Естетичне виховання молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичні підходи до проблеми естетичного виховання молодших школярів

1.1 Сутність естетичного виховання

1.2 Особливості естетичного виховання в молодшому шкільному

віці

1. 3 Роль естетичного виховання в розвитку особистості школяра

2. Шляхи та засоби естетичного виховання молодших школярів

2.1 Естетичне виховання молодших школярів засобами

українських народних паремій

2.2 Естетичне виховання молодших школярів засобами взаємодії

видів мистецтва

2.3 Естетичне виховання молодших школярів за допомогою засобів природи

2.4 Естетичне виховання у позакласній роботі

3. Аналіз досвіду використання естетичного виховання на уроках у початковій школі

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Актуальними питаннями сьогодення є питання естетичного виховання і розвитку естетичної культури підростаючого покоління. Особистісна орієнтація сучасної освіти передбачає прилучення молодої людини до естетичного досвіду людства, до творчої діяльності, що є основою естетичного розвитку особистості. У зв`язку з цим важливого значення набуває осмислення конкретних питань естетичного виховання і естетичної діяльності та базових теоретичних засад формування естетичної культури особистості.

У ХХI в столітті в Україні визначено основну мету освіти, спрямованої на естетичне виховання та всебічний розвиток людини як найвищої цінності суспільства, формування її духовних смаків, ідеалів та розвитку художньо-творчих здібностей.

У процесі становлення особистості з найдавніших часів особливе значення мало естетичне виховання. Здатність відчувати, сприймати, розуміти, усвідомлювати і творити прекрасне - це ті специфічні прояви духовного життя людини, що свідчать про її внутрішнє багатство.

Видатні вчені, естети і педагоги Ю. Борев, О. Буров, В. Вансаалов, Л. Волович, І. Долецька, М. Каган, Л. Коган, В. Розумний, В. Скатерщиков, Є. , М. Лайзеров, А. Макаренко, О. Семашко, В. Сухомлинський, В. Шестакова зробили значний внесок у розробку теорії естетичного виховання. Насамперед вони визначили основні поняття, на які потрібно спиратися при побудові системи естетичного виховання.

За останні роки опубліковано багато праць, в яких вирішуються питання значення творчості та пізнавальної діяльності в естетичному вихованні молодших школярів; розкриваються механізми творчості; закономірності взаємозв'язку творчої діяльності з відтвореною дійсністю; сформульовані основні принципи формування творчої особистості (Ф.Говорун, Б.Коротяєв, В.Лєвін, В.Моляко, Ю.Петров, П.Підкасистий, Я.Пономарьов, В.Романець, В.Цапок).

Естетичне виховання спрямоване на формування здатності сприймати дитиною прекрасне у навколишньому середовищі і мистецтві, на розвиток естетичних почуттів, суджень, смаків, умінь, творчих здібностей, потреби брати участь у створенні прекрасного в житті і художній творчості.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування форм і методів естетичного виховання молодших школярів та аналіз педагогічного досвіду вчителів щодо його реалізації в початковій школі.

Об'єкт - естетичне виховання молодших школярів

Предмет - особливості використання засобів естетичного виховання молодших школярів.

Завдання:

– розкрити сутність естетичного виховання;

– визначити особливості та роль естетичного виховання в молодшому шкільному віці;

– окреслити шляхи та засоби естетичного виховання молодших школярів;

– виділити місце естетичного виховання у позакласній роботі;

– проаналізувати досвід вчителя щодо використання естетичного виховання на уроках у початковій школі.

Теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, синтез, систематизація, класифікація та узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогічній та методичній літературі, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду з проблем естетичного виховання молодших школярів.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1 Сутність естетичного виховання

Дорослі і діти постійно стикаються з естетичними явищами. Естетично вихована людина відрізняється розвинутим духовним світом, здатністю співчувати іншим людям. Вона лагідна в спілкуванні, уникає крикливості в розмові. Адже така людина не лише засвоїла правила моральної поведінки, але здатна відчувати і цінувати красу подібних взаємовідносин з людьми.

Ідеї естетичного виховання зародилися в глибокій старовині. Уявлення про сутність естетичного виховання, його завдання, цілі змінювалися починаючи з часів Платона і Аристотеля аж до наших днів. Ці зміни в поглядах були обумовлені розвитком естетики як науки і розумінням сутності її предмету.

Естетичне виховання - це педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси [10; 206].

Здатність бачити і відчувати красу дана людині від народження. Дитина тішиться яскравою іграшкою, завмирає від кожного наспіву колискової пісні, радіє сонцю, квітам, тваринам.

Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.

Естетична культура - сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу [8; 58].

Завданнями естетичного виховання є: формування естетичних понять, поглядів і переконань - виховання в молодого покоління розуміння прекрасного, любові до нього, вміння давати правильну естетичну оцінку фактам, явищам, процесам; виховання естетичних почуттів - особливих почуттів насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в навколишній дійсності та в мистецтві; виховання потреби і здатності створювати прекрасне в житті та мистецтві - розвиток творчих здібностей дітей, опанування ними певного обсягу знань і практичних навичок у галузі музики і співу, образотворчого мистецтва, залучення їх до різних видів художньої самодіяльності, а головне - привчити школярів будь-яку роботу виконувати красиво.

Естетичне виховання є багатогранним процесом, що здійснюється за такими напрямами: 1) життя і діяльність дитини в сім'ї. Тут формуються основи естетичних смаків, почуттів, на що впливають організація побуту в оселі, одяг, взаємини в сім'ї, оцінювання старшими краси предметів, явищ, безпосередня участь в естетичній діяльності тощо; 2) виховна діяльність дошкільних закладів, яка здійснюється через естетику побуту, систему спеціальних занять (музика, образотворче мистецтво, танці, ігри тощо); 3) навчально-виховна діяльність загальноосвітніх закладів. Ця діяльність передбачає залучення учнів до оволодіння змістом навчальних дисциплін (мови, літератури, історії, предметів природничого циклу, музики, образотворчого мистецтва), позакласної виховної роботи (танцювальні гуртки, хорові колективи, студії образотворчого мистецтва та ін.). 4) навчально-виховна робота позашкільних дитячих виховних закладів (будинки і палаци дитячої та юнацької творчості, студії, дитячі музичні та художні школи тощо). Ця діяльність спрямована на задоволення інтересів, розвиток здібностей дітей, залучення їх до активної естетичної діяльності; 5) діяльність професійних навчально-виховних закладів. Навчаючись у них, майбутні фахівці отримують естетичні знання, беруть участь у діяльності мистецьких аматорських колективів, набувають вмінь естетичної діяльності; 6) вплив засобів масової інформації. Діяльність їх поєднує елементи багатьох видів мистецтва. Проте засилля в них «масової культури» ускладнює процес формування здорових естетичних смаків, потребує клопіткої роботи вихователів, батьків, випереджаючого формування високих естетичних потреб, смаків, несприйняття потворного [3; 128-129].

Естетичне виховання зорієнтоване на формування естетичної свідомості та естетичної поведінки особистості.

Естетична свідомість - одна з форм суспільної свідомості, що реалізується через художньо-емоційне освоєння дійсності у формі естетичних почуттів, переживань, оцінок, смаків, ідеалів.

Естетичні почуття є особливими почуттями насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне у навколишній дійсності і творах мистецтва.

Естетичний смак є здатністю людини правильно оцінити прекрасне, відрізняти прекрасне від потворного.

Естетичний ідеал - уявлення людини про прекрасне в абсолютному його вираженні.

Естетична свідомість, естетичні почуття, смаки, ідеали, переживання тощо, взаємодіючи між собою, зумовлюють естетичну поведінку, яка є втіленням прекрасного у конкретних вчинках людини [16; 425].

Отже, естетичне виховання потребує постійного розвитку, тому що в протилежному випадку натуральна безпосередня реакція дитини на красу почне поступово зникати і перетвориться в буденність. Естетична невихованість приведе до «емоційної глухоти», егоїзму, бездушності, що відіб'ється на ставленні людини до життя, до людей, до самої себе. Високий рівень розвитку естетичних поглядів і почуттів дітей допоможе в майбутньому зрозуміти і оцінити красу праці, відчути потребу у творчій діяльності.

1.2 Особливості естетичного виховання в молодшому шкільному віці

Молодший шкільний вік є найбільш сприятливим для прищеплювання естетичних почуттів, потягу до прекрасного, формування культури особистості. Естетичний розвиток завжди був однією з важливих складових гармонійної особистості, її взаємодії з навколишнім середовищем.

Серед найважливіших моральних якостей молодших школярів, які свідчать про рівень культури особистості, її вихованість можна назвати: ввічливість, привітність, делікатність, доброзичливість, сердечність. Саме виявлення людиною цих рис характеризують її ставлення до іншої особистості, допомагають їй швидко адаптуватися в новому середовищі, формувати дружні стосунки з людьми тощо [13; 170].

Складність розвитку цих якостей у молодших школярів зумовлена різноманітними факторами: несформованістю емоційно-вольової сфери, недостатністю досвіду соціальної поведінки, впливом негативних зразків поведінки і наслідування їх. Тому процес формування культурної поведінки молодших школярів - складний і довготривалий.

Естетичне виховання починається у сім'ї, але набуває цілеспрямованого, систематичного характеру тільки з приходом дитини до школи. Саме у початковій школі закладаються не тільки основи акуратності, охайності, а й ввічливості, точності, прищеплюються гарні манери, правила поводження серед людей на вулиці та у громадських місцях, культура спілкування, вміння жити в колективі. Нерозвиненість елементарних умінь і навичок культури поведінки у дітей на етапі їх підготовки до школи ускладнює роботу педагогів у формуванні естетичних почуттів та виявів етичної поведінки. Адже саме форми зовнішньої поведінки відображають моральні цінності, естетичні потреби, ставлення до існуючих норм суспільства.

У школах естетичне виховання є частиною навчально-виховного процесу, ведеться у зв'язку з вивченням всіх навчальних предметів, протягом всього часу навчання.

Всі програми, по яких в даний час здійснюється навчально-виховна діяльність у шкільних установах велику роль відводять естетичному розвитку молодших школярів. В процесі занять, під час екскурсій, підготовки і проведення свят враховується естетичний компонент виховного процесу, формуються у дітей художні відчуття та естетичний смак.

Важливою педагогічною умовою ефективності процесу естетичного виховання є така організація діяльності і стосунків у дитячому колективі, коли особистість поставлена в систему його об'єктивних зв'язків, відповідальної залежності, які пробуджували б її до правильних норм поведінки і нагороджували небажані прояви. Педагогічні колективи повинні прагнути виробити у кожного вихованця правильне соціально-моральне ставлення до дійсності, стимулюючи і направляючи його суспільну активність.

Для того щоб успішно впровадити естетичне виховання в навчальний процес, педагогу необхідно виявити, як загальні закономірності світоглядного і морального розвитку проявляються в кожного учня і під впливом яких причин. Весь виховний процес необхідно інструментувати так, щоб реальні відносини перетворювались в особистісне ставлення дітей до дійсності.

Ефективність естетичного виховання молодших школярів визначають такі чинники: створення в навчальному закладі привабливої обстановки (оформлення навчальних кабінетів, місць відпочинку); звернення у виховній роботі з учнями до народних традицій і обрядів; широке залучення учнів до гуртків художньої самодіяльності, участі їх у конкурсах та олімпіадах естетичного напряму; висока естетична культура вихователів і вихованців у зовнішньому вигляді і в стосунках [19; 426].

Саме останньому чиннику в своїй педагогічній роботі надавав величезну увагу А.С. Макаренко: «Колектив треба прикрашати і зовнішнім чином. Тому я навіть тоді, коли колектив наш був дуже бідний, насамперед завжди будував оранжерею. І обов'язково троянди, не які-небудь паскудні квіточки, а хризантеми і троянди [9; 184]».

З естетичної точки зору побут, можна сказати, є каталізатором рівня естетичного розвитку особистості, групи або колективу. Матеріальне середовище побуту, її духовність або бездуховність - показник відповідних якостей людей, що створили її.

Особливе значення естетики побуту, в естетичному вихованні молодших школярів відзначає і Н. М. Артеменко в своїй роботі про етично-естетичне виховання школярів. «Естетика шкільного побуту - це обстановка класів, кабінетів, залів, коридорів і т. д. Убрання вестибюля, оформлення газонового кута, стендів - все це або мовчазні помічники педагога в естетичному, а, отже, і в етичному вихованні школярів, або його вороги [20; 12]» .

Якщо дитину з першого класу і до закінчення школи оточують речі, відмінні красою, доцільністю, простотою, то в його життя підсвідомо входять такі критерії, як доцільність, впорядкованість, відчуття міри, тобто критерії, які пізніше визначать його смаки і потреби.

Процес естетичного переживання складний та різноманітний. Він перебуває в дуже тонких і своєрідних зв'язках із розумовою діяльністю дитини, з її поведінкою і моральними звичками, з формуванням фізичного вигляду. У педагогічній практиці ці зв'язки переплітаються, встановлюються одночасно [10; 207].

Таким чином, естетичне виховання сприяє можливості художнього розвитку кожної дитини. Воно формує самостійну художню діяльність, яка виникає з ініціативи дітей, відповідає їхнім інтересам та потребам і вимагає особливого ставлення дорослого, непрямого педагогічного керівництва для збереження інтересу до самостійної творчої діяльності.

1.3 Роль естетичного виховання в розвитку особистості школяра

Розвиток особистості - це безперервний процес, що виявляється у кількісних і якісних змінах людської істоти. Психіка дитини формується з віком, існують багато факторів, що впливають на розвиток особистості, який не може відбуватися без взаємодії дорослих. Важливим чинником є естетичне виховання, а саме два його боки: розвиток сприймання і залучення дитини до практичної діяльності. Головне - виховати, розвинути такі якості, такі здібності, які дозволять особі не тільки досягти успіху в певній діяльності, але і бути творцем естетичних цінностей, насолоджуватися ними і красою навколишньої дійсності.

Крім формування естетичного відношення дітей до дійсності і мистецтва, естетичне виховання паралельно робить внесок і в їх всебічний розвиток. Естетичне виховання сприяє формуванню моральності людини, розширює його пізнання про світ, суспільство і природу. Різноманітні творчі заняття дітей сприяють розвитку їх мислення і уяви, волі, наполегливості, організованості, дисциплінованості [19; 425].

Досвідчені педагоги розуміють, як важливо поєднувати в процесі естетичного виховання всю сукупність різноманітних засобів і форм, що пробуджують і розвивають у школярів естетичне ставлення до життя, до літератури і мистецтва. У школі має звертатися увага не тільки на зміст шкільних предметів, але і на фактори, що впливають на естетичний розвиток особистості.

Однією з особливостей молодшого шкільного віку є така важлива подія, як прихід дитини в школу, коли в неї з'являється новий вид діяльності - навчання. Перший вчитель для дитини стає незаперечним авторитетом. Завдяки йому діти пізнають світ, норми суспільної поведінки. Погляди вчителя, його смаки, уподобання стають їх власними. Наступна особливість естетичного виховання в молодшому шкільному віці пов'язана зі змінами, що відбуваються у сфері пізнавальних процесів школяра. Формування естетичних ідеалів у дітей - це дуже складний і тривалий процес. В ході виховання ідеалів, життєві відносини міняються. В окремих умовах під впливом дорослих, товаришів, творів мистецтва, життєвих потрясінь ідеали можуть зазнавати докорінних змін.

З молодшого шкільного віку відбуваються зміни в мотиваційній сфері. Мотиви відносин дітей до мистецтва, краси дійсності усвідомлюються та диференціюються. Відчуття краси природи, оточуючих людей, речей створює в свідомості дитини особливі емоційно-психічні стани, збуджує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, мислення, пам'ять. У ранньому дитинстві діти живуть глибоко емоційним життям. Сильні емоційні переживання надовго зберігаються в пам'яті, нерідко перетворюються в мотиви і стимули поведінки, полегшують процес вироблення переконань, навичок і звичок поведінки.

Благополучне емоційне самопочуття стимулює найбільш повне самовираження особистості в колективі, створює сприятливе середовище для розвитку творчих задатків школярів, показує красу чуйних відносин один до одного. Як приклад прекрасних естетичних відносин можна розглядати такі відносини, як дружба, порядність, вірність, взаємодопомога, доброта, чуйність, увага. Через всю сукупність відносин і здійснюється морально-естетичне формування дитини.

На відміну від навчання, що адресуються переважно до свідомості учня, виховання спрямоване насамперед на підсвідомість. Безпосередність впливу базується на потребі наслідування, яка притаманна молодшим школярам, у котрих переважає емоційне, щире сприймання будь-якого досвіду [1; 14].

Викладаючи навчальний предмет, учитель передає учням, насамперед, власні погляди на наукову картину природи, своє ставлення до світу, яке склалося в нього відповідно до його світогляду. А оскільки в учнів є певне світорозуміння, то в процесі навчання його світогляд формується у зіткненні. Щоб досягти найкращого ефекту у виховній роботі, педагог повинен мати широкий кругозір і цілісні уявлення про навколишній світ, розвиток суспільства, про роль науки.

Щоб уміло й цілеспрямовано планувати естетичний розвиток дитини, необхідна постійна увага щодо почуттів, вчинків, думок, знання всього, чим вона живе. В естетичному вихованні на педагога покладене важливе завдання, він повинен допомогти учневі знайти, відчути і зрозуміти красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи приязнь чи ненависть до спостережуваного. Тому дуже важливо, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне [10; 208].

Отож, естетичний розвиток особистості, високий рівень її естетичної культури формує її здатність мислити не за однією чи декількома обмеженими мірками, а за міркою будь-якого виду, здатність розмовляти мовою предмета допомагає знайти співвідношення способу перетворення предмета з її власною мірою.

2. ШЛЯХИ ТА ЗАСОБИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1 Естетичне виховання молодших школярів засобами українських народних паремій

Велику роль у формуванні естетичних почуттів молодших школярів відіграє слово. Вміло вжите, воно змушує дитину радіти і сумувати, любити і ненавидіти, схвалювати добро і засуджувати зло. Видатний педагог В. О. Сухомлинський писав: «Слово допомагає глибше відчути найтонші відтінки краси, а краса ніби зміцнює у свідомості емоційне забарвлення слова, доносить до розуму й серця його мелодію і аромат [17; 159].»

Тисячоліттями український народ відточував найбільш ефективні форми засоби впливу на особистість. Різні види цих засобів по-різному впливають на людину, зачіпають різні сторони її буття, пробуджують творчий погляд на довкілля, а також корегують поведінку. Прислів'я та приказки мають особливий комбінований вплив на особистість. Вони дають настанови у будь-яких життєвих ситуаціях, за допомогою яких учень виробляє нові аспекти розгляду. Адже, позбавляючи дитину можливості мислити, можна недорозвинути її розумові здібності. Ставши дорослішою, вона вже не буде так вміло і швидко приймати рішення, аналізувати, правильно оцінювати ситуацію, виявляти ініціативу.

Кожна паремійна одиниця несе потужний естетичний заряд. Літературний твір є такою функціональною рухомою системою зв'язків, де кожен елемент, взаємодіючи з іншим, переносить свою енергію і навпаки, а всі разом вони індукують значно сильніше і якісно інше світло, ніж кожен зокрема [21; 35].

Одним із важливих моментів формування уявлень молодших школярів про естетичні якості паремій є спостереження за їх звуковою організацією - асонансом та алітерацією. Найпоказовішим у цьому сенсі виявилося прислів'я «Стукотить, грюкотись, комар з дуба летить». Малюючи ілюстрацію до цієї паремії, учні відчувають відповідне звукове оформлення і малюють «комара з барабаном, що із страшним гуркотом летить вниз із дерева». Діти помічають, що в тексті прислів'я використано звуки [с], [т], [к], [д], які й надають йому такого звучання. Придумуючи мелодію для цієї паремії, учні помічають, що вона нагадуватиме марш. Відбувається інтеграція різних видів мистецтв - музичного, образотворчого, театрального [7; 11].

Саме в цих малих жанрах українського фольклору присутні всі когнітивні процеси: відображено сприйняття, розуміння і пізнання людиною навколишнього світу на різних етапах її розвитку; пам'ять поколінь про минулі часи, бо в них народ зосередив свої знання, аргументувавши їх.

Кожне речення, висловлювання має на меті донести до адресата певну інформацію. Про естетичні якості паремійних одиниць свідчать такі показники:

– наявність певної сукупності знань про ознаки і властивості предметів та явищ реального світу;

– варіативність та універсальність змісту;

– логічність побудови паремійного тексту;

– багатство лексичного рівня художньої мови;

– образна експресивність.

Прислів'я, приказки, загадки - це морально-естетичні орієнтири духовного розвитку людини. К. Ушинський вважав, що немає кращого засобу привести дитину до живого джерела народної мови, ніж прислів'я. Прагнучи пробудити увагу до слова, до його прирощеного змісту, ми сприяємо розвитку самостійності мислення школярів, вихованню естетичних почуттів. естетичне виховання школяр позакласний

Українські народні паремії несуть естетичні почуття, які складаються з емоційного ставлення до проявів у житті та мистецтві - і прекрасного, і потворного, що сприяє посиленню виховного моменту, що впливають на думку та душу дитини. З їх допомогою учні усвідомлюють суть моральних ідей, велич людського розуму.

На уроці «Фольклорний віночок» діти узагальнюють свої знання щодо трьох жанрів фольклору, представлених у вигляді трьох квіток у вінку. Упродовж уроку молодші школярі «вплітають» народні паремії у власне мовлення, спостерігають за їхньою цілісністю, цінністю, точністю, лаконізмом.

Перша «квітка» - загадки. Діти отримують такі завдання:

- вибрати зайве і пояснити свій вибір;

- дописати загадку, добираючи до виділених слів риму;

- пригадати або придумати ще загадки про певний предмет.

Друга «квітка» - прислів'я. Перед дітьми ставиться завдання:

- з'ясувати, які слова у прислів'ях вжиті неправильно. Пояснити свій вибір;

- скласти своє прислів'я і урочисто ввести його до родини прислів'їв;

- придумати малюнок до прислів'я на вибір.

Третя «квітка» - приказки:

- закінчити текст запропонованими приказками;

- пояснити сутність порівняння в приказці [11; 29].

Отже, в українській народній творчості яскраво відбиті основні категорії естетики. За допомогою цієї великої спадщини учні вчаться коротко, точно і виразно, правильно висловлювати свої думки, також вчаться бачити прекрасне у житті свого народу. Діти усвідомлюють - як не може вичерпатись джерело, що дає початок великій річці, так ніколи не вичерпується народна творчість.

2.2 Естетичне виховання молодших школярів засобами взаємодії видів мистецтва

Головним в естетичному вихованні є відтворення всього багатства істинно людського чуттєвого відношення до світу. Оскільки, формою суспільної свідомості, в якій відображається людський досвід є мистецтво, то й формування культури людських почуттів нерозривно зв'язане з прилученням особи до постійного спілкування з усіма формами художньої діяльності.

Мистецтво бере участь у формуванні духовного світу людини. Наприклад, Платон ще у V столітті до нашої ери зробив несподіване для самого себе відкриття: він виявив, що заняття з хореографії впливають на формування у хлопчиків мужності, а класична музика налаштовує на переживання величі життя, людини [5; 48].

Невисока ефективність занять мистецтвом у початковій школі пояснюється тим, що учнів не підводять до розуміння сутності мистецтва, а лише до його прикладного використання. Йдеться про те, що на уроках музики у кращому випадку вчать співати, на уроках образотворчого мистецтва - малювати, на уроках читання - читати. Таким чином, у сфері естетичного виховання спостерігається явне недооцінювання можливостей учнів. Навчальна діяльність недостатньо спрямована на активізацію внутрішнього світу дитини, формування у неї системи ціннісних орієнтацій, мало торкається її емоційно-естетичного досвіду, не забезпечує його взаємодії з зафіксованим у естетичних цінностях досвідом людства [22; 76-77].

У своїй навчально-виховній роботі сучасна школа вже не може обійтися без використання комплексу мистецтв. Адже учні поза навчанням постійно спілкуються з різними видами мистецтва і, частіше, не з найкращими його зразками. Тому без цілеспрямованого педагогічного керівництва ефект виховного, естетичного, пізнавального впливу творів мистецтва часто виявляється незначним. Вплив взаємодії видів мистецтва завжди вимагає від особистості співтворчості, активного естетичного реагування, осягнення художньої цінності. Особистість відтворює у своїй свідомості художній образ, завдяки чому мистецтво і виконує своє основне завдання - розвиває духовний потенціал людини, її емоційно-чуттєвий досвід [22; 75].

Вчені стверджують, що насамперед взаємодія видів мистецтва обумовлена їх естетичною природою, генетичною, морфологічною й ідейно-моральною спільністю, єдиними законами художнього мислення, діалектикою людського пізнання. Завдяки цьому взаємодія видів мистецтв різнобічно впливає на дитину, на її психіку і як джерело знань, ефективний засіб формування образного мислення сприяє розвитку емоційності і емоційно-естетичної пам'яті, без яких не можливе естетичне відношення до дійсності і мистецтва [14; 78].

При використанні комплексу мистецтв, необхідно перш за все чітко уявити структурно-функціональну модель, під впливом якої будуть відбуватися якісні зміни в знаннях, у способах дій школярів, у їх творчому й емоційно-чуттєвому досвіді. Також важливо визначити оптимальний зв'язок видів мистецтва, значення і місце кожного з них у художньому комплексі, який найефективніше сприятиме естетичному розвитку дитини.

Таким чином, педагогічний сенс використання взаємодії видів мистецтва у шкільній практиці полягає в тому, які нові властивості і якості особистості учня створюються в результаті її впливу.

2.3 Естетичне виховання молодших школярів за допомогою засобів природи

Не менш важливе місце в естетичному вихованні займає природа як великий і найсильніший потік творчих сил. Любов до природи - сильний потік доброти, радостей життя, високих почуттів. В житті школярів спеціально повинен відводитися час для спілкування з природою, достатнього для того, щоб вона встигла подарувати їм свою життєву силу. Педагог повинен спонукати дітей частіше перебувати на природі, навчити їх помічати тиху, чудову красу навколо. Адже молодші школярі часто не бачать, не помічають як краси оточуючої їх природи в цілому, так і окремих її компонентів.

Для молодших школярів, у яких естетичний досвід ще не значний, для спостережень слід обирати об'єкти, які характеризуються виразністю, максимально концентрують у собі естетичні якості.

Велика роль у збагаченні інтелектуального багажу молодших школярів належить сезонним екскурсіям і прогулянкам, під час яких діти сприймають красу природи рідних місць у різні пори року в її динаміці, в розвитку. Важливо показати їм безмежне багатство барв у тихі сонячні дні «бабиного літа», урочисту красу білосніжної зими, весняне пробудження природи, квітування садів, буйноцвіття природи влітку. Красиве в оточуючій природі - є всюди - треба тільки вміти відкрити дітям цю красу [15; 48].

Важливо включати в процес сприйняття всі органи чуттів: зір, слух, нюх, дотик. Потрібно ставити перед дітьми завдання, які б спрямували їхню увагу на естетичні властивості об'єктів природи. Естетичні почуття виникають і при сприйнятті ароматичних властивостей природи, оскільки вони збагачують і насичують відчуття.

Пізнання краси неможливе без яскравого, емоційного слова вчителя. Він не лише сам яскраво описує спостережувані явища, а й допомагає дітям підібрати образні порівняння, епітети, метафори, синоніми. Передавати свої враження від побаченого і почутого допоможе образне слово. За його допомогою вчитель повинен навчати учнів описувати побачене, почуте, пригадуючи відповідні уривки з поезії і прози. Також слід ознайомити молодших школярів з пейзажними картинами великих майстрів. Це сприяє розвитку естетичного смаку, пробуджує бажання і розвиває вміння дітей розповісти про цю красу, побачити аналогічні картини в житті, серед оточуючої їх природи, зберегти її красу. Також кращому осмисленню спостережуваних природних явищ сприятиме написання творів-мініатюр, виконання тематичних композицій, а також виготовлення виробів із природних матеріалів. Але у всіх випадках необхідно, щоб спостереження проходило за високої розумової активності дітей, змушувало їх думати, шукати відповіді на поставленні питання, розвивало допитливість, виховувало інтерес і дбайливе ставлення до природи [17; 233].

Вивчення молодшими школярами розвитку природи, вміння бачити розмаїття її форм, розуміння її краси - це головне, чому має навчити школа. Учителю слід постійно підкреслювати, що все живе - прекрасне, і людина повинна берегти цю красу. Педагоги широко використовують у своїй роботі з естетичного виховання екскурсії, під час яких школярі безпосередньо спілкуються з природою. Вчитель повинен організувати самостійні спостереження кожного за явищами природи. Звертається увага на своєрідну красу кожної рослини в різні пори року і навіть у різні години дня, на форми, кольори, запахи, що характерні для них (див. Додаток А) [4; 65].

Отож, в молодших школярів необхідно збудити: здатність оцінити естетичні риси окремого явища або його елементів, смак до оцінки естетичних властивостей даної науки, самого процесу пізнання, навчально-трудових та інших видів діяльності, пов'язаних з природною дійсністю. Треба прагнути до розвитку уявлення про цілісну естетичну картину світу, до естетичних оцінок власної діяльності і відношення до природи.

2.4 Естетичне виховання у позакласній роботі

Естетичне виховання у сучасній школі здійснюється як у ході вивчення основних наук, так і в усій позакласній роботі. Засоби естетичного виховання різноманітні, і лише їх цілісність та цілеспрямованість може сприяти всебічному гармонійному розвитку особистості. Перед педагогом постає важливе завдання, він повинен забезпечити естетичне виховання учнів, що визначається не загальною сумою проведених заходів, а їх результативністю. Процес цей складний та тривалий, і найперша умова його результативності - вихід навчання за межі підручника. Оскільки, якими захоплюючими та цікавими не були розповідь вчителя та матеріал навчальної книги, навколишній світ в усій своїй красі та неповторності відкривається перед учнем лише тоді, коли він сприйматиме його безпосередньо.

Позакласна робота - це організована на добровільних засадах діяльність учнів, спрямована на розширення і поглиблення їхніх знань, умінь і навичок, розвиток самостійності, творчих здібностей [23; 22].

Позакласна робота ґрунтується на добровільній ініціативі й активності молодших школярів. Зміст її виходить за межі шкільної програми. Позакласна робота повинна бути цікавою для учнів, задовольняти їхні інтереси та запити.

Великий внесок у розробку змісту та методику естетичного виховання у позакласній роботі внесли такі видатні педагоги як В. О. Сухомлинський та С. Т. Шацький, які на власному досвіді показали і довели, що позакласна робота дозволяє поєднати естетичне просвітництво з художньою творчістю учнів. При цьому школярі отримують можливість проявити свою індивідуальність, виразити себе, утвердитися в колективі, збагатити свій життєвий та естетичний досвід. Під час позакласної роботи в учнів формуються пізнавальні інтереси, спрямованні на розширення й поглиблення знань.

Велике значення відвідувань у позаурочний час музеїв, виставок, театрів, лекцій-концертів, занять у гуртках і студіях художнього циклу. Чим частіше людина спілкується зі справжнім мистецтвом і активно його сприймає, тим більше успіху досягає в естетичному вихованні. Активність виховання забезпечується не лише відвідуванням спектаклю, концерту чи кіно, а й продуманою попередньою роботою, пов'язаною з підготовкою і створенням емоційного настрою та наступним обміном думками, враженнями. Щоб визначити рівеньрозвитку естетичного сприймання, слід використовувати систему завдань. Приклади завдань подаються у додатках (див. Додаток Б) [18; 17].

Естетичне виховання здійснюється в різних художніх гуртках у поєднанні індивідуальних і колективних занять, які мають за мету вищий художній розвиток всіх учасників. Тому педагогу потрібно чітко планувати звіти учнів, виступи, творчі покази. Оцінювати діяльність гуртків не за кількістю виступів, а за якістю роботи, ступенем художнього зростання гуртківців. Однак, школа не повинна обмежуватись лише цією формою позакласної роботи.

Слід всіляко залучати молодших школярів до відвідування занять із танцю, ритміки. А також проводити цікаві форми роботи, такі як: «Тиждень дитячої книги», «Конкурс читців», «Тиждень музики для дітей». Потрібно наповнити життя школярів захопливими справами, пов'язаними з мистецтвом, організувати весь навчально-виховний процес так, щоб вони постійно перебували в оточенні краси [15; 46].

Отож, позакласна робота є одним з основних джерел естетичного досвіду школярів. У ній задовольняються актуальні потреби в спілкуванні, відбувається творчий розвиток особистості. На позакласних заходах діти мають великі можливості для самовиявлення.

3. АНАЛІЗ ДОСВІДУ ВИКОРИСТАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

Практична реалізація завдань естетичного виховання учнів обмежується теоретичною не розробленістю його основ, відсутністю експериментальної обґрунтованості. Шкільна практика, яку я отримую у Львівській середній спеціалізованій загальноосвітній школі №28 засвідчує, що вчитель початкових класів Почапська Любов Михайлівна основну увагу приділяє навчанню, і лише незначну її частину естетичному вихованню. Та все ж таки естетичне виховання здійснюється в усіх ланках навчально-виховного процесу, невід'ємною частиною якого є систематичне продовження занять удома: учні читають художню літературу, слухають музичні твори, малюють. Вчитель розвиває у школярів бажання переносити набуті естетичні навички та вміння у домашній побут, на ставлення до батьків, учителів, ровесників. На жаль, багато вчителів у цій школі розуміють заняття з естетичного виховання як додаток до уроків музики, образотворчого мистецтва. Ця позиція неправильна, оскільки педагог покликаний дбати про вироблення у молодших школярів навичок правильного сприймання естетичних предметів або явищ, знаходження елементів прекрасного у навколишньому. Прищеплення цих навичок є значно важливішою умовою естетичного виховання, ніж танцювати, співати, малювати.

Також вчителі не звертають увагу на взаємозв'язок всіх видів мистецтва та не вказувати на характерні для кожного виду і на спільні риси, тим самим не розвивають вміння школярів знаходити ритм, мелодію як у музиці, так і в творах літератури, образотворчого мистецтва. Вчителю слід глибше продумувати застосування міжпредметних зв'язків, ігрових, казкових моментів, що сприяють естетичному вихованню. Проте, Любов Михайлівна володіє красивою, виразною, доступною мовою, адже для розвитку естетичного сприймання, не повинно бути жодної стандартної фрази, жодного загального слова, позбавленого конкретного змісту й емоційності. Емоційним забарвленням навчального матеріалу вчитель викликає душевні поривання школярів і надає виховного спрямування процесу сприймання будь-якого зовнішнього впливу.

У Львівській середній спеціалізованій загальноосвітній школі №28 згадані фактори досить часто враховуються у практичній роботі, адже здобуття учнями знань не гарантує їх моральної та естетичної вихованості. Вчитель розвиває емоційну сферу дітей, виробляє в них уміння відчувати образність, переживати радість та горе товаришів, розрізняти та самостійно оцінювати прекрасне і потворне, піднесене й низьке, добре і зле.

Адміністрація школи велике значення надає оформленню інтер'єрів, що є важливим в естетичному вихованні молодших школярів: спокійне забарвлення стін, багато світла, простір, відсутність зайвих, необов'язкових для навчально-виховного процесу предметів. Усі матеріали, що вивішуються на стінах школи, гарно оформлені і вільно розміщені. Класи прикрашені декоративними елементами. Всі предмети шкільного інтер'єру оформлені просто та гарно, у школі дотримуються принципу доцільності: нічого зайвого, громіздкого, незграбного.

Проте, багато вчителів забувають, що зовнішній вигляд учителя має бути відповідним до роботи й тих умов, у яких вона виконується. Добре, коли одяг відповідає вимогам моди, але в межах можливих для конкретної людини і для певної спеціальності: зручний для роботи і підкреслює гарне в самій людині. У робочому костюмі педагога не завжди переважають спокійні, м'які тони, інколи бувають неприпустимі зайві прикраси. Це стосується і зачіски: вона також повинна бути простою і гарною. Шкідлива у цьому плані й надмірна косметика, яку використовують деякі вчителі. Адже, естетику у зовнішньому вигляді вчителя формують природність і такт.

Формування естетичних уявлень, понять і смаків учнів молодшого шкільного віку, досить складна педагогічна задача. Вчителі ЛССЗШ №28 у шкільній практиці з метою розвитку естетичних думок і поглиблення естетичних поглядів, широко використовують такий методичний прийом, як спонукання учнів до виразу свого відношення до художнього твору, що вивчається. Тим самим, навчають молодших школярів освоєнню не тільки особливості естетичних і художніх об'єктів, але і змісту та ознак основних естетичних понять; знаходять оптимальні прийоми розкриття їх рис для учнів; формують усвідомлене сприйняття понять. Але не підкреслюють, що поняття «естетичне» містить в собі не повсякденність, а піднесеність.

Також вчитель не підбирає правильні пропорції в розвитку інтелекту та почуттів дитини. Дитина має великий запас інтелектуальної енергії, а використовується вона лише частково. Багато учнів не навчилися напружувати думку, якщо вони думають, то в'яло, поверхнево. Проявляється й інша послідовність, не менш небезпечна - коли дитина й відчуває неглибоко. Вчителю варто більше приділяти належну увагу емоційному розвитку, бо пізніше те, що втратилося, не наздоженеться.

Для того щоб дослідити індивідуальний рівень розвитку сприймання красивих об'єктів важливо щоденно цілеспрямовано спостерігати за дитиною і фіксувати:

– Чи самостійно вона звертає увагу на естетичні об'єкти довкілля? Як часто?

– Чи здатна спостерігати естетичний об'єкт без участі педагога? Чи тривалий час спостерігає?

– Чи використовує різні органи чуття в процесі спостереження?

– Чи виникають естетичні емоції під час сприймання? Як емоції виявляються зовні (рухи, жести, міміка, висловлювання)?

– Чи згадує дитина через певний час про об'єкт, що справив на неї враження? Чи виявляє бажання вдруге сприйняти його?

– Чи демонструє бажання або намір відтворити об'єкт засобами образотворчої діяльності?

Для збагачення естетичного досвіду молодших школярів слід використовувати такі форми і методи роботи:

– Екскурсія;

– Бесіда;

– Розповідь;

– Уроки під відкритим небом;

– Малювання з натури;

– Слухання музики та звуків оточуючого світу.

Проходячи практику у Львівській середній спеціалізованій загальноосвітній школі №28, я звернула увагу, що сучасна школа нездатна до результативного формування естетичної культури, оскільки вся робота обмежується окремими заходами, виховними «моментами», а не глибинним зануренням у внутрішній світ дитини. Адже, формування почуття прекрасного, високих естетичних ідеалів та смаків повинно стати результатом усієї навчально-виховної роботи в школі.

Жити серед краси, навчаючись берегти і примножувати її, радіти їй - таку дорогоцінну можливість ми зобов'язані дати кожній дитині. Не можна бути байдужим до становлення моральних ідеалів тих, хто в майбутньому розбудовуватиме нашу державу. І найголовніше - не допустити в них душевної порожнечі. Порожня душа заповнюється випадковим, найчастіше - шкідливим багажем. Вона звичайно буває неспроможна на високі почуття і благородні вчинки. Тому все більше уваги слід приділяти вихованню почуттів, естетичному вихованню.

ВИСНОВКИ

Отже, під час вивчення та аналізу використаних джерел встановлено, що естетичне виховання - це процес взаємодії цілеспрямованого мистецько-педагогічного впливу на особистість, її самовиховання і дії художньо-естетичного оточення, внаслідок якого в особистості розкривається здатність сприймання, активізується ціннісна позиція щодо мистецтва і дійсності, що виявляється у здатності інтерпретувати мистецькі та реально життєві явища художніми засобами, а також у життєтворчості особистості.

За останні роки в педагогіці все більша увага приділяється проблемі естетичного виховання як одному з найважливіших факторів розвитку особистості школяра. Тому здійснювати його - означає формувати у дитині художнє начало, розвивати почуття й розуміння краси життя, потребу і готовність творити у будь-якій людській діяльності.

Психолого-педагогічні дослідження свідчать, що творчі здібності людини особливо інтенсивно розвиваються в дошкільному і молодшому шкільному віці. Адже, саме цей вік - початок усвідомленого ставлення до різних видів мистецтва, мотивованого вибору художніх творів і розуміння їхнього змісту.

Роль естетичного виховання є надзвичайно велика, оскільки якраз естетичне виховання формує світ людських почуттів, які виявляються у прекрасному і потворному, піднесеному і низькому, трагічному і комічному. У зв'язку з тим, що навчально-виховний процес базується на позитивних естетичних почуттях, естетичне виховання учня надає йому певної спрямованості в пізнавальній і творчій діяльності, в задоволенні його духовних запитів, воно охоплює всі сфери духовного життя особистості, що формується.

Особлива роль в естетичному вихованні належить мистецтву, залучення до нього не лише підвищує художній потенціал особистості, а й мобілізує її художні ресурси, сприяє виробленню естетичного смаку. Слово, як один із видів мистецтва, є важливим засобом становлення людської індивідуальності, духовного вдосконалення. Тому велике значення в естетичному вихованні приділяється українським народним пареміям. Адже саме вони здатні ввести учнів у чарівний світ народної мудрості, в якій виражений народний досвід, узагальнене народне сумління.

Також слід звернути увагу на використання універсальних можливостей комплексної взаємодії мистецтв. Це важливо, щоб виховати людину здатну на нестандартне мислення, яка може бути рушійною силою суспільства. Адже, естетично вихована активна творча особистість - це не тільки суспільний ідеал, але й реальний образ сучасного життя.

Цілісний, всебічний розвиток особистості школяра на всіх вікових етапах включає, зокрема, формування гармонійних взаємостосунків з навколишнім середовищем, правильних ціннісних орієнтацій по відношенню до природи.

В умовах школи особливого значення набуває естетичне виховання учнів у процесі позакласної роботи. Такі заняття мають важливе значення не лише в плані естетичного розвитку школярів, а й у вихованні моральних якостей, дружби, товаришування, навичок культури поведінки.

Теоретичний аналіз досвіду вчителя засвідчує, що велику роль в естетичному вихованні виконує художня підготовка самого вчителя. Йому необхідно володіти умінням красиво писати, виразно та емоційно читати вірші і розповіді, володіти навиками музичного та образотворчого мистецтва.

На всіх етапах свого розвитку дитина осягає навколишній світ з погляду його краси, естетики. Дуже багато залежить від того, яку на цьому шляху нададуть їй підтримку дорослі.

Естетичне виховання - справа великої державної ваги. Тож треба добиватися, щоб кожен учень відчував красу природи, людської діяльності, любив мистецтво у всіх його кращих виявах, був душевною, цікавою людиною.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бабаніна І. В. Естетичне виховання молодших школярів / І. В. Бабаніна // Початкове навчання та виховання. - 2008. - № 27. - С. 2-16.

2. Вітковська Н. С. Вивчення казок як засіб естетичного розвитку молодших школярів / Н. С. Вітковська, А. Б. Щербо, Д. М. Джола // Початкова школа. - 1989. - № 7. - С. 16-22.

3. Волкова Н. П. Педагогіка: навчальний посіб. 3-тє вид. стер. / Н. П. Волкова. - К. : Академвидав, 2009. - 616 с.

4. Ворона М. О. Особливості вияву естетичних почуттів у дітей / М. О. Ворона // Початкова школа. - 1992. - № 11. - С. 64-66.

5. Гадалова І. М. Виховання мистецтвом: досвід, проблеми, пошук / І. М. Гадалова // Початкова школа. - 1996. - № 4. - С. 48-49.

6. Горбенко С. С. Моральний аспект естетичного виховання / С. С. Горбенко // Початкова школа. - 1999. - № 5. - С. 68-70.

7. Кучинський М. В. Роль усної народної творчості у розвитку молодших школярів / М. В. Кучинський // Початкова школа. - 1993. - № 1. - С. 8-13.

8. Литвинов О. С. Цілі й завдання естетичного виховання учнів / О. С. Литвинов // Початкова школа. - 1984. - № 4. - С. 58-61.

9. Макаренко А. С. Методика виховної роботи / А. С. Макаренко. - К. : Радянська школа, 1990. - 366 с.

10. Мельничук С. Г. Педагогіка (Теорія виховання) : навч. посіб. / С. Г. Мельничук. - К. : Видавничий Дім «Слово», 2012. - 288 с.

11. Найденко Л. І. Слово як засіб естетичного виховання учнів / Л. І. Найденко // Початкова школа. - 1985. - № 3. - С. 27-31.

12. Неменський Б. М. Культура - Мистецтво - Освіта: Цикл бесід / Б. М. Неменський. - К. : Видавничий Дім «Слово», 1993. - 56 с.

13. Опалюк О. М. Психолого-педагогічний аналіз формування морально-естетичного світогляду молодших школярів / О. М. Опалюк // Теоретичні питання освіти та виховання. - Суми, 1999. - 172 с.

14. Осадченко І. Поетичне слово - стимули до творчої активності: [ Значення поезії для розвитку молодших школярів ] / І. Осадченко // Рідна школа. - 2000. -№ 2. - С. 78-79.

15. Сахарова Л. А. Естетичне виховання в позакласній роботі / Л. А. Сахарова // Початкова школа. - № 1980. - № 12. - С. 45-50.

16. Степанов О. М. Основи психології і педагогіки: Посібник / О. М. Степанов, М. М. Фіцула. - К. : Академвидав, 2003. - 504 с.

17. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором / В. О. Сухомлинський. - К.: Радянська школа, 1988. - 284 с.

18. Турчин Т. Естетичне виховання молодших школярів у позакласній роботі / Т. Турчин // Початкова школа. - 2008. - № 5. - С. 16-18.

19. Фіцула М. М. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти / М. М. Фіцула. - К. : Видавничий центр «Академія», 2000. - 544 с.

20. Хлєбникова Л. О. Поліпшувати естетичне виховання учнів в школі / Л. О. Хлєбникова // Початкова школа. - 1990. - № 12. - С. 8-12.

21. Чужа Н. естетичне виховання молодших школярів засобами українських народних паремій: [ Прислів'я і приказки як засіб запобігання шкідливого впливу реклами ] / Н. Чужа // Рідна школа. - 2005. - № 3. - С 35-38.

22. Швець Н. Естетичне виховання молодших школярів засобами взаємодії видів мистецтва / Н. Швець, Л. Банкул // Школа першого ступеня: теорія і практика: збірник наукових праць. - Переяслав-Хмельницький, 2002. - Випуск 4. - С. 75-83.

23. Юзвак Ж. Чи вміють діти відчувати прекрасне / Ж. Юзвак // Початкова школа. - 2001. - №3. - С. 20 - 23.

Додатки

Додаток А

Конспект уроку-екскурсії у 2 класі

Тема: Осіння подорож.

Мета: виявити зміни, що сталися у неживій природі, в житті рослин: забарвлення листя, листопад, зміни в трав'яному покриві. Розвивати спостережливість, уміння порівнювати, узагальнювати; ознайомити дітей з охороною здоров'я восени. Установити причини, що зумовлюють ці зміни. Виховувати дбайливе ставлення до рослин, до свого здоров'я.

Обладнання: термометр, загадки, ігри.

Тип уроку: урок-екскурсія.

Хід уроку

I. Підготовка учнів до екскурсії

Екскурсію можна провести у ліс або парк. Учитель завчасно ретельно вивчає, які саме об'єкти живої та неживої природи зможуть побачити учні. Діти вивчають вірші, народні прикмети про осінь. Пригадати з учнями правила поведінки в лісі.

II. Проведення екскурсії

-- Відгадайте загадку.

Хто вона, ота красуня

В золотім намисті,

Що без пензля і без барв

Скрізь малює листя?

На деревах листя те

Так блищить, мов золоте! (Осінь)

-- Яка зараз пора року?

-- Які осінні місяці ви знаєте?

-- Чи знаєте ви, чому вони так називаються?

-- Назви місяця вересня здебільшого пов'язані із його особливостями: у римлян його називають «септембер» через його порядковий номер.

Давньоруська назва цього місяця -- ревун, марень (хмурень), а українська його назва походить від слова «врасень» -- іній. Зустрічається й інше його ім'я -- «маїк», що бере свій початок від слова «май», бо о цій порі озимина ніжними пагонами вкриває ниви, відбувається повторне цвітіння багатьох рослин.

Назва «жовтень» закріпилася в літературній мові у XIX ст. Раніше в народі його справедливо називали рум'янцем осені, корінником (середній кінь у трійці), «місяцем голої землі, крижаних денців, мокрого снігу». А ще йому було присвоєно назву «брудніш», бо ані колеса, ані полоза не любить. У римлян цей місяць був восьмим за порядком (від лат. «окто» -- вісім), тому й назвали його «октобером», а в російській мові «октябрем». Одвічна слов'янська назва «листопад» уживається в шести мовах. У XX ст. ця назва закріпилася за 11-м місяцем року і в українській мові, хоча до того супроводжувала десятий. За холодні й короткі дні листопад ще називали куцнем, місяцем безлистої зими, листогнієм, напівзимником, місяцем «зніми одяг», роздягальником, присмерком року. У російській мові назва «ноябрь» походить від латинського «новембер» -- дев'ятий місяць у давньоримському календарі.