального процента) на рівні 8%. Це значить, що економічні суб'єкти в даній економічній ситуації бажають мати у своєму розпорядженні грошей на суму 4,0 млрд. грн., а банківська система може забезпечити пропозицію грошей на цьому ж рівні, щоб урівноважити попит і пропозицію. За цієї умови ставка процента (очікуваного доходу) стабілізується на рівні 8% . Цей рівень є рівноважною ставкою процента, яка буде задовольняти вимоги обох сторін ринку: покупці зможуть сформувати потрібний їм запас грошей, що дорівнює 4,0 млрд. грн., і будуть його тримати на руках, а продавці зможуть розмістити наявний у них запас грошей за прийнятною ставкою процента [2, 67].

Ні за якої іншої ставки процента подібна зрівноваженість попиту і пропозиції неможлива. Припустимо, що якимось чином удалося в цій ситуації встановити ставку процента на рівні 6%, тобто нижчій від рівноважної. Реакцією на цю зміну буде зниження альтернативної вартості зберігання грошей і зростання попиту на гроші -- точка попиту зміститься по кривій попиту вправо в положення А₁ (при тому, що точка пропозиції залишиться в попередньому положенні А). Збільшення попиту на гроші виявиться в посиленні вимог економічних суб'єктів до банків надати їм грошові позички. Проте банки не зможуть задовольнити цих вимог, оскільки їхні резерви залишилися незмінними. Окремі банки спробують закупити додаткові резерви на міжбанківському ринку, і між банками посилиться конкурентна боротьба за ресурси. Наслідком цієї боротьби стане зростання процентної ставки доти, доки вона не досягне попереднього (рівноважного) рівня. Але в міру наближення ставки до цього рівня буде зростати альтернативна вартість грошей і скорочуватися попит на гроші. Як тільки ставка досягне 8%, увесь додатковий попит на гроші зникне і всі показники займуть рівноважне положення: попит і пропозиція -- 4 млрд. грн., ставка процента -- 8%.

Порушену рівновагу ринку можна було «заспокоїти» іншим способом -- збільшенням пропозиції грошей до нового рівня попиту. Для цього центральний банк повинен збільшити резерви комерційних банків, купивши у них відповідну масу цінних паперів чи збільшивши рефінансування. За рахунок додаткових резервів банки задовольнили б додатковий попит на гроші, і рівновага відновилась би. Але рівень її був би зовсім іншим -- обсяг грошової маси зросте до 5 млн. грн., а ставка процента знизиться до 6%. Проте така рівновага може мати негативні наслідки для реальної економіки, насамперед для товарних ринків, де значно зросте платоспроможний попит. Порушення рівноваги на грошовому ринку може обумовлюватися також чинниками, які діють на боці пропозиції грошей та на боці попиту на гроші. У цих випадках рівновага може відновитися тільки на інших рівнях як процента, так і грошової маси.

3. Оцініть ефективність функціонування ринку грошей в Україні.

На розвиток грошово-кредитного ринку у 2007 р. істотно вплинули законодавчі зміни, спрямовані на посилення соціалізації економічної політики. В результаті при прогнозованому зростанні реальної заробітної плати у 2007 р. на 7.9%, реально за 11 місяців вона збільшилася на 12.7%, а реальні наявні доходи населення за цей же період збільшилися на 12.5%.

Значне зростання внутрішнього попиту за відсутності належних реформ сприяло мінімальному збільшенню ВВП при суттєвому прискоренні інфляції -реальний ВВП за 11 місяців збільшився на 7.2% (при первісному прогнозі зростання за 2007 р. в 6.5%), індекс споживчих цін у 2007 р. становив 116.6% (при первісному прогнозі 107.5%). Істотне збільшення доходів населення зумовлювало збільшення грошової маси за двома напрямками:

1) через зростання готівки поза банками, обсяг якої збільшився 48.2% до 111.1 млрд. грн. - готівкова частина грошової маси за допомогою монетарних інструментів може бути „зв'язана” лише в довгостроковому періоді часу через загальне подорожчання грошей (що ускладнить доступ до кредитів підприємствам реального сектору економіки);

2) через зростання обсягів кредитування фізичних осіб та пов'язане з цим збільшення обсягів зовнішніх залучень банків за кордоном - загальний обсяг кредитних вкладень у 2007 р. збільшився на 74.1% до 426.9 млрд. грн. (у т.ч. кредитів фізичним особам - на 97.8%).

Внаслідок прискореного зростання доходів населення стало платоспроможним клієнтом банків. Банківська система адекватно відреагувала на збільшення попиту на кредити. В умовах нерозвинутого внутрішнього фінансового ринку, зростаючий попит на кредитні ресурси задовольнявся за рахунок активних запозичень за кордоном. За таких обставин, навіть за умов від'ємного сальдо поточного рахунку платіжного балансу, обсяг інтервенцій Національного банку з купівлі валюти у 2007 р. становив 7.6 млрд. дол. США. Таким чином, високі темпи кредитування населення були результатом не м'якої монетарної політики, а посилення соціалізації економічної політики.

Втім, вплив процесів розширення кредитування населення на інфляцію був обмежений, оскільки переважна частина отриманих коштів спрямовувалася на купівлю нерухомості та товарів, ціни на які мають незначний вплив на загальний індекс споживчих цін (імпортна побутова техніка, автомобілі тощо). Певний чином на динаміку грошової пропозиції впливала і політика Уряду по управлінню бюджетними коштами. Кошти Уряду в національній валюті на рахунках в Національному банку після збільшення упродовж перших 11 місяців 2007 р. на 67.4%, у грудні зменшилися одразу на 71.1% до 4.4 млрд. грн. Це було вагомим чинником прискорення зростання монетарних агрегатів упродовж останнього місяця року.

В результаті, монетарна база у 2007 р. збільшилася на 46% (у т.ч. у грудні - на 8.8%) до 141.9 млрд. грн., грошова маса - на 52.2% (у т.ч. у грудні - на 8.7%) до 397.4 млрд. грн. Загальний обсяг депозитів в банківській системі у 2007 р. збільшився на 51.9% до 280.1 млрд. грн. При цьому депозити в національній валюті збільшилися на 66.5%, в іноземній - на 28.1%, що сприяло зменшенню рівня доларизації економіки з 27% до 22.7%.

Середньозважена ставка за кредитами в національній валюті упродовж 2007 р. зменшилася з 15.1% до 14.4% річних, в іноземній - з 11.5% до 11.2% річних. Середньозважена ставка за депозитами в національній валюті упродовж 2007 р. збільшилася з 7.9% до 8.6%, в іноземній - з 6.1 до 6.3%. Заходи Національного банку по приборканню інфляції концентруватися не лише на кількісному обмеженні грошової пропозиції, а й на досягненні якісного ефекту з упередження виникнення дисбалансів на фінансовому ринку. Вони, зокрема, включали:

· забезпечення розміру ставок за активними операціями Національного банку на позитивному рівні щодо рівня інфляції - ставки за щоденними операціями рефінансування овернайт у листопаді збільшилися з 9% та 10% (без забезпечення) до рівня 12% та 12.5% відповідно, у грудні - до 14.5% та 15%;

· активізацію роботи по залученню коштів банків (у т.ч. через більш ефективне використання процентних ставок за депозитними сертифікатами) - процентні ставки за депозитними сертифікатами після відновлення у серпні проведення мобілізаційних операцій встановлювалися на рівні від 0.5% до 5%, у листопаді - від 0.5% до 7%, а у грудні від 0.5% до 8% в залежності від терміну.

Загалом у 2007 р. Національний банк здійснив операції по мобілізації коштів банків на загальну суму 109.8 млрд. грн., в т.ч. - 109.7 млрд. грн. шляхом залучення коштів на тендерах з розміщення депозитних сертифікатів.

В умовах достатнього рівня ліквідності банківської системи обсяги проведених операцій з рефінансування банків упродовж 2007 р. були незначними - 2.5 млрд. грн. (з них 431.6 млн. грн. - кредити овернайт, 1969.1 млн. грн. - кредити, надані шляхом проведення тендерів, 123 млн. грн. - кредити під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту).

Середньозважена процентна ставка за кредитами рефінансування Національного банку у 2007 р. становила 10.1% річних, у т.ч. за кредитами овернайт - 11.1%, за кредитами, наданими шляхом проведення тендерів - 10.0%, за кредитами рефінансування під заставу майнових прав за коштами банківського вкладу (депозиту) - 8.3%. Певним чином на ліквідність банківської системи вплинуло і рішення стосовно введення з 20 листопада 2007 р. до складу зобов'язань банків, які підлягають обов'язковому резервуванню, коштів, залучених банками від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів.

Водночас, визначальним чинником при ухваленні цього рішення було намагання вплинути на якісні характеристики активно-пасивних операцій банків, сприяти посиленню привабливості проведення операцій в національній валюті та поступовому обмеженню економічними методами обсягів залучення коштів за кордоном.

Обсяг обов'язкових резервів, сформованих банками у грудні, за оперативними даними становить 9682.9 млн. грн. З метою стримування інфляційного тиску надалі, Національний банк України встановив з 1 січня 2008 року облікову ставку в розмірі 10% річних.

4. Якою Ви бачите стратегію управління пропозицією грошей?

Якщо сукупний попит надмірно зростає в умовах повної зайнятості й спричиняє інфляцію, центральний банк може стримувати її зменшенням пропозиції грошей, а водночас сукупного попиту. Якщо рівень безробіття зростає, а економічна активність недостатня, центральний банк може збільшити пропозицію грошей, що сприяє підвищенню сукупного попиту й обсягу національного виробництва. Існують три знаряддя управління пропозицією грошей з боку центрального банку:

операції на відкритому ринку- купівля-продаж ЦБ державних цінних паперів.

облікова (дисконтна) ставка - процентна ставка, яку ЦБ призначає за позики , які він надає КБ.

норма резервування - відсоток депозитів, який КБ має тримати у ЦБ або як готівку в касі.

Найважливішим знаряддям центрального банку є операції на відкритому ринку -- купівля-продаж державних цінних паперів. Купуючи або продаючи державні цінні папери на відкритому ринку, центральний банк може відповідно збільшити або зменшити банківські надлишкові резерви, а водночас пропозицію банківських грошей та грошову масу загалом. Операції на відкритому ринку -- найвагоміше стабілізаційне знаряддя центральних банків країн з розвинутою ринковою економікою.

Припустімо, що центральний банк намагається стимулювати зростання національного продукту і зменшити безробіття. Для цього потрібно збільшити надлишкові резерви банківської системи. Це сприятиме зростанню пропозиції грошей, зниженню процентних ставок і збільшенню інвестицій в економіку. Тому центральний банк купує державні цінні папери та інші боргові зобов'язання у комерційних банків. При цьому центральний банк переказує комерційним банкам відповідні кошти, збільшуючи їхні надлишкові резерви. Внаслідок цього в економіці збільшується пропозиція грошей.

Продаж центральним банком державних цінних паперів звужує надлишкові резерви та пропозицію грошей в економіці. За політики продажу цінних паперів на відкритому ринку процентні ставки зростають, а інвестиції й обсяг національного виробництва скорочуються. Цей варіант політики операцій на відкритому ринку є цілком логічним, якщо в національній економіці розвивається інфляція попиту і центральний банк прагне її приборкати. Для протидії розвитку інфляції центральний банк продає комерційним банкам державні цінні папери, що зменшує пропозицію грошей.

Для стимулювання зростання виробництва і зайнятості центральний банк купує державні цінні папери, що звужує пропозицію грошей в економіці. Друге знаряддя монетарної політики центрального банку -- ставка, яку він призначає за позики, що надає депозитним інституціям. Коли комерційні банки відчувають нестачу резервів, вони можуть брати позики в центрального банку. Ці позики називають позиченими резервами. Збільшення позичених резервів означає, що зростають сукупні банківські резерви. Позичені резерви мультиплікуються так само, як і не позичені. Проте позичені резерви є менш точним знаряддям контролю з боку центрального банку країни за пропозицією грошей.

Якщо центральний банк уважає, що пропозиція грошей збільшується повільно, що стримує зростання національної економіки, він знижує облікову ставку, за якою комерційні байки позичають кошти в центрального банку. Для уповільнення темпів зростання пропозиції грошей він підвищує облікову ставку. У країнах з розвинутою ринковою економікою упродовж багатьох років зміна облікової ставки є "попереджувальним дзвінком" зміни монетарної політики. Якщо певній країні загрожує інфляція, центральний банк підвищує облікову ставку. Для швидкого збільшення пропозиції грошей центральний банк паралельно з обліковою ставкою може знизити і норму резервування. І навпаки, центральний банк може зробити гроші "дорожчими", підвищуючи норму резервування.

Підвищення норми резервування зменшує обсяги кредиту та інвестицій в економіку. Припустімо, норма резервування зросла з 10 до 20 %. Навіть якщо центральний банк не здійснює операцій на відкритому ринку або не вдається до дисконтної політики, банки змушені в цих умовах зменшити свої активні операції та інвестиції. Це пов'язано з тим, що банківські депозити зменшилися. Зменшення банківських депозитів обмежує кредит, підвищує процентні ставки, скорочує інвестиції і знижує рівні ВВП та зайнятості.

Пропозиція грошей у національній економіці визначається головно політикою центрального банку країни. Зміни резервних вимог і облікової ставки, операції на відкритому ринку впливають на обсяг банківських резервів і пропозицію грошей в економіці. У перехідній економіці ефективне управління грошовим обігом набуває особливого значення. У складних умовах фінансової нестабільності, високої інфляції, незавершеності формування фінансової, грошової та інших життєво важливих підсистем національної економіки навіть незначні прорахунки в монетарній політиці здатні спричинити вельми негативні соціально-економічні наслідки. За оцінками деяких економістів, монетарна політика НБУ посилила спад виробництва та спричинила платіжну кризу [1, 132]. Сталося це через застосування вольових методів реалізації монетарної політики. Це штучно знизило величину номінального ВВП, обмежило кредитну та грошову емісію, заблокувало розрахунки між підприємствами, виплати пенсій, зарплати і спричинило катастрофічний спад виробництва. Захоплення монетарними методами регулювання економіки сприяло й тому, що внутрішні ціни на окремі товари перевищили їх світовий рівень)

Список використаної літератури:

1. Галієв Е.Е. Попит на гроші в умовах підвищення рівня монетизації // Монетарна політика в умовах економічного зростання: Матеріали науково-практичної конференції: Наукове видання.- К.: 2004.- 172 c.

2. Голуб А.Г., Семенюк Л.П., Смовженко Т.С. Гроші. Кредит. Банки: Навчальний посiбник.- Львів: Центр Европи, 1997.- 206 с.

3. Деньги, кредит, банки: Учебник: Навчальне видання: - М.: Финансы и статистика, 1998.- 448 c.

4. Иванов В.М. Деньги и кредит: Курс лекций: Навчальне видання.- 3-е изд., испр. и доп.- К.: МАУП, 2003.- 288 c.