Прогнозування прибутку на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прогнозування прибутку на підприємстві

Прогнозування економічних процесів, що відбуваються в ринковій економіці, для якої притаманні постійні кардинальні, динамічні зміни та високий ступінь невизначеності, є основою ефективної діяльності суб'єктів господарювання. Прогнозування прибутку як основного стимулу діяльності господарської організації відноситься до найбільш складних і недостатньо досліджених проблем фінансового планування.

Спираючись на вимоги системного підходу до управління складними економіко-виробничими системами, виділимо основні складові компоненти системи управління прибутком, що у разі моделювання можуть розглядатись як етапи вирішення проблеми:

1. Наявність мети і її формування як оптимізація доходів власників. Реалізація мети потребує застосування спеціальних формальних підходів. Зважаючи на це, конкретизуємо задачі:

1.1. Спираючись на наявні і потенційно реальні ресурси підприємства, спробувати оптимізувати обcяги можливого прибутку.

1.2. Врахування необхідної відповідності між обсягом прибутку, що планується і можливим ступенем ризику, пов'язаного з ним, оскільки відносини цих параметрів є лінійними.

1.3. Вибір відповідного методу прогнозування з урахуванням чинника часу (проект на підставі минулого не завжди реалізується у майбутньому).

1.4. Забезпечення прибутку високої якості. Тобто, потенціал зростання повинен бути реалізований за рахунок операційної діяльності і реального інвестування чистого прибутку, що створює перспективи розвитку підприємства.

1.5. Наявність принципу альтернативності в процедурах розробки системи прийняття рішень.

1.6. Передбачуваність і створення умов для збільшення ринкової вартості підприємства, що визначається рівнем капіталізації прибутку.

2. До узагальнених механізмів регулювання в системі управління прибутком відноситься:

2.1. Державне регулювання.

2.2. Комплекс ринкових механізмів регулювання.

2.3. Комплекс внутрішніх механізмів регулювання прибутку.

2.4. Система конкретних методів і заходів регулювання та управління - фінансово-економічні розрахунки, статистичні методи, економіко-математичні методи.

3. Організаційне забезпечення управління прибутком визначається наявністю внутрішніх структурних підрозділів з функціями розробки та реалізації управлінських рішень. Повинні бути сформовані центри відповідальності: витрат, доходу, прибутку, інвестицій.

4. Формування центру інформаційного забезпечення управління прибутком.

5. Визначення форм і методів аналізу ефективності системи управління прибутком.

6. Контролінг прибутку - система прийомів і заходів з контролю за виконанням плану прибутку підприємства. Існують певні вимоги до системи цього контролю:

6.1. Орієнтація на реалізацію розробленої на підприємстві політики управління прибутком.

6.2. Забезпечення багатоцільового характеру контролю прибутку.

6.3. Орієнтація контролю прибутку на кількісні значення параметрів.

Спираючись на наведені вимоги до організації контролю, виділяють такі етапи реалізації:

1. Визначення обсягу контролю, видів.

2. Встановлення системи пріоритетів показників, які контролюються.

3. Встановлення системи кількісних стандартів контролю.

4. Створення системи моніторингу показників, які використовуються для контролю.

5. Розробка системи алгоритмів дій, що усувають небажані відхилення у планах і стандартах.

Насамперед, варто зауважити, що підприємство самостійно розробляє план отримання прибутку, спираючись на договори і контракти, економічні нормативи, матеріали аналізу господарсько-фінансової діяльності у попередньому періоді.

Концепція, за якою планується провести аналіз описується на підставі системності. Створення системи планування прибутку включає такі взаємопов'язані процеси: визначення обсягу операційного прибутку і встановлення чинників впливу на цей обсяг; планування розподілу та використання прибутку.

Традиційними в цьому випадку вважаються такі методи і підходи:

· метод прямого рахунку;

· аналітичний і нормативний підходи,

· метод сумісного розрахунку.

Вимоги системності досліджень складних задач передбачають визначення поняття об'єкта досліджень, тому планування прибутку слід вважати складовою частиною фінансового планування на підприємстві, а за своїм змістом - це система заходів із забезпечення процесу формування та використання фінансових ресурсів у певних обсягах, які визначаються завданнями розвитку підприємства.

В основу функціонування такої системи покладено розрахунки планових величин обсягу випуску й реалізації продукції, її повної собівартості, цін, асортименту товарів і послуг. Тому без перебільшення можна стверджувати, що у плануванні прибутку беруть участь усі виробничі та функціональні підрозділи підприємства. Фінансові служби з урахуванням наявних резервів повинні активно впливати на процес розробки виробничих показників з метою досягнення їх максимальної узгодженості з планом прибутку.

Всебічна оцінка планування прибутку ґрунтується на чотирьох основних елементах: мета, об'єкти, строки та методи. На характер планування та управління прибутком значно впливає розмір підприємства, стадія його життєвого циклу, організаційно-правові форми діяльності та галузева специфіка.

Найважливішою метою планування прибутку є правильне визначення суми прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, яка визначає його можливості у фінансуванні розвитку виробничої, соціальної сфер, матеріального заохочення працівників. Розрахунок впливу на прибуток окремих чинників дозволяє збільшувати випуск продукції, знижувати витрати на її виробництво й реалізацію, підвищувати якість продукції. Крім того, як платник податків підприємець зацікавлений планувати величину податку на прибуток та суму авансових платежів, що сплачуються до бюджету в заздалегідь визначений термін. Звідси витікає важливість застосування прогнозного підходу і методів оцінки результатів прогнозування.

Короткострокове планування (термін планування прибутку - місяць, квартал, рік). Якщо ціни, заробітна плата відносно стабільні, то перспективнее планування охоплює термін 3-5 років. Воно є найбільш складним і потребує визначення системи довгострокових стратегічних цілей планування прибутку та шляхи досягнення визначених прогнозних показників. Загалом, планування процесу формування, розподілу та використання прибутку підприємства умовно поділяють на три основних етапи: прогнозування прибутку на декілька наступних років, поточне планування (один рік) і оперативне планування (місяць, квартал). В нестабільних економічних умовах термін перспективного планування не є досить тривалим і обмежується у середньому трьома роками.

Розробка системи прогнозування прибутку суб'єкта господарювання у довгостроковому періоді є основою для поточного і оперативного планування. У разі виявлення значних розбіжностей та з'ясування причин відхилень вносяться відповідні корективи у плани. Вихідними параметрами для всіх стадій планування є збалансованість політики планування прибутку з внутрішньою загальною фінансовою стратегією підприємства та її узгодженість із зовнішніми чинниками, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Отже, з одного боку необхідно враховувати планові обсяги виробництва, реалізації продукції виходячи з наявного потенціалу фінансових, виробничих і трудових ресурсів та системи розроблених на підприємстві норм і нормативів витрат цих ресурсів. З іншого - зміни системи податкових ставок, кон'юнктури сегментів ринку (товарного, фінансового) та прогноз економічного розвитку держави в цілому.

У наш час при плануванні на короткий період (квартал, місяць) використовується метод прямого рахунку. А річне та перспективне планування прибутку доцільно здійснювати за допомогою аналітичного методу. На практиці використовуються обидва методи.

Узагальнення вітчизняного досвіду планування прибутку на підприємствах дозволяє визначити особливості кожного з методів, їхні переваги та недоліки. Так, перший метод - прямого розрахунку - не потребує вибору різноманітних варіантів і є простим технічно. Обов'язковими умовами його застосування мають бути стабільні ціни та незмінні витрати протягом періоду планування, а також невелика кількість найменувань виробів і послуг, які пропонуються підприємством. Цей метод був основним у системі директивного планування на підприємстві, але й тепер може бути досить точним для розрахунків у короткостроковому періоді.

Метод прямого розрахунку. Суть даного методу полягає в тому, що маючи інформацію про обсяги виробництва товарів і послуг на плановий період, поточну ціну на цю продукцію та її повну собівартість, визначається прибуток на всю вироблену продукцію:

де ПТВ - прибуток на планований обсяг виробництва продукції; Ці - ринкова ціна і-ї продукції підприємства; n - кількість видів продукції; Сі - повна собівартість і-ї продукції за калькуляцією витрат; ВР - виручка від реалізації; Ср- повна собівартість реалізованої продукції у ринкових цінах.

На плановий обсяг виручки від реалізації (ВР) суттєво впливає величина залишків товарної продукції на початок і кінець планового періоду й сума товарної продукції, яку планується випустити:

де Пр - прибуток від реалізації продукції у визначеному періоді; П1, П2 - прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок і кінець визначеного періоду.

У такому випадку валовий прибуток становитиме:

де ЗП - нереалізовані прибутки після відрахування витрат; Пм - прибуток від реалізації майна.

Прибуток від реалізації розраховується за кожним видом продукції методом прямого рахунку асортиментного складу. Використовуючи «рівняння товарного балансу», підраховується різниця між плановим обсягом виручки від реалізації конкретної групи товарів та їхньою повною собівартістю.

Слід враховувати, що на момент планування залишки товарної продукції приймаються у розмірі фактичних складських залишків на останню звітну дату, яка, зрозуміло, не збігається з датою початку планового періоду. Ось чому прийнято обчислювати очікувані залишки продукції базового періоду. Крім того, зазначений вище метод планування прибутку не відображає того факту, що зростання питомої ваги товарів, відвантажених, але не сплачених у визначений строк, зменшує реальні надходження підприємства та погіршує його фінансовий стан. Вихід з цього становища підприємці вбачають у припиненні поставок продукції, а в багатьох випадках і її повернення з підприємств-боржників, застосування до них фінансових санкцій (пені, штрафів), передачі справи до арбітражного суду. Зменшити ризик неплатежів можливо завдяки ретельній перевірці фінансовою службою підприємства платоспроможності партнера, а також налагодженню постійного контролю за вчасністю розрахунків із покупцями за відвантажені товари.

Зауважимо, що метод прямого розрахунку відносно простим. Однак використовувати його слід в умовах стабільного економічного стану підприємства за наявності визначеного обсягу замовлень і цін на продукцію.

Аналітичні і нормативні підходи. Крім методу прямого рахунку, до відносно простих методів відносять метод екстраполяції і нормативний метод.

Також відомим методом планування прибутку є аналітичний або перевірочний. Використовувати цей метод рекомендується не за кожним ви-

дом товарної продукції, що випускається, а в цілому - для всієї продукції. Метод сприяє можливостям виявлення внутрішніх резервів зростання прибутку в процесі планування, що дозволяє виявляти й розраховувати вплив окремих чинників на планову величину прибутку.

Розрахунки прибутку аналітичним методом здійснюються або з урахуванням витрат на 1 грн. товарної продукції, або на підставі показника відсотка базової рентабельності.

В першому випадку маємо:

де ТП -товарна продукція в цінах ринку; Пк - прибуток на 1 грн товарної продукції.

У разі визначення загального обсягу планованого прибутку до суми прибутку від товарного випуску продукції додається прибуток від інших реалізацій і прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок і кінець визначеного періоду.

Щодо іншого підходу в реалізації аналітичного методу, то його сутність полягає у виявленні впливу рентабельності окремих видів продукції на розміри прибутку з урахуванням відсотка базової рентабельності.

Окрім вище визначених, у разі планування фінансових результатів найчастіше використовуються такі методи, як нормативний метод, балансовий метод, метод експертних оцінок, економіко-математичне моделювання, методи ситуаційного аналізу та прогнозування (метод оптимізації планових завдань).

Нормативний метод застосовується при плануванні грошових доходів і прибутку та ґрунтується на нормах витрачання сировини, матеріалів, палива, теплової і електроенергії на одиницю продукції, ставках і розцінках з оплати праці, ставках податків, ставках відрахувань до цільових фондів, нормах амортизації. Обсяги прибутку в цьому випадку визначаються на підставі встановленого підприємством відсотка рентабельності на всю продукцію, яка реалізується. Норма прибутків погоджується з замовником. Ефективність цього методу залежить від використання науково обґрунтованих норм і нормативних цін, тарифів, ставок, розцінок, затверджених відповідно до чинного законодавства.

Балансовий підхід дає змогу пов'язувати прогнозні витрати виробництва й обігу з валовим доходом і прибутком, за рахунок чого забезпечується збалансованість фінансових ресурсів підприємництва. Результати таких розрахунків відображуються у бізнес-плані, плані доходів і витрат.

Для господарюючих суб'єктів державної форми власності визначено порядок складання фінансового плану за такими розділами: джерела формування та надходження коштів і включення до плану такої статті доходів як асигнування з бюджету, у тому числі на державні капіталовкладення; приріст активів підприємства; повернення залучених коштів; витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів; покриття збитків минулих періодів. Для підприємств інших форм власності складання балансу доходів і видатків має рекомендаційний характер. Форму такого планування підприємство може обирати самостійно.

Фінансовий план пов'язаний із рухом фінансових ресурсів, процесом їх мобілізації та напрямами цільового використання коштів для виконання завдань соціально-економічного розвитку підприємства. Як правило, фінансовий план охоплює розрахунки доходів, видатків підприємства, його взаємовідносини з різними суб'єктами підприємницької діяльності - постачальниками, споживачами, страховими компаніями, кредиторами з приводу одержання позик від банків та інших фінансових установ і повернення й обслуговування боргів, а також фінансові платежі до бюджету та позабюджетних фондів, одержання від них коштів.

Основним завданням складання такого плану є виявлення й мобілізація

резервів збільшення прибутку, спрямованого на постійне вдосконалення матеріальної бази, впровадження досягнень науково-технічного прогресу на виробництві, соціальний розвиток, що в результаті зумовлює платоспроможність і фінансову стабільність підприємницьких структур. Цє стає можливим завдяки здійсненню контролю за раціональним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, визначенню шляхів ефективного капітального інвестування. Крім того, на кожному конкретному етапі розвитку підприємства вкрай важливим є чітке визначення пріоритетних напрямів використання коштів, розподілу витрат на капітальні та поточні.

Зауважимо, що на фінансовостійких підприємствах розрахунки планованого прибутку можуть відбуватися на підставі методу власного фінансування.

Послідовність розрахунків включає такі аналітичні процедури:

1. Розрахунки потреби у фінансуванні виробничого і соціального розвитку (на основі загального плану розвитку підприємства) без амортизаційних відрахувань .

2. Визначення питомої ваги прибутку на соціальний і виробничий розвиток у загальному обсязі чистого прибутку .

3. Визначення об'єму чистого прибутку, що забезпечує можливості власного фінансування.

4.Встановлюється питома вага чистого прибутку у загальному об'ємі прибутку на підставі фактичних даних звітного періоду.

5. Визначення загального об'єму валового прибутку, що забезпечує умови власного фінансування в продовж періоду прогнозування:

Такий підхід до планування прибутку активізує інвестиційну діяльність з метою оновлення виробничого потенціалу підприємства.

Удосконалення формування прибутку можливе за умови удосконалення елементів (параметрів), що складають процес формування і впливають на нього.

Розвиток підприємства тісно пов'язаний з опрацюванням та реалізацією

стратегії і тактики управління процесом формування та розподілу прибутку.

Удосконаленню формування прибутку на підприємстві сприяє виконання таких завдань на підприємстві: збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції, збільшення ціни реалізації продукції, скорочення витрат на виробництво продукції та структурні зрушення у продукції підприємства.

Усі перелічені резерви так чи інакше можуть бути реалізовані завдяки врахуванню відповідного чинника та конкретних шляхів, які реалізуються через впровадження тих чи інших заходів.

Варто підкреслити, що створення реально придатної для практичного використання системи пов'язане зі збором достовірної, актуальної інформації та вірної її інтерпретації. Збір такої інформації досить тривалий і складний. Особливість вітчизняної економічної системи, як уже зазначалося, полягає у тому, що економічні процеси, які відбуваються у нашій країні, не мають еволюційного характеру, і дані минулих років не використовуються для прогнозування на майбутнє, по-друге, багато економічних показників взагалі отримати неможливо. Тому виникають особливі труднощі, під час збирання необхідної інформації.

Вірно інтерпретувати зібрану інформацію можливо лише за умови її своєчасної обробки. Така обробка проведена нами з перспективою бути пов'язаною статистичним та економіко-математичним аналізом даних на комп'ютері.

прогнозування фінансування прибуток ресурс

Література

1. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 248 с.

2. Афитов Е.А. Планирование на предприятии - Мн., 2001. - 356 с.

3. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента: Учебн. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 528 с.

4. Болюх М.А., Бур чевський В.З., Гор баток М.І. Економічний аналіз: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 556 с.

5. Грабовецький Б.Є. Економічне прогнозування та планування: Монографія. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 188 с.

6. Гриньова В.М., оюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - К.: Знання-Прес, 2004. - 423 с.

7. Ефремов В.С. Стратегическое планирование в бизнес-системах. - М.: Финпресс, 2001. - 240 с.

Размещено на Allbest.ru