Динамічні моделі макроекономіки у бюджетній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: „Моделювання економічної динаміки”

на тему : „Динамічні моделі макроекономіки у бюджетній сфері”

Вступ

Макроекономіка безпосередньо пов'язана з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку. Це дає змогу перейти від кількісного до якісного аналізу економічних процесів та явищ. Макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Аналізуючи основні фактори і наслідки макроекономічного розвитку, ця наука водночас пропонує певні методи активного впливу на об'єкт свого дослідження.

Макроекономічні моделі використовуються в системі макроекономічного аналізу. Цей аналіз дуже важливий для економіки будь-якої країни. В даній роботі будуть розглянуті макроекономічні моделі бюджетної сфери. Особлива увага буде приділена податковій політиці держави, тому що займають найбільшу питому вагу у структурі доходів.

Можна сказати, що макроекономіка визначає матеріальний рівень життя населення, а застосування макроекономічних моделей дає змогу визначити оптимальні для держави напрями макроекономічної політики, тобто ці моделі можуть вплинути і на наше життя. Це і визначає актуальність даної курсової роботи.

1. Економічна сутність державного і місцевих бюджетів

Перед тим як використовувати динамічні моделі в бюджетній сфері, треба мати теоретичне підґрунтя про поняття державного і місцевого бюджетів, їх дохідну і видаткову частини, про структуру, а також про фактори, що впливають на значення тих чи інших складових доходів чи видатків бюджету.

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках -- пріоритетні напрями вкладень коштів.

Держава використовує бюджет для здійснення територіального, внутрішньо - і міжгалузевого розподілу і перерозподілу ВВП з метою вдосконалення структури суспільного виробництва і забезпечення соціальних гарантій населенню. В умовах формування ринкових відносин бюджетна система має надавати фінансову підтримку щодо роздержавлення і демонополізації галузей господарства, забезпечення соціального захисту населення.

Основні напрями бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

З державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя може передаватись частина доходів у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, які справляються на цій території, або дотацій і субвенцій. Розмір цих відрахувань затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік за поданням Президента України з урахуванням економічного, соціального, природного і екологічного стану відповідних територій.

До проекту Закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України додає техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах, затверджених Законом про Державний бюджет України.

У державному бюджеті України Передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до 2 % від обсягу видатків державного бюджету України Для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших заходів, що не могли бути передбачені під час затвердження державного бюджету України.

Понад передбачені видатки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до 2 % загального обсягу видатків бюджету. Вона може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і має бути відновлена у тому самому році до розмірів, установлених під час затвердження державного бюджету України.

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над доходами -- дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіциту бюджету кредити і позики в джерело доходів не враховуються. Граничний розмір дефіциту і джерела його покриття визначаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радами народних депутатів під час затвердження відповідних бюджетів. Дефіцит бюджету покривається за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних держав та інших фінансових інституцій. Рішення про залучення позик до державного бюджету України в кожному конкретному випадку приймає Верховна Рада України.

У цілому частка загальнодержавного бюджету в державному бюджеті України досить значна. Це дає підстави говорити про високий рівень централізації в розподілі та перерозподілі фінансових ресурсів.

2. Математичні моделі макроекономіки у бюджетній сфері

А) Модель впливу податкової політики держави на бюджетний дефіцит і виробництво

Розглянемо модель залежності податкової політики держави на показники бюджету.

Проаналізуємо вплив на робітників і споживачів макроекономічної політики, а саме податкової політики держави. Відомо, що збільшення податків на виробника підвищує витрати, отже, підвищуються ціни, що зміщує криву агрегованої пропозиції породжуючи, таким чином, скорочення обсягів виробництва. Отже, податки відіграють роль дестимулятора виробництва -- від збільшення податків програють і споживачі, котрі змушені платити більш високу ціну за менший обсяг продукту, і виробник, дохід якого скорочується. Дестимулююча функція податків повинна бути добре усвідомленою, а звільнення від податків може використовуватись як засіб стимулювання виробників. Це є особливо суттєвим у використанні механізму пільгового оподаткування підприємств (фірм), що є актуальним і вигідним для країни, коли необхідно підтримати у певному секторі економіки високу інвестиційну активність.

З погляду макрорегулювання важливо відшукати раціональний компроміс між прагненням будь-якої держави поповнити вічну нестачу в скарбниці і негативним ефектом збільшення податків на виробництво, та й загалом на економічну активність. Загальним принципом політики оподаткування є її узгодження не лише з поточними фіскальними цілями, а й з перспективами розвитку макроекономіки. Якщо економіка перебуває на піднесенні, ділова активність є високою, ставки відсотка у реальному вираженні є невеликими, то податки можуть підвищуватись. У фазі піднесення обсяги оподаткування бажано підвищувати для «охолодження» перегрітої економіки. Навпаки, якщо економіка -- на спаді, то високі податки лише підсилюють негативні тенденції і поглиблюють рецесію.

Взаємозв'язки між ставкою оподаткування і надходженнями до бюджету є очевидними. Не менш очевидним є їхній нелінійний зв'язок. Залежність загального обсягу податкових надходжень від ставки оподаткування формалізується як крива Лаффера, сутність якої проста. Податкові надходження, виражені, наприклад, у частках від ВВП, подають як нелінійну, неперервну, диференційовану криву L(t), задану на відрізку [0, 1], на якому відкладаються ставки оподаткування. Для t = 0 значення L(t) дорівнює нулю, що означає відсутність податкових надходжень, якщо ставка оподаткування є нульовою (чи коли виробництво відсутнє). Якщо ставка t = 1, то податків також немає, -- давно помічено, що раціональні податки можна збирати як завгодно довго, а конфіскувати можна лише один раз. Відомо (теорема Ролля), що неперервна гладка функція L(t), яка набуває рівних значень на кінцях фіксованого інтервалу, досягає свого максимуму в деякій точці, котра лежить у середині цього інтервалу:

де L(t) -- функція Лаффера (обсяг податкових надходжень у частках від ВВП); t -- ставка оподаткування.

Теоретично дослідження кривої Лаффера на максимум дозволяє обчислити оптимальне значення ставки оподаткування, котре гарантує максимальні надходження грошових коштів до бюджету. Звичайно, побудова й аналіз функції Лаффера вимагає ретельного збору даних, ідентифікації цієї кривої для кожної конкретної економіки.

З більш загального погляду оподаткування є частиною проблеми фінансування бюджетного дефіциту. Відомо, що зростання державних витрат стимулює зростання виробництва. Іншими словами, за певних умов конкурентної економіки і режиму низької інфляції дефіцит бюджету має стимулююче значення. Бюджет може мати позитивне сальдо, профіцит чи буде бездефіцитним у фазі піднесення економічного циклу, і навпаки -- мати дефіцит у його нижній фазі.

Регулювання бюджетного дефіциту залежить від його природи і способу фінансування. Стандартний аналіз причин дефіциту здійснюється шляхом побудови «бюджету цілковитої зайнятості», котрий відповідає на запитання про те, чи є дефіцит наслідком недостатнього оподаткування (за фіксованих державних витрат), а чи спаду економічної активності. Припустимо, що крива Лаффера показує, що ставка оподаткування знаходиться недалеко від її оптимального значення, а за заміни фактичного випуску на потенційний дефіцит відповідно замінюється профіцитом. У такій ситуації природно припустити, що причиною дефіциту є недостатній обсяг виробництва. Отже, якщо в цьому випадку збільшувати ставку оподаткування в умовах спаду виробництва, то результатом буде, найімовірніше, поглиблення рецесії.

Треба зазначити, що популярне прагнення збалансування бюджету, взагалі кажучи, не є виправданим. Бюджет, у якому доходи дорівнюють витратам, не є нейтральним, а стимулює зростання виробництва. Однак зростання виробництва, коли уряд забезпечує збалансований бюджет, є мінімальним. Неефективність такого бюджету можна пояснити нерівністю мультиплікаторів його доходу і витрат, що можна проілюструвати на простій моделі рівноваги для ринку товарів і послуг.

Нехай реальний ринок, чи ринок товарів і послуг, перебуває у рівновазі в розумінні того, що агрегований дохід F дорівнює обсягам агрегованих витрат Е. У лінійній моделі реального ринку Кейнса ціни не впливають на поведінку системи, а сукупне споживання вважається функцією доходу

YD =(Y-T), де податки стягуються фіксованими:

С = С0+с(Y - Т).

У точці рівноваги реального ринку для податків, що не залежать від рівня доходу, має місце рівність (проста скалярна форма):

(1 - c)Y = C0 - cT + I + G,

і за заданих екзогенно, тобто поза моделлю, значень інвестицій і державних витрат І, G > 0 рівноважне значення реального доходу дорівнює:

Y* =s-1(C0 - cT + I + G), s = (1 - c). (*)

державний місцевий бюджет регулювання

У досить малому околі точки рівноваги для ринку товарів і послуг, згідно з теоремою про наявну функцію, умови котрої, як правило, вважаються такими, що виконуються, існує функція:

Y*=Y*(G,T),

тобто рівноважний дохід параметрично залежить від державних витрат і податків (G і T відповідно) Для даної моделі реакція рівноважного доходу на зміну бюджетних витрат дорівнює

а реакція рівноважного доходу на зміну податків (за фіксованих обсягів витрат) --

Ці реакції обчислюються диференціюванням рівняння (*) за відповідними аргументами.

Фіскальна політика, яка полягає у зміні обсягів державних (урядових) витрат і обсягів податків, викликає зміни рівноважного доходу на величину

котра для даної моделі записується так:

dY* =s-1dG - s-1cdT=s-1 (dG - cdT).

Рівноважний дохід залишиться незмінним (dY* = 0), якщо обcяги податків (прирости) збільшаться більше? ніж обсяги (прирости) державних витрат, тобто:

dG = cdT .

Отже, нейтральним щодо рівноважного доходу є бюджет з позитивним сальдо (профіцитом). Навпаки, в умовах рівності приростів обсягів податків і урядових витрат, тобто збалансованого бюджету

dG=dT=dG,

рівноважний дохід зростатиме, але в мінімально допустимих обсягах, що показує рівність:

= s-1dG - s-1cdG = dG.

У цьому випадку мультиплікатор збалансованого бюджету дорівнює одиниці (dY*/dG = 1, а це означає, що збалансоване зростання доходів і витрат сприяє зростанню реального доходу, але у пропорції лише 1:1.

Отже, збалансований бюджет насправді не є нейтральним (нейтральною політикою) щодо доходу, а є стимулом, хоча і мінімальним, до виробництва. Тому збалансований бюджет виявляється хоча й найменш ефективним, але засобом щодо стимулювання виробництва, а не інструментом скорочення виробництва.

Б) Модель оподаткування

Оскільки дохідна частина бюджету залежить головним чином від податкових надходжень, буде доцільним розглянути у цій роботі економетричну модель оподаткування.

Розглянемо модель мультиплікатора з оподаткування. Припустимо, що оподаткування є лінійною функцією доходу.

Т = Та -фY,

0 < t< 1, тоді загальна система рівнянь, що описує мульпіплікаїор, має вигляд:

Ct=a + bYd, t-1

It = hYt-1 + I0 + ДI0

I = Yo+rYt

Ydt = Ct + It + Gt

де d -- рівень знецінювання,

r -- трансферні платежі,

Gt -- урядові витрати,

Ct -- споживання,

It -- інвестиції.

Дана система закрита. Для закритої системи характерні більш жорсткі умови стабільності.

Yt=a+b[Yt-1 - d- (Ta + rYt-1) + r],

Yt=a + bYt-1 -bd- bTa - brYt-1 + br,

Yt = (b-br)Yt-1 = a- bd - bTa + br = a-b(d + Ta - t),

Yt = A(b-br) + ((a - b(d + Ta - r))/((1 - b(1 - r)) - без інвестицій,

Yt=a+b[Y - d-(Ta+rYt-1)+r]+hYt-1+I0+ДI0,

Yt=a+bYt-1 - bd - bТa + brYt-1 +br + hYt-1 +I0,

Yt = A[b(1 - r) + h] + ((a + I0 + ДI + G + B(-Ta - d + r))/(1 - b(1 - r) - h)),

Yt = A(b - br)' + ((a + G - b(Ta + d - r)) / ((1 - b(1 - r)),

де b - b - r <1 - без інвестицій;

b(1 - r) + h <1 -- з інвестиціями;

b' < (1 - h) /( 1- r) - без інвестицій;

b" <(1 - h) / (1 - r) - з інвестиціями.

Мультиплікатор з оподаткуванням менший мультиплікатора без оподаткування. Уведення оподаткування робить модель більш стабільною.

3. Динамічна модель кривої бюджетних надходжень

Важливий напрям сучасних економічних досліджень -- моделювання податкових взаємовідносин в умовах становлення ринкової економіки в українському економічному середовищі. Модельні дослідження дозволяють отримати певні чисельні параметри, за якими можна обґрунтувати і прийняти правильне рішення при трансформації податкової політики з метою наближення взаємовідносин податкової системи із економічним середовищем до більш раціональних.

Оптимальність податкових взаємовідносин може оцінюватись на основі результатів модельних досліджень, які ґрунтуються на використанні ідеї так званої кривої Лаффера. Згідно з нею, обсяг бюджетних надходжень не буде пропорційний рівню податкового навантаження: при високому податковому навантаженні обсяг надходжень зменшується внаслідок деструктивних процесів в економічній діяльності суб'єктів господарювання.

Криву бюджетних надходжень визначають у вигляді залежності F=F(x), яка має вигляд:

F(x) = xб•d•N•e-xв, (1)

де б - коефіцієнт податкової прогресії; в- коефіцієнт згасання економічної активності при введенні сукупної номінальної податкової ставки х; d=V/n -- частина валового внутрішнього продукту (ВВП), вироблена окремим діючим підприємством протягом року; V - ВВП, вироблений протягом аналізованого періоду економікою країни; п - кількість діючих підприємств; N - кількість підприємств у державному реєстрі.

Сукупна номінальна податкова ставка х визначається помісячно незалежним чином із статистичних даних про доходи зведеного бюджету України в розрізі окремих податків за формулою:

, (2)

де xi,- -- номінальна податкова ставка на i-й вид податку (наприклад, для ПДВ в 1999 р. ця величина складала 0,20, податку на прибуток підприємств - 0,30 і т.д.).

Для окремих видів податків (наприклад, акцизного збору) в якості номінальної податкової ставки використовується відношення бюджетних надходжень від даного виду податку до бази оподаткування, яка оцінюється незалежним чином (Fi - місячні бюджетні надходження від окремого виду податку; F -- сумарні місячні бюджетні надходження).

Можна показати, що оптимальна сукупна номінальна податкова ставка x0, за якої досягається максимум бюджетних надходжень, визначається рівнянням:

x0 = б/в.

Критерій оптимальності податкової системи може бути сформульований так: податкова система є оптимальною, якщо сукупна номінальна податкова ставка х, якою характеризуються взаємовідносини податкової системи із економічним середовищем, дорівнює податковій ставці x0, що відповідає максимуму кривої бюджетних надходжень. У протилежному випадку ці взаємовідносини характеризуються слабким (х< x0) або надмірним (х> x0) податковим навантаженням на економічне середовище; отже, слід розробляти комплекс правових, економічних та фінансових заходів, які дозволили б зробити різницю х- x0 мінімальною.

Як бачимо, для визначення x0 нам слід визначити параметри а та в кривої бюджетних надходжень. Для цього представимо рівняння (1), врахувавши економічний зміст величин, що входять до нього, у вигляді системи рівнянь:

F/V = xб, (4)

V = л•e-xв. (5)

Для побудови кривої бюджетних надходжень можна використати систему лінійно-логарифмічних рівнянь, з яких економетричними методами визначаються невідомі параметри б, в, л. Робочими були рівняння, подані у вигляді:

ln (F/V) = б•ln(x), (6)

ln F(x) - б•ln(x) = lnл - lnв. (7)

Для практичного розрахунку використовується, в кінцевому варіанті, трикроковий метод найменших квадратів.

Процедура розрахунку будується наступним чином. Визначаються щомісячні номінальні сукупні податкові ставки х, яким протиставлять відповідні місячні значення доходів консолідованого бюджету та місячні значення валового внутрішнього продукту.

На основі першого рівняння системи (6) методом найменших квадратів визначається параметр б.

Аналізуючи рівняння (6), можна помітити, що параметр а визначається через відношення F/V. Це означає, що в даному випадку є несуттєвими інфляційні процеси, отже, індекс-дефлятор можна не враховувати. Для уточнення параметра в, як правило, існує покрокова ітераційна процедура з послідовним відкиданням пар точок, що мають найбільше відхилення від теоретичної залежності в плюсовий та мінусовий бік.

Висновки

Проведене економіко-математичне моделювання залежності бюджетних надходжень від сукупної номінальної податкової ставки дає критерій, за яким можна обґрунтувати управлінські рішення щодо розробки комплексу організаційно-правових заходів та часового графіка їх виконання з метою зменшення податкового навантаження на суб'єкти господарювання. Такий критерій може бути одним із основних складників системи підтримки прийняття рішень щодо реформування податкової системи в умовах нестабільної економіки.

В роботі був проведений аналіз існуючих моделей, які застосовуються на макроекономічному рівні у сфері бюджету. Більш детально були розглянуті моделі, які стосуються дохідної частини бюджету. Була розглянута модель оптимізації податкової системи, за допомогою якої можна збільшити податкові надходження до бюджету (адже податки є головним джерелом наповнення бюджету). Проаналізована модель на основі кривої Лафера, яка відображає залежність бюджетних надходжень від рівня податкової ставки.

Використана література:

1. Равікович Є.І. Макроекономічне прогнозування. - К.: КНЕУ, 2003.

2. Вітлинський В.В. Моделювання економіки. - К.: КНЕУ, 2003.

3. Кочура Є.В., Косарів В.М. Моделювання макроекономічної динаміки. - К.: Центр навчальної літератури, 2003.

Размещено на Allbest.ru