Аналіз собівартості продукцІЇ ПАТ "Запоріжавтоматика"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП	3
Розділ .	ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
	Економічна характеристика собівартості продукції та витрат виробництва	6
	Огляд нормативної бази і літературних джерел з аналізу собівартості продукції	21
	Організаційно-інформаційна модель аналізу собівартості продукції	26
Розділ .	АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПАТ «ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА»
2.1.	Економічна характеристика діяльності ПАТ «Запоріжавтоматика»	32
2.2.	Аналіз складу, структури та динаміки собівартості продукції	40
2.3.	Аналіз ефективності здійснення витрат і собівартості продукції	46
Розділ 3.	УДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПАТ «ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА»
3.1.	Узагальнення резервів зниження собівартості продукції та заходи з їх реалізації	50
3.2.	Удосконалення методики аналізу собівартості продукції	57
ВИСНОВКИ	62
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	64
ДОДАТКИ	70

собівартість витрата продукція

ВСТУП

Діяльність більшості господарюючих суб'єктів пов'язана із виробництвом та реалізацією продукції, наданням послуг чи виконанням робіт для забезпечення фінансової рівноваги, конкурентоспроможності та економічного зростання в нестабільному ринковому середовищі.

У процесі виробництва продукції відбувається свідоме і планомірне комбінування різних виробничих ресурсів та створення нових продуктів. Для суб'єктів господарювання і економіки держави загалом необхідно забезпечити ефективний процес виготовлення продукції, тобто з мінімальними затратами, оптимальним витрачанням виробничих ресурсів, максимальною доходністю, прибутковістю виробництва з допустимим рівнем ризику.

Собівартість продукції і витрати виробництва помітно впливають на розмір та динаміку чистого прибутку. Здійснення аналізу собівартості продукції та витрат виробництва з метою їх оптимізації та пошуку резервів зниження стає однією з важливих задач при управлінні на підприємстві.

Аналіз та контроль собівартості продукції підприємства забезпечить можливість ефективно використовувати матеріальні, фінансові та трудові ресурси, аналізувати явища і процеси, що негативно впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства.

Постійний моніторинг зменшення собівартості продукції слід сприймати як спосіб зростання рентабельності, забезпечення стійкості підприємства в умовах ринкового середовища. Зменшення рівня собівартості визначається як основний критерій у виборі шляхів підвищення ефективності діяльності підприємства. Загроза зменшення прибутку та ймовірність банкрутства підприємства в умовах конкуренції вимагає перегляду принципів управління собівартістю продукції з метою зменшення тривалості виробничого циклу, збільшення якості продукції та зниження невиробничих затрат.

Дослідження теорії, практики та проблем аналізу собівартості продукції та витрат виробництва є актуальними в сучасних умовах ринкових відносин, тому теоретичні положення та практичні питання обґрунтовані в працях таких відомих науковців: Ананькіна Е.А., Барабаш Н.С., Безруких П.С., Гадзевич О. І., Герасименко Т. О., Грещак М.Г., Іванюта П.В., Каплан Р.С., Коцюба О.С., Мазуренко О.М., Палій В.Ф., Петрик А.Н., Сіменко І.В., Тарасенко Н.В.,, Хринюк О.С., Цебень Р.Л., Чумаченко М.Г. Проте, багато дискусійних питань з організації та методики аналізу витрат та собівартості продукції потребують уточнення, подальшого дослідження і обґрунтування .

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних основ аналізу собівартості продукції та витрат виробництва, дослідження організаційних та практичних аспектів його здійснення, а також надання пропозицій щодо шляхів удосконалення.

Реалізація поставленої мети зумовлює необхідність забезпечення вирішення таких завдань:

надати економічну характеристику собівартості продукції та витрат виробництва;

здійснити огляд нормативної бази і літературних джерел з аналізу собівартості продукції;

описати організаційно-інформаційну модель аналізу собівартості продукції;

надати економічну характеристику діяльність ПАТ «Запоріжавтоматика»;

здійснити аналіз складу, структури та динаміки собівартості продукції;

провести аналіз ефективності здійснення витрат і собівартості продукції;

узагальнити резерви зниження собівартості продукції та заходи з їх реалізації;

представити рекомендації з удосконалення методики аналізу собівартості продукції.

Об'єктом дослідження є собівартість продукції, витрати виробництва, їх калькулювання на прикладі ПАТ «Запоріжавтоматика».

Предметом дослідження виступає сукупність теоретичних, організаційних і практичних аспектів аналізу собівартості продукції.

Інформаційною базою дослідження є: теоретичні висновки, пропозиції світової та вітчизняної науки, наукова література, законодавчі та нормативно-правові акти, що регламентують фінансово-господарську діяльність підприємств в частині собівартості продукції та витрат виробництва; матеріали міжнародних та науково-практичних конференцій з даної проблематики; дані аналітичних досліджень; дані Державної служби статистики України; публікації з досліджуваної проблематики у наукових і фахових періодичних виданнях; документація підприємства (первинні документи та регістри бухгалтерського обліку, фінансова, статистична та оперативна звітність ПАТ «Запоріжавтоматика» за 2017-2019 рр.).

Основою дослідження є діалектичний метод пізнання із використанням системно-структурного підходу до аналізу собівартості продукції. В якості методологічного інструментарію використані загальнонаукові методи дослідження: формалізація, аналогія, абстрагування, індукція, дедукція, спостереження, аналіз і синтез, системний аналіз і моделювання, теоретичного узагальнення, економіко-математичні методи, факторний аналіз тощо.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

1.1Економічна характеристика витрат та собівартості продукції

У процесі кругообігу активів в умовах ринку грошові затрати підприємства відособлюються від вартості у вигляді витрат і приймають форму собівартості продукції. Собівартість продукції (робіт, послуг) суб'єкта господарювання складається із витрат природних ресурсів, сировини та матеріалів, палива, енергії, основних засобів та їх амортизації, трудових ресурсів та інших витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Питання сутності та природи витрат цікавило людство впродовж еволюції. Розглянувши праці економістів, можна зробити висновок, що етапи розвитку витрат умовно діляться на 4 етапи:

перший (ХХVIII- ІІ ст. до н.е.) - публічна звітність про витрати, спостереження, облік та контроль витрат на господарському і державному рівнях;

другий (ХІV-ХІХ ст.) - здійснення спроб розкрити суть категорії «витрати», поява різних теорій витрат;

третій (ХХ ст.) - використання в теорії математичних методів, дослідження поведінки витрат, вивчення витрат як об'єкта обліку і контролю; четвертий (кін. ХХ - поч. ХХІ ст.) - виникнення принципово нового етапу дослідження - управління витратами.

Ці етапи включають в себе розуміння та трактування поняття витрат, їх економічної суті та всі подальші етапи розвитку і удосконалення в процесі еволюції. Витрати є загальноекономічним терміном, що характеризує використання різних речовин та сил природи в процесі господарювання. Саме поняття «витрат», як економічної категорії «з'явилося в епоху Середньовіччя, зародження бухгалтерського обліку та викладено в праці італійського вченого Луки Пачолі у «Трактаті про рахунки і записи». Він здійснив класифікацію витрат обігу в залежності від їх відношення до товару, підприємства, господарського процесу відповідно на торгові і домашні, прямі і непрямі, звичайні та надзвичайні» [10, с.212].

«Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показників діяльності суб'єкта господарювання, що показує в грошовій формі всі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, в що обійдеться підприємству продукція, що ним випускається. У собівартість включаються перенесені на продукцію витрати, а саме: амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палива і інших матеріальних ресурсів та витрати на оплату праці працівників підприємства» [1, с.95].

Під витратами розуміються виражені в грошовій формі витрати всіх видів ресурсів: основних засобів, природної та промислової сировини і матеріалів, палива і енергії, праці, які використовуються безпосередньо в процесі виробництва продукції, а також для збереження і покращення умов виробництва та його удосконалення. Склад та структура витрат, які включаються до собівартості продукції, їх класифікація за статтями визначаються державним стандартом, а методи калькуляції - самим підприємством.

«Собівартість продукції - один з найважливіших показників економічного аналізу. У ньому фокусуються у грошовому вираженні витрати матеріально - технічних, трудових та фінансових ресурсів у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції. Собівартість належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності» [2, с.101]. Отже, собівартість - це виражені у грошовій формі поточні витрати суб'єкта господарювання на виробництво та реалізацію продукції.

Собівартість показує всі успіхи і невдачі суб'єкта господарювання в організації виробництва будь-якого продукту. Якщо собівартість аналогічного продукту конкурентів нижче, це означає, що виробництво і збут продукції конкурентів організовані більш раціонально.

Собівартість продукції складає частину вартості продукції та показує, вартісний вимір виробництва продукції для підприємства. Тому «собівартість є основним ціноутворюючим чинником. Чим більше собівартість, тим вище буде ціна за інших рівних умов. Різниця між ціною і собівартістю складає прибуток. Отже, для збільшення прибутку необхідно або підвищити ціну, або понизити собівартість. Понизити її можна шляхом скорочення включених в неї витрат» [3, с.169].

Розуміння собівартості та витрат вченими і практиками ґрунтується на факті обмеженості ресурсів і можливості їх альтернативного використання.

У теорії та практиці економіки визначення категорій «витрати» і «собівартість» не є тотожними. Це пов'язано із використанням різних підходів до вартісної оцінки ресурсів.

«Витрати є економічною категорією, проте їх поява і розвиток розглядаються в історичному аспекті, що виникли із появою товарного виробництва та обігу. Тому їх розуміння пов'язують із видом економіки, формою власності, функціями торгівлі як галузі економіки, а також становленням та розвитком економічної думки» [2, с.103]. Це пояснює їх різноманіття та безліч ознак класифікації.

Особливості формування в бухгалтерському обліку інформації про собівартість продукції та витрати виробництва, їх класифікацію, а також розкриття інформації про витрати і собівартість у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 16 «Витрати» [4].

Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати», «витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками)» [4].

«Витрати звичайної діяльності виникають у зв'язку із здійсненням операційної, фінансової та інвестиційної діяльності» [4].

«Об'єкт витрат - це продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом» [1, с. 88].

«Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань» [4].

«Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами» [5, с. 193].

«Витрати виробництва - це сукупність витрат живої праці та праці, уречевленої в засобах виробництва, на всіх стадіях створення продукції» [5, с. 191].

З метою планування, обліку, контролю і аналізу витрати об'єднуються в однорідні групи за певними ознаками: за місцями виникнення, їх видами, носіями тощо.

Підкреслюючи необхідність та значення класифікації витрат Цал-Цалко Ю. С. зазначає що «велике значення класифікації витрат полягає в управлінні ними, особливо, для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління» [11, с. 45]. Безруких П.С. зазначає, що «класифікація виробничих витрат - це необхідний науковий елемент пізнання всіх витрат, які існують на підприємстві, і частини тих, що забезпечують створення продукції» [12, с. 40].

У бухгалтерському обліку Ф.Ф. Бутинець та П.С. Безруких «виділяє наступні ознаки групування витрат за:

елементами операційних витрат (матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати);

статтями витрат (калькуляції);

способом їх включення до витрат окремих структурних підрозділів підприємства (прямі і непрямі витрати);

обсягом виробництва продукції (змінні і постійні);

звітними періодами (витрати звітних періодів та витрати майбутніх періодів);

функціональним призначенням» [6, 7].

Діордіца С.Г. розглядає класифікацію витрат, «як зведення за визначеними ознаками всієї різноманітності витрат на виробництво і реалізацію продукції в економічно обґрунтовані групи, які включали б однорідні витрати» [8, с. 47].

В сучасних умовах ринкових відносин кожне підприємство самостійно класифікує витрати за ознаками, що є найбільш зручними на практиці та відповідають їх потребам управління. Як зазначає Олійник О. В., «ознак класифікації має бути рівно стільки, щоб можна було з їх допомогою отримати найбільш повну інформацію з метою задоволення потреб різних груп споживачів» [9, С . 159].

В залежності від міри реагування на зміну обсягів виробництва, витрати можна поділяються на постійні та змінні. «Практична цінність розподілу витрат на змінні і постійні: такий розподіл сприяє розв'язанню завдань регулювання маси й приросту прибутку на основі відносного зниження витрат при рості доходу від виробництва продукції. Також така класифікація дозволяє визначити окупність витрат, тобто «запас фінансової міцності» підприємства. Виділення постійних витрат дає можливість використати метод маржинального прибутку (валовий доход мінус змінні витрати) для визначення розміру валової маржі. Розподіл виробничих витрат на змінні і постійні носить умовний характер, тому їх частіше називають умовно-змінні й умовно-постійні» [1, с. 139]. Залежність між умовно-постійними та умовно-змінними витратами та обсягом виробництва наглядно відображено на рис.1.1.

Рис. 1.1. Залежність між виробничими витратами та обсягом виробництва

Джерело : [1, с. 139].

«Під умовно-постійними витратами розуміються такі витрати, сума яких безпосередньо не залежить від обсягу й структури виробничої програми, але їхній рівень змінюється у зворотному напрямку від обсягу виробництва: зі збільшенням виробництва рівень умовно-постійних виробничих витрат, обчислений на одиницю продукції, знижується, і навпаки. До таких витрат відносяться: амортизаційні відрахування, виробничо-управлінські витрати» [1, С. 150].

«Конкретні параметри класифікації й обліку витрат підприємства визначаються економічними, юридичними, організаційними, технологічними умовами, а також компетентністю керівників і, відповідно, їхніми потребами в управлінській інформації. Класифікація витрат дає змогу ефективно керувати витратами та вести чіткий їх облік та досягати поставленої мети діяльності підприємства. Однак, доцільність зниження витрат потребує обґрунтування. Знижувати витрати на виробництво постійно неможливо, оскільки це призведе до зниження якості продукції й ефективності виробництва в цілому, а як наслідок, до втрати ринків збуту продукції і банкрутства» [7, с. 136].

Розглянемо тепер поняття калькуляції собівартості продукції. Собівартість окремих видів продукції підприємства визначається шляхом калькулювання, де показується величина витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції.

«Калькуляція -- це обчислення собівартості одиниці продукції, виконаних робіт і послуг, а також заготівельної собівартості матеріальних цінностей та засобів виробництва за елементами витрат» [7, с. 137].

Основною метою калькулювання собівартості одиниці продукції є аналіз витрат за калькуляційними статтями в часовому вимірі, порівняння витрат на виробництво з ринковими цінами, визначення прибутковості (збитковості), оцінка конкурентоспроможності і в разі необхідності коригування структури виробничої програми. Виготовлення продукції, надання послуг або виконання робіт не можна розпочинати поки попередньо не будуть визначені витрати, на які слід очікувати.

«Планові та нормативні калькуляції складаються на всі види продукції, що виготовляються в планованому році. На основі планової калькуляції встановлюють ціну продукції, яка підлягає випуску. Нормативна калькуляція складається для управління витратами на виробництво продукції саме перед початком її виробництва, основою якої є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти й технічні умови, установлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на підставі діючих (або очікуваних) на початок планованого періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого вдосконалення виробництва» [11, с. 69].

Вчені виділяють систему методів калькулювання собівартості продукції підприємства в залежності від класифікаційних ознак, наведених у таблиці 1.1

Таблиця 1.1

Класифікація методів калькулювання собівартості продукції підприємства

Ознака класифікації	Методи
За повнотою витрат	Метод обліку повної собівартості продукції Метод обліку неповної собівартості продукції
За об'єктами обліку витрат	Попередільний Позамовний (повирібний) метод Попроцесний (простий) метод
За ступенем нормованості витрат	Метод обліку фактичної собівартості продукції Метод обліку нормативної собівартості продукції

Джерело: узагальнено за [11, с. 69].

«Калькуляції складають за встановленим переліком статей витрат на кожному підприємстві. Розрізняють такі калькуляції собівартості: цехову, виробничу, галузеву й інші витрати, пов'язані з виробництвом, що групуються за відповідними статтями калькуляції». Групування витрат за статтями калькулювання дозволяє отримати інформацію про виробничу й повну собівартість кожного об'єкта обліку витрат (кожної калькуляційної одиниці: виробу, цеху, фази тощо) [12, с. 56].

У кожній галузі економіки є свої особливості визначення статей калькуляції собівартості виробленої продукції: статті витрат, що характерні для харчової галузі, не використовуються в металургії, літакобудуванні чи навпаки. Перелік статей калькуляції і структуру (склад) витрат, які входять у калькуляційні статті, кожне підприємство встановлює самостійно та відображає у Наказі про облікову політику. При цьому враховуються: технологічні особливості виробництва, організаційні характеристики процесу виробництва продукції, перелік витрат необхідних для виробництва продукції, питома вага їх у загальній собівартості продукції.

Основою для калькуляції продукції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів та трудових затрат, стандарти та технічні умови, встановлені для певного виду продукції, які затверджуються на підприємствах керівником або зазначені в нормативах.

«Необхідно розрізняти такі види собівартості продукції: загальну собівартість виробленої продукції, а саме загальну суму витрат, що витрачаються на виготовлення продукції певного обсягу і складу; середню собівартість, яка визначається розподілом загальної; індивідуальну собівартість, що містить витрати на виробництво одного виробу» [13, с. 67].

Грещак М. Г., Коцюба О. С. залежно від обсягу витрат, що включаються в собівартість, пропонують чотири види собівартості промислової продукції:

«цехову собівартість - всі затрати на виробництво, за виключенням загальнозаводських, яка включає витрати на виробництво продукції в межах цеху, зокрема прямі матеріальні витрати на виробництво продукції, амортизація цехового устаткування, заробітна платня основних виробничих робітників цеху, соціальні відрахування, витрати за змістом і експлуатація цехового устаткування, загально цехові витрати. Вона є початковою базою для визначення проміжних внутрішніх планово-розрахункових цін при організації внутрішнього господарського розрахунку;

виробничу (фабрично-заводську) - всі затрати на виробництво без позавиробничих витрат. Собівартість готової продукції охоплює витрати підприємства на виробництво продукції;

повну собівартість - всі затрати, пов'язані з виробництвом продукції і послуг, і позавиробничі затрати (затрати на тару, упаковку, доставку продукції). Співвідношення (пропорціональність) елементів затрат у повній собівартості на виробництвопродукціїхарактеризує структуру собівартості. Ця структура на підприємствах різних галузей неоднакова. Повна собівартість (собівартість реалізованої продукції) включає всі витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Слід мати на увазі, що ці витрати залежать від об'єму відвантаженої продукції і є змінними;

індивідуальну собівартість (галузеву) - затрати на одиницю окремих видів продукції залежить як від результатів роботи окремих підприємств, так і від організації виробництва по галузі в цілому» [14, с. 69].

Розрізняють також планову та фактичну собівартість. «Планова собівартість визначається на початку планованого року виходячи з планових норм витрат і інших планових показників на цей період. Фактична собівартість визначається в кінці звітного періоду на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво. Планова і фактична собівартість визначаються мають одну методику визначення по одних і тих же калькуляційних статтях, що забезпечує порівняння і аналіз показників собівартості продукції. Порівняння планової і фактичної собівартості дозволяє об'єктивно оцінити ступінь рентабельності підприємства і раціональність використовування як матеріальних, так і інтелектуальних ресурсів» [15, с. 46].

«До виробничої собівартості продукції включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати» [15, с. 47].

Собівартість продукції - це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції підприємства. Ці «затрати за їх економічним змістом можна згрупувати таким чином:

матеріальні затрати (без зворотних відходів - залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів);

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація основних фондів, включаючи прискорену амортизацію;

інші витрати» [15, с.49].

Групування витрат за економічними елементами показує матеріальні та грошові витрати підприємства без розподілу їх між окремими видами продукції. За економічними елементами немає можливості визначити собівартість одиниці продукції. Для цього разом з групуванням витрат за економічними елементами витрати плануються та враховуються за статтями калькуляції. «Групування витрат за статтями калькуляції дає можливість згрупувати витрати за їх місцем виникнення і призначення, знати вартість виробництва і реалізації окремих видів продукції. Планування та облік собівартості продукції за статтями витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких чинників сформувався даний рівень собівартості продукції, щоб бачити резерви зниження собівартості продукції» [15, с.56].

За економічним змістом витрати поділяються на: основні, які пов'язані безпосередньо із виробництвом продукції; накладні, що включають витрати на організацію, управління, технічну підготовку та обслуговування виробництва, відсотки за кредит банку, витрати на охорону праці, оплату праці адміністрації, канцелярські витрати.

«Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати» [4].

За ознакою залежності від обсягів виробництва витрати поділяють на: змінні та постійні, за місцями виникнення: цехи, дільниці бригади, функціональні підрозділи підприємства (використовують для відповідного контролю та аналізу собівартості продукції).

Аналіз собівартості продукції за наведеними класифікаційними ознаками має на меті підвищити ефективність діяльності підприємства завдяки пошуку і використанню резервів зниження собівартості продукції та витрат виробництва.

«При калькулюванні собівартості продукції розрізняють:

прямі витрати - пов'язані з процесом виробництва (на сировину і матеріали, зарплата основних виробничих працівників). Вони відносяться на окремі види продукції;

непрямі витрати - пов'язані з роботою підприємства в цілому (цехові та загальновиробничі витрати). Вони відносяться на собівартість відповідно до до встановленої бази розподілу» [17, с.122].

Орієнтовна номенклатура калькуляційних статей витрат для переважної більшості підприємств різних галузей виглядає так: сировина та матеріали; основна заробітна плата працівників; додаткова заробітна плата працівників; відрахування на соціальні заходи працівників; енергія технологічна; утримання та експлуатація машин, устаткування; загальновиробничі витрати; підготовка та освоєння виробництва; позавиробничі витрати. Сума перших семи статей становить цехову собівартість продукції, дев'яти - виробничу собівартість та всіх статей - повну собівартість виготовленої продукції.

Отже, собівартість продукції - один з найважливіших показників в фінансово-господарській діяльності підприємства. Вона передбачає грошове вираження витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів у зв'язку з підготовкою, організацією, виробництвом, зберіганням та реалізацією продукції. Проведення аналізу собівартості продукції є дуже важливим для підприємства, так як його ефективність впливає на кінцевий фінансовий результат. загальногосподарські витрати; Собівартість належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності.

1.2 Огляд нормативної бази та літературних джерел з аналізу собівартості продукції

Важливою елементом здійснення аналізу собівартості продукції підприємства є вивчення нормативно-законодавчих актів, монографій, спеціальної літератури та наукових публікацій, періодичних статей науковців та практиків у галузі вивчення собівартості продукції та витрат виробництва фінансово-господарської діяльності. Собівартість продукції широко досліджена у науковій літературі та складається із сукупності витрат. В економічній літературі зустрічається багато визначень термінів «собівартість» та «витрати» (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Дефініції економічної сутності собівартості продукції і витрат виробництва

Автори	Визначення категорії
Басманов І. А.	«Собівартість являє собою основу для обліку та контролю за рівнем затрат на випуск і реалізації продукції, є базою ціни товару і її нижньою межею; визначає прибуток і рентабельність; відображає ефективність використання виробничих ресурсів, впровадження нових технологій та нововведень, удосконалення системи організації та управління виробництвом; є важливим елементом економічного обґрунтування управлінських та інвестиційних рішень. Підприємство не може встановлювати ціну нижчу за собівартість, оскільки воно матиме збитки» [2, с.102].
Безруких П. С.	«Сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції становлять витрати господарської діяльності суб'єктів підприємництва» [6, с. 79].
Бутинець Ф.Ф.	«Собівартість продукції підприємства складається з витрат, пов'язаних з використанням у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво та реалізацію» [7, с.37].
Сопко В. В.	«Обсяг використаних ресурсів у грошовому вимірюванні для досягнення певної мети - це витрати підприємства» [15, с. 69].
Сухораб В. П., Ксьондз С. М.	«Витрати характеризуються у грошовому виразі обсяг ресурсів на визначений період, використаних на виробництво та збут продукції, і трансформуються у собівартість продукції, робіт і послуг» [3, с. 169].

Джерело: узагальнено автором за даними вищезгаданих джерел

Сопко В. В. наводить основні принципи формування собівартості: «чітке розмежування витрат підприємства за видами господарської діяльності - капітальні вкладення, виробнича, адміністративна, невиробнича, збутова; безпосередній зв'язок витрат з процесами виробництва; зміщення витрат в процесі відтворення для відновлення основної виробничої діяльності; повний облік фактичних витрат незалежно від рівня дотримання встановлених норм та умов; прямий зв'язок витрат на виробництво продукції з визначеним періодом часу» [20, с.37].

Сіменко І. В. підкреслює, що «до головних завдань аналізу собівартості продукції належать: оцінка обґрунтованості планових завдань із собівартості продукції; перевірка достовірності інформації про фактичну собівартість; оцінка виконання планових завдань за узагальнюючими показниками їх динаміки; дослідження структури витрат порівняно з плановими даними та в динаміці; виявлення резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції; розроблення заходів щодо забезпечення ефективного управління витратами і формування собівартості продукції» [1, с. 105].

Інформаційне забезпечення аналізу собівартості продукції та витрат виробництва здійснюється також на основі законодавчих та нормативно-правових актів. Законодавчі документи з питань аналізу матеріальних витрат України представленні Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» та іншими нормативними документами. Огляд нормативної бази витрат виробництва і собівартості продукції представлено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Огляд нормативної бази з аналізу собівартості продукції

Документ	Коли і ким затверджено (номер, дата)	Зміст
Конституція України	Прийнята Верховною Радою України від 28.06.1996	Основний закон України. Регулює загальні положення діяльності і функціонування підприємства, його правові засади
Податковий кодекс України	Прийнятий Верховною Радою України 1.01.2011	Регулює склад витрат та порядок їх визначення
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»	Верховна Рада України; Закон від 16.07.1999 № 996	Визначає правові основи регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку, а також складання фінансової звітності в Україні. Витратами вважається або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу внаслідок його вилучення або розподілу) за умови, що дані витрати можуть бути достовірно оцінені
НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»	Наказ МФУ від 07.02.2013 р. № 73	Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.
НП(С)БО 16 «Витрати»	Наказ МФУ від 31.12.1999 року № 318	Визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. У розділах цього положення дається методика визначення витрат, склад собівартості продукції.
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій	Наказ МФУ від 30.11.1999 року № 291	Встановлює призначення та порядок застосування і ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і зміну активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємства
Про затвердження типових форм первинного обліку	Наказ Міністерства статистики України від 29. 12. 1995 року №352	Впровадження типових форм первинного обліку для правильності документального оформлення відображення витрат виробництва

Аналізуючи тлумачення сутності витрат, наведене в П(С)БО 16 «Витрати», очевидно, що дослідникам облікового напряму імпонує визначення, яке більше характеризує наслідки збільшення витрат, ніж їх економічну сутність. Тобто це визначення передає зміст витрат діяльності, які відображаються у формі 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)», але не показує сутності поняття «витрати виробництва» на рівні виробничого процесу, оскільки відпуск сировини і матеріалів у виробництво не супроводжується зміною розміру активів та пасивів підприємства, а лише призводить до змін у структурі активів підприємства.

Крім нормативно-законодавчої літератури з питань теми дослідження в процесі написання роботи була розглянута та опрацьована наукова література. При визначенні сутності витрат та собівартості продукції, порядку їх обліку і аналізу автори розглянутих інформаційних джерел по різному трактують дані поняття.

В праці Горбонос Ф. В., Черевно Г. В., Павленчик Н. Ф., Павленчик А. О. «Економіка підприємств» висвітлено теоретичні та практичні питання формування і розвитку економіки підприємств як суб'єкта господарювання, забезпеченості й використання матеріальних трудових, інвестиційних та інших ресурсів. Розглянуто суть витрат підприємства і собівартості продукції, склад витрат виробництва, шляхи зниження собівартості продукції. Гетьман О.О., Шаповал В. М. «Економіка підприємства». У підручнику розглянуто поняття собівартості продукції, особливості калькуляції собівартості на підприємствах, методи калькуляції собівартості продукції, напрямки зменшення собівартості продукції підприємства.

Іванілов О. С. у навчальному посібнику «Економіка підприємства» приділяє особливу увагу висвітленню питань класифікації витрат підприємства, собівартості виготовленої продукції та її видам, плануванню та аналізу виготовленої продукції. Організація і методика економічного аналізу розглянута у навчальному посібнику Косова Т. Д., Ващенко Л. О., Сухарев П. М. Висвітлюються організаційно-інформаційне забезпечення економічного аналізу, методика аналізу фінансових результатів, рентабельності, собівартості продукції, фінансового стану підприємства, узагальнюються результати аналізу звичайної діяльності підприємства. Мних Є.В. Економічний аналіз. У підручнику висвітлено найважливіші аспекти економічного аналізу діяльності суб'єктів господарювання. Зокрема, розкриваються теоретико-методологічні засади, методи і прийоми, методика організації економічного аналізу, місце економічного аналізу у системі планування і прогнозування, оперативний економічний аналіз.

Грабовецький Б.Є. Економічний аналіз. У посібнику розкриті теоретичні основи та практика проведення економічного аналізу діяльності суб'єктів господарювання.

Отже, аналіз собівартості продукції базується на сукупності законодавчих та нормативно-правових актів, а також розглянутий в науковій літературі.

1.3 Організаційно-інформаційна модель аналізу собівартості продукції

Організаційно-інформаційна модель предмета дослідження включає в себе: мету, завдання, джерела інформації для аналізу, суб'єкти, об'єкти, методи, систему показників та етапи аналізу. Розглянемо кожний структурний елемент окремо. Метою аналізу собівартості продукції є знаходження шляхів та резервів її зменшення, підвищення ефективності її формування, покращення структури виробничих витрат та забезпечення, як наслідок, збільшення чистого прибутку підприємства.

Основними завданнями аналізу собівартості продукції є:

«оцінка складу та структури питомих витрат, що формують собівартість одиниці продукції;

виявлення відхилення фактичних обсягів окремих статей витрат, як формують собівартість, від планових, нормативних та базисних показників;

оцінка факторів, що спричинили відхилення фактичних витрат виробництва від планових, нормативних та базисних показників;

на основі проведеного аналізу виявлення резервів зниження складових витрат виробництва та собівартості продукції» [22, С. 33].

Основними джерелами інформації для аналізу собівартості продукції підприємства є первинні документи, регістри синтетичного й аналітичного обліку, фінансова звітність, статистична звітність. Зокрема, важливими є «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» (ф. №1); «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» (ф. №2), Примітки до річної фінансової звітності, «Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг) підприємства (організації)», планові і звітні калькуляції собівартості продукції, дані бухгалтерського обліку: синтетичні і аналітичні рахунки, що відображують матеріальні витрати, відповідні відомості, журнали-ордери і, в необхідних випадках, первинні документи.

Стандартна організаційно-інформаційна модель аналізу собівартості продукції складається з чотирьох взаємопов'язаних блоків (рис. 1.2). Розглянемо кожний елемент моделі детальніше.

1-й Блок. Об'єкти і суб'єкти аналізу собівартості продукції підприємства. Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники:

повна собівартість товарної продукції в цілому та за елементами витрат; витрати на гривню продукції; собівартість окремих виробів; окремі статті витрат; рентабельність виробництва; рентабельність продукції.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНА МОДЕЛЬ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
1-й Блок Об'єкти та суб'єкти аналізу собівартості продукції	2-й Блок Система показників аналізу собівартості продукції	3-й Блок Інформаційне забезпечення аналізу собівартості продукції	4-й Блок Методичні прийоми аналізу собівартості продукції

Рис. 1.2. Організаційно-інформаційна модель аналізу собівартості продукції

«До суб'єктів аналізу собівартості продукції відносяться:

бухгалтерська, майнова та фінансова служби підприємства;

власники та акціонери підприємства;

державні органи, незалежні аудитори;

керівники функціональних та структурних підрозділів підприємства;

вищі посадові особи підприємства;

зовнішні користувачі інформації» [22, С. 34].

2-й Блок. Система показників аналізу собівартості продукції підприємства включає показники:

1. «Абсолютні показники, переважна кількість яких формується у бухгалтерському обліку. До них належать вартісні показники:

обсяги витрат, що формують собівартість продукції в грошовому вимірі;

обсяги затрат матеріальних та нематеріальних ресурсів в натуральному вимірі;

ціни на ресурси, що були витрачені в процесі формування виробничих витрат;

абсолютні величини динаміки вищенаведених показників» [22, С. 34].

2. «Відносні показники, які утворюються внаслідок вторинної обробки первинної інформації. До них належать:

відносні показники структури витрат та собівартості продукції;

відносні показники динаміки витрат та собівартості продукції;

відносні показники виконання плану» [22, С. 34].

3-й Блок. Інформаційне забезпечення аналізу собівартості продукції підприємства.

В умовах ринку зростає значення інформаційного забезпечення аналізу собівартості продукції підприємства.

Інформаційне забезпечення аналізу собівартості продукції представлено на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Інформаційне забезпечення аналізу собівартості продукції підприємства

Основним джерелами інформації для аналізу собівартості продукції є дані управлінського та бухгалтерського обліку, а також фінансової та статистичної звітності.

«Основними джерелами управлінського обліку, що застосовуються для аналізу собівартості продукції, є:

інформація стосовно планового та фактичного обсягів виробництва;

інформація стосовно змін натуральних показників витрат ресурсів;

інформація про внесені зміни у технологічні ту управлінські процеси у звітному періоді» [22, С. 35].

«Дані бухгалтерського обліку, що використовується для аналізу собівартості продукції:

інформація стосовно фактичних обсягів витрат виробництва (рахунки 23, 25, 20, 91);

інформація стосовно змін закупівельних цін на ресурси, що формують собівартість продукції» [22, С. 35].

Аналіз собівартості продукції здійснюється в кілька етапів, які показано та охарактеризовано в табл. 1.4.

Таблиця 1.4

Етапи аналізу собівартості продукції

Етапи	Характеристика етапу
Складання плану аналітичних дій	визначення об'єктів аналізу та напрямів використання його результатів, розробка програми та календарного плану, розподіл обов'язків між виконавцями, розробка макетів аналітичних таблиць, визначення джерел інформації, системи показників, методів і методичних прийомів економічного аналізу
Підготовка матеріалів для аналізу	збирання інформації та визначення додаткових джерел отримання, перевірка достовірності інформації, правильності заповнення таблиць, підготовка інформаційних даних відповідно до наведених показників
Оцінка інформаційних ресурсів	систематизація інформації в хронологічному порядку та за економічно однорідними операціями, оцінка її достовірності, достатності та адекватності програмі та визначеним методам аналізу
Аналіз показників	загальна характеристика зміни показників порівняно з попереднім періодом, визначення показників та групування чинників впливу на собівартість продукції, виявлення залежності між окремими показниками, оцінка збитків, спричинених дією негативних факторів, виявлення резервів зниження собівартості продукції
Загальна оцінка результатів аналізу	комплексні висновки за результатами проведеного аналізу, пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності та резерви зниження собівартості

Також важливим етапом аналізу є виявлення невикористаних можливостей з метою зниження собівартості продукції. Він дозволяє з'ясувати тенденції зміни цього показника, рівень виконання плану, визначити вплив факторів на його приріст чи зменшення і на цій основі дати загальну оцінку діяльності підприємства із використання можливих напрямів зниження собівартості продукції. Під час аналізу фактичну собівартість продукції співставляють із плановою, визначають рівень виконання та відхилення від плану, причини цих відхилень, а також дослідують тенденції у змінах витрат виробництва.

4-й Блок. Методичні прийоми аналізу.

Процес аналізу собівартості продукції може включати в себе різні способи визначення динаміки обсягу та структури витрат виробництва та собівартості продукції.

Дослідження літературних джерел дає можливість виокремити чотири універсальні статистичні прийоми здійснення аналізу витрат виробництва та собівартості продукції, незалежно від особливостей та умов його проведення:

«горизонтальний та вертикальний аналіз витрат виробництва та собівартості продукції;

аналіз ділової активності (оборотності матеріальних ресурсів);

коефіцієнтний R-аналіз виконання плану;

факторний аналіз ефективності зміни витрат та собівартості під впливом різних чинників» [28].

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПАТ «ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА»

2.1 Економічна характеристика діяльності ПАТ «Запоріжавтоматика»

Державне підприємство «Запоріжавтоматика» створено в 1981 році, з 1981 р. були запущені цехи по виробництву масла тваринного, сухого знежиреного молока, молока, продукції з незбираного молока, морозива.

Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) «Запоріжавтоматика» у вересні 2010 року змінило найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство (ПАТ) «Запоріжавтоматика» (код за ЄДРПОУ - 00182863). Статутний капітал відповідно до статуту Товариства 1393250 грн. Статутний капітал Товариства відповідно до МСФЗ 5341000 грн.

Головною метою Товариства є виготовлення продукції та постійне задоволення найвибагливіших смаків споживачів, удосконалення процесів, використання методів, досвіду, матеріалів і продукції, що не спричиняють забруднення навколишнього середовища.

ПАТ «Запоріжавтоматика» є визнаним лідером ринку морозива та заморожених продуктів в Україні. Застосування новітніх технологій, команда висококваліфікованих фахівців, міцні партнерські зв'язки сприяють утриманню лідерських позицій. Довгострокова стратегічна орієнтація враховує проходження певних стадій життєвого циклу продукції підприємства, передбачає планове оновлення асортименту, тобто раціональний розподіл ресурсів підприємства на інноваційну розробку і подальше виведення на ринок нових товарів, а також маркетингову підтримку реалізації існуючого асортиментну та своєчасне виведення з асортименту товарних позицій.

Продукція користується великим попитом на ринку України та за її межами. Товариством створено дієву мережу торгівельних представництв і дилерських мереж та постійно проводиться робота по її розширенню. Велика увага приділяється розширенню асортиментного ряду продукції та її подальшого просування на різних ринках.

Крім морозива, підприємство виготовляє високоякісне вершкове масло, сухе знежирене молоко, глазуровані сирки, вершки, сметану, кефір, ряжанку, пастеризоване і пряжене молоко, фруктові йогурти, заморожені суміші, гриби, овочі та ягоди.

У плановому періоді Товариство планує забезпечити зростання виручки від реалізації продукції в порівнянні з минулим роком - на 14%, а середню заробітну плату - до 22%.

Компанія представлена в її дочірніх підприємствах: ТОВ «Торгова фірма «Рудь»: частка власності 100%; Товариство з обмеженою відповідальністю «Бєлпродзабезпечення»: частка власності 49,0 %.

З 1 квітня 1998 року ПАТ «Запоріжавтоматика» виробляє продукцію під торговою маркою «Рудь».

Лінійно-функціональна структура містить у собі спеціальні підрозділи при лінійних керівниках. В підпорядкуванні генерального директора ПАТ «Запоріжавтоматика» (який лінійно підпорядковується Правлінню, Голові Правління та Загальним зборам акціонерів Товариства) знаходяться директор комерційний (з питань торгівлі), директор з матеріально-технічного постачання, директор фінансовий, директор з виробництва, заступник генерального директора (з питань інвестицій та розвитку), директор (з питань якості). У складі підприємства є відділи, цехи, дільниці, склади.

Для оцінки основних показників фінансово-господарської діяльності ПАТ «Запоріжавтоматика» проаналізуємо дані таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Основні економічні показники фінансово-господарської

діяльності ПАТ «Запоріжавтоматика» за 2015 -- 2017 рр.

Показники	2015	2016	2017	Зміни в абсолютних величинах 2017 від:	Темпи зростання (зниження) 2017 р. у % до:
				2015	2016	2015	2016
1.	2.	3.	4.	5.	6.	7.	8.
Капітал (станом на кін. періоду)
Загальний капітал, тис. грн.	683359	919806	1344984	661625	425178	196,8	146,2
Власний капітал, тис. грн.	564632	699847	823614	258982	123767	145,9	117,7
Зареєстрований капітал, тис. грн.	5341	5341	5341	-	-	100,0	100,0
Нерозподілений прибуток або непокриті збитки, тис. грн.	559291	694506	818273	258982	123767	146,3	117,8
Вартість основних засобів, тис. грн.	371055	426317	671689	300634	245372	181,0	157,6
Вартість оборотних активів, тис. грн.	260934	340320	437051	176117	96731	167,5	128,4
- у тому числі: запасів	129892	154015	206461	76569	52446	158,9	136,0
Ресурси
Середньооблікова чисельність працівників, осіб	1095	986	856	- 239	- 130	78,2	86,8
Фонд оплати праці, тис. грн.	87181	103985	108638	21457	4653	124,6	104,5
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	104599	161484	182253	77654	20769	174,2	112,9
Економічні показники
Чистий дохід від реалізації продукції (робіт, послуг), тис. грн.	1529184	1774311	1945225	416041	170914	127,2	109,6
Разом сукупний дохід за рік, тис. грн.	94336	135335	123940	29604	-11395	131,4	91,6
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), тис. грн.	1161766	1326228	1438371	276605	112143	123,8	108,5
Валовий прибуток (збиток), тис. грн.	367418	448083	506854	139436	58771	138,0	113,1
Чистий фінансовий результат: прибуток (збиток), тис. грн.	94336	135335	123940	29604	-11395	131,4	91,6
Середньомісячна заробітна плата, грн.	6635	8788	10576	-3941	1788	159,4	120,3

Джерело: складено автором за даними фінансової звітності підприємсва за 2015-2017 рр.

Як видно із таблиці 2.1. протягом досліджуваного періоду (2015-2017 рр.) підприємство було прибутковим, хоча в 2017 році у порівнянні з 2016 роком чистий прибуток зменшився на 8,4 %.

Згідно економічних показників, представлених у табл. 2.1 можна зробити такі висновки.

Аналізуючи загальний капітал ПАТ «Запоріжавтоматика» можна стверджувати, що він поступово збільшується, що зумовлено розширенням масштабів діяльності у 2017 році, так загальний капітал збільшився в 2017 році у порівнянні з 2015 та 2016 роками на 661625 тис. грн. або 96,8 % та 425178 тис. грн. або 46,2 % відповідно.

Позитивне збільшення спостерігається в ресурсних та економічних показниках за виключенням середньоспискової чисельності працюючих підприємства, яка зменшилася з 1095 до 856 чол. Так, важливу роль у діяльності підприємства відіграють кадри, а саме їх чисельність. На ПАТ «Запоріжавтоматика» спостерігається тенденція до зменшення кількості працюючих за рахунок автоматизації виробничих процесів. Натомість для працівників підприємства організовуються більш зручні та привабливі умови праці, збільшується фонд заробітної плати, організовуються корпоративні заходи. Середньомісячна заробітна плата має тенденцію до збільшення.

Спостерігається збільшення обсягів випущеної продукції, про що свідчить зростання чистого доходу на 9,6 % в 2017 році в порівнянні з 2016 роком, що становить 170914 тис. гривень.

В Україні значна кількість підприємств знаходиться в скрутному становищі, характеризуючись систематичними неплатежами по зобов'язаннях. Однією з умов підтримки необхідного рівня ліквідності і платоспроможності підприємств є ефективне управління поточною дебіторською заборгованістю та постійний аналіз її змін. Дебіторська заборгованість ПАТ «Запоріжавтоматика» зростає протягом досліджуваного періоду на 20769 тис. грн. або на 12,9 %, що свідчить про відволікання обігових коштів підприємства в дебіторську заборгованість.

Ризиками в діяльності підприємства є значна залежність від кредитів банків, скорочення сировинної бази, різна якість сировини, висока собівартість продукції. Для захисту своєї діяльності та нарощення виробничих потужностей та ринків збуту, менеджмент підприємства постійно працює над розширенням виробництва, впровадженням інноваційних технологій та видів продукції, розширює ринки збуту продукції.

У 2017р. обсяг ринку морозива в Україні збільшився на 1,1% в порівнянні з 2016р. У фактичному обчисленні його обсяг склав 90 824 т. (89 852 т. у 2016р). Обсяг виробництва та реалізації українського морозива зростає другий рік поспіль, але в 2017р. темпи зростання сповільнилися. Так, у 2016 р. зростання обсягів ринку морозива склало 14,8% (2016р. / 2015р.), а в 2017р. - тільки 1,1% в порівнянні з 2016р.

Першочергово така динаміка пояснюється нестабільним економіко-політичним становищем України, що безпосередньо впливає на попит населення. Дослідження ринку морозива від AR-group показує, що за результатами 2017 року структура ринку морозива по основним учасникам не зазнала значних змін в порівнянні з 2016 роком.