Структура витрат в управлінні запасами

38

56.Структура витрат у управлінні запасами.

Запаси- це певна кількість ресурсу, яка використовується організацією для задоволення запитів клієнтів.

Управління запасами- основоположна функція логістикі, довкола якої формується вся структура ланцюга постачання.

В останній час отримав розповсюдження метод управління запасами по принципу Just-In-Time. При цьому повнота і вірогідність інформаційної бази забезпечується за рахунок автоматизації обліку і використання міжнародної системи кодування товарів.

Загальний принцип, на якому засновані всі системи управління запасами - це взаємозв'язок вхідних і вихідних параметрів, що зазначені на схемі 1.

Схема 1. Система управління запасами

Такі системи створюються для найбільш ефективного рішення наступних проблем:

Реальної оцінки поточного стану запасів;

Встановлення необхідних термінів розміщення замовлень;

Визначення доцільного обсягу партії товарів, що замовляється;

Визначення необхідного обсягу страхових запасів;

Оцінка витрат управління запасами і засобів їх мінімізації.

Перша проблема вирішується шляхом використання систем контролю рівня запасів, що забезпечують управлінські потреби оперативною інформацією про динаміку їхньої реалізації і поточного стану.

Системи контролю рівня запасів

Існуючі системи контролю рівня запасів варіюють від найбільш простих до достатньо складних в залежності від розміру підприємства, політики і технології менеджменту, обсягу, видів і інших особливостей запасів.

Однім з розповсюджених виглядів систем контролю рівня запасів є системи, засновані на застосуванні засобу червоної лінії. Суть засобу полягає в фіксації граничного кордону, нижче якого рівень запасів не повинен опускатися. При досягненні цього кордону відбувається автоматичне розміщення нового замовлення.

Другий тип систем контролю заснований на використанні двохсекторного засобу, в відповідності з яким запаси для зберігання містяться в двох секторах - робітничому і резервному. Коли запаси робітничого сектора вичерпані, включаються два процесу - поповнюється робітничий сектор за рахунок резервного, і розміщається нове замовлення.

Широке розповсюдження в розвинених країнах отримав класифікаційний підхід до управління запасами (ABC system). Його ідея полягає в використанні класифікації запасів і виділенні трьох груп - А, В, і С, в залежності від ступеня впливу даного виду запасів на зростання товарообороту підприємства. До групи А відносять запаси, реалізація яких вносить найбільший вклад в обсяг товарообороту в грошовому вираженні. До цієї групи відносяться запаси, що забезпечують 70% обсягу реалізації. Як правило, це найбільш дорогі товари, і їхня питома вага в обсязі запасів в натуральному вираженні не перевищує 10%. Запаси цього вигляду вимагають особливої уваги менеджерів і використання кількісних засобів і моделей для оптимізації прийняття рішень. До групи В відносять запаси середнього рівня важливості, що забезпечують 20% обсягу реалізації підприємства. Їхня питома вага в натуральному вираженні, як правило, складає біля 20%. Вибір засобів управління запасами групи В повинен бути заснований на зіставленні витрат на управління і економічного ефекту від їхнього використання. Товарні запаси, реалізація яких має незначний вклад в обсяг товарообороту, порядку 10%, відносять до групи С. Достатньо часто вони складають значну частину в обсязі запасів в натуральному вираженні, - біля 70%. До управління запасами групи С недоцільно застосовувати складні кількісні методи управління, бо при цьому, витрати на управління можуть бути більше економічного ефекту від їхнього використання. Принцип класифікації запасів на групи за їх важливістю для підприємства наведений в таблиці 1.

Таблиця 1

Класифікація запасів (АВС system).

Зростання рівня запасів супроводжується збільшенням витрат зберігання в прямопропорційній залежності (пряма А на мал. 1), бо росте обсяг капіталу, іммобілізованого в запаси, складські витрати, витрати, пов'язані з старінням і псуванням товарів.

Мал. 1. Залежність рівня витрат від обсягу товарних запасів.

На другу і третю групу витрат збільшення рівня запасів справляє протилежну дію і веде до їхнього зниження за рахунок ефекту економії від масштабу діяльності, використання оптових знижок постачальників, відвертання дефіциту товарних запасів і зниження рівня обслуговування клієнтів при коливаннях попиту. При цьому, темпи зниження витрат зменшуються з зростанням рівня запасів. Закон зменшення витрат управління запасами, які відносяться до другої і третьої групи, описується кривої гіперболічного вигляду.

Динаміка сукупних витрат, що є сумою витрат перерахованих груп, визначається двома протилежними тенденціями при збільшенні рівня запасів: одна складова цих витрат росте, інша - зменшується. Ефектом двох зустрічних процесів є характер поведінки сукупних витрат, що описується кривою С на мал. 1. Їхня поведінка характеризується наявністю оптимальної крапки Q*, тобто, таким розміром запасів, при якому сукупні витрати досягають мінімального рівня. Якщо рівень запасів менш Q*, те збільшення їхнього обсягу веде до зниження сукупних витрат. Це досягається за рахунок того, що витрати зберігання ростуть повільніше, ніж зменшуються витрати другої і третьої групи. В крапці оптимального рівня запасів Q*, в якій лінії А и В перетинаються, темпи зміни витрат різноманітних груп врівноважуються, і сукупні витрати стають мінімальними. При подальшому збільшенні запасів, темпи зростання витрат зберігання перевищують темпи зниження витрат другої і третьої групи, і сукупні витрати зростають.

Таблиця 2

При розрахунку оптимального розміру запасів припускається виконання наступних основних допущень:

Попит на товари відомий і на даному проміжку часу залишається постійним;

Ціна закупки товарів у постачальників не залежить від обсягу закупок;

Час постачання, тобто, час між розміщенням замовлення і надходженням товарів на склад відомий і є постійною величиною;

При даному рівні запасів, витрати не змінюються в часу;

Постачання товарів відбувається однаковими партіями в дискретні проміжки часу.

Крапки t1, t2, t3, …на тимчасової осі відповідають моментам постачання партії товарів,

Величина Q на осі ординат - обсягу наявних запасів. Кут нахилу прямих, що моделюють

динаміку товарних запасів, відображає швидкість їхньої реалізації.

В моделі оптимального рівня запасів EOQ використовуються наступні позначки:

S - обсяг реалізації товарів в рік (в нат. од.),

N - кількість замовлень в рік,

Q - розмір одного замовлення,

(t2 - t1) - період реалізації партії товарів,

Q0 (або A) - середній розмір наявних запасів в течію періоду,

p - ціна закупки одиниці товару у постачальників,

C - середні витрати зберігання (в відсотках від вартості запасів).

Т1 - сукупні витрати зберігання,

F - витрати розміщення одного замовлення і його транспортування,

Т2 - сукупні витрати розміщення і транспортування запасів,

T - сукупні витрати управління запасами.

Розмір одного замовлення визначається що прогнозуються обсягом реалізації товарів в рік і

Кількістю замовлень:

Q = S / N

Середній розмір наявних запасів в течію періоду t, де t = 360 / N, складає:

А = (Q+0) / 2=S / 2N.

Тоді, сукупні витрати зберігання можуть бути розраховані наступним чином:

Т1 = Ср А = Ср Q / 2,

А сукупні витрати розміщення і транспортування:

Т2 = FМ = FS I 2А = FS/Q

В цьому випадку, сукупні витрати управління запасами визначаються співвідношенням:

Т = Т1+Т2=Ср Q / 2+FS / Q.

Оптимальний рівень запасів Q*, що мінімізує сукупні витрати, є рішенням рівняння:

dT / dQ = Cp /2 - FS / Q2 = 0

Q2 = 2FS / Cp

Після розрахунку оптимального рівня запасів, стає можливим визначення оптимальної кількості замовлень в рік (N*) і оптимальна кількість днів між замовленнями (t):

N*=S / Q*

t*=365 / N*

Наступним важливим питанням є розрахунок крапки замовлення Q0, тобто, такого рівня запасів, після досягнення якого слід розміщувати замовлення.

Необхідність такого розрахунку обумовлена тим, що між розміщенням замовлення і отриманням товарів підприємством існує деякий проміжок часу, що називається періодом постачання. Якщо цей часовий період не враховувати, виникає небезпека перерв в реалізації товарів споживачам внаслідок незабезпечення підприємства товарними запасами.

Крапка замовлення розраховується, виходячи з співвідношення:

Q0 = tп q,

Де q - обсяг реалізації товарів в день, що називається коефіцієнтом попиту (Рис. 1.4)

Наведена базова модель EOQ є найбільш розповсюдженою і застосовується більшістю компаній розвинених країн в якості основи прийняття рішень по управлінню товарними запасами.

Недоліком цієї моделі є досить жорстка система вхідних передумов, в частковості, припущення про незмінність попиту, незалежності оптових цін від обсягу закуповуваної партії товарів і інші гіпотези. Ці припущення в реальній практиці, особливо в умовах нестабільної ринкової середи України, не завжди виконуються. Тому в кожному конкретному випадку, базова модель EOQ повинна бути доопрацьована в відповідності з зміною вхідних допущень. Далі розглядається відома модифікація моделі, що враховує можливі зміни попиту, а також модифікація, що дозволить зняти допущення про незмінність оптових цін.

Вхідна передумова моделі незмінності попиту на проміжку часу, що розглядається, зумовлює припущення, яке полягає в тому, що швидкість реалізації товарних запасів q залишається постійної:

q = Q/t = Q N / 365 = const

В течію періоду t: t = 365 / N

Якщо попит на товари зміниться, і швидкість реалізації запасів збільшиться, ця динамічна схема стає некоректною і не може адекватно відбивати реальні процеси. Виникає небезпека дефіциту запасів внаслідок несвоєчасного розміщення замовлення і більш пізнього постачання товарів, ніж це необхідно. Незабезпеченість запасами товарообороту, що зростає, веде до втрати прибутків і перерв в операційній діяльності, яка повинна мати безперервний, оптимально збалансований характер.

В силу цих причин виникає необхідність появи категорії страхових запасів (Qs), створення яких необхідно для захисту підприємства від втрат внаслідок вагань попиту, тривалості періоду постачання і інших факторів зовнішньої середи. При цьому, оптимізація обсягу страхових запасів повинна вирішити дилему для підприємства між прибутковістю і ризиком. Зростання страхових запасів веде до зниження ризику виникнення їхнього дефіциту і втрат прибутків від незабезпеченості запасами товарообороту, що зростає. З іншого боку, підтримання їх надмірно високого рівня тягне невиправдане зростання витрат зберігання. Таким чином, оптимальний рівень страхових запасів повинен забезпечувати стан динамічної рівноваги двох зустрічних процесів - втрата прибутків від дефіциту запасів і від їхнього надлишку.

Модифікація динамічної схеми стану запасів на проміжку часу, що розглядається, з урахуванням зміни швидкості їхньої реалізації, вказана на мал. 3.

В цьому випадку розрахунок оптимального рівня запасів Q*, крапки замовлення Qт, вимагає деякого корегування і врахування необхідності наявності страхового запасу. Якщо максимальна швидкість реалізації товарів відома, то для розрахунку необхідного рівня страхового запасу може бути використане співвідношення:

Qs = (qmax - q) * т

Мал. 3. Динамічна схема стану запасів з урахуванням зміни швидкості реалізації.

Тоді оптимальний рівень запасів складає:

Q* + Qs = Q* + (qmax - q) т = (2FS/Cp) 1/2+(qmax - q) т

А крапка замовлення Q, розраховується по формулі:

Qт = q т + Qs = q т + (qmax - q) т = qmax t

Оптимальний рівень страхового запасу може варіювати в залежності від особливостей ситуації, однак в загальному випадку, при його визначенні доцільно дотримувати логічної схеми, наведеної в таблиці 3.

Таблиця 3.

Вплив факторів на рівень оптимального страхового запасу.

Методика аналізу товарних запасів на підприємстві

C1 - витрати по зберіганню;

C2 - витрати по доставці;

R - обсяг попиту (товарообороту).

Для визначення оптимальної частоти завозу (tопт) необхідні наступні дані: частота (період) завозу в днях; інтервал між черговими постачаннями в течію року (t); одноденний товарооборот (m); сукупні витрати по зберіганню і доставці (Зі); витрати зберігання за рік (C1); витрати по доставці за рік (C2); витрати зберігання на 1 грн. товарних запасів в один день (h); витрати по доставці партії товару (S):

Однак слідує мати на увазі, що для обчислення оптимальної частоти завозу вимагається інформація, яку тяжко отримати (наприклад, витрати на завіз і зберігання в розрізі товарних груп). Тому рекомендується використати формулу, що модифікувалася, де вираз Н приймається за постійну величину для всіх товарів на підприємстві:

Використовуючи данні оперативного обліку обчислимо Н = 0,004

Тоді оптимальне число постачань в цілому по товарній групі:

Розрахунок оптимального числа постачань необхідно доповнити визначенням страхового запасу. Його величина залежить від середнього квадратичного відхилення надходження товарів на оптове підприємство і рівня обслуговування покупців:

3cтр = До д

Де Зстр - страховий запас;

До - коефіцієнт рівня обслуговування, що приймається від 1 до 3;

д - середнє квадратичне відхилення надходження товарів на оптове підприємство.

Загальний обсяг товарних ресурсів, що вимагається на плановий період, рівному величині транзитного обороту плюс обсяг складського обороту з урахуванням зміни товарних запасів в початку і в кінці планового періоду:

П = Отранс + Оскл + (Зк - Зн) + В,

Де П - обсяг ресурсів товарів на підприємстві в плановому періоді;

Отранс - транзитний оптовий оборот;

Оскл - складський оптовий оборот;

Зк, Зн - запаси на кінець і почало планового періоду;

В - вибуття товарів.