Моделювання структурних змін економіки України на основі міжгалузевих зв'язків

Моделювання структурних змін економіки України на основі міжгалузевих зв'язків

Тетяна Тищук,

кандидат економічних наук, доцент

Міністерство економіки України,

департамент економічної стратегії,

головний спеціаліст

Починаючи з 2000 року в Україні відбувається зростання ВВП після його тривалого спаду (8 років), протягом якого скорочення ВВП склало більш ніж 60%. Ну думку експертів [1-5], таке відновлення зростання не має системного характеру та обумовлено збігом факторів, в результаті якого економічна діяльність у ряді секторів стала прибутковою. Серед них:

- сприятливий попит на експорт, зокрема продукції металургійної галузі, зростання попиту з боку Росії на українські товари;

- девальвація національної валюти, що призвело до суттєвого зниження реальної заробітної плати, витрат на працю та підвищення конкурентоздатності українських підприємств за ціновим фактором;

- кумулятивний ефект ринкових реформ та структурної політики, які, однак, іноді були повільними та непослідовними;

- присутність невикористаних виробничих потужностей, що дозволило наростити обсяги виробництва без додаткових інвестицій.

Слід також звернути увагу на те, що значні обсяги випуску спостерігаються в секторах, які мають низьку додану вартість та характеризуються високою часткою проміжного споживання. За даними таблиць „витрати-випуск” (міжгалузевого балансу) України за 2004 рік, який складено за 38 видами економічної діяльності, можна виділити 10 секторів економіки, які мають частку проміжного споживання у структурі витрат, що перевищує 75%. Вони досягають 38% у загальному обсязі випуску, але їх внесок у ВВП - лише 20%. В табл. 1 співставлено частки секторів з низькою доданою вартістю в Україні та розвинутих країнах.

Таблиця 1. - Частка секторів з високим проміжним споживанням у загальному обсязі ВВП та випуску

* Джерело: Держкомстат, Eurostat

З наведених даних видно, що технологічна структура виробництва в Україні значно відрізняється від структури економіки розвинутих країн, в яких вплив секторів з великою часткою проміжного споживання та низькою доданою вартістю на загальну макроекономічну ситуацію є незначним. Перелічені обставини зумовлюють необхідність структурних змін економіки України та підтверджують думку експертів про важливість впровадження послідовної структурної політики держави.

Моделювання структурних змін економіки має базуватися на існуючих пропорціях між секторами (міжгалузевими зв'язками), технологічній структурі випуску та використання продукції, частці імпорту в структурі витрат за секторами економіки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить, що проблема моделювання структурних змін економіки є актуальною, а її дослідження є предметом уваги і аналізу відомих наукових шкіл. Наприклад, у роботі [6] наведено модель співвідношення проміжного та кінцевого споживання в Україні, роботи [7-10] присвячено визначенню місця та ролі окремих секторів та груп секторів в економічному зростанні. Публікації [11-12] містять аналіз співвідношень між секторами економіки в зарубіжних країнах.

Однак існуючі наукові та практичні розробки не вирішують проблему кількісної оцінки впливу структурних змін на економічне зростання, в тому числі комплексної оцінки впливу зростання (падіння) в окремих секторах на показники в суміжних секторах та на показники розвитку економіки в цілому.

Мета статті полягає у створенні економіко-математичної моделі прогнозування наслідків структурних змін економіки України, яка дозволяє кількісно оцінювати вплив зміни обсягів випуску в певному секторі на формування сукупного попиту, обсяги випуску та додану вартість в суміжних секторах, випуск та ВВП по економіці в цілому.

Ситуація в кожному секторі економіки впливає на загальні макроекономічні показники не тільки безпосередньо, а й через міжгалузеві зв'язки. Тобто збільшення обсягів виробництва в певному секторі, з одного боку, збільшує обсяги випуску та ВВП по економіці в цілому, а з іншого, створює додатковий попит на продукцію суміжних секторів.

З огляду на це вплив розвитку секторів на такі макроекономічні показники, як обсяги випуску та ВВП, можна класифікувати наступним чином:

Безпосередній вплив - збільшення обсягів виробництва в секторі збільшує обсяги випуску та ВВП по економіці в цілому.

Структурний вплив - збільшення обсягів виробництва в секторі створює додатковий попит на продукцію суміжних секторів, в результаті створюються умови для зростання обсягів випуску та ВВП суміжних секторів, а через це й випуску та ВВП по економіці в цілому.

Кумулятивний вплив - враховує наслідки безпосереднього та структурного впливу.

З метою оцінки ступеня впливу обсягів випуску в секторах на загальні показники випуску та ВВП побудовано модель, вихідними даними якої є показники таблиць „витрати-випуск”. Для побудови моделі використано математичний апарат загальної теорії чутливості [13].

Позначимо:

n - кількість секторів економіки, за якими здійснюється аналіз, ;

p_i - обсяг використання продукції, виробленої сектором і;

x_ij - обсяг використання продукції, що виробляється сектором і при виробництві продукції в секторі j, ;

y_i - обсяг кінцевого використання продукції, виробленої сектором і;

q_j - обсяги випуску продукції в секторі j;

g_j - валова додана вартість, що створюється в секторі j;

m - номер сектора економіки, відносно якого аналізується чутливість загальних показників таблиці „витрати-випуск”.

Значення показника ВВП в цілому по економіці визначається як:

, (1)

Випуск та використання по економіці в цілому визначається як:

. (2)

Позначимо також k_ij - прямі витрати продукції, що виробляється сектором і для використання у виробництві в секторі j у розрахунку на одиницю випуску:

(3)

Коефіцієнт kg_j , що відповідає частці ВВП у випуску за сектором економіки j, визначається як:

(4)

Q=¦q_j¦ - матриця обсягів випуску продукції,

P=¦p_i¦- матриця обсягів використання продукції;

G=¦g_j¦ - матриця доданої вартості;

Y=¦y_i¦ - матриця кінцевого використання,

X=¦x_ij¦ - матриця проміжного споживання;

K=¦ k_ij¦- матриця коефіцієнтів прямих витрат.

У збалансованій системі P=Q.

Відповідно до моделі Леонтьєва економічні показники можуть бути представлені системою рівнянь:

(5)

(6)

Для використання теорії чутливості до основних рівнянь моделі (1)-(6) необхідно задати залежність показника p_i (використання продукції, виробленої в секторі i, від обсягів виробництва в секторі m) у вигляді:

(7)

(8)

(9)

(10)

(11)

У рівняннях (7)-(11) показана залежність загальних показників таблиці „витрати-випуск”, які визначені згідно з (5)-(6), від обсягів випуску q_m в секторі економіки m. Тобто обсяг випуску q та ВВП g задаються як функції від аргументу q_m.

Коефіцієнти чутливості обсягів виробництва q до змін обсягів виробництва в певному секторі економіки m розраховуються згідно з (9) як:

, (12)

де Sq_m - коефіцієнт чутливості q до зміни q_m,

- зміна q_m.

, (13)

де Sg_m - коефіцієнт чутливості g до зміни q_m,

- зміна q_m.

Коефіцієнт чутливості Sq_m показує, на скільки відсотків зміняться обсяги випуску по економіці в цілому при зміні обсягів виробництва в галузі m. Sg_m показує, на скільки відсотків зміниться ВВП при зміні обсягів виробництва в галузі m.

Так, аналіз чутливості дозволяє прогнозувати наслідки змін обсягів випуску в кожному секторі економіки. Значення коефіцієнтів чутливості (12)-(13) залежить не тільки від частки окремого сектора економіки, а й від його структури витрат (технологічної структури). Чим більша частка цього сектора та частка секторів, які від нього залежать, тим більше значення цих коефіцієнтів.

На основі коефіцієнтів чутливості (12)-(13) можна визначити показники впливу секторів на загальні обсяги випуску та ВВП як:

, (14)

, (15)

Ці показники (14)-(15) показують, на скільки відсотків треба змінити обсяги виробництва в секторі економіки m, щоб загальні показники випуску та ВВП змінилися на 1%.

Реалізація наведеної математичної моделі для дослідження структурних співвідношень економіки України потребує встановлення певних припущень. В роботі моделювання здійснено на базі таблиць „витрати-випуск” за 2004 рік. Тому можна припустити, що в наступні роки економіка суттєво не змінить свою структуру, а саме:

- структурні пропорції між секторами (структуру витрат та використання продукції),

- співвідношення імпорту та внутрішнього виробництва в структурі витрат,

- співвідношення експорту та внутрішнього використання в структурі використання продукції.

Показники, наведені в таблиці 2, характеризують наслідки безпосереднього, структурного та кумулятивного впливу на обсяги випуску та ВВП по економіці в цілому при зміні обсягів випуску в секторах на 1%, які розраховані відповідно до співвідношень (7)-(13). В таблиці розміщено 10 секторів, що мають найбільший вплив на ВВП.

Таблиця 2. - Вплив зміни обсягів виробництва в секторах на 1% на випуск та ВВП по економіці в цілому

В умовах існуючих пропорцій між секторами найбільший вплив на обсяги випуску має сектор „харчова промисловість” (рис.1). При зростанні (зменшенні) обсягів виробництва в секторі „харчова промисловість” на 1% обсяги випуску по економіці в цілому зростуть (зменшаться) на 0,191%. При цьому на 0,112% безпосередньо завдяки зміні обсягів виробництва продукції харчової промисловості та на 0,079% завдяки зміні обсягів виробництва суміжних секторів.

Рис. 1. Зміна обсягів випуску по економіці в цілому при зміні обсягів випуску в секторах на 1%.

На обсяги ВВП найбільше впливає сільське господарство (рис.2). Збільшення обсягів випуску в сільському господарстві на 1% призведе до збільшення ВВП на 0,167%. З них за рахунок збільшення попиту на продукцію суміжних секторів ВВП зросте на 0,059%. Найбільший вплив на ВВП через стимулювання обсягів виробництва суміжних секторів має харчова промисловість. При збільшенні обсягів виробництва в харчовій промисловості на 1% ВВП зросте на 0,083% за рахунок міжгалузевих зв'язків.

Рис.2. Зміна обсягів ВВП при зміні обсягів випуску в секторах на 1%.

На рис. 3 співставлено темпи зростання ВВП при зростанні обсягів випуску в секторах.

Структурний вплив зміни обсягів виробництва в секторах економіки полягає у створенні додаткового попиту на продукцію суміжних секторів. Додатковий попит, створений в результаті зростання випуску в певному секторі, може бути задоволений шляхом збільшення обсягів виробництва та зростання імпорту. Аналогічно, при зниженні обсягів випуску в певному секторі знижується сукупний попит, що спричиняє зниження випуску в суміжних секторах або імпорту.

На рис. 4 показано:

- зміну сукупного попиту при зміні обсягів випуску в секторах на 1%;

- частку попиту, що покривається за рахунок зростання обсягів випуску в Україні;

- частку попиту, що покривається за рахунок імпорту;

- зростання ВВП, яке спричинено зростанням випуску в суміжних секторах.

Ці показники розраховано за умов збереження технологічної структури виробництва та існуючих пропорцій імпорту в структурі витрат і подано у відсотках.

Сектор „харчова промисловість” має найбільший вплив на обсяги випуску, а за впливом на ВВП він знаходиться на третьому місці (після сільського господарства та торгівлі). При збільшенні обсягів випуску в харчовій промисловості на 1% обсяги випуску по економіці зростуть на 0,19%, а ВВП на 0,15% (див. табл. 2, рис.1, рис.2).

Важливо, що саме харчова промисловість має найбільший показник структурного впливу. Тобто розвиток харчової промисловості більше, ніж інші сектори, сприяє зростанню сукупного попиту. При зростанні харчової промисловості на 1% сукупний попит зростатиме на 0,0856% (див. рис.4). При існуючих міжгалузевих пропорціях та збереженні частки імпорту в структурі витрат харчової промисловості буде спостерігатися зростання імпорту на 0,0349%. Обсяги випуску в суміжних секторах зростуть на 0,0785%, що призведе до зростання ВВП на 0,0825%.

В табл. 3 показано темпи зростання обсягів випуску та імпорту в розрізі секторів економіки при зростанні обсягів випуску харчової промисловості на 1%. З таблиці видно, що за умов збереження структури витрат харчової промисловості та частки імпорту в структурі використання продукції зростання обсягів випуску харчової промисловості найбільшим чином стимулюватиме зростання обсягів випуску в торгівлі, рибному господарстві, харчовій промисловості та сільському господарстві.

Щодо імпорту слід відмітити, що зростання випуску харчової промисловості призведе до значного зростання імпорту продукції сільського господарства (при зростанні випуску харчової промисловості на 1% імпорт продукції сільського господарства зросте на 0,67%). Це пов'язано з тим, що саме харчова промисловість є основним споживачем імпорту продукції сільського господарства. Також значно зросте імпорт продукції харчової промисловості та сектора „деревообробна і целюлозно-паперова промисловість”, „видавнича справа”. Але у загальному обсязі імпорту це зростання не відіграватиме значної ролі. Зростання імпорту по економіці в цілому при зростанні обсягів харчової промисловості складе лише 0,0349%.

Таблиця 3. - Зростання обсягів випуску в секторах економіки та імпорту при зростанні обсягів харчової промисловості на 1%

Сектор „металургія та оброблення металу” найбільшим чином впливає на збільшення сукупного попиту (див. рис.4), але, одночасно, саме цей сектор характеризується найбільшою часткою імпорту на покриття цього додаткового попиту. Тому структурний вплив сектора „металургія та оброблення металу” менший, ніж у харчової промисловості. При зростанні випуску в секторі „металургія та оброблення металу” на 1% обсяги випуску в суміжних секторах зростуть на 0,067%. Цей сектор також характеризується невеликим, порівняно з харчовою промисловістю, значенням показника структурного впливу на ВВП - при зростанні обсягів випуску в секторі „металургія та оброблення металу” на 1% ВВП зросте на 0,056% за рахунок суміжних для металургії секторів. Це пов'язано з тим, що сектори, які є основними постачальниками для сектора „металургія та оброблення металу” (більшість з них належить до гірничо-металургійного комплексу), характеризуються низькою доданою вартістю.

Сектор „сільське господарство” характеризується найбільшим впливом на ВВП (див. табл. 2). За безпосереднім впливом на ВВП сільське господарство займає перше місце, але структурний вплив у харчової промисловості вищий. Це пов'язано з тим, що сільське господарство має меншу частку проміжного споживання та більшу додану вартість у структурі витрат, ніж харчова промисловість. У цілому при збільшенні обсягів випуску сільського господарства на 1% ВВП зросте на 0,168%, з них на 0,059% за рахунок зростання суміжних секторів.

Торгівля має також високі показники кумулятивного впливу на ВВП, але він, в основному, формується за рахунок безпосереднього впливу. Оскількі торгівля має малу частку проміжного споживання, зростання торгівлі не стимуюватиме значною мірою зростання сукупного попиту, як, наприклад, харчова промисловість або металургія. В секторі „транспорт” спостерігається така ж ситуація.

Висновки

В роботі запропоновано економіко-математичну модель, що дозволяє прогнозувати наслідки структурних зрушень економіки України, а саме вплив зростання обсягів випуску в секторах на зростання:

- сукупного попиту та попиту на продукцію суміжних секторів;

- обсягів випуску вітчизняних виробників та імпорту;

- ВВП в суміжних секторах та по економіці в цілому.

В перспективі доцільно дослідити потенціал впливу секторів на структурні зрушення та економічне зростання в міжнародному аспекті.

Література

1. Томас В., Дайламі М., Дарешвар А. та ін. Якість економічного зростання. Пер з англ. - К. - Пер. з англ. - К.: Основи. - 2002. - 350 с.

2. Єрохін С.А. Динаміка виробництва і структурні зрушення в економіці України в 1990-2003 роках // Актуальні проблеми економіки, 2004. - №10. - С. 3-11.

3. О. Пустовойт. Кількісна та якісна складові економічного розвитку України: управлінські аспекти // Економіка України. - №2, 2006. - С. 20-26.

4. Квартальні передбачення. Київ, Міжнародний центр перспективних досліджень: № 34, 2006. - 67 с.

5. С.А. Ерохін. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект): Наукова монографія. - К.: Світ знань, 2002. - 528 с.

6. В. Попова. Інституціонально-господарські орієнтири формування ВВП. - Економіка України. - №2, 2006 - С. 27-33.

7. Геєць В.М., Кваснюк Б.Є. Трансформаційні перетворення // Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця; Ін-т екон. прогнозув. НАН України. - К.:Фенікс, 2003. - С.39-71.

8. Стасовський Ю. Стратегія інноваційного розвитку гірничо-металургівного комплексу регіону // Економіка України. - №4 - 2005. - С. 35.

9. С. Аптекар, Д. Череватський. Міжгалузеві промислові картелі вугільної генези // №3 (69). - 2005. - С. 24-27.

10. В. Захарченко. Пятый цикл индустриального (постиндустриального) развития и формирования промышленных территориальных систем // Экономика Украины. - №11 (520). - 2005. - С. 38-45.

11. United Kingdom Input-Output Analyses. 2003 Edition. Editor: Sanjin Mahajan. London: TSO.

12. Revisions planned for the 2006 annual Blue Book, Pink Book and Input-Output analyses // Economic Trends. - № 629. - 2006.

13. Р. Томович, М. Вукобратович. Общая теория чувствительности. - М. - 1982. - 176 с.