Концепція витрат і вигод у проектному аналізі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція витрат і вигод у проектному аналізі

Зміст

1. Визначення цінності проекту

2. Сутність явних і неявних вигод та витрат

3. Альтернативна вартість й альтернативні рішення

4. Цінність грошей у часі

5. Підходи до визначення процентної ставки проекту

1. Визначення цінності проекту

Одне з основних завдань проектного аналізу - визначення цінності проекту. Цінність проекту розраховую як різниця його позитивних результатів - вигод - і негативних результатів - витрат, тобто

цінність проекту = вигоди - витрати

Для визначення цінності проекту необхідно оцінити усі вигоди, що забезпечуються проектом, і з'ясувати, чи перевищують вони витрати протягом усього життєвого циклу. У зв'язку з тим, що багато хто з активів проекту розраховані на тривалий термін служби, у проектному аналізі дорівнюються майбутні вигоди з необхідними нинішніми витратами по проекті.

Для проведення аналізу використовуються декілька концептуальних положень, серед яких виділяються поняття додаткові вигоди і витрати.

Якщо проект реалізується на діючому підприємстві з метою його подальшого розвитку, то його цінність визначається за різницею додаткових вигід і додаткових витрат:

У цьому випадку рішення про збільшення випуску продукції приймається з розрахунку собівартості кожної одиниці продукції, що додатково випускається, а не виходячи із середньої собівартості. Головним правилом при ухваленні рішення про збільшення випуску повинно бути: об'єм випуску необхідно збільшувати доти, поки граничні витрати менше або рівні граничним вигодам.

Визначення витрат і вигід слід провадити у розрізі кожного року проекту. Для відображення вигід і витрат у грошовому вимірі необхідно:

1. Встановлення якісного складу вигід і витрат, які виникають у результаті матеріальних впливів проекту.

2. Вимірювання у грошових одиницях зазначених вигід і витрат.

3. Визначення реальних і майбутніх грошових показників, які характеризують вигоди й витрати проекту.

4. Порівняння потоків вигід і витрат на основі критеріїв, прийнятих для даного проекту.

2. Сутність явних і неявних вигод та витрат

У проектному аналізі розрізняють явні і неявні вигоди і витрати.

Явними називають матеріальні вигоди (витрати, обумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких, як правило, очевидна, що дозволяє досить легко визначити їх фінансове значення. Зазвичай явні витрати і вигоди використовують для розрахунків фінансового аналізу проекту, оскільки вони базуються на оцінці вигід і витрат з урахуванням ринкових цін.

До неявних вигід (витрат) належать побічні вигоди (витрати), які супроводжують проект. Вони пов'язані, як правило, з економічними або соціальними наслідками проекту і мають непрямий характер. Неявні вигоди (витрати) обов'язково відображаються в економічній оцінці проекту, коли його привабливість оцінюється з позицій суспільства в цілому. Для оцінки вигід і витрат з точки зору економічного аналізу бажано використовувати альтернативну вартість ресурсів і продукції.

Неявні вигоди - це також неотримані прибутки від найкращого альтернативного використання активу, унаслідок чого здійснився неявний грошовий приплив. Неявні вигоди можна також визначити як грошові потоки, що можна було б одержати від наявних на підприємстві активів, наприклад, від спорудження, що можна продати (вартість продажу за мінусом податку і витрат, припустимо, на його демонтаж, транспортування і т. д.). Неявні грошові потоки у виді внесків у статутний фонд або використання матеріальних або нематеріальних активів називають ще матеріальними і нематеріальними потоками.

Неявними вигодами є вигоди, що не мають прямої грошової оцінки, наприклад, соціальний ефект. Їх облік - складне економічне завдання, але проте він повинний здійснюватися при оцінці проектів.

Методика оцінки неявних вигід і витрат передбачає застосування таких прийомів:

визначення цін товарів і послуг споріднених ринків, на яких дані неявні вигоди і витрати мають кількісний вимір;

непряма оцінка, або оцінка цін товарів гіпотетичного ринку, що полягає в опитуванні людей, яких стосується проект;

максимальна - мінімальна величина - визначення кількісної величини неявних витрат, яку вигоди повинні перебільшити.

Важливим методичним принципом у розрахунках грошових потоків є облік неповернутих витрат і неявних вигід.

Неповернуті - це раніше зроблені і не відшкодовані витрати. Їх не можна відшкодувати прийняттям або неприйняттям проекту. Ці витрати необхідно виключати з вартості проекту при ухваленні рішення про продовження роботи над проектом. На даному етапі важливі тільки майбутні витрати або витрати, які можна уникнути. Цінність проекту, що повинний завершити інший проект, залежить не від витрат, що мали вже місце, а лише від вартості завершення проекту.

Аналогічним способом за новим проектом вигодами є лише ті вигоди, що з'являться після і понад вигоди (якщо такі є), що поступають від попередньої, незавершеної діяльності. Таке трактування неповернутих витрат може привести до одержання високого прибутку на капіталовкладення, зроблені для завершення проекту, і цей підхід відбиває природу прийнятого рішення.

Оцінка витрат на проект і його ефективні результати протягом усього періоду діяльності, що часто іменується калькуляцією витрат і прибутків за весь термін служби, є основою проектного аналізу. Оцінка всіх аспектів проектів за весь період функціонування охороняє від що незаслужено заохочуються проектів, що дають швидку віддачу, але характеризуються негативними довгостроковими результатами, а також допомагає уникнути упередження щодо проектів, що повільно набирають силу, алекотрі приносять істотні довгострокові вигоди.

3. Альтернативна вартість й альтернативні рішення

Поняття альтернативної вартості є основою для аналізу витрат і вигод. Одним з ключових положень проектного аналізу, особливо у сфері економічного аналізу, є поняття альтернативної вартості. Альтернативна вартість виникає при наявності обмеженості ресурсів на об'єкт чи діяльність, що є цінними для когось.

Таким чином, альтернативна вартість - це втрачена вигода від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого, найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування.

Інакше кажучи, альтернативна вартість - це вигода, від якої довелося відмовитися при обмеженості ресурсів, це ціна втраченої вигіднішої альтернативи.

Майже всі ресурси обмежені і потенційно можуть бути використані для різних цілей. Різне використання ресурсів визначає різниця значень чистих вигод, оскільки необхідно робити вибір для оптимального використання обмежених ресурсів. Завдання полягає в розподілі ресурсів серед альтернативних варіантів використання для одержання максимальних чистих вигод економікою країни. Тому в економічному аналізі важливо при підрахунку чистих вигод виходити з захисту державних інтересів, а не інтересів окремого сектора.

Альтернативна вартість - це гранична вартість ресурсу, чинника виробництва або продукту при „наступному кращому” альтернативному використанні.

На ринках з досканалою конкуренцією ринкові ціни дорівнюють альтернативній вартості. Проте для недосконалих ринків ринкові ціни не можуть точно відбивати альтернативну вартість. У тому випадку, коли альтернативна вартість виражається за допомогою якогось еталона, її можуть називати по-різному: ціною економічної ефективності; тіньовою ціною; економічною обліковою ціною; просто обліковою ціною.

Альтернативна вартість - це оцінка найкращого з відкинутих варіантів. Це поняття можна трактувати як вигоду, від якої довелося відмовитися при використанні обмежених ресурсів для досягнення першої мети замість використання їх у другому, кращому варіанті. На відносно конкурентному ринку ця ціна виступає як максимальне наближення до ціни граничного продукту, або до альтернативної вартості.

У масштабі держави, збільшуючи відсоток із капіталу, як з основного, так і з оборотного, уряд починає спробу забезпечити більш ефективний розподіл обмеженого капіталу.

Однак для деяких кінцевих продуктів концепція альтернативної вартості не застосовується, оскільки економічна вартість призначається вартістю споживання, а не вартістю при іншому варіанті використання. В такому випадку користуються поняттям „бажання і готовність платити” або „вартість при використанні”.

В ідеальній економіці ринок здатний розподіляти ресурси серед різних потреб оптимально. Під фінансовими цінами розуміють або ціни, обумовлені ринком, або призначені законодавством у встановленому порядку, тобто це ціни, реально одержувані підприємством за ресурси і виплачувані покупцем за продукцію.

Причини відмінності фінансових цін від значення економічних альтернативних вартостей:

Фінансові ціни містять у собі трансфертні платежі. Трансфертні платежі - дії, при яких фінансові ресурси передаються від однієї особи або групи осіб іншій особі або групі осіб. Однак ці передачі не припускають безпосереднє використання реальних економічних ресурсів (землі, робочої сили, устаткування). Трансфертні платежі - це платежі в обмін, на які не поступають ніякі товари і послуги. Право використання ресурсів може передаватися за допомогою передачі грошей, але самі трансфертні платежі не є реальними ресурсами, й тому не повинні включатися в економічний аналіз витрат і вигод. Приклади трансфертних платежів - податки, дотації, платежі в рахунок погашення кредитів, відрахування на добродійні цілі, соціальні виплати. Крім того, фінансові ціни можуть відбивати перекручування, викликані кількісними обмеженнями на міжнародну торгівлю і податками на зовнішню торгівлю.

У змішаній ринковій економіці фінансові ціни відбивають недосконалість ринку і монополістичні тенденції, що ведуть до відхилень від оптимального розподілу ресурсів. При наявності безлічі продавців і сильної конкуренції монопольний прибуток обмежений, ціни в цьому випадку відбивають щирі витрати. Але якщо мало продавців і конкуренція слабка, прибуток підприємств буде високий, а розподіл ресурсів перекручено.

Ресурси (земля, робоча сила, капітал) не використовуються цілком в економіці, і, крім того, цінність внутрішньої валюти може бути занижена або завищена.

В економіці централізованого планування можуть втручатися державні органи і контролювати і встановлювати ціни.

При підготовці проектів аж до вихідних даних на проектування здійснюється аналіз альтернативних рішень щодо досягнення цілей проекту. Через те, що здійснення проекту спрямовано на досягнення визначеної мети, після його ідентифікації, тобто чіткого формулювання поставленої мети та її структуризації, проводиться розгляд можливих або альтернативних рішень, шляху її досягнення.

Існують наступні види альтернативних рішень: незалежні; взаємовиключні (прийняття одного з них виключає прийняття іншого); заміщувальні (прийняття яких сприяє тим або іншим способом досягненню різних цілей, наприклад, дамба будується і для ГЕС, і для зрошення); синергетичні (прийняття одного з них підвищує ефективність прийняття іншого); взаємодоповнюючі (реалізація одного з яких є необхідною умовою реалізації іншого); умовні (прийняття одного з них є можливим за умови прийняття іншого).

проект цінність вартість альтернативний

4. Цінність грошей у часі

Один із принципів проектного аналізу полягає в тому, що необхідно зіставляти витрати й доходи, що виникають у різний час. Так, витрати на реалізацію проекту розтягуються в часі, а доходи від проекту, крім розтягування в часі, виникають, звичайно, після здійснення витрат.

Існує два способи обліку фактора часу: дисконтування й компаундування (нарахування складного відсотка).

Майбутня вартість - сума інвестованих у теперішній момент коштів, в яку вони мають перетворитися через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки відсотка (S).

Компаундування - операція, що дозволяє визначити величину остаточної майбутньої вартості за допомогою складних відсотків.

Дисконтування -- процес визначення теперішньої вартості потоку готівки шляхом коригування майбутніх грошових надходжень за допомогою коефіцієнта дисконтування.

Теперішня вартість становить суму майбутніх грошових надходжень, що наведені з урахуванням певної ставки процента до теперішнього періоду (Р).

Відсоток - ціна, що виплачується або стягується за використання коштів, виражається у вигляді певного відсотка.

Процентна ставка - це величина, що характеризує інтенсивність нарахування відсотка (і).

Період нарахування - це проміжок часу, протягом якого нараховуються відсотки (n).

Майбутня вартість за допомогою простого відсотка розраховується за формулою:

S = P Ч (1 + іЧn). (5.1)

Майбутня вартість розраховується за допомогою складного відсотка за формулою:

S = P Ч (1+ i_c)ⁿ . (5.2)

При визначенні цінності грошей у часі необхідно враховувати фактор інфляції за допомогою формули:

S = S Ч (1 + )^In . (5.3)

Ануїтет - це рівні суми коштів одержувані або виплачувані за дані однакові проміжки часу й розраховується за формулою:

. (5.4)

5. Підходи до визначення процентної ставки проекту

До кількості понять теорії цінності грошей у часу відносяться і використання в розрахунках поняття ставки відсотка, на розмір якої впливають три складові - інфляції, ризик і альтернативна можливість використання грошей, що виражається рівністю:

r = IR + MRR RI, (5.5)

де r - ставка відсотка;

IR - темп інфляції;

MRR - мінімальна реальна норма прибутку;

RI - коефіцієнт, що враховує ступінь інвестиційного ризику, як пов'язаного з нестійкістю одержання прибутку від конкретного капіталовкладення, так і кон'юнктурою ринку.

У проектному аналізі ставка відсотка не розраховується, береться ззовні, наприклад, на рівні кредитного відсотка (альтернативної вартості капіталу).

У загальному випадку (коли капітал змішаний) ставка відсотка для підприємства приблизно може бути знайдена як середньозважена вартість капіталу (q) - WACC, розрахована з обліком структури капіталу, податкової системи й т. д.:

_n

?q = К_i а_i, (5.6)

^{i = 1}

де К_i - вартість кожного виду капіталу, розрахована після дивідендних і процентних виплат;

а_i - частка кожного виду капіталу в загальному капіталі;

i = 1, 2...n - види капіталів.

Західні фірми часто для розрахунку ставки відсотка використовують формулу:

WACC = W_d R_d + W_p R_p + W_s R_s, (5.7)

де W - вага кожного джерела засобів у загальній сумі інвестицій;

R_d - процентна ставка за кредит;

R_p - виплачувані відсотки по привілейованих акціях;

R_s - прибутковість на власний капітал.

При оцінці величини грошових потоків з урахуванням фактора часу найбільш поширеними проблемами є:

1) складність вибору відповідної процентної ставки;

2) непослідовність у користуванні показниками процентних ставок.

Величина процентної ставки відображає вартість капіталу для інвестора, наприклад рівень дохідності за облігаціями державної позики. Оскільки цінність грошей у реальному виразі може знижуватися протягом часу через інфляцію, у проектному аналізі використовують такі дві ставки:

реальна процентна ставка (r) -- ставка доходу на капітал без урахування інфляції. В разі використання реальної ставки процента необхідно проводити розрахунок грошових потоків у постійних цінах, тобто нейтралізувати вплив інфляції;

номінальна (теперішня) процентна ставка (і) -- ставка доходу з позицій інвестора на приватному ринку, яка включає інфляцію (г) і тому визначається підсумовуванням реальної ставки процента та величини темпу інфляції:

i = r + t, (5.8)

де r - реальна процентна ставка (дохідність інвестицій);

t - темп інфляції.

Якщо інфляція має значні темпи, то розрахунок номінальної процентної ставки здійснюється за формулою складних процентів:

i = r + t + rЧt, (5.9)

де гЧt - інфляційна премія.

Інфляційна премія -- це премія за інфляційне очікування, яку інвестори додають до реального, вільного від ризиків рівня доходу (норми прибутку).

Величина реальної ставки визначається за рівнянням:

. (5.10)

Якщо в аналізі проекту використовують лише реальні (постійні) ціни, то для визначення вартості капіталу не слід збільшувати на інфляцію річні виробничі експлуатаційні витрати і вигоди.

Окремими інфляційними сценаріями передбачені три можливі варіанти співвідношення номінальної ставки процента з темпом інфляції:

1) r = t - нарощення реальної вартості коштів не відбувається внаслідок того, що приріст їх майбутньої вартості поглинає інфляція;

2) r > t - реальна майбутня вартість коштів збільшується, незважаючи на інфляцію;

3) r < t - реальна майбутня вартість коштів знижується, тобто процес інвестування є збитковим.

На величину процентної ставки впливають такі чинники:

дохідність інвестицій - можливість одержання прибутку на інвестиції, вкладені у виробничі засоби;

величина і темп інфляції - тенденції до зростання цін протягом певного часу;

ризик, пов'язаний з інвестиціями - можливість того, що вкладені гроші не будуть повернені, незважаючи на обіцянки це зробити.

Розмір премії за ризик встановлюється експертним шляхом.

При визначенні ставки дисконту орієнтуються на процентну ставку кредитних організацій і ставку дохідності. Дисконтну ставку визначають як рівень дохідності, що можна отримати виходячи з різних інвестиційних можливостей. У фінансовому аналізі ставку дисконту, як правило, визначають на базі того процента, під який дана фірма може позичити кошти.

Розмір процентної ставки інвестицій базується, в основному, на рівні віддачі, яку ці вкладення можуть принести інвесторам, а сама ставка визначається цілями та напрямами інвестицій.

Висновки

Таким чином, цінність проекту визначається як різниця його позитивних результатів, або вигід, і негативних результатів, або витрат. При цьому в увагу беруться лише додаткові вигоди й витрати.

Крім того, головними причинами зміни вартості грошей у часі є інфляція, ризик і схильність до ліквідності. В проектному аналізі при оцінці ефективності інвестиційного проекту порівняння поточних і майбутніх як витрат, так і вигод здійснюється через приведення (дисконтування) їх реальної грошової вартості до початкового періоду.

Концепція альтернативної вартості є базовим принципом проектного аналізу, за яким альтернативна вартість ресурсу, використаного певним чином, визначається цінністю, що він міг би мати при використанні найкращим із можливих альтернативних способів.

Майбутня вартість становить суму інвестованих у теперішній момент коштів, в яку вони мають перетворитися через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента. Компаундування - операція, що дозволяє визначити величину остаточної майбутньої вартості за допомогою складних процентів.

Теперішня вартість -- це майбутня сума грошових надходжень, приведених з урахуванням певної ставки процента до теперішнього періоду.

У проектному аналізі використовують дві ставки: реальну процентну ставку - ставку доходу на капітал без урахування інфляції та номінальну процентну ставку - ставку доходу з позицій інвестора на приватному ринку, яка включає інфляцію і тому визначається підсумовуванням реальної ставки процента та величини темпу інфляції.

На величину процентної ставки впливають дохідність й характер інвестицій, величина і темп інфляції, ризик, пов'язаний з інвестиціями.

Размещено на Allbest.ru