Управління інвестуванням за умов ризику

;

10 (1+r)² - 7 (1 + r) - 5 = 0.

Якщо позначити (1 + r) = X, то 10X² - 7X - 5 = 0. Це квадратне рівняння має єдиний позитивний корінь -- 1.14. Звідси r = 0.14  14%. Таким чином, ВСП проекту дорівнює 14%.

Приклад 2. Внутрішня ставка прибутковості

Новий проект має первинні інвестиції $10000, які дадуть грошові надходження після оподаткування $3000 в 1-ий рік, $5000 -- у 2-ий рік, $6000 -- у 3-ій рік. Визначте ВСП.

Розв'язання.

1. Знаходимо середню величину грошових надходжень від інвестицій проекту за періоди 1--3.

($3000 + $5000 +$6000)/3 = $4666;

2. Якщо теперішня вартість потоку грошових коштів проекту дорівнюватиме первинним інвестиціям -- $10000, то ЧТВ-0. Нехай PFPVA_{3, r} -- процентний фактор теперішньої вартості ануїтета. Тоді:

$4666 (PFPVA_{3, r}) = $10000;

PFPVA_{3, r} = $10000 / $ 4666 = 2.1431.

З таблиць процентних факторів теперішньої вартості ануїтетів знаходимо, що для періоду 3 найбільш близьке значення ставки дисконту, що відповідає останній умові, дорівнює 19%.

3. Розраховуємо чисту теперішню вартість даного проекту при ставці дисконту 19%. ЧТВ в цьому разі буде негативною і дорівнюватиме $388. Це означає, що ставка дисконту дуже велика і її потрібно зменшити.

4. Розраховуємо чисту теперішню вартість даного проекту при ставці дисконту 17%. ЧТВ в цьому разі буде знову негативною і дорівнюватиме -- $38. Це означає, що ставку дисконту слід знову зменшити.

5. Розраховуємо чисту теперішню вартість даного проекту при ставці дисконту 16%. ЧТВ в цьому разі буде вже позитивною і дорівнюватиме $146. Це означає, що величина ВСП знаходиться в інтервалі 16--17%.

6. Застосовуємо метод лінійної інтерполяції для знаходження більш точного значення ВСП. Для цього необхідно визначити загальну суму відхилень значень ЧТВ від нульового значення при ставках дисконту 16% і 17%, тобто $146 + $38 = $184, і визначити відношення суми відхилення значення ЧТВ, скажімо, при 17% ($38), до загальної суми відхилень, тобто до $184. Таким чином, $38 / $184 = 0.2 або значення ВСП буде на 0.2% меншим від 17%. Тому ВСП проекту дорівнюватиме 16.8%.

Для того, щоб ухвалити рішення про відбір проекту, слід порівняти ВСП з необхідною ставкою прибутковості. Якщо остання є меншою від ВСП, то проект приймається. Під час ранжування проектів за критерієм ВСП перевага віддається тому, який має найбільшу ВСП.

Коли в проектах має місце зміна знаків грошових потоків під час існування проектів, тобто потік інвестицій надходить не тільки на початку з подальшими безперервними грошовими надходженнями від інвестицій, то може існувати більше ніж одна ВСП. Можуть існувати й такі проекти, що зовсім не мають ВСП.

2. Визначити форми іноземних інвестицій та фактори, що впливають

на їх надходження.

Іноземні інвестиції -- цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту

Іноземні інвестори -- суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

· юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

· фізичні особи -- іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

· іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

· інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді:

· іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України;

· валюти України -- при реінвестиціях в об'єкт первинного інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток (доходи);

· будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з ним майнових прав;

· акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоративних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або законодавства інших країн), виражених у конвертованій валюті;

· грошових вимог та права на вимоги виконання договірних зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

· будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Україні, включаючи легалізовані на території України авторські права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

· прав на здійснення господарської діяльності, включаючи права на користування надрами та використання природних ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів, вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними торговельними звичаями;

· інших цінностей відповідно до законодавства України.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у таких формах:

· часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними і фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

· створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

· придбання не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності, шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

· придбання самостійно чи за участю українських юридичних або фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

· придбання інших майнових прав;

· господарської (підприємницької) діяльності на основі угод про розподіл продукції;

· в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти, інвестування в які не заборонено законами України.

3. Назвіть основні критерії інвестиційної привабливості галузей

народного господарства, показники, джерела інформації.

Україна має розвинену багатогалузеву промисловість, у якій переважає чорна металургія та важке машинобудування. Рівень обсягу промислового виробництва України припадає на машинобудівельні галузі. Підприємства цих галузей територіально поділені по всіх областях України. Найбільшою є концентрація цих підприємств у Дніпропетровській, Запорізькій, Київській областях і в місті Києві. Машинобудування переважає в структурі промисловості Львівської, Луганської, Миколаївської, Полтавської, Одеської областей і республіки Крим. Україна посідає одне з провідних місць у світі за видобутком залізної руди і з виробництва сталі. Чорна металургія (частка якої становить 22,6% загального обсягу промислового виробництва) територіально зосереджена в двох областях - Дніпропетровській і Донецькій (понад 75%). Близько 20% обсягу виробництва чорної металургії дають Запорізька і Луганська Області.

Підприємства кольорової металургії розташована в Запорізькій, Луганській, Донецькій, кіровоградській областях і республіці Крим.

Багатогалузеве хімічне і нафтохімічне виробництво розвинуте в східній і центральній областях. Підприємства цієї галузі є також у Миколаївській, Одеській, Львівській та Івано-Франківській областях. Лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість розвинута в головному в регіоні Карпат. Целюлозно-паперова промисловість, виробництво будівельних матеріалів і деревно-стружкових плит є також у Херсонській, Київській та Хмельницькій областях.

Виробництво будівельних матеріалів рівномірно розміщене по всій території країни. Виробництво залізобетонних виробів зосереджено у великих містах. Розвинуте виробництво скла і фарфоро-фаянсових виробів.

Продукція легкої промисловості традиційно становила 10-11% у загальному обсязі промислового виробництва. Найбільшого розвитку набули текстильне виробництво (бавовняні, лляні, вовняні та штучні тканини), швейна, шкіряна, хутрова та взуттєва промисловість. Підприємства цієї галузі розташовані в Київській (м. Київ), Донецькій, Дніпропетровській, Львівській, Луганській, Одеській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях. Підприємства харчової промисловості в головному концентруються у великих містах і населених пунктах, що входять до агломерації великих міст. Переробна промисловість територіально пов'язана з місцями виробництва технічних культур (цукровий буряк, соняшник, льон-довгунець).

Виходячи з пріоритетного курсу промислово - інвестиційної політики, науки та освіти в умовах використання глобальних результатів науково - технічного прогресу для збільшення конкурентоспроможної продукції та виходу України на світові ринки, слід вважати необхідним проведення наукових статистичних досліджень за пріоритетним науковим напрямом статистичних досліджень “Аналіз та моделювання інноваційної економіки України” з відповідним фінансуванням за рахунок коштів Державного бюджету України на замовлення Кабінету Міністрів України.

Вибір з регіонів найбільш інвестиційно привабливого проводиться при їхньому ранжируванні. До критеріїв оцінки відносяться показники загальноекономічного розвитку регіону, рівня розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури, демографічна характеристика регіону, природно-ресурсний потенціал, рівень інституціонального розвитку, рівень ризиків. Шляхом максимізації індивідуальних оцінок аналітичних показників на регіональному рівні й перебування максимального інтегрального показника проводиться розрахунок усіх варіантів оцінок інвестиційної привабливості і вибір максимального показника. У підсумку для кожного регіону розраховано індивідуальний показник інтегральної оцінки інвестиційної привабливості. Потім проводиться ранжирування усіх варіантів підсумкових оцінок, які є інтегральними узагальнюючими показниками інвестиційної привабливості окремо взятого регіону і вибирається максимальний показник. Він буде включати інтегральну оцінку і вказувати на інвестиційно привабливу сферу вкладення капіталу.

Отримані результати в процесі інтегральної оцінки інвестиційної привабливості регіона дозволяють визначити напрямки пріоритетного інвестування й економічного розвитку підприємств регіонів, що визначають науков-технічний прогрес. Застосування розглянутого вище підходу до оцінки інвестиційної привабливості дозволить цілеспрямовано впливати на інвестиційну політику в країні і буде спрямовано на створення умов сприятливого інвестиційного клімату в регіонах. Проведення експертних оцінок інвестиційної привабливості спрямовано на виявлення існуючих закономірностей, урахування яких може бути використане для вироблення рекомендацій в області зміни інвестиційного клімату в країні.

Аналіз наведених методик оцінки інвестиційної привабливості продемонстрував необхідність удосконалювання способів статистичного збору інформації, застосування загальних критеріїв оцінки і сучасних методик оцінки з метою одержання об'єктивної інформації. Застосовувані показники повинні відбивати стан і результати діяльності суб'єкта; бути актуальними, компактними, динамічними, прогнозованими і порівнянними при проведенні комплексної рейтингової оцінки економічного суб'єкта. У рамках пропонованого загального підходу використання інституту інвестиційної привабливості представляється доцільним активізувати діяльність організацій, що виконують функції інвестиційної оцінки економіки, з метою її спрощення. Враховуючи відсутність в Україні агентства, здатного забезпечити якісний аналіз усіх суб'єктів господарської діяльності на основі єдиної бази даних й уніфікованої методики, представляється доцільним створення великої рейтингової структури. Вона не повинна залежати від впливу державних органів і зацікавлених осіб, насамперед замовників, що буде спрямовано на створення єдиної бази даних і використання уніфікованої методики оцінки інвестиційної привабливості.

Впровадження комплексної програми інвестування в конкурентноспроможні галузі буде стимулювати перехід на якісно новий інноваційний тип розвитку. Підвищення конкурентноспроможного рівня нерентабельних підприємств регіону буде сприяти модернізації економіки, підвищенню економічного рівня розвитку держави. Створення механізму координації інвестицій на регіональному рівні розширює інвестиційні можливості підприємств, стимулює зростання інвестицій в економіку і зміцнює фінансову систему держави.

4. Наведіть приклад складання бізнес-плану підприємства.

Бізнес-план -- це документ, в якому викладено суть підприємницької ідеї, шляхи і засоби її реалізації, а також подано характеристику ринкових, виробничих, організаційних і фінансових аспектів передбачуваного бізнесу та особливості його управління.

Бізнес-план може бути розроблений як для нового підприємства, що тільки створюється, так і для вже діючого на черговому етапі його розвитку. Він виконує щонайменше 8 основних функцій -- як зовнішніх (познайомити з підприємством і розкрити суть його діяльності різним представникам ділового світу), так і внутрішніх, життєво важливих для діяльності самого підприємства.

Як жоден інший з планів підприємства бізнес-план має зовнішню спрямованість, перетворюється на своєрідний товар, через продаж якого можна отримати максимально можливий виграш. По-перше, на початковому етапі створення бізнесу цей план є основним інструментом комунікацій між підприємцем і зовнішнім світом. Він повинен переконати майбутніх постачальників, покупців і найманих працівників у тому, що ви віднайшли привабливу ідею, що у вас є обґрунтована і реальна програма здійснення вашого задуму. Бізнес-план дозволяє стандартизувати процес ознайомлення з підприємством, зекономити час підприємця, упорядкувати контакти.

По-друге, наявність бізнес-плану -- обов'язкова вимога з боку цивілізованого ринку. Це чисто психологічно викликає відчуття ґрунтовності, солідності підприємницького починання його власника. І, навпаки, відсутність такого плану породжує насторожливе став-лення з боку партнерів, кредиторів та інвесторів.

По-третє, бізнес-план -- це засіб залучення ззовні капіталу, що необхідний для розвитку бізнесу. Він забезпечує всебічну (виробничу, ринкову, організаційну та фінансову) інформацію про майбутній бізнес і є основою конструктивних відносин з потенційними інвесторами.

У сучасних умовах в Україні бізнес-план здійснює ще одну важливу функцію -- він є інструментом процесу приватизації державних підприємств. Тут він використовується для обґрунтування пропозицій щодо приватизації, для визначення кола завдань, зв'язаних із санацією (оздоровленням) підприємств, які приватизуються. Бізнес-план входить до складу проспектів емісії цінних паперів, які публікуються при акціонуванні економічної організації.

Крім цих зовнішніх бізнес-план виконує чимало важливих внутрішніх функцій. По-перше, планування -- це ключ до успіху в бізнесі. Такий успіх визначається трьома головними факторами:

-- правильним розумінням реальної нинішньої ситуації;

-- чітким визначенням цілей, яких хоче досягти підприємець;

-- якісним плануванням процесів переходу від одного стану до іншого.

Бізнес-планування якраз і спрямоване на розв'язання цих питань. Тобто бізнес-план -- це засіб моделювання систем управління новим бізнесом, що дозволяє перевірити підприємницьку ідею на раціональність та реалістичність ще до її практичної реалізації. Ваш проект може не відбутись уже на папері, але краще такий неприємний висновок зробити на стадії проектування, а не тоді, коли на створення фірми вже витрачено час, кошти і зусилля підприємця.

По-друге, бізнес-план -- це можливість виявити у зародковому стані ті проблеми розвитку підприємства, які в майбутньому загрожують перерости в серйозні перешкоди та істотно ускладнити роботу. Багатьох із виявлених у ході планування сильних і слабких сторін підприємства ви, можливо, не змогли б побачити, якби не працювали над створенням бізнес-плану. Звичайно, він не може виключити ці помилки, але дозволяє значно зменшити ризик.

По-третє, складання бізнес-плану дозволяє одержати інструмент контролю та управління, який забезпечує планомірне просування підприємства до поставленої мети.

По-четверте, бізнес-план є потужним інструментом самонавчання. У процесі його розробки розвиваються здібності підприємця як менеджера, набувається досвід оцінки умов конкуренції, способів просування товарів на ринок, використання переваг свого бізнесу, фінансового планування, розробки різних сценаріїв діяльності.

Бізнес-план, як і стратегічний план підприємства, охоплює досить тривалий період, звичайно 3--5 років, інколи більше, однак між ними є ряд відмінностей:

якщо стратегічний план включає весь комплекс загальних цілей фірми, то бізнес-план тільки одну з них, а саме ту, що пов'язана зі створенням і розвитком певного бізнесу;

бізнес-план орієнтований тільки на розвиток, у той час як стратегічний план може включати інші типи стратегій підприємства (стабільності, скорочення, відокремлення і т. д.);

у бізнес-плані функціональні складові (плани маркетингу, виробництва тощо) є, на відміну від стратегічного плану, рівнозначними частинами бізнес-плану;

стратегічні плани -- це, як правило, плани з горизонтом часу, що зростає. Бізнес-плани мають чітко окреслені часові межі, після закінчення яких визначені планом цілі й завдання мають бути виконані. Наприклад, бізнес-планом передбачається, щоб протягом двох років був побудуваний і досяг проектної потужності цех з переробки сільськогосподарської сировини. Таким чином, бізнес-план за своєю формою, на відміну від стратегічного плану, тяжіє до проекту з його конкретною проробкою і певною самодостатністю.

Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) -- це ще один варіант плану розвитку підприємства. У зв'язку з цим функції ТЕО багато в чому близькі до функцій бізнес-плану. Головною відмінністю ТЕО від бізнес-плану є те, що ТЕО -- специфічний плановий документ для створення і розвитку виробничих об'єктів. Тому в структурі ТЕО особливий акцент зроблено на виробничо-технічні аспекти проекту, у той час як комерційні, ринкові проблеми майбутнього біз-несу залишаються майже нерозкритими.

Методику складання ТЕО розроблено комітетом ООН з промислового розвитку (ЮНІДО). Вона передбачає таку послідовність викладу матеріалів ТЕО:

загальні вихідні дані та умови;

ринок і потужність підприємства;

матеріальні фактори виробництва;

місцезнаходження підприємства;

проектно-конструкторська документація;

організація підприємства і накладні витрати;

трудові ресурси;

планування строків здійснення проекту;

фінансово-економічна оцінка проекту.

В Україні методику ЮНІДО було використано під час розробки рекомендацій щодо обґрунтування пропозицій про створення спільних підприємств.

Бізнес-план, як форма обґрунтування підприємницького проекту, поступово витісняє ТЕО зі сфери планової діяльності бізнесу. У ньому закладено переваги гнучкого поєднання виробничого і ринкового, фінансового і технічного, внутрішнього й зовнішнього аспектів діяльності підприємства.

Зміст і обсяг бізнес-плану залежить від:

-- цілей розробки плану (залучення інвестицій, моделювання управління бізнесом, розвиток управлінських якостей підприємця, контакти з партнерами в бізнесі) і аудиторії, якій він адресований (потенційні інвестори: банки, індивідуальні інвестори, фонди підтримки підприємництва; сам підприємець, партнери в бізнесі, майбутні наймані працівники);

-- сфери діяльності, до якої належить бізнес (виробництво, надання послуг, роздрібна чи оптова торгівля, будівництво, посередницька діяльність);

-- розміру бізнесу (великий, середній, малий) і суми коштів, що необхідні для його організації;

-- конкретних характеристик майбутнього продукту (простий чи складний, принципово новий чи традиційний, призначений для споживання чи для виробництва) і стадії його життєвого циклу.

Чим більший бізнес, що створюється, чим складніші характеристики майбутнього продукту і чим більше інвестицій цей бізнес вимагає, тим детальнішим має бути й бізнес-план.

Наявність декількох факторів, що визначають зміст бізнес-плану та його обсяг, свідчить про те, що не існує стандартної, універсальної, загальної для всіх випадків форми бізнес-плану. Однак це не означає, що не існує загальних підходів до його розробки: структури плану, послідовності та організації розробки, змісту окремих розділів.

Список використаної літератури:

1. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества: Постиндустриальные теории и постэкономические тенденции в современном мире. -- М.: Наука, 1998.

2. Инновации в производстве (социально-экономический аспект). -- К.: Наук. думка, 1992.

3. Инновационный менеджмент: Справ. пособие / Под ред. П. Н. Зав-лина, А. К. Казанцева, Л. Э. Миндели. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- М.: ЦИСН, 1998.

4. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие / Под ред. Л. Н. Ого-левой. -- М.: ИНФРА, 2001.

5. Инновационный процесс в странах развитого капитализма / Под ред. И. Е. Рудаковой. -- М.: Изд-во МГУ, 1991.

6. Інноваційна діяльність в Україні: Стат. збірник. -- К.: Держкомстат, 1998.

7. Инновационный менеджмент: Учебник / Под ред. С. Д. Ильенковой. -- М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 1997.

8. Ковалев Г. Д. Основы инновационного менеджмента: Учеб. для вузов / Под ред. проф. В. А. Швандара. -- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999.