Оптимізація комплексів машин і структури машинно-тракторного парку

Показники ефективності, визначені шляхом моделювання за приведеними виразами, є повними чи загальними показниками.

Янковський І.Е. визначає основні завдання використання системного аналізу при оцінці ефективності роботи агрегатів як розробку системних принципів планування.

Тимофєєвим Ю.В. обґрунтовується застосування імітаційного моделювання в задачах інженерної підтримки сільськогосподарського виробництва.

Жаком С.В. та Пеязєвим О.А. розроблена багаторівнева система математичних моделей. Виділено шість рівнів моделей:

1) статистичного прогнозу й ідентифікації емпіричних залежностей;

2) локальних оптимізаційних задач вибору й узгодження параметрів взаємозалежних машин по окремих операціях;

3) оптимального вибору парку машин для заданого виробничого процесу підприємства;

4) вибір системи машин із урахуванням варіювання умов застосування (інтегровані моделі);

5) оптимальної заміни парку машин із урахуванням можливостей їхнього проектування і виробництва;

6) розподілу ресурсів між взаємодіючими галузями системи -- сільським господарством і машинобудуванням.

У наукових працях Ліпковича Е. І. агротехнічні процеси відповідають оптимальним сівозмінам. На основі зональної системи встановлюються головні впливи, яким піддаються технологічні комплекси і які впливають на їхню оптимізацію, тобто визначаються зв'язки досліджуваної підсистеми з зовнішнім середовищем. Мета такого синтезу -- розробити організаційно-технологічні структури на основі засобів механізації й за допомогою математичних моделей цих структур уточнити умови функціонування, а потім оптимізувати технологічні комплекси.

В Україні під керівництвом Шевченка А.О. впроваджується АСУ “Агропрогноз”. Реалізацією програми займаються біля 30-ти науково-дослідних та інженерних установ України. Програма передбачає створення наукових основ моделювання на основі системного підходу й комп'ютеризації технологій. Тут застосовано метод експертного опиту, що використовується в умовах невизначеності. Разом з тим система не позбавлена недоліків, які виявлені авторами в процесі діяльності.

Втіленням тривалих наукових досліджень Фіна Е.А. є розробки по оптимальному складу машинно-тракторного парку і керуванню використанням техніки на основі оптимальних графіків завантаження МТП, що були впроваджені в ряді господарств різних зон УРСР.

Ним розроблено моделі:

1) імітаційну модель парку машин;

2) агрегатну і матричну моделі системи машин для комплексної механізації рослинництва;

а також методи оптимізації експлуатаційних систем сільськогосподарської техніки, а саме:

1) оптимізації парку машин з використанням диференційованих прокатних оцінок;

2) оптимізації технологічного комплексу машин на основі вибору значень його основних розмірних параметрів;

3) розрахунку оптимального доукомплектування парку машин з використанням маргінальних оцінок.

Розроблена система розрахунків механізованих технологій, комплексів машин для вирощування культур і комплектування парку машин для різного типу ЕОМ, у т.ч. для персональних ЕОМ -- "АСУ - Нива та "АСУ - Пласт".

Розроблені математичні моделі експлуатації систем сільськогосподарської техніки (ЕССТ) типу:

§ "Технологічний агрегат" - імітаційна (ІМА);

§ "Група взаємодіючих машин" - імітаційна (ІМГ);

§ "Парк машин" - детермінізована оптимізаційна (ОМП), імітаційна (ІМП) і динамічна (ДМП);

§ "Система машин для комплексної механізації рослинництва" - агрегатна (АМС) і матрична (ММС).

Головні висновоки досліджень полягають в такому:

а) управління використанням машинно-тракторного парку може бути здійснене на основі аналізу обмеженого числа систем;

б) для оптимізації кожної можуть бути запропоновані моделі засновані на загальних принципах математичного програмування та імітаційного моделювання.

Сформульовані Фіном Е.А. наукові положення склали основи нового наукового напряму - теорія і методи оптимізації експлуатаційних систем сільськогосподарської техніки.

У працях Зангієва А.А поряд з економічними критеріями ефективності враховані також вимоги, обумовлені законами механіки стосовно до машинних агрегатів. На його думку, найбільш ефективним науковим методом вирішення подібних складних завдань є багаторівневий системний підхід. При цьому як взаємозалежні елементи системи розглядаються основні режими роботи агрегатів, які необхідно оптимізувати. Він вважає, що основна задача полягає в науковому обґрунтуванні зазначених підсистем або рівнів оптимізації з взаємозалежними критеріями, що у комплексі забезпечують найменші затрати всіх основних ресурсів при роботі агрегатів.

Задача ресурсозбереження на кожному рівні формулюється таким чином, щоб вихідні результати оптимізації попередніх рівнів були вихідними даними для наступних рівнів. Розроблена з урахуванням таких вимог структурна схема багаторівневого рішення задач ресурсоощадного використання сільськогосподарських агрегатів представлена на рис. 5.

Схема передачі інформації зверху вниз показана стрілками між рівнями. При цьому відбувається додавання ефектів ресурсозбереження попередніх і наступних рівнів. Стрілками праворуч показана також можливість передачі інформації в обхід будь-якого рівня як зверху вниз, так і знизу вгору. Передача обхідної інформації зверху вниз потрібна при вирішенні завдань ресурсозбереження не на всіх, а тільки на окремих рівнях, обходячи інші.

1 Ф_n.y n_T.x u_j

2 n_opt u

3 N_н.oopt П_о.opt

4 B_н.oopt V_о.opt

5 C_{o opt} V_x

m_{o opt} m_в.opt

Рис. 5 - Структурна схема системного підходу до оптимізації параметрів та режимів роботи агрегатів

Зворотний напрямок стрілок знизу вгору характеризує можливість коректування результатів оптимізації попередніх рівнів на будь-якому рівні з обліком агротехнічних обмежень. На кожному рівні передбачено вирішення сполучених допоміжних завдань, що умовно показані ліворуч у вигляді функцій F_ij.

Наукові дослідження Сидорчука О.В. виокремлюють інженерні аспекти розвитку аграрного виробництва, теоретичною основою розв'язання яких є теорія системотехніки, що передбачає проведення певних процедур. На відміну від традиційного методу дослідження ці процедури розглядаються не як послідовні етапи, а як такі, що досліджуються у безперервному взаємозв'язку. Головним методом дослідження вбачається моделювання, що здійснюється на підставі відповідної теорії.

У роботах Діденка М.К., Гречкосія В.Д., Мельника І.І. розроблена математична модель, що дає змогу оптимізувати комплекс машин та машинно-тракторних агрегатів при виконанні деякого технологічного процесу в залежності від площі вирощування культури. Під керівництвом професора Мельника І.І. розроблена й впроваджена у виробництво та навчальний процес система "Комплексне машиновикористання", що передбачає комбіноване вирішення задачі обґрунтування складу комплексів машин і структури машинного парку.

2. Математична модель оптимального використання техніки за критерієм мінімальних затрат на виконання механізованих робіт

Свою наукову працю “Оценка сельскохозяйственных машин и орудий” В.П. Горячкін розпочав із визначення складності дослідження сільськогосподарських машин: “Оценка сельскохозяйственных машин и орудий должна производится с различных точек зрения, как-то:

а) агрономическая;

б) механическая (теоретическая);

в) техническая (конструкционная);

г) экономическая;

д) производственная;

е) эксплуатационная”.

У цій праці далі: “... Система в изучении сельскохозяйственных машин в особенности необходима потому, что многие вопросы земледельческой механики тесно связаны между собой”. Саме в цьому розумінні Мессарович і Такахара визначили загальну теорію систем як мову міждисциплінарного обміну.

Справедливим є визначення зазначеної проблеми як системної задачі, застосувавши для її дослідження логіку та методологію системного підходу. Під системним підходом розуміється спосіб мислення стосовно сільськогосподарських культур, технологій, технічних засобів, машиновикористання й управління.

Щоб усвідомити, як системний підхід допомагає краще зрозуміти предмет дослідження та ефективно досягати мети, спочатку визначимось, що таке система.

Система -- певна цілісність, що складається з взаємозалежних елементів, кожний з який чинить свій внесок у характеристики цілого й у свою чергу також може бути системою.

Рослини, машини, ґрунти - усе це приклади систем, що є частиною певної цілісності - загальної системи землеробства. Вони складаються з множини частин, кожна з який працює у взаємодії з іншими для створення цілого, що має свої особливі властивості. Ці частини взаємозалежні. Якщо одна з них буде відсутня або неефективно функціонувати, то система не досягне своєї мети, тобто не буде ефективною.

У кожному окремому випадку “контури” систем окреслює сам дослідник з урахуванням проблематики задачі. У цьому розумінні однозначних твердих меж систем не існує.

Будь-яку підсистему системи землеробства можна трактувати як об'єкт чи елемент, що отримує із зовні вхідний ресурс та видає у середовище вихідний. Таким чином, об'єкт має набір параметрів, яким відповідає певна функція відгуку. Складність системи визначається кількістю контрольованих параметрів.

Разом із тим, у середині зазначених систем мають місце множини зв'язків та взаємовпливів між складовими. У системах із великою кількістю змінних, детальна формалізація яких надмірно ускладнена, за функцію відгуку приймають інтегровану цільову функцію.

Нехай V - множина входів системи V = {v1, v2, … vi}; vi V, а W - множина виходів системи W = {w1, w2, … wj}, wj W.

Звичайно існує відповідність ц між вхідними та вихідними параметрами v1 = (ц)w1; v2 = (ц)w2; vi = (ц)wj.

Зазначена відповідність може бути виявлена різною дією, мати різний вигляд, проте виражає деяке правило, закономірність, домінанти та утворює певну множину відповідностей Ц = {ц1, ц2, … цk}, цk Ц.

Елементи множини Ц очевидно можна виразити функціональною залежністю, яка є відображенням закону як суттєвого, сталого відношення, що повторюється.

Таким чином, системний аналіз (складових системи, межі якої окреслюються задачами дослідження), дозволяє на різних ієрархічних рівнях розкрити або використати виявлені раніше залежності відношень між вхідними та вихідними параметрами. Завдячуючи аналізу, маємо змогу побудувати, синтезувати цілісну модель у вигляді системи моделей, які відображатимуть відношення між елементами системи.

Як досягти ефективності системи? У сучасних умовах - умовах “стабільної нестабільності”, перманентних змін, ризику, підйомів та спадів, традиційні наукові школи з їх універсальною методологією досить часто втрачають свою актуальність. Реалією постає необхідність швидкого пристосування до змін, такого собі “наукового конформізму” у вигляді набору особливих методик або окремого методу, що відповідає ситуації.

Стан системи характеризується миттєвим значенням показників - фіксацією поточного положення структури, зв'язків, властивостей та інших категорій характеристики системи й середовища. Якщо

дослідивши, виявивши залежність (закон), множину відповідностей зміни стану С у функції часу, отримаємо функцію - f = С(t).

Тут Дt = (t_i+n - t_i) і Дt>0, то очевидно для будь-якої функції існує межа

,

де Сґ - ситуація, похідна стану системи.

Якщо розуміти розвиток системи як різноманітний рух зовнішнього та внутрішнього середовища, тоді ситуація фізично характеризує швидкість зміни стану системи.

Звідси певна дуальність поняття, з одного боку, -- ситуація це дещо фіксоване, а з іншого -- завжди передбачає рух, розвиток системи. Зважаючи на вище зазначене, маємо змогу зробити висновок про те, що ситуаційний підхід -- це методологія дослідження систем (зовнішнього й внутрішнього середовища) у їх розвитку, інакше кажучи, у русі, від початкового стану до мети системи.

Таким чином, значення fґ(x) похідної функції f(x) дозволяє використання загальних правил диференціального числення математичного аналізу при дослідженнях розвитку ситуацій.

Зрозуміло, що ситуаційний підхід повинен передбачати моделювання ситуації. Завдання подібного моделювання виробити рекомендації (методи, способи та ін.) щодо ефективності системи (як „поводитися” у середовищі щоб досягти мети системи). Передбачення розвитку ситуаційної складової здійснюється у випадках:

– природного розвитку системи (система досягає мети без стороннього втручання);

– керування розвитком системи (по відношенню до системи застосовують комплекс керуючих дій).

Комплекс машин є перехідною системою, або інакше підсистемою в ієрархічній структурі загальної системи землеробства. Формування комплексів машин залежить насамперед від визначених сівозміною системи технологічних операцій, а також від агротехнічних вимог операційних технологій (рис.6.).

Прогнозування розвитку системи, у випадку керування ситуацією, в свою чергу можна виокремити в так звані - пряму та обернену задачі. Вирішення прямої задачі дозволяє за умов використання певного набору різноманітних керуючих впливів на складові системи:

– обчислити із заданою точністю значення підсумкових, ключових показників стану системи;

– визначити параметри завершального стану системи з врахуванням розвитку ситуації.

Обернена задача моделювання ситуації обумовлює на які складові системи впливати, протягом якого терміну часу, які впливи необхідні, а також у який спосіб їх потрібно використовувати в управлінні розвитком ситуації з метою досягнення бажаного, наперед визначеного стану системи.

Рис. 6. Причинно-наслідкова діаграма в розрізі ієрархії відношень „технологія > техніка”

Системи описуються, як правило, складними функціями виду f(ш(…(ц(ч)))). Якщо розглянути класичний випадок знаходження значень показника (координат точки), то, як відомо, загальні закони диференціювання суттєво полегшують знаходження похідних для будь-яких комбінацій елементарних функцій.

Отже, систему сівозмін агрономічною наукою визначають як найбільш універсальний та суттєвий за своїм впливом на умови розвитку рослин землеробський захід. Так, якщо система сівозмін (S_s) - складова ланка загальної системи, існує як агробіоценоз із притаманною йому природною мінливістю, тоді культури, елементи системи, перебувають під впливом певних чинників, які прийнято класифікувати за чотирма групами факторів -- хімічні (Х), фізичні (Ф), біологічні (Б), економічні (Е), тобто система сівозмін є функцією відгуку:

.

Різноманітність природноекономічних зон, різна спеціалізація господарств зумовили запровадження значної кількості сівозмін. Чергування культур у сівозмінах будують за розрахунком, щоб воно в першу чергу поповнювало той фактор, який знаходиться у мінімумі. Багатовіковою практикою землеробства та агрономічною наукою докладено значних зусиль для визначення "відношення" або "співвідношення" між культурами як елементами множини культур.

Поняття "відношення між елементами множини" можна чітко окреслити, спираючись на визначальне поняття теорії множин - основне відношення належності, тобто х є елемент множини М.

Нехай k і р -- довільні культури, елементи відповідних множин K i P, де К - множина культур, а Р - множина попередників цих культур, k_i K; p_i P. Основними законами та науково-практичним досвідом землеробства доведено, що за системою ознак одна з цих культур є попередником для іншої, або зазначені культури -- не сумісні, тобто k і р перебувають у певному відношенні (рис. 7.)

Рис. 7. Виявлення причинно-наслідкових зв'язків між системами сівозмін та обробітку ґрунту

Очевидно що

.

Іншими словами, для всякої сільськогосподарської культури чи елемента множини культур, існує попередник чи елемент множини попередників. Об'єкти k і p утворюють упорядковану пару, бо відомо, який з цих об'єктів перший, а який другий, а саме: p - перша компонента, а k - друга компонента упорядкованої пари. Зрозуміло, що упорядкована пара - це l-на ланка сівозміни, а с - відношення культур у сівозміні. Необхідно зауважити, що множину відношень отримуємо через декартовий добуток множин культур та їх попередників:

.

Попередник, як елемент множини попередників, є областю визначення відношення с, тоді як, культура - елемент множини культур, є областю значень відношення с.

Аналіз наукових та науково-практичних джерел показав, що агрономічною наукою по різному оцінюється якість попередника по відношенню до культури. Зокрема, у більшості випадків вітчизняною наукою зазначене відношення диференційоване на чотири категорії: „попередник добрий”; „попередник допустимий”; „попередник умовно допустимий”; „попередник не допустимий”. У той час, чеські науковці розрізняють сім, а агрономи Нідерландів шість категорій даного відношення. У даній математичній моделі вжито десять категорій, де балами відображена оцінка відношення культура - попередник, що дозволило точно відтворити найбільш продуктивні сівозміни. Зрозуміло, коли таких оцінок відношення вибрати надто багато, то тоді значно ускладнюється процес обчислень.

Узагальнення дослідних даних та вивчення практичного досвіду сільськогосподарських підприємств підтверджують, що в існуючих сівозмінах слід запроваджувати таку систему технологічних операцій, в якій правильно співвідносяться полицеві, а також безполицеві глибокі, звичайні, мілкі, поверхневі та інші прийоми обробітку, виходячи з особливостей ґрунту, біологічних властивостей вирощуваних культур, метеорологічних умов та наявності відповідних знарядь.

Отже, якщо - підмножина відповідностей між множинами К (культур) і Р (попередників), тоді завжди знайдеться кінцева підмножина Т = {t₁, t₂, … t_і}, t_і T, яка є відображенням (Т) i-тої відповідності

.

Тобто, для кожного відношення “попередник-культура” існує його одне або більше його відображень у підмножині технологій.

Зрозуміло, що в конкретному сільськогосподарському підприємстві мають бути ті сівозміни і та система технологічних операцій, які відповідають місцевим природним умовам, сприяють відродженню родючості ґрунтів і одержанню високих врожаїв.

Разом з тим, впровадження будь-яких новацій ставить підвищені вимоги до технологічної дисципліни - дотримання агротехнічних вимог, того, що прийнято називати культурою землеробства, екологічними правилами, іншими словами - відповідною якістю механізованих робіт. Усе це необхідно вкласти у жорсткі нормативи агротехнологічних, технічних та техніко-економічних вимог до роботи машинних агрегатів, що продиктовано постійним прагненням товаровиробника бути якомога більш конкурентноздатним. І дійсно, набір технологій або системи технологій спричинює появу системи машин.

Якщо - множина відношень між елементами множини культур і елементами множини попередників, тоді - множина відображень елементів множини механізованих технологій , у множині відношень, а - множина відношень елементів множини сільськогосподарських машин до множини технологій Т,

.

Перетин множин технологій та машин утворює нові множини машин, що складаються з елементів м_i ^j, які відповідають вимогам обраних механізованих технологій,

.

За аналогією, сільськогосподарська машина м_і, як елемент множини М, має свою відповідність (відношення) у множині енергетичних засобів елемент е_і, множини Е, що виражена множиною

.

Відображенням цього відношення є машинний агрегат як елемент множини комплексів машин, тоді за властивістю комутативності послідовного перемноження відображень ц ; о ; щ отримаємо - відображення комплексів машин у множині відношень між культурою та її попередником - . Тобто

.

Завданням інженерної діяльності в галузі машиновикористання є наукове обґрунтування складу комплексів машин, а відтак і визначення методів їх ефективного використання. Склад і-го машинного агрегату на j-тій технологічній операції механізованого технологічного процесу визначає структуру комплексу машин. Показники роботи машинних агрегатів визначають експлуатаційні показники комплексів машин в цілому. Аргументоване використання комплексів машин має надзвичайно велике значення для досягнення загальних цілей проекту. В свою чергу, склад машинних агрегатів, а відповідно і показники машиновикористання, залежить від множини факторів, які пропонується класифікувати за групами (Рис. 8.)

Рис. 8. Фактори впливу на експлуатаційні параметри машинних агрегатів та комплексів машин

При вирішенні завдань аграрного виробництва критерієм оптимізації, звичайно, приймають максимум або мінімум окремо виражених цільових функцій (функціоналів), це може бути - максимальна продуктивність машинних агрегатів, мінімальна їх кількість, мінімальна витрата палива, мінімум балансової вартості машин, мінімум витрат на утримання та експлуатацію комплексів машин, мінімум обслуговуючого персоналу, мінімум робочих днів, максимум обсягу виробництва кінцевої продукції. Все ж, найкраще вимогам господарського, системного та ситуативного підходів до вибору раціонального складу комплексів машин відповідають приведені витрати, тобто коли за оптимальний приймають варіант складу парку, для якого сума витрат на придбання та утримання в господарстві комплексу машин і виконання всіх робіт є найменшою.

Серед множини факторів, які впливають на стан складної динамічної системи, яку визначає поставлена задача, основну роль відіграють склади машинних агрегатів, які призначені для виконання тієї чи іншої технологічної операції, умови їх роботи, агротехнічні строки виконання операцій, обсяги робіт на кожній із них, а також площі вирощування сільськогосподарських культур. Затрати праці, коштів, енергії та ін. на виконання даної технологічної операції можна визначити:

(1.)

Обсяг робіт при виконанні j-тої операції дорівнює:

(2.)

Коефіцієнт k_j визначається таким чином:

-- для технологічних операцій

-- для навантажувально-розвантажувальних операцій

-- для транспортних операцій

Знаючи И_j, можна визначити годинні обсяги робіт:

Підставивши у формулу (1.) замість И_j його значення із формули (2.), одержимо:

Техніко-економічні та експлуатаційні характеристики енергетичних засобів, технологічні властивості сільськогосподарських машин й знарядь, а також природно-виробничі умови їх застосування визначають режими роботи j-тих машинних агрегатів на кожній j-тій операції.

Виходячи із агротехнічно допустимого швидкісного режиму виконання j-тої технологічної операції, питомого опору ґрунту, фону поля, параметрів технічної характеристики енергетичного засобу, дотична сила тяги за можливостями двигуна дорівнює:

(3.)

Для збиральних агрегатів, які обмолочують або подрібнюють продукцію, максимальна допустима робоча швидкість руху за умов оптимального завантаження машини за пропускною здатністю визначається таким чином:

У випадках агрегатування тягово-приводної машини потужність двигуна, яка витрачається на тягу N_т, дорівнює:

кВт,

Одержане значення N_т для даного енергетичного засобу підставляється у формулу (3.) замість N_н .

У зв'язку з тим, що рушійна сила обмежується силою зчеплення ведучого апарата з ґрунтом, її значення можна визначити:

кН,

Коефіцієнт м залежить від фону поля і класу ґрунтів, на якому працює ґрунтообробний агрегат та від типу рушія. З достатньою точністю цей показник можна визначити за такими залежностями,

-- для енергетичних засобів з гусеничними рушіями:

-- для енергетичних засобів на пневматичних шинах:

За питомим опором ( кН/м² ) ґрунти поділяють на 9 класів:

І - 27…34;

ІІ - 35…39;

ІІІ - 40…48;

ІV - 49…55;

V - 56…62;

VI - 63…67;

VII - 68…75;

VIII - 76…82;

IX - 83...90.

Рушійна сила агрегату Р_дв чисельно дорівнює:

-- за умови, що Р_к>F_max , Р_дв=F_max;

-- за умови, що Р_к ?F_max, Р_дв =Р_к.

Основні сили опору руху енергетичних засобів можна визначити:

Коефіцієнт опору перекочування енергетичних засобів:

-- з гусеничним рушієм можна визначити з виразу:

-- для енергетичних засобів з колісними рушіями

Зусилля на гаку, яке розвиває енергетичний засіб, буде дорівнювати:

кН .

У випадку перевищення розрахункового для даних умов зусилля на гаку над максимально допустимим, приймається:

кН.

У залежності від призначення машини-знаряддя робочий опір, створюваний при виконанні технологічної операції, можна визначити:

-- для плугів і лемішних лущильників

кН;

-- для звичайних тягових машин

кН;

-- для причіпних машин при відсутності тягового опору

кН;

-- для транспортних агрегатів:

кН;

Подобные документы

• Розробка економіко-математичної моделі оптимізації використання машинно-тракторного парку

  Визначення оптимального складу доукомплектування машино-тракторного парку в умовах сільськогосподарського господарства по вирощуванню цукрового буряка. Відображення балансу використання тракторів, сільськогосподарських машин різних марок за кожний період.
  
  курсовая работа [327,9 K], добавлен 25.11.2014
  

• Экономико-математическая модель оптимизации использования машинно-тракторного парка в хозяйстве

  Технико-экономическая характеристика тракторов, сельскохозяйственных машин. Построение экономико-математической модели. Согласование объемов предпосевной культивации, посева зерновых культур. Составление плана материально-технического снабжения хозяйства.
  
  лабораторная работа [156,0 K], добавлен 15.06.2015
  

• Оптимізація внесення мінеральних добрив

  Основи моделювання і оптимізації внесення мінеральних добрив, обґрунтування критерію оптимальності. Оптимізація розподілу і використання добрив у сільськогосподарському підприємстві: інформаційна характеристика моделі, матриця та аналіз розв’язку задачі.
  
  курсовая работа [81,2 K], добавлен 11.05.2009
  

• Оптимізація розподілу та використання добрив у сільськогосподарському підприємстві

  Економіко-математичні моделі оптимізації плану використання добрив. Методи розподілу добрив. Моделювання процесу використання добрив на сільськогосподарському підприємстві, обґрунтування базової моделі. Оптимізація використання фондів ресурсів добрив.
  
  курсовая работа [46,3 K], добавлен 31.03.2010
  

• Математична модель транспортної системи підприємства

  Керування транспортною системою. Задачі планування незалежних транспортних потоків. Модель нижнього рівня - оптимізація транспортних потоків на транспортних мережах окремих видів транспорту. Побудова імітаційної моделі та аналіз результатів прогону.
  
  дипломная работа [1,3 M], добавлен 24.07.2009
  

• Оптимізація випуску продукції підприємством за критерієм собівартості

  Дослідження теоретичних та практичних засад щодо оптимізації підприємства. Склад, види та характеристики керамічних плиток. Моделювання випуску керамічних плиток та отримання мінімальної собівартості з використанням економіко-математичного моделювання.
  
  курсовая работа [294,7 K], добавлен 27.05.2019
  

• Побудова економіко-математичної моделі розробки асортименту швейних виробів

  Проект асортименту виробів для швейної фабрики, характеристика їх різновидів; економіко-математична модель задачі оптимізації розподілу випуску продукції у часі; визначення оптимального набору тканин різної ширини, оптимізація надходження продукції.
  
  контрольная работа [49,5 K], добавлен 20.06.2011
  

• Моделювання систем

  Моделювання як наука. Типові математичні схеми моделювання систем. Статистичне моделювання систем на ЕОМ. Технології та мови моделювання. Методи імітаційного моделювання із застосуванням пакета GPSS World. Ідентифікація параметрів математичної моделі.
  
  курс лекций [1,4 M], добавлен 01.12.2011
  

• Моделювання процесів розвитку виробничого та фінансового потенціалу підприємства

  Структурно-функціональне моделювання процесу управління фінансовим потенціалом підприємств. Методи формування еталонних траєкторій збалансованого розвитку економічних систем. Моделювання та оптимізація діяльності на агропромисловому підприємстві.
  
  дипломная работа [1,1 M], добавлен 21.01.2014
  

• Дослідження операцій

  Критерій вибору пріоритету конкуруючих за ресурсами робіт при визначенні порядку їх виконання. Оптимізація сіткового графіка. Скорочення довжини критичного шляху, вирівнювання коефіцієнтів напруженості робіт, більш раціональне використання ресурсів.
  
  контрольная работа [198,8 K], добавлен 11.03.2013
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам