запропоновано структуру динамічної моделі банку, яка на відміну від існуючих включає фінансові потоки, які зв'язують визначені в моделі показники активів і пасивів, що дозволяє досліджувати динаміку цих показників;

вперше розроблено динамічну модель банку за допомогою математичного апарата диференціальних рівнянь, що дозволяє в динаміці визначити стан банку та врахувати всі основні характеристики діяльності банку, його кредитну і депозитну політику;

одержала подальший розвиток теорія чутливості щодо визначення функцій й коефіцієнтів чутливості для змінних диференціальних рівнянь. Це дозволяє визначити показники, які мають найбільший вплив на змінні моделі.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонований підхід збільшення ефективності стратегічного управління і планування в комерційному банку дає можливість враховувати прогнозні варіанти розвитку фінансової системи України.

Розроблений алгоритм оцінки доцільності зміни політики залучення додаткових коштів та розподілу наявних ресурсів дає можливість приймати стратегічні рішення, зважаючи на можливі наслідки цих рішень на фінансовий стан банка.

Для того щоб робити реальні прогнози на терміни, прийнятні для стратегічного планування і управління (квартал, півріччя, рік), та використовувати їх для координації розвитку банку, оцінити можливий обсяг залучених коштів, визначити ймовірні наслідки нестабільності фінансової системи необхідно мати досить достовірну майбутню інформацію про обсяг та структуру активів і пасивів. Таку інформацію й надає створена модель.

Прогнозна аналітична система на базі побудованої моделі для оцінки перспектив розвитку банку пройшла успішну апробацію в ЦФ АКБ “Прем'ербанк”. Впровадження результатів дисертаційної роботи підтверджується відповідними актами. При цьому створена динамічна модель є досить універсальною, що дозволяє застосовувати її в будь-якому комерційному банку.

Результати дисертації передбачається використовувати в навчальному процесі в Дніпропетровському національному університеті при викладанні дисциплін “Банківська справа”, “Економічна динаміка”, в курсовому і дипломному проектуванні.

Особистий внесок. Усі розділи дисертації автором виконані самостійно, що відображено в опублікованих роботах. Постановка задач і обґрунтування ідеї роботи виконано автором разом з науковим керівником проф. Марютою О.М.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на:

V науково-практичній конференції “Фінанси України” (Дніпропетровський національний університет, 25 травня 2001 року)

ІІІ всеукраїнській конференції молодих науковців “Комп'ютерне моделювання та інформаційні технології в науці, економіці та освіті” (Кривий Ріг, 26-28 квітня 2001 року)

ІІ Міжнародній конференції “Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (НГАУ, Дніпропетровськ, 31 травня - 1 червня 2001 року).

Зроблено 3 доповіді.

Публікації. Результати досліджень опубліковані в 6 наукових працях, з них 4 - в наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, 2 додатків. Повний обсяг дисертації 212 сторінок, у тому числі на 56 сторінках розміщені 29 таблиць та 32 ілюстрації, 2 додатки і список використаних джерел з 107 найменувань.

ОСНОВНІЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, тобто актуальність дослідження та моделювання фінансової діяльності комерційного банку як об'єкта управління. Сформульовано мету, задачі, об'єкт, предмет та методологію дослідження проблеми. Визначено наукову новизну роботи, вказано напрямки практичної реалізації теоретико-методичних положень, які містяться в дисертації.

У першому розділі - “Методологічні питання дослідження банку як об'єкта управління” - досліджено місце та значення банківської системи, її важливість для економічного зростання держави. Визначено суттєвість та доведено необхідність стратегічного планування для організації стабільної та прибуткової роботи банку. Розкрито доцільність використання економіко-математичних моделей для детального аналізу фінансової діяльності банку та оцінки альтернативних стратегій його розвитку.

Банківська система є основною ланкою фінансової системи будь-якої держави, яка забезпечує рух і мобілізацію грошових ресурсів суспільства та перетворення їх у капітальні вкладення, інвестування суб'єктів господарської діяльності. Таким чином розвиток банківської системи є головною умовою економічного зростання держави.

Проведене автором дослідження суттєвості стратегічного планування банку показало його значення для побудови скоординованої роботи всіх підрозділів банку.

При розгляді методології стратегічного планування розкрито основні задачі, зокрема, визначення поточного стану, цілей, політики та стратегії розвитку банку, формування вихідних даних (параметрів) для управління активами та пасивами, а також виділено та досліджено зовнішні й внутрішні фактори, які впливають на ефективність планування банку.

Найважливіші питання стратегічного планування можуть бути сформульовані наступним чином: визначення стану банку, визначення напрямку та проблем розвитку, розробка оптимальної стратегії та політики управління активами та пасивами.

На ці питання неможливо відповісти без використання економіко-математичних моделей, які забезпечують аналіз фінансової діяльності банку та дозволяють вивчати окремі варіанти і стратегії розвитку, а також оцінити можливі наслідки зміни зовнішніх умов функціонування банку, таких як стан фінансової системи та економіки країни в цілому.

Проте більшість існуючих моделей не враховує динамічної природи банківської діяльності. Вони розроблялися для вирішення теоретичних питань, дозволяючи у формалізованому вигляді описати функціонування банку, й тому мають досить обмежене практичне застосування, а моделі, що використовуються в банківській практиці, вирішують окремі задачі, такі як управління ресурсами та ризиком, і не дозволяють розглянути комплексні питання стратегічного управління.

Фінансова діяльність банку характеризується безліччю фінансових потоків, пов'язаних з рухом грошових та інших фінансових ресурсів і складається з залучення коштів (пасивні операції) та їхнього розміщення (активні операції). Моделюючи фінансові потоки в агрегованому вигляді й, таким чином, описуючи їх динаміку, можна розраховувати обсяг та структуру активів і пасивів банку.

У другому розділі - “Узагальнена динамічна модель фінансової діяльності банку” - визначені основні вимоги до моделі та розглянуто структурну схему руху активів і пасивів банку. В результаті аналізу трьох рівнів взаємозв'язків системи побудовано динамічну модель, адекватність та точність якої перевірена практичними розрахунками на даних ЦФ АКБ “Прем'ербанку”. Проаналізовано динамічні процеси одержаної системи.

У роботі обґрунтовано вибір змінних. Банківські активи в залежності від ступеня строковості розбиваються на три групи: резерв та інші ліквідні активи (далі - активи до запитання X₁), активи, розміщені на певний термін (X₂), іммобілізовані активи (X₃). Банківські пасиви відображаються двома групами: пасиви до запитання (W₁) та пасиви, розміщені на певний термін (W₂). Така структура відповідає задачам стратегічного планування, тобто формування політики управління активами і пасивами та дозволяє розраховувати окремі показники, що характеризують фінансовий стан банку.

Капітал у моделі визначається як різниця між активами і пасивами.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 1.

Пояснимо зміст моделі, зображеної на мал. 1. Вузловими на даному малюнку є показники X₁, X₂, X₃, W₁ та W₂, літерами v та u позначено інтенсивність (швидкість) переміщення відповідних груп за одиничний інтервал часу, ф та л - середньозважений час циклу обігу групи.

Активи до запитання (X₁). Це найбільш ліквідна група активів. До неї відносяться такі рахунки, як “Каса”, “Кореспондентські рахунки в НБУ й інших банках” і т.п. Ця група активів може поповнюватися за рахунок: непроцентних доходів банку (v₁), термінових активів (v₇), іммобілізованих активів (v₁₀), залучення пасивів до запитання (v₂) та термінових пасивів (v₃). Зменшення цієї групи активів може відбуватися за рахунок: процентних і непроцентних витрат банку (v₄), відволікання в термінові активи (v₈) та іммобілізовані активи (v₉), повернення пасивів до запитання (v₅) та термінових пасивів (v₆).

Активи, розміщені на певний термін (X₂). До цієї групи активів відносяться такі рахунки, як “Депозити в інших банках”, “Короткострокові і довгострокові кредити”, “Акції й інші цінні папери” і т.п. Зміна обсягу термінових активів відбувається внаслідок видачі банком нових позик та погашення заборгованості. Термінові активи можуть поповнюватися за рахунок активів до запитання (v₈ - видача нових кредитів), і зменшуватися шляхом відволікання в ці активи (v₇ - погашення заборгованості).

Іммобілізовані активи (X₃). Це найбільш неліквідна група активів. До неї відносяться такі рахунки, як “Цінні папери в портфелі банку на інвестиції”, “Основні засоби” і т.п. Іммобілізовані активи можуть поповнюватися за рахунок активів до запитання (v₉) і зменшуватися шляхом відволікання в ці активи (v₁₀). Прикладами таких операцій можуть слугувати купівля-продаж основних засобів, довгострокові інвестиції.

Розглянемо процес відтворення активів. Усі активи характеризуються параметрами: ф_i - тривалість циклу обігу групи X_i; б_i - коефіцієнт відтворення групи X_i за цикл; u_i - інтенсивність випуску активів групи X_i в обіг.

Модель, що описує відтворення активів, має вигляд:

, 1)

де оператор позначає зміну показника X_i за період .

Економічний зміст коефіцієнта б - доходність активів за цикл відтворення. Розраховується цей коефіцієнт як середня доходність активів, що входять до даного показника, з урахуванням його ризику. При цьому для іммобілізованих активів (X₃) коефіцієнт б₃ враховує знос таких активів як “Основні засоби”. Таким чином модель відображає ринкову або реальну вартість активів та капіталу, що дозволяє зробити більш адекватну оцінку реального стану банку. До того ж ці коефіцієнти включають інфляцію, що враховується при встановленні всіх процентних ставок.

2)

де d_ij - прибутковість (знос) j-го активу, що входить у i-у групу за період ф_i;

S_ij - розмір цього активу;

r_ij - ризик активу (цей коефіцієнт приймає значення від 0 до 1);

N_i - кількість активів, що входять в і-у групу.

Пасиви до запитання (W₁). Цю групу складають пасиви, які в будь-який час можуть бути вилучені з банку. До неї відносяться такі рахунки, як “Поточні рахунки юридичних і фізичних осіб”, “Кореспондентські рахунки НБУ й інших банків”, “Кредиторська заборгованість” і т.п. Обсяг пасивів до запитання може збільшуватися внаслідок надходження коштів на ці рахунки (v₂) і зменшуватися внаслідок зняття коштів з цих рахунків (v₅). Ці операції впливають на залишок на рахунках до запитання і, отже, на показник W₁.

Пасиви, розміщені на певний термін (W₂). До цієї групи відносяться короткострокові та довгострокові депозити юридичних і фізичних осіб. Група може поповнюватися за рахунок залучення термінових пасивів (v₃) і зменшуватися шляхом їхнього повернення (v₆).

Усі пасиви характеризуються параметрами: л_j - тривалість циклу обігу групи W_j; в_j - коефіцієнт відтворення групи W_j за цикл; u_j+3 - інтенсивність випуску пасивів групи W_j в обіг. Рівняння, що описує відтворення пасивів має вигляд:

 3)

Обмеження по потужності системи встановлюється нормативом достатності капіталу (Н₄) НБУ, значення якого повинно бути не менше 4%:

У позначеннях моделі це обмеження має вигляд:

4)

На підставі цієї схеми динаміку показників X₁, X₂, X₃, W₁, W₂ можна представити у вигляді диференціальних рівнянь першого порядку. Ліва частина кожного рівняння включає похідну обсягу кожного показника, а права частина містить стільки членів, скільки стрілок пов'язано з даним станом показника. Якщо стрілка інтенсивності направлена з вузла, то її значення має знак “мінус”, якщо стрілка йде в напрямі до вузла - знак “плюс”.

Враховуючи (1) та (3), а також обмеження (4), фінансові потоки банку можна записати у формі, в якій присутні запізнілі елементи:

5)

У точному значенні це система скінчено-різницевих рівнянь, а - означає зміну показника за одиницю часу t.

Для перетворення системі рівнянь (4), тобто для вираження інтенсивностей через показники моделі, розглянуто та досліджено три рівня взаємозв'язків, що представлені на мал. 2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 2. Схема, що характеризує системне уявлення про банк.

Перший рівень взаємозв'язків містить змінні, що характеризують вплив зовнішнього середовища. Другий рівень характеризує діяльність банку та містить економічні механізми регулювання процесів першого рівня, які відбивають методи й цілі стратегічного управління. Третій рівень містить способи впливу державних органів на економічні механізми. Цей вплив полягає у створенні системи нормативів та законів, що регулюють діяльність банку.

Банк формує свої активи за рахунок залучених коштів (1, 2, 3) та капіталу (4, 5); резерв зберігається на кореспондентському рахунку (6) та його норма встановлюється НБУ (7); НБУ також встановлює нормативи розміру й достатності капіталу (18); банк мобілізує вільні кошти юридичних та фізичних осіб (9), може впливати на цей процес (8) і виплачує відсотки по цим коштам (10); також банк одержує доходи (12) за надані кошти та послуги (15, 16); економічна ситуація в країні характеризує: попит на кредити й інвестиції (14, 17), кредитний та процентний ризики а, отже, фактичні доходи банку (13), процентну ставку по внесках (11).

У математичній формі розкрито всі три рівня взаємозв'язків. При цьому введені такі величини. k₁, k₂, k₃ - функції, що характеризують управління активами.

,

де p(t) - непроцентні доходи, r_c(t) - умовно постійні і r_v(t) - умовно перемінні витрати. Це так званий “тягар” банку.

,

де б₂, r_a та l - коефіцієнти прибутковості, ризику та ліквідності відповідно.

r - коефіцієнт резервування залучених коштів, що включає й нормативи резервування, встановлені Національним банком.

k₃ визначено як функцію управління іммобілізацією при заданих параметрах: структура активів і пасивів, що дозволяє виділити кошти для довгострокових проектів, не порушуючи при цьому встановлені коефіцієнти ризику та ліквідності; розмір банку, що характеризує необхідний обсяг основних засобів.

Тобто,

.

d₁, d₂ - функції, що описують залучення пасивів.

,

де e_c(t) - коефіцієнт, що відбиває залежність обсягу пасивів до запитання від витрат по обслуговуванню клієнтів, - випадкова функція, що описує некеровану зміну обсягу пасивів до запитання.

,

де c_f(t), c_p(t), c_r(t) - коефіцієнти, що відбивають залежність обсягу термінових пасивів від: банківських витрат по створенню мережі філій (політика розширення економічного простору банку); процентних витрат по депозитам та іншим терміновим пасивам (у даному випадку - це процентна ставка, встановлена банком); витрат, пов'язаних з проведенням рекламних кампаній та іншими небанківськими операційними витратами відповідно, а - випадкова функція, що описує некеровану пропозицію термінових пасивів.

Таким чином, одержано остаточний вигляд системи:

6)

Для подальших розрахунків, а також при аналізі стійкості моделі та чутливості її коефіцієнтів систему (6) зведено до лінійної моделі:\

7)

де a_ij - коефіцієнт зміни i-го показника за рахунок j-ой групи активів або пасивів.

В позначеннях моделі (6):

.

Виконано статистичні оцінки адекватності й точності математичної моделі лінійного типу (7) з урахуванням періодичної складової. Оцінка адекватності здійснювалась за допомогою кореляційного відношення:

де y_i - фактичні (усереднені) значення показників, - розрахункові значення показників, - середні на аналізованому періоді значення показників.

Повна дисперсія визначається за формулою:

та називається стандартною помилкою. Точність моделі можна розрахувати як відношення стандартної помилки до середнього значення показника на аналізованому періоді.

Отримані значення кореляційного відношення, а також стандартні помилки представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Коефіцієнти адекватності та точності прогнозу

При аналізі стійкості системи, яка застосовується в теорії автоматичного керування, визначено, що система нестійка та незамкнута. Це пояснюється тим, що рух активів і пасивів здійснюється у формі активних і пасивних операцій, в яких банк виступає як один із суб'єктів, а тому банк має безліч зв'язків із зовнішнім середовищем, яке безпосередньо впливає на його функціонування. До того ж на систему (6) накладене обмеження по потужності (3), яке не дозволяє банку перевищувати обсяги своїх активних і пасивних операцій з наявним розміром капіталу. Незамкнутість системи приводить до неспроможності оцінки її стійкості за допомогою методів, розроблених у першу чергу для замкнутих систем. Тому було запропоновано інший підхід, згідно з яким оцінюється стійкість фінансового стану банку, що є більш доцільним для економічних систем.

Теорія чутливості замкнутих динамічних систем з цієї ж причини також не може бути застосована для даної системи. Запропоновано іншу методику оцінки чутливості коефіцієнтів.

У третьому розділі - Використання моделі в стратегічному управлінні банком - розроблено методику аналізу фінансового стану банку, проведено практичне моделювання діяльності банку для оцінки можливих наслідків прогнозних варіантів розвитку фінансової системи України для фінансового стану банку, аналізу альтернативних стратегій розвитку банку та визначення політики управління активами та пасивами.

Для оцінки фінансового стану банку визначена система показників, що характеризують діяльність банку. Використовуючи показники і коефіцієнти моделі, можна розрахувати деякі компоненти оцінки ліквідності, достатності капіталу, якості активів, прибутковості з позицій її достатності для майбутнього зростання банку.

Розроблено методику розрахунку основних коефіцієнтів моделі.

Сценарний аналіз стану активів і пасивів банку здійснювався на підставі загальних економічних прогнозів розвитку фінансової сфери, що описувалися трьома ординарними (песимістичний, консервативний, оптимістичний) і трьома форс-мажорними варіантами (мал. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мал. 3. Схема сценарних розрахунків.

Для аналізу та оцінки можливих стратегій банку були розглянуті окремі варіанти зміни політики управління активами і пасивами, які обумовлені, по-перше, можливим уповільненням темпів девальвації гривні і відповідним зменшенням процентних ставок на фінансових ринках, та, по-друге, аналізом фінансового стану банку:

1) пропорційне зменшення ставки відсотка по термінових активах і пасивам та відповідне зменшення обсягу залучених коштів;

2) збільшення спреду (тобто різниці між кредитними та депозитними ставками) та зменшення частки ліквідних активів в сумарних активах банку.

Зіставлення результатів розрахунків дає картину розвитку банку по одному з найважливіших його показників - сумарний прибуток на досліджуваному періоді. Крім того, аналізується зміна показників ліквідності й, таким чином, стан банку.

Незважаючи на те, що отримані результати концентруються на виявленні найбільш загальних тенденцій та закономірностей банківської політики, модель дозволяє розрахувати не тільки найбільш ймовірні варіанти розвитку банку, але й формувати такі сценарії, реалізація яких на практиці відноситься до подій малоймовірних чи навіть форс-мажорних. Проведений аналіз дозволив визначити найбільш ефективні стратегії розвитку банку, що характеризуються досить високим прибутком, стабільністю (стійкістю) банку у відношенні структури його пасивів і активів, та враховують можливі зміни зовнішнього середовища.

Проведено аналіз можливої економічної ефективності використання моделі. Результати розрахунків свідчать, що використання моделі дозволяє значно збільшити прибуток (для розрахунків за минулий період - на 9,29% від загального прибутку, отриманого банком за рік його роботи). Це досягається за рахунок створення оптимальної структури активів і пасивів та більш ефективного розподілу наявних коштів.

Модель легко адаптується до різних змін зовнішнього середовища і внутрішньої політики банку за рахунок коректування коефіцієнтів моделі та може бути використана для середньострокового прогнозування розвитку банку.

Приклад прогнозування на три місяці приведено на мал. 4. Через конфіденційність банківської інформації у розрахунках використовувалися умовні дані, наближені за структурою до реальної ситуації.

Мал. 4. Фактичні та прогнозні значення показників.

де X₁, X₂, X₃, W₁ і W₂ - фактичні та R(X₁), R(X₂), R(X₃), R(W₁) і R(W₂) - прогнозні значення показників.

На підставі проведених розрахунків запропоновано практичні рекомендації зі зміни політики управління активами і пасивами.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Банки на фінансових ринках виступають у ролі посередників, а тому їхній стан та показники роботи в першу чергу залежать від вибору стратегії та якості управління, що особливо відчутно в умовах нестабільності та низького рівня розвитку фінансові системи України. Разом з тим банки рідко приділяють питанню стратегічного планування належної уваги, а існуючі форми, методи і принципи управління банківськими операціями не завжди відповідають вимогам та стану сучасної фінансово-кредитної системи. Крім того, практично відсутній математичний апарат, що забезпечує можливість аналізу фінансової діяльності банку та оцінку альтернативних стратегій його розвитку при розробці стратегічного плану. На цій підставі була поставлена мета розробити економіко-математичну модель, що описує активи, капітал та зобов'язання банку, їхню структуру та взаємодію, а також враховує динамічний характер роботи банку.

Для досягнення цієї мети були сформульовані задачі дослідження, результати реалізації яких зводяться до наступних висновків:

Визначено основні вимоги до моделі та розроблена структура активів і пасивів, їхній взаємозв'язок і параметри, що впливають на їхню динаміку.

На основі цієї структури створена загальна модель, що являє собою систему диференціальних рівнянь першого порядку. В результаті дослідження трьох рівнів взаємозв'язків цієї моделі отримано остаточний вигляд системи, що включає всі основні характеристики діяльності банку та враховує різні підходи до управління банком, кредитну та депозитну політику. До того ж модель враховує комерційний ризик й, таким чином, відображає ринкову або реальну вартість активів та капіталу, що дозволяє зробити більш адекватну оцінку реального стану банку.

Якісний й кількісний аналіз при порівнянні розрахункових та фактичних даних, отриманих в ЦФ АКБ “Прем'ербанк” підтверджують адекватність розробленої моделі при порівняно високій точності розрахунків.

При аналізі стійкості системи, яка застосовується в теорії автоматичного керування, визначено, що система є нестійкою та незамкнутою. Незамкнутість системи приводить до неспроможності оцінки її стійкості за допомогою методів, розроблених у першу чергу для замкнутих систем. Запропоновано інший метод оцінки стійкості банку, заснований на аналізі капіталу банку.

Розроблено методику оцінки чутливості коефіцієнтів, що дозволяє виділити фактори, які мають найбільший вплив на змінні моделі.

Для оцінки фінансового стану та стійкості банку визначена система показників, що характеризують діяльність банку. Використовуючи показники і коефіцієнти моделі, можливо розрахувати деякі компоненти оцінки ліквідності, достатності капіталу, якості активів та прибутковості банку.

Продемонстровано використання моделі для сценарного аналізу стану активів і пасивів. Це дозволило оцінити можливі наслідки прогнозних варіантів розвитку фінансової системи України для фінансового стану банку, а також аналізувати можливі стратегії розвитку банку. Проведений аналіз дозволяє визначити найбільш ефективну політику управління активами і пасивами, яка характеризується досить високим прибутком, фінансовою стійкістю банку, та враховує можливі зміни зовнішнього середовища.

Використання моделі дозволяє значно збільшити прибутковість активів за рахунок створення оптимальної структури активів і пасивів та більш ефективного розподілу наявних коштів.

Можливість простої адаптації моделі до різних змін зовнішнього середовища і внутрішньої політики банку дозволяє використовувати її для середньострокового прогнозування розвитку банку.