Моделювання процесів управління інвестиційною компанією в умовах нестабільного економічного середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

міністерство освіти України

Донецький державний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Моделювання процесів управління інвестиційною компанією в умовах нестабільного економічного середовища

Спеціальність: Економіко-математичне моделювання

Гриб Вадим Валентинович

Донецьк, 1999 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У процесі становлення на Україні ринку цінних паперів з'явилося багато зовсім нехарактерних для нашої економіки елементів і механізмів роботи на цьому ринку. Одним з таких елементів, що виникли на фондовому ринку України, стали фінансові посередники: інвестиційні фонди і компанії, що стали тим початковим буфером, який сприяв залученню в економіку спочатку коштів, а потім і приватизаційних засобів громадян України.

Дослідження результатів функціонування багатьох вітчизняних фінансових інститутів протягом останніх років показали низький професійний рівень менеджменту інвестиційних фондів і компаній. Це пояснюється відсутністю досвіду роботи таких фінансових інститутів, унаслідок дуже короткого терміну їх існування. Вони з'явилися фактично одночасно з набуттям Україною незалежності. Інвестиційні фонди і компанії порівняно з іншими фінансовими інститутами мають свою специфіку, що потрібно для забезпечення їх ефективного функціонування, ретельного вивчення принципів і методів їх роботи з урахуванням використання досвіду розвинутих країн світу.

Нестабільність функціонування інвестиційних фондів і компаній є наслідком нестабільності економіки в цілому, що обумовлено неплатоспроможністю багатьох господарчих суб'єктів і складністю в одержанні повної, точної і достовірної фінансової інформації. Труднощі у визначенні точних значень прибутковості цінних паперів, торгівля якими є одним з основних видів діяльності фінансових інститутів, не дає можливості сформувати оптимальний портфель цінних паперів, що веде до зниження ефективності роботи інвестиційних фондів і компаній.

Відсутність теоретичної основи формування і управління інвестиційними компаніями (ІК), алгоритмічного і програмного забезпечення визначає актуальність дослідження проблем управління інвестиційною компанією на основі застосування нових досягнень в області моделювання економічних систем, застосування для цих цілей економіко-математичних методів та інформаційних технологій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано за матеріалами держбюджетної теми ДонДУ “Господарський механізм виробничих систем” (номер держреєстрації - 01920005513).

Предметом дослідження є моделювання процесів управління фінансовими інститутами в сучасних умовах переходу до ринкової економіки.

Об'єктом дослідження є процеси управління фінансовими ресурсами інвестиційної компанії.

Основні результати дослідження отримано при дослідженні процесів управління фінансовими ресурсами інвестиційної компанії “ТЕКТ” (м. Київ).

Мета і задачі дослідження. Метою представленої дисертаційної роботи є розробка системи управління інвестиційною компанією шляхом синтезу економіко-математичних моделей, спрямованих на оптимальне управління фінансовими ресурсами інвестиційної компанії в умовах нестабільного економічного середовища.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлено і вирішено такі задачі:

- досліджено проблеми і принципи функціонування інвестиційних фондів і компаній в Україні;

- проведено аналіз існуючих методів управління у фінансових інститутах;

- визначено основні напрямки стратегічного й оперативного управління інвестиційною компанією в умовах нестабільного економічного середовища;

- розроблено моделі управління фінансовими ресурсами інвестиційної компанії з урахуванням невизначеності та ризику;

- проаналізовано методи рішення стохастичної моделі роботи інвестиційної компанії.

Теоретичною і методологічною основою є роботи вітчизняних і закордонних авторів в області управління інвестиціями, прийняття рішень, моделювання в умовах невизначеності.

Наукова новизна отриманих результатів. У роботі виконано постановку і вирішення задачі формування оптимального портфеля цінних паперів інвестиційної компанії з урахуванням термінів повернення інвестицій. При цьому отримано такі нові наукові результати, що мають вирішальне значення для удосконалення системи управління інвестиційними компаніями:

- концепція формування портфельної стратегії, яка побудована на принципах адаптивного управління та яка запезпечує ефективне використання усіх видів інвестиційних ресурсів;

- узагальнено модель стратегічного управління фінансовими ресурсами інвестиційної компанії в умовах нестабільного економічного середовища, що дозволяє розробляти гнучкі стратегії формування інвестиційного портфеля;

- модель управління фінансовими ресурсами інвестиційною компанією, що враховує випадковість значень майбутніх показників прибутковості фінансових інструментів та дозволяє здійснити стратегічне управління інвестиційною компанією;

- модель формування портфелю цінних паперів, яку побудовано на основі використання теорії нечітких множин та забезпечує встановлення ефективних розмірів інвестування;

- модель оперативного управління портфелем цінних паперів інвестиційною компанією, що забезпечує інвестиційної компанії швидку реакцію на зміну в ринку цінних паперів.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що теоретичні розробки, наведені в роботі, реалізовано в інвестиційній компанії “ТЕКТ” (м. Київ). На основі даних фінансової звітності про діяльність цієї компанії реалізовано стохастичну модель управління фінансовими ресурсами. На основі отриманих результатів розраховано ефективність моделі і запропоновано напрямки щодо удосконалення інвестиційної стратегії та існуючих методів управління з метою підвищення ефективності роботи інвестиційної компанії.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на наукових семінарах кафедри економічної кібернетики Донецького державного університету Міністерства освіти України (м. Донецьк).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 4.25 друкованих аркушів, із яких автору належить 2.2 друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертації. Мета, об'єкт і методологія дослідження визначили логіку побудови дисертаційної роботи - від аналізу принципів діяльності інвестиційних фондів і компаній до формування системи економіко-математичних моделей роботи цих фінансових інститутів, що забезпечують управління їхнім стабільним функціонуванням.

Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку літератури з 116 найменувань, містить 6 таблиць, 3 рисунки, 8 додатків і викладена на 162 сторінках машинописного тексту.

2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ дисертаційної РОБОТИ

Аналіз місця фінансових інститутів у реструктуризації економіки України.

Інвестиційні фонди і компанії призначено для стимулювання в Україні нових інвестицій у конкурентні галузі і підприємства та для обслуговування процесу приватизації державних підприємств. Але в Україні сама ідея приватизації виходила не з необхідності притягнення інвестиційних ресурсів в економіку, а з необхідності відновити соціальну справедливість шляхом передачі “формально загальнонародної власності” населенню. Тому концепція створення інвестиційних фондів і компаній ставилася в залежність від дрібних інвесторів, що бажають не стільки інвестувати свої заощадження в економіку, скільки одержати максимальну вигоду від використання свого права на частину в існуючій і часто не найефективнішій державній власності. Дрібні інвестори вибирають інвестиційну компанію не для того, щоб знизити ризик інвестицій у нові галузі господарства, що ростуть, і збільшити можливість прибутку від таких інвестицій, а як власники приватизаційних чеків зобов'язують інвестиційні компанії принести прибуток, еквівалентний навіть не загальній середній рентабельності господарства, а значно вищий.

В силу вищесказаного велике значення має удосконалення методів регулювання діяльності фінансових інститутів, зокрема інвестиційних компаній, із метою зміцнення фондового ринку і стабілізації інвестиційного процесу в Україні.

Проблеми формування інвестиційних ресурсів фондів і компаній.

Процес формування і розміщення ресурсів інвестиційних фондів і компаній обумовлено встановленою українським законодавством організаційно - правовою формою існування цих інституціональних інвесторів. Він починається з формування статутного фонду закритого акціонерного товариства шляхом обміну засобів засновників на акції даного інвестиційного фонду.

Проте сформований статутний фонд подає лише невеличку частину інвестиційних ресурсів фонду і є відправною точкою в процесі формування засобів інвестиційного фонду.

Після формування початкового капіталу (повної оплати засновниками акцій) до процесу акумулювання інвестиційних ресурсів підключається особлива категорія співвласників активів інвестиційного фонду - його учасники, які є основним джерелом засобів фонду, що обмінюються ними на особливу категорію цінних паперів - інвестиційні сертифікати. При цьому орієнтовні обсяги притягнення ресурсів учасників залежать від розміру засобів, внесених у статутний фонд засновниками - акціонерами.

Концепція адаптивного управління інвестиційною компанією.

Інвестиційна компанія, як і інші фінансові інститути, є складною економічною системою.

І, як будь-яка складна економічна система, інвестиційна компанія має потребу в старанно організованому й ефективному управлінні. Під управлінням в інвестиційній компанії слід розуміти процес, сутність якого можна визначити як вироблення керуючих впливів з боку керуючого органа компанії, спрямованих безпосередньо на інвестиційний процес для досягнення поставлених перед інвестиційною компанією цілей і задач.

Першочерговим етапом у процесі управління інвестиційною компанією є вироблення інвестиційної стратегії. Інвестиційна стратегія компанії базується на поняттях цілей і обмежень. Будь-яку задачу вибору найбільш ефективних інвестицій може бути раціонально вирішено на основі попереднього чіткого формулювання мети. Що стосується обмежень, то вони, як правило, диктуються ринком.

Тому в умовах нестабільності на ринку цінних паперів в інвестиційній компанії виникає необхідність достатньо частого коригування інвестиційної стратегії з урахуванням зовнішніх впливів. Коригування інвестиційної стратегії з найменшими витратами без погіршення показників ефективності можна забезпечити, використовуючи систему адаптивного управління інвестиційною компанією.

Концепція адаптивного управління інвестиційною компанією характеризується такими положеннями:

- підвищення надійності показників функціонування інвестиційної компанії (під надійністю показника розуміється імовірність його стабільності);

- глибоке вивчення механізму й умов реалізації стратегічних планів за попередні періоди й організація навчання системи стратегічного управління;

- активна участь спеціалістів у формуванні стратегічного плану (реалізація принципів інтерактивного стратегічного управління);

- організація механізму коригування стратегії при зміні умов її реалізації.

Адаптивне стратегічне управління визначається двома видами адаптації: пасивна й активна стратегічна адаптація.

Пасивна адаптація в системі адаптивного стратегічного планування представляє собою адаптивні якості стратегії, що закладаються при її формуванні (ефект антисипації). Це означає, що адаптивні якості резервуються в стратегічному плані у формі області маневрування стратегічного плану. Адаптивні якості стратегії того чи іншого ступеня визначають найбільш ефективну реакцію інвестиційної компанії на зміну умов реалізації стратегічного плану.

Активна адаптація - це механізм реалізації адаптивних якостей стратегічного плану, що базується на потенційних можливостях пасивної адаптації. Активна адаптація реалізується через механізм регулювання в процесі коригування стратегії.

Таким чином, адаптивне стратегічне управління є процес, заснований на реалізації моделей формування оптимального стратегічного плану, що володіє адаптивними якостями, і реалізації адаптивних якостей стратегічного плану. У блоці (ВС) здійснюється вироблення інвестиційної стратегії на основі цілей і обмежень діяльності ІК, а також можливостей, наданих ринком. Ці можливості оцінюються в блоці аналізу інвестицій (АІ): аналіз ринку в цілому, його сегментів і окремих цінних паперів. У блоці формування інвестиційного портфеля (ФП) здійснюється рішення задачі добору об'єктів інвестування. У блоці (УА) реалізується управління активами. У блоці (ОЕ) реалізується оцінка ефективності інвестиційної діяльності ІК. Блок адаптації, тобто коригування інвестиційної стратегії (КС) є головним у даній схемі, тому що в ньому реалізується концепція адаптивного управління ІК.

Одним із найбільш важливих етапів управління інвестиційною діяльністю є управління інвестиційним портфелем. Розрізняють два підходи до управління інвестиційним портфелем: активний і пасивний.

Активна тактика припускає, з одного боку, пильне відслідження і придбання найбільше ефективних цінних паперів, а з іншого боку - максимально швидкий захист від низькоприбуткових активів. Такій тактиці відповідає специфічний метод активного керування - свопінг, що означає постійний обмін та ротацію цінних паперів через фінансовий ринок.

Пасивне управління засноване на уявленні, що ринок достатньо ефективний для досягнення успіху у виборі цінних паперів або в урахуванні часу. Суть пасивної тактики складається в створенні добре диверсифікованих портфелів із заздалегідь визначеним рівнем ризику і тривалому утриманні портфеля в незмінному стані.

В залежності від обраного підходу застосовуються ті або інші методи управління інвестиційним портфелем.

Узагальнена модель стратегічного управління інвестиційною компанією.

Інвестиційна компанія знаходиться в постійній взаємодії з зовнішнім середовищем. З одного боку, вона залучає з зовнішнього середовища вільні фінансові ресурси, з іншого боку - інвестує ці ресурси в різноманітні цінні папери (наприклад, акції підприємств). Таким чином, діяльність інвестиційної компанії представляє собою узгоджений у часі потік фінансових ресурсів, що створює контур із позитивними і негативними зворотними зв'язками;отже, інвестиційна компанія є незамкнутою системою, що пояснюється двосторонньою взаємодією з навколишнім середовищем.

Якість незамкнутості є необхідною з двох причин: по-перше, безупинне виживання інвестиційної компанії залежить від її спроможності забезпечити надходження ресурсів із зовнішнього середовища, а по-друге, вкладення притягнутих засобів у різноманітні фінансові інструменти забезпечує одержання максимального прибутку, що також сприяє розвитку ринку цінних паперів і в цілому позитивно впливає на економіку.

Інвестиційна компанія працює з чотирма потоками коштів:

- залучення фінансових ресурсів;

- вкладення цих ресурсів у цінні папери;

- одержання прибутків від цінних паперів;

- погашення зобов'язань (пасивів).

Інформацію про фінансові потоки покладено в основу побудови моделі стратегічного управління фінансовими ресурсами інвестиційної компанії.

Процес прийняття рішень про вкладення засобів у прибуткові активи в моделі розглядається як дискретний, у якому змінні змінюються тільки в окремі моменти часу, що називаються надалі стадіями інвестиційного процесу. Нехай цей процес розглядається протягом деякого відрізку часу [О,Т], що розбивається на n інтервалів, тривалість кожного з них дорівнює . Отже:

n * = T

Де:

є одиницею виміру часу, що змінюється дискретно.

На підставі зроблених вище припущень і позначень побудуємо математичну модель роботи інвестиційної компанії:

(1)

(2)

(3)

(4)

(5)

(6)

Де:

- загальне число видів активів, у які відбувається інвестування;

- інвестування зі знову залучених ресурсів;

- реінвестування, тобто інвестування в якийсь конкретний актив не може відбуватися з декількох джерел (залучення або реінвестування). Воно не може здійснюватися частково зі знову притягнутих засобів і активів, що повернулися. Дійсно, залучення засобів із різноманітних джерел установлює різноманітні терміни погашення зобов'язань по ним, тому що вони визначаються бажаннями вкладників. Інвестування ж засобів із різноманітних джерел в один актив зрівнює ці терміни і може призвести до невчасності виплат по цих зобов'язаннях.

Проте з цього твердження не випливає протилежне. Інакше кажучи, з одного джерела може відбуватися інвестування в різноманітні цінні папери, але в один вид цінних паперів не може відбуватися інвестування з декількох джерел. Дійсно, розташовуючи засоби одного вкладника (або декількох вкладників, консолідованих по термінах вкладення), інвестиційна компанія може розпоряджатися ними таким чином, щоб співвіднести час повернення інвестицій із термінами погашення зобов'язань. Індекс i при L_i показує, що число інвестиційних напрямків на кожному етапі може бути різноманітним і залежить від пропозицій на ринку цінних паперів.

Цільова функція (1) визначає максимізацію прибутку інвестиційної компанії, отриманого від вкладення засобів у різноманітні цінні папери за відрахуванням витрат, пов'язаних із виплатою відсотків і дивідендів по зобов'язаннях перед інвесторами.

Обмеження (2) показує, що залучені ресурси інвестиційної компанії розподіляються на вкладення в активи і на погашення поточних вимог.

Обмеження (3) відображає вкладення засобів в активи: частина засобів залучається на даному етапі, а частина засобів реінвестується з прибутку.

Обмеження (4) показує напрямки використання прибутку, отриманого від інвестування: частина йде на погашення поточних пасивів, а частина знову реінвестується в активи.

Обмеження (5) вимагає, щоб усі поточні зобов'язання були вчасно погашені. Засоби на погашення зобов'язань беруться як із прибутку, так і зі знову залучених засобів.

Обмеження (6) є умовою невід'ємності змінних.

Функція C_lij(y) виражає прибуток інвестиційної компанії від розміщення засобів y в прибуткові активи. Цей прибуток може бути отриманий у вигляді дивідендів, якщо вкладення відбувається в акції, або ж у вигляді відсотків, якщо вкладення відбувається в облігації або інші боргові цінні папери.

Функція C'_ij(R) означає витрати інвестиційної компанії, що виникли в результаті залучення засобів R і накладні витрати в зв'язку з обслуговуванням інвестиційного процесу.

У найпростішому лінійному випадку, коли нарахування відсотків здійснюється за формулою складних відсотків, функції C_lij(y) і C'_ij(R) мають вигляд:

Де:

n - число періодів, що знаходяться в інтервалі часу (i,j);

h_i - ціна продажу ресурсів, що діє на момент часу i та виражена в річних відсотках;

h'_i - ціна залучення ресурсів, що діє на момент часу i та виражена в річних відсотках;

S - накладні витрати.

Таким чином, сформульована задача управління активами і пасивами інвестиційної компанії (1)-(6) являє собою задачу лінійного програмування, для рішення якої можуть бути запропоновані широко відомі методи.

Будь-яка економіко-математична модель містить керовані і некеровані параметри. Керовані параметри (змінні) визначаються в результаті вирішення задачі, за допомогою якої формулюється модель. Некеровані параметри (вхідна інформація) задаються. Вони описують зовнішні і внутрішні характеристики системи, що моделюється. Некеровані параметри не змінюються в процесі рішення задачі. У моделі (1)-(6) некерованими параметрами є розмір прибутковості від інвестування в цінні папери C_lij(y) і сума залучених на i-м етапі засобів вкладників R_ij. Через те, що ці розміри залежать від стану фондового ринку і від пропозиції інвесторів, ці параметри є випадковими. Ця обставина підкреслюється шляхом вказування на залежність цих параметрів від .

Таким чином, є випадкові розміри C_lij(y,) і R_ij(), підставивши які у детерміновану модель (1)-(6), одержимо:

(7)

У загальному випадку задача має вигляд:

(8)

(9)

(10)

(11)

(12)

(13)

Де:

М - знак математичного очікування.

Через те, що дана задача є багатоетапною, тобто необхідно визначати структуру оптимального портфеля цінних паперів на кожному етапі залучення фінансових ресурсів, рішення даної задачі може бути отримане за допомогою методу стохастичних квазіградієнтів.

Модель формування портфеля цінних паперів на основі використання теорії нечітких множин.

Як стратегічна ціль функціонування інвестиційної компанії розглядається задача підвищення інвестиційної привабливості компанії для своїх вкладників. У зв'язку з цим будується математична модель, у якій критерієм оптимальності є своєчасне виконання зобов'язань перед вкладниками. Отже, нехай m - множина варіантів напрямків інвестування коштів інвесторів r_i, R, i=1,…,n. Кожний y_j об'єднує в собі множину варіантів абсолютно схожих між собою у терміні повернення, прибутковості і ступеню ризику інвестицій, а кожний r_i об'єднує в собі кількість інвесторів, у яких збігаються бажання з терміну повернення їхніх коштів. Внаслідок цього можна кожній коаліції інвесторів поставити у відповідність бажаний термін повернення засобів i=1,…,n. Тоді кожному варіанту напрямку інвестування (надалі будемо називати варіантом інвестиційному проекту) можна поставити у відповідність термін повернення інвестицій j=1,…,m. Розіб'ємо множину інвестиційних проектів Y на k підмножин. Інвестиційні проекти об'єднуються в дані підмножини за принципом однакового рівня прибутковості або ступеня ризику. Таким чином, першочерговою метою інвестиційної компанії є задоволення бажань інвесторів з терміну повернення коштів. Другорядною метою інвестиційної компанії є максимізація прибутку від інвестування. З цього випливає, що функція цілі повинна максимізувати загальну корисність для інвесторів з термінів повернення засобів. Введемо функцію належності _R(V) того чи іншого інвестиційного проекту, що виражає ступінь надання переваги інвестором даного проекту. Значення функції “переваги” змінюється в інтервалі [0,1]. Воно буде дорівнювати 1, якщо терміни вкладення засобів інвестора і терміни повернення інвестицій збігаються, або останні менше перших. Якщо ж терміни повернення інвестицій перевищують бажані терміни повернення засобів інвестора, то значення функції “переваги” буде меншим за 1. І чим більше ця різниця в термінах, тим менше значення цієї функції.

Побудуємо матрицю функцій належності (переваги) i-м інвестором j-го інвестиційного проекту:

Таблиця 1. - Матриця функцій належності:

Y

Yk1

Yks

Ykm

R

y1

yj

…

yk1

y1

yj

…

yks

y1

yj

…

ykm

r1

1(1)

1(j)

…

1(k1)

1(1)

1(j)

…

1(kS)

1(1)

1(j)

…

1(km)

ri

i(1)

i(j)

…

i(k1)

i(1)

i(j)

…

i(kS)

i(1)

i(j)

…

i(km)

…

…

…

…

…

…

…

…

…

…

…

…

…

rn

n(1)

n(j)

…

n(k1)

n(1)

n(j)

…

n(kS)

n(1)

n(j)

…

n(km)

Рядки даної таблиці являють собою обмеження задачі. Тоді метою задачі є вибір найкращого варіанта інвестиційного проекту в кожній з підмножин Y_ks. Сукупність найкращих варіантів у кожній підмножині буде вирішенням задачі задоволення бажань інвесторів з термінів повернення коштів. Процес рішення даної задачі можна розбити на такі етапи:

Провадиться перетинання обмежень (рядків матриці) R_i у кожній з підмножин Y_ks:

j=1,…,k_S

У результаті цієї операції отримаємо вектор D_S=(d₁,d₂,…,d_j,…,d_ks), який складається із мінімальних функцій переваги для кожного інвестиційного проекту в кожній з підмножин Y_ks.

З отриманого вектора D_S функцій належності (переваги) вибирається максимальний елемент у кожній з підмножин:

Y_ks / d = max{D_S}

Таким чином, вибирається найкращий варіант інвестиційного проекту в кожній з підмножин Y_ks.

Провадиться об'єднання d, s=1,…,m найкращих варіантів із кожної підмножини Y_ks. Таким чином, отримаємо вектор D=(d1,…,d_S,…,d_m), який складається із максимальних елементів цих підмножин. Загальний вид рішення даної задачі можна записати у такому вигляді:

(14)

Результатом рішення даної моделі є вектор D=(d₁,…,d_S,…,d_m), який складається з найкращих варіантів інвестування грошових засобів, тобто цей вектор представляє собою інвестиційний портфель. Найкращим варіантом інвестування в кожній підмножині вважається той варіант, вибір якого задовольняє загальним інтересам інвесторів з термінів повернення коштів. При цьому мета максимізації прибутку інвестиційної компанії постає на друге місце.

Модель оперативного управління інвестиційною компанією.

Не менш важливим для фінансових посередників є здійснення ефективного оперативного управління. На відміну від стратегічного управління, що спрямоване на забезпечення життєздатності компанії, а також підвищення інвестиційної привабливості для вкладників, що сприяє збільшенню обсягів фінансових ресурсів, які залучаються, і розширенню своєї діяльності на фондовому ринку, оперативне управління інвестиційною компанією ставить своєю метою досягнення поточних цілей. Основними цілями оперативного управління є одержання прибутку від операцій із цінними паперами, підтримка ліквідності власних активів.

Об'єктом оперативного управління є короткострокові вкладення в різноманітні фінансові активи, що, як правило, не є високоприбутковими. Щоб максимізувати прибуток, керівництво компанії найчастіше вкладає кошти в більш ризиковані цінні папери.

Через те, що в сучасних умовах економічної нестабільності тактика інвестування в ризиковані активи може призвести до негативних наслідків, основною задачею оперативного управління інвестиційною компанією є мінімізація ризику неотримання очікуваного прибутку. Тому при виборі критерію оптимальності математичної моделі оперативного управління інвестиційним портфелем компанії задача мінімізації ризику є визначальною.

Побудуємо математичну модель оперативного управління інвестиційної компанії, метою якої є мінімізація загального ризику зміни прибутковості цінних паперів для інвестиційної компанії в процесі багатоетапного інвестування в різноманітні активи.

Нехай y_tmj - сума коштів, що інвестуються в j-й актив (j=1,…,n), та залучаються на t-му етапі з умовою повернення засобів на m-м (m>t) етапі. Змінна a_tm виражає суму коштів, що реінвестується на t-том етапі з умовою повернення в період m. Величина c_tmj - показник прибутковості j-го активу в різні періоди часу. Припустимо, що очікуване значення c_j може приблизно бути рівним середньому за період:

Де:

t=1,2,...,T-1.

Різниця між c_j і c_tmj може бути виражена як:

r_tmj = c_tmj - c_j

І представляє собою відхилення величини прибутковості, що спостерігається, від очікуваної.

Загальна кількість засобів вкладників що залучаються на t-м етапі з умовою повернення на m-том етапі подано змінною R_tm. Величина R_kt виражає суму залучених на k-му (k<t) етапі засобів вкладників з умовою повернення в поточному періоді t. Коефіцієнт являє собою мінімальну норму прибутку, що встановлюється з урахуванням покриття вартості залучення коштів, а u_j - максимальна сума, яку можна інвестувати в j-й актив.

Тоді цільова функція задачі має такий вигляд:

(15)

При обмеженнях:

(16)

(17)

(18)

Цільова функція (15) моделі мінімизує сумарний ризик, виражений у вигляді відхилень показників прибутковості цінних паперів від середнього значення, де вираження, що знаходиться під знаком модулю, означає абсолютний розмір ризику.

Обмеження (16) показує, із яких джерел інвестуються кошти у фінансові активи. Як очевидно з моделі, цими джерелами є залучені на поточному етапі кошти вкладників, а також сума повернених з фінансовим результатом (прибутком) інвестованих раніше засобів, повернення яких передбачається на етапі пізніше поточного.

Обмеження (17) показує напрямки використання повернених раніше інвестованих коштів. Відповідно до моделі, частина цих засобів йде на погашення зобов'язань перед вкладниками, а що залишилися - знову реінвестуються у фінансові активи. Дане обмеження вимагає, щоб прибуток від інвестиційної діяльності компанії перевищував суму, яка підлягає виплаті своїм вкладникам, що включає розмір залучених засобів і вартість цього залучення.

Обмеження (18) не дозволяє інвестувати в один актив засобів більше, ніж u_j, що є найважливішою умовою здійснення диверсифікації.

Таким чином, наведена модель дозволяє сформувати оптимальний портфель цінних паперів інвестиційної компанії з мінімальним для неї ризиком зміни прибутковості фінансових активів.

ВИСНОВКИ дисертаційної РОБОТИ

Проведене комплексне дослідження закономірностей, принципів і проблем функціонування фінансових інститутів в Україні відповідно до поставленої мети і задачі дозволило одержати такі результати:

- на основі вивчення вітчизняної і зарубіжної літератури проведено аналіз існуючих методів управління у фінансових інститутах та зроблено узагальнення, що дозволяють розробити концепцію адаптивного управління інвестиційною компанією і побудувати моделі стратегічного й оперативного управління її фінансовими ресурсами;

- визначено основні напрямки стратегічного й оперативного управління інвестиційною компанією в умовах нестабільного середовища;

- розроблено концепцію формування портфельної стратегії, побудованої на принципах адаптивного управління з метою ефективного використання усіх видів інвестиційних ресурсів;

- синтезовано узагальнену модель стратегічного управління інвестиційної компанії з урахуванням умов нестабільного економічного середовища, що дозволяє розробляти гнучкі стратегії формування інвестиційного портфеля;

- здійснено моделювання процесів управління інвестиційною компанією з урахуванням випадковості значень майбутніх показників прибутковості фінансових інструментів, що дозволяє здійснити стратегічне керування інвестиційною компанією;

- розроблено модель формування портфелю цінних паперів на основі використання теорії нечітких множин, що спрямована на встановлення ефективних розмірів інвестування;

- реалізовано модель стратегічного управління фінансовими ресурсами інвестиційної компанії на прикладі ІК АТ “ТЕКТ”, отримано розрахункові результати, визначено ефективність застосування адаптивного підходу;

- синтезовано модель оперативного управління фінансовими ресурсами інвестиційної компанії з урахуванням ризику і проведено аналіз її чутливості;

- економічна ефективність від упровадження результатів дисертації склала 1250 тис. гривень у цінах на 1 вересня 1999 року.

список опублікованих автором робіт за темою дисертації

1. Гриб В.В. Расширенная модель работы инвестиционной компании // Вестник ДонГУ. - Донецк: ДонГУ, 1999. - Сер. В. - №1. - С. 119-123 (0.32 д. а.).

2. Гриб В.В. Концепция адаптивного управления инвестиционной компанией // Труды IV-й Всеукраинской конференции по проблемам экономической кибернетики. - Желтые воды, май 1999. - С. 14-17 (0.25 д. а.).

3. Гриб В.В., Петренко В.Л., Рябцев А.В. Применение теории расплывчатых множеств для моделирования работы инвестиционной компании // Модели управления в рыночной экономике: Сборник научных трудов. - Донецк: ДонГУ, 1999, Вып. 2. - С. 64-70 (0.43 д. а.). Пошукачем розроблено модель формування портфеля цінних паперів інвестиційної компанії, яка враховує терміни залучення и повернення фінансових ресурсів і дозволяє підвищити інвестиційну привабливість для вкладників.

4. Гриб В.В., Лысенко Ю.Г., Петренко В.Л., Пономаренко О.Н. Моделирование процесса принятия решений при выборе инвестиционного портфеля // Новое в экономической кибернетике: Сб. науч. ст. - Донецк: ДонГУ, 1999. - №2. - С. 4-28 (1.56 д. а.). Пошукачу належить комплекс моделей формування оптимального інвестиційного портфелю, які враховують принцип багатокритеріальності оцінки інвестиційних інструментів та ступінь схильності інвестора до ризику і дозволяють знайти оптімум на перетині ефективної та компромісної множин.

5. Пономаренко О.Н., Гриб В.В. Модель ограничения удовлетворительного уровня риска при выборе оптимального портфеля производственных стратегий и инвестиций // Новое в экономической кибернетике: Сб. науч. ст. - Донецк: ДонГУ, 1999. - №3. - С. 9-23 (1 д. а.). Пошукачем синтезовано модель оптимізації структури інвестиційного портфеля та виробничої програми одночасно, яка дозволяє максимізувати ймовірність досягнення задовільного рівня ефективності власного капіталу та зберігати платоспроможність інвестора. економічний математичний прибуток

Егоров П.В., Гриб В.В., Рябцев А.В., Сапрыкин Д.В. Задачи формирования портфеля ценных бумаг инвестиционной компании с учетом риска и анализ ее чувствительноти // Финансы, учет, банки: Сб. науч. трудов, Донецк: ДонГУ, 1999. - С. 3-14 (0.75 д. а.). Пошукачем розроблено модель оперативного управління інвестиційною компанією, яка спрямована на мінімізацію загального ризику зміни прибутковості цінних паперів для інвестиційної компанії в процесі багатоетапного інвестування в різноманітні активи.

Размещено на Allbest.ru