1952 року група експертів, призначених Генеральним секретарем ООН, провела в Нью-Йорку засідання, присвячене розробці міжнародної системи національних рахунків. Наступного року ця група опублікувала доповідь («Система національних рахунків і допоміжні таблиці»), з набором із шести типових рахунків для трьох основних секторів -- підприємств, домашніх господарств і приватних некомерційних організацій, органів державного управління. За основу було взято базову структуру рахунків виробництва, асигнувань, угод щодо операцій з капіталом і рахунків зовнішніх операцій. Кожний із шести типових рахунків мав відношення до одного з важливих агрегатів, таких, наприклад, як національний дохід. Класифікації потоків, що відображаються на цих рахунках, наводилися в наборі з 12 стандартних таблиць.

У названому документі підкреслювалась важливість узгодження міжнародних статистичних стандартів. Засади складання міжнародної економічної і фінансової статистики, з одного боку, і національних рахунків, з другого -- треба було привести у відповідність. Зазначалося, що під час розробки системи національних рахунків велика увага приділялася забезпеченню відповідності даної системи тим визначенням та класифікаціям, що застосовуються (рекомендують ся) іншими організаціями, особливо МВФ і ОЕСР.

Систему національних рахунків насамперед схвалили країни, що орієнтувалися на заходи грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики, оскільки система національних рахунків забезпечує інформаційну базу для оцінки напряму економічного розвитку і прийняття рішень урядом, дає можливість привести попит і пропозицію виробничих ресурсів у відповідність з фінансами, забезпечуючи стабільність економічної системи. Крім того, логічним висновком із системи національних рахунків є поява статистики національного доходу, статистики фінансів і цін. Проте міжнародний стандарт СНР-53 не приділяв належної уваги суто статистичним проблемам складання та обчислення показників, що включаються в рахунки.

Тому вже 1955 року Організація Об'єднаних Націй видала тимчасовий посібник з методики обчислення національного доходу з особливим урахуванням потреб країн, що розвиваються.

Водночас Організація Об'єднаних Націй розробила запитальник для розсипки державам-членам з метою регулярного і систематичного збирання інформації щодо національних рахунків. У ньому пропонувалося подавати дані для дев'яти стандартних таблиць. Починаючи з 1958 року такі дані, доповнені інформацією національних статистичних органів і статистичними публікаціями відповідних країн, оприлюднювалися в «Щорічнику зі статистики національних рахунків» щодо 70 країн і територій.

Національні рахунки NАТIОNАL АССОUNТ

Система національних рахунків (СНР) - це сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу, фінансів. Ця система застосовується в умовах ринкових відносин.

Національні рахунки розробляються Державним комітетом статистики згідно з стандартом системи національних рахунків, прийнятим міжнародними організаціями у 1993 р.

Відповідно до міжнародного стандарту у системі національних рахунків інституційні одиниці групуються в п'ять секторів:

- нефінансові корпорації, до них належать інституційні одиниці, які займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток;

- фінансові корпорації - комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансово-посередницькій діяльності (банки, страхові компанії та ін.);

- сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, державні цільові та позабюджетні фонди;

- сектор домашніх господарств, що об'єднує фізичних осіб як споживачів, а в деяких випадках як суб'єктів некорпоративної виробничої діяльності;

- сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКОДГ), до якого входять інституційні одиниці, створені окремими групами до машніх господарств для забезпечення їх по літичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культур них послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій).

У системі національних рахунків відображається розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення,показується рух товарів і послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

Стадія виробництва характеризується показниками випуску, проміжного спожи вання, валового внутрішнього продукту (ва лової доданої вартості).

Випуск - це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць - резидентів у звітному періоді.

Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані ін-ституційними одиницями для виробничих потреб.

Валова додана вартість (ВДВ) розрахо вується як різниця між випуском та проміж ним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними.

У національних рахунках використовую ться два рівні показників і два методи оцінки. Для економіки в цілому результати вимірюються випуском товарів і послуг та валовим внутрішнім продуктом у ринкових цінах, для секторів і галузей - випуском в основних цінах і валовою доданою вартістю.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) визначається як сума валових доданих вартостей галузей економіки і податків на продукти за виключенням субсидій на продукти. Починаючи з 2001 року розрахунки валової доданої вартості здійснюються за видами економічної діяльності.

Податки на продукти включають податки, величина яких безпосередньо залежить від кількості чи вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею - резидентом.

Субсидії на продукти - це відшкодування з державного бюджету підприємствам у порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, для покриття поточних збитків підприємств, поліпшення їх фінансового становища шля хом поповнення оборотних коштів або ком пенсації окремих витрат.

Стадія утворення доходу на рівні валового внутрішнього продукту характеризується такими показниками: оп латою праці найманих працівників, податками та субсидіями на виробництво та імпорт (на рівні ВДВ - іншими податками та субси діями, пов'язаними з виробництвом) та ва ловим (чистим) прибутком.

Оплата праці найманих працівників -це винагорода в грошовій або натуральній формі, яка має бути виплачена роботодав цем найманому працівникові за роботу, ви конану ним у звітному періоді, незалежно від того, є цей працівник резидентом чи не резидентом. Оплата праці обчислюється на підставі нарахованих сум і містить фактичні та умовні внески на соціальне страхування.

Податки на виробництво та імпорт включають податки на продукти та інші по датки, пов'язані з виробництвом, а субсидії на виробництво та імпорт - субсидії на продукти та інші субсидії, пов'язані з виробництвом.

Інші податки, пов'язані з виробницт вом, включають платежі підприємств і орга нізацій до Державного та місцевих бюдже тів, державних цільових та позабюджетних фондів у зв'язку використанням ресурсів та одержанням дозволів на специфічні види діяльності.

До інших субсидій, пов'язаних з виробництвом, належать ті, що надаються для здійснення певної економічної та соціальної політики щодо використання ресурсів.

Валовий (чистий) прибуток - показник, що характеризує перевищення доходів над витратами, які підприємства мають у результаті

Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.

Валова додана вартість (ВДВ) розрахо вується як різниця між випуском та проміж ним споживанням. Вона містить у собі пер винні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними.

У національних рахунках використовую ться два рівні показників і два методи оцін ки. Для виробництва. Чистий прибуток визнача ється шляхом виключення з валового прибу тку споживання основного капіталу.

На стадії використання валового внутрішнього продукту розраховується як сума кінцевого споживання това рів і послуг, валового нагромадження, саль до експорту-імпорту товарів і послуг.

Кінцеве споживання товарів і послуг складається з витрат домашніх господарств на власне кінцеве споживання, витрат дер жавних закладів для задоволення індивіду альних та колективних потреб суспільства, а також витрат на індивідуальне кінцеве спо живання некомерційних організацій, що об слуговують домашні господарства.

Валове нагромадження розраховується як сума валового нагромадження основного капіталу, зміни запасів матеріальних оборо тних коштів та придбання за виключенням вибуття цінностей.

Сальдо експорту-імпорту товарів і послуг визначається як різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.

Таблиця витрати-випуск у цінах спо живачів складається відповідно до системи національних рахунків. Вона дає розгорнуту характеристику про цесів відтворення та взаємовідносин між видами економічної діяльності. Таблиця витрати-випуск використовує ідентичні з системою національних рахунків показни ки та методологію їх обчислення. У табли ці розкриті виробничі зв'язки видів еконо мічної діяльності, вартісний склад валово го внутрішнього продукту та його викорис тання на кінцеве споживання та валове на громадження.

Динаміку і обсяги структурних зрушень в економіці регіонів України протягом ос танніх років характеризує ВДВ, яка є уза гальнюючим показником економічного і со ціального розвитку регіону. В основу визна чення цих обсягів покладено виробничий метод. Валова додана вартість регіону скла дається із суми валової доданої вартості всіх видів економічної діяльності.

Висновки

СHР і БHГ - системи взаємопов'язаних економічних показників, представлені в особливій формі у вигляді таблиць чи рахунків у сполученні і тих і інших. Вони є моделями річного економічного обороту на макрорівні.

Сформована на протязі багатьох літ схема БHГ являла собою систему взаємопов'язаних балансових таблиць, кожна з який відбивала окремі, найбільш принципові аспекти економічного процесу з позиції верховенства матеріального виробництва стосовно інших видів діяльності. До них можна віднести: відтворення матеріального продукту - сукупного суспільного продукту і чистого матеріального продукту - національного доходу; відтворення трудових ресурсів, відтворення національного багатства.

Принциповими положеннями макростатистичної моделі економіки типу БHГ можна вважати розмежування двох сфер - матеріального виробництва і невиробничої сфери, а усередині матеріального виробництва - розподіл на виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання; розподіл сукупного суспільного продукту :

а) по вартості - на перенесену вартість (с) і на знову створену вартість з виділенням необхідного і доданого продукту (v+m);

б) по натурально-речовинному складі - на фонд відшкодування (виробниче споживання), фонд споживання ( невиробниче споживання ) і фонд нагромадження.

З зазначеними структурними характеристиками зв'язане моделювання пропорцій і взаємозв'язків між складеними елементами сукупного суспільного продукту - по вартості і натурально-речовинному складі, що відбиває механізм простого і розширеного відтворення матеріального продукту.

Підхід до моделювання макроекономічних процесів на прикладі балансу народного господарства - типовий приклад високого абстрагування з ігноруванням впливу конкретних форм організії виробництва і розбіжностей в економічній поведінці суб'єктів, що хазяюють. БHГ ж, у силу зазначених причин, був пасивним інструментом навіть у період командно-адміністративної системи керування з її твердою регламентацією діяльності "зверху". Хоча було б неправильно не визнати, що економіко-статистична інформація розкривала, правда в дуже збитковому виді, аспекти відтворення і насамперед найважливіші економічні пропорції в матеріальному виробництві.

В умовах переходу до ринкової економіки потрібний перехід на модель обліку, орієнтовану на цю "жахливу" ринкову економіку. В основі побудови такої моделі обліку - системи національних рахунків - лежить концепція "господарського кругообігу".

Hаціональне господарство може розглядатися як велика багатомірна система, у якій виділяються об'єктивно існуючі елементи, що відображають різноманіття економічних явищ. Стрижень такої системи -- економічний оборот. Він включає основні економічні процеси виробництво, споживання, нагромадження, перерозподіл. Перерозподіл означає передачу (одержання) продукту, послуги, грошей, здійснювану в однобічному порядку, тобто, як говорила Сова - «безвоздмездно».

Бібліографія:

1. Основи економічної теорії: / За ред. С.В. Мочерного;-Тернопіль. 1993.

2. . // Політика і час.-1997.-№2.

3. . // Семюельсон П., Макроекономіка.-К-95.

4. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії.-К.: Основи. 1994

5. Климко-Нестеренко,Основи економічної теорії політ. економічний аспект. 2-ге видання.-ст.591

6. Дідківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки. Навчальний

7. Посібник. К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.

8. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник / С.М.Чистов,

9. А.Є.Никифоров, Т.Ф.Куценко та ін. - К.: КНЕУ, 2000.