Структура дослідження інтеракційного та трансакційного полів розподілу доходів в моделі одиничної економіки агрегованого ринку

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Інституційний аспект проблеми розподілу доходів стикається із недостатньою визначеністю як предмета дослідження так і об'єктів, які підлягають дослідженню. З одного боку, інститути, які мають певний вплив є досить широким поняттям, певним чином будь-який інститут відноситься до розподілу доходів, з іншого боку, безпосереднє відношення до розподілу доходів має лише обмежена кількість інститутів, які мають назву інклюзивних та екстрактивних. В процесі дослідження нами була висунута гіпотеза про можливість формулювання теоретичних та методологічних засад дослідження інтеракційного та трансакційного полів розподілу доходів. Поняття інтеракційного та трансакційного полів є органічним наслідком розвитку концепції агрегованого ринку, яка була сформульована у попередніх роботах.

Дослідження з метою виділення та характеризації екстрактивних та інклюзивних інститутів проводили проф. Аджемоглу та проф. Робінсон [1, с. 87, 89, 94]. В дослідженні нам довелося відмовитись від постулатів раціональності, як і зазначено у проф. Вебера [2, с. 69-70], а також зазначено у проф. Аузана [3, с. 14-15], враховуючи ефекти Веблена [4, с. 113-115; 5, с. 22-23]. Основу для розмежування між інтеракційними та трансакційними діями складає постулат Дюркгейма про спорідненість родинних та корпоративних зв'язків [6, с. 19-21]. Концепція інтеракційного та трансакційного полів розподілу доходів розвивається відповідно до концепції соціального поля проф. Бурдьє [7, с. 15-16]. Розробка концепції агрегованого ринку проводиться автором в межах дослідження економічної нерівності як чиннику економічного розвитку [8; 9], методологічних дослідженнях ефективності та розподілу доходів [10], а також моделювання трансакцій агрегованого ринку в умовах автаркії [11]. Емпіричні дослідження розподілу доходів в Україні за період 2010-2016 рр. проведено у роботі [12], модель «виробництво-розподіл» сформульована у роботі [13].

Мета статті: сформулювати та визначити поняття інтеракційного та трансакційного полів розподілу доходів, описати його структуру.

Цільові функції різних індивідів стикаються із середовищем, яке включає в себе цільові функції інших індивідів та не завжди погоджується з цим набором телеологічних настанов. Він зустрічає інших індивідів, які також мають власні телеологічні набори, які можуть пересікатися та входити у конфлікт, навіть у тому випадку, якщо вони не є контрадиктивними. В людській діяльності кожен індивід стикається із бар'єрами для реалізації власних планів, які виникають завдяки непорозумінням, телеологічним протиріччям, ціннісним конфліктам та нестабільності соціальних взаємовідносин. Таким чином, наше дослідження дістається соціологічних предмету та методу та соціальних дій індивідів у стохастично-детермінованому середовищі.

На перший погляд соціологічне середовище є раціональним (більшість дій індивіду спрямовані на досягнення певних цілей, хоча проф. Вебер і застерігає від подібних заяв). Побудувати модель «раціональної людини» неможливо, як у декількох фразах доводить проф. Аузан і не потрібно, оскільки поняття раціональності дій є у кожного індивіда - він є раціональним в тій ситуації, в який йому потрібна ця раціональність. В інших ситуаціях раціональність не потрібна і індивід поводиться так, як це описують «ефекти Веблена», оскільки таким чином від мінімізує трансакційні витрати власної розумової діяльності, а також тому що він звик до цього (реверанс у бік біхевіоризму та реклами: «суспільство рухається уперед шляхом збільшення числа операцій, які може здійснювати, не роздумуючи над ними» [14, с. 9]). Крім того, обмеженість раціональності ще не відмінена [15], тому застосування раціональних дій у всіх ситуаціях не є доцільним. Гіпотеза однорідності поведінки акторів веде до рекурсії у нескінченність в круговому тесті перевірки на теоретичну узгодженість [16, с. 55].

Дюркгейм співставив інститути родини та корпорації: на основі їх спорідненості можна висунути пропозицію щодо розглядання дій, які вчиняються всередині родини, а також дій, які вчиняються всередині корпорацій інтеракційними, на відміну від трансакційних дій, які вчиняються за їх межами. Це припущення зроблене для уточнення предмету трансакційного та інтеракційного аналізу щодо реакції індивідів на зміну структури трансакційних та інтеракційних витрат. Крім того, оскільки розглядається діяльність індивідів, необхідно згадати про неекономічну діяльність, яка за суттю виходить за межі як трансакційної так і інтеракційної діяльності, а також про діяльність держави, яку, з усією повагою, неможливо віднести ані до родини, ані до корпорації (хоча існують подібні спроби [17, с. 521]). Центральною «рідиною» у «гідравлічній системі» економіки є гроші, які пов'язують у єдину систему всіх індивідів, а всі економічні процеси (трансакції, інтеракцій та економічну діяльність держави) у єдиний хаотично-детермінований процес обороту кінцевих товарів, послуг, грошей та ресурсів, який складає основу агрегованого ринку.

Хаотичну складову мають майже всі елементи ринкового процесу - коливання кон'юнктури ринку спричиняють експоненційні цінові вибухи, які створюють кризові явища, а потім спонтанно приходять до нормального функціонування; вподобання та мода мають властивості до спонтанного експоненційного зростання а потім швидкого згасання тощо.

Розподіл доходів та майна також має хаотичну складову - нібито рівні стартові можливості для дітей породжують експоненційні розходження у майбутніх періодах: діти до 1 року мало відрізняються один від іншого, але вже переходячи межу у 20 років розбіжності у економічному забезпеченні та соціальному статусі стають помітними, а далі, переходячи межу в 30 років здаються нездоланними, між ними пролягає соціальна та економічна прірва. Соціологія як наука вивчає перш за все соціальну топологію, яка визначає певне «соціальне поле», що нагадує певну сукупність індивідуальних «когнітивних карт» - ці карти не тільки визначають координати цього «соціального поля», як системи соціально-економічних координат, але й логістичні маршрути, які об'єднуються в траєкторії індивідуального розвитку. Вищезгадане одиничне соціальне поле складає певний вимір більш глобального соціального поля, яке об'єднує сукупність соціальних полів, належаних до вибірки. В залежності від критеріїв ця сукупність соціальних полів утворює сукупність шкал за якими оцінюються індивідуальні характеристики. Питання щодо апріорних шкал та факторів, які визначають подальший розвиток сукупності соціальних полів (далі - загального соціального поля, ЗСП) та критеріїв ранжирування характеристик індивідів розкриває історію розвитку інституційного поля, а також інституційну архітектоніку. Категорія інституційного поля може визначатися як інституційне середовище, яке постійно перебуває у змінному стані, в той час як інституційна архітектоніка є незмінною та чітко детермінованою частиною інституційного середовища (в цьому умовиводі простежується еквівалентність інституційної архітектоніки із надконституційними інститутами [3, с. 69; 18, с. 32, 35]). Відмінність термінів надконституційних інститутів та інституційної архітектоніки докладніше розглядатимуться в четвертому розділі нашого дослідження.

В цьому підрозділі розглядатимуться питання щодо розподілу доходів внаслідок впливу різності та збігу інтересів індивідів, між якими відбувається розподіл доходів в інтеракційному полі розподілу (ІПР).

Інтеракційне поле розподілу (ІПР) - середовище організації, фірми або корпорації, яке пов'язане із внутрішніми процесами створення та розподілу доходів. ІПР це частина загального внутрішнього середовища організації, в якій визначаються розміри та частки доходів, а також порядок їх формування, обчислення, регулювання та видачі індивідам, які входять в організацію. ІПР поєднує сукупність процесів розрахунку розміру доходів всередині організації, які характеризуються в моделі ВРi/j [13], визначаючи як розмір доходів, що припадає на майнові (уречевлені, матеріальні або нематеріальні об'єкти) так і розмір доходів, що припадає на особисті чинники виробництва. Невід'ємною частиною ІПР є інститути регулювання розподілу доходів та процедур, пов'язаних із повним циклом доходів - починаючи від обліку, реалізації та закінчуючи виплатою індивідам, які входять до ІПР цієї організації. Дохід, таким чином, є елементом, який пов'язує ІПР із зовнішнім середовищем (через ТПР - трансакційне поле розподілу, дохід пов'язує всі організації в економічній системі у єдине поле розподілу доходів) - цей елемент формується у результаті інтеракцій у виробничому полі організації, реалізується в ході трансакцій із зовнішнім середовищем і, розподіляючись між індивідами, які входять до ІПР, знову виходить за межі організації.

Таким чином, множина ІПР визначається як сукупність індивідів, таких що (1):

інтеракційний ринковий експоненційний прибуток

(1)

де: - функція доходу і-го індивіду, - функція доходу ІПР, - продуктивність і-го індивіду, - функція трансферту доходів ТПР-ІПР.

Ця умова (1) об'єднує множини доходів ІПР та ТПР через особистий внесок продуктивності і-го індивіду, визначаючи маркетингову стратегічну цінність особистого чинника виробництва (орієнтацію на споживача [19, с. 52]). Ця множина визначає агреговані показники кількості індивідів, а також якісні показники їх участі у процесі розподілу доходів, які визначаються розподільчими інститутами (правилами алгебри розподілу, або процедурами визначення внеску / справедливості розподілу доходів).

Визначивши основні поняття та поле дослідження, маємо можливість розробити модель розподілу доходів, яка формується в результаті узгоджень колективних дій та індивідуальних інтересів.

Ситуація із рівноправними умовами розгляне на у моделі ВР2/2 - із торгівлею між двох (що також застосовне для системи ВРі/і) або більше індивідів, які визначають умови розподілу винагороди та трансакційного доходу. Припустимо, що розподіл доходів здійснюється за допомогою кумулятивної циклічної моделі, яка знаходиться у градієнтному векторному полу розподілу доходів, основною тезою якої є висхідні грошові потоки в ієрархічних організаціях. Розподіл доходів в ієрархічній організації здійснюється згідно трьом координатам, які задають позицію із урахуванням рівня організації що і визначає градієнт векторного поля розподілу доходів, а також функцію розподілу доходів на різних ієрархічних рівнях, яка визначається різністю гравітаційних потенціалів між ієрархічними рівнями організації. Розглянемо розподіл доходів у першому (найнижчому в ієрархії) підрозділі організації (2)

(2)

де: - коефіцієнт доходів підрозділу, - надбавка за посаду, - множина доходів підрозділу, - гравітаційний потенціал j-го підрозділу.

Таким чином, як показано в моделі (2), розмір доходів і-го індивіду залежить від його продуктивності, продуктивності його підрозділу, а також надбавки за посаду, яку обіймає і-й індивід. На розмір доходів в цій моделі впливає також і ієрархічна позиція підрозділу, яка характеризується двома групами показників - кількістю підрозділів у прямому підпорядкуванні доданого підрозділу, модифікований на коефіцієнт продуктивності цих підрозділів, а також кількість підрозділів, які знаходяться вище по ієрархічному ланцюжку, та множина різності гравітаційних потенціалів доходів, які, по-перше, передаються з підлеглих підрозділів в даний підрозділ, по-друге, тих, що передається вище за ієрархією. Формалізуються ці модифікації у наступній моделі (3):

(3)

Таким чином, описаний градієнт векторного поля розподілу доходів організації, в якій різність гравітаційних потенціалів здійснює трансферт доходів догори ієрархічного ланцюжка. Розглянемо приклад - ітераційну модель з двох ієрархічних організацій, вхідні параметри якої задані в таблиці 1:

Таблиця 1. Вихідні дані організацій О1 та О2

Перевіримо гіпотезу (H1), згідно якої в результаті цього руху (висхідного руху доходів), індивіди, які знаходяться на чолі організації - О1, ієрархічний ланцюжок якої складається з більшої кількості рівнів та підрозділів, а кількість робітників в підрозділах, продуктивність підрозділів та різність гравітаційних потенціалів на кожному рівні ієрархії співпадатимуть, отримують більше доходу, ніж індивіди на чолі меншої за розміром організації - О2 (антитезою цієї гіпотези, відповідно, є H2 - індивіди, які знаходяться на чолі О2 отримують дохід, який більше або дорівнює доходу керівництва О1). Передбачається, що на вищому рівні існує лише один підрозділ, який не отримує прямого доходу.

Розглянемо три ситуації, D1=1000; D2=10 000; D3=100 000, при Kj=Kj+n=0,1. Очевидно, функція доходу для О1 та О2 буде (4):

 (4)

Отримуємо результат, який показано в таблиці 2:

Таблиця 2. Дохід підрозділу вищого рівня організацій О1 та О2

Після декількох десятків ітерацій з'ясувалося, що є певна закономірність у відношенні ІПР5/ІПР2, в залежності від зміни показника К (для всіх підрозділів всіх ієрархічних рівнів обох організацій) - при показнику К=0,253077 відношення ІПР5/ІПР2 дорівнює 2, а при подальшому збільшенні показника К воно збільшується (для К=0,1 це відношення дорівнює 1,6665). В таблиці 3 наведені значення показника ІПР5/ІПР2 для різних значень К (ceteris paribus):

Таблиця 3. Відношення доходу підрозділу вищого рівня організацій О1 до О2

Розглядаючи ряд результатів ітерацій в таблиці 3, стає зрозуміло, що «експлуатація» у понятті Маркса є неминучою, із збільшенням ієрархічності організації (характеристики організації, яка описує кількість її підрозділів та ієрархічних рівнів), що також підтверджується проф. Пікетті [20, с. 42]. Також більш привабливою з точки зору рівномірного розподілу доходів стає концепція Фріца Шумахера «Два мільйони селищ» [21, с. 233-248], як реалізація більш раціонального устрою розподілу доходів, який, на жаль, стає все більш та більш нереальним. Очевидно, що конфлікт, про який йшлося вище, у розподілі доходів в даному контексті має два рішення - на основі процесів аутсорсінгу та інсорсингу. Індивіди, які приймають участь у розподілі доходів в організації можуть прийняти рішення про аутсорсінг, у випадку, якщо інтеракційне поле розподілу доходів є несприятливим конкретно для цих індивідів (вони можуть звільнитися з організації та заснувати власний бізнес). Індивіди, які приймають участь в окремо трансакційному розподілі доходів також можуть прийняти рішення про інсорсінг (необхідність приєднання до іншого бізнесу). Предметом цих рішень є мінімізація трансакційних або інтеракційних витрат конкретних індивідів в процесі економічної діяльності шляхом перекладення цих витрат на інших акторів. Таким чином в межах конкретних одиничних економік формуються специфічні інтеракційні та трансакційні інститути розподілу доходів.

Висунута пропозиція дослідження інтеракційного та трансакційного полів розподілу доходів як складових загальної системи розподілу доходів одиничної економіки агрегованого ринку;

На основі концепції агрегованого ринку сформульована модель взаємодії трансакційного та інтеракційного полів розподілу доходів;

Визначений градієнт векторного поля розподілу доходів одиничної економіки;

Доведено гіпотезу про збільшення нерівності розподілу доходів із збільшенням ієрархічності організації;

Сформульовані висновки щодо прийняття аутсорсінгових та інсорсінгових рішень в процесі формування специфічних інтеракційних та трансакційних інститутів розподілу доходів.

Перспективи подальших досліджень:

В подальшому планується провести дослідження в області взаємодії інтеракційного та трансакційного полів розподілу доходів в загальному соціальному полі.

Література

1. Аджемоглу Д. Почему одни страны богатые, а другие бедные. Происхождение власти, процветания и нищеты / Д. Аджемоглу, Дж.А. Робинсон: Пер. с англ. Д. Литвинова, П. Миронова, С. Сановича. - М.: Издательство АСТ. - 2015. - 575 с.

2. Вебер М. Хозяйство и общество: очерки понимающей социологии: в 4 т. - Т. I. Социология / М. Вебер; [пер. с нем.]; сост., общ. ред. и предисл. Л.Г. Ионина. - М.: Изд. дом Высшей школы экономики. - 2016. - 445 [3] с.

3. Аузан, А. Экономика всего. Как институты определяют нашу жизнь / А. Аузан. -- М.: Манн, Иванов и Фербер, 2014. -- 160 с.

4. Веблен Т. Теория праздного класса / Т. Веблен; пер. с англ. под общ. ред. В. В. Мотылева. - М.: Прогресс. - 1984. - 367 с.

5. Аузан А. Институциональная экономика для чайников / А. Аузан. - М.: Фэшн Пресс. - 2011. - 127 с.

6. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Э. Дюркгейм; пер. с фр. и послесловие А. Б. Гофмана. - М.: Наука. - 1990. - 575 с.

7. Бурдье П. Социология социального пространства / П. Бурдье; пер. с фр.; отв. ред. перевода Н. А. Шматко. - М.: Институт экспериментальной социологии; СПб.: Алетейя. - 2007. - 288 с.

8. Кім О. О. Основи дослідження сукупного (агрегованого) ринку / О. О. Кім // Управління розвитком. - № 1-2 (187-188). - 2017. - с. 12-17

9. Кім О.О. Вплив нерівності доходів на соціально-економічний розвиток в моделі відкритого агрегованого ринку / О. О. Кім // Ефективна економіка - № 8, 2017.

10. Кім О.О. Методологічні основи дослідження проблем економічної ефективності та розподілу доходів / О. О. Кім // Ефективна економіка - № 7, 2017.

11. Кім О. Модель 2-сегментного агрегованого ринку в умовах автаркії / О.О. Кім // Економічний дискурс. - № 2. - 2017. - с. 29-36.

12. Кім О.О. Розподіл доходів в Україні 2010-2016 рр. / О. О. Кім // Ефективна економіка - № 10, 2017.

13. Кім О.О. Модель «виробництво-розподіл» одиничної економіки агрегованого ринку / О.О. Кім // Ефективна економіка - № 11, 2017.

14. Чалдини Р. Психология влияния / Р. Чалдини 5-е изд. - СПб.: Питер. - 2014. - 407 с.

15. Саймон Г.А. Теория принятия решений в экономической науке и науке о поведении / Г.А. Саймон.

16. Леонтьев В.В. Экономические эссе. Теории, исследования, факты и политика / В.В. Леонтьев; пер. с англ. - М.: Политиздат. - 1990. - 415 с.

17. Фуруботн Э.Г. Институты и экономическая теория: Достижения новой институциональной экономической теории / Э.Г. Фуруботн, Р. Рихтер; Пер. с англ. под ред. В.С. Катькало, Н.П. Дроздовой. - СПб.: Издат. дом Санкт-Петерб. Гос. Ун-та. - 2005. - XXXIV + 702 с.

18. Гриценко А.А. Институциональная архитектоника: предмет, основные законы, методология / А.А. Гриценко // Научные труды Донецкого национального технического университета. Серия экономическая. Вып. 103. - Донецк. - 2006. - с. 31-37

19. Блэкуэлл Р. Поведение потребителей. 10-е изд. / Р. Блэкуэлл, П. Миниард, Дж. Энджел; пер. с англ. - СПб.: Питер. - 2007. - 944 с.

20. Пикетти Т. Капитал в XXI веке / Т. Пикетти; пер. с фр. А. Дунаев. - М.: Ад Маргинем Пресс. - 2015. - 592 с.

21. Шумахер Э.Ф. Малое прекрасно. Экономика в которой люди имеют значение / Э.Ф. Шумахер; пер. с англ. и примеч. Д.О. Аронсона. - М.: Изд. Дом Высшей школы экономики. - 2012. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru