Статистичне вивчення споживання населенням матеріальних благ

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра обліку і аудиту

Реферат з дисципліни економічна статистика на тему:

“Статистичне вивчення споживання населенням матеріальних благ”

Зміст

Вступ

Споживання та його види

Особливостi змiни споживання в різних группах

Джерела інформації про витрати населення

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Темою свого реферату я обрала “Статистичне вивчення споживання населенням матеріальних благ”. На мою думку, на сьогоднішній день ця тема є досить актуальною оскільки кожна людина для того щоб жити споживає ті чи інші матеріальні блага (одяг, їжу, предмети розкоші та ін.), вид яких залежить від потреб та доходів людини, які в свою чергу в більшій мірі залежать від економічного становища країни становища країни яке на сьогоднішній день знаходиться у досить важкому і не стабільному становищі. В зв'язку з чим дохід на душу населення є досить низьким і більшість людей не може дозволити споживання таких благ як предмети розкоші, або поїхати десь відпочити хоча б в лікувальних цілях.

Метою написання даного реферату для мене послугувало бажання дізнатися: що розуміють під споживанням та на які види його поділяють; що для людини являють собою матеріальні блага; які функції виконує особисте споживання; як будується система статистичних показників споживання. А також, дізнатися чи перетворюється особисте кінцеве споживання на визначений елемент ВВП, як можна провести аналіз споживання населенням матеріальних благ та які групи використовують у ході даного аналізу.

Споживання та його види

Під споживанням розумiють використання товарiв та послуг для задоволення iндивiдуальних та колективних потреб. Розрізняють виробниче, або споживання засобiв виробництва для виготовлення певного продукту та невиробниче споживання, бiльшу частину якого становить особисте споживання -- використання людиною виробленого продукту для забезпечення своєї життєдіяльностi.

Особисте споживання виконує економiчнi та соцiальнi функцiї. Економiчнi функцiт полягають у вiдтвореннi потреб, регулюваннi обсягу та структури виробництва, вiдтвореннi робочої сили; вони є критерiєм реалiзацiї суспiльного продукту. Соцiальнi функцiї полягають у пiдвищеннi матерiального добробуту населення, формуваннi всебiчної розвиненої особистостi.

Статистичний аналiз узагальнює факти, що спостерiгаються, виявляє фактори, вiд яких залежать рiвень та структура споживання, будує моделi споживання i на цiй основi описує вiдповiднi закономiрностi й тенденцiї. Результати статистичного аналiзу використовують як для формального описування минулих тенденцiй, так i для прогнозування розвитку виробництва з метою задоволення потреб населения.

Система статистичних показникiв споживання будується згiдно iз завданням спостереження i регулювання споживання на макро- та мiкрорiвнях розвитку економiки.

На макроекономiчному рiвнi враховується необхiднiсть узгодження реалiй сьогодення стосовно органiзацiї виробничих сил, реалiзацiї складових ВВП, у тому числi фонду споживання.

Досвiд розвинених країн свiдчить, що ринкова економiка досягає розвитку, коли вона спирається на масове споживання, перетворення особистого кiнцевого споживання на визначальний елемент ВВП.

Статистичне забезпечення вирiшення проблем макроекономiчного регулювання споживання включає таку систему показникiв:

* частку кiнцевого особистого споживання у ВВП, яке формує платоспроможнiсть населення як базу пiдприємництва i ринкової трансформацiї економiки;

* спiввiдношення частки працi i капiталу, або необхiдного i додаткового продукту, у тому числi спрямованого на iнвестування. Зниження частки працi гальмує попит, а звiдси i пропозицiю товарiв;

* рiвень рентабельностi промислових пiдприємств, невиправдане зростання якого є передумовою стагнацiї виробничого попиту, хаосу неплатежiв, заборгованостi, що у свою чергу гальмує випуск спожинчих товарiв i вихiд iз кризи;

* розподiл зайнятих за рiвнем заробiтної плати за галузями та видами дiяльностi;

* розподiл сiмей за рiвнем середньодушового доходу по соцiальних групах населения в цiлому (соцiально-економiчна диференцiацiя);

* структура доходiв населення;

* подiл доходiв на платоспроможний попит, нагромадження і т. iн.,

* структура платоспроможного попиту на товари та послуги.

Пiд впливом цих показникiв формується обсяг i структура фонду споживання населения в цiлому та окремих його соцiально-економiчних груп.

Вiдповiдно до системи нацiональних рахункiв витрати домашнiх господарств на кiнцеве споживання включають:

* витрати на купiвлю споживчих товарiв (крiм будинкiв та квартир) у державнiй, кооперативнiй торгiвлi, на мiських ринках та в неорганiзованiй торгiвлi;

* витрати на оплату спожинчих послуг;

* витрати за рахунок надходжень продуктiв у натуральнiй формi, якi виробленi в домашнiх господарствах для власного кiнцевого споживання;

* витрати продуктiв, одержаних домашнiми господарствами в натуральнiй формi як оплата працi;

* витрати на послуги з помешкання у власному житлi.

Аналiзуючи споживання населення, треба видiлити складовi цiєї системи. Це дозволяє врахувати особливостi розрахунку показникiв, визначити закономiрностi та тенденцiї процесу.

Особливостi змiни споживання в різних групах

У ходi аналiзу споживання використовують такi групування:

1. За матеріальним складом i формою ваявлення благ та послуг:

а) матерiальнi продукти (продовольчi, непродовольчi товари, матерiальне споживання в закладах культурно-побутового та соцiального обслуговування населення, електроенергiя, водо-газопостачання i теплофiкацiя та iн.);

б) матерiальнi послуги - послуги, якi створенi у сферi матерiального виробництва (оплата виготовлення, ремонту та монтажу спожинчих товарiв, якi оплачуються населенням, утримання та поточний ремонт квартир, обслуговування транспортом i зв'язком, хiмчистка);в) нематерiальнi послуги (без зношення житла);

г) послуги в цiлому (б + в);

д) зношення житла;

е) загальне споживання населення (а + г + д).

2. За джерелами фiнансування:

а) споживаннi за рахунок особистих доходiв (споживання закуплених благ та послуг, включаючи споживання продукцiї власного виробництва);

б) безоплатне споживання за рахунок суспiльних фондiв у формi медичного обслуговування, освiти, обслуговування в яслах, дитячих садках, а також у виглядi суспiльних дотацiй при купiвлi медикаментiв, харчуваннi на пiдприємствах, користуваннi житлом;

в) загальне споживання населенням (а + б).

3. За призначенням матерiальнах благ та послуг:

продовольчi товари; напої i тютюновi вироби; взуття та одяг; споживання житла; паливо, освiтлення, вода, газ; предмети та послуги для домашнього господарства (побутовi товари довгострокового користування, посуд, дрiбний домашнiй iнвентар); послуги охорони здоров'я та особиста гiгiєна; послуги транспорту та зв'язку; послуги освiти, культури, спорту та вiдпочинку; iншi мiтерiальнi блага та послуги.

4. За головними каналами надходження:

роздрiбна торгiвля, включаючи масове харчування, мiськi ринки; пiдприємства, якi надають матерiальнi послуги; пiдприємства, якi надають нематерiальнi послуги; бюджетнi та iншi установи; зношення житла; споживання продукцiї власного виробництва.

Використовують також iншi групування стосовно суб'єктiв споживання. Тут слiд мати на увазi ознаки, якi визначають рiвень, структуру споживання та його джерела, тобто:

* соцiальну належнiсть населення;

* рiвень матерiального добробуту населення, який визначається рiвнем середньодушового доходу в сiм'ї;

* територiю проживання.

Ураховуючи характер, особливостi змiни споживання в перелiчених групах у статистицi та динамiцi, можна встановити закономiрностi змiни споживання пiд впливом основних факторiв, а також структурнi змiни у фондi споживання.

Особливе мiсце посiдає аналiз споживання в натуральнiй формi як сукупностi певних властивостей продукта, завдяки яким вiн задовольняє ту чи iншу потребу людей. Вирiзняють групи натуральних показникiв сложивання, що характеризують такi його аспекти:

1) споживання в натуральних одиницях вимiрювання. Вони охоплюють споживання основних продуктiв харчування, текстильних товарiв та взуття i розраховуються на основi матерiальних натуральних балансiв (м'яса, молока, картоплi, тканин, взуття тощо).

2) вмiст поживних речовин (бiлкiв, жирiв, вуглеводнiв, калорiйнiсть харчування. Iдеться про щоденне середнє споживання речовин, якi мiстяться в окремих видах продуктiв харчування);

З) данi про наявнiсть товарiв довгострокового користування. Їх отримують шляхом поточного облiку купiвлi товарiв та оцiнки їх вибуття. Використовують також данi вибiркових бюджетних обстежень населення;

4) фiзичний обсяг та рiвень споживання послуг.

Для аналiзу у вартiсному вираженнi споживання оцiнюють у поточних та незмiнних цiнах. Оцiнюючи споживання, застосовують цiни, за якими населення придбало матерiальнi блага i послуги: у разi купiвлi в роздрiбнiй торгiвлi - роздрiбнi цiни, на ринку - ринковi цiни. Оцiнюючи натуральнi надходження, використовують роздрiбнi цiни, а також цiни виробництва; пiд час вимiрювання динамiки фiзичного обсягу споживання -- незмiннi цiни, тобто цiни певного року.

Джерела інформації про витрати населення

У статистицi використовують три основних джерела iнформацiї для визначення витрат домашнiх господарств на придбання спожинчих товарiв: вибiрковi бюджетнi обстеження; баланс грошових доходiв та витрат населення; торговельна статистика.

Проте на основі даної iнформацiї неможливо достатньо точно визначити суму споживчих витрат згiдно з основними концепцiями. Так, у результатi вибiркових бюджетних обстежень статистичні органи одержують iнформацiю про обсяг та структуру витрат населення безпосередньо вiд домашнiх господарств. Але в цих даних мiститься значна систематична помилка, оскiльки там практично вiдсутнi сiм'ї з високими доходами. Баланс грошових доходiв та витрат населення побудований на iнших концептуальних принципах, нiж СНР.

У зв'яку з цим основним джерелом iнформацiї про витрати на купiлю спожинчих товарiв є данi торговельної статистики про обсяг та структуру роздрiбного товарообороту. Крiм того, провадяться дорахунки для пiдприємств, якi не звiтували, неорганiзовані торгiвлi, включаючи неорганiзоване ввезення товарiв iз-за кордону, тощо.

Для одержання iнформацiї про витрати населення на оплату послуг використовується статистична звiтнiсть закладiв та органiзацiй, що надають такi послуги домашнiм господарствам. До їх складу включають ринковi споживчi послуги (побутовi, житловокомунальнi, транспорту та зв'язку, оздоровчi i т. д.), а також послуги фiнансових посередникiв (банкiв, страхових компанiй, органiзацi з проведения лотерей).

Вартість послуг iз проживання у власному житлi включається в загальну суму кiнцевих витрат у розмiрi валового випуску, тобто поточних витрат на утримання власного житла та вартостi його зношення.

Фактичне кінцеве споживання домашнiх господарств вiдображає реальну величину кiнцевого споживання, яке забезпечується як за рахунок одержаного доходу, так i за рахунок соцiальних трансфертiв у натуральнiй формi, якi надаються населенню органами державного управлiння та некомерцiйними органiзацiями, що обслуговують домашнi господарства.

Як відзначалося, для бiльш глибокого та всебiчного аналiзу рiвня життя населення проводяться вибiрковi бюджетнi обстеження домашнiх господарств, що є важливим джерелом статистичної iнформацi про структуру доходiв та споживчих витрат населення. Такi обстеження дозволяють установити залежнiсть мiж рiвнем матерiального добробуту домогосподарств та їх складом, джерелами доходiв, зайнятiстю членiв сiм'ї в рiзних секторах економіки. Цю залежнiсть вiдображають структурно-функцiональні моделi. Прикладом таких моделей є структура споживання в групуваннi сiмей за рiвнем середньодушового доходу в сiм'ї. Така iнформацiя є основою для вивчення споживчої поведiнки населення, виявлення взаємозв'язку мiж рівнями споживання, доходiв та цін i прогнозування попиту.

Для кiлькiсного вiдображення залежностi мiж динамiкою доходiв або цiн та рiвнем споживання окремих товарiв розраховуються коефiцiєнти еластичностi, якi показують, на скiлъки процентiв змiнюється рiвень споживання за змiни середньодушового доходу або цiни на 1%.

При проведеннi вибiркових обстежень регулярно фiксуються як доходи, так i витрати домашнiх господарств. Витрати подiляються на двi групи: споживчi витрати, а також витрати, не пов'язанi зi споживанням. Споживчi витрати включають усi поточнi витрати на придбання товарiв та послуг для використання домашнiм господарством або його окремими членами.

Аналiз матерiального добробуту заснований не тiльки на облiку загальної суми витрат на придбання перелiчених товарiв та послуг, але й на вивченнi їх структури. До найбiльш важливих потреб людини, якi задовольняються в першу чергу, належить харчувавня, тому показники частки витрат на харчування використовуються як iндикатор рiвня життя населення. На основi даних обстежень розраховуються показники середньодушового споживання окремих продуктiв харчування, а також рiвень забезпеченостi населення непродовольчими товарами в розрахувку на 100 сiмей або на 1000 осiб. Установити одним iз найважливiших показникiв життєвого рiвня населення є рiвень середньодушового споживання. Його розраховують як частку вiд дiлення фонду споживання на середньорiчну чисельнiсть населення N:

.

Динамiку рiвня середньодушового споживання аналiзують у натуральному та вартiсному виразi. У першому випадку за непродовольчими товарами розрахунок проводять: взуття - у парах, тканин - у метрах тощо, а продуктiв харчування у власнiй масi (м'ясо, молоко - у кiлограмах, яйця - у штуках, а також у перерахунку на основний продукт - молоко та молочнi продукти - у молоцi, м'ясо та м'ясопродукти - у м'ясі).

Динамiку рiвня споживання у вартiсному виразi розраховують у порiвнянних цiнах.

Статистика вивчає, як змiнюється фонд споживання за рахунок окремих факторiв, для чого може бути використаний метод ланцюгових пiдстановок.

Рiвенъ споживання диференцiюється за регiонами, соцiальними групами населення, у серединi останнiх - за групами з рiзним рiвнем середньодушового доходу в сiм'ї. Використовуючи цi групування, можна визначити вплив на динамiку рiвня споживання змiни його в окремих грувах та розподiлу населення за вибраною ознакою групування. Цей аналiз проводять за допомогою системи iндексiв змiнного складу, фiксованого складу та структурних зрушень.

При аналiзi споживання застосовують такi факторнi iндекси, коли динамiка пiдсумкової величини розкладається на динамiку двох або бiльше факторiв. Розрiзняють два випадки аналiзу динамiки за допомогою цих iндексiв. Перший простий, коли фактори є спiвмножниками без знака суми. Наприклад, динамiка споживання взуття залежно вiд змiни рiвня споживання q, середньої цiни р та чисельностi населеншi N. Iндекс загального обсягу споживання

.

Вплив на цю динаміку зміни середньої ціни розраховують за формулою

;

Вплив рівня споживання

;

Вплив чисельностi населення

.

Абсолютний розмiр змiни фонду споживання обчислюють як рiзницю мiж чисельником та знаменником iндексiв.

Другий випадок називають складним факторним iндексом. У цьому випадку фактори виступають як суми добуткiв. Прикладом може бути iндекс обсягу споживання тканин, якi складаються з бавовняних, вовняних та шовкових. Його обчислюють за формулою

.

При аналiзi споживання використовують також територiальнi iндекси, якi характеризують спiввiдношення соцiально-економiчних явищ у просторi (за економiчними районами, областями, мiстами тощо).

Рiвень споживання по регiонах у цiлому залежить вiд рiвня споживання в окремих групах населення (мiського i сiльського залежно вiд рiвня доходу тощо) i подiлу населення за цими ознаками. Тому важливо виявити рiзницю мiж рiвнями споживання в окремих регiонах, елiмiнуючи вплив цього подiлу. Залежно вiд поставленого завдання при побудовi територiальних iндексiв мають місце різні підходи. Так, при порiвняннi рiвнiв споживання q_A, q_Б в регiонах А та Б для елімінування впливу, наприклад, розподілу в цих регіонах співвідношення між міським та сільським населенням d як стандартний можна використати або розподілити d_A населення регіону А і тоді територіальний індекс

;

Або регіону Б d_Б і тоді

.

При порівняння рінвніс споживання в регіонах між собою, а також iз середнiм по сукупностi регiонiв, у тому числi iз середнiм по Українi як стандартний може бути використаний розподiл у цiлому по країнi d_K; тодi формула територiального iндексу набере вигляду

.

Щойно було розглянуто методи аналiзу динамiки споживання в простому групуваннi за однiєю ознакою. додаткову iнформацiю можна дiстати при використаннi комбiнацiйних групувань. Прикладом може бути групування регiонiв, у кожному з яких виокремленi соцiальнi групи населення (табл.1).

На пiдставi цiєї iнформацiї можна виконати аналiз динамiки рiвня споживання (табл.2). Вiдповiднi абсолютнi прирости рiвня споживання за рахунок окремих факторiв розраховують як рiзницю мiж чисельником i знаменником формул iндексiв.

Таблиця 1

Вихідні дані для розрахунку індексів рівня споживання.

Регіон	Соціальні групи населення	Базовий період	Звітний період
		Рівень споживання	Частка чисельності населення	Рівень споживання	Частрка чисельності населення
		q0	Соціальних груп	Регіонів	q1	Соціальних груп	Регіонів
А
Б

Таблиця 2

Індекси рівня споживання

Види розподілу	Індекс змінного складу	Індекс фіксованого складу	Індекс структурних зрушень
За соціальними групами населення
За регіонами
Соціально-регіональний (комбінаційний)			1-го порядку (вплив зміни соціальної структури населення в середні регіони) 2-го порядку (вплив зміни регіональної структури населення)

При вивченнi взаємозв'язкiв мiж споживанням та факторами, що його визначають, значну допомогу надають методи кореляцiйно-регресiйного аналiзу, зокрема це побудова моделей у виглядi рiвнянь регресiї. При виборi виду функцiї вирiзняють основнi фактори х₁, х₂, ..., х_n, якi впливають на споживання у (рiвень виробництва, доходiв, продажу тощо).

Найчастiше використовують моделi, якi характеризують залежнiсть рiвня споживання вiд рiвня доходу населення х, а також вiд iнших факторiв, якi змiнюються пропорцiйно до часу t, тобто функцiї виду y=f(xt).

Як i в багатьох iнших випадках, що стосуються динамiки соцiально-економiчних явищ використовують також експоненцiальну залежнiсть типу y=e^f(xt).

Крiм того, по ряду предметiв споживання iснує граничне значення А, яке визначають фiзiологiчними нормами споживання для продуктiв харчування, рацiональними нормами споживання для непродовольчих товарiв. Iншими словами, як би не зростали прибутки населення та iншi фактори, якi визначають зростання споживання, рiвень останнього в середньому не перевищить або не повинен перевищити певного граничного значения. Для характеристики цього положения використовуються функцiї якi виражають логiстичну залежнiсть

.

Важливе мiсце в статистичному вивченні споживання посiдає його регiональний аналiз. Вiн дозволяє вивчити особливостi споживання в регiонах (областях) пiд впливом розмiщення продуктивних сил, рiвня i структури доходiв населення, спiввiдношення мiж окремими його соцiально-економiчними групами i т. iн. У цьому разi використовують рiзнi статистичнi методи i показники. Одним iз них є коефiцiєнт локалiзацiї К_лок який показує стпiввiдношення частки за окремими регiонами фонду споживання d^c i факторiв, якi його визначають (обсягу виробництва d^B, доходiв населения d^Д, чисельностi населення d_нас та iн.).

Наприклад, для i-ї областi К_лок який характеризує спiввiдношення частки фонду споживання i обсягу виробництва, розраховують за формулою

К_док=d^C/d^B.

Вiн показує частку фонду споживання вiдносно до пропорцiйної частки обсягу виробництва, а також як спiввiдношення по регiону вiдрiзняється вiд вiдповiдного спiввiдношення по всiй сукупностi регiонiв у цiлому. Коли К_лок < 1, то на цей регiон припадає менший фонд споживання порiвняно з пропорцiйним для нього обсягом факторної ознаки i навпаки.

Вивчають також концентрацію споживання вiдносно окремих факторiв. З цiєю метою будують криву концентрацiї (крива Лоренца). Коефiцiєнти концентрацiї порiвнюються в статицi за взаємозв'язком розподiлу споживання та сукупчостi факторiв, якi його визначають, i в динамiцi - для винчення змiни концентрацiї взаємозв'язку споживання з конкретним фактором. Чим слабша концентрацiя, тим менша мiжрегiональна диференцiацiя рiвня споживання у взаємозв'язку з конкретними факторами.

Загальну характеристику варiацiї рiвня споживання в регiональному аналiзi дають показники варiацiї.

Висновок

Опрацювавши тему “Статистичне вивчення споживання населенням матеріальних благ” та додаткову літературу, ми дійшли наступних висновків:

1. Споживання - це використання товарiв та послуг для задоволення iндивiдуальних та колективних потреб. Розрізняють виробниче та невиробниче споживання.

2. Особисте споживання виконує економiчнi та соцiальнi функцiї. Економiчнi функцiт полягають у вiдтвореннi потреб, регулюваннi обсягу та структури виробництва, вiдтвореннi робочої сили; вони є критерiєм реалiзацiї суспiльного продукту. Соцiальнi функцiї полягають у пiдвищеннi матерiального добробуту населення, формуваннi всебiчної розвиненої особистостi.

3. Система статистичних показникiв споживання будується згiдно iз завданням спостереження i регулювання споживання на макро- та мiкрорiвнях розвитку економiки.

4. Статистичне забезпечення вирiшення проблем макроекономiчного регулювання споживання включає систему показникiв, пiд впливом яких формується обсяг i структура фонду споживання населения в цiлому та окремих його соцiально-економiчних груп.

5. У статистицi використовують три основних джерела iнформацiї для визначення витрат домашнiх господарств на придбання спожинчих товарiв: вибiрковi бюджетнi обстеження; баланс грошових доходiв та витрат населення; торговельна статистика.

6. Одним iз найважливiших показникiв життєвого рiвня населення є рiвень середньодушового споживання.

7. Важливе мiсце в статистичному вивченні споживання посiдає його регiональний аналiз. Вiн дозволяє вивчити особливостi споживання в регiонах пiд впливом розмiщення продуктивних сил, рiвня i структури доходiв населення, спiввiдношення мiж окремими його соцiально-економiчними групами i т. iн.

Список використаної літератури

1. Герасименко С.С. Статистика підручник. - 2-ге вид., доп. І перероб. - К.: - 2000. - 460 с.

2. Громыко Г.Л. Статистика: Учебн. - М.: Издательство Московского университета, 1976.

3. Головач А.В., Єріної А.М., Козирєва О.В. Статистика. - Київ - 1993 - 622 с.

4. Экономическая статистика. Математическая разработка. - 2-е изд. - Киев. - 1999 - 82 с.

5. Общая теория статистики: Статистическая методология в изучении коммерческой деятельности. Учебник. Под ред. А.А. Спирина, О.Э. Башиной. - М.: Финансы и статистика. 1994. - 269 с.