Моделювання процесів антикризового управління підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний економічний університет

УДК 330.115:685.1

Моделювання процесів антикризового управління підприємством

Спеціальність 08.03.02 -економіко-математичне моделювання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Колос Андрій Леонідович

Харків 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

- доктор економічних наук, професор Пушкар Олександр Іванович, Харківський державний економічний університет, завідуючий кафедрою обчислювальної техніки та програмування

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Заруба Віктор Якович, Національний технічний університет "ХПІ", завідуючий кафедрою економічної кібернетики і маркетингового менеджменту

кандидат економічних наук, доцент Раєвнєва Олена Валентинівна, Харківський державний економічний університет, доцент кафедра економічної кібернетики

Провідна установа

Донецький національний університет кафедрою економічної кібернетики, м. Донецьк.

Захист відбудеться 21.03.2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.02, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий 09.02.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Красноносова О.М.

антикризове управління моделювання банкрутство

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується трансформаційною кризою економіки в цілому, гострими кризами галузей народного господарства та окремих підприємств. Негативні фактори, катаклізми та труднощі, які супроводжують реалізацію реформ, загострили проблему платоспроможності й активізували питання про передумови масового банкрутства вітчизняних підприємств. Це потребує принципово нових підходів до системи управління підприємством.

Актуальність теми. Одним із найбільш актуальних напрямків розвитку економічної кібернетики є антикризове управління - комплексна система управління підприємством, спрямована на запобігання або усунення несприятливих явищ шляхом використання всього потенціалу сучасної теорії управління економічними об'єктами, економіко-математичного інструментарію, шляхом розробки та реалізації спеціальних програм стратегічного характеру, що дозволяють як запобігати тимчасовим труднощам, так і нейтралізовувати системні кризи.

Множина слабоформалізованих задач, що виникають в процесі реалізації антикризового управління, зумовлює необхідність застосування модельної підтримки процесів прийняття рішень при розробці програм, реалізації механізмів та заходів антикризової стратегії.

Широке коло питань, пов'язаних як з концептуальною основою процесів антикризового управління, так і з моделюванням керованого розвитку підприємств, висвітлено в роботах вітчизняних і зарубіжних учених: І. Ансоффа, С.Г. Бєляєва, В.М. Глушкова, А.П. Градова, А.Г. Грязнової, П. Дойля, В.А. Забродського, В.Я. Заруби, В.А. Ірікова, Т.С. Клебанової, А.П. Ковальова, Ю.Г. Лисенка, В.С. Пономаренка, О.І. Пушкаря, В.Л. Ревенка, В.Ф. Ситника, Д. Форрестера, Е.А. Уткіна та ін. У той же час питання побудови систем антикризового управління на базі комплексу економіко-математичних моделей, що відображають вплив трансформаційних процесів та управлінських рішень на формування, розвиток і нейтралізацію кризи на підприємствах, не знайшли належного відображення в дослідженнях. Таким чином, розробки в цій галузі є новими, а також мають теоретичне і практичне значення.

У зв'язку з цим тема наукового дослідження, присвяченого питанням розробки моделей, спрямованих на вирішення проблем з нейтралізації загрози банкрутства, реалізації якісних змін у тенденціях розвитку підприємств та забезпечення їх довгострокового процвітання, є актуальною та своєчасною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Матеріали дисертації є складовою частиною розробок згідно з держбюджетними темами досліджень “Розробка економіко-математичних моделей управління розвитком виробничо-економічних систем” (номер державної реєстрації 0198U007649) і “Моделі та механізми антикризового управління підприємством” (номер державної реєстрації 0100U004436), які було виконано кафедрами інформаційних систем та обчислювальної техніки і програмування Харківського державного економічного університету за безпосередньою участю автора.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка комплексу економіко-математичних моделей вирішення задач управління підприємством в умовах внутрішньої нестабільності та зовнішньої трансформації, що виступають як механізм формування програм антикризового розвитку підприємства.

Для досягнення поставленої мети у роботі було поставлено та вирішено такі задачі:

провести дослідження поняття “антикризове управління” та аналіз існуючих методик визначення загрози кризи; обґрунтувати необхідність модельного підходу до вирішення даної проблеми;

розробити концепцію моделювання антикризового управління розвитком підприємства, що базується на системі взаємопов'язаних моделей, з розмежуванням зовнішнього та внутрішнього контуру управління;

розробити моделі внутрішньокорпоративного антикризового управління та моделі зовнішнього контуру антикризового управління підприємством;

розробити методики оцінки стійкості підприємства і моделі прогнозування його розвитку в умовах нестабільності зовнішнього та внутрішнього середовищ;

визначити технологію формування антикризової програми підприємства;

реалізувати розроблені моделі у середовищі нових інформаційних технологій у вигляді відповідних систем підтримки прийняття рішень.

Об'єкт дослідження - процеси управління підприємством, що функціонує в умовах внутрішньої кризи та економіки, що трансформується.

Предмет дослідження - комплекс економіко-математичних моделей антикризового управління підприємством.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень є наукові роботи провідних вітчизняних та зарубіжних учених в галузі антикризового управління, економіко-математичного моделювання, системного аналізу. В дисертації було використано методи структурного моделювання, фінансового аналізу, експертного оцінювання, оптимізації та прогнозування.

У процесі роботи автором були вивчені та досліджені статистичні дані діяльності підприємств Харківського регіону за декілька років.

Розрахунки і моделювання проводилися на ПЕОМ з використанням пакетів програм MSOffice, математичного пакета Math Cad, засобу моделювання бізнес-процесів BPWin, а також прототипів комп'ютерних систем підтримки прийняття рішень з антикризового управління підприємством, реалізованих засобами Visual FoxPro.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

вперше сформульовано концепцію моделювання антикризового управління розвитком підприємства, яка базується на представленні системи антикризового управління у вигляді комплексу взаємопов'язаних моделей, що дозволяють вирішувати слабоформалізовані задачі управління розвитком підприємства;

знайшла подальший розвиток структурно-функціональна модель внутрішньокорпоративного управління, характерною рисою якої є те, що вона базується на використанні моделей діагностики, прогнозування та прийняття управлінських рішень у межах системи антикризового управління;

вперше виділено зовнішній контур управління неплатоспроможним підприємством, який базується на використанні запропонованої моделі законодавчого акта про банкрутство;

знайшли подальший розвиток методики оцінки характеристики конкурентоспроможності та оцінки загрози фінансової неплатоспроможності підприємства, що базуються на врахуванні множини кризоутворюючих факторів та мають адаптивні властивості за рахунок уведення коригуючих коефіцієнтів галузевої приналежності;

вперше розроблено моделі прогнозування зміни стану підприємства та сценаріїв розвитку подій, що базуються відповідно на основі методу теорії катастроф та марківських процесів, а їх відмітною рисою є те, що вони враховують інтенсивність впливу зовнішнього середовища та наслідки управлінських рішень;

удосконалено технологію формування стратегічної антикризової програми розвитку підприємства, що поєднує засоби економіко-математичного моделювання, інструментарій антикризового менеджменту і базується на використанні комп'ютерних систем підтримки прийняття рішень.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені методики та моделі антикризового управління розвитком підприємства в цілому охоплюють проблематику даної предметної області: аналіз категорії “антикризове управління” та особливостей кризи вітчизняних підприємств, розробка засобів аналізу стану та прогнозування розвитку підприємств, виділення контурів управління кризовим підприємством та їх наповнення моделями, що виступають як цілісна технологія антикризового управління.

Запропоновані в дисертації рішення, висновки та рекомендації були впроваджені в АТЗТ “Інститут автоматизованих систем” (акт №3 від 21.06.2001 р.), ДП “Завод ім. В.О.Малишева” (акт № 4 від 15.05.2001 р.), ВАТ “Дзвиняцький лісокомбінат” (акт №2 від 08.02.2001 р.). Теоретичні розробки дисертації впроваджено в навчальний процес у ХДЕУ (акт № 1 від 22.06.2001 р.).

Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві: розглянуто антикризове управління, як специфічну фазу розвитку підприємства, проаналізовано методи діагностики підприємства, розроблено моделі процесів антикризового управління (№1 за списком робіт, що подано у авторефераті); розроблено модель формування управлінських рішень в межах антикризового управління (№2); виділено зовнішній та внутрішній контури управління підприємством, розроблено модель зовнішнього контуру управління (№3); сформульовано концепцію моделювання антикризового управління (№4); розроблено модель внутрішньокорпоративного управління підприємством (№5); сформульовано комплекс задач антикризового управління підприємством (№6); розроблено модель прогнозування розвитку підприємства на основі катастрофи типу “зборка” (№9); проаналізовано поняття “антикризове управління”, та розроблено комплекс відповідних моделей (№10); розглянуто персонал підприємства як засіб реалізації антикризового управління (№11); сформульовано задачі визначення ризику в умовах антикризового управління (№12); описано доцільність застосування СППР при реалізації антикризового управління (№13); визначено складники антикризової стратегії розвитку підприємства (№14); визначено роль організаційної структури при реалізації антикризового управління (№15); розроблено механізм прогнозування стану підприємства (№16).

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень оприлюднено на семінарі “Застосування математичних методів в економічних дослідженнях, надійність та адаптація АСУ”, що діє у рамках ради з проблеми “Кібернетика” НАН України; Міжнародному симпозіумі “Наука та підприємництво” (Трускавець, 2000); на Міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження та оптимізація економічних процесів” (Харків, 1998); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми економічного ризику: аналіз та управління” (Київ, 1998); Міжнародній науково-технічній конференції “Приладобудування 99” (Ялта, 1999); VI Всеукраїнській науково-методичній конференції з проблем економічної кібернетики (Харків, 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 робіт. З них: 1 монографія, 9 статей у наукових журналах, 1 - у збірниках наукових праць, 5 - у матеріалах і тезах конференцій. Загальний обсяг робіт 32,54 ум.-друк. арк., особисто автору належить 11,63 ум.-друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури з 151 джерела, додатків. Роботу викладено на 168 сторінках основного тексту. Дисертація містить 16 таблиць - на 6,5 сторінках, 39 рисунків - на 27 сторінках, список літератури на 12 сторінках, 10 додатків - на 57 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність, значення і стан розробки наукової проблеми, обґрунтовано необхідність проведення дослідження, його актуальність, сформульовано мету і задачі, розкрито загальну методологію вивчення проблеми, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Проблема антикризового управління, основні задачі і методики аналізу неплатоспроможних підприємств” - проведено аналіз проблеми антикризового управління підприємством як специфічної фази його розвитку в умовах економіки, що трансформується.

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується існуванням великої кількості різноманітних криз, що зумовлює існування кризоутворюючого середовища. Більшість вітчизняних підприємств знаходиться в умовах внутрішньої трансформації. Співіснування зовнішнього кризоутворюючого середовища та внутрішньої нестабільності підприємств є передумовою криз вітчизняних підприємств. Під кризою підприємства слід розуміти загострення протирічь в його управлінні, структурі та організації, виробничій та фінансовій діяльності, що загрожують його стійкості в процесі функціонування та розвитку в зовнішньому середовищі. Існування загрози кризи на вітчизняних підприємствах зумовлює необхідність застосування принципово нових, спеціальних методів управління - антикризового управління, що спрямоване на запобігання і нейтралізацію фінансово-виробничих ускладнень в діяльності підприємства, на забезпечення його стабільного господарювання.

Необхідність моделювання процесів антикризового управління обумовлена тими обставинами, що в його умовах необхідно приймати виважені та точні рішення при розв'язанні множини слабоформалізованих задач за умов обмежень по інформації, ресурсах, часу. В той же час існуючі системи моделювання управління розвитком підприємств несумісні з системою антикризового управління внаслідок специфіки кризових умов. Це підкреслює необхідність доповнення існуючих систем моделювання розвитку підприємств підсистемою антикризового управління (рис.1).

Криза може несподівано виникнути під час стабільного розвитку підприємства, але завжди існують причини, що породили її. Фактори, негативні наслідки впливу яких можуть спричинити дестабілізацію підприємства та спровокувати його кризу, автор визначає як кризоутворюючі. Для аналізу механізмів прояву цих факторів у дисертації проведено їх класифікацію на індукуючі та продукуючі зовнішні (економічні, політичні, науково-технічні, соціальні) і індукуючі та продукуючі внутрішні (фінансові, управлінські, технологічні, маркетингові, інформаційні).

Різноманітність можливих криз підприємства різнорідне не тільки за своїми причинами і наслідками, а й за своєю суттю. В дисертації проведена класифікація криз щодо їх особливостей і функціональних характеристик, що обумовлено необхідністю застосування різних засобів і способів управління ними.

Умови нестабільності та трансформації економіки відносять проблему можливого банкрутства до надзвичайно гострих, потребують пошуку і застосування методик оцінки вірогідності банкрутства. Один з підходів до оцінки імовірності банкрутства може бути отриманий на основі фінансового аналізу, бо банкрутство - наслідок саме фінансової кризи. Про масштаби загрози банкрутства вітчизняних виробничо-економічних систем свідчить аналіз фінансового стану підприємств Харківського регіону (табл. 1), здійснений за допомогою R-моделі.



Таблиця 1

Аналіз розвитку кризових ситуацій на підприємствах Харківського регіону на основі R-моделі

Імовірність банкрутства	1998 рік	1999 рік	2000 рік
	Кількість	%	Кількість	%	Кількість	%
Мінімальна	18	17,14	21	20,00	29	27,62
Низька	5	4,76	2	1,90	1	0,95
Середня	4	3,81	1	0,95	8	7,62
Висока	9	8,57	3	2,86	6	5,71
Максимальна	69	65,71	78	74,29	61	58,10

Аналіз існуючих методик визначення загрози банкрутства свідчить про те, що вони дають несумісні результати про ступінь фінансової кризи, не виконують функцій прогнозування. Це підкреслює необхідність формування відповідного підходу до комплексної оцінки ступеня фінансової стійкості підприємств.

У другому розділі - “Моделювання процесів антикризового управління підприємством” - сформульовано концепцію моделювання антикризового управління підприємством, основні положення якої містять базис повного циклу антикризового управління, що розглядається через призму модельного підходу.

Кризові умови економіки висувають більш жорсткі умови до системи антикризового управління порівняно з традиційними системами управління, що зумовлює необхідність розробки вказаної концепції.

Основні положення розробленої концепції полягають у такому:

Моделювання антикризового управління спрямоване на кінцеву мету - створення дійового інструментарію з формування ефективної антикризової програми розвитку підприємства.

Основою стратегічного управління є розробка спеціальних програм стратегічного характеру St_i.

Базуючись на основних цілях антикризового управління та множині проблем, що підлягають вирішенню, слід декомпозувати проблему антикризового управління та сформувати структуру відповідного комплексу задач Z_ij.

Умови економіки, що трансформується, глибока криза багатьох виробничо-економічних систем та особливості антикризового управління в даних умовах - все це потребує виділення специфіки предметної області моделювання S₀.

Антикризове управління в загальному вигляді представляється як модель адаптивного управління М₀, в якій виділено внутрішній W_внут та зовнішній W_зовн контури управління. В умовах антикризового управління виникають спеціальні впливи з боку зовнішніх об'єктів на основі правил, що містяться в законодавчих документах щодо банкрутства підприємств. Ці процеси доцільно виділити як контур зовнішнього управління підприємством W_зовн.

Структура S₂ зовнішнього контуру управління W_зовн містить імітаційну модель M_зовн, що визначає взаємодію підприємства із зовнішнім середовищем. Імітаційну модель M_зовн структури S₂ зовнішнього контуру управління W_зовн доцільно подати у вигляді формалізованого варіанта Закону України “Про банкрутство”.

Для вирішення задач антикризового управління розвитком підприємства доцільно розробити та використовувати відповідну систему підтримки прийняття рішень як ефективний інструментарій вирішення слабоформалізованих задач.

Декомпозиція загальної проблеми антикризового управління дозволила виділити структуру відповідного комплексу задач: задачі моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства; задачі аналізу фінансово-виробничого потенціалу підприємства; задачі антикризового менеджменту; задачі антикризового маркетингу; задачі управління персоналом; задачі антикризового контролінгу; задачі інноваційного розвитку; задачі розробки інвестиційної стратегії підприємства.

З кібернетичної точки зору генератор стратегій управлінських впливів представляється у вигляді “чорного ящика”, на вхід якого подається первинна інформація. За механізм виступають збуджуючі впливи, а за управління - обмеження, що накладаються. Даний принцип в роботі реалізований технологією функціонального моделювання SADT. Відповідно до загальних положень антикризової стратегії та синтаксису SADT-моделювання модель M_внут процесу антикризового управління підприємством подано фрагментом структурно-функціональної моделі (рис. 3).

Формування структурованої моделі M_зовн законодавства про банкрутство, що складає основу зовнішнього контура управління, відбувається таким чином.

Суб'єкти справи про банкрутство, його елементи та процедури визначаються як позиції (стани) мережі Петрі p_i.

Процеси взаємодії між учасниками справи про банкрутство та його елементи виступають як переходи t_i між станами.

Опис статей та розділів законодавства про банкрутство відбувається через представлення категорій законодавства про банкрутство у вигляді станів та переходів між ними.

На основі використання моделей законів, що структуровані на основі запропонованого механізму, формуються управлінські впливи, що представляються у вигляді правил та характеристик проведення процесів санації або ліквідації підприємства, які дозволяють формувати оптимальну програму діяльності підприємства.

У третьому розділі - “Методи та технології підтримки процесів антикризового управління” - розроблено методики оцінки стабільності підприємства та загрози кризи з урахуванням особливостей вітчизняної економіки та галузевої специфіки; запропоновано механізми прогнозування розвитку підприємств та технологію розробки антикризової програми.

В якості показника, що характеризує ступінь загрози кризи та рівень стабільності підприємства, використано характеристику його конкурентоспроможності. Конкурентоспроможність підприємства визначається як його можливість адаптуватися до впливів зовнішнього середовища з метою збереження, розвитку та створення конкурентних переваг. Таким чином, конкурентоспроможність характеризує можливість підприємства існувати шляхом адаптації до кризоутворюючих факторів.

Для прогнозування розвитку підприємства розроблено методику кількісної оцінки його параметрів - внутрішнього потенціалу підприємства та інтенсивності впливу зовнішнього середовища. Виходячи з того, що ці параметри залежать від множини кризоутворюючих факторів, оцінку внутрішнього потенціалу підприємства та ступінь впливу зовнішнього середовища слід визначати через інтенсивність впливу внутрішніх та зовнішніх кризоутворюючих факторів.

Методика оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства базується на таких регламентуючих положеннях.

Метод оцінки показників у динаміці необхідно використовувати для визначення інтенсивності тенденцій змін. У цьому випадку як база в t-му періоді дос-лідження виступає t - 1- й період аналізу, а приріст показника в порівнянні з базовим характеризує напрям динаміки його зміни.

Визначення внутрішнього потенціалу підприємства базується на методі оцінки показників для ряду однорідних об'єктів. В цьому випадку базою для порівняння виступатиме еталонне підприємство k_i, яке охарактеризоване максимальними показниками в даній виборці K={k_i}, а рівень потенціалу визначається як ступінь наближення об'єкта до еталона.

Фактори, що визначають інтенсивність зовнішніх впливів та потенціал підприємства, поділяються на фактори-стимулятори та фактори-дестимулятори в залежності від характеристик їх впливу на конкурентоспроможність підприємства.

Поділ факторів на стимулятори та дестимулятори дозволяє визначити еталон розвитку як точку евклідового простору, координатами якої є максимальні значення факторів-стимуляторів та мінімальні значення факторів-дестимуляторів.

При розробці моделі, покладеної в основу методики визначення загрози фінансової кризи підприємства, враховані нижчеперелічені положення.

Одним з найбільш інформативних та вимірних індикаторів загрози кризи на підприємстві є його фінансовий стан.

В якості параметрів, що дають оцінку фінансового аспекту функціонування підприємства, використано такі розділи часткових показників: показники рентабельності, ефективності управління, ділової активності, ринкової стійкості, ліквідності.

Як базу для розробки моделі доцільно використовувати багатофакторне регресійне рівняння.

Розділи часткових показників, що виступають як основа для розрахунку узагальненого показника, мають різноманітні одиниці вимірювання. Тому необхідно стандартизувати часткові показники, що аналізуються, із сердньогалузевими:

,

де x_ij - елементи матриці стандартизованих показників; a_ij - елементи матриці значень показників, що аналізуються.

У кожному розділі показникам присвоюються вагові значення, що характеризують значущість кожного в аналізі конкретної функціональної характеристики.

Кожен розділ показників слід представляти у вигляді зведеного зваженого значення:



,

де б_il - зведені стандартизовані значення по i-му підприємству та l-му розділу показників; v_j - вагове значення j-го показника, що визначається експертним шля-хом; И_l - множина номерів показників, які входять в l-ий розділ показників.

З урахуванням вищевикладених положень багатофакторна модель розрахунку загрози фінансової кризи підприємства має вигляд:

K_i = л_l б_i1 + л _lб_i2 + л _lб_i3 + л _lб_i4 + л _lб_i5,

де K_i - узагальнений показник фінансового стану i-го підприємства; б_i1 - зведений стандартизований показник рентабельності діяльності підприємства; б_i2 - зведений стандартизований показник ефективності управління; б_i3 - зведений стандартизований показник ділової активності; б_i4 - зведений стандартизований показник ринкової стійкості; б_i5 - зведений стандартизований показник ліквідності підприємства; л_l - вагові значення показників (l = 1,5).

Доцільність застосування моделі даного типу для визначення загрози фінансової кризи полягає в тому, що фінансовий стан підприємства характеризується множиною показників і тільки їх поєднання дає точний та достовірний результат. Уведення коригуючих коефіцієнтів наділяє модель такою властивістю, як адаптивність до підприємств різної галузевої приналежності.

Зведеним стандартизованим показникам б_il емпіричним шляхом визначаються поправочні коефіцієнти л_l, що характеризують ступінь впливу кожного показника на кінцеву оцінку в різноманітних виробничих галузях.

Однією з ключових проблем в процесі ефективного антикризового управління є адекватне прогнозування станів підприємства та тенденцій його розвитку. З цією метою в дисертації запропоновано механізми прогнозування розвитку кризового підприємства.

Стрибкоподібна зміна значень стану кризового підприємства x, що відбувається в результаті плавної зміни керуючих параметрів y, z (y - внутрішній потенціал, z - зовнішні впливи), розглядається з позиції теорії катастроф. У відношенні до підприємства, що знаходиться в умовах нестабільного середовища, це означає, що певні негативні імпульси (зовнішні або внутрішні) можуть викликати глибоку кризу підприємства.

Оскільки між параметрами x, y, z існує об'єктивна залежність, то її можна представити на поверхні М у тривимірному просторі з координатами (X,Y,Z). Проекція залежності стану підприємства від його керуючих параметрів y, z буде мати вид графічного представлення катастрофи типу “зборка”, бо цей тип катастрофи має місце у випадку наявності двох керуючих параметрів. Прийнято таку гіпотезу щодо характеру залежності стану підприємства від змінних y і z: поверхня катастрофи типу “зборка”, розташована так, як це подано на рис. 5, задовільно описує явища прогнозування сценаріїв розвитку кризового підприємства в умовах середовища, що трансформується.

В розділі обґрунтовано, що в якості показника оцінки внутрішнього потенціалу підприємства доцільно використовувати показник конкурентоспроможності. Аналіз інтенсивності зовнішніх впливів на підприємство повинен проводитися експертним шляхом, базуватися на постійному моніторингу зовнішнього середовища та оцінюватися на основі результатів зіставлення їх збуджень з показниками діяльності підприємства.

Визначення можливих станів підприємств в умовах кризи може базуватися на узагальнених оцінках експертів, на відстеженні динаміки його розвитку, прогнозах еволюції середовища. Для подолання недоліків, пов'язаних з суб'єктивністю оцінок вказаних методів, в дисертації розроблено механізм прогнозування сценаріїв розвитку стану підприємства на основі застосування теорії марківських випадкових процесів для опису моделі підприємства, яка б дозволила об'єктивно оцінювати імовірність того, що об'єкт дослідження знаходиться в тому чи іншому стані.

В кожен момент часу t підприємство може знаходитись в одному із станів H_i(t) i=1,n і з плином часу переходити з одного стану в інший. Для марківського процесу перехід із стану H_i(t) в деякий момент часу в стан H_j(t+t) за проміжок часу t визначається перехідною імовірністю p_ij(t), а p(H_i(t)) характеризує імовірність того, що досліджуваний об'єкт знаходиться в стані H_i(t). Відносно процесів антикризового управління підприємством можна стверджувати, що ці імовірності будуть відображати кількісну оцінку загрози банкрутства (імовірність того, що підприємство буде знаходитись на певній стадії розвитку кризи).

Для вирішення задачі прогнозування сценаріїв розвитку станів підприємства автором пропонується такий алгоритм моделювання.

Задається множина можливих станів підприємства H_i, що характеризують спрогнозовані етапи та тенденції його розвитку у відповідності до умов, що накладаються середовищем, та вимог процесу прогнозування.

Визначаються оціночні критерії та задаються характеристики кожного стану підприємства.

Встановлюються можливі переходи v_ij між станами H_i, що характеризуються певними інтенсивностями, де i - номер попереднього стану, j - номер наступного стану.

Визначаються інтенсивності конкретних переходів підприємства v_ij між заданими станами H_i. Інтенсивності можуть оцінюватися експертами, розраховуватися на основі статистичних даних, визначатися логіко-імовірнісними методами.

Формується система диференційних рівнянь, що описують спроектовану систему. В загальному вигляді рівняння має наступний вигляд:

.

Виконується розрахунок перехідних імовірностей між станами шляхом вирішення системи відповідних диференційних рівнянь. Дана величина буде характеризувати імовірність знаходження підприємства в тому чи іншому стані в певний період часу.

Кризове підприємство в умовах нестабільного оточуючого середовища представляє собою систему, для якої необхідно розробити та реалізувати стратегічні програми антикризового розвитку. В даній системі виділяються ключові фактори, що спричинили кризу, тому метою антикризового управління є нейтралізація негативних та стимулювання позитивних з них. Впливати на кризоутворюючі фактори, змінювати їх стан та характеристики слід шляхом розробки та впровадження множини елементарних заходів, реалізуючи тим самим процес антикризового розвитку підприємства. Отже, управління процесом антикризового розвитку підприємства відбувається шляхом вибору альтернативних заходів. Множина цілеспрямованих заходів буде складати антикризову програму розвитку підприємства.

Технологія формування стратегічної антикризової програми розвитку підприємства на основі множини альтернативних заходів складається з послідовності етапів: моніторинг зовнішнього та внутрішнього середовища, оцінка інтенсивності впливу кризоутворюючих факторів; аналіз існуючої системи управління; прогнозування впливу кризоутворюючих факторів; формулювання задач, визначення вимог до заходів, що розробляються, та програми антикризового управління; формулювання або вибір з банку даних множини припустимих антикризових заходів; реалізація процесу відбору альтернативних заходів; аналіз відібраних заходів за ступенем сумісності із загальною стратегією антикризової програми; визначення можливості реалізації антикризових заходів в умовах конкретного підприємства, попередня оцінка їх ефективності; об'єднання множини альтернативних заходів в програму антикризового розвитку підприємства.

Ефективність запропонованих моделей та механізмів проілюстровано на прикладі їх застосування у ВАТ “Дзвиняцький лісокомбінат”. У результаті реалізації процедури санації, в рамках якої була розроблена антикризова програма на основі запропонованих моделей, покращилося фінансово-виробниче становище підприємства, зокрема спостерігається зростання обсягів виробництва продукції (рис. 6).

У розділі проаналізовано питання реалізації розроблених моделей та механізмів антикризового управління підприємством на основі систем підтримки прийняття рішень. З цією метою розглянуто принципи та особливості побудови систем підтримки прийняття рішень в антикризовому управлінні; описано реалізацію прототипу системи підтримки прийняття рішень з антикризового управління підприємством.

ВИСНОВКИ

Підприємство в сучасних умовах середовища, яке динамічно змінюється, являє собою складну комплексну систему, в якій з'являється нове бачення кризи: при розвитку елементам не обов'язково досягати критичних значень, жоден із параметрів може не досягати критичних значень, але підприємство може знаходитися в кризі. Гострота протікання кризових процесів посилюється тим, що вони протікають на фоні галузевих і макроекономічних криз. У дисертації доведено, що запобігання та нейтралізація даних проблем можливі завдяки впровадженню технологій антикризового управління з використанням економіко-математичних моделей.

Дисертаційні дослідження дозволили зробити такі висновки:

Проведене дослідження поняття “антикризове управління” дозволило окреслити проблематику, що підлягає вирішенню, визначити його цілі та задачі, особливості реалізації в умовах вітчизняної економіки, зв'язувати причини виникнення кризи та здійснити їх класифікацію.

Розроблена концепція антикризового розвитку підприємства представляє собою послідовність положень, щодо переходу системи антикризового управління від економіко-лінгвістичного опису до економіко-математичного вигляду, який базується на комплексі взаємопов'язаних моделей зовнішнього і внутрішнього контурів управління, що дозволяють вирішувати слабоформалізовані задачі управління розвитком підприємства.

Розроблена структурно-функціональна модель, що містить засоби аналізу, діагностики, прогнозування та прийняття управлінських рішень, представляє собою схему внутрішньокорпоративного управління підприємством, призначену для формування функціональних антикризових стратегій.

Розроблена модель зовнішнього контуру антикризового управління підприємством є структурованим представленням законодавчих актів про банкрутство. Вона дозволяє формалізувати процеси реалізації зовнішніх впливів на підприємство під час виведення його з кризи.

Розроблені методики оцінки загрози фінансової кризи підприємства, рівня його конкурентоспроможності, моделі прогнозування зміни стану підприємства та сценаріїв розвитку подій, відповідно мають адаптивні властивості, базуються на відстеженні множини кризоутворюючих факторів, враховують інтенсивність впливу зовнішнього середовища та наслідки управлінських рішень. Загалом вони представляють потужний інструментарій діагностики та прогнозування розвитку підприємства.

Сформульована технологія розробки антикризової програми представляє собою інструментарій для генерації та підбору найбільш актуальних антикризових заходів, що мають характеристики комплексності, цілеспрямованості, ефективності та спрямовані на нейтралізацію кризоутворюючих факторів.

Розроблена система моделей може бути покладена в основу відповідних баз моделей та баз знань систем підтримки прийняття рішень з антикризового управління підприємством.

Таким чином, у дисертації концептуально, а також практичними методиками та моделями представлено весь процес антикризового управління з точки зору модельного підходу. Використання запропонованих розробок при управлінні вітчизняними підприємствами дозволить обґрунтовано формувати управлінські рішення, зменшити ступінь невизначеності та знизити ризик в процесі їх прийняття, ефективно запобігати виникненню кризових ситуацій, здійснювати цілеспрямоване виведення підприємств із стану стагнації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Пушкарь А.И., Тридед А.Н., Колос А.Л. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы: Научное издание. - Харьков: ООО “Модель Всесвіту”, 2001. - 452 с.

Пушкарь А.И., Колос А.Л. Моделирование в системах поддержки решений антикризисного управления предприятием // Вісник ХДЕУ. - 1999. - №2(10). - С.89-93.

Пушкарь А.И., Колос А.Л. Модель законодательства о банкротстве в механизме антикризисного управления предприятием // Вісник ХДЕУ. - 1999. - №3(11). - С.55-60.

Колос А.Л., Пушкарь А.И. Концепция формирования системы моделей антикризисного управления производственно-экономическими системами // Вісник ХДЕУ. - 1999. - №4(12). - С.71-75.

Пушкарь А.И., Колос А.Л. Формирование антикризисной стратегии развития предприятия // Вісник ХДЕУ. - 2000. - №1(13). - С.47-51.

Колос А.Л., Путятін Ю.О., Пушкар О.І. Структура комплексу задач антикризового управління // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. Серия “Исследование и оптимизация экономических процессов”. - 1998. - №1. - Вып.19. - Ч.2. - С.55-60.

Колос А.Л. Сравнительный анализ механизмов антикризисного управления // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. Серия “Технический прогресс и эффективность производства”. - 1999. - №27. - С.58-63.

Колос А.Л. Классификация антикризисных мероприятий и методы принятия решений по их отбору// Вісник Харківського національного університету. Серія “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м.Харкова”. - 2000. - №456. - Ч.1. - С.232-235.

Пушкарь А.И., Колос А.Л. Прогнозирование развития кризисного предприятия на основе методов теории катастроф // Вестник Харьковского государственного политехнического университета. Серия “Технический прогресс и эффективность производства”. - 2000. - №91. - С.92-95.

Пушкарь А.И., Тридед А.Н., Колос А.Л. Модели антикризисного управления в условиях трансформирующейся экономики // Регіональні перспективи. - 1998. - №2(3). - С.37-41.

Пушкарь А.И., Колос А.Л. Моделирование процессов управления персоналом кризисного предприятия // Економiка працi: Зб. наук. пр. Вип.3. - Хмельницький: Технологічний університет Поділля; НВП “Еврика” ТОВ, 1999. - С.137-140.

Пушкарь А.И., Колос А.Л. Учет фактора риска в моделировании антикризисных мероприятий // Проблеми економічного ризику: аналіз та управління: Зб. наук. праць за матеріалами Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції (26-28 жовтня 1998 р.). - К.: КНЕУ, 1998. - С.64-65.

Пушкар О.І., Колос А.Л. Підтримка рішень в системах антикризового управління підприємствами // Ученые записки Симферопольского государственного университета. Спецвыпуск журнала: Сб. трудов междунар. научн.-практ. конф. “Приборостроение 98”. - Винница - Симферополь: Б.и., 1998. - С.11-14.

Пушкарь А.И., Колос А.Л. Моделирование антикризисных стратегий развития предприятий // Матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф. “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність”, 8-9 квітня 1999р., Ч.1. - Київ - Трускавець - Дрогобич: КНЕУ, НТУУ “КПІ”, ДДПУ, 1999. - С.24-25.

Колос А.Л., Репка Д.А. Место и роль организационной культуры в антикризисном управлении предприятием // Труды филиала МГТУ им. Н.Э.Баумана в г.Калуге. Специальный выпуск: Материалы Междунар. научн.-практ. конференции “Приборостроение 99” (г.Ялта, 20-25 сент. 1999 г.). - Калуга: Изд-во Н. Бочкаревой, 1999. - С.8-11.

Колос А.Л., Браткевич В.В. Механизм прогнозирования состояний предприятия в условиях кризиса // Труды филиала МГТУ им. Н.Э.Баумана в г.Калуге. Специальный выпуск: Материалы Международного симпозиума “Наука и предпринимательство” (г.Трускавец, 14-19 февр. 2000 г.). - Калуга: Изд-во Н. Бочкаревой, 2000. - С.115-118.

АНОТАЦІЇ

Колос А.Л. Моделювання процесів антикризового управління підприємством. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.02 - економіко-математичне моделювання. - Харківський державний економічний університет, Харків, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню питань антикризового управління підприємством, розробці комплексу взаємопов'язаних економіко-математичних моделей формування програм антикризового розвитку та підтримки відповідних управлінських рішень. У межах даного дослідження: проаналізовано проблему антикризового управління підприємством; проаналізовано існуючі методики визначення загрози кризи; розроблено концепцію моделювання антикризового управління; виділено зовнішній та внутрішній контури управління; розроблено модель внутрішньокорпоративного антикризового управління та модель зовнішнього контура антикризового управління; розроблено методики оцінки стійкості підприємства та моделі прогнозування його розвитку в умовах нестабільного зовнішнього та внутрішнього середовищ; визначено технологію формування антикризової програми розвитку підприємства; реалізовано розроблені методики та моделі в середовищі нових інформаційних технологій у вигляді відповідних систем підтримки прийняття рішень.

Ключові слова: антикризове управління, концепція моделювання, банкрутство, кризоутворюючі фактори, контур управління, технологія, механізм, заходи, системи підтримки прийняття рішень.



Колос А.Л. Моделирование процессов антикризисного управления предприятием. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.03.02 - экономико-математическое моделирование. - Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2002.

Диссертация посвящена исследованию вопросов антикризисного управления предприятием, разработке комплекса взаимосвязанных экономико-математических моделей формирования программ антикризисного развития и поддержки соответствующих управленческих решений.

Проблемы массового банкротства и стагнации отечественных предприятий свидетельствуют об актуальности применения механизмов антикризисного менеджмента в процессах управления развитием предприятий. Кризисные условия экономики предъявляют более жесткие требования к системе антикризисного управления по сравнению с традиционными системами менеджмента. Это обуславливает необходимость модельного подхода к антикризисному управлению развитием предприятий на основе комплексного использования методов и средств кибернетики, экономико-математического моделирования, результатов исследований по антикризисному менеджменту и новых информационных технологий.

В рамках данного исследования: проанализирована проблема антикризисного управления предприятием; проанализированы существующие методики определения угрозы кризиса; разработана концепция моделирования антикризисного управления; выделены внешний и внутренний контуры управления; разработаны модель внутрикорпоративного антикризисного управления и модель внешнего контура антикризисного управления; разработаны методики оценки устойчивости предприятия и модели прогнозирования его развития в условиях нестабильной внешней и внутренней среды; определена технологию формирования антикризисной программы развития предприятия; разработанные методики и модели реализованы в среде новых информационных технологий в виде соответствующих систем поддержки принятия решений.

В диссертации представлена система моделей, которая охватывает все этапы антикризисного управления предприятием, отражает недостаточно освещенные и мало исследованные в экономической кибернетике подходы, методы и механизмы. Ключевые модели из представленного комплекса детально разработаны и описаны, представляя собой инструментарий перехода к решению слабоформализованных задач управления с помощью НИТ.

Предложенные в диссертации подходы по использованию инструментария экономико-математического моделирования, стратегического управления развитием, активное привлечение информационных ресурсов позволят выйти менеджерам на качественно новый уровень решения проблем антикризисного управления предприятиями.

Ключевые слова: антикризисное управление, концепция моделирования, банкротство, кризисообразующие факторы, контур управления, технология, механизм, мероприятия, системы поддержки принятия решений.

Kolos A.L. Modeling of the Anti-crisis Management of Business. - Manuscript.

The dissertation for the scientific degree of the candidate of Economical Sciences on the specialty 08.03.02 - economic-mathematical modeling. - Kharkiv State University of Economics, Kharkiv, 2002.

The dissertation is dedicated to the research of the problem of the anti-crisis management of business, elaboration of the complex of interrelated economic- mathematical models aimed to form programmes of anti-crisis development and support of the corresponding managerial decisions.

Within the present research: the concept of anti-crisis management has been studied; the existing methods of crisis threat determination have been analysed; the modeling concept of anti-crisis management has been worked out; the internal and external margins of management have been outlined; the model of intracorporate anti-crisis management and the external margin model of anti-crisis management have been worked out; the business steadiness evaluation techniques and models of prognostication of its development under the unstable conditions of external and internal environment have been elaborated; the programme forming technique of anti-crisis development of business has been determined; the methods and models by means of information technologies as corresponding decision support system have been put into effect.

Key words: anti-crisis management, concept modeling, bankruptcy, crisis forming factors, margin of management, technique, device, measures, decision support system.

Размещено на Allbest.ru