Засоби реалiзацiї соцiокомпонентiв у мiжкультурному спiлкуваннi

ЗАСОБИ РЕАЛIЗАЦIЇ СОЦIОКОМПОНЕНТIВ У МIЖКУЛЬТУРНОМУ СПIЛКУВАННI

О.В. Ємельянова

Сумський національний аграрний університет

Кiнець ХХ початок ХХІ столiть позначенi iнтерналiзацiєю економiки та глобалiзацiєю дiлових взаємовiдносин, що сприяє бiльш глибокiй взаємодiї представникiв рiзних етнокультур. Це неминуче призводить до виникнення рiзноманiтних проблем комунiкативного характеру. Приналежнiсть партнерiв по спiлкуванню до рiзних етнокультур може значною мiрою ускладнювати процес комунiкацiї.

Проблема виявлення розбiжностей та збiжностей, якi iснують у вербальному та невербальному досвiдi тих чи iнших лiнгвокультур привертає iнтерес багатьох дослiдникiв (Г.О. Антипов, О.Д. Донських, Г.Д.Томахiн, Л.Ф.Рудакова, Ю.О.Сорокiн, I.В.Змiєва, Т.О.Анохiна, Л.В.Солощук, О.В.Тарасова, I.С.Шевченко). Цi розбiжностi, або лакуни, є не що iнше, як знання про iнокультуру, мову країни, якi є об'єктом вивчення, зберiгання та використання (Рудакова 1996:166).

Проблема адекватного володiння комунiкантами, представниками рiзних етнокультур, правилами та нормами мовленнєвої поведiнки являє собою актуальне питання i потребує досконалого вивчення.

Дiалог як найбiльш поширена форма спiлкування вимагає вiд iнтерактантiв як знань стандартизованого мовленнєвого етикету, так i його етнокультурних особливостей. Структурна єднiсть дiалогiчного тексту традицiйно подiляється дослiдниками на три фази: 1) встановлення мовленнєвого контакту; 2) пiдтримання мовленнєвого контакту (суто iнформацiйна база); 3) завершення мовленнєвого спiлкування (Почепцов 1981:53, Чхетіанi 1987:12-13).

Встановлення мовленнєвого контакту, або iнiцiююча фаза дiалогу, яка належить до сфери мовленнєвого етикету, є визначальним важилем успiшностi або неуспiшностi процесу комунiкацiї. Iнiцiююча фаза дiалогу є своєрiдним iндексатором рiвня володiння комунiкантами формами мовленнєвого етикету. Апарат мовленнєвих одиниць, який обслуговує мовленнєвий етикет, є найбiльш стандартизованим, багатим на шаблони та клiше.

Успiшний перебiг процесу комунiкацiї вимагає вiд її учасникiв не лише вiдповiдного рiвня володiння iноземною мовою, але й знання культурно-нацiональної специфiки дiлового спiлкування представникiв рiзних культур (Ященкова 2001:264).

Кожна культура має певнi особливостi мовленнєвого етикету та своєрiднi етикетнi феномени. Одним з таких етикетних феноменiв, характерним для англомовної культури, є "small talk".

Наприклад: "Good morning, Roberts", she said.

"Good morning, Miss Marple. You're early this morning. Where do you want to go?"

"Gossington Hall, please", said Miss Marple.

"Ah, Gossington Hall. Great changes there and everywhere nowadays. All that development. Never thought anything like that'd come to St Mary Mead" (A.Christie:369-370).

Вмiння вести розмову, коли i говорити особливо немає про що, цiниться як ангiйцями, так i американцями. В той же час для представникiв української лiнгвокультури такi розмови нехарактернi, вони розглядаються як зайве витрачання часу. Такий пiдхiд до "small talk" з боку носiїв української лiнгвокультури може призвести до неуспiшностi комунiкативного процесу. "Small talk", який є невiд'ємним елементом англiйської етнокультури, практично не залежить вiд соцiальної сфери спiлкування: офiцiйностi або фамiлiарностi обстановки, нейтральностi або експресивностi ситуацiї, вiку та статi спiврозмовникiв, ступеня їх знайомства, родинних зв'язкiв i т.iн. (Тарасова 1996:179). Тематика "small talk", як правило незмiнна: погода, загальний стан справ спiврозмовника та iншi нейтральнi теми.

Iснує набiр стандартних фраз, клiше, якi активно використовуються спiврозмовниками в процесi комунiкацiї. Для "small talk" характерний дружнiй неемоцiйний тон.Суперечки та протирiччя у цьому випадку недоречнi. Парадоксальною особливiстю "small talk" є те, що комунiкативний успiх "small talk" залежить як раз вiд порушень постулатiв Грайса: замiсть лаконiзму й конкретностi, "small talk" передбачає багатослiвнiсть, повторення; замiсть iнформативностi про предмет розмови, правдивостi потребується повна iнформацiйна стерильнiсть, яка зводить нанівець будь-яку вiдповiдальнiсть за свої слова (Тарасова 1996:180).

Ритуалiзованi, конвенцiалiзованi та культурно-маркованi мовленнєвi явища, якi є характерними для англiйської етнокультури, потребують засвоєння та адекватного вживання з боку iншомовних комунiкантiв. Це сприяє пiдтриманню успiшностi комунiкативного процесу.

Вмiння слухати спiврозмовника, що також може бути вiднесено до сфери мовленнєвого етикету, є запорукою успiшного перебiгу процесу комунiкацiї.

Пор.: But David had hardly launched into the complexities of arricciato, intonaco, sinopie and the rest before Breasley interrupted.

"Freak dear gel, for God's sake stop reading that fucking book and listen".

She looked up, then put the paperback down and folded her arms.

"Sorry".

It was said to David, ignoring the old man - and with an unconcealed boredom: you're a drag, but if he insists.

"And if you use the word, for Christ's sake sound as if you mean it".

"Didn't realize we were included".

"Balls".

"I was listening anyway"....

He leaned forward, pointing a finger at the girl.

"Now no more. Learn something".

"Yes, Henry".

"My dear fellow, I'm sorry. Do go on" (J.Fowles:50).

У цьому епiзодi спостерiгається порушення мовленнєвого етикету вiдразу з боку двох iнтерактантiв. Генрi Бреслi безцеремонно перебиває свого гостя Девiда Уiльямса, щоб зробити зауваження Фрiк - дiвчинi, що живе у нього та повнiстю вiд нього залежить.

Фрiк, поведiнка якої стала причиною конфлiкту, від самого початку нехтує правилами мовленнєвого етикету, якi передбачають увагу до мовлення спiврозмовника. Вибачаючись, Фрiк ображає одночасно двох адресатiв: Девiда та Бреслi: "Sorry". It was said to David, ignoring the old man - and with an unconcealed boredom: you're a drag, but if he insints. Фрiк проiгнорувала Генрi Бреслi, а Девiду дала зрозумiти, що вiн нудна та неприємна людина, використавши iнтонацiю, як дiєвий засiб невербального спiлкування (said with unconcealed boredom).

У кiнцi цього словесного конфлiкту Генрi Бреслi просить вибачення у свого гостя як за поведiнку Фрiк, так i за свою: My dear fellow, I'm sorry. Do go on. Але йому зрозумiло, що пiсля всього сказаного досить важко вести розмову у дружньому, невимушеному руслi.

Щира повага iнтерактантiв один до одного та до передаваної iнформацiї є гарантами успiшностi комунiкативного процесу.

Комунiкативна компетенцiя iнтерактантiв, представникiв рiзних етнокультур передбачає вiльне володiння як вербальними, так i невербальними засобами комунiкацii. Невербальнi компоненти комунiкацiї, до яких традицiйно вiдносять паузи, жести, мiмiку, пози, iнтонацiю та т.iн., набувають широкого використання у реальному мiжособистому спiлкуваннi (Анохiна 2002:6).

На невербальну поведiнку особистостi накладають вiдбиток культурнi цiнностi того чи iншого суспiльства, його звичаї та традицiї, вiрування, внаслiдок чого у сферi невербального вираження комунiкативних намiрiв виникають зони, якi є характерними лише для даної народностi i потребують вiд iнокультурного партнера по комунiкацiї додаткових знань та вмiнь декодувати етноспецифiчнi невербальнi компоненти (Солощук 2000:49).

Багато бiзнесменiв та перекладачiв пiдкреслюють складнiсть ведення дiлових переговорiв з представниками арабського свiту. Арабська мова нерозривно пов'язана з жестикуляцiєю. Жести як невербальнi компоненти є суттєвим доповненням до iнформацiї, яка передається вербальним шляхом. Але iнколи жест, який не супроводжується словесним поясненням, також є досить красномовним. Наприклад, три пальцi, складенi в щепотку та повернутi догори, означають: не поспiшайте, зачекайте хвилиночку. Цей жест є дуже популярним серед представникiв арабського свiту (Змiєва 1996:85).

Одне i те ж поняття вiдображається за допомогою жестiв у рiзних народiв по-рiзному. Наприклад, жест японцiв та нiмцiв "iди сюди" сприймається українцями, росiянами, iспанцями як "iди звiдси", тому що останнi, коли кличуть, повертають руку долонею догори i рухають пальцями в напрямку до себе, а першi - навпаки. Вказiвний палець бiля очей у iспанцiв означає, що спiврозмовник бачив нашi намiри, що ми "розкритi". Українцi та росiяни дешифрують цей жест як засторогу.

Iнодi рiзниця у значеннi жестiв може призвести як до непорозумiння з боку адресата, так, навiть, i до виникнення конфлiктної ситуацiї. Жест О, що утворюють за допомогою великого та вказiвного пальцiв у багатьох країнах означає "прекрасно". Той самий жест в Нiмеччинi може образити адресата та викликати з його боку негативну реакцiю.

Потискання iнтерактантами один одному рук в процесi фази встановлення контакту також належить до сфери етикетних стандартiв спiлкування. До середини ХХ столiття цей жест вiтання був характерним суто для чоловiчого товариства. Вiн втiлює в собi рiвнiсть та дружнiсть вiдносин. Жiнку вiтали, цiлуючи їй руку. Друга половина ХХ столiття позначилася ростом демократизацiї та фемiнiзацiї суспiльства. Жiнки все частiше виконують роль повноправних дiлових та полiтичних партнерiв в сферi бiзнесу та полiтики. Як результат - використання жiнками чоловiчих моделей спiлкування. Потискання рук при встановленнi контакту тепер характерно не лише серед чоловiкiв, але й серед жiнок та чоловiкiв i навiть суто серед жiнок. Небажання одного з комунiкантiв подати iншому руку для вiтання несе в собi вагому iмплiцитну iнформацiю: або ж комунiкант не налаштований на подальший дружнiй розвиток взаємовiдносин, або ж вiн навмисно намагається принизити спiврозмовника, дати йому зрозумiти свiй значно вищий соцiальний статус.

Пор.: "David Williams?"

He made an apologetic gesture. "You were expecting me?"

"Yes".

She did not offer to shake hands (J.Fowles:36).

Дiвчина, яка виконувала роль господинi, навмисно не подала Девiду Вiлiамсу руку для вiтання. Тим самим вона дала йому зрозумiти, що сприймає його лише як гостя господаря будинку i нiяких особистих дружнiх почуттiв до нього не має.

Динамiчнiсть культури та її схильнiсть до змiн призводить до певних змiн у нормах етикету суспiльства. Глибиннiсть змiн у нормах етикетних стандартiв суспiльства та вiдбиття їх у мовлєннi потребують подальшого вивчення.

СПИСОК ЛIТЕРАТУРИ

Анохiна Т.О. Смислове навантаження паузи у семантичному просторi англiйського мовлєння //Вiсник Сумського державного унiверситету. - 2002. - №4 (37). - С.5-8.

Змиева И.В. Язык делового общения: межкультурный аспект (на примере лингвокультурной ситуации Ирака) //Актуальнi проблеми вивчення мови та мовлення, мiжособової та мiжкультурної комунiкацiї: Мiжвуз. зб. наук. праць. - Харкiв: Константа, 1996.- С.83-86.

Почепцов Г.Г. Фатическая коммуникация//Семантика и прагматика синтаксических единств. - Калинин: Изд-во Калин. ун-та, 1981. - С.52-59.

Рудакова Л.Ф. Роль систематизации социокультурной информации в познании инокультуры//Актуальнi проблеми вивчення мови та мовлення, мiжособової та мiжкультурної комунiкацiї: Мiжвуз. зб. наук. праць.-Харкiв: Константа, 1996.- С.166-168.

Солощук Л.В. Этнокультурные компоненты в коммуникации: невербальные аспекты //Науковий вiсник каф. ЮНЕСКО Київ. держ. лiнгв. ун-ту «Фiлологiя, педагогiка i психологiя в антропоцентричних парадигмах».-К.:Видавнич. центр КДЛУ,2000.-С.48-50.

Тарасова Е.В. Феномен "small talk" в англоязычной этнокультуре //Актуальнi проблеми вивчення мови та мовлення, мiжособової та мiжкультурної комунiкацiї: Мiжвуз. зб. наук. праць.-Харкiв:Константа, 1996.-С.179-180.

Чхетиани Т.Д. Лингвистические аспекты фатической метакоммуникации: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04/Киев. гос. пед. ин-т ин. яз. - К.,1987.-24с.

Ященкова О.В. Культурне рiзноманiття та ефективна дiлова комунiкацiя/Мовнi i концептуальнi картини свiту.- К.: Київ. ун-т iм. Т. Шевченка. - 2001.- №5. - С.264-267.