Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСЕТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Агробіологічний факультет

Напрям підготовки 6.090101 - “Агрономія”

ДИПЛОМНА РОБОТА

Агроекономічний аналіз галузі рослиництва та технології вирощування озимої пшениці в умовах агрофірми "Данилівська" Васильківського району Київської області

Студент - випускник Холодченко Р.М.

Керівник випускної роботи,

канд. с.-г. наук Новицька Н.В.

2009

ЗМІСТ

Завдання

Реферат

Вступ

1. Огляд літератури з теми

1.1 Народногосподарське значення озимої пшениці, місце її в економіці господарства

1.2 Біологічні особливості озимої пшениці, біологічна, фактична, середня та максимальна продуктивність зареєстрованих її сортів (гібридів), характеристика базових і сучасних прогресивних моделей технології вирощування

2. Умови, базова інформація і методика роботи

2.1 Ґрунтові умови господарства

2.2 Агрономічний аналіз кліматичних і погодних умов з оцінкою відповідності їх вимогам озимої пшениці

2.2.1 Теплові ресурси, величина ФАР

2.2.2 Показники зволоження території

3. Агрономічний аналіз галузі рослинництва в господарстві

3.1 Структура посівних площ, співвідношення земельних угідь та система сівозмін

3.2 Система обробітку ґрунту в польовій сівозміні

3.3 Система удобрення ґрунту в польовій сівозміні

3.4 Система захисту посівів від бур'янів, шкідників та хвороб

3.5 Система насінництва

3.6 Заходи захисту ґрунтів від ерозії

3.7 Меліоративні заходи

3.8 Оцінка господарської та економічної ефективності галузі рослинництва

4. Аналіз фактичної технології вирощування озимої пшениці з оцінкою відповідності одержаної урожайності, її ресурсному забезпеченню та плановій урожайності

4.2 Розрахунок величини фітометричних параметрів посіву під заплановану урожайність

4.3 Розрахунок доз добрив на заплановану врожайність і фактичне їх застосування

4.4.Розрахунок норми висіву насіння

4.5 Розміщення озимої пшениці в сівозміні

4.6 Система основного та передпосівного обробітку ґрунту

4.7 Система удобрення

4.8 Підготовка насіння до сівби, строки, способи сівби, глибин загортання насіння

4.9 Післяпосівний обробіток ґрунту і догляд за посівами

4.10 Збирання і облік урожаю

4.11 Первинна переробка і зберігання продукції

5. Розрахункова технологічна карта вирощування озимої пшениці та її економічна ефективність

6. Заходи охорони праці і навколишнього середовища при вирощуванні озимої пшениці або виконанні технологій

Висновки та пропозиції виробництву

Список використаної літератури

Завдання

На виконання випускної роботи студентові Холодченку Роману Миколайовичу.

1 Тема роботи: ”Агроекономічний аналіз галузі рослинництва та технології вирощування озимої пшениці в умовах агрофірми „Данилівська” Васильківського району Київської області”.

2 Термін подачі студентом завершеної роботи на кафедру 27 березня 2009 року.

3 Вихідні дані для роботи: в господарстві основним типом ґрунту є чорнозем опідзолений пилувато-легкосуглинковий на лесі з вмістом гумусу в ґрунті 4,0 %, рН ґрунту нейтральне, на рівні 5,6, грунт має середній вміст легкогідролізованого азоту та підвищений вміст фосфору та калію, глибина орного шару ґрунту складає 28 см. Тривалість вегетаційного періоду становить 190-200 днів, період із температурою 15 ^оС і вище, (період найбільш інтенсивної вегетації рослин) становить приблизно 105-110 днів. Всього ріллі в обробітку 1665 га. Більшу частину ріллі займає польова сівозміна площею 1540 га., яка складається із 10 полів. Урожайність озимої пшениці в господарстві складає 4,5 т/га, цукрових буряків - 41,0 т/га, кукурудзи на зерно - 5,78 т/га, гороху - 2,4 т/га, ярої пшениці - 4,2 т/га, пивоварного ячменю - 3,0 т/га.

4 Перелік завдань, які виконуються в роботі:

§ провести аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з питань впливу основних елементів технології вирощування на формування врожайності та якісних показників озимої пшениці;

· з метою обґрунтування елементів поліпшеної технології вирощування пшениці озимої в господарстві опрацювати літературні джерела по вітчизняному та світовому стану виробництва зерна пшениці озимої, біологічних особливостях культури, морфологічній будові та розробити заходи щодо її поліпшення;

· провести оцінку відповідності погодних умов та грунтів біологічним вимогам озимої пшениці в умовах агрофірми „Данилівська” Васильківського району Київської області;

· провести розрахунок величини врожайності пшениці озимої, яка забезпечується основними факторами життєдіяльності даного регіону;

· проаналізувати виробничо-господарську діяльності агрофірми „Данилівська” Васильківського району Київської області за 2006-2008 роки, стан галузі рослинництва, структуру земельних угідь, посівних площ та урожайність основних сільськогосподарських культур.

РЕФЕРАТ

Мета дипломної роботи - систематизація набутих за період навчання знань та засвідчення навичок щодо кваліфікованої оцінки фактичних технологій у галузі рослинництва і вирішення завдань стандартного характеру відповідно до професійного спрямування.

Дипломна робота «Агроекономічний аналіз галузі рослинництва та технології вирощування озимої пшениці в умовах агрофірми „Данилівська» Васильківського району Київської області» написана на 77 сторінках рукописного тексту, містить 16 таблиць, 2 рисунки. В роботі представленні матеріали по вивченню і аналізу стану галузі рослинництва та технологія вирощування озимої пшениці в агрофірмі „Данилівська” Васильківського району Київської області. Випускна бакалаврська робота складається із 6 розділів. озима пшениця господарство економіка

У 1-му розділі дипломної роботи подано історію, сучасний стан та перспективні напрямки щодо обраного об'єкта на підставі вивчення 20 літературних джерел. У 2-му розділі наведено аналіз кліматичних та погодних умов; 3-й розділ включає аналіз системи землеробства в даному господарстві: структуру посівних площ, систему удобрення, обробітку ґрунту, захист від шкідників та хвороб в польовій сівозміні, систему насінництва. В 4-му розділі наведено аналіз вирощування озимої пшениці у господарстві, планована урожайність, норма висіву, система удобрення, сівба, догляд за посівами, первинна переробка і зберігання сільськогосподарської продукції. Розраховується технологічна карта вирощування культури. У 6-му розділі викладено заходи по охороні праці. В кінці роботи нведені висновки і пропозиції по господарству. Список літератури включає 29 джерел.

Основні завдання випускної роботи:

§ розвиток навичок самостійної роботи, закріплення та поглиблення теоретичних і практичних знань;

§ набуття вмінь систематизувати та аналізувати літературу з питань, що вивчаються;

§ набуття вмінь формулювати завдання та вибирати методи його виконання і шляхи реалізації їх у конкретних виробничих умовах;

§ демонстрація навичок і володіння методикою господарської, екологічної та економічної оцінки технологій у рослинництва.

Об'єктом вивчення або аналізу в процесі виконання випускної роботи є система рослинництва і вся технологія вирощування озимої пшениці.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ПШЕНИЦЯ ОЗИМА, технологія вирощування, аналіз, урожайність, біологічні особливості, система удобрення, протруювання.

ВСТУП

Україна має всі необхідні передумови для вирощування високих врожаїв зернових культур, валові збори високоякісного зерна яких у абсолютній більшості років можуть досягати 60 млн. тонн, з яких на долю пшениці повинно припадати 25-30 млн. тонн щонайменше. Для цього є всі без винятку передумови. Перш за все, це українські чорноземи. В цілому сприятливі погодно-кліматичні умови дозволяють культивувати більш врожайну, ніж яра, озиму пшеницю.

Вдосконалення існуючих шляхів підвищення рівня врожайності сільськогосподарських культур та покращання якості продукції в сучасних умовах розвитку аграрного виробництва є важливим завданням. Це актуально у зв'язку із швидким зростанням чисельності населення Землі і чітко вираженою тенденцією нестачі якісних продуктів харчування рослинного походження. Вирішення цих питань особливо значимо для країн, які знаходяться у стані економічної кризи.

Україна володіє потужною промисловість для випуску мінеральних, в першу чергу, найбільш дефіцитних і енергетично дорогих азотних добрив. Вітчизняна селекція пшениці знаходиться на беззаперечно високому рівні, а низка теоретичних напрямків досліджень (біохімічна генетика якості зерна, фізико-хімічна природа якості клейковини і тіста, генетика насіння) визнаються пріоритетними у світі.

У той же час, Україна не більше, ніж на 25-40 % використовує свої потенційні можливості щодо отримання прибутків від вирощування пшениці. Найбільші втрати при цьому несе селянин. Селянин, отримуючи в середньому 20-25 ц зерна у 70-80 % випадків шостого-четвертого класів з дуже високою його собівартістю, не має змоги інтенсифікувати своє виробництво і залишається практично без прибутку.

Головною причиною низької ефективності зернового господарства взагалі і стану вирощування і використання пшениці зокрема на сучасному етапі розвитку ринкових відносин є екстенсивна технологія вирощування пшениці. Єдиним виходом з цього стану є невідкладне впровадження інтенсивної, а насправді, нормальної за сучасних умов технології вирощування пшениці озимої зокрема як найбільш вибагливої культури сівозміни. Агротехнічні заходи інтенсивної технології повинні бути спрямовані насамперед на створення сприятливих умов для росту і розвитку рослин озимої пшениці відповідно до їх біологічних властивостей, ґрунтово-кліматичних і погодних умов вирощування.

Метою дипломної роботи є висвітлення всіх необхідних умов у конкретному господарстві щодо вирощування озимої пшениці, а також обґрунтування елементів технології вирощування даної культури.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ З ТЕМИ

1.1 Народногосподарське значення озимої пшениці, місце її в економіці господарства

Пшениця - основна зернова культура хлібів першої групи. Це цінна і найбільш розповсюджена зернова продовольча культура. Існують три цивілізації, які формувались на основі найважливіших трьох зернових культур - пшениці, рису, кукурудзи. Більше половини населення світу використовує на харч зерно пшениці [1,2,3]. За посівними площами пшениці (близько 50 млн.га) країни СНД займають перше місце у світі [4]. У світовому рослинництві площа посівів пшениці сягає 232 млн. га, а врожайність - в середньому близько 23 ц/га. Найбільші експортери пшениці - Канада, Австарлія, країни Євросоюзу (рис. 1.1). В Україні посіви озимої пшениці займають, залежно від року, 6,4 - 7,3 млн. га землі.

Рис. 1.1 - Динаміка світового виробництва зерна пшениці

Як рис і кукурудза, пшениця належить до найбільш давніх культур. Зокрема, в Месопотамії вона була відома понад 6500 років тому. За 3 тис. років до н. е. пшеницю сіяли в Китаї, Середній Азії, на Кавказі, зокрема в Грузії. Її успішно вирощували скіфи-орачі, а також слов'яни. Слов'яни поширили пшеницю в Нечорнозем'я. В період Київської Русі її висівали навколо Новгорода, Ладоги. У ХIII ст. пшеницю вирощували в Сибіру (Мінусинськ, Хакасія, Красноярський край). В Америці вона відома в культурі з 1526 року (після відкриття Америки). Багато видів пшениці походить із гірських середньоазіатських районів, зокрема Азербайджану, Кавказу. Тому її можна вирощувати у високогірних районах, на висоті до 4 тис.м. Серед зернових культур пшеничне зерно найбагатше на білки. Вміст їх у зерні м'якої пшениці залежно від сорту та умов вирощування становить у середньому 11-15 %. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 85% крохмалю (крохмаль в зерні знаходиться у вигляді зерен).

В зерні пшениці міститься велика кількість вітамінів В₁, В₂, РР, Е та провітаміни А, Д. Білки пшениці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти - лізин, триптофан, валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, які добре засвоюються людським організмом. Проте у складі білків недостатньо таких амінокислот, як метіонін, треонін, тому поживна цінність пшеничного білка становить лише 50% загального вмісту білків. Тому так важливо вирощувати високобілкову пшеницю [5]. 400-500 г пшеничного хліба та хлібобулочних виробів забезпечує близько третини всіх потреб людини в їжі, половину потреби у вуглеводах, третину (до 40%) - у повноцінних білках, 50-60 % - у вітамінах групи В, 80% - у вітаміні Е. Пшеничний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі і залізі, на 40 % - у кальції. Пшеничний хліб відзначається високою калорійністю - в 1 кг його міститься 2000-2500 ккал, що свідчить про його високу поживність і як надійне джерело енергії [6].

Особливо якісні хліб та хлібобулочні вироби одержують із борошна сортів сильних пшениць, які належать до виду м'якої пшениці. За державним стандартом, зерно таких пшениць, які за класифікацією належать до вищого, першого та другого класів, містить відповідно 36, 32 і не менше 28% сирої клейковини першої групи і має натуру не менше 755 г/л, скловидність - не нижче 60 %, а хлібопекарська сила борошна становить 280 і більше одиниць альвеографа (о.а.).

Хліб із борошна сильних пшениць є не тільки джерелом харчування, а й своєрідним каталізатором, який поліпшує процеси травлення та підвищує процеси травлення та підвищує засвоєння інших продуктів харчування.

Сильні пшениці належать до поліпшувачів слабких пшениць. Борошно сильних пшениць при домішуванні (25-30 %) до борошна слабких пшениць поліпшує його хлібопекарські властивості, завдяки чому хліб випікається високооб'ємним, пористим і якісним.

У виробництві досить поширена також група цінних пшениць, які за класифікаційною якістю належать до 3-го класу. Їх зерно містить від 23 до 28% сирої клейковини другої групи, а сила борошна нижче 280 о.а. (до 200 о.а.). з борошна цінних пшениць випікають хліб доброї якості, але воно не здатне поліпшувати борошно слабких пшениць.

Пшениці із вмістом у зерні менше 23 % (до 13 %) клейковини належать до 4-го класу і є найменш якісними за хлібопекарськими показниками. Їх віднесено до слабких пшениць. Сорти пшениці 5-го класу з вмістом у зерні сирої клейковини менше 18 % вирощують на корм худобі [7,8].

В Україні поширені також сорти озимої твердої пшениці. Порівняно з м'якими пшеницями (табл. 1.1) їх зерно багатше на білок (16-18 %). Проте вони утворюють коротку й тугу клейковину (другої групи), яка для хлібопечення менш придатна: хліб з такого борошна формується низького об'єму, швидко черствіє. Борошно твердих пшениць є незамінною сировиною для макаронної промисловості. Тверді пшениці використовують для виробництва особливого сорту борошна - крупчатки та виготовлення вищої якості манної крупи.

1.1 Хімічний cклад зерна пшениці, %

Вид пшениці	Білки	Вуглеводи	Жири	Зола	Клітковина	Вода
Пшениця м'яка, Tr.aestivum	11-15	75-85	1,9-2,1	1,8-2,0	2,1-2,5	14
Пшениця тверда Tr.durum	16-18	72-80	2,0-2,2	1,9-2,1	2,2-2,6	14

У тваринництві широко використовують багаті на білок (14 %) пшеничні висівки. Озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі в чистому вигляді або в суміші з озимою викою. Для годівлі тварин певне значення має солома, 100 кг якої прирівнюється до 20-22 корм. од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну. Озима пшениця, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення.

1.2 Біологічні особливості озимої пшениці, біологічна, фактична, середня та максимальна продуктивність зареєстрованих її сортів, характеристика базових і сучасних прогресивних моделей технології вирощування

Озима пшениця належить до холодостійких культур. Насіння її здатне проростати при температурі посівного шару грунту всього 1-2 С, проте за такої температури сходи з'являються із запізненням і не дружно. При прогріванні ґрунту до 12-20 °С і достатній вологості ґрунту (близько 15 мм продуктивної вологи у посівному шарі) сходи з'являються вже на 5-6-й день. Більш висока температура (понад 25°С) несприятлива для проростання, оскільки може стати причиною сильного ураження сходів хворобами, особливо іржею, а при температурі 40°С, коли відносна вологість повітря сягає 30 % і нижче, насіння, яке проросло, гине через інтенсивне випаровування вологи, а те, яке набухло, втрачає схожість внаслідок дихання, витрат поживних речовин і ураження пліснявою.

Найсприятливішим для сівби пшениці є календарний строк із середньодобовою температурою повітря 14-17°С. Найвищою холодостійкістю озима пшениця відзначається на початку зими, коли вузли кущення містять максимум захисних речовин - цукрів [7,8]. Навесні внаслідок зимового виснаження вона часто гине при морозах усього близько 10°С. Особливо знижується її холодостійкість при різких коливаннях температури, коли вдень повітря прогрівається до 8-12°С, а вночі, навпаки, знижується до мінус 8-10°С.

Високою морозо- і зимостійкістю відзначається пшениця, яка утворює восени 2-4 пагони і нагромаджує у вузлах кущення до 33-35 % цукру на суху речовину, що досягається при тривалості осінньої вегетації рослин 45-50 днів з сумою температур близько 520-670 °С. Перерослі рослини, які утворили восени 5-6 пагонів, втрачають стійкість проти низьких температур, часто гинуть або сильно зріджуються, і площі доводиться пересівати або підсівати інші культури.

Озима пшениця добре витримує високі температури влітку. Короткочасні суховії з підвищенням температури до 35-40°С не завдають їй великої шкоди, особливо при достатній вологості ґрунту.

Протягом вегетації сприятливою середньою температурою є 16-20°С із зниженням у період кущення до 10-12°С та підвищенням при трубкуванні до 25-30°С. Для розвитку сильної кореневої системи кращою температурою ґрунту є від 10°С до 20°С.

Озима пшениця потребує достатньої кількості вологи протягом усієї вегетації. Як правило, високий урожай її спостерігається при весняних запасах вологи у метровому шарі ґрунту до 200 мм, а на період колосіння - не менше 80-100 мм при постійній вологості ґрунту 70-80% НВ. Вологість більша за 80% НВ несприятлива для пшениці, бо погіршується газообмін кореневої системи через нестачу повітря в ґрунті.

Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400-500, у сприятливі за вологою роки він знижується до 300, у посушливі - підвищується до 600-700. Протягом вегетації пшениця поглинає вологу нерівномірно. Найбільше вона потрібна рослинам у період трубкування, особливо за 15 днів до виколошування з тривалістю близько 20 днів, коли рослина інтенсивно росте і в неї формуються колоски, квітки. Нестача вологи в цей час зумовлює значне зниження врожаю внаслідок меншої кількості зерен у колосі та меншої маси 1000 зерен.

Велике значення має вологість посівного шару на час сівби пшениці. Значні запаси її у ґрунті необхідні з самого початку бубнявіння насіння, яке у м'якої пшениці відбувається при поглинанні 50-55% води від сухої маси насіння. Тому дружні сходи з'являються лише при наявності у посівному шарі 10-15 мм продуктивної вологи, а процес кущення - при вологості орного шару 0-20 см не менше 20-30 мм. При достатньому забезпеченні рослин водою вони нормально кущаться, формують добре розвинену вторинну кореневу систему, стають більш зимо- та морозостійкими. Про високу потребу озимої пшениці у волозі свідчать витрати нею води при формуванні врожаю, які становлять за вегетацію, залежно від зони вирощування, в середньому 2500-4000 м³/га. Тому нагромадження і збереження ґрунтової вологи для пшениці є одним з важливих факторів її високої продуктивності [9,10].

Озимій пшениці найбільше відповідають ґрунти з глибоким гумусовим шаром та сприятливими фізичними властивостями, достатніми запасами доступних для неї поживних речовин і вологи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (РН 6-7,5). Коренева система пшениці найкраще розвивається на пухких ґрунтах, об'ємна маса яких становить 1,1-1,25 г/см³. При об'ємній масі 1,35-1,4 г/см³ ріст кореня пригнічується, а якщо вона перевищує 1,6 г/см³ корені не проникають у ґрунт або проникають лише по червоточинах та щілинах.

Найвища урожайність її спостерігається при вирощуванні на чорноземних ґрунтах, малопридатними є кислі підзолисті та солонцюваті ґрунти, а також ґрунти, схильні до заболочування, торфовища.

За виносом поживних речовин з ґрунту озима пшениця є азотофільною рослиною - 1 ц зерна виносить у середньому з ґрунту азоту 3,75 кг, фосфору 1,3 кг, калію 2,3 кг. На початку вегетації особливо цінними для пшениці є фосфорно-калійні добрива, які сприяють кращому розвитку її кореневої системи і нагромадженню в рослинах цукрів, підвищенню їх морозостійкості. Азотні добрива більш цінні для рослин навесні і влітку - для підсилення росту, формування зерна і збільшення в ньому вмісту білка [11,12].

Озима пшениця належить до рослин довгого світлового дня. Вегетаційний період її, залежно від району вирощування та особливостей росту коливається від 240-260 до 320 днів. Для пшениці має значення також інтенсивність освітлення. При затіненні рослин у загущених посівах нижні стеблові міжвузля надміру витягнуті, і пшениця вилягає [1,9,10].

Рис. 1.2 - Фази росту рослин пшениці

У процесі життєвого циклу (від сходів до достигання насіння) рослина озимої пшениці проходить декілька фаз росту та розвитку, пов'язаних з морфологічними змінами (рис. 1.2) в будові органів та утворенні його нових частин (листя, стебла, генеративні органи, насіння).

У озимої пшениці, як і в інших зернових культур, розрізняють наступні фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущення, вихід в трубку, колосіння, цвітіння, налив і достигання зерна. Перші три фази в нормальних умовах проходять восени, а інші - весною та літом наступного року [5,10].

Проростання насіння. Для початку проростання насінню пшениці необхідні вода, тепло і кисень. Під впливом нерівномірного набубнявіння частин зерна, його оболонка при проростанні розвивається. Під впливом ферментів складні хімічні сполуки перетворюються у прості та переміщуються у зародок. Озима пшениця належить до холодостійких культур. Насіння її здатне проростати при температурі посівного шару грунту всього 1-2⁰С, проте за такої температури сходи з'являються із запізненням і недружно. При прогріванні грунту до 12-20⁰С і достатній вологості (близько 15 мм продуктивної вологи у посівному шарі) сходи з'являються вже на 5-6 день [11].

Більш висока температура (понад 25⁰С) несприятлива для проростання, а при температурі 40⁰С насіння, яке проросло, гине через випаровування. Найсприятливіше для сівби пшениці є календарний строк із середньодобовою температурою повітря 14-17⁰С .

Сходи. Проросток виходить на поверхню у вигляді шильця. Зовні він вкритий колеоптиле, яке захищає росток від пошкодження грунтом. При виході на денну поверхню колеоптиле припиняє ріст, розвивається та назовні виходить перший зелений листок. Цей період називається появою сходів. Сходи озимої пшениці в нормальних умовах з'являються на 6-9 день після сівби і мають зелене забарвлення (табл.1.2). Тому створення сприятливих умов має велике значення для отримання високого врожаю [5].

Кущення. Починається після появи 3-4 листків або через 10-14 днів після сходів та продовжується 30-40 днів. Озима пшениця кущиться восени і весною при середньодобовій температурі 12-14^оС.

1.2 Фази розвитку, етапи формування органів рослин, елементи структури врожаю озимої пшениці [5]

Фенологічна фаза розвитку	Етапи органогенезу за Ф.М. Куперман	Елементи продуктивності	Якими агротехнічними заходами підвищується продуктивність
	номер етапу	формування органів в ембріональному стані
1	2	3	4	5
І. Проростання	-	-	Польова схожість - має бути в межах 70-90 %	Попередник, обробіток ґрунту, удобрення, спосіб та глибина сівби
Суха насінина
Поява зародкового корінця
Поява колеоптиле
ІІ. Сходи	1	Формування конуса наростання, але він ще не диференційований	Польова схожість, дружність та одночасність появи сходів	Високоякісний передпосівний обробіток ґрунту, загортання насіння на одну глибину - 2-3 см.
Вихід колеоптиле на поверхню ґрунту
Фаза першого листка
Фаза другого листка
Фаза третього листка	2	Початок інтенсивної диференціації конуса наростання. Закладаються зачаткові стеблові вузли і міжвузля, листки у вигляді валиків.	Висота рослин, кількість листків, коефіцієнт кущіння, зимостійкість у озимих	Попередник, строки сівби, норми висіву, достатні запаси Р2О5 та К2О у ґрунті. Коефіцієнт кущіння можна збільшити внесенням хлормекватхлориду (2 л/г) у фазі кущіння і одночасно захистити від вилягання.
Фаза четвертого і наступних листків
ІІІ. Кущіння
Боковий пагін у піхві листка
Початок кущіння, рослини одностеблові
Повне кущіння, розвинуто до шести стебел	3	Диференціація головної осі суцвіття на зачатки майбутніх члеників колосового стрижня	Кількість члеників колосового стрижня, міжвузлів волоті, довжина колоса	Перше підживлення - ранньовесняне, регенеративне - азотними добривами (30-60 кг/га) збільшує кількість сегментів колосового стрижня
Кінець кущіння, розвинута максимальна кількість стебел, листкові піхви подовжуються
ІV. Вихід у трубку	4	Утворення конусів наростання другого порядку - формування колоскових горбочків. При посиленому азотному живленні та при зниженні температури до	Кількість колосків у колосі, формування більшої кількості синхронно розвинутих стебел - продуктивне	Друге підживлення - продуктивне - азотними добривами (30-60 кг/га) може подвоїти кількість зерен у колосі.
Початок виходу в трубку
Поява першого вузла
1	2	3	4	5
		10-12 єС на 4 е.о. проходить заміна колосових горбочків у колос другого порядку - гілкування колоса.	кущіння. Після проходження 4 етапу збільшити довжину колоса і кількість колосків у ньому майже неможливо.	Внесення гербіцидів (базагран, діален С), внесення фунгіцидів - байлетон, фундазол проти борошнистої роси та іржі.
Поява другого вузла, початок стеблування	5	Закладання покривних органів квітки, тичинок маточки і прийомки	Кількість квіток у колосках може зростати з 2-3 до 4-5 шт.	Високий рівень забезпечення азотом.
Поява 3-6-го вузла, стеблування	6	Закінчення диференціації всіх частин колоса, формування пиляків (мікроспорогенез) та приймочок (макроспорогенез )	Фертильність колоса - здатність до запилення	Високий рівень забезпечення фосфором
Останній листок виходить із піхви	6-7	Інтенсивний ріст у довжину члеників колосового стрижня, покривних органів колосків і квіток. Формування яйцеклітин і пилкових зерен.	Фертильність колоса, щільність колоса - при сонячній погода - щільний, при хмарній - нещільний	Обробіток фунгіцидами - тілт, альто-400, імпакт підвищує врожайність на 20-30 % - для захисту колоса та флагового листка (гол. орг. фотосинтезу) від хвороб.
Поява язичка в останнього листка	7
Набухання піхви верхнього листка
Піхва лопається і з'являється колос
V. Колосіння	8	Завершення формування всіх органів суцвіття і квітки	Фертильність квіток.	Третє підживлення - якісне азотними добривами (30-40 кг/га) забезпечує формування виповненого зерна з високим вмістом білка і клейковини.
Початок колосіння, видно перший колосок
Виколосилась половина колоса
Видно цілий колос
VІ. Цвітіння	9	Цвітіння, запліднення, утворення зиготи (зиготогенез)	Озерненість колоса. Припиняється наростання вегетативної маси, рослина переходить від вегетативного до репродуктивного розвитку.	Площа листкової поверхні в межах 50-70 тис. м2/га
Початок цвітіння, у середині колоса з'являються перші пиляки, у волоті - верхня частина, потім середня і нижня.
Повне цвітіння, більшість колосків мають достиглі пиляки
Кінець цвітіння, більшість колосків відцвіло, пиляки засохли
1	2	3	4	5
VІІ. Формування зерна	10	Ріст і формування зернівки, зародок і ендосперм збільшуються розмірах	Розмір зернівки - першою формується довжина типова для сорту і на наступних етапах уже не збільшується	-
Вміст зернівки водянистий
VІІІ. Молочна стиглість	11	Нагромадження поживних речовин у зернівці. Зернівки ростуть у товщину і ширину. Вміст молокоподобіний - 60-40 % вологи (початок і кінець фази)	Маса 1000 насінин. Натура зерна	-
Рання
Середня
Пізня
VІІІ. Воскова стиглість	12	Продовжується нагромадження поживних речовин у зернівці. 40-20 % вологи	Маса зернівки	-
Рання
Воскова
Жовта
ІХ. Повна стиглість		Перетворення рухомих пластичних речовин у запасні. 20-17 % вологи	Маса зернівки, схожість	-
Зернівка твердіє, рослина відмирає, повністю висохла
Мертва стиглість
Період спокою зернівок
Життєздатні зернівки здатні проростати на 50 %
Вихід зернівок із стану спокою
Виникнення другого періоду спокою
Втрата другого періоду спокою

У цій фазі формується вузол кущення, який залягає на глибину 1-2,5 см, утворюються пагони та вторинні корені, стебло та колос. Вегетація озимої пшениці восени закінчується при температурі повітря 3-4^оС та нижче.

Багато дослідників вважають, що при гарному кущенні завдяки наростанню листкової поверхні, виробляється велика кількість органічних речовин для утворення зерна. Однак інтенсивне кущення може призвести в зоні з надмірним зволоженням до негативних результатів. Середня кількість продуктивних стебел на 1 м² повинна бути 350-400 штук [5].

Вихід в трубку. Весною рослини пшениці починають рости при середньодобовій температурі повітря 4-5^оС. Фаза виходу в трубку починається з моменту витягування росту першого міжвузля на 5-6 см. У цей час утворюється зачаткове суцвіття.

Колосіння починається коли з піхви верхнього листка з'являється роговина колоса. В цей час посилено ростуть листки, стебло, формується колос та інші елементи продуктивності.

Цвітіння при сприятливих умовах починає на 2-3 день після колосіння. Озима пшениця є самозапильною рослиною. Повнота запилення залежить від погодних умов. Найбільш сприятлива температура повітря 20-25^оС . Цвітіння колоса починається із середини і поступово поширюється до основи та вершини [6].

Достигання. Розрізняють три фази достигання хлібних злаків: молочну, воскову та повну. При молочній стиглості зерно майже повністю виростає в довжину. Під час воскової стиглості ендосперм восковидний, пружний, легко ріжеться нігтем, оболонки жовті. Вологість зерна 30%. Фаза повної стиглості - ендосперм твердий на перерізі, борошнистий або скловидний. Оболонка щільна. Вологість - 8-22% [5].

В Україні рекомендовано близько 70 сортів пшениці, серед яких до 80% - сорти озимої пшениці й лише 20% - ярої. Всі вони занесені до Реєстру сортів рослин України [12]. Нижче наведено декілька рекомендованих для вирощування в зоні Лісостепу сортів озимої пшениці та їх сортові ознаки.

Поліська 90

Сорт виведено в інституті землеробства УААН Чабани методом індивідуального добору із популяції сорту Поліська 87.

Автори сорту: І.К.Котко, В.Ю.Буряк, Ю.В.Ольшанський.

Сорт відноситься до різновидності Eritrospermum, колос веретеноподібний, середньої довжини і щільності.

Остюки середньої довжини. Зернівка яйцеподібна, середня - 40-50 г. Кущ прямостоячий, зі слабим антоціановим забарвленням, листя зелене. Сорт середньорослий (97-110 см) середньостиглий, напівінтенсивний. Зимостійкість вища середньої, характеризується добрими регенеративними властивостями весною. Високостійкий до комплексу хвороб: борошнистої роси,септоріозу і фузаріозу колоса.стійкість до полягання вища середньої. Урожайність на ДСД 64,7 ц/га з надбавкою 6,2 ц/га. Максимальна 115 ц/га. За якістю зерна - цінна пшениця: вміст білка - 13,5-14,0%, клейковини - 23-28 %, загальна хлібопекарська оцінка - 4,0-4,5 бала.

Зона вирощування: Лісостеп України.

Миронівська 67

Сорт виведений методом індивідуального добору із гібридної комбінації Миронівська 27 х Миронівська 61.

Автори: Н.П.Чебаков, Л.А.Животков, Г.Д.Лєбєдєва. Різновидність Lutescens.

Колос веретеноподібний, великий, щільний. Колоскові луски яйцеподібні, середньої довжини і ширини з добре вираженою нірвацією. Зубець прямий, тонкий, середній. Остюки розходяться. Зернівка яйцеподібна, середніх розмірів - 38-42 г, неоднорідна. Листя середніх розмірів з восковим налітом. Сорт низькостебельний, високоінтенсивний, середньоранній. Високоморозостійкий, засухостійкий, до грибкових хвороб - середньостійкий. Урожайність в конкурсному сортовипробуванні - 58,1 ц/га.

Якість зерна - сильна пшениця: сила муки - 299 о.а.

Зони вирощування: Степ і Лісостеп України.

Кожен сорт рослини має певний адаптивний потенціал. Адаптивний потенціал - це властивість рослин виживати, відтворюватися і саморозвиватися в постійно змінюючих умовах зовнішнього середовища за рахунок функціонування генетичних програм адаптації. Важлива характеристика адаптивного потенціалу є його властивість підтримувати рівновагу трьох сторін: речовини, енергії, інформації.

Таким чином рослина потрапляючи в зовнішнє середовище піддається впливу умов середовища, тобто комплексних факторів: кліматичних (волога, температура), едафічних (ґрунти, підґрунтя), орографічних (рельєф), біотичних (вплив органічної природи) та абіотичних (дія фізичних і хімічних факторів). Внаслідок дії вищезазначених факторів знижується продуктивність сорту, що в кінцевому результаті призводить до зниження урожайності. Тому основним завданням виробництва є підтримання потенціалу сорту за допомогою різних технологічно-економічних заходів з метою недопущення зниження рівня урожайності.

При вирощуванні озимої пшениці з 1985 р. використовують інтенсивну технологію [1,5,11], що є основою сучасних методів виробництва продукції. В основі інтенсивних технологій покладено принцип оптимізації умов вирощування на всіх етапах росту і розвитку рослин. Вона включає таки комплекси технологічних заходів:

1) Біологічно і економічно-обґрунтоване розміщення посівів після кращих попередників у сівозміні;

2) Вирощування сортів інтенсивного типу;

3) Основний і передпосівний обробіток ґрунту;

4) Удобрення культури;

5) Система підготовки насіння до сівби;

6) Сівба;

7) Інтегрована система захисту рослин від шкідників, хвороб та бур'янів;

8) Догляд за посівами;

9) Підготовка продукції до зберігання;

10) Первинна переробка продукції.

Основна перевага інтенсивної технології - можливість максимально оптимізувати режим росту і розвитку, тим самим підвищити продуктивність, а отже і урожайність. Недоліки інтенсивної технології, за даними наукових робіт [3,6,8,9], полягають в наступному:

1) організаційна складність інтенсивних технологій, що полягають в наступному: багаторазові обробітки посівів ускладнюють пік навантаження виконання сільськогосподарських робіт, при чому в нинішніх економічних умовах ресурсна забезпеченість господарств, будь якої форми власності і особливо високоефективними препаратами для хімічного захисту рослин, мінеральними добривами, технікою для обробітку далеко не завжди дозволяє виконати весь комплекс рекомендованих прийомів.

2) небезпека забруднення зовнішнього середовища, що може призвести до порушення екологічної рівноваги в агроекосистемах. Тому що відомо що при інтенсивному використанні пестицидів, а також високих доз мінеральних добрив зменшується біологічна активність ґрунту, змінюється структура фіто і зооценозу на користь більш шкідливих видів, спостерігається пригнічення рослин, знижується екологічна стійкість посівів до біотичних і абіотичних стресів [13].

Враховуючи вище наведене, є очевидним те, що лише на основі розумної інтеграції природних і техногенних факторів інтенсифікації рослинництва необхідно чекати істотних зрушень в раціоналізації використання трудових, матеріальних і біоресурсів.

З врахуванням вище наведеного можна зробити висновки: основною метою бакалаврської роботи є розкриття на основі проведених практичних досліджень з узагальненим теоретичним досвідом на прикладі існуючих сортів, на основі порівняльного аналізу існуючих технологій вирощування культури для певної екозони агроекосистеми.

2 УМОВИ, БАЗОВА ІНФОРМАЦІЯ І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ

2.1 Грунтові умови господарства

Господарство розташоване в зоні Лісостепу, підзоні нестійкого зволоження Київської області, Васильківському районі, селі Данилівка. Воно носить назву агрофірма "Данилівська". Рельєф господарства рівнинний. Крутизна схилу не перевищує 5°. Природа рослинності є характерною для зони Лісостепу, рівнині ділянки з трав'янистою рослинністю, чергуються з невеликими пагорбами, де переважає в основному дерев'яниста рослинність. В північно-східній частині рівнина чергується з пониженими болотистими ділянками, хоча цей фактор на процес ґрунтоутворення впливає локально. Адміністративним центром господарства є село Данилівка, що знаходиться на відстані 15 км від районного центру. Дороги господарства з поліпшеним покриттям.

На процеси ґрунтоутворення безпосередньо впливають ґрунтоутворюючі породи. Ґрунтоутворююча порода впливає на формування ґрунтів, передаючи їм свої властивості. Вони обумовлюють механічний склад ґрунту, хімічні і фізичні властивості (водопроникність, вологоємкість, аерацію та інші) [14]. Глибина залягання ґрунтових вод та характер їх мінералізації відіграють значну роль у процесі утворення ґрунтів та їх властивостей. Згідно з рельєфом, в госпоадсртві переважає рельєф рівнинний, слабохвилястий з наявністю незначних знижень і підвищень. На землях господарства переважають опідзолені ґрунти: темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені та ін. Найбільші площі займає чорнозем опідзолений пилувато-легкосуглинковий на лесі, характеристики даної ґрунтової відміни подані в таблиці 2.1. Вміст гумусу в ґрунті 4,0 %, рН ґрунту нейтральне, на рівні 5,6, грунт має середній вміст легкогідролізованого азоту та підвищений вміст фосфору та калію, глибина орного шару ґрунту складає 28 см.

2.1 Характеристика ґрунту господарства

Показники	Значення
Назва ґрунту	чорнозем опідзо-лений пилувато-легкосуглинковий на лесі
Вміст гумусу, %	4,0
рН сольове	5,6
Гідролітична кислотність, мг-екв/100 г ґрунту	3,0
Об'ємна маса, г/см3	1,30
Елемент живлення	Вміст, мг/100 г ґрунту	Група забезпечення
легкогідролізований азот (N)	11	середній
рухомий фосфор (Р2О5)	10	підвищений
обмінний калій (К2О)	10	підвищений
Глибина орного шару, см	28
Наявність карбонатів	-

2.2 Агрономічний аналіз кліматичних і погодних умов з оцінкою відповідності їх вимогам озимої пшениці

2.2.1 Теплові ресурси, величина ФАР

Господарство розташоване в зоні достатнього зволоження Лісостепу в Київській області Васильківського району. За природними та кліматичними умовами територія господарства характеризується помірно-континентальним кліматом з теплим літом та прохолодною зимою [15]. Річна сума температур >5 єС становить 2440 єС протягом 213 днів, а >10 єС - 2010 єС протягом 123 днів (табл. 2.2). Перехід середньодобових температур >5 єС відбувається на початку першої декади квітня, >10 єС - початок першої декади травня. Відновлення весняної вегетації розпочинається на початку першої декади квітня, а припинення осінньої вегетації на початку першої декади листопада. Останні весняні приморозки відмічалися до 16 травня. Перші заморозки відмічалися 5 жовтня. Абсолютний мінімум який зафіксований в даному господарстві становив - 32 єС, а абсолютний максимум - 38 єС. Середньорічна температура повітря становить 6,6 єС. Безморозний період триває 254 доби, глибина промерзання ґрунту - 80 см, товщина снігового покриву - 23 см.

2.2 Температура повітря, єС за даними Васильківської метеостанції

Місяць	Рік	Середньо-багаторічна
	2006	2007	2008
Січень	-4,5	-5,3	-7,2	-6,0
Лютий	-3,1	-5,6	-7,3	-5,4
Березень	2,1	3,2	3,5	2,0
Квітень	7,5	7,3	7,9	7,8
Травень	12,9	13,3	12,1	11,9
Червень	16,4	17,7	17,1	17,3
Липень	19,0	20,4	17,8	18,3
Серпень	19,0	20,8	18,4	17,9
Вересень	12,6	10,3	7,2	8,7
Жовтень	9,2	7,6	6,5	7,1
Листопад	3,2	2,1	1,1	1,2
Грудень	-2,1	-0,5	-1,0	-1,3
Середня за рік	7,7	7,6	6,3	6,6
Сума за рік	2858	2830	2359	2440

Такі погодно-кліматичні умови господарства в повній мірі забезпечують можливість вирощування культур типових для даної зони в тому числі і озимої пшениці. Снігозатримання, крім нагромадження вологи є великим засобом зберігання озимих культур від вимерзання. При низьких температурах можливе вимерзання озимих культур та пошкодження плодових насаджень, особливо в бесніжні зими. Слід відмітити, що явища з такими температурами недовготривалі і спостерігаються відносно рідко.

2.2.2 Показники зволоження території

Агрономічна стиглість ґрунтів настає в другій декаді квітня. Середньобагаторічна сума опадів, в середньому, становить 557 мм. В окремі роки сума опадів значно відхиляється від наведених величин і у вологі роки доходить до 700 мм. Опади найбільш сухих років не перевищують 470 мм. Розподіл опадів протягом року нерівномірний. Максимальна кількість опадів припадає на вегетаційний період. В залежності від року, кількість опадів, що припадає на вегетаційний період коливається в межах 364-390 мм. На літній період (червень-серпень) припадає 210-242 мм опадів, або 40% всієї річної кількості, що іноді заважає збиранню врожаю зернових культур.

2.3 Кількість опадів, мм за даними Васильківської метеостанції

Місяць	Рік	Середньо-багаторічна
	2006	2007	2008
Січень	26	21	18	22
Лютий	25	29	31	28
Березень	28	39	25	31
Квітень	45	38	40	41
Травень	55	65	69	63
Червень	81	72	87	80
Липень	85	95	85	88
Серпень	55	21	75	50
Вересень	43	28	28	33
Жовтень	38	49	51	54
Листопад	40	31	38	36
Грудень	35	30	28	31
Сума за рік	556	518	575	557

Відносна вологість повітря в холодний період року по середнім багаторічним даним досягає до 80%, а в літній період коливається від 51 до 70%. З 557 мм середньобагаторічної кількості опадів 325 мм припадає на період з температурою повітря >5 єС та 260 мм на період з температурою повітря >10 єС. Запас вологи в метровому шарі ґрунту на період відновлення вегетації озимих та сівби ярих культур складає 186 мм, а на період збору 82 мм.

Негативним явищем зимового періоду є часті відлиги. Під час відлиг температура повітря значно підвищується, що сприяє розтаванню чи повному зникненню снігового покриву, а з настанням морозів утворюється льодова кірка, яка дуже шкодить посівам озимих культур та багаторічних трав. Середня швидкість вітру за рік становить 3,7 м/сек, а число днів із сильними вітрами за рік складає 13 днів.

В районі переважають вітри південно-східного напрямку. Із приведеної характеристики видно, що клімат району, в якому знаходиться господарство, цілком сприятливий для вирощування озимих і ярих зернових культур, гороху, цукрових буряків та інших сільськогосподарських культур.

3. АГРОЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ СИСТЕМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА В ГОСПОДАРСТВІ

3.1. Структура посівних площ, співвідношення земельних угідь та система сівозмін

Важливе значення в оцінці діяльності господарства є аналіз структури посівних площ [16]. У таблиці 3.1 наведені структура посівних площ та співвідношення земельних угідь у агрофірмі "Данилівська" Васильківського району Київської області.

3.1 Структура посівних площ та співвідношення земельних угідь у агрофірмі "Данилівська" в 2008 р.

Сільськогосподарські угіддя та назва господарських груп культур	Площа, га	Частка, %
		від усієї території	від с.-г. угідь	від ріллі
1. Вся територія господарства	1739	100	-	-
2. Сільськогосподарські угіддя	1665	95,7	-
3. Рілля, зайнята польовими та овочевими культурами	1665	95,7	100	-
4. Під дорогами, водоймами, будівлями та ін.	74	4,3	-	-
5. Польові сільськогосподарські культури, всього	1665	95,7	100	100
6. 3 них зернові і зернобобові	1078	62,0	64,7	64,7
7.Технічні просапні	308	17,7	18,5	18,5
8. Кормові, всього	279	16,0	16,8	16,8
9. У т.ч. багаторічні трави	154	8,9	9,2	9,2
Екологічна норма частки ріллі, %	40
Коефіцієнт використання ріллі	1

За даними таблиці видно, що сільськогосподарські угіддя господарства займають загальну площу господарства - 95,7 %, з них найбільшу площу займають зернові і зернобобові - 62,0 %. Розораність території дуже висока, рілля займає 95,7 % від площі території господарства та 100 % від площі сільськогосподарських угідь. Відповідно серед польових культур найбільшу площу займають зернові і зернобобові культури - 64,7 % від площі ріллі.

Чергування культур в сівозмінах передбачене з врахуванням створення найкращого агрофону для вирощування культур в господарстві. Сівозміна - це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі й на території або в часі [7]. Освоєння рекомендованих сівозмін дозволить розмістити основні сільськогосподарські культури по кращих попередниках, для отримання високих врожаїв та підтримання поля в доброму агротехнічному стані.

Вони є основою, на якій ґрунтується системи обробітку ґрунту, удобрення і захист вирощуваних культур від бур'янів, шкідників і хвороб, а ґрунт від різних видів ерозії. Сівозміни дають можливість раціонально використовувати заходи виробництва і землю, більш ефективно організувати сільськогосподарські роботи. Правильне чергування культур у сівозміні поліпшує живлення рослин зольними елементами і азотом. Необхідність чергування культур зумовлюється їх біологічними особливостями. Різні культури використовують поживні речовини у неоднаковому співвідношенні. Різні сільськогосподарські культури та їх вирощування неоднаково впливають на фізичні властивості ґрунту і стійкість його проти ерозії. Необхідність чергування культур зумовлюється їх різним відношенням до бур'янів, шкідників і хвороб. При повторних посівах або частому повертанні культури чи групи близьких з біологічними особливостями культур на попереднє місце створюються сприятливі умови для нагромадження на полі біологічних груп бур'янів.

Землекористування господарства організоване в дві сівозміни:

– польова десятипільна на площі 1540 га

– кормова восьмипільна на площі 125 га (табл. 3.2).

3.2 Система сівозмін у агрофірмі "Данилівська" та стан її освоєння

Назва сівозміни та її площа, га	Схема чергування культур у сівозмінах	№ поля	Фактичне розміщення культур у полях за останні 3 роки
			2006	2007	2008
Польова, 1540 га	1. Багаторічні трави	1	Ячмінь + багаторічні трави	Багаторічні трави	Озима пшениця
	2. Озима пшениця	2	Багаторічні трави	Озима пшениця	Цукрові буряки
	3. Цукрові буряки	3	Озима пшениця	Цукрові буряки	Яра пшениця
	4. Яра пшениця	4	Цукрові буряки	Яра пшениця	Кукурудза на зерно
	5. Кукурудза на зерно	5	Яра пшениця	Кукурудза на зерно	Горох
	6. Горох	6	Кукурудза на зерно	Горох	Озима пшениця
	7. Озима пшениця	7	Горох	Озима пшениця	Цукрові буряки
	8. Цукрові буряки	8	Озима пшениця	Цукрові буряки	Овес
	9. Овес	9	Цукрові буряки	Овес	Ячмінь + багаторічні трави
	10. Ячмінь + багаторічні трави	10	Овес	Ячмінь + багаторічні трави	Багаторічні трави
Кормова, 125 га	1. Озимі на зелений корм	1к	Однорічні трави	Озимі на зелений корм	Кукурудза на зелений корм
	2. Кукурудза на зелений корм	2к	Озимі на зелений корм	Кукурудза на зелений корм	Озимі на зелений корм
	3. Озимі на зелений корм	Зк	Кукурудза на зелений корм	Озимі на зелений корм	Кукурудза на зелений корм
	4. Кукурудза на зелений корм	4к	Озимі на зелений корм	Кукурудза на зелений корм	Однорічні трави
	5. Однорічні трави	5к	Кукурудза на зелений корм	Однорічні трави	Озимі на зелений корм

Чергування культур у польовій сівозміні агрофірми «Данилівська» відповідає агрономічним нормам. Дана сівозміна розроблена у 2004 р. і освоєна у 2006 р. Всього ріллі в обробітку 1665 га. Більшу частину ріллі займає польова сівозміна площею 1540 га., яка складається із 10 полів. Це зумовлено тим, що землі господарства компактно розміщенні навколо села. Кормова ж сівозміна площею 125 га складається з 5 полів і чергування культур у них залежить від кількості поголів'я.

Озима пшениця вибаглива до попередників і знижує урожайність при повторному вирощувані на 15-20, а при сівбі третій рік підряд - до 30-35 % і більше. При беззмінному вирощуванні урожаї знижуються навіть при внесенні додаткової кількості добрив. Добрими попередниками в зоні Лісостепу є конюшина на один укіс, горох, сочевиця, чина, рання картопля, кукурудза на силос, а в посушливій південно-східній частині - також чисті пари. Пшеницю не слід розміщувати не лише після пшениці, а й після інших злакових хлібних культур (крім кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників і бур`яни.

Ми розглядаємо вирощування озимої пшениці в сівозміні, яка була створена для оптимальних умов її вирощування. З біологічної точки зору в якості попередників, що є в сівозміні, підібрані оптимальні культури - горох та конюшина, вони менш забур'янені або зовсім не забур'янені; тому після них озима пшениця теж менш забур'янене і формує високий врожай.

Кормова сівозміна також освоєна, чергування культур дотримано повністю. Тваринницька база господарства 350 голів ВРХ, з них 150 дійних корів та 200 голів основного стада.

3.2. Система обробітку ґрунту в польовій сівозміні

Основним завданням обробітку ґрунту є створення оптимальних водного, повітряного, теплового і поживного для формування кореневої системи та листкового апарату сільськогосподарських рослин.

Завданням основного і передпосівного обробітку ґрунту є збереження вологи в орному і посівному шарах ґрунту на період сівби, знищення бур'янів, поліпшення поживного режиму ґрунту [17,18].

При наявності однорічних бурянів і розміщенні пшениці після стерньових попередників проводиться дискове лущення стерні на глибину 6-8 см. Цей захід застосовується для збереження вологи. яка залишилась в ґрунті після збирання попередника, та для того, щоб спровокувати до проростання насіння бур'янів з наступним їх знищенням. Після лущення, через 2-3 тижні проводиться оранка на глибину орного шару (20-22 см). По мірі з'явлення бур'янів, після оранки проводиться декілька культивацій (1-3) в залежності від забур'яненості полів. Перед сівбою озимих зернових культур проводиться передпосівна культивація на глибину загортання насіння. Для озимого жита вона становить 2-3 см.

Рано навесні проводиться закриття вологи, при настанні фізичної стиглості ґрунту. Після закриття вологи під ранні ярі зернові проводиться передпосівна культивація. Під пізні ярі проводиться декілька культивацій.