Роль інформаційних технологій у процесах інтеграції постачальників і споживачів у систему "витрати-випуск"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль інформаційних технологій у процесах інтеграції постачальників і споживачів у систему "витрати-випуск"

Національна економіка функціонує за принципом "витрати-випуск", що знаходить відображення у формі співвідношень (виробничих функціях) між матеріальними благами і трудовими ресурсами, які використовуються в матеріальному виробництві і кінцевим результатом. Незважаючи на те, що дана модель є в основному описовою, наукові досягнення представників класичної макромоделі сформували підґрунтя для подальших досліджень у сфері використання ресурсів національної економіки.

Модель «витрати-випуск», яка розкриває прямі та зворотні зв'язки між галузями, які свідчать про напрями і обсяги потоків товарів і послуг, відповідні пропорції формування суспільного продукту. На основі цих пропорцій визначаються коефіцієнти витрат чинників виробництва (капіталу, праці, природних ресурсів) на одиницю продукції у певній галузі (капіталомісткість, трудомісткість, фондомісткість та матеріаломісткість). Дана модель набула наукового і практичного значення. На даний час Держкомстат України здійснює розрахунок звітних таблиць «витрати-випуск», які відіграють роль інформаційної бази для аналізу ресурсоємності національної економіки.

Насамперед, для розкриття змісту поданого питання потрібно дати визначення таким категоріям, як технологія та інформаційна технологія. Отже, технологія - це комплекс наукових та інженерних знань, реалізованих у прийомах праці, наборах матеріальних, технічних, енергетичних, трудових факторів виробництва, засобах їх об'єднання для створення продукту або послуги, що відповідають певним вимогам. Тому технологія нерозривно пов'язана з машинізацією виробничого або невиробничого, насамперед управлінського процесу. Управлінські технології ґрунтуються на застосуванні комп'ютерів і телекомунікаційної техніки.

Відповідно до визначення, прийнятого ЮНЕСКО, інформаційна технологія - це комплекс взаємозалежних, наукових, технологічних, інженерних дисциплін, що вивчають методи ефективної організації праці людей, зайнятих опрацюванням і збереженням інформації; обчислювальну техніку і методи організації і взаємодії з людьми і виробничим устаткуванням, практичні додатки, а також пов'язані з усім цим соціальні, економічні і культурні проблеми. Самі інформаційні технології вимагають складної підготовки, великих початкових витрат і наукомісткої техніки. Їхнє введення повинно починатися зі створення математичного забезпечення, формування інформаційних потоків у системах підготовки спеціалістів.

Існує ще одне визначення категорії інформаційна технологія, яке дає більш повне уявлення про неї. Інформаційна технологія -- цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування. Таким чином, потрібно розглянути, які саме інформаційні технології дозволяють об'єднати постачальників та споживачів до системи «витрати-випуск».

Система "витрати-випуск" знаходить відображення у формі співвідношень (виробничих функціях) між матеріальними благами і трудовими ресурсами, які використовуються в матеріальному виробництві і кінцевим результатом. Для того, щоб перетворити ресурсну базу в кінцеву продукцію, потрібно здійснити процес виробництва товару чи послуги, в залежності від роду занять підприємства. Для того, щоб кінцевий споживач створив попит (ситуація, коли споживач хоче і може придбати продукцію, а його бажання викликано активною, тобто незадоволеною потребою), потрібно розробити та здійснити доцільну маркетингову політику, в основі якої в сучасному світі є інформаційні технології. Найдієвішим засобом досягнення високих об'ємів продажу є реклама. Реклама сприяє реалізації товару, процесу перетворення товару в гроші, сприяє прискореному й успішному завершенню процесу обороту коштів, тобто процесу відтворення на рівні фірми. Реклама може конструювати попит і ринок і управляти ними.

Найпоширенішими інформаційними технологіями в галузі реклами є засоби масової інформації, до яких належать телебачення, радіовіщання, преса та інші методи розповсюдження інформації. Найпотужнішим фактором розвитку та формуванні попиту через інформацію в сучасному світі є Інтернет.

Рекламу можна використати для рішення цілого ряду завдань:

- поширення знань про фірму, її історії, досягненнях, клієнтурі, створення престижу фірми;

- вплив на осіб, які впливають на ухвалення рішення про закупівлю товару на користь фірми-рекламодавця;

- сприяння появі потреб у даному товарі, тобто стимулювання попиту;

- надання споживачеві необхідної інформації про товар;

- підвищення конкурентоспроможності товару;

- підтримки позитивних емоцій в осіб, що купили товар, зміцненням свідомості того, що ними зроблений правильний вибір;

- повідомлення про поліпшення товару заради покупця;

- поширення відомостей про сервіс, тобто про те, що фірма піклується про покупця й після придбання їм товару;

- популяризації зовсім нової ідеї або методу;

- вселяння довіри до товару і його виробника.

Рекламне дослідження ринку передбачає збір, систематизацію й аналіз даних, які необхідні фірмі або організації для рішення комунікативних завдань, задоволення потреб людей у товарах, послугах або ідеях. Рекламне дослідження ринку здійснюється за такими основними напрямками:

- дослідження мотивацій споживача;

- вивчення, на якій стадії готовності до покупки перебуває аудиторія споживачів;

- прогноз рекламного бюджету, тобто витрат на те, щоб споживачі перейшли з однієї стадії готовності в іншу, більш високу;

- дослідження рекламних текстів фірми і її конкурентів;

- дослідження досвіду проведення рекламних кампаній;

- вивчення засобів реклами;

- визначення ефективності окремих носіїв реклами;

- дослідження ефективності рекламних звернень;

- дослідження перспектив розвитку рекламного бізнесу.

Інформаційне забезпечення реклами є підсистемою більшої системи маркетингової інформації фірми-комунікатора. Фірма постійно повинна займатися збиранням маркетингової інформації для того, щоб об'єктивно оцінювати ситуацію в зовнішньому маркетинговому середовищі, здійснювати аналіз власної діяльності, знижувати маркетингові небезпеки, знаходити найбільш вигідні цільові ринки, визначати відношення до себе з боку споживачів, вивчати поточний і потенційний попит і т.д.

Вся маркетингова інформація, у тому числі, інформація із забезпечення керування рекламою, умовно ділиться на такі види:

а) внутріфірмова поточна інформація;

б) зовнішня поточна маркетингова інформація;

в) первинна інформація, одержання якої вимагає проведення спеціальних досліджень.

Перші кроки в напрямку розробки системи рівнянь, що стали основою першої у світовій економічній науці системи міжгалузевого балансу, були зроблені російським економістом-математиком В.К. Дмитрієвим у 1904р. Лише через кілька десятиліть - у 1938р. названа система була розвинена В.В. Леонтьевим і під назвою моделі "витрати-випуск" й увійшла в фонд світової економічної науки. За допомогою методу "витрати-випуск" досліджували структуру економіки країн; співвідношення можливих змін податків, заробітної плати, цін та доходів; довгострокові тенденції розвитку різних галузей економіки та необхідні для цього капіталовкладення. Сьогодні названий метод дозволяє аналізувати як структуру економіки країн, так і окремих виробничих процесів.

При аналізі виробничої системи на сучасному етапі все більшого значення відіграють інформаційний та екологічний фактори виробництва. Застосування інформаційних ресурсів визначається здатністю працюючих з ними людей отримувати нові знання, які визначають господарський успіх. Екологічний фактор виступає як імпульс економічного зростання, або, навпаки, - занепаду, у зв'язку із шкідливістю, забрудненням тощо.

Принципово важливе місце при аналізі виробничої системи займає питання визначення особливостей її поведінки в різних економічних періодах. Економічна теорія, як відомо, в більшості випадків оперує трьома (миттєвим, короткостроковим, довгостроковим) періодами, в межах яких і розглядає особливості поведінки суб'єктів господарювання. Але традиційні визначення періодів ігнорують роль підприємства як активної ринково-продуктової одиниці, що зводить визначення періодів тільки до врахування одного аспекту: специфіки змін факторів. Періоди функціонування підприємства повинні визначатися динамічністю економічних процесів. При цьому економічні зміни розглядаються не як потенційно можливі зміни системи, а як зміни в поведінці, що обумовлені економічною ситуацією, в якій знаходиться дане підприємство і яка диктує йому потребу й можливість здійснити ці зміни. [1]

Загальна характеристика таблиць "витрати-випуск" (міжгалузевого балансу)

Таблиці "витрати-випуск" (міжгалузевого балансу) являють собою систему взаємопов'язаних таблиць (матриць) пропозиції ресурсів та їх використання, що відображають склад витрат і формування ресурсів (пропозиції) кожного виду товарів та послуг та використання (попит) товарів та послуг у виробничому споживанні (підприємствами для виробництва), кінцевому споживанні (домашніми господарствами, загальним державним управлінням), валовому нагромадженні (основного капіталу, зміні запасів), експорті. Ці таблиці дають розгорнуту характеристику процесів відтворення та ілюструють взаємозв'язки між виробниками і споживачами та взаємозалежність між видами економічної діяльності.

Історичні особливості виникнення та використання

В економічній теорії прообразами сучасних таблиць "витрати-випуск" були "економічна таблиця" Ф. Кене, схеми суспільного виробництва К. Маркса та модель загальної рівноваги Л. Вальраса.

Таблиці "витрати-випуск", як теоретична модель та прикладний економічний інструмент, були розроблені В. Леонтьєвим. Вперше розрахунки на базі "таблиць-витрати" були здійсненні для економіки США за 1919 і 1929 роки та були опубліковані у 1939 році. З тих часів таблиці розробляються у більш ніж 90 країнах світу.

За розробку теоретичної економіко-математичної моделі та методології її практичного застосування в економічній сфері В. Леонтьєв був нагороджений Нобелівською премією.

Інтеграцію системи таблиць "витрати-випуск" до системи національних рахунків було здійснено та опубліковано Організацією Об'єднаних Націй у 1968 році.

В Україні перший звітний міжгалузевий баланс (МГБ) було розроблено за 1966 рік за схемою балансу народного господарства. Відтоді розрахунки міжгалузевих балансів за розширеною програмою проводились кожні 5 років. Останній раз вони були здійснені за 1987 рік по 111 галузях матеріального виробництва. Починаючи з 1979 року проводились щорічні розрахунки МГБ за скороченою програмою.

Однак, у розробках МГБ за схемою балансу народного господарства, відтворювальний процес розглядався переважно з точки зору матеріально-речової збалансованості і виходячи з поділу економіки на виробничу та невиробничу сферу. Крім того, суттєвим недоліком цих розробок було те, що до складу кінцевого продукту вони включали матеріальні витрати галузей нематеріальної сфери, а до складу чистої продукції (національного доходу) - оплату послуг галузей нематеріального виробництва, спожитих у процесі виробничої діяльності (проміжного споживання).

Внаслідок цього показники, відбиті у звітних міжгалузевих балансах (проміжний і чистий продукт та кінцеве використання), були непорівнянні з аналогічними показниками, прийнятими у міжнародній практиці, і не давали можливості прямо визначити обсяг валового внутрішнього продукту.

З метою поглиблення аналітичних та прогнозних можливостей та більш адекватного відображення процесів відтворення ринкової економіки, наближення макроекономічних показників до тих, які розробляються у міжнародній практиці, Державний комітет статистики України з 1993 року розпочав щорічну розробку міжгалузевих балансів за системою національних рахунків.

У звітних міжгалузевих балансах до 2000 року виділяються галузі економіки відповідно до Загального класифікатора галузей народного господарства (ЗКГНГ), а починаючи з 2000 року - види економічної діяльності, відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД).

Практика складання звітних таблиць "витрати-випуск" (міжгалузевого балансу) в Україні

Звітні таблиці "витрати-випуск" розробляються по 38 видах економічної діяльності і публікуються Державним комітетом статистики не раніше, ніж через рік після звітного періоду.

Методологічно сучасні таблиці "витрати-випуск" (міжгалузевого балансу) є невід'ємною складовою частиною системи національних рахунків (СНР) і тією ланкою, яка поєднує вартісні показники по видах економічної діяльності з макроекономічними агрегатами (валовим внутрішнім продуктом, інфляцією, обсягами експорту, імпорту, зайнятістю населення тощо). Дані таблиці "витрати-випуск" дозволяють аналізувати взаємозв'язки між галузями економіки та виявляти макроекономічні диспропорції.

Таблиця "витрати-випуск" (табл.1) показує, як продукт, вироблений у галузях економіки, використовується для проміжного та кінцевого споживання, нагромадження та вивезення. Вона також відображає структуру витрат (товарів та послуг), основні компоненти ВВП за видами економічної діяльності.

Таблиця 1. Схема таблиці "витрати - випуск" в цінах споживачів

У колонках таблиці "витрати-випуск" (міжгалузевого балансу) відображено вартісний склад валового випуску за видами економічної діяльності у розрізі витрат окремих видів товарів та послуг, використаних у процесі виробництва (І квадрант) та валового внутрішнього продукту (III квадрант). У рядках - використання кожного виду товарів та послуг на проміжне споживання і кінцеве використання (ІІ квадрант).

Для кожного виду економічної діяльності загальний обсяг випуску дорівнює обсягу використання. Як вироблені, так і використані товари та послуги, відображені за вартістю їх споживання, тобто з включенням торгово-транспортної націнки і податків за виключенням субсидій на продукти.

Проміжне споживання (І квадрант) включає:

* вартість товарів та послуг, спожитих економічною одиницею за рік;

* умовно-нараховану оплату послуг фінансових посередників;

* витрати на відрядження за винятком добових;

* придбання виробниками малоцінних та швидкозношуваних предметів;

* орендну плату за будівлі, споруди, машини та обладнання;

* придбання озброєння, обмундирування, харчування для збройних сил.

Не входять до складу проміжного споживання:

* витрати на реконструкцію і модернізацію основних фондів, які призводять до поліпшення їх характеристик, збільшення терміну експлуатації чи повного відновлення;

* орендна плата за використання землі та інших невироблених активів;

* витрати по передачі права власності на товари капітального характеру;

* витрати на буріння свердловин для добування нафти та газу крім розвідувального буріння тощо.

Проміжне споживання оцінюється за цінами споживання з урахуванням торгово-транспортної націнки та податків на продукти (переважно за виключенням податку на додану вартість).

Кінцеве використання (II квадрант)

Кінцеве використання включає - кінцеві споживчі витрати на придбання товарів та послуг, валове нагромадження, експорт та імпорт.

Кінцеві споживчі витрати у таблиці "витрати-випуск" формується за принципом «хто фінансує витрати» і включає кінцеві споживчі витрати домашніх господарств, некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства та органів загального державного управління.

Витрати домашніх господарств становлять основну частину кінцевого споживання і характеризують структуру споживання товарів та послуг населенням за рахунок власних коштів. Вони включають витрати на придбання споживчих товарів і послуг, споживання товарів та послуг, одержаних у натуральній формі і вироблених для власного кінцевого споживання. Особливим елементом є умовно обчислена вартість проживання у власному житлі.

Не входять до складу кінцевого споживання товари, придбані домашніми господарствами для виробничих потреб, придбання будинків і квартир та придбання цінностей.

Витрати некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства включають вартість неринкових послуг, наданих домашнім господарствам цими організаціями (партії, профспілки, молодіжні, жіночі, релігійні та доброчинні організації), а також послуги соціально-культурного характеру, надані підприємствами власним працівникам.

Витрати органів загального державного управління розподіляються на індивідуальні і колективні. Індивідуальні послуги органів державного управління споживаються безпосередньо домашніми господарствами. Існують також державні видатки на купівлю товарів для безоплатної або пільгової передачі домашнім господарствам (транспортні засоби та бензин для інвалідів, підручники, медикаменти, продукти харчування). Колективні послуги надаються суспільству в цілому (забезпечення безпеки і оборони, підтримання законності і правопорядку, здійснення державної політики, наукових досліджень тощо).

Валове нагромадження капіталу - це приріст активів, які впродовж тривалого часу використовуються в процесі виробництва. До його складу включається приріст виробленого основного капіталу, поліпшення існуючого основного капіталу і невироблених активів, витрати по передачі права власності. Не входять до складу валового нагромадження капіталу малоцінні і швидкозношувані предмети, споживчі товари тривалого використання, військова техніка, земля, корисні копалини. Термін «валове» означає, що з даного показника не вилучено обсяг споживання основного капіталу.

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів розраховується як різниця між їх наявністю на кінець та на початок року з урахуванням коригування на зміну цін в умовах інфляції. Матеріальні оборотні кошти включають сировину, матеріали, паливо, корми, насіння, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, готову продукцію та товари для перепродажу.

Чисте придбання цінностей характеризує придбання, за виключенням продажу ювелірних виробів, дорогоцінних каменів, творів мистецтва, які з часом не зменшують своєї вартості.

Валовий внутрішній продукт (III квадрант)

Валовий внутрішній продукт відображає утворення первинних доходів, одержаних у результаті безпосередньої участі в процесі виробництва. ВВП включає оплату праці найманих працівників; податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт та валовий прибуток, змішаний доход. Не включаються до складу ВВП доходи від власності.

Оплата праці найманих працівників складається із заробітної плати, фактичних і умовних внесків наймачів на соціальне страхування.

Заробітна плата являє собою винагороду в грошовій та натуральній формі, виплачену за виконану у звітному періоді роботу.

Фактичні внески наймачів на соціальне страхування складаються з внесків до фондів: соціального страхування, пенсійного, сприяння зайнятості тощо.

Умовно обчислені внески роботодавець сплачує працівникам безпосередньо у вигляді допомог, без залучення спеціальних фондів (вихідна допомога, матеріальна допомога, пенсії та стипендії за рахунок коштів підприємства тощо).

Валовий прибуток відображає первинні доходи, одержані корпораціями в результаті участі в процесі виробництва.

Змішаний доход відображає первинні доходи некорпорованих підприємств, які належать домашнім господарствам.

Податки та субсидії на виробництво та імпорт розподіляються на дві групи: податки та субсидії на продукти, а також інші податки та субсидії, пов'язані з виробництвом.

Податки на продукти сплачуються за одиницю товару чи послуги, які були вироблені, продані або імпортовані, пропорційно їх кількості або вартості. Це такі податки як податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, податки на імпорт тощо.

Відображення ПДВ в таблиці "витрати-випуск" має особливості. Проміжне споживання оцінюється в цінах придбання без відрахованого ПДВ, включаючи торгово-транспортні націнки. Виключення становить частина підприємств, для витрат яких відрахування ПДВ не здійснюється (підприємства, які надають неринкові послуги, та підприємства, що належать до сектору домашніх господарств).

Інші податки, пов'язані з виробництвом інституційні одиниці сплачують за участь у процесі виробництва.

Субсидії на продукти інституційна одиниця одержує пропорційно кількості або вартості продукції. У III квадранті субсидії відображаються зі знаком «мінус».

Інші субсидії, пов'язані з виробництвом інституційні одиниці одержують в результаті участі у виробництві або за використання окремих факторів виробництва.

Оплата послуг фінансових посередників являє собою різницю між відсотками, які фінансові установи одержали по наданих кредитах та сплатили за депозитами. В таблиці "витрати-випуск", через неможливість розподілу за видами діяльності, цей показник наводиться в проміжному споживанні окремою колонкою по рядку «Фінанси», а при визначенні валової доданої вартості (III квадрант) він показаний зі знаком «мінус».

При порівнянні показників таблиць "витрати-випуск" з іншими макроекономічними показниками слід мати на увазі такі методологічні особливості:

· таблиці "витрати-випуск" розробляються по видах економічної діяльності, тобто формується "чиста" галузь, яка виробляє певний товар або послугу на відміну від "господарських", сформованих за ознакою галузевої належності підприємств;

· згідно з СНР всі показники обчислюються за методом нарахувань, тобто потоки відображається вже на момент виникнення зобов'язань.

Економіко-математична модель таблиць "витрати-випуск" (міжгалузевого балансу)

Таблиці "витрати-випуск" - це економіко-математична модель, яка дозволяє вивчати взаємовплив великої кількості економічних показників та моделювати можливі (альтернативні) напрями розвитку економіки. Зазначена модель описується системою рівнянь, кожне з яких відображає балансові співвідношення між виробництвом окремими економічними об'єктами обсягів продукції та сукупною потребою в цій продукції.

За такого підходу економічна система складається з об'єктів, кожен з яких випускає певний товар або послугу, частина з яких споживається ним же та іншими об'єктами системи, а решта виводиться за межи системи, як її кінцева продукція.

Модель ґрунтується на ряді припущень:

· обсяг товарів (послуг), придбаних окремим видом економічної діяльності, є функцією обсягу випуску цього виду економічної діяльності. Припускається, що ця функція є лінійною і однорідною, що означає постійну віддачу від масштабу. Також припускається, що технологія виробництва не змінюється;

· кожен товар (або група товарів) постачається одним видом економічної діяльності. Це означає, що існує лише один метод виробництва кожного товару та кожен вид економічної діяльності виробляє лише один основний вид товару. Іншими словами, не існує комбінованих товарів;

· загальний ефект від здійснення декількох видів виробництва - це сума окремих ефектів. Це відомо як адитивне припущення;

· економічна система урівноважена при заданому рівні цін;

· у статичній моделі таблиць "витрати-випуск" не існує обмеження для нарощування обсягів виробництва. Тобто пропозиція кожного товару є повністю еластичною. Кожен вид економічної діяльності може виробляти будь-яку кількість товарів та задовольняти будь-який попит.

Основу інформаційного забезпечення моделі міжгалузевого балансу становить технологічна матриця, що містить коефіцієнти прямих матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції. Ця матриця є базою економіко-математичної моделі міжгалузевого балансу.

Припускається гіпотеза, згідно з якою для виробництва одиниці продукції в j-й галузі необхідна певна кількість витрат проміжної продукції і-ї галузі, що становить aij, і ця величина не залежить від обсягів виробництва в j-й галузі та є досить стабільною величиною в часі. Величини aij називають коефіцієнтами прямих матеріальних витрат та обчислюють таким чином:

Коефіцієнти прямих матеріальних витрат показують, яку кількість продукції і-ї галузі необхідно витратити, якщо враховувати лише прямі витрати, для виробництва одиниці продукції j-ї галузі. З урахуванням формули систему рівнянь балансу можна записати у вигляді

Хі Хі

Якщо ввести до розгляду матрицю коефіцієнтів прямих матеріальних витрат А = (аij), вектор-стовпчик валової продукції X та вектор-стовпчик кінцевої продукції Y:

то система рівнянь у матричній формі матиме вигляд

X = AX + Y .

Систему рівнянь, чи у матричній формі, називають економіко-математичною моделлю міжгалузевого балансу (моделлю Леонтьєва, моделлю «витрати -- випуск»). За допомогою цієї моделі можна виконати три варіанти обчислень:

задаючи в моделі обсяги валової продукції кожної галузі (Хi), можна визначити обсяги кінцевої продукції кожної галузі (Yi):

Y = (E - A)X,

де Е -- одинична матриця n-го порядку;

задаючи обсяги кінцевої продукції всіх галузей (Yi), можна визначити обсяги валової продукції кожної галузі (Хi):

X = (E - A)-1Y;

для низки галузей задаючи обсяги валової продукції, а для решти -- обсяги кінцевої продукції, можна відшукати величини кінцевої та валової продукції всіх галузей.

У формулах Е позначає одиничну матрицю n-го порядку, а (Е - А)-1 -- матрицю, обернену до матриці (Е - А).

Якщо визначник матриці (Е - А) не дорівнює нулеві, тобто ця матриця не вироджена, тоді існує матриця, обернена до неї. Позначимо цю матрицю через В:

B = (Е - А)-1.

Систему рівнянь у матричній формі можна записати:

X = BY .

Елементи матриці В позначатимемо через bij , тоді з матричного рівняння для будь-якої і-ї галузі можна отримати співвідношення:



Із співвідношення випливає, що валова продукція постає як зважена сума обсягів кінцевої продукції, ваговими коефіцієнтами тут є bіj, котрі показують, скільки всього необхідно виробити валової продукції і-ї галузі для випуску у сферу кінцевого використання одиниці продукції j-ї галузі. На відміну від коефіцієнтів прямих витрат aij , коефіцієнти bіj називають коефіцієнтами повних матеріальних витрат, і вони включають у себе як прямі, так і опосередковані витрати всіх порядків. Якщо прямі витрати відбивають кількість засобів виробництва, використаних безпосередньо на виготовлення певних обсягів даного продукту, то опосередковані стосуються попередніх стадій виробництва і входять у виробництво продукції не прямо, а через інші (проміжні) засоби виробництва.

Коефіцієнти повних матеріальних витрат bij показують, який обсяг продукції j-ї галузі необхідно виробити, щоб з урахуванням прямих і опосередкованих витрат цієї продукції отримати одиницю кінцевої продукції j-ї галузі.

Коефіцієнти повних матеріальних витрат можна застосовувати, коли необхідно визначити, як вплинуть на валовий випуск певної галузі деякі зміни щодо обсягів випуску кінцевої продукції всіх галузей:

де Xi та Yj -- зміни (прирости) обсягів валової й кінцевої продукції відповідно. [2]

Монополістична конкуренція

Під монополістичною конкуренцією слід розуміти таку ситуацію, при якій відносно велика кількість невеликих виробників пропонують подібну, але не ідентичну продукцію. Ознаки монополістичної конкуренції:

- кожна фірма володіє відносно невеликою часткою ринку, тому вона має обмежений контроль над ринковою ціною;

- наявність відносно великої кількості фірм до того ж гарантує, що таємна угода, узгоджені дії фірми з метою обмеження об'єму виробництва та штучного встановлення цін, майже неможлива;

- при багаточисельності фірм в галузі нема відчуття взаємозалежності між ними; кожна фірма визначає свою політику, не враховуючи можливу реакцію зі сторони конкуруючих з нею фірм.

Основна ознака монополістичної конкуренції - диференціація продукту. При монополістичній конкуренції фірми випускають різні види одного продукту. При цьому диференціація продукту може мати ряд різних форм. Не зважаючи на наявність відносно великої кількості фірм, виробники, в умовах монополістичної конкуренції, володіють обмеженим степенем контролю над цінами на свою продукцію. Споживачі надають перевагу продукції певних продавців і в певних границях платять більш високу ціну за цю продукцію, щоб задовольнити свої потреби. Вступ в галузь є відносно легким. Легкість вступу сприяє виникненню конкуренції в галузі із відносно великою кількістю невеликих фірм в довготерміновому періоді.

Ринок з монополістичною конкуренцією має дві важливі особливості. По-перше, фірми конкурують між собою, торгуючи диференційованими товарами, які можуть легко замінятися один одним, однак вони не є абсолютними замінниками. Інакше кажучи, перехресна еластичність попиту за ціною значна, проте не безмежна. По-друге, вхід на ринок і вихід з нього -- вільні: для нових фірм з їх власними марками товару увійти до ринку нескладно і так само легко залишити ринок існуючим на ньому фірмам, товари яких стали неприбутковими.

Для існування монополістичної конкуренції кількість продавців повинна бути:

- не дуже великою, щоб попит не перетворився в абсолютно еластичний, що властиво чистій конкуренції;

- не дуже малою, щоб кожна фірма володіла незначною часткою ринку і мала обмежений контроль над ціною;

- досить значним, щоб уникнути таємних угод, погоджених дій окремих фірм із метою обмеження обсягів виробництва і штучного підвищення цін;

- достатнім, щоб фірми галузі не відчували взаємної залежності, мали можливість визначати власну політику, не зважаючи на реакцію конкурентів.

Припустимо, що якась фірма, зорієнтована на монополістичну конкуренцію, виробляє та постачає на ринок певний вид продукції, що відрізняється від інших товарів цієї групи. Який вигляд матиме крива попиту (крива продажу) на цей товар?

З одного боку, якщо крива попиту і буде абсолютно еластичною, то тільки у певних межах, бо частка фірми не така вже й мала, щоб збільшення нею обсягів продажу взагалі не впливало на ціни. Найчастіше вона має похилий характер, оскільки: а) фірма в умовах монополістичної конкуренції має меншу кількість конкурентів, ніж на конкурентному ринку; б) продукти цих конкурентів є близькими, але не ідеальними замінниками.

З іншого боку, крива попиту матиме більшу еластичність, ніж на монопольному ринку. Тут є можливість за рахунок позитивної диференціації продукту добиватися ефекту заміщення, коли попит з інших товарів цієї групи переноситься на товар даної фірми.

Таким чином, еластичність кривої попиту буде за лежати від кількості конкурентів, з якою стикається фірма, та ступеня диференціації продукту в галузі. Чим численніша група конкурентів та слабкіша диференціація продукту, тим більш еластичною буде крива попиту для кожного з них. У цьому випадку монополістична конкуренція наближатиметься до досконалої. Якщо кількість конкурентів буде обмежена, а глибина диференціації продукту значна, то крива попиту матиме менш еластичний вигляд, що наближатиме становище фірми на монопольному ринку до чистої монополії.

Розглянемо механізм вибору обсягів виробництва та ціни у короткотерміновому та довготерміновому періодах.

Оскільки крива попиту, що характеризує можливі співвідношення "ціна -- продукт", для ринку монополістичної конкуренції матиме спадний характер (хоча і при незначному куті нахилу), то подібно до монопольного ринку крива граничного доходу завжди лежатиме нижче від неї. Таким чином, фірма на ринку монополістичної конкуренції у короткотерміновому періоді буде максимізувати свої прибутки або мінімізувати збитки, виробляючи такий обсяг продукції, що відповідає координатам точки перетину кривих граничних витрат і граничного доходу.

Оскільки фірма виробляє продукт, який не має абсолютного замінника, то зменшення його пропозиції на ринку призведе до деякого підвищення цін. За рахунок цього у короткотерміновому періоді фірма на монополістичному ринку може отримувати економічний прибуток, розмір якого відповідає площі заштрихованої фігури на рис. 9.1.

Однак фірма не застрахована від збитків. Умовою отримання економічного прибутку є такий характер попиту на продукт фірми, при якому крива попиту перетинає криву середніх витрат. Якщо вона розташована нижче, ніж крива середніх витрат, але перетинає криву середніх змінних витрат, то фірма буде вирішувати завдання мінімізації збитків (рис. 9.2).

Якщо крива попиту пройде нижче від кривої середніх змінних витрат, то фірма змушена буде припинити виробництво, оскільки при будь-якому його обсязі збитки перевищуватимуть постійні витрати.



Таким чином, у короткотерміновому періоді фірма в умовах монополістичної конкуренції може отримувати економічний прибуток, зазнавати збитків або вирішувати проблему закриття. Що ж відбуватиметься у довготерміновому періоді?

Однозначно відповісти на це запитання неможливо. Можна говорити лише про загальну тенденцію, яка полягає у прагненні фірми отримати нормальний прибуток, беззбитковість, тобто встановити ціни на рівні середніх витрат.

Економічний прибуток, який отримує типова фірма в умовах монополістичної конкуренції, приваблює нові фірми вступити у галузь. Збільшується кількість конкурентів і зростає кількість продуктів, що здатна досить ефективно замінити продукт типової фірми. Це призводить до того, що крива попиту стає більш еластичною, наближаючи умови монополістичної конкуренції до умов конкурентного ринку. Відстань між кривими попиту та середніх витрат зменшується,, ліквідовуючи економічний прибуток.

Навпаки, якщо типова фірма має збитки, то спостерігається відтік виробників із галузі, кількість конкурентів зменшується, диференціація товарів поглиблюється, крива попиту стає крутішою (менш еластичною). Як результат, вона може перетнути криву середніх ви трат, ліквідувавши таким чином збитки фірми.

Рівновага буде тоді, коли криві попиту та середніх витрат матимуть лише одну спільну точку -- точку дотику, тобто коли ціна встановиться на рівні середніх витрат для певного обсягу виробництва, а фірма не отримуватиме економічного прибутку та не зазнаватиме збитків (рис. 9.3):

Разом з тим, потрібно усвідомлювати, що для ринку монополістичної конкуренції встановлення ціни на рівні середніх витрат є лише тенденцією. Існують фактори, що ускладнюють прогнозування результатів монополістичної конкуренції у довготерміновому періоді. До них належать такі обставини:

1. Існують певні бар'єри для вступу у галузь при монополістичній конкуренції. Так, для проведення комерційних та комісійних операцій на фондовому ринку України необхідно отримати дозвіл від Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ліцензію). Ця процедура потребує багато часу і значних коштів фірми. Тому, якщо торговець цінними паперами зумів надати своїм послугам властивостей, що приваблюють клієнтів, то він досить довго може бути захищеним від появи нових конкурентів та отримувати економічний прибуток.

2. Диференціація продукту чи послуги може ґрунтуватися на таких обставинах, які важко, а може, на віть неможливо відтворити конкурентам. Скажімо, рекламній фірмі вдалося залучити до співпраці талановитого художника, що позитивно позначилося на її продукції та дало змогу виділити свій товар серед продуктів аналогічних фірм. Поглиблення диференціації продукту, яке відбулося при цьому, не зможе бути ліквідовано за рахунок нових конкурентів, а тому фірма отримуватиме економічний прибуток протягом довготривалого періоду.

Подібних прикладів можна навести чимало, що дає підстави оцінювати досягнення рівності ціни середнім витратам на ринку монополістичної конкуренції лише як досить імовірний результат у довготривалому періоді.

Список використаної літератури

витрата випуск рекламний економічний математичний

1. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук на тему: «Виробництво як система "витрати-випуск": дослідження комбінаційних взаємозв'язків»

2. Вітлінський В.В. - Моделювання економіки/ Підручник.

Размещено на Allbest.ru