Модель розподілу інвестиційних ресурсів підприємства

Матеріали для верха взуття зі складу надходять у закрійний цех, у якому їх розрубують і обробляють, доводячи до ДСТУу і проводячи таврування. Далі крій верха надходить у комору закрійного цеху, де комплектується по партіях, після чого матеріали на цій стадії обробки в коморі швейно-пошивного цеху комплектуються по розмірах і партіям надходять на швейний конвейєр. Тут здійснюється зборка заготівлі верха взуття, що після надходить у комору затяжної ділянки. У свою чергу, матеріали для низу взуття зі складу надходять у штампувальний цех і тут розрубуються на деталі низу взуття. Потім вироблені деталі низу взуття, надійшовши на ділянку обробки деталі низу, проходить підготовку деталі низу, що полягає в склеюванні й інших технічних операціях підготовки. На наступному етапі напівфабрикат деталі низу надходить у комору затяжної ділянки, де і відбувається повна зборка і сушіння взуття, що надходить на склад готової продукції.

У процесі виробництва взуття фабрика використовує газ, що у котельні переробляється на теплову енергію, а потім використовується в технології виробництва (підігрів смоли, воску, сушіння взуття) і для побутових цілей. Для виробництва використовується приблизно 20% води, інша - для побутових потреб. Електроенергія і повітря на фабриці використовуються тільки у виробництві для приведення машин у дію і роботи преса, а також освітлення адміністративно-побутових приміщень і території.

Стан основної маси будинків, споруд, є досить задовільний. Рівень реального фізичного зносу не перевищує 40-60%.

Нематеріальні активи на балансі підприємства не налічуються, запатентованих чи ліцензійних технологій, процесів і продуктів підприємства не має.

У процесі аналізу балансу по статті незавершеного будівництва і невстановленого устаткування визначено, що по цій статті налічуються:

об'єкти основних фондів, призначені для використання в основній діяльності підприємства, але не введені в експлуатацію в зв'язку з фінансовими ускладненнями (машини для затягування пасочной частини, для затягування п'яткової частини і т.д.).

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Основою для аналізу стали наступні форми звітності підприємства: Баланс, Звіт про фінансові результати і їхнє використання, Звіт про фінансові результати, дебіторської і кредиторської заборгованості, розшифровка використання прибутку, витрат на виробництво і збитків та інші.

Джерелами інформації для проведення аналізу є:

Баланс підприємства за 2007-2008р., ф.1;

Звіт про фінансові результати і їхнє використання за попередній рік і за звітний період, ф.2;

Звіт про фінансово- майнове положення, ф.З.;ф.1-ПВ, ф.З-ПВ.;

Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг, ф.5-З;

Розрахунок нормативу власних оборотних коштів;

Розшифровка дебіторської і кредиторської заборгованості;

Звіт про наявність і рух основних фондів, амортизації (зносу), ф.11-ОФ;

Зведена таблиця основних показників, ф.22 (річні); звіт про рух засобів в іноземній валюті, ф. 15;

Матеріали маркетингових досліджень; висновки аудиторських перевірок; інша інформація.

Аналізований період валюти балансу підприємства:

на 01.01.2010р. - 4375,7 тис.грн.

на 01.01.2011р.- 5543,4 тис.грн.

на 01.01.2012р. -5555 тис.грн

Основні техніко-економічні показники підприємства представлені в табл.2.3.

Таблиця 2.3 - Основні техніко-економічні показники за 2012 рік

№	Найменування показника	Од. виміру	Значення
1.	Обсяг виробленої продукції	тис.пар	553,3
1.1	у діючих цінах	тис.грн.	13268,7
1.2	% до відповідного періоду 2001 року	%	121,1
1.4	Обсяг реалізованої продукції	тис.грн.	13043,8
1.5	Балансовий прибуток (збитки)	тис.грн.	141,1
1.6	Рентабельність продукції		0,03
1.7	Витрати на одну гривню товарної продукції	грн.	0,93
2.	Фонд оплати праці	тис.грн.	455,2
2.1	Чисельність середньосписочна	чол.	415
2.2	Середня зарплата (без трудових угод)	грн.	150,97
2.3	Продуктивність праці	тис.грн.	18,9
2.4	Вартість ОВФ (по залишковій вартості)	тис.грн.	2236,7
2.5	Знос ОВФ	тис.грн.	1602,2

Головною метою фінансово-господарського аналізу є одержання об'єктивної і точної інформації про фінансовий стан підприємства на підставі розрахунків ключових параметрів [32].

Розрахунки коефіцієнтів ділової активності дозволяють проаналізувати ефективність (активність) використання активів у діяльності підприємства.

Значення першого коефіцієнта - коефіцієнта обіговості активів - свідчить про те, що компанія почала більш ефективно використовувати свої активи (збільшення з 1,77 до 2,35).

Тобто, виходячи з результату, можна говорити про те, що кожна одиниця активів принесла на початок періоду 1,77 грн. реалізованої продукції, а на кінець - 2,35 грн, тобто збільшилася на 0,58 грн, а зворотний коефіцієнт показує, що закріплення засобів на 1 грн реалізованій продукції знизилося на 0,13 грн.

Для підприємства дуже важливо, щоб його запаси оберталися якомога скоріше. Чим активніше протікає цей процес, тим менше капіталу необхідно підприємству для утримання запасів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні активи, тим стійкіше фінансовий стан підприємства.

Обіговість кредиторської заборгованості знизилася з 70 днів до 36 днів, тобто скоротилася на 34 дня.

У табл.2.4. представлені розрахункові значення коефіцієнтів ділової активності підприємства на початок і кінець 2012 року.

Таблиця 2.4 - Показники ділової активності підприємства

№ п/п	Показник	Порядок розрахунку	Значення
			на початок	на кінець
1	Коефіцієнт обіговості активів	виручка від реалізації підсумок балансу	1.77	2.35
2	Фондовіддача	виручка від реалізації середньорічна вартість основних засобів	2.54	2.34
3	Коефіцієнт обіговості обігового капіталу	виручка від реалізації підсумок ІІ розділу балансу	5,78	7,8
4	Коефіцієнт обіговості матеріально-виробничих запасів	витрати на виробництво середньорічні матеріально-виробничі запаси	5,86	5,12
5	Обіговість матеріально-виробничих запасів	________360_______ коефіцієнт обіговості виробничих запасів	95.24	70.31
6	Коефіцієнт оборотності незавершеного виробництва	витрати на виробництво незавершене виробництво	5,61	49,47
7	Обіговість незавершеного виробництва	_________360_________ коефіцієнт обіговості незавершеного виробництва	64,17	7,28
8	Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості	__виручка від реалізації__ дебіторська заборгованість	96,4	86,95
9	Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості	__витрати на реалізацію__ кредиторська заборгованість	5,1	10,03
10	Обіговості кредиторської заборгованості	_______360________ коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості	70	36
11	Довжина операційного циклу	обіговість матеріально-виробничих запасів+обіговість засобів у розрахунках	98,97	74,45
12	Довжина фінансового циклу	операційний цикл - обіговість кредиторської заборгованості	28,97	38,45
13	Коефіцієнт обіговості власного капіталу	виручка від реалізації вартість власного капіталу	2,15	2,6
14	Обіговість власного капіталу	________360________ коефіцієнт обіговості власного капіталу	167,44	138,45
15	Коефіцієнт обіговості інвестиційного капіталу	виручка від реалізації власний капітал+довгострокові пасиви	2,01	2,05

Очевидно зі звіту про фінансові результати і розрахованих коефіцієнтів, що виручка від реалізації продукції збільшилася у звітний період на 3404,3 тис.грн. матеріальні витрати збільшилися в звітному періоді на 2411,2 тис.грн. Витрати на утримання в соціальні сфери зменшилися з 305,7 тис. грн до 283,6 тис.грн за рахунок зміни структури операційних витрат.

Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства є його платоспроможність, тобто можливість погашати свої платіжні зобов'язання вчасно. У своїй діяльності підприємство повинне сплачувати всі поточні рахунки, щоб його не оголосили неплатоспроможним.

Саме тому як і інвестори, так і кредитори приділяють особливу увагу цим показникам.

Поточний коефіцієнт ліквідності характеризує очікувану платоспроможність і визначається як співвідношення поточних активів і поточних зобов'язань:

ДО = ,

Середньорічний поточний коефіцієнт ліквідності ВАТ «Світоч» дорівнює 2,45. За норму приймається коефіцієнт більший за одиницю, що означає, що поточні активи фінансуються не тільки за рахунок поточних зобов'язань. Це дає кредиторам впевненість у тім, що заборгованість може бути погашена підприємством вчасно.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається:

ДО =

На підприємстві він складає лише 0,2%, що обумовлюється тим, що на рахунках зберігається невелика сума готівки.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується так:

ДО =

і на підприємстві дорівнює 0,9. Більшість кредиторів вважає, що його величина повинна бути більше одиниці. Це означає, що підприємство може погасити свої поточні зобов'язання без продажу запасів.

Коефіцієнт автономії вважається найбільш динамічним, тому що визначає кількість днів, що підприємству може працювати без додаткового надходження засобу. Ця величина визначається як співвідношення готівки, що мається в розпорядженні підприємства, і середньоденними витратами виробництва без обліку амортизації.

ДО = ,

На підприємстві ця величина дорівнює 3,6 днів.

Таким чином, розрахувавши основні коефіцієнти ділової активності і ліквідності, можна зробити висновок про те, що підприємство протягом року почало більш ефективно використовувати свої активи. Також за рік збільшилася виручка від реалізації при незначному рості операційних витрат.

2.3 Дослідження фінансової стійкості підприємства

Після визначення загальної характеристики фінансового стану і його зміни за звітний період, наступною важливою задачею аналізу є дослідження показників фінансової стійкості.

Для даного блоку аналізу вирішальне значення має питання про те, які показники визначають сутність стійкості фінансового стану. Відповідь на це питання зв'язана з балансовою моделлю:

Необігові активи + запаси + розрахунки з дебіторами =

= власний капітал + позики + кредиторська заборгованість +

+ прострочені позики + інші розрахунки

Ця модель передбачає перегрупування рядків балансу для виявлення однорідних з погляду термінів повернення величин позикових засобів.

Співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величин власних і позикових джерел їхнього формування визначає стійкість фінансового стану підприємства.

Забезпечення запасів джерелами формування є основою фінансової стійкості, а платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.

Для характеристики джерел формування запасів використовується кілька показників, що відбивають різний ступінь охоплення різних видів джерел.

Наявність власного обігових коштів (ВОК) =

= власний капітал - необігові активи,

ВОК на початок = 678,9 тис. грн.,

ВОК на кінець = 1086,2 тис. грн.,

ВОК також називають “власний чи чистий обіговий капітал”, “чисті мобільні активи”.

Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів:

ДИФ = (власний капітал + дебіторська заборгованість) -

- необігові активи,

ДИФ на початок = 1578,9 тис. грн.,

ДИФ на кінець = 1736,2 тис. грн.

Загальна величина основних джерел формування запасів:

ЗИФ = ((власний капітал + дебіторська заборгованість) - необоротні активи) + кредиторська заборгованість,

ЗИФ на початок = 1658,9 тис. грн.

ЗИФ на кінець = 1998,9 тис. грн..

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпечення запасів джерелами їхнього формування:

Надлишок чи нестача ВОК:

ВОК на початок - ЗЗ = - 679,9

ВОК на кінець - ЗЗ = - 400,5.

Надлишок чи нестача ДИФ:

ДИФ на початок - ЗЗ = 220,1,

ДИФ на кінець - ЗЗ = 249,5.

Надлишок чи нестача ЗИФ:

ЗИФ на початок - ЗЗ =300,7

ЗИФ на кінець - ЗЗ =512,2.

Ці дані дозволяють говорити про те, що на підприємстві нормальна фінансова стійкість, тому що спостерігається нестача ВОК і надлишок ДИФ і ЗИФ для формування запасів і витрат як на початок, так і на кінець звітного періоду.

Але щоб упевнитися в цьому остаточно, доцільно буде розрахувати фінансові коефіцієнти, що характеризують стійкість підприємства. Показники фінансової стійкості підприємства за 2012 рік представлені в табл.2.5.

Таблиця 2.5 - Показники фінансової стійкості підприємства

№	Показник	Порядок розрахунку	Значення
			на початок	на кінець
1	Коефіцієнт автономії	Власні джерела Підсумок балансу	0,81	0,89
2	Коефіцієнт структури капіталу	Позиковий капітал Власний капітал	0,22	0,12
3	Коефіцієнт маневреності	_____ВОК____ Власний капітал	0,15	0,21
4	Коефіцієнт забезпеченості власними джерелами запасів	_ВОК _ Запаси	0,77	1,08
5	Коефіцієнт забезпеченості власними коштами	_____ВОК_____ Оборотні активи	0,29	0,34
6	Коефіцієнт короткострокової заборгованості	Короткостр.заборгованість Дебіторська+кредиторська заборгованість	0,97	0,96
7	Коефіцієнт кредиторської заборгованості	Кредиторська заборгованість Дебіторська+кредиторська заборгованість	0,6	0,32
8	Коефіцієнт фінансової стабільності	_Власний капітал_ Позиковий капітал	4,47	7,26
9	Коефіцієнт фінансової стійкості	(Власний капітал +довгострокові позики)/підсумок балансу	0,87	0,94
10	Коефіцієнт обіговості ВОК	Виручка ВОК	14,2	12,01
11	Оборотність ВОК	__________360__________ Коефіцієнт обіговості ВОК	25,35	30

Однієї з найважливіших характеристик фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт автономії. Мінімальне значення цього коефіцієнта було визначено експертами як 0,5. Якщо він більше 0,5 , як у проведених розрахунках, це означає, що підприємство може самостійно покрити свої зобов'язання без залучення позикового капіталу. З початку звітного періоду і до його кінця коефіцієнт автономії збільшувався. Це свідчить про зростання фінансової незалежності підприємства. Така тенденція підвищує здатність підприємства забезпечити свої зобов'язання.

Цей коефіцієнт доповнює коефіцієнт структури капіталу. Розрахунки показують, що частина позикового капіталу у власному лише 22 % на початок періоду і 12 % на кінець.

Істотною характеристикою стійкості є коефіцієнт маневреності. Він показує, яка частина власних засобів знаходиться в мобільній частині, що дозволяє відносно вільно маневрувати капіталом.

Позитивним є і те, що коефіцієнт забезпечення власними засобами перевищує нормативний рівень (0,1), більш того, коефіцієнт зріс на 5%. Це свідчить про те, що джерела формування запасів сформовані належним чином.

Значення коефіцієнта стабільності підтверджує те, що позиковий капітал складає у власному приблизно 21 %.

Важливою задачею, що стає перед підприємством, є визначення структури капіталу для забезпечення своєї діяльності. З одного боку, фірма

бажає максимально використовувати кредиторів, тому що відсотки, які виплачуються кредиторам, не обкладаються податками. У зв'язку з цим фінансування за допомогою кредиторів може бути значно дешевшим для підприємства, ніж залучення акціонерного капіталу. З іншого боку, невиплата сум у терміни може привести до оголошення підприємства неплатоспроможним. Для кредиторів і акціонерів існують свої переваги і недоліки в різних формах фінансування проекту. Саме тому визначальна структура капіталу підприємства є компромісом між кредиторами й акціонерами.

Одним з популярних показників є коефіцієнт співвідношення заборгованості до активів. Він визначається за формулою:

ДО = ,

Для підприємства він складає 18 %. Коефіцієнт показує, що заборгованість становить лише 18 % від активів підприємства.

Як правило, акціонери звертають увагу на показники прибутковості проекту. Це дає їм можливість оцінити ефективність використання свого капіталу, порівняти прибутковість проекту з аналогічними показниками підприємств-конкурентів і з прибутковістю інвестицій в інші види фінансових активів.

При розрахунку цих показників використовують інформацію різних звітів - балансового, котрий відбиває фінансовий стан підприємства на кінець року, звіту про прибутки, що містить доходи і витрати, отримані протягом усього року.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому. Вони, як найбільш повні, відбивають кінцеві результати господарювання, тому що їхня величина показує співвідношення ефекту і використовуваних ресурсів. Ними користуються для оцінки діяльності підприємства, в інвестиційній політиці і ціноутворенні.

Рентабельність основної діяльності показує, скільки підприємство має прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції.

Рентабельність продажів характеризує ефективність підприємницької діяльності і показує (відповідно до розрахунків), що підприємство має з однієї гривні продажу в середньому 0,03 гривні прибутку.

Рентабельність активів підприємства свідчить про ефективність використання підприємством своїх активів. Відповідно до розрахунків, показники низькі, однак мається позитивна зміна на 1,8%.

Показники економічної рентабельності підприємства за 2012 рік приведені у табл.2.6.

Таблиця 2.6 - Показники рентабельності підприємства

Показник	Порядок розрахунку	Значення
		на початок	на кінець
Рентабельність основної діяльності	__Чистий прибуток__ суми витрат на реалізацію товару	0,52	0,65
Рентабельність виробничих фондів	Чистий прибуток виробничі фонди	0,03	0,038
Рентабельність продажів	Чистий прибуток виручка від реалізації	0,029	0,032
Рентабельність активів	Чистий прибуток підсумок балансу	0,031	0,0418
Рентабельність інвестиційного капіталу	__Чистий прибуток__ власний капітал+позики	0,015	0,02
Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток власний капітал	0,022	0,03

Як видно, показники рентабельності мають невеликі значення, але для усіх просліджується тенденція зросту. У зв`язку з цим були розраховані коефіцієнти рентабельності активів і рентабельності продажу продукціі для підприємства за останні вісім років.

На підставі розрахованих значень показників рентабельності активів та продажу продукції були побудовані графіки динаміки цих коефіцієнтів з 2001 по 2012 роки (рис. 2.1 та рис.2.2).

Як видно з приведених графіків, показники рентабельності, починаючи з 2001 року, ростуть. При чому більше значення на кінець 2012 року має коефіцієнт рентабельності продажу продукції, що зумовлено значним ростом виручки від реалізації продукції.

Рисунок 2.1 - Динаміка рентабельності активів підприємства

Рисунок 2.2 - Динаміка рентабельності продажу продукції

Для реалізації інвестиційного проекту підприємство досить часто, крім залучення акціонерного капіталу, використовує позики, облігації чи інші форми довгострокового фінансування. Усі ці форми фінансування (крім короткострокових) створюють капітал підприємства. Показник ефективності використання капіталу дуже важливий для інвесторів. Він дає можливість кредиторам-акціонерам довідатися про можливість проекту обслуговувати і повертати позику. Середньорічний коефіцієнт складає 2 %.

Показник рентабельності акціонерного капіталу аналогічний коефіцієнту рентабельності активів. Він дає можливість зрозуміти, наскільки ефективно використовується капітал акціонерів. У нашому випадку капітал акціонерів використовується в середньому з ефективністю в 3 %.

Важливим прийомом аналізу є оцінка взаємодії рентабельності активів (ROA), реалізації й обіговості активів, що визначається за формулою Дюпона:

ROA = (чистий прибуток/підсумок балансу)*виторг/виторг =

= (чистий прибуток/виторг)*(виторг/підсумок балансу) =

= рентабельність продажів*коефіцієнт обрачиваемости активів,

ROA на початок = 0,38*0,475=0,01

ROA на кінець = 0,24*0,342=0,02.

У закордонній практиці для характеристики фінансового стану підприємства застосовується синтетичний показник Z-рахунок Альтмана, що характеризує імовірність банкрутства підприємства. Він розраховується за формулою:

Z = *3,3 +*1 +

+*0,6 +*1,2 +

+ *1,4

Якщо Z <1,8, то імовірність банкрутства дуже висока,

якщо 1,8<Z<2,7, то імовірність банкрутства висока,

якщо 2,7<Z<2,9, то банкрутство можливе,

якщо 3<Z, то імовірність банкрутства низька.

Розраховуючи для підприємства по 2012 року, одержуємо значення Z = 3,35, що говорить про досить низьку імовірність банкрутства.

Отже, можна зробити висновок про те, що для підприємство 2012 рік по своєму господарському і фінансовому стані був складний і нестабільний, постійний недолік засобів зменшив можливості по відновленню основних виробничих фондів і придбанню оснащення, матеріалів.

Однак практично всі основні показники фінансової діяльності мали незначний ріст. Підприємство є фінансово стійким, має невисоку імовірність банкрутства, але показники рентабельності продукції, активів низькі, що обумовлено невеликим потоком чистого прибутку.

Таким чином, на підприємстві виникає гостра потреба в інвестиціях, спрямованих на поліпшення якості продукції чи її модифікацію, яка б користалася попитом у споживачів. У зв'язку з цим має місце розгляд декількох інвестиційних проектів і вибір найбільш ефективного з них.

3. МОДЕЛЬ РОЗПОДІЛУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ ТА ОЦІНКИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

3.1 Загальна модель розподілу інвестиційних ресурсів та оцінки інвестиційного проекту

Інвестиційний проект має бути науково обґрунтованим, відповідати певним вимогам. Це, зокрема, обґрунтування економічної доцільності, обсягів і термінів здійснення капітальних вкладень, наявність необхідної проектно-кошторисної документації, розробленої згідно із чинним законодавством.

Для оцінки ефективності інвестиційних проектів необхідно, зокрема, здійснювати:

моделювання та прогнозування потоків продукції, ресурсів, коштів;

урахування результатів аналізу фінансового стану підприємства, яке реалізує інвестиційний проект;

приведення майбутніх різночасових доходів і витрат до умов їх співви-мірності;

урахування впливу чинника інфляції;

урахування невизначеності й зумовленого нею ризику;

порівняння результатів і витрат з орієнтацією на досягнення сподіваної норми прибутку.

Фінансово-економічне обґрунтування інвестиційного проекту передбачає прогнозування трьох основних грошових потоків: потоку інвестицій, поточних (операційних) сплат і потоку надходжень. Жоден із цих потоків неможливо абсолютно точно спланувати, спрогнозувати, бо на етапі обґрунтування проекту відсутня вичерпна інформація, зокрема стосовно майбутнього стану ринку. Ціни та обсяги реалізації продукції, ціни на сировину й матеріали, решта грошово-вартісних параметрів за фактом їх здійснення у майбутньому можуть значно відрізнятися від прогнозованих, планових значень, які оцінюються з погляду сьогоднішнього дня.

Отже, загалом NPV є функцією багатьох змінних, більшість із яких можна трактувати як випадкову величину, тому і функція цих змінних випадкова або розпливчаста величина, тобто:

.

Неусунена інформаційна невизначеність може спричиняти невідворотний ризик, яким обтяжені інвестиційні рішення. Завжди залишається можливість (ризик) того, що проект, визнаний привабливим і таким, що дасть у майбутньому прибутки, виявиться насправді менш привабливим або і збитковим, бо досягнуті в інвестиційному процесі значення (реалізація) низки параметрів як випадкових величин може відхилитися від запланованих, або ж при оцінюванні проекту вони взагалі не враховувалися. Отже, необхідно аналізувати й враховувати ризик, яким обтяжені інвестиційні проекти.

Існують численні методи аналізу ризиків, що дає змогу інвестору (керівництву підприємства) приймати раціональні рішення за умови невизначеності. Але ці методи не містять строго обґрунтованих правил, що пояснюється, зокрема, тим, що опрацьовані на даний час методи аналізу ризику ґрунтуються на досить абстрактних концепціях, які складно виразити кількісно.

Зазначимо, що інвестор ніколи не матиме у своєму розпорядженні детермінованої всеосяжної оцінки міри ризику, оскільки рівень різноманіття параметрів зовнішнього й внутрішнього середовища щодо проекту завжди перевищує управлінські (пізнавальні) можливості особи, яка приймає рішення, і, зрештою, може здійснитися найменш очікуваний сценарій перебігу подій (чи навіть такий, що взагалі не був врахований у проекті), який може зруйнувати інвестиційний процес. Тому інвестор зобов'язаний докладати значних зусиль до підвищення рівня своєї інформованої, намагатися всебічно аналізувати, вимірювати і враховувати ризикованість своїх інвестиційних ініціатив як на стадії розроблення проекту, так і в процесі його реалізації. Якщо ступінь ризику зростатиме до недопустимих значень, а інвестор не буде про це дбати, він приречений діяти сліпма, що може призвести до невдачі.

Способи (методи) оцінювання інвестиційного ризику пов'язані з описом інформаційної невизначеності вихідних даних проекту. Якщо вихідні параметри мають імовірнісний опис, то показники ефективності інвестицій трактуються як випадкові величини зі своїми імплікативними імовірнісними розподілами. Однак чим менш статистично забезпечені ті чи інші параметри, чим менша інформативність контексту відомостей (інформації) про стан ринкового середовища, чим нижчий рівень інтуїтивної активності експертів, тим складніше обґрунтовувати будь-які типи ймовірностей в інвестиційному аналізі.

На стадії якісної оцінки ризику інвестиційного проекту його чинники доцільно аналізувати і класифікувати за різними ознаками. До зовнішніх чинників ризику (безпосереднього та опосередкованого впливу) належать: стосунки з постачальниками і покупцями; конкуренція; законодавство, що регулює підприємницьку діяльність; податкова система; не передбачені заздалегідь дії органів державного управління та місцевого самоврядування; економічний стан галузі, до якої належить проект; міжнародна економічна і політична ситуація; стихійні лиха і т. ін.

До внутрішніх чинників ризику можна віднести ті, що пов'язані з неефективним управлінням підприємством, виробничою діяльністю, з ресурсами та їх використанням тощо.

Таким чином, показники, використовувані для оцінки привабливості й економічного ефекту інвестиційних проектів (зокрема NРV), необхідно вважати випадковими величинами.

Розраховуючи NPV, необхідно брати до уваги те, що змінні й параметри Xj, j = 1,…, m -- випадкові величини. При оцінюванні інтервалів їхніх змін, виробленні гіпотез щодо законів їх розподілу як випадкових величин, а також урахуванні та оцінюванні кореляційних зв'язків між цими змінними використовують статистичну інформацію, експертні оцінки, а також методи імітаційного моделювання.

Більш-менш адекватне врахування факторів і параметрів управління, що впливають на ефективність інвестиційного проекту, може бути досягнуте завдяки застосуванню методів імітаційного моделювання варіантів реалізації інвестиційного проекту.

Практична реалізація такого підходу полягає в розробці імітаційної моделі підприємства, яка дає змогу врахувати зв'язок між інвестиційним процесом і поточною виробничо-господарською діяльністю, формалізацію якої можна здійснити засобами системної динаміки на основі потокової стратифікації виробничих систем. Модельована система (підприємство) розглядається за схемою динамічного моделювання як сукупність паралельних взаємодіючих процесів зміни матеріальних компонентів системи (наприклад, матеріальні ресурси, устаткування, фінанси тощо) та інформаційних процесів, що узгоджують ці зміни.

У загальному вигляді динаміка модельованого об'єкта в просторі стану описується системою диференційних рівнянь або їхніх кінцевих аналогів типу:

,

де -- вектор рівнів,

-- вектор темпів,

h -- інтервал часу.

Аналогічно складаються рівняння для інших рівнів, а також рівняння зв'язку між елементами фінансових потоків і параметрами інших компонентних процесів із застосуванням допоміжних змінних та інформаційної мережі.

До ендогенних факторів, які впливають на ефективність інвестиційного проекту та розподіл інвестиційних ресурсів, можна віднести параметри, що характеризують технологію виробництва, організацію експлуатації та управління технологічними процесами, форми організації виробничо-господарської діяльності й таке інше. Екзогенні фактори характеризують взаємодію між суб'єктами господарської діяльності (постачальниками, виробниками та споживачами), нормативно-правову регламентацію виробничо-господарської діяльності, природно-кліматичні умови, макроекономічні параметри тощо. Кількість факторів, які необхідно враховувати при аналізі варіантів інвестиційного проекту, залежить від масштабів їхньої реалізації та від об'єкта дослідження. Рівень показників за вказаними групами факторів врешті-решт визначає техніко-економічні характеристики перспективного обладнання і, як наслідок, витрати та економічні результати його застосування.

У моделі, що пропонується, розглядаються такі втрати від впливу конкретних видів фінансово-економічних ризиків на ефективність інвестиційного проекту:

1. Втрати від ризику збільшення витрат на виробництво продукції у порівнянні з передбачуваними, особливо на етапі освоєння виробів.

При точнішому розрахунку прогнозується зміна величин окремих статей собівартості. Слід мати на увазі, що окремі види витрат характеризуються неоднаковою динамікою змін. На нинішньому етапі в Україні найбільшою мірою має місце збільшення витрат на сировину, матеріали, енергоносії. Водночас збільшення заробітної плати і накладних витрат відбувається значно нижчими темпами. При збільшенні витрат на виробництво матиме місце зниження величини прибутку підприємств.

У побудованій моделі ці види витрат можна імітувати, застосовуючи допоміжні змінні, які враховують можливі зміни у витратах на сировину, матеріали, енергоносії.

2. Втрати від ризику ціни продажу виробу враховуються за допомогою коефіцієнта зміни ціни на продукцію.

3. Насправді має місце певний відсоток недопродажу готової продукції. Це пов'язано зі зміною попиту на товар на різних стадіях його життєвого циклу, а також неплатоспроможністю замовників. У той же час із метою збереження своїх позицій на ринку, завоювання нових його сегментів виробник може дозволити собі продавати певний час збиткову для нього продукцію, перекриваючи втрати на її виготовлення прибутком від випуску ще якогось ходового товару. З іншого боку, щоб задовольнити попит споживачів, привернути увагу замовників, виробник повинен мати на складі певний запас товару, який рекламується, аби швидше виконати замовлення, котрі можуть виникнути спонтанно. Більш того, з метою приваблювання покупців виробник у ряді випадків свідомо йде на певні втрати. Однак на сьогодні можливість недопродажу частини виробленої продукції у розрахунках фінансового ефекту практично не враховується, що потребує внесення відповідних коректив у розрахунки фінансово-економічного ефекту. У цьому разі обсяг продажу виробів слід визначати з урахуванням ступеня ризику від можливого недопродажу продукції.

5. Інфляційний ризик. Полягає у зростанні цін, знеціненні грошей. Це суттєвою мірою може змінити ефективність проекту. Останніми роками темпи інфляції в Україні суттєво знизилися, що має позитивне значення для відродження виробництва.

6. Ризик у зв`язку зі зміною податкових і митних систем. У побудованій імітаційній моделі він враховується за допомогою додаткової змінної Stavca naloga.

7. Втрати від ризику зміни ставки позичкового процента імітується за рахунок зміни допоміжної величини, яка моделює різні сценарії можливого позичкового проценту.

8. Втрати від ризику несвоєчасного забезпечення матеріалами, заготовками, комплектуючими з боку поставників.

При організації планування експериментів з імітаційною моделлю вихідні числові значення рівнів встановлюються за даними балансу підприємства за минулий період. Потім задають можливі сценарії зміни допоміжних змінних та інших факторів, що дає змогу знаходити ситуаційні значення рівнів та темпів і за ними визначати критерії ефективності інвестиційного проекту. Такий підхід дає можливість порівнювати не тільки альтернативні проекти чи такі, що взаємовиключні, але й різноманітні варіанти реалізації одних і тих же інвестиційних проектів, а також визначати чутливість показників ефективності до дії несприятливих ендогенних та екзогенних факторів.

Таким чином, побудована імітаційна модель дозволяє проводити різноманітні експерименти при завданні допоміжних змінних випадковим чином, що дає можливість отримати багату кількість значень чистої поточної вартості.

Для подальшого аналізу буде обчислене математичне сподівання випадкової величини NPV (m(NPV)) та середньоквадратичне відхилення (у(NPV)) як ступеня ризику. Із низки згенерованих альтернативних варіантів інвестиційного проекту (вважатимемо, що їх кількість дорівнює K) обирається той (k0), для якого коефіцієнт варіації (CV(NPV)), як одна з компонент вектора оцінки міри ризику, досягає свого мінімального значення, тобто:

,

Зазначимо, що у багатьох випадках інвестиційний проект вважають ефективним, якщо очікуване значення m(NPV) не менше за суб'єктивно заданий (нормативний) проектний рівень m* (m* може мати як від'ємні, так і додатні значення). Цей рівень залежить від стратегічних і тактичних цілей інвестора, від ролі, яку повинен відігравати даний проект у загальній стратегічній інвестиційній програмі тощо (у найпоширенішому випадку приймається, що m* = 0). Отже, обирається той (k0) із K альтернативних варіантів проекту, для якого:

.

Повинна також виконуватися така умова: .

Можливий і такий випадок, коли жоден із множини варіантів Z, яка складається із K альтернативних інвестиційних проектів, не задовольняє умовам:

.

У цьому разі генеруються додаткові альтернативні варіанти проекту.

Необхідно наголосити, що описані вище підходи потрібно узагальнити з урахуванням того, що показники ефективності (привабливості) інвестиційних проектів, отримані в результаті імітаційного моделювання, є випадковими величинами, котрі, як правило, мають асиметричні закони розподілу. У цих випадках для оцінювання ризику доречно враховувати лише несприятливі відхилення реалізації випадкової величини NPV від її математичного сподівання m(NPV). Одним із таких показників ступеня ризику може обиратися семіваріація (SV). Для дискретної випадкової величини NPV вона обчислюється за формулою:

,

де L -- обсяг вибірки (кількість імітаційних прогонів);

d-- несприятливі відхилення реалізації випадкової величини від її сподіваного значення, тобто:

0, якщо

, якщо

Семіквадратичне відхилення (SSV) обчислюється за формулою:

.

За аналогією із коефіцієнтом варіації вводиться також і такий показник ступеня ризику, як коефіцієнт семіваріації:

.

Таким чином, розрахувавши коефіцієнти варіації та семіваріації, можна оцінити ступень ризику інвестиційних проектів та обрати кращий варіант інвестування при розподілі ресурсів.

3.2 Характеристика інвестиційних проектів, для яких вирішується задача розподілу ресурсів

Аналізуючи результати, які були отримані у другому розділі роботи щодо фінансово-господарського стану підприємства, можна зробити висновки про необхідність залучення інвестицій для підвищення конкурентоспроможності виробляємої продукції. Підприємство з 1999 р. відчувало різкий спад по обсягу виробництва. Але за останні три роки фінансове положення більш менш стабілізувалося. Для подальшого росту підприємству потрібен випуск таких видів продукції, які б користувалися попитом у споживачів, та підвищували рентабельність основної діяльності.

Тому на сьогодні на підприємстві за рахунок власного капіталу сформовані два інвестиційних проекти. Кожен з цих проектів передбачає випуск нового модельного взуття, але за різною собівартістю одиниці продукції. На фабриці є цех малих серій для пошиття модельного взуття, яких у даний час не працює. Для реалізації треба обрати тільки один із інвестиційних проектів. Тому стає задача вибору найкращого варіанту інвестування.

Для здійснення інвестиційних проектів планується залучення інвестицій (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1 - Необхідні інвестиційні вкладення

Види робот	Необхідні інвестиції
	Проект №1	Проект №2
Проектні роботи	50000 грн.	25000 грн.
Поставка обладнання	400000 грн.	250000 грн.
Всього	450000 грн.	275000 грн.

Загальний обсяг інвестиційних ресурсів складає 450000 грн., тобто необхідно обрати ефективний інвестиційний проект для вкладення зазначеної кількості ресурсів.

Вихідні данні, які необхідні для розрахунків, приведені у табл.3.2.

Ціна за одиницю продукції представлена для базового періоду. Звісно, ця величина динамічна і буде змінюватись по періодам інвестування. Для того,

Таблиця 3.2 - Вихідні данні, незмінні по періодам реалізації інвестиційних проектів

Показник	Значення показника
	Проект №1	Проект №2
Ціна одиниці продукції у базовому періоді, грн.	80	102
Постійні витрати, грн.	51125	30315
Гарантована ставка дисконту, %	12	10
Термін реалізації проекту	2 роки	2 роки

щоб більш-менш адекватно відобразити зміну ціни, було зроблено прогноз на підставі індексів цін на взуття у попередні періоди (за останні 8 років).

Для прогнозування потрібно визначити чи існує тренд у досліджуваних даних. Для цього варто скористатися методами визначення наявності тренда.

Методи визначення тренда в середньому залежать від наявності тренда в дисперсії. Оцінку тренда в дисперсії ми проводимо за допомогою розрахунку суми квадратів відхилень від середньої. Ця сума може змінюватися як за рахунок зміни дисперсії в помилках, так і за рахунок нелінійної зміни тренда в середньому.

Досліджуємо динамічний ряд індексів цін на взуття за останні 8 років на наявність тренда в дисперсії. Перша сукупність складається з перших чотирьох спостережень, а друга з останніх чотирьох. У табл.3.3 та табл.3.4 приведені розрахункові дані вибіркових дисперсій.

Таблиця 3.3 - Розрахунок дисперсії для першої вибірки

№	t
1	1	1,03	-0,0260	0,00068	0,000688
	2	1,042	-0,0140	0,00020
	3	1,062	0,0060	0,00004
	4	1,09	0,0340	0,00116
Сума	10	4,22		0,00206
Середнє	2,5	1,06

Оскільки , отримаємо

.

Таблиця 3.4 - Розрахунок дисперсії для другої вибірки

№	t
2	5	1,073	0,0302	0,00092	0,00090425
	6	1,063	0,0202	0,00041
	7	1,025	-0,0178	0,00032
	8	1,01	-0,0328	0,00107
Сума	26	4,17		0,00271
Середнє	6,5	1,04275

По таблиці «Критичні точки розподілу Фішера _ Снедекора» знаходимо для б=0,05, k₁=2, k₂=2 критичне значення критерію Фішера F_кр(0,05;2;2)=0,952. Звідси випливає висновок: коли F_рас > F_кр, то в нас є підстави для відхилення нульової гіпотези і ми повинні зробити висновок, що тренд у дисперсії існує.

Метод Форестера - Ст'юарта використовується для виявлення тренда в ряді спостережень за допомогою підрахунку так званих рекордних значень. Застосування цього методу більш ефективно у випадку стрибків в одну сторону.

Визначивши кількість рекордних значень розрахувавши випадкові величини S і D. Визначаємо по таблиці критичних значень статистик S і D математичне сподівання і середні квадратичні відхилення. Розраховуємо значення

, і .

Для розглянутого ряду , а . Порівнюємо отримані значення зі значенням у таблиці критичних точок розподілу Ст'юдента для б=0,05 до і=15: . Таким чином, робимо висновок про те, що тренд існує або у середньому, або у дисперсіі.

Вид тренда визначимо за допомогою пакета Excel. Для цього побудуємо кілька трендів різного виду (лінійний і поліноміальний) для даного динамічного ряду й оцінимо його за допомогою коефіцієнта детермінації. Найвище значення коефіцієнта детермінації було отримано для тренду поліноміального виду другого степеню (рис.3.1). Побудована модель адекватна, тому її можна використовувати для прогнозів.

Рисунок 3.1 - Графік моделі тренду

Модель тренду має такий вигляд:

y = -0,005* + 0,0443*Х + 0,9969,

R = 0,8912 (коефіцієнт детермінації).

Оскільки строк реалізації обох інвестиційних проектів становить два роки, спрогнозуємо коефіцієнт зміни цін на взуття на два періоди вперед. На перший рік реалізації проектів він становитиме 0,9906, на другий рік - 0,9599.

На підставі розрахунку змінних витрат, обсягу виробництва та спрогнозованого коефіцієнта зміни ціни на продукцію складаємо табл.3.5 та табл.3.6.

Отримані дані використовуватимуться при проведенні імітаційних експериментів.

Таблиця 3.5 - Вихідні дані, які змінювалися по кварталам реалізації проекту №1

Період	Змінні витрати	Обсяг виробництва	Коеф. змін. ціни	Доходи	Загальні витрати
1	55,51	5000	1	400000	327550
2	51,72	5154	0,999	412320	316565
3	50,79	5198	0,988	415840	314006
4	49,51	5267	0,985	420939	310769
5	48,45	5399	0,984	429760	311582
6	47,47	5458	0,979	431400	309091
7	47,51	5500	0,967	434280	311305
8	47,51	5500	0,959	433400	311305

Таблиця 3.6 - Вихідні дані, які змінювалися по кварталам реалізації проекту №2

Період	Змінні витрати	Обсяг виробництва	Коеф. змін. ціни	Доходи	Загальні витрати
1	79,55	4500	1	459000	388290
2	74,54	4554	0,999	418968	399455
3	74,35	4556	0,988	419152	398739
4	72,26	4598	0,985	422593	392251
5	70,58	4602	0,984	421267	384809
6	70,28	4725	0,979	429484	392073
7	70,15	4894	0,967	444395	403314
8	70,15	4925	0,959	446304	405489

3.3 Дослідження ефективності розподілу інвестиційних ресурсів

Так як підприємство має інвестиційні ресурси, що можуть бути вкладені тільки в один з проектів, то для дослідження ефективності розподілу інвестиційних ресурсів необхідно провести оцінку ефективності інвестиційних проектів. Для оцінювання ефективності інвестиційних проектів, запропонованих для впровадження на підприємстві, спочатку використуємо комплекс стандартних методів, які поширені у світовій практиці. Серед них метод чистого приведеного доходу (NPV), періоду окупності (РР), внутрішньої норми доходності (IRR), індексу доходності (PI), а також аналіз чутливості інвестиційних проектів. Це дасть змогу обрати серед запланованих проектів найбільш ефективний та прибутковий , або відкинути обидва інвестиційних проекти.

Результати розрахунку ефективності інвестиційних проектів приведені у табл.3.7.

Таблиця 3.7 - Розрахунок ефективності інвестиційного проекту

Показник	Метод розрахунку	Результат
		Проект № 1	Проект №2
1. Чистий приведений дохід		104080,07	13650,3
2. Індекс доходності інвестицій		1,12	1,05
3. Внутрішня ставка доходу		25,6%	14,02%
4. Період окупності інвестицій	PP = n, при якому .	1 рік 8 міс.	1 рік 9міс.

де P - прибуток за періодами реалізації проекту,

r - прийнята дисконтна ставка,

r1 - дисконтна ставка, при якій NPV>0,

r2 - дисконтна ставка, при якій NPV<0,

k - порядковий номер періоду експлуатації,

IC - сума інвестиційних коштів, спрямованих на реалізацію інвестиційного проекту.

На основі виконаних розрахунків доходимо таких висновків:

Грошовий потік охоплює чистий прибуток за весь період експлуатації проекту. Загальна сума грошового потоку за проектом № 1 набагато перевищує цей показник за проектом № 2.

Чистий приведений дохід для першого варіанта становить 104080,07 грн, а для проекту № 2 - 13650,3 грн. За індексом доходності перший проект превалює над другим.

Аналізуючи період окупності витрат за кожним варіантом, можна зробити висновок, що інвестиційний проект № 1 окупиться швидше, ніж другий проект, але лише на місяць.

Внутрішня ставка доходності становить:

для проекту № 1 IRR = 25,6 %,

для проекту № 2 IRR = 14,02 %.

Таким чином, по критерію внутрішньої норми доходності перевагу слід надати також першому проекту, тому що він має більше значення IRR.

Визначення внутрішньої норми доходності дало змогу розрахувати мінімальний коефіцієнт прибутковості, тобто норму дисконту, за якої чистий приведений дохід дорівнюватиме нулю. Порівнюючи цю норму з дисконтними ставками за кожним проектом, можна встановити рівень прибутковості кожного варіанта. Чим нижчою буде реальна процентна ставка від розрахункової, тим більш прибутковими будуть інвестиції. У першому варіанті розрахункова норма становить 25,6%, реальна дисконтна ставка - 12 %, тобто різниться на 13,6 %. У другому варіанті ця різниця менша й становить 4,2%.

Підсумовуючи результати виконаних розрахунків, можна зробити висновок, що інвестиційний проект № 1 вигідніший, ефективніший як за розміром чистого приведеного доходу й індексу доходності, так і за вартістю грошового потоку. Отже, підприємству треба прийняти перший інвестиційний проект і відхилити другий.

Тепер проведемо аналіз чутливості проекту, який дозволяє оцінити ступінь впливу кожного фактору на ефективність проекту. В даному випадку розглянемо аналіз «найгіршого випадку», тобто коли вхідні значення змінних розглядаються в гіршому випадку (зростання інвестиційних та експлуатаційних витрат, ставки дисконту та зменшення обсягу грошових надходжень від економічної діяльності об`єкту інвестицій).

Чиста приведена вартість проекту (NPV) розраховується як сума щорічних обсягів доходів без витрат, приведених до умов поточного року:

NPV = ? (P - Be)/(1+r)?)- Ві,

де Р - обсяг грошових надходжень від економічної діяльності об`єкту інвестицій після введення його в експлуатацію;

Ві - обсяг інвестицій, що потрібні для введення об`єкта в експлуатацію;

Ве - обсяг поточних витрат діючого об`єкта, необхідних для виробництва товарів чи послуг, що виробляє створений об`єкт (витрати експлуатаційні);

r - дисконтна ставка;

n - індекс (порядковий номер) кожного періоду експлуатації об`єкта.

Мета аналізу чутливості полягає в порівняльному аналізі впливу різноманітних факторів інвестиційного проекту на ключовий показник ефективності проекту, наприклад, чисте приведене значення (NPV).

Найбільш раціональна послідовність проведення аналізу чутливості наступна:

1) Вибір ключового показника ефективності інвестицій.

2) Вибір факторів, відносно яких розробник інвестиційного проекту не має однобічного судження (тобто знаходиться у стані невизначеності).

Типовими є наступні фактори:

капітальні витрати та вкладення в обігові засоби;

ринкові фактори - ціна товару та обсяг продажу;

складові собівартості продукції;

дисконтна ставка.

3) Встановлення номінальних та маргінальних (нижніх та верхніх) значень невизначених факторів, обраних на другому рівні.

4) Розрахунок ключового показника для усіх обраних маргінальних значень невизначених факторів.

Аналіз чутливості проекту поданий у табл. 3.8.

Таблиця 3.8 - Аналіз чутливості проекту

Показники	Базове значення	NPV базове	Відхилення в %	Скориговане відхилення	NPV нове	Відхилення NPV в %	Ранг
Обсяг виробництва	5500	104080	10	5000	44962	56,8%	2
Ціна	80	104080	10	72	1384	117%	1
Експлуатаційні витрати	51125	104080	10	56223,5	98236	5%	4
Прийнята дисконтна ставка	10%	104080	10	11%	95632	8%	3

Як видно з таблиці, найбільше відхилення чистої приведеної вартості досягається при зміні ціни за одиницю продукції (117 %).

Другим за рейтингом є обсяг виробництва продукції (56,8%). При зміні експлуатаційних витрат на 10 % у бік збільшення значення чистої приведеної вартості проекту змінюється на 5 %, при зміні дисконтної ставки - значення NPV змінюється на 8 %.

Але аналіз чутливості проекту не дає можливості оцінити імовірність відхилень результатів проекту від очікуваних значень. Ризик інвестиційного проекту залежить не тільки від чутливості його результатів до змін критичних змінних, але й від інтервалу можливих значень цих величин, які характеризуються їх імовірнісними розподілами.

Тому для подальшого оцінювання ефективності інвестиційного проекту обчислювати математичне сподівання випадкової величини NPV (m(NPV)), середньоквадратичне відхилення (у(NPV)) та коефіцієнт варіації як ступінь ризику.

При першому розрахунку моделі задаємо всі значення вхідних параметрів (оплата за матеріали, витрати на оплату праці, соціальні відрахування, а також випуск продукції, виручка від реалізації, ставка оподаткування) відповідно до вихідних значень запропонованого інвестиційного проекту. Допоміжні змінні залишаємо сталими величинами, тобто незмінними.

На рис.3.2 подано графік динаміки грошових надходжень в результаті реалізації інвестиційного проекту при першому прогоні моделі.

Отже, сумарна величина грошових надходжень з урахуванням дисконтуючого множника на кінець експлуатації інвестиційного проекту становить 558 735 грн. Чистий приведений дохід можна визначаємо як різницю між сумарним прибутком за усі періоди та початковими інвестиціями:

NPV = 555 735 - 450 000 = 105 735 грн.

Рисунок 3.2 - Графік динаміки грошових надходжень

При попередньому точному розрахунку NPV становив 104 080,07 грн. Таким чином, побудована імітаційна модель майже точно визначила величину чистого приведеного доходу по наведеному інвестиційному проекту. Отже, модель можна використовувати для подальшого дослідження проекту, проводячи різноманітні експерименти.

Проведемо експеримент. Найбільш невизначеною величиною для проекту є попит, тому що існує багато різноманітних факторів ринкової кон`юнктури, що впливають на нього. Більшість з цих факторів (рівень конкуренції, ціни конкурентів на майбутній період та ін.) ми не можемо точно спрогнозувати на етапі розробки інвестиційного проекту. При зменшенні попиту на продукцію матиме місце недопродаж виробленої продукції, і підприємство не отримає бажаного прибутку. Тому далі пропонується розглянути кілька варіантів можливого попиту на продукцію.

При зниженні попиту всього на 1000 одиниць продукції, величина сумарного прибутку становитиме 484 685 грн., а значення NPV складатиме 34 685 грн., тобто на 69 395 грн. менше, ніж планувалося.

Наочно побачити динаміку грошових надходжень при зниженні попиту на продукцію можна на рис.3.3.

Рисунок 3.3 - Графік динаміки грошових надходжень при другому експерименті

Верхня лінія показує збільшення величини грошових надходжень при прогнозованому рівні попиту, нижня лінія - при зниженні попиту на продукцію на 1000 одиниць.

Далі задамо величину попиту на продукцію випадковим чином. На рис.3.3. наведено графік, на якому відображена динаміка виручки від реалізації продукції при заданому попиті.

Рисунок 3.3 - Графік динаміки виручки від реалізації продукції

Рівною лінією на рисунку відображається динаміка величини виручки при прогнозованому значенні попиту на продукцію, ламаною - при задані попиту випадковим чином. Значення чистого приведеного доходу у цьому випадку становить 87 569 грн., що менше, ніж прогнозне.

Проведемо наступний експеримент. Задамо допоміжні змінні у імітаційній моделі випадковим чином (оплата постачальникам за матеріали, тарифи за електроенергію, збої з поставками, коефіцієнт зміни ціни, попит на продукцію, ставка оподаткування прибутку). При чому значення стандартного відхилення ф буде збільшуватись за періодами реалізації інвестиційного проекту, що обумовлено короткостроковістю та довго строковістю прогнозів. Проводячи цю процедуру багато разів, отримуємо для кожного разу відповідне значення грошових надходжень. Далі для кожного варіанту розраховуємо величину NPV. Отримані значення чистого приведеного доходу приведені у додатку Б.

На підставі отриманих результатів розрахуємо математичне сподівання, дисперсію, середньоквадратичне відхилення та коефіцієнт варіації.

Математичне сподівання чистого приведеного доходу становить m(NPV)=94256,1, що менше, ніж значення, яке було розраховане раніше.