Рибне господарство України: сучасний стан та перспе

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рибне господарство України: сучасний стан та перспе

Ємцев Віктор Іванович доктор економічних наук, професор, Національнийуніверситетбіоресурсівтаприродокористування,

м. Київ,

Слободянюк Наталія Михайлівна кандидат технічних наук, доцент, Національнийуніверситетбіоресурсівтаприродокористування,

, м. Київ

Ємцева Галина Федорівна старший викладач, Національний університет харчових технологій, м. Київ

Анотація

Згідно даних ООН, починаючи з 1975 р кожні 12 років населення планети додає по мільярду людей. Останній рубіж - 7 млрд людей, людство подолало у 2011 р. А до кінця 2022 р подолає ще один - у світі буде 8 млрд людей. [1]. При цьому, зростання населення планети викликає проблему, пов'язану з забезпеченням його продовольством, особливо тваринними білками, в яких постійно зростаюче населення планети вже відчуває значний дефіцит. Крім цього, глобальний стрибок цін на продовольство, енергоресурси та добрива, який спостерігається внаслідок війни в Україні, загрожує поширенням проблем у забезпеченні продовольством в багатьох країнах світу та може призвести до глобальної дестабілізації та масової міграції у небачених раніше масштабах.

Одним із основних напрямів подолання цього дефіциту та існуючої у світі та в Україні проблеми забезпечення населення продовольством та білками тваринного походження є розширення можливостей його виробництва за основними джерелами їх походження - нарощування обсягів виробництва м'яса та риби.

Саме тому забезпечення збалансованого харчування та достатнього споживання тваринних білків населенням України, розв'язання проблеми його забезпечення якісним та безпечним продовольством в обсягах, що відповідають науково обґрунтованим нормам споживання та визначення основних напрямів розвитку вітчизняного виробництва риби та рибопродуктів є дуже актуальними і потребують подальших досліджень.

У статті визначено місце рибного господарства України у світовому виробництві продукції промислового рибальства й аквакультури. Проаналізовано джерела та динаміку середньорічних обсягів вітчизняного виробництва риби та рибопродуктів, використання та обсягів продаж продукції рибальства та аквакультури протягом останніх років. Досліджено динаміку обсягів імпорту та експорту риби й морепродуктів, рівень споживання рибної продукції населенням країни, які свідчать про загальне зниження значень цих показників. Визначені причини існування названих тенденцій у вітчизняному рибному господарстві.

Досліджено, що добування водних біоресурсів в умовах аквакультури за період, який досліджувався, має тенденцію до зростання, що свідчить про динамічний розвиток рибництва та аквакультури у внутрішніх водоймах.

Рекомендовано нарощувати внутрішні обсяги вирощування риби та інших водних живих ресурсів в умовах аквакультури.

Ключові слова. Риба, рибне господарство, рибна галузь, рибна продукція, аквакультура. рибне господарство продаж аквакультура

Yemtsev Viktor Ivanovych Doctor of Economics, Professor, National University of Bioresources and Nature Management, Kyiv

Slobodyaniuk Nataliya Mykhaylivna Ph.D., associate professor, National University of Bioresources and Nature Management, Kyiv

Yemtseva Halyna Fedorivna st. teacher, National University of Food Technologies, Kyiv

FISHERIES OF UKRAINE: CURRENT STATE AND PROSPECTS OF RECOVERY

Abstract. According to UN data, since 1975, every 12 years the world's population adds a billion people. The last milestone - 7 billion people, was crossed by humanity in 2011. And by the end of 2022, another one will be crossed - there will be 8 billion people in the world. [1]. At the same time, the growth of the planet's population causes a problem related to its food supply, especially animal proteins, in which the ever-growing population of the planet already experiences a significant deficit. In addition, the global spike in food, energy and fertilizer prices, which is observed as a result of the war in Ukraine, threatens to spread food supply problems in many countries of the world and may lead to global destabilization and mass migration on an unprecedented scale.

One of the main directions for overcoming this deficit and the problem of providing the population with food and proteins of animal origin, which exists in the world and in

Ukraine, is to expand the possibilities of its production according to the main sources of their origin - increasing the volume of meat and fish production.

That is why ensuring a balanced diet and sufficient consumption of animal proteins by the population of Ukraine, solving the problem of providing it with high-quality and safe food in quantities that correspond to scientifically based consumption norms, and determining the main directions of development of the domestic production of fish and fish products are very urgent and require further research.

The article defines the place of Ukrainian fisheries in the global production of industrial fishing and aquaculture products. The sources and dynamics of average annual volumes of domestic production of fish and fish products, use and sales of fishery and aquaculture products during recent years were analyzed. The dynamics of import and export of fish and seafood, the level of consumption of fish products by the country's population, which indicate a general decrease in the values of these indicators, were studied. The reasons for the existence of the mentioned trends in the domestic fishery are determined.

It has been investigated that the production of aquatic bioresources in the conditions of aquaculture during the period studied has a tendency to increase, which indicates the dynamic development of fish farming and aquaculture in inland water structures.

It is recommended to increase the domestic volume of fish and other living aquatic resources of aquaculture.

Keywords: fish, fish farming, fishing industry, fish products, aquaculture.

Постановка проблеми

У 2020 р в Україні середнє споживання харчових продуктів в енергетичній оцінці було на рівні 2674 ккал/люд/добу, що всього на 7,0% перевищувала мінімальний рівень добової калорійності (2500 ккал). При цьому, середньодобова калорійність раціону в країнах ЄС була у межах 3400 ккал/люд/добу [2].

Раціон населення країни на 70% забезпечувався за рахунок споживання рослинної продукції - 1872 ккал/добу та лише на 30% - продукції тваринництва та риби - 802 ккал/добу.

Тому, одним із основних напрямів подолання дефіциту споживання населенням білків тваринного походження є нарощування обсягів виробництва м'яса та риби. Виходячи з цього, розгляд існуючих проблем функціонування вітчизняного рибного господарства є актуальним і необхідним для визначення напрямів збільшення вітчизняних обсягів виробництва риби та рибних продуктів та їх споживання населенням України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Дослідженню економічних та управлінських проблем розвитку вітчизняного рибного господарства, формуванню рибної політики України присвячені праці багатьох українських науковців: О. Білоруса, Н. Вдовенко, А.Вінова, В. Власова, Н. Голімбовської, Р. Зварича, С. Кваши, Л. Кістерського, А. Колота, Т. Лебської, Д. Лук'яненка, В. Омельченка, Б. Панасюка, О. Рогача, Я. Столярчука, А. Фризоренка, А. Хандоживської, В. Чужикова, Ю. Шарила, Л. Шаульської, О. Шниркова, Т. Яковлевої та ін.

Проте в умовах динамічної зміни умов конкурентоформуючого середовища залишається актуальним подальше дослідження проблеми функціонування рибного господарства країни, детінізація браконьєрських доходів, оптимізація податків з метою забезпечення розвитку вітчизняної аквакультури.

Мета статті - провести аналіз сучасного стану, проблем функціонування, перспектив і напрямів відродження господарюючих суб'єктів рибного господарства України.

Результати дослідження

Риба, морепродукти та інші водні біоресурси - цінний і часто незамінний продукт харчування, що забезпечує потребу людини насамперед у білках тваринного походження. Це не лише цінне джерело високоякісних білків (табл.1) і незамінних амінокислот, жирних кислот ю3 і ю6, вітамінів А, D, С, РР, Н, вітамінів групи В (В1, В2, В6, В12), мінералів (кальцій, цинк, йод, залізо), необхідних для збалансованого харчування та доброго здоров'я, а й джерело сировини для харчової, фармакологічної, косметичної та інших галузей промисловості.

Таблиця 1

Вміст білків у складі основних харчових продуктів

Вирішенням проблем забезпечення населення країни рибою та рибною продукцією займається рибне господарство України - галузь вітчизняної економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їхнє вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та інших видів продукції.

Рибне господарство поділяється на рибальство (лов риби і добування морського звіра) та рибництво - збереження і поліпшення рибних запасів у природних водоймах і розведення риби у штучних умовах. Унікальною особливістю водних біоресурсів є їхня здатність до самовідтворення яку, у своїй основі, технології штучного риборозведення повторюють у штучному процесі відтворення риби та інших водних організмів.

Результати проведеного дослідження свідчать, що у 70-80 роки минулого століття країна мала потужний, близько 2320 суден різної водотоннажності, рибопромисловий флот. З них 368 суден були океанічними і вели промисел в акваторії Світового Океану і з яких до 70% були судна-заводи та плавбази, які виловлювали або приймали рибу на переробку, самостійно її переробляли та виробляли рибну продукцію різного ступеню готовності до вживання.

Також була створена потужна, розвинена берегова інфраструктурна база - рибні порти, суднобудівні верфі, судноремонтні та бондарні заводи, сітков'язальні фабрики, рибокомбінати, промислові холодильники тощо. Найважливішими центрами рибної промисловості України були Севастополь, Керч, Одеса, Маріуполь, Бердянськ.

Все це дозволяло країні утримувати належне місце серед морських держав світу: у 1991 р Україна входила до п'ятірки лідерів рибодобувних країн світу і добувала 1,1 млн т водних біоресурсів, що давало можливість підтримувати в країні рівень споживання риби на рівні 23-24,8 кг/люд/рік.

Імпорт рибопродуктів, у загальному обсязі їх споживання, становив близько 6-8% і використовувався, в основному, для забезпечення різноманіття на внутрішньому ринку. На сьогоднішній день, вітчизняний обсяг видобутку риби складає лише 0,09% від світового промислового вилову риби, а питома вага імпортної рибної продукції на вітчизняному ринку складає 75-85% [4,5,6,7].

Однак, перманентні системні економічні кризи в країні призвели до того, що потужний риболовецький флот був приватизований та, за різними схемами, фактично розкрадений. На початок 2019 р в Україні залишилося 4 судна які були передані в оренду. Проте вся продукція реалізується в країнах, близьких до регіону промислу, а отримані кошти витрачаються на матеріально-технічне забезпечення промислу та ремонт суден в іноземних портах. Причому умови договорів оренди суден були укладені таким чином, що вони повернуться в країну, хіба що тільки у вигляді металобрухту.

Таблиця 2

Динаміка кількості океанічних рибодобуваючих . суден в Україні

Джерело: [7]

На сьогодні, у Реєстрі риболовних суден, який є складовою частиною Державного суднового реєстру України, зареєстровано 117 суден флоту рибної промисловості, що підлягають нагляду класифікаційного товариства (з двигуном 55 кВт (75 к.с.) і більше). Це, в основному, малотоннажні судна для видобутку риби у внутрішніх водоймах. Також у Судновій книзі України зареєстровано 8417 риболовних суден, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства (з двигуном менше 55 кВт), з яких техогляд проходять 3,5 - 4 тис суден [6].

З втратою океанічного та морського рибопромислового флоту Україна втратила свій потенціал і можливості промислу в морських економічних зонах інших країн, в результаті чого скоротились обсяги видобутку водних біоресурсів. Також, дуже відчутний негативний вплив на діяльність вітчизняного рибного господарства мала анексія Криму у 2014 р, після якої країна втратила108одиницьрибопромислового флоту для внутрішньоморського вилову. І вже у 2015 р видобуток риби впав майже втричі з 225,8 тис т у 2013 р. - до 88,5 тис т.

У 2021 р обсяг видобутку риби склав 86,75 тис т , що на 5,1% менше у порівнянні з 2020 р та склав лише 8,24% від обсягів її видобутку у1990 р (табл.3).

Результати досліджень свідчать, що змінилась і структура місць вилову та фонду споживання водних біоресурсів. Так у 1990 р загальний фонд споживання риби формувався на 70% за рахунок дистанційного лову, на 15% - прибережного рибальства, 10% - рибальства у внутрішніх водоймах та на 5% - за рахунок імпорту. У 2020 р джерелами формування загального фонду споживання риби були рибальство у внутрішніх водоймах - 7,4%, прибережне рибальство - 5,6%, дистанційний лов - 4,8%, імпорт - 82,2% (табл. 3 та 4).

Як свідчать результати досліджень, у 2021 р у рибогосподарських водних об'єктах та на континентальному шельфі України було добуто 29,087 тис т водних біоресурсів, з яких: 17,7 тис т виловлено у внутрішніх водоймах (+ 7% у порівнянні з 2020 р); 8,3 тис т - у Чорному морі (- 15% у порівнянні з 2020 р); 4,5 тис т - в Азовському морі (- 49% у порівнянні з 2020 р) [6,7].

У Чорному морі основу промислового вилову склали такі види як рапан (4941 т), шпрот (1732 т), креветки (646 т), атерина (243 т) та мідії (215 т).

В Азовському морі протягом 2021 р найбільше виловлено бичків (2341 т), тюльки (1232 т), личинки хірономід (322 т), хамси азовської (185 т), піленгаса (183 т) та калкана азовського (164 т). Однак, з внутрішніх морських акваторій, де є більші популяції риби, вітчизняних рибалок витіснила рф, у руках якої переважно перебувають ці зони вилову риби у Чорному та Азовському морях.

Таблиця 3

Динаміка вилову риби та добування інших водних живих ресурсів в Україні, (т)

Джерело: [7]

У водосховищах Дніпра було видобуто 12,9 тис т водних біоресурсів, що на 10% більше ніж у 2020 р. Основну частку вилову склали карась сріблястий (5074 т), плітка (2253 т), лящ (1986 т), плоскирка (930 т) та рослиноїдні види риб (882 т).

Вилов водних біоресурсів у Дніпровсько-Бузькій естуарній системі склав 2574 т, що на 8% менше, ніж у 2020 р. Основу промислу склали тюлька - 1548 т та карась сріблястий - 596 т.

У пониззі р. Дністер з лиманом та Кучурганському водосховищі вилов зменшився майже на 5% і становив 1440 т. Основна частина вилову (63%) - карась сріблястий - 900 т.

На річці Дунай суб'єктами господарської діяльності добуто 522 т риби, що у порівнянні з 2020 р більше майже у півтора рази. Основу промислу на даному водному об'єкті склав традиційний вид прохідної риби - оселедець чорноморський: його виловлено 386 т, що складає 74% від загального вилову у р. Дунай.

Обсяг вилову в причорноморських лиманах склав 144 т, що перевищує минулорічний показник на 80 т. Збільшення відбулось завдяки вилову атерини (99 т), кефалевих (32 т) та бичків (11 т) [6,7].

З результатів дослідження випливає, що в Україні назріває дефіцит річкової риби. Так, порівняно з 2013 р, її популяція в окремих річках скоротилася до 70%. За прогнозами експертів якщо не вжити термінових заходів, вже у 2025 р доведеться і її імпортувати.

Згідно результатів дослідження, в Україні є достатньо внутрішніх водних ресурсів, де можна розвивати аквакультуру, вирощувати до 500 тис т на рік риб різних видів та збільшувати обсяги споживання риби вітчизняного видобутку. Так в країні налічується 73 тисячі річок загальною довжиною 248 тисяч км, 40 тисяч озер, близько 400 тисяч ставків, 1,3 млн га акваторії прісноводних водойм та технічних басейнів загальною площею 24 тис км² [8,9].

Не дивлячись на наявність значних внутрішніх водних ресурсів, вилов риби здійснюється, в основному, на шести водосховищах по течії Дніпра, а під аквакультуру, на сьогоднішній день, в країні використовується лише 250 тис га , на яких у 2020 р було вирощено близько 18 тис т, а у 2021 р - ще менше - 16,88 тис т риби [6]. Все це тому, що тільки 15-17% прісноводних водойм офіційно використовуються за призначенням і мають майже всю необхідну дозвільну документацію. Також на обсяги виробництва аквакультури вплинуло зменшення, з економічних причин, питомих витрат рибних кормів і мінеральних добрив, зниження рибопродуктивності нагульних і вирощувальних ставів, збільшення частки вирощування менш цінних рослиноїдних риб, вимушена заміна рибницькими підприємствами проектних технологій вирощування риби малоінтенсивними з використанням природної кормової бази водойм, незабезпечення стандартної наважки рибопосадкового матеріалу і товарної риби, скорочення генетичного потенціалу, скорочення витрат на збереження і підтримання гідротехнічних споруд тощо. В цих умовах, при наданні в оренду приватним підприємцям-аматорам малих водосховищ, ставів і водойм обсяги виробництва риби в короткостроковому періоді хоча і зростають, але загалом суттєво ситуацію в країні не покращують. Більш того, зростання кількості рибодобувних підприємств ускладнює контроль за промислом і посилює антропогенний тиск на фауну водойм, а підприємці, що займаються аквакультурою, приховують від обліку фактичні обсяги виловленої риби.

Таблиця 4

Динаміка експортно-імпортних операцій з рибою, рибною продукцією та іншими водними біоресурсами в Україні

Джерело: [4,6]

Як свідчать результати досліджень вітчизняного ринку риби та рибної продукції, Україна залишається імпортозалежною державою. Так у 2021 р загальна вага нетто імпорту риби, рибної продукції та інших водних біоресурсів в Україну склала 435,3 тис т, а її вартість склала понад $ 1 млрд.

Головними імпортерами водних біоресурсів в Україну залишаються Норвегія, Ісландія, Естонія, Канада, США, Великобританія, Латвія, Іспанія та Китай [4,6].

Близько 80-90% обсягу імпорту припадає на види риб, до яких Україна не має доступу і які видобуваються виключно у відкритому морі або морських економічних зонах інших держав. В основному, до України імпортується заморожена риби, рибна продукція та інші водні біоресурси, що становить близько 75% від загального імпорту рибопродукції. Переважно це оселедець, скумбрія, мерлуза (хек), сардини, путасу, атлантичний лосось. Ця продукція здебільшого піддається подальшій переробці на рибних підприємствах України [6]. Висока ступінь залежності ринку риби та рибної продукції від імпортованої продукції впливає і на формування умов і цін на ньому. Будь-яке підвищення курсу іноземної валюти призводить до автоматичного зростання цін на рибну продукцію і робить її ще менш доступною для споживачів. Так у 2021 р середні споживчі ціни на рибу та рибну продукцію збільшилися по всіх позиціях та у середньому зросли на 11,8%. Найбільше підвищилася ціна на популярний в Україні оселедець (+26,2%), рибу живу або охолоджену (+14,0%) та крабові палички (+12,5%). У зв'язку з цим українці, вибираючи між тим купити кілограм хека чи кілограм свинини, часто віддають перевагу другому. (табл. 5).

Таблиця 5

Динаміка балансу риби та рибопродуктів в Україні, тис т

Джерело: [2].

Саме тому виходом з кризи у забезпеченні населення країни рибою та рибними продуктами повинна стати аквакультура. Законом України «Про аквакультуру» визначено, що аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність зі штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

На сьогоднішній день, реалізацією державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення з 2021 р займається Державне агентство меліорації та рибного господарства України (до цього Державний комітет рибного господарства України). До його структури входить 26 територіальних органів, основними завданнями яких є реалізація повноважень Держагентства у сфері рибного господарства, рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення. [6]

До сфери управління Держагентства до війни також належало близько 40 державних підприємств та установ. З них: 14 - підприємства аквакультури та промислового рибальства (в тому числі 11 племінних заводів, 3 селекційних центри; 7 - рибні порти та адміністрації портів; 6 - науково-дослідні та проектні інститути; 9 - бюджетних установ ( в тому числі - 3 державних рибовідтворюючих комплекси).

З вищеназваних державних підприємств, установ та організацій 12 розташовано на тимчасово окупованій території АР Крим, з яких 6 не ведуть господарську діяльність в Україні (не здійснили перереєстрацію на материковій частині України) та 6 державних підприємств здійснили перереєстрацію на материковій частині України, але основні фонди (майно) 4-х з них залишилися в АР Крим.

Діючі підрозділи займаються наступними основними напрями діяльності: рибальство, рибництво, функціонування інфраструктури водного транспорту, дослідження і розробки у галузі природничих і технічних наук, які займаються розведенням та вирощуванням риби, здійснюють консервне та пресервне виробництво з риби та морепродуктів, асортимент яких становить близько 3000 найменувань [6].

Число працюючих в рибній галузі складає близько 30 тисяч чоловік.

За радянських часів, в Україні налічувалося понад 19 тисяч рибних господарств різного рівня потужності. Станом на 1.01.2022 р в країні нараховувалось вісім державних рибних заводів та більше 3500 суб'єктів господарювання (аквакультура) різних форм власності. У порівнянні з 1990 р обсяги вирощування та вилову товарної риби у внутрішніх водоймах зменшились у 3,58 рази.

Нажаль, у Державному агентстві меліорації та рибного господарства не можуть назвати точну кількість фактично діючих рибогосподарств. Експерти пояснюють це тим, що на сьогоднішній день, в силу різних причин більшість водойм, взятих в оренду для риборозведення, не використовуються за призначенням.

В діючих суб'єктах господарювання у рибництві традиційними об'єктами аквакультури, на сьогодні, незмінно залишаються коропові: звичайний короп та рослиноїдні види риб, такі як білий та строкатий товстолоби, їх гібриди, білий амур. Крім коропових українські аквафермери вирощують інші види: райдужну форель, європейського сома, щуку, судака, лина, карася, стерлядь, російського та сибірського осетрів, бестера, веслоноса, великоротого, малоротого, чорного буфало, тощо.

Перспективними об'єктами аквакультури, що можуть вирощуватись та бути конкурентоспроможними в Україні є ракоподібні - вузькопалий та широкопалий річкові раки (наразі іноді вирощуються у якості додаткового об'єкта в ставах, однак ціленаправленого виробництва в Україні не відбувається), австралійський червоноклешневий рак, атлантична біолонога креветка (ванамей), гігантська прісноводна креветка (макробранхіум Розенберга). Наразі культивування цих об'єктів уже відбувається у незначних кількостях з перспективою до розвитку.

Результати досліджень свідчать, що сучасні технології дозволяють вирощувати практично будь-який вид риби та молюсків. Забезпечуючи розвиток аква- і марикультур країна в найкоротші терміни може збільшити їх добичу в рази та наповнити свій внутрішній ринок рибною продукцією вітчизняного виробництва й навіть експортувати її.

Висновки

До основних причин кризового стану рибного господарства в країні можна віднести: реструктуризацію та виділення окремих виробництв та підрозділів підприємств у самостійні суб'єкти господарювання з подальшою зміною їх форми власності, руйнування взаємовигідної внутрішньогалузевої кооперації між всіма учасниками технологічного ланцюгу і, як наслідок, погіршення фінансового стану та зниження прибутковості діяльності підприємств, значне зношення і втрата основних виробничих засобів галузі, особливо суден океанічного рибопромислового флоту та неможливість отримання, на прийнятних умовах, внутрішніх довгострокових кредитів на їх оновлення, нестача обігових коштів для налагодження ефективного функціонування підприємств, втрата інвестиційної привабливості підприємств галузі, поява додаткових видів платежів за використання природних ресурсів та орендованого державного майна тощо.

В умовах, що склалися, вирішенням проблеми збільшення споживання риби та рибопродуктів населенням країни є збільшення обсягів виробництва риби в умовах аквакультури (рибництва).

Література:

1. Доповідь ООН World Population Prospects 2022. URL: https:// un.org. population., https://refugeesmigrants.un.org/ru/response (дата звернення 24.07.2022),

2. Статистичний збірник «Баланси та споживання основних продуктів харчування населенням України 2020. URL :http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення 04.07.2022),

3. Столмакова А.І., Мартинюк І.О., Штабський Б.М. та ін. Популярно про харчування. - Київ, Здоров'я, 2003.-272 с.

4. Статистичний збірник «Зовнішня торгівля України товарами та послугами 2020 URL :http://www.ukrstat.gov.ua/ (датазвернення 04.07.2022

5. The 2030 agenda and the sustainable development goals: the challenge for aquaculture

development and management, ht URL:tp://www.fao.org/cofi/38663-

0a3e5c407f3fb23a0e1a3a4fa62d7420c.pdf (дата звернення: 12.07.2022)

6. ФАО. 2022. Стан світового рибальства та аквакультури - 2022. На шляху до "блакитної" трансформації. Рим: Продовольча та сільськогосподарська Організація Об'єднаних Націй. Рим: ФАО. 2022. 207 с. ht URL: tps://www.fao.org/3/cc0463en/cc0463en.pdf (дата звернення: 06.08.2022)

7. Публічний звіт голови державного агентства меліорації та рибного господарства

України А. Ріпенка за 2021 рік URL:https://darg.gov.ua/_publichnij_ zvit_derzhavnogo_

0_0_0_8359_1.html

8. Статистичний бюлютень:Добування водних біоресурсів. URL:

https://www.ukrstat.gov.ua/

9. Вдовенко Н.М. Рибне господарство України в умовах глобалізації економіки: Монографія / Н.М. Вдовенко. - К. : ЦП Компринт, 2016. - 476 с

10. Конкурентна платформа економічної самодостатності України у глобальному світі: монографія / А. М. Поручник, Д. Г. Лук'яненко, Я. М. Столярчук та ін. К.: КНЕУ, 2020. 296 с.

References:

1. Dopovid OON World Population Prospects 2022 [UN report World Population Prospects 2022]. un.org. population. Retrieved from https://refugeesmigrants.un.org/ru/response.[in Russian].

2. Statistichniy zbirnik “Balansi ta spozhivannya osnovnikh produktiv kharchuvannya naselennyam Ukraini 2020”. [Statistical collection "Balances and consumption of basic food products by the population of Ukraine 2020] Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua. [in Ukrainian]

3. Stolmakova, A.I., & Martynyuk, I.O., & Shtabskyi, B.M. etc. (2003) Populyarno pro kharchuvannya. [ Popular about nutrition]. Kyiv. Zdorovya. [in Ukrainian]

4. Statistichniy zbirnik “Zovnishna torgivlya Ukraini tovaramy ta poslugamy 2020”.[Statistical collection "Foreign trade of Ukraine in goods and services 2020] Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua. [in Ukrainian]

5. [The 2030 agenda and the sustainable development goals: the challenge for aquaculture development and management], Retrieved from http://www.fao.org/cofi/38663-0a3e5c407f3fb23 a0e1a3a4fa62d7420c.pdf

6. FAO. (2022). Stan svitovogo ribalstva ta akvakultury. Na shlyakhu do blakytnoi transformatsii.[The state of world fisheries and aquaculture On the way to a "blue" transformation]. Rim. Prodovolcha ta silskogospodarcha organizaciya obednanikh natsiy.-Rome: Food and Agriculture Organization of the United Nations.. Retrieved from https://www.fao.org/3Zcc0463en/cc0463en.pdf

7. Ripenko, A., (2021). Publichnij_ zvit_golovy derzhavnogo agentstva melioratsii ta ribnogo gospodarstva Ukraini. [Public report of the head of the state reclamation and fisheries agency of Ukraine]. Retrieved from https://darg.gov.ua/_publichnij_zvit_derzhavnogo_ 0_0_0_8359_1.html . [in Ukrainian]

8. Statistichniy buleten. Dobuvannya vodnikh bioresursiv. [Statistical bulletin: Extraction of aquatic bioresources]. Retrieved from https://www.ukrstat.gov.ua/

9. Vdovenko, N.M.,(2016) Ribne gospodarstvo Ukraini v umovakh globalizatsii

ekonomiki. [ Fisheries of Ukraine in conditions of economic globalization]. Monografiya - Monograph. Kyiv: CP Komprint. [in Ukrainian]

10. Poruchnyk, A. M., & Lukyanenko, D. G., & Stolyarchuk, Y. M., (2020). Konkurentna platform ekonomichnoi samodostatochnosti Ukraini v globalnomu sviti. [Competitive platform of economic self-sufficiency of Ukraine in the global world] Monografiya - Monograph. Kyiv. KNEU. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru