Глобальна продовольча безпека: стан, проблеми та напрями забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru

Глобальна продовольча безпека: стан, проблеми та напрями забезпечення

Насирходжаєва Ділафруз

Яценко Ольга

Анотація

Питання взаємозв'язку між торгівлею та продовольчою безпекою не втрачає актуальності протягом десятиліть, а ситуація у світі, спричинена поширенням пандемії covid-19, дістала ще більшого висвітлення в регуляторному режимі на багатосторонньому рівні, включаючи мету сталого розвитку (ЦСР) № 2 щодо ліквідації голоду. У цій статті аналізуються теоретичні та наукові аспекти безпеки країни та вплив пандемії коронавірусу на економіку Узбекистану, а також на розвиток країни, детальний опис та аналіз багатосторонніх правил у сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією, щоб відповідати сучасним вимогам реагування на продовольчу безпеку, а також розробка рекомендацій щодо адаптації правил торгівлі цими товарами для Узбекистану.

У статті розкрито економічну сутність глобальної продовольчої проблеми в контексті сталого розвитку та описано підходи до визначення рівнів забезпечення країн продовольством. Встановлено основні детермінанти міжнародної торговельної інтеграції та її місце в міжнародному співробітництві для забезпечення продовольчої стабільності. Велику увагу приділено інституційним механізмам вирішення глобальної продовольчої проблеми та винятковій ролі в ній Світової організації торгівлі (СОТ), Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), неформальних коаліцій та асо - ціацій.

Пандемія коронавірусу, яка сколихнула світ, впливає не лише на Узбекистан, а й на економіку розвинених країн. Ситуація, що склалася в цій сфері, звужує ділову активність та знижує інвестиційну привабливість Узбекистану, серйозно підриває репутацію країни на міжнародній арені. Сільське господарство є однією з провідних галузей економіки Узбеки-

стану, частка якої у валовому внутрішньому продукті становить 28,8 %. Після здобуття незалежності Узбекистан вжив заходів щодо забезпечення продовольчої безпеки за двома напрямами: розширення сільських територій і виділення нових, перегляд складу посівів. Виявлено, що 53,2 % продукції сільського господарства -- рослинництво, 46,8 % -- тваринництво; у сільському господарстві зайнято близько 3,7 млн осіб, що становить 27,2 % сільського населення, у селі проживає половина населення країни.

Головною метою реформування аграрного сектору кожної країни -- досягнення незалежності у постачанні продуктами харчування, що має важливе соціально-економічне значення. Потреба у самозабезпеченні продуктами харчування являє собою одну з умов збереження незалежності, економічної безпеки та соціальної стабільності країни, подальшого забезпечення продовольчої безпеки країни, наповнення ринку якісними, безпечними і доступними продовольчими товарами, посилення закупівельної діяльності, влади населення, лібералізації зовнішньоекономічної діяльності та розвитку здорового конкурентного середовища, а також існуючих системних проблем у цій сфері.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: глобальна продовольча проблема, продукти харчування, тоталітарний, споживання, товар, коронавірус, пандемія, глобальний, ВВП, ціль сталого розвитку (ЦСР), СОТ (Світова організація торгівлі). глобальна продовольча безпека

Вступ

Сучасні динамічні глобальні процеси перетворюють світову економіку на середовище постійної взаємодії національних економік, в якому головним трендом виступає активізація інтеграційних процесів, динамізація міжнародної торгівлі та лібералізація міжнародних торговельних відносин. Зазначені тенденції зумовлюють низку можливостей і загроз для розвитку світового господарства в цілому та Узбекистану зокрема, серед яких глобальні проблеми все гостріше постають перед людством. Ключове місце серед глобальних питань належить продовольчій проблемі, значимість якої визначається першочерговою потребою людини в їжі у структурі загальних потреб, і вирішення якої ускладняється взаємо- пов'язаністю причин її виникнення та способів вирішення. Тенденції розвитку світової економіки переконливо свідчать, що одним із найефективніших методів досягнення продовольчої безпеки країни та забезпечення сталого розвитку є інтеграційний вектор економіки з ефективною торговельною політикою та розвитком аграрного сектору відповідно до інноваційного типу.

Питання браку продуктів харчування досліджувалося від початку розвитку економічної думки, але в концептуальному плані продовольчу проблему почали досліджувати та вивели на глобальний рівень лише у ХХ ст. Ключові причини посилення глобальної продовольчої проблеми запропоновано розглядати у вигляді таких груп: економічна, екологічна, соціальна (рис. 1).

До економічної групи можна віднести низький рівень життя і крайню бідність населення, недостатні темпи економічного зростання, несправедливість світових умов торгівлі продовольством, неефективне державне управління; до екологічної групи входять зміна кліматичних умов, екстремальні погодні явища, зменшення родючості орних земель, виснаження сільськогосподарських ресурсів і забруднення води; до соціальної групи належать такі причини, як кваліфікаційно-технологічна неспроможність до сучасного ведення агробізнесу, збройні конфлікти та війни, особливо небезпечні захворювання.

Глобальна продовольча проблема нині є одним із найгостріших викликів у контексті сталого розвитку (табл. 1).

У дослідженні визначено, що забезпечення глобальної продовольчої безпеки є критично важливою передумовою досягнення "Цілей 2030”, оскільки харчування є одночасно як виробником, так і маркером розвитку. Покращене харчування виступає платформою для прогресу в галузі охорони здоров'я, освіти, працевлаштування, розширення прав і можливостей жінок та зменшення рівня бідності та нерівності, крім того, воно може закласти основу для мирного, безпечного та стабільного суспільства.

Таблиця 1

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ З ПРОДОВОЛЬЧОЮ ПРОБЛЕМОЮ ТА НАПРЯМИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Джерело: узагальнено авторами.

Першочергова важливість вирішення продовольчої проблеми підтверджується також і тим, що вона органічно пов'язана та може посприяти вирішенню інших проблем, таких як економічна, екологічна, енергетична, демографічна та інші. Проте, з іншого боку, лише стабільне економічне зростання є запорукою подолання проблеми голоду та хронічного недоїдання у світі. Тому окрема увага приділена міжнародній торговельній інтеграції, яка має всі шанси зайняти лідируюче місце серед найефективніших способів розв'язання глобальної продовольчої проблеми. Визначено, що основними детермінантами міжнародної торговельної інтеграції є мотиви (в основі яких можуть лежати спільні, або взаємовигідні, або взаємоприйнятні інтереси), передумовами створення інтеграційного угруповання слугує економічна, соціальна, екологічна чи геопо- літична доцільність, суб'єктами можуть виступати компанії, країни чи діючі інтеграційні об'єднання, об'єкти визначаються за домовленістю між компаніями або можуть виступати товари, послуги, права на об'єкти інтелектуальної власності, механізми створення (це започаткування інтеграції або приєднання до існуючих інтеграційних об'єднань), масштаби інтеграційної взаємодії (корпоративна, міждержавна, регіональна, континентальна, трансконтинентальна), вірогідними варіантами розвитку інтеграційного угруповання можуть бути екстенсивний сценарій, що передбачає збільшення кількості учасників, інтенсивний - передбачає розширення об'єктів інтеграції, позитивним сценарієм буде перехід на наступний етап інтеграції та негативним - дезінтеграція чи припинення співробітництва.

Продовольча безпека населення - один із головних складників будь- якої держави, що визначають якість життя її громадян. При цьому досягнути гідного рівня якості життя всіх категорій населення можна лише за умов наявності повноцінної фізичної та економічної доступності продуктів харчування стандартизованої якості, що відповідає санітарно- гігієнічним нормам і не шкодить довкіллю. Продовольчу безпеку слід розуміти як можливість держави через адміністративний апарат управління гарантувати забезпеченість (фізичну та економічну) членів суспільства продуктами харчування (включаючи питну воду) у кількості та якості, що відповідають стандартам, встановленим системою охорони здоров'я або перевищують їх із одночасним дотриманням раціонального використання продовольства, оптимізації системи його дистрибуції, переробки залишків та сталого природокористування, незалежно від соціально- економічної, політичної, екологічної або епідеміологічної ситуацій5,6. Burkovska A., Shebanina O., Lunkina T., Burkovska A. (2021). Ensuring food security in the context of the sustainable development of agriculture. Management Theory and Studies for Rural Business and Infrastructure De-velopment. No. 3(44). P.337-345. DOI: https://doi.org/10.15544/mts.2021. %2030 Shebanina O., Golubeva O., Burkovska A. and Radzevicius G. (2018). The investment in the meat sector in the context of food security in Ukraine. Management Theory and Studies for Rural Business and Infrastructure De-velopment. No. 40(3). P. 393-402. DOI: https://doi.org/10.15544/mts.2018.37

Також можна назвати «Стратегію дій у п'яти пріоритетних напрямах розвитку Республіки Узбекистан на 2017-2021 роки», затверджену Указом Президента Узбекистану Ш. М. Мірзійоєвим від 7 лютого 2017 р. № 4947, що є другорядною Конституцією цього періоду, оскільки в ній відображені основні правила та заходи щодо розвитку та оновлення країни на наступні п'ять років. Ця «мала Конституція», як і Конституція Республіки Узбекистан, ставить головним завданням прийняття законів, указів і рішень, які слугуватимуть подальшому вдосконаленню відносин між людьми, суспільством і державою. У цьому сенсі це документ, який підносить принцип верховенства права до нових рівнів.

На основі вивчення досвіду розвинутих країн у реалізації стратегії розвитку в Узбекистані на 2017--2021 роки реформи, що проводяться в країні, спрямовані на подальше вдосконалення сільського господарства на основі моделей, які використовуються в інших країнах. Сільське господарство є однією з найважливіших галузей економіки Узбекистану. Ця галузь є одним із найперспективніших джерел нарощування експортного потенціалу у забезпеченні потреб населення в продуктах харчування та переробної промисловості у сировині.

Вважається актуальним виконання важливих завдань, поставлених у «Стратегії дій» у п'яти пріоритетних напрямах розвитку Республіки Узбекистан на 2017--2021 рр. Президента Республіки Узбекистан Ш. Мір- зійоєва, а також на основі світового досвіду розвивати аграрний сектор і створювати аграрну інфраструктуру, виробляти та експортувати готову сільськогосподарську продукцію Strategy of Actions in five priority areas of development of the Republic of Uzbekistan for 2017-2021. Decree No. 4947 dated February 7, 2017..

Продовольча безпека зумовлює створення необхідної економічної та організаційної основи для розвитку сільського та водного господарства, необхідність створення додаткових умов для фермерських господарств у здійсненні структурних перетворень і впровадження ринкових механізмів у Республіці Узбекистан. Сьогодні сучасні дослідження з поглибленим аналізом стану кластерної системи вважаються актуальними для модернізації сільського господарства Узбекистану, впровадження нової техніки та передових технологій, підвищення ефективності використання обмежених земельних і водних ресурсів, капіталу та трудових ресурсів, а також здешевлення продуктів і овочів і фруктів в нашій країні.

Огляд літератури

В умовах прискорення глобалізаційних процесів у ринковій економіці та світовій економічній системі активізуються наукові дослідження проблем економічної безпеки, зокрема продовольчої. Проблеми економічної безпеки в країнах СНД, у тому числі продовольчу, досліджують А. Архипов,

Н. Н. Вашекін, Є. Н. Ведута, М. І. Дзлієв, А. М. Джонларов, А. В. Колосов. Досліджено в наукових працях Є. Олейнікова, В. К. Сенчагов, М. Спанов та інші. їх праці присвячені питанням економічної безпеки країни, зокрема, продовольчої безпеки. Проблеми економічної безпеки в Узбекистані досліджувалися в наукових працях Г. П. Абулькасимов, А. А. Ісаджанов, Ш. Р. Кобільов, А. Х. Содіков, К. З. Фармонов та інших. У роботі Г. П. Абулкасимова ці питання висвітлюються з позицій країни, підприємства, особи, внутрішньої та зовнішньої, забезпечення економічної безпеки та продовольчої безпеки у сфері господарсько-фінансової діяльності. А. А. Ісаджонов досліджував зовнішні аспекти економічної безпеки та питання підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Проте теоретичні та практичні питання продовольчої безпеки Узбекистану ще потребують достатнього вивчення.

Вивченням переваг від зростання міжнародної торгівлі товарами агрови- робництва у своїх роботах займалися: А. Андрейченко, Л. Гальперіна, Т. Зі- нчук, С. Коляденко, Д. Лаборде, В. Мартін, З. Мехрабі, Ю. Наумко, Т. Нич, Н. Раманкути, В. Річіарді, Ю. Чен та інші. Проблематика продовольчого стану країн часто виступає наскрізною темою у роботах Д. Варшлея, А. Гаутам, Дж. Глаубера, Р. Зуряк, Дж. Минакші, М. Поуделя, П. Поуде- ля, Д. Роя, Р. Січе та інших. Дослідження факторів, що впливають на загострення продовольчої проблеми та потенційних напрямів її вирішення, висвітлено в наукових працях О. Березіна, С. Внучко, Л. Германенко, О. Котикової, О. Скидана, О. Шебаніної, О. Яценко та інших. Емпіричні дослідження щодо впливу лібералізації торгівлі на продовольчу забезпеченість проводили у своїх роботах П. Барлов, Н. Діко, Є. Ілох, Б. Колуччи,

С. Ліанг, Р. Лупстра, Дж. Нзума, Х. Нянгіто, Х. Оммех, М. Пасара, В. Тарасюк, Дж. Фуско, С. Херас та інші. Дослідженню міжнародної торговельної політики в умовах економічної глобалізації присвячені роботи: І. Бура- ковського, А. Кірєєва, П. Кругмана, Д. Лук'яненко, Т. Мельник, Т. Орєхової, А. Поручника, В. Сіденка, Г. Солодковської, Т. Циганкової, О. Швиданенка, О. Шниркова та інших науковців. Неоднозначність соціально-економічних проблем викликаних економічною лібералізацією висвітлена у працях таких вітчизняних дослідників, як Л. Антонюк, О. Білорус, А. Гальчинський, В. Геєць, Т. Оболенська, А. Поручник, С. Сіденко, Я. Столярчук, А. Філіпенко та інші. Вагомий науковий внесок щодо регіональних торговельних угод, як інструменту лібералізації, зробили зарубіжні вчені С. Баєр, С. Барарі, Дж. Бергстранд, Р. Бхал, В. Вікард, В. Вонг, Л. Калтані, Н. Лояза, Є. Орнелас, С. Парк, Ін Сонг Кім, Р. Чанг та інші. Питання вивчення застосування протекціонізму через регіональні торговельні угоди досліджували С. Білал, О. Булатова, Дж. Гроссман, А. Крюгер, А. Панагарія, В. Панченко, Є. Хелпман. Попри вагомий внесок зазначених вчених існує об'єктивна необхідність подальшого дослідження проблематики з урахуванням національних особливостей і глобальних факторів впливу.

У процесі дослідження широко використовувалися методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції, статистичного групування, експертної оцінки, наукової абстракції та інші. За об'єкт дослідження в Узбекистані були взяті виробники харчових продуктів. Головною метою дослідження є пошук дієвих способів підвищення добробуту і доходів населення та забезпечення продовольчої безпеки.

Продовольча забезпеченість країн в умовах посилення торговельної інтеграції

Для комплексного та системного моніторингу ефективності міжнародної торговельної інтеграції в умовах досягнення продовольчої забезпеченості країнами-учасницями запропоновано матричний формат впливу міжнародної торговельної інтеграції на розв'язання глобальної продовольчої проблеми за інтеграційно-інструментальним вектором (що визначається доступом до ринку агропродовольчих товарів, внутрішньою підтримкою агровиробників та стимулюванням конкурентоспроможності експорту) та продовольчо-цільовим вектором, який визначається економічною та фізичною доступністю агропродовольчих товарів, їх якістю і безпечністю та сталим економічним розвитком) (табл. 2).

Таблиця 2

МАТРИЧНИЙ ФОРМАТ АНАЛІЗУ ВПЛИВУ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ НА РОЗВ'ЯЗАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОБЛЕМИ ЗА ІНТЕГРАЦІЙНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНИМ ТА ПРОДОВОЛЬЧО-ЦІЛЬОВИМ ВЕКТОРАМИ Bazaluk, O., Yatsenko, O., Reznikova, N., Bibla, I., Karasova, N., & Nitsenko, V. (2022). International inte-gration processes influence on welfare of country. Journal of Business Economics and Management, 23(2), 382- 398. https://doi.org/10.3846/jbem.2022.16228 Yatsenko, O., Meyers, W. H., Iatsenko, O., & Biletska, I. Modeling of development processes of bilateral trade and economic integration between countries. Economic Annals-XXI: Volume 168, Issue 11-12, Pages: 18-23, June 11, 2018. DOI: https://doi.org/10.21003/ea.V168-04; http://soskin.info/en/ea/2017/168-11-12/Economic- Annals-contents-V168-04

Примітка: «+», «-» - наявність чи відсутність взаємозв'язку. Джерело: розроблено авторами на основі8, 9.

Продовольчий стан країн визначається здатністю країни не лише за рахунок власних ресурсів забезпечити продуктами харчування потреби населення країни, а й з активним використанням переваг міжнародного співробітництва, зокрема, імплементування окремих аспектів аграрної політики розвинених країн у політику країн, що розвиваються, та найменш розвинених країн, що посприяє не тільки зростанню врожайності, покращенню продовольчої забезпеченості країни, але й досягненню більшої частки у експорті товарів на глобальному ринку та покращенню економічної безпеки країни загалом. Розраховані усереднені показники врожайності основних груп товарів топ-10 країн - експортерів сільськогосподарської продукції дозволили встановити, що крім розвинених країн (таких як ЄС, США та Канада), високі показники врожайності показали деякі з країн-лідерів з експорту сільськогосподарських товарів, такі як Бразилія, Індонезія та Мексика, що є результатом ефективного ведення сільського господарства за допомогою аграрної політики, що включає підтримку сфери агровиробництва з боку держави, залучення іноземних інвестицій та імплементацію результатів науково-технічного прогресу в усі стадії сільськогосподарського виробництва (табл. 3). У решти досліджених країн (Китай, Таїланд, Аргентина, Індія та Україна) показник врожайності перевищує або максимально приближений до середнього світового рівня тільки по тих групах товарів, на яких спеціалізується країна. Отже, ведення сільського господарства в цих країнах відбувається з неповним використанням наявного потенціалу і одним із вагомих чинників цього є низький рівень впровадження інноваційних розробок та прогресивних надбань у його межах.

Основним показником моніторингу прогресу щодо подолання голоду є поширеність недоїдання, згідно з яким більшість голодуючих людей проживає у країнах, що розвиваються. Поширеність недоїдання в країні вимірюють у відсотках від загальної кількості населення. Цей показник - традиційний показник ФАО, який використовується для контролю за голодом на глобальному та регіональному рівнях. Для країн, поширеність недоїдання у яких становить нижче від 2,5 %, - автоматично присвоюється рівень недоїдання у 2,5 %. Проте протягом останніх десятиліть цей показник підлягає все більшій критиці, адже враховує лише калорійність і не включає дані про якість спожитої їжі (включаючи споживання білка, вітамінів та мінералів) Fanzo J. Ethical issues for human nutrition in the context of global food security and sustainable develop-ment. Global Food Security. 2015. Vol. 7. P. 15-23. DOI: 10.1016/j.gfs.2015.11.001.. Моніторинг рівня продовольчої безпеки проводиться на основі 30 індикаторів, які сформовані в чотири групи: наявність, доступ, стабільність та використання Банах О.І. Огляд та аналіз міжнародних та вітчизняних методик оцінювання продовольчої безпеки. Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2017. Вип. 1-2 (07). С. 94-102, Раманаускас Ю., Білецька І. Моделювання рівня поширеності недоїдання в регіонах та їх продовольча безпека. Вчені записки. 2019. № 20. С. 17-29. DOI: 10.33111/vz kneu.20.19.01.02.012.018. Кожен з індикаторів виступає або стимулятором, або дестимулятором продовольчої проблеми.

Таблиця 3

УСЕРЕДНЕНІ ПОКАЗНИКИ ВРОЖАЙНОСТІ ОСНОВНИХ ГРУП ТОВАРІВ У 2000-2020 рр., т/га

Станом на 01.01.2020 загальна кількість голодуючих осіб у світі становила 8,9 % від усього населення світу, тобто близько 690 млн людей, які хронічно недоїдають або відчувають гостру нестачу їжі (рис. 2). Bazaluk, O., Yatsenko, O., Reznikova, N., Bibla, I., Karasova, N., & Nitsenko, V. (2022). International inte-gration processes influence on welfare of country. Journal of Business Economics and Management, 23(2), 382- 398. https://doi.org/10.3846/jbem.2022.16228 FAO Global Food Crisis Report 2022. - URL: https://www.fao.org/documents/card/en/cZcb9997en/. The State of Food Security and Nutrition in the World 2022. URL: https://www.fao.org/

publications/sofi/2022/en/

Рис. 2. Поширеність недоїдання у світі, % від населення

Джерело: побудовано автором на основі FAO Global Food Crisis Report 2022. - URL: https://www.fao.Org/documents/card/en/c/cb9997en/., The State of Food Security and Nutrition in the World 2022. URL: https://www.fao.org/

publications/sofi/2022/en/.

Крім того, близько 2 млрд осіб не мають можливості повноцінно харчуватися, що зумовлено нестачею своєчасної безпечної та поживної їжі. Для оцінки впливу виробництва агротоварів та економічного стану в країні на поширеність недоїдання в регіонах Східна Азія та Тихий океан, Європа та Центральна Азія, Латинська Америка та Кариби, а також у світі загалом використано модель множинної регресії, за результатами якої встановлено обернену залежність між рівнем недоїдання та показниками індексу виробництва продукції й ВВП на душу населення, тобто стале економічне зростання та агровиробництво здійснюють прямий вплив на зменшення поширеності недоїдання Бібла І.І. Економічна діагностика продовольчого стану країн в умовах глобальної нестабільності. Вчені записки. 2021. № 22(1). С. 5-13..

Для оцінки впливу окремих факторів на динаміку поширеності недоїдання одним з найчастіше використовуваних методів є інструментарій моделі множинної регресії. Для цього розглянемо такий вигляд моделі (1):

ln(PoUit) = Ро + Pi ln(GDP per capitamttt) + & ln(FPIit) + %, (1)

де PoUit - поширеність недоїдання у регіоні «і» в «і» часі; GDP per capita it - ВВП на душу населення у регіоні і в t часі; FDIjt - індекс виробництва продукції у регіоні і в t часі; eit - усі інші фактори, які впливають на рівень недоїдання в регіоні, але не входять до рівняння; вп - константи (параметри моделі).

Модель містить припущення, що р1 і р2 будуть негативними, оскільки вони є стимуляторами продовольчої проблеми і при їх зростанні рівень поширеності недоїдання буде знижуватися. Модель може бути використана як для окремої країни, так і для цілого регіону.

Зважаючи на це, використаємо індикатори ВВП на душу населення та індекс виробництва продукції для оцінки їх впливу на поширеність недоїдання у регіонах: Східна Азія та Тихий океан, Європа та Центральна Азія, Латинська Америка та Кариби, Близький Схід та Північна Африка, Південна Азія, Африка на південь від Сахари, Світ (Північна Америка і Україна виключені з моделювання, оскільки поширеність недоїдання у них становить менше від 2,5 % за майже увесь досліджуваний період). У результаті розрахунків отримано сім моделей впливу ВВП на душу населення та індексу виробництва продукції на поширеність недоїдання у кожному з регіонів:

ln(PoUit) = 24,50 -- 0,37 ln(GDP per capitait) -- 0,4 ln(FPHt) (2)

`ln(PoUit) = 21,29 -- 0,36 ln(GDP per capitait) -- 0,12 ln(FPHt) (3)

ln(PoUit) = 21,93 -- 0,23 ln(G0 ЩР per capitait) -- 0,48 ln(FPIit) (4) ln(PoUit) = 13,99 -- 0,13 ln(GDP per capitait) + 0,96 ln(FPHt) (5)

ln(PoUit) = 22,27 + 0,31 ln(GDP per capita^) -- 1,03 ln(FPIit) (6)

ln(PoUit) = 16,6 -- 0,31 ln(GDP per capitait) + 0,99 ln(FPHt) (7)

ln(PoUit) = 23,04 -- 0,08 ln(GDP per capitait) -- 0,37 ln(FPHt) (8)

Для перевірки рівня значущості зв'язку між залежною та пояснювальними змінними використано критерій Фішера, табличне значення якого становить 3,0. У кожній з регресійних моделей (табл. 4) F фактичне > F табличне з надійністю 95 %, і тому можна стверджувати, що модель є статистично значущою і підтверджується гіпотеза про істотну залежність між залежною та пояснювальними змінними в моделях.

Таблиця 4

ОСНОВНІ ВИХІДНІ ДАНІ МОДЕЛЕЙ

Джерело: розраховано авторами.

Зважені коефіцієнти детермінації коливаються в межах від 0,51 до 0,963 і показують, що варіація поширеності недоїдання визначається варіацією ВВП на душу населення та індексом виробництва продукції на 94,7 % для регіону Східна Азія та Тихий океан, 98,1 % для регіону Європа та Центральна Азія, 97,9 % для регіону Латинська Америка та Кариби, 94,3 % для Близького Сходу та Північної Африки, 71,7 % для Південної Азії, 96,9 % для регіону Африка на південь від Сахари та 93,1 % для Світу. Коефіцієнт кореляції для всіх моделей, крім моделі (5), наближається до 1, тобто існує міцний зв'язок всіх пояснювальних змінних із залежними.

Результати регресійного аналізу для моделей (2), (3), (4) та (8) підтвердили гіпотезу про те, що збільшення ВВП на душу населення та індексу виробництва продуктів харчування в регіоні позитивно впливає на рівень поширеності недоїдання в регіоні, тобто призводить до зниження цього показника. Моделі (5), (6) та (7) для країн Африки та Південної Азії не підтвердили гіпотезу моделі, що можна пояснити швидким зростанням кількості населення у кожному з регіонів Crops. FAOSTAT: web site. URL: http://www.fao.Org/faostat/en/#data/QC, The state of food security and nutrition in the world. FAO, IFAD, UNICEF, WFP and WHO. 2019. 212 p.. За даними спеціалізованих організацій ООН, до 2050 р. населення світу зросте на 3,6 млрд і досягне 9,7 млрд людей, основний приріст очікується на країни, що розвиваються, зокрема, країни Африки та Азії Osaulenko O., Yatsenko O., Reznikova N., Rusak D., Nitsenko V. (2020). The productive capacity of coun-tries through the prism of sustainable development goals: challenges to international economic security and to com-petitiveness. Financial and credit activity: problems of theory and practice. Vol 2, No 33. P. 492-499. Режим до-ступу до ресурсу: http://fkd.org.ua/article/view/207214, Yatsenko О., Tsygankova T., Zavadska Y., Horbachova I., Khoroshun O. (2020). Global agri-food market: consumer trends and challenges Financial and credit activity: problems of theory and practice. Vol 4, No 35. 440-448. DOI: https://doi.org/10.18371/fcaptp.v4i35.222518. Для країн Африки це веде до того, що рівень виробництва харчової продукції зростає непропорційно зростанню кількості населення і поширеність недоїдання в регіоні збільшується, навіть не зважаючи на збільшення виробництва продуктів харчування. Для країн Південної Азії існує схожа диспропорція, але стосовно ВВП на душу населення, рівень зростання якого нижче від зростання населення в регіоні. Крім того, модель для Південної Азії єдина, яка містить низький коефіцієнт детермінації, що не визначає фактори ВВП на душу населення та індекс виробництва продукції як визначальні для рівня поширеності недоїдання в регіоні.

Значний вплив на геополітичну нестабільність мало повномасштабне військове вторгнення росії на територію України, що суттєво вплинуло на здатність останньої повноцінно виробляти та експортувати низку товарних груп, країни та окремі митні території з метою формування критичних резервів національної продовольчої безпеки вдалися до запровадження численних нетарифних заходів регулювання торгівлі сільськогосподарською продукцією, і навіть повної заборони експорту таких товарів. Адже багато країн вже зазнали серйозних економічних наслідків повномасштабного російського військового вторгнення в Україну. Ці дві країни є основними експортерами сільськогосподарської продукції та викопного палива, тож перебої з постачанням цих товарів і пов'язані з цим стрибки цін уже відчуваються по всьому світу. Оскільки країни Чорноморського регіону є важливими експортерами добрив, дефіцит і підвищення цін можуть призвести до зниження врожайності в багатьох регіонах світу. Це може призвести до того, що ціни на продукти харчування сягнуть нових максимумів FAO Global Food Crisis Report 2022. - URL: https://www.fao.Org/documents/card/en/c/cb9997en/, The State of Food Security and Nutrition in the World 2022. URL: https://www.fao.org/ publications/sofi/2022/en/.

Війна в Україні є трагедією для кожного українця. Водночас її наслідки, зокрема економічні, мають глобальний прояв EU Ambassadors Annual Conference 2022: Opening speech by High Representative Josep Borrell. 10.10.2022 Brussels. URL: https://www.eeas.europa.eu/eeas/eu-ambassadors-annual-conference-2022-opening- speech-high-representative-josep-borrell_en , Roach Stephen S. Deglobalization's China Wild Card. Project Syndicate. Jul 25, 2022. URL: https://www.project-syndicate.org/commentary/china-hit-hard-by-slowing-world-trade-by-stephen-s-roach-2022-07 . Ситуація ускладняється тим, що війна завдала удару по економічній системі, яка не встигла відновитись після рецесії, спричиненої пандемією covid-19. Основний тягар руйнувань відчуває на собі сам народ України, але втрати, пов'язані зі скороченням торгівлі та виробництва, ймовірно, відчують на собі люди в усьому світі через підвищення цін на продовольство і енергоносії та зменшення доступності товарів, які експортує Україна, що вже спровокувало суттєву гуманітарну кризу. При цьому найуразливішими є країни з низьким рівнем доходу на душу населення, оскільки в їх межах, як правило, населення витрачає більшу частину своїх доходів на продукти харчування порівняно з розвиненими країнами. Із макроекономічної позиції вищі ціни на продовольство та енергоносії призведуть до зменшення реальних доходів і глобального попиту на імпорт. Водночас торговельні витрати у найближчій перспективі продовжать зростати через санкції, експортні обмеження, різний логістич- ний збій і високу вартість на енергоносії Yatsenko Olha, Tsygankova Tetiana, Tananaiko Tetiana, Zavadska Yuliia, Irynchyna Inna, Horbachova Iryna (2022). Economization of diplomacy and modernization of global trade policy within geopolitically unstable envi-ronment. Modern foundations of economics, management and tourism: Collective Monograph (ISBN - 979-8-88757-558-2). - USA. - Publisher: Primedia eLaunch LLC. P. 130.. Як наслідок, в економічній площині війна матиме більший прояв щодо світової торгівлі у 2022 р., ніж глобального ВВП. Скорочення внутрішнього валовий продукт, крім України та росії, ймовірно, буде спостерігатися здебільшого у країнах Європи, враховуючи географічну близькість регіону і його залежність від російських енергоресурсів. Це може вплинути на стабільність політичної системи.

Хоча частка України у загальному обсязі світовій торгівлі та виробництва відносно невелика, проте її інтеграція у міжнародні сільськогосподарські ринки є досить сильною. Вітчизняний аграрний сектор - потужний експортер сільськогосподарської продукції, включно з основними продуктами харчування. За період 2018-2020 рр. український експорт насіння соняшнику, кукурудзи та пшениці становив 38, 10,6 і 7,2 %, відповідно, у межах світового ринку (Україна посіла перше, четверте і п'яте місце у рейтингу експортерів). Ризики дестабілізації особливо високі на світовому ринку пшениці, що обумовлено двома першочерговими причинами. По-перше, сумарна частка експорту пшениці росії та України становить приблизно чверть загальносвітового обсягу. По-друге, 15 лютого росія запровадила нову квоту на експорт зернових культур до країн, що не входять до Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). Отже, перебої у виробництві та експорті української пшениці ще більш загострили досить складну ситуацію у межах зазначеного сектору. Найуразливі- шими до зазначених кризових явищ наразі є Гамбія, Ліван, Республіка Молдова, Джибуті, Лівія та Туніс, обсяг загального імпорту пшениці з України яких сягав понад 40 %. Через велику імпортозалежність від вітчизняного виробництва вони можуть зіткнутися із труднощами швидкого переходу на альтернативні джерела експорту, що, вірогідно, призведе до дефіциту поставок у короткостроковій перспективі. Збій поставок зазначених товарів спричинили різке зростання цін. Зокрема, вартість пшениці збільшилась на понад 40 % з початку війни (при цьому ціни на ф'ючерси зросли більш ніж на 60 %). Ціни на продукти харчування, такі як рис і кукурудза, внаслідок перебої у виробництві та того, що вони є товарами субститутами стосовно пшениці, характеризуються також подібною тенденцією. При цьому зростання втручання у торговельну політику з боку держави веде до підвищення ситуації. Експортні обмеження ще більше скорочують світову пропозицію, тоді як заходи з лібералізації імпорту та субсидії збільшують попит. Вищі ціни на продовольство завдають найбільшої шкоди нетто-імпортерам - переважно країнам із низьким і середнім рівнем доходу в Африці на південь від Сахари (Ботсвана, Зімбабве) і на Близькому Сході (Алжир, Туніс), - поглиблюючи бідність у світі²⁸ World Bank Group : web site. URL: https://data.worldbank.org/

²⁹ The crisis in Ukraine: implications of the war for global trade and development URL: https://documents1.worldbank.org/curated/en/099750104252216595/pdf/IDU0008eed66007300452c0beb208e8903 183c39.pdf

³⁰ FAO Global Food Crisis Report 2022. - URL: https://www.fao.org/documents/card/en/c/cb9997en/,³¹ The State of Food Security and Nutrition in the World 2022. URL: https://www.fao.org/ publications/sofi/2022/en/.

Регресійні моделі у поєднанні з експертними та авторськими прогнозами дозволяють спрогнозувати рівень поширеності недоїдання на наступні роки (рис. 3). Згідно з прогнозом абсолютно у всіх регіонах та світі очікується поступове зменшення рівня поширеності недоїдання серед населення.

Рис. 3. Прогнозовані значення поширеності недоїдання до 2023 р., млн осіб

Джерело: розраховано авторами на основі '

Прогнозовано, що до 2023 р. очікується зменшення поширеності недоїдання у всіх регіонах світу, зокрема, найвищий темп зменшення поширеності недоїдання очікується у Латинській Америці та на Карибах, а найнижчий - у Європі та Центральній Азії (рис. 3). В абсолютній цифрі у світі очікується зниження кількості голодуючих до 622 млн осіб, що майже на 11 % менше порівняно з 01.01.2020.

Питання про те, кому більше вигідна лібералізація, лишається в центрі дискусії багатьох науковців. І якщо для розвинених країн лібералізація торгівлі має однозначні переваги, то для країн, що розвиваються, лібералізація торгівлі несе крім можливостей для розвитку також і певні загрози, які у разі неправильної торговельної політики можуть негативно вплинути на продовольчу безпеку країни (табл. 5). У дослідженні визначено чотири можливі сценарії впливу лібералізації торгівлі сільськогосподарськими товарами для країн, що розвиваються, та встановлено, що, у разі поєднання внутрішніх сильних сторін і зовнішніх можливостей продовольча забезпеченість буде зростати дуже швидкими темпами і для реалізації такого сценарію країні, що розвивається, варто мати чіткий план щодо використання усіх можливостей від інтеграції та допомогти своєму аграрному сектору вийти на нові ринки збуту для примноження їх прибутку та економічного зростання країни.

Місце торговельної політики країн у розв'язанні глобальної продовольчої проблеми важко переоцінити, адже вона відіграє ключову роль у здійсненні країною міжнародної торгівлі Tsygankova T. M., Obolenska T. Y., Yatsenko О. M., Lyskova L. M. (2020) Priority formats of trade integration of countries. Financial and credit activity: problems of theory and practice. Vol 3, No 34. 460-469. Ре-жим доступу до ресурсу: https://fkd.ubs.edu.ua/index.php/fkd/article/view/2979. Наразі у світі виробляється достатня кількість харчових продуктів, щоб забезпечити їжею усіх голодуючих, проте в зв'язку з різними причинами, такими як стабільність постачання їжі, доступ до неї, можливість використання та її наявність, в світі все ще залишаються голодними майже 800 млн осіб. Саме тому міжнародну торгівлю розглядають як один з найефективніших способів розв'язання глобальної продовольчої проблеми, адже вона може посприяти вирішенню кожної з названих причин.

Сучасні інтеграційні процеси за кілька останніх десятиліть показали, що лібералізація торгівлі прямо пропорційно впливає на покращення продовольчої безпеки. Зокрема, значна кількість емпіричних досліджень підтверджує, що обдумана торговельна політика спрямована на лібералізацію торгівлі приносить вигоди для усіх країн-учасників і в змозі не тільки покращити продовольчу безпеку країн, а й підвищити економічний стан країни. Що стосується країн, що розвиваються, то вони повинні бути обережнішими в інтеграційних питаннях і мати чіткий план з розвитку аграрної сфери та виходу на нові ринки збуту, але саме через міжнародну торгівлю ці країни мають можливість прискорити вирішення продовольчої проблеми в країні та посприяти її економічному зростанню.

Таблиця 5

SWOT-АНАЛІЗ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМИ ТОВАРАМИ ДЛЯ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ

Джерело: розроблено авторами.

Cучасний стан продовольчої безпеки в Узбекистані

Кожна країна може уявити свою економіку тільки з сільським господарством. Отже, сільське господарство є однією з провідних галузей економіки Узбекистану, і в 2018 р. частка сільського господарства у валовому внутрішньому продукті Узбекистану становила 28,8 % Складено автором за даними Державного комітету статистики Республіки Узбекистан. У 2018 р. 53,2 % продукції сільського господарства становила продукція рослинництва, 46,8 % - тваринництва. У 2017 р. у сільському господарстві було зайнято

3,7 млн осіб, або 27,2 %, сільського населення. У сільській місцевості проживає майже половина населення країни. Станом на 1 січня 2019 р. в Узбекистані проживає 33,25 млн осіб, 51 % з яких проживають у сільській місцевості Звернення Президента Республіки Узбекистан Ш.М. Мірзійоєва, до Олій Мажлісу. Звіт від 28 грудня 2018 р. «Халк со'зі» № 271-272 29 грудня 2018 р..

Головною метою реформування аграрного сектору кожної країни є досягнення незалежності у постачанні продуктами харчування, що має важливе соціально-економічне значення. Потреба в самозабезпеченні продуктами харчування є однією з умов збереження незалежності, економічної безпеки та соціальної стабільності країни.

Після здобуття незалежності Узбекистан вжив заходів щодо забезпечення продовольчої безпеки у двох сферах:

розширення сільських територій і виділення нових;

перегляд складу посівів.

Продовольча політика уряду також передбачає самозабезпечення картоплею, фруктами та овочами. Належне забезпечення населення продукцією тваринництва та рослинною олією, створення необхідної бази для переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, а також формування достатніх запасів основних продуктів харчування, забезпечення стабільності роздрібних цін на них, зменшення обсягів імпортні продукти також є важливими напрямами продовольчої безпеки.

З метою подальшого забезпечення продовольчої безпеки країни, наповнення ринку якісними, безпечними та доступними продуктами харчування, підвищення купівельної спроможності населення, лібералізації зовнішньоекономічної діяльності та розвитку здорового конкурентного середовища, а також ліквідації існуючих системних проблем у цій сфері з 1 лютого 2018 р. скасовано спеціальні митні, податкові та інші пільги, які надавалися суб'єктам підприємницької діяльності у разі ввезення до Республіки Узбекистан продовольчих товарів, а також інші преференції.

Регулювання та спрощення експортно-імпортних операцій у країні прогресує, але серйозні системні проблеми, такі як нездорова конкуренція, монополізація імпорту продуктів харчування окремими суб'єктами господарювання, штучний дефіцит, необґрунтоване підвищення цін на деякі товари, зберігаються, а це створює умови для отримання додаткових пільг.

Домінуванню на ринку окремих імпортерів сприяло надання їм індивідуальних пільг і преференцій, створення ексклюзивних умов для їх діяльності, що обмежує доступ інших підприємств на ринок.

Результати та обговорення

Нинішня ситуація в цій сфері знижує ділову активність та інвестиційну привабливість Узбекистану, серйозно підриваючи репутацію країни на міжнародній арені. З метою усунення цих питань, за Указом Президента Республіки Узбекистан «Mamalakatning oziq-ovqat xavfsizligini yanada ta'minlash chora-tadbirlari to'g'risida» від 16.01.2018 ПД-5303, подальше забезпечення продовольчої безпеки країни, наповнення ринку якісними, безпечними і доступними продуктами харчування, зміцнення купівельної спроможності населення, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності та розвиток здорового конкурентного середовища, а також існуючі системні проблеми в цій сфері:

скасування з 1 лютого 2018 року індивідуальних митних, податкових та інших пільг, а також інших преференцій, що надаються окремим суб'єктам господарювання при ввезенні в Республіку Узбекистан продовольчих товарів;

прийняття урядом рішень про надання певних митних, податкових та інших пільг, а також інших преференцій окремим суб'єктам господарювання при ввезенні в країну продуктів харчування;

комплексні заходи щодо пошуку та залучення продуктових перевізників, створення їм рівних умов для виходу на ринок, укладання договорів, сприяння транспортуванню та зберіганню імпортної продукції, а також повного задоволення потреб населення в якісних, доступних продовольчих товарах; розвиток інших видів діяльності;

організація сучасного високотехнологічного, енергоефективного обладнання спеціалізованих складських будівель, складів, морозильних камер, переробки та пакування харчових продуктів в усіх регіонах країни на умовах державно-приватного партнерства35.

Відповідно до Указу Президента Республіки Узбекистан «Про заходи щодо подальшого забезпечення продовольчої безпеки країни» від 16.01.2018 PD-5303, з 1 лютого 2018 р. набрали чинності нові правила:

скасовано заборону на продаж (купівлю) товарів народного споживання на республіканських товарних біржах;

до 1 січня 2020 р. виробники цукру будуть звільнені від сплати податку на додану вартість в частині обсягів виробництва з імпортної сировини;

ліцензія на оптову торгівлю з продажу (купівлі) товарів народного споживання на відкритих електронних торгах на товарних біржах не потрібна;

при отриманні ліцензії на оптову торгівлю в розмірі не менше від 3500 мінімальних заробітних плат, з яких необхідний статутний фонд у розмірі не менше від 1200 мінімальних заробітних плат;

імпорт соціально значущих продовольчих товарів за рахунок коштів Фонду стабілізації цін на внутрішньому споживчому ринку (надалі -

Фонд) здійснюється у виняткових випадках і лише через товарні біржі, у тому числі відкриті біржі іноземних валют;

на Єдиному інтерактивному порталі державних послуг Республіки Узбекистан щомісячно публікується детальна інформація про планові закупівлі продуктів харчування, надходження та витрати Фонду36.

Пандемія коронавірусу, яка сколихнула світ, впливає не лише на Узбекистан, а й на економіку розвинених країн. Коронавірус створив загрозу світової економічної кризи. Імовірність глобальної економічної кризи в найближчі 12 місяців становить 43 %. Кількість пацієнтів, інфікованих коронавірусом covid-19, спочатку виявлений у Китаї, різко впала. Однак за межами Китаю - в інших частинах світу - на момент написання статті географія передачі вірусу все ще розширювалася з кожним днем. Крім того, спостерігається різке зниження активних індексів на світових фінансових ринках. Іншими словами, коронавірус covid-19 проник в організм людини, її економічне життя та світові фінансові ринки.

Глобальні напрями забезпечення продовольчої безпеки

В умовах глобальної нестабільності все актуальнішим питанням, яке постає перед багатьма країнами та світовою спільнотою загалом, є забезпечення сталого розвитку економіки та стійкості до зовнішніх факторів. Це питання додатково посилюється пандемією, викликаною covid-19, яка виокремила найуразливіші сфери в кожній країні та винесла їх на першочерговий план для вирішення. Однією з таких є аграрна сфера, що займає ключову ланку у сталому продовольчому забезпеченні населення. Також значний вплив на геополітичну нестабільність мало повномасшта- бне військове вторгнення росії на територію України, що може спровокувати і посилити глобальну продовольчу та енергетичну кризи.