Економіка енергетики

за видами витрат,

за способом віднесення вартості на продукцію,

за ступенем впливу обсягів виробництва на рівень витрат,

за календарними періодами,

за доцільністю витрачання,

за визначенням відношення до собівартості продукції.

За місцем виникнення витрати групуються в розрізі виробництв цехів, служб та інших адміністративно відокремлених структурних підрозділів.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне і допоміжне (підсобне).

До основного виробництва в енергетиці належать підприємства і відокремлені структурні підрозділи підприємств, які безпосередньо здійснюють виробництво електричної і теплової енергії, її передачу та постачання.

Виробництво електричної і теплової енергії здійснюється теплоелектростанціями, атомними електростанціями, гідро-електростанціями, теплоелектроцентралями та іншими електричними станціями тощо.

Передача і постачання електричної і теплової енергії здійснюється електричними та тепловими мережами.

Допоміжне (підсобне) виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва, виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними послугами.

До допоміжного виробництва належить ремонтно-механічний цех, ремонтно-будівельний цех, цех автотранспорту, цех дезактивації та інші цехи, визначені структурою підприємства.

За єдністю складу витрати поділяються на одноелементні та комплексні. Одноелементні - складаються з одного елемента витрат, комплексні - з кількох економічних елементів.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та статтями калькуляції.

Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат в грошовому вираженні за їх видами.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється для організації контролю за рівнем витрат у цілому по підприємствах, визначення загального обсягу використаних підприємствами матеріальних, трудових і грошових коштів.

Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організації практичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів енергії (електричної, теплової), її передачі і постачання, обчислення витрат в основних і інших структурних підрозділах підприємств.

Конкретний перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлюється підприємством самостійно.

За видами продукції витрати, здійснені на енергогенеруючих підприємствах, групуються на виробництво електричної і теплової енергії, виробництво продукції та послуг інших галузей народного господарства.

За способом віднесення на собівартість електричної і теплової енергії, передачі та постачання витрати поділяються на прямі і непрямі.

До прямих витрат належать витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до собівартості окремих видів продукції економічно можливим шляхом.

До непрямих витрат належать витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. До таких витрат відносяться витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів). До таких витрат належать загальновиробничі витрати, які включають витрати з управління та обслуговування виробничого процесу, і включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів.

За ступенем впливу обсягів виробництва на рівень витрат витрати поділяються на змінні і постійні.

До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких змінюється (збільшується або зменшується) разом зі зміною обсягів виробництва енергії. Зокрема, витрати на технологічне паливо тощо.

Постійні витрати - це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням (зменшенням) виробництва електричної і теплової енергії, її передачі та постачання істотно не змінюється.

До них належать витрати, на оплату праці виробничому персоналу, їх організація, а також витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, та витрати на забезпечення господарських потреб.

За календарними періодами витрати на виробництво поділяють на поточні, довгострокові і одноразові.

Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша, ніж місяць. Довгострокові витрати - це витрати, пов'язані з виконанням дострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується виконати раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат, та отримання авансу (передоплати).

Одноразові, тобто однократні витрати, це витрати які здійснюються періодично (періодичність більша, ніж місяць) і спрямовується на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

За доцільністю витрачання витрати поділяються на продуктивні та непродуктивні.

Продуктивні - передбачені технологією та організацією виробництва.

Непродуктивні - не обов'язкові, що виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

За визначенням відношення до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом. До цих витрат відносяться усі витрати (паливо, амортизація, заробітна плата тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції. Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість.

Витрати періоду - це витрати, що не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати періоду, в якому вони були здійснені. Це, витрати на управління, збут та інші операційні витрати.

Склад витрат, що включаються до собівартості операційної діяльності

Повна собівартість виробництва електричної і теплової енергії, її передачі та постачання включає:

виробничу собівартість,

адміністративні витрати,

витрати на збут.

До складу виробничої собівартості виробництва електричної і теплової енергії, її передачі та постачання включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

До складу прямих матеріальних витрат відноситься вартість:

- палива, води, енергії і допоміжних матеріалів, які використовуються в процесі виробництва енергії, її передачі та постачання для убезпечення нормального технологічного процесу або витрачаються на інші виробничі потреби основного та допоміжного виробництв;

- запасних частин на ремонт машин і обладнання виробничого призначення, закріплених за виробничими цехами, службами, дільницями тощо;

послуг виробничого характеру;

- вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, що використовуються в процесі виробництва енергії її передачі і постачання.

До складу прямих витрат на оплату праці включається основна та додаткова заробітна плата (у тому числі компенсація за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням її виплати), матеріальна допомога та інші виплати, встановлені за домовленістю сторін, робітникам основного та допоміжного виробництв.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, зокрема:

- нарахування на соціальні заходи від витрат на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції, на медичне і індивідуальне страхування виробничих робітників;

- амортизація основних засобів, інших необоротних активів та нематеріальних активів, закріплених за цехами, дільницями, службами;

плата за оренду земельних і майнових паїв;

втрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції та витрати на виправлення браку за вирахування остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю, суми,

що відшкодовуються працівниками, які допустили брак, суми, одержані від постачальників за неякісні матеріали і комплекти й вироби тощо.

До складу загальновиробничих витрат включаються витрати, пов'язані з управлінням виробництвом та обслуговуванням виробничого процесу.

До адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством.

Загальногосподарські витрати включають витрати на утримання апарату управління підприємством, до якого відноситься керівництво, апарат при керівництві, служби і відділи та інші витрати.

Витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією електричної і теплової енергії.

Усі витрати визначення собівартості оформлюються у вигляді звітного кошторису в табличній формі (прикладом є таблиця 3.1)

Таблиця 3.1. Звітний кошторис витрат на виробництво енергії

Елементи витрат	Код рядка	Всього за звітом	Електроенергія за звітом	Теплоенергія за звітом	Технічне обслуговування орендних блоків	Вартість переробки давальницького палива за звітом
			Всього	Виробництво	Передача та транзит	Постачання			на електроенергію	на теплоенергію
А	Б	1	2	3	4	5	6	7	8	9
1. Вироб.собівартість прод. в т.ч.	100	458359	450425	450425			7934
Послуги виробничого характеру	101	3607	3555	3555			52
Сировина і допоміжні матеріали	102	45948	45134	45134			814
у т.ч. плата за воду	103	32073	31487	31487			586
Паливо зі сторони	104	377984	371490	371490			6494
у т.ч. на технолог. потреби	105	377984	371490	371490			6494
Енергія зі сторони	106	5262	5162	5162			100
Витрати на оплату праці	107	10155	9962	9962			193
Відрахув. на соціальні заходи	108	3859	3784	3784			75
Амортизація (знос)	109	7703	7562	7562			141
Інші витрати	110	3841	3776	3776			65
у т.ч. плата за екологію	111	3345	3291	3291			54
плата за землю	112
інші обов'язкові платежі	113
інші потреби	114	496	485	485			11
2. Адміністративні витрати в т.ч.	200	4964	4964	4964
Матеріальні витрати	201	491	491	491
Витрати на оплату праці	202	2114	2114	2114
Відрахув. на соціальні заходи	203	786	786	786
Амортизація (знос)	204	490	490	490
Інші витрати	205	1083	1083	1083
у т.ч. плата за землю	206	367	376	376
інші обов'язкові платежі	207	143	143	143
представницькі витрати	208
інші потреби	209	573	573	573
3. Витр. на збут продукції в т.ч.	300
Матеріальні витрати	301
Витрати на оплату праці	302
Відрахув. на соціальні заходи	303
Амортизація (знос)	304
Інші витрати	305
4.Інші операційні витрати в т.ч.	400
На дослідження та розробки	401
Інші витрати	402
5.% за банківський кредит	500
6. Всього витрат в т.ч.	600	455389	455389	455389			7934
Матеріальні витрати	601	431411	423987	423987			7424
Витрати на оплату праці	602	12269	12076	12076			193
Відрахув. на соціальні заходи	603	4645	4570	4570			75
Амортизація (знос)	604	8193	8052	8052			141
Інші витрати	605	6805	6704	6704			101
На продукцію (відраховуються)	606
Витрати майбутніх періодів віднос. на собіварт. (приріст» -», зменшення»+»)	607
(приріст» -», зменшення»+»)	608
Витр. виробництва (приріст» -», зменшеня»+»)	609
7. Разом витрат	700
Обсяг продукції, робіт, послуг	800
Купована електроенергія	810
Відпуск продукції всього	830

Групування витрат за економічними елементами

Витрати операційної діяльності енергопідприємств відповідно до їх економічного змісту групуються за такими економічними елементами:

матеріальні витрати (S_М);

витрати на оплату праці (S_ОП);

відрахування на соціальні заходи (S_Соц);

амортизація (S_А);

інші операційні витрати (S_І).

Повна собівартість визначається:

S = S_М + S_ОП + S_Соц + S_А + S_І. (3.1)

До елементу матеріальні витрати включається: вартість робіт і вартість сировини, допоміжних матеріалів, запасних частин, вартість енергії та інших матеріальних витрат.

До елементу витрати на оплату праці включаються: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні виплати.

Основна заробітна плата (a base pay) - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у межах тарифних ставок, відрядних розцінок для робітників і посадових осіб, для службовців незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві.

Додаткова заробітна плата (an additional ettlings) - це винагорода за працю понад допущені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати та надбавки до тарифних ставок у розмірах, передбачених діючим законодавством, гарантійні і нетрадиційні виплати, оплату відпусток та іншого невідпрацьованого часу, соціальної допомоги та будь-яких інших виплат в грошовій або матеріальній формі, встановлених за домовленістю сторін.

До елементу відрахування на соціальні заходи включається:

відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (Пенсійного фонду);

відрахування на державне (обов'язкове) страхування, яке включає загальнообов'язкове державне соціальне страхування через тимчасову втрату працездатності та затрат, зумовлених народженням і похованням;

відрахування на обов'язкове держане соціальне страхування на випадок безробіття;

відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

інші обов'язкові збори і відрахування на соціальні заходи, що визначені законодавством України (медичне страхування тощо).

До елементу амортизація включаються суми амортизаційних відрахувань від вартості основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, які нараховані згідно з порядковими нормами та умовами, встановленими чинним законодавством.

До елементу інші операційні витрати включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу попередніх елементів витрат, а саме:

1) оплата службових відряджень, пов'язаних із виробничою діяльністю в межах передбачених законодавством норм;

2) витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства;

3) витрати на утримання та експлуатацію автотранспорту;

4) витрати на проведення аудиту;

5) платежі з обов'язкового страхування майна підприємства;

6) витрати, пов'язані з набором робочої сили;

7) суми податків, зборів та інших, передбачених законодавством України, які відносяться на собівартість продукції і сплачуються незалежно від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства (плата за землю, податок з власників транспортних засобів, збір за забруднення навколишнього природного середовища, збір за використання природних ресурсів, збір за використання водних ресурсів та інші);

8) плата за оренду;

9) витрати, пов'язані з оплатою дивідендів акціонерам, та інші операційні витрати.

Приклад 1. Визначити собівартість промислової продукції при таких вихідних даних: матеріалоємність М = 4 кг/шт., ціна матеріалів Ц = = 0,3 грн./кг, середня зарплата Ф = 18 тис. грн./люд/рік, продуктивність праці П = 1800 шт./ люд, норма амортизації = 10%, норма відрахувань на ремонт = 5%, питома продуктивність фондів f = 21 тис. грн./од. годинної продуктивності, коефіцієнт змінності k = 0,5, календарний фонд часу = 8760 год/рік, інші витрати - = 30% від постійних витрат.

Розв'язання

В умовах задачі не вказаний об'єм виробництва, тому розрахунки слід вести за статтями собівартості.

Матеріальні витрати:

S_м = Ц М = 4 0,3 = 1,2 грн./шт.

Заробітна плата:

S_зп = Ф / П = 18000 / 1800 = 10 грн./шт.

Амортизація:

S_А = f / (k ) = 0,1 21000 / (0,5 8760) = 0,5 грн./шт.

Витрати на ремонт:

S_р = f / (k ) = 0,05 21000 / (0,5 8760) = 0,2 грн./шт.

Постійні витрати, в даному випадку включають складові собівартості продукції - заробітну плату, амортизацію, витрати на ремонт.

S_пост = S_зп + S_А + S_р = 10 + 0,5 + 0,2 = 10,7 грн./шт.

Інші витрати:

S_ін = (S_зп + S_А + S_р) = 0,3 (10 + 0,5 + 0,2) = 3,21 грн./шт.

Загальна собівартість виробництва:

S = S_м + S_зп + S_А + S_р + S_ін = 1,2 + 10 + 0,5 + 0,2 + 3,21 = 13,91 грн./шт.

Ціни та тарифи на енергетичну продукцію

Поняття ціни та тарифу є важливою техніко-економічною категорією, від якої залежать основні показники виробничо-господарської діяльності. Основою для встановлення тарифів на енергію є рівень повної її собівартості. Тарифи на електроенергію та тепло встановлюються як франко-споживач і таким чином включають в себе затрати на її передачу і розподіл до споживача [7].

Тарифи на енергетичну продукцію побудовані з врахуванням таких принципів:

1. Кожна нормально працююча енергосистема повинна мати можливість відшкодування затрат на виробництво, передачу та реалізацію енергії. Крім того, їй повинно бути гарантовано отримання прибутку, достатнього для розрахунків з держбюджетом, оплати кредитів банка, утворення фондів економічного стимулювання;

2. Створення економічних стимулів для споживачів в зниженні максимуму навантаження;

3. Забезпечення правильних співвідношень в рівнях тарифів на енергію та цін на енергетичне паливо.

Для стимулювання споживачів, для вирівнювання графіків навантаження, для раціонального використання енергоресурсів застосовуються різні системи тарифів.

Класифікація тарифів

Одноставочні тарифи (one-rate of tariffs) - оплата за фактично спожиту енергію за визначеними ставками. Таким чином розраховуються з постачальниками усі побутові, сільськогосподарські, промислові споживачі, якщо їх потужність не перевищує 750 кВА. В більшості випадків одноставочні тарифи прийняті при сплаті за теплову енергію та інші енергоносії.

Двоставочні тарифи (two-rate of tariffs) - оплата за максимум навантаження (основна ставка) незалежно від того, використовується величина цього максимуму чи ні, та плата за фактично спожиту енергію за лічильником (додаткова ставка). Такий розрахунок введений для споживачів, під'єднана потужність яких вище 750 кВА. Крупні споживачі аналогічним чином розраховуються і за теплову енергію. Багатоставочні тарифи (multi-rate of tariffs) - двоставочний тариф доповнюється диференціальною оплатою: високі тарифи в години максимуму навантаження та пільгові тарифи на електроенергію в нічні години.

Штрафні тарифи (penalty tariffs) - постійні та одноразові економічні санкції за невиконання договірних обов'язків.

Пільгові тарифи (favourable tariffs) - це пільгові тарифи на «нічну електроенергію», преміювання (разове зниження тарифу) за збільшення коефіцієнта потужності.

За двоставочною системою тарифів сума оплати за спожиту електроенергію:

Е = Т_о Р_м+ Т_Д Е_рік, (3.2)

де Т_о - основний тариф за заявлений максимум навантаження, грн/кВт;

Т_Д - додатковий тариф за кожні спожиті кіловат-год, грн/кВт год;

Р_м - максимум навантаження, кВт;

Е_рік - кількість спожитої енергії за рік, кВт год.

Середня ціна на електроенергію для підприємства:

Ц = Т_о \ h_max + Т_Д, (3.3)

де h_max= Е_рі/Р_м - кількість годин використання максимума навантаження, год/рік.

Чим більший та щільніший графік енергоспоживання і тим нижча ціна на 1 кВтгод, що є стимулом для підприємств.

Приклад 2

Підприємство розраховується з постачальником за електроенергію за двоставочним тарифом. Основна ставка Т_о = 950 грн /кВт за рік, додаткова - Т_Д = 0,35 грн/кВтгод. Кількість годин використання максимуму навантаження на підприємстві h_max = 4000 год/рік.

Розв'язування

Середня ціна на електроенергію для підприємства:

Ц = Т_о / h_max + Т_Д = 950 / 4000 + 0,35 = 0,58 грн грн/кВт год.

На підприємстві ущільнений графік роботи обладнання і відповідно збільшена величина h_max до 8000 год/рік. Тоді ціна електроенергії стане:

Ц = Т_о / h_max + Т_Д =950/ 8000 + 0,35 = 0,47 грн/кВт год.

Підприємство може регулювати нерівномірність електроспоживання, скорочувати поточні затрати і отримувати додатковий прибуток.

Приклад 3

Обленерго закуповує в підприємства «Енергоринок» електроенергію за середньою закупівельною ціною Ц_сз = 158 грн./ МВт год. Постачає її споживачам 3 класу споживачів напруги нижче 10 кВт, при цьому коефіцієнт нормативних технологічних витрат на передачу електроенергії становить К_в = 0,13; тариф за використання місцевих електромереж, який визначається оператором місцевої електромережі Т_М = 10,6 грн./ МВт год; тариф за електроенергію споживачам 3 класу Т_П = 0,1; коефіцієнт збільшення тарифу для надання допомоги споживачам при простроченні платежів Т = 0,1. Визначити роздрібну ринкову ціну за спожиту електроенергію.

Розв'язування

(3.4)

, грн./МВт год.

Приклад 4

Роздрібна ринкова ціна за спожиту електроенергію для третього класу споживачів (міське та сільське населення) складає 214 грн./МВт год. Визначити роздрібний тариф:

1. Для міського населення, якщо пропорція знижки встановлена П_з = 50%, пропорція тарифу, що формується ринком, П_р = 0; діючий тариф Т_д = 170 грн./МВт год.

2. Для сільського населення, якщо П_з = 50%, П_р =0;

Т_д = 160 грн./МВт год.

Розв'язування

Роздрібний ринковий тариф за спожиту електроенергію для споживачів від 3 до 11 класу визначаємо за формулою:

Т_рр = П_р Ц_рр+(1 - П_р) Т_д (1 - П_з), (3.5)

де П_р - пропорція тарифу, яка формується ринком;

П_з - пропорція знижки;

Т_д - діючий тариф.

1. Для міського населення роздрібний тариф становитиме:

Т_рр = 0 214+(1 - 0) 170 (1 - 0,5) = 85 грн./МВт год.

2. Для сільського населення роздрібний тариф становитиме:

Т_рр = 0 214+(1 - 0) 160 (1 - 0,5) = 80 грн./МВт год.

4. Прибуток та рентабельність в енергетиці

Ефективність діяльності енергосистем визначається такими показниками:

1) балансовий прибуток;

2) загальна і розрахункова рентабельність чи зниження собівартості продукції;

3) планова собівартість всієї товарної продукції;

4) питомі витрати умовного палива.

Прибуток (income) - це частина доходу, що залишається підприємству після відшкодування усіх витрат, пов'язаних з виробництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності. В умовах ринку прибуток є джерелом усіх фінансових ресурсів підприємства.

Прибуток - одна з форм вартості додаткового продукту (праці), що виступає як різниця між ціною продажу і витратами на його відтворення, джерело доходів бюджету, фінансування розширеного відтворення та стимулювання працівників.

Основні функції прибутку:

прибуток як основа інноваційних рішень;

мірило успіху діяльності підприємства;

джерело самофінансування і розвитку;

винагорода власника працівникам.

У Законі України «Про підприємства України» вказано, що на всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток. Прибуток як економічна категорія відображає чистий доход, створений у сфері матеріального виробництва й реалізований у процесі підприємницької діяльності.

За рахунок прибутку розвиваються підприємства, створюються фонди матеріального стимулювання трудових колективів. Отримання прибутку є важливою умовою конкурентоспроможності підприємства. Тому на кожному етапі виробництва необхідно стежити і сприяти збільшенню прибутку.

Джерела формування прибутку

прибуток від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації продукції та повною собівартістю продукції;

прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу матеріальних (основних фондів) і нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств;

прибуток від позареалізованих операцій - це прибуток від спільної діяльності підприємств, проценти від реалізації акцій, облігацій та інших цінних паперів, штрафи, що сплачуються іншими підприємствами за порушення договірних зобов'язань;

надходження від юридичних осіб, бюджетних і позабюджетних організацій.

Розрізняють такі види прибутку:

1. Балансовий (валовий) прибуток (balance (gross) income) - це загальний прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності. До його оподаткування і розподілу;

2. Операційний прибуток (operating profit) визначається коригуванням балансового прибутку на операційні витрати, до складу яких входять: заробітна плата з нарахуваннями, амортизаційні витрати. Саме цей скоригований балансовий прибуток виступає у формі прибутку до оподаткування (оподаткованого прибутку);

3. Чистий прибуток (net income) являє собою прибуток підприємства, який залишився після сплати податків.

В енергетиці балансовий прибуток визначається за формулою [8]:

Пб = Т_e W_e + T_q Q + З + K_p + Р - S, (4.1)

де Т_e, T_q - тарифи на електичну та теплову енергію, відповідно

коп./кВт год та грн./ГДж;

W_e - корисний відпуск електроенергії, кВт год/рік;

Q - корисний відпуск теплоти, ГДж /рік;

З - зміни залишків заборгованості на початок та кінець року, тис. грн./рік;

K_p - вартість капітального ремонту, що виконується господарським способом, тис. грн./рік;

Р - вартість робіт та послуг для інших організацій, тис. грн./рік;

S - витрати виробництва енергосистеми за рік, тис. грн./рік.

Збільшення балансового прибутку означає збільшення ефективності енергопідприємства за рахунок економії палива, збільшення якості електроенергії тепла, більш раціональне використання обладнання.

Розподіл прибутку

Правильний розподіл прибутку має важливе соціально-економічне значення. Бо при цьому переплітаються інтереси держави, власників, колективу й кожного працівника.

Розподіл отриманого прибутку починається із сплати податків державі. Частина прибутку, що залишилася після сплати податків, надходить у розпорядження підприємства і називається чистим нерозподіленим прибутком. З чистого прибутку створюють резервний фонд, за рахунок якого виплачуються дивіденди при недостачі прибутку, покриваються збитки.

Після відрахування частини чистого прибутку в резервний фонд власник визначає порядок подальшого розподілу прибутку:

будівництво об'єктів виробничого призначення; реконструкція, технічне переобладнання; придбання машин, транспортних засобів; поліпшення якості продукції;

будівництво житла і об'єктів соціальної сфери;

погашення кредитів комерційних банків;

виплати відсотків комерційним банкам;

надання матеріальної допомоги робітникам та службовцям, ветеранам праці, премії; посвідчення, компенсація вартості проїзду в транспорті, на харчування, путівки на лікування;

оплата витрат на відрядження понад установлені норми, страхування персоналу;

платежі за перевищення гранично-допустимих викидів забруднюючих речовин;

здійснення важливих природоохоронних заходів.

Залишковий прибуток надходить робітникам у вигляді грошових та інших оплат для матеріального стимулювання, покращення їх соціально-побутових умов.

Показники оцінювання фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства можна оцінити за допомогою групи показників [10]:

показники ліквідності;

показники платоспроможності;

показники прибутковості;

показники ефективності використання активів.

Показники ліквідності характеризують здатність підприємства виконувати свої поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок активів.

Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт покриття) (a general liquidity (coefficient of coverage) ratio) (Кз.л) - це відношення поточних активів(Апот) до поточних зобов'язань (Зпот):

Кз.л = Апот / Зпот. (4.2)

При Кз.л2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока і існує певний фінансовий ризик.

При Кз.л2 може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів.

Співвідношення 21 вважається нормальним. Але в деяких випадках воно може коливатись від 1,2 до 2,5.

Коефіцієнт термінової ліквідності (acid-test ratio) (Кт.л) - це відношення активів високої ліквідності (Алікв) до поточних зобов'язань:

Кт.л = Алікв / Зпот. (4.3)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (absolute liquidity ratio) (Ка.л) характеризується відношенням грошових засобів та короткострокових цінних паперів(Цп) до поточних зобов'язань:

Ка.л = Цп / Зпот. (4.4)

Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2 - 0,25.

Показники платоспроможності

Платоспроможність підприємства (solvency of enterprise) - це здатність виконувати свої коротко - та довгострокові зобов'язання за рахунок власних активів. Цей показник вимірює рівень фінансового ризику, тобто ймовірність банкрутства підприємства.

Коефіцієнт платоспроможності (coefficient of solvency) (Кп) - це відношення власного капіталу (статутного фонду) (Квк) до загальних зобов'язань підприємства (зобов'язання власникам, акціонерам та зовнішні зобов'язання) (Ззаг):

Кп = Ккв / Ззаг. (4.5)

Коефіцієнт заборгованості (coefficient of solvency) (Кз) - це відношення власного капіталу (статутного фонду) (Квк) до зовнішніх зобов'язань підприємства (Ззовн):

Кз = Ккв / Ззовн. (4.6)

Нормальним вважається значення показника 0,5.

Показники прибутковості характеризують ефективність використання всіх видів ресурсів, які забезпечили одержання певного валового доходу.

Прибутковість інвестицій (profitability of investments) (Пі) можна визначати як відношення прибутку після сплати податків (П) до загальної суми інвестицій (І):

Пі = П / І 100%. (4.7)

Чим вищим є прибуток на інвестований капітал, тим краще працює підприємство. Рівень прибутковості інвестицій має бути не меншим, ніж доходність альтернативних капіталовкладень з відповідним ступенем ризику (придбання цінних паперів тощо).

Коефіцієнт прибутковості власного капіталу:

Пвк = Пч / Ккв 100%, (4.8)

де Пч - чистий прибуток підприємста.

Коефіцієнт прибутковості активів:

Пакт = Пч Азаг 100%, (4.8)

де Азаг - загальна сума активів підприємства, грн.

Прибутковість виробництва характеризує не тільки маса прибутку, але й відносний показник - рівень рентабельності.

Рентабельність (profitability) характеризує кінцевий фінансово-господарський результат діяльності за певний період і визначається величиною отриманого прибутку порівняно з розмірами вкладень в основні виробничі фонди й оборотні кошти. Рентабельність комплексно відображає ступінь використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, а також ефективність застосування авансованих коштів.

Рентабельність - це узагальнюючий показник, на який впливають як екстенсивні, так і інтенсивні фактори. До екстенсивних факторів відносяться збільшення маси прибутку за рахунок збільшення об'ємів робіт, вплив інфляції на рівень цін. Найбільш важливі інтенсивні фактори: удосконалення організації праці та виробництва, технічний прогрес, збільшення якості продукції.

Із кількісної точки зору рентабельність характеризує інтенсивність окупності авансованих витрат, уречевлених в основних виробничих фондах і нормованих оборотних коштах, це - величина прибутку, що отримується у розрахунку на одну гривню авансованих витрат.

Якісна сторона рентабельності відображає ефект використання авансованих і поточних витрат. До часткових показників ефективності відносяться ті показники, які характеризують ступінь використання окремих елементів капітальних вкладень і поточних витрат (фондовіддача, фондомісткість, оборотність оборотних коштів, матеріалоємність та ін.)

Рентабельність виробництва, яка може бути загальною (Рзаг) і розрахунковою (Рроз), обчислюється за формулами:

Рзаг = Пб 100 / (В_ОФ+ В_ОЗ), (4.9)

Рроз = Пч 100 / (В_ОФ+ В_ОЗ), (4.10)

де В_ОФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів, В_ОЗ - розмір нормованих власних оборотних засобів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут та обчислюється:

Рп = П / Ср 100%, (4.11)

де Ср - повна собівартість реалізованої продукції.

Границі рентабельності не встановлюються, а основними факторами підвищення рентабельності можуть бути:

збільшення прибутку;

зменшення вартості основних виробничих фондів та залишків нормованих оборотних засобів;

зниження собівартості продукції.

Показники ефективності використання активів характеризують оборотність фіксованих активів - фондовіддачі, фондоємності, показники оборотності оборотних засобів та інші (див. Розділ 1 рівняння 1.17 - 1.33).

Приклад 1

На підприємстві виробничі фонди становлять В_вф = 850 млн. грн., в тому числі основні фонди В_оф = 758 млн. грн. Прибуток підприємства Пб = 105 млн. грн./рік, податок на прибуток = 30%, податок на власність = 1% (від вартості основних фондів). Виконана переоцінка основних фондів з коефіцієнтом 2,5. Необхідно розрахувати загальну та розрахункову рентабельність виробничих фондів до і після переоцінки. Порівняти її з нормативами загальної рентабельності Р^Зн = 11% 0,11 та розрахункової рентабельності Р^Нр.= 7% 0,07.

Розв'язання

Оборотні засоби підприємства становлять:

В_ОЗ = В_вф - В_оф = 850 - 758 = 92 млн. грн.

Після переоцінки основні фонди:

В_оф = 758 2,5 = 1895 млн. грн.;

виробничі фонди:

В_вф = В_оф + В_ОЗ = 1895 + 92 = 1987 млн. грн.

Чистий прибуток до переоцінки:

Пч = П - П - В_оф = 105 - 0,3 105 - 0,01 758 = 65,92 млн. грн.;

після переоцінки

Пч» = П - П - В_оф = 105 - 0,3 105 - 0,01 1895 = 54,55 млн. грн.

Загальна рентабельність виробничих фондів до переоцінки:

Рзаг = Пб / В_вф = 105 / 850 = 0,1235 12,35% Р^Зн = 11%;

розрахункова рентабельність:

Рроз = Пч / В_вф = 65,92 / 850 = 0,0775 7,75% Р^н р = 7%.

Загальна рентабельність виробничих фондів після переоцінки:

Рф» = Пб / В_вф = 105 / 1987 = 0,053 5,3% Р^Зн = 11%;

розрахункова рентабельність:

Рр» = Пч / В_вф = 54,55 / 1987 = 0,0274 2,74% Р^Нр = 7%.

В результаті переоцінки основних виробничих фондів без відповідної зміни цін, які впливають на прибуток, рентабельність фондів на підприємстві значно знизилась і стала меншою нормативного рівня. Це пояснюється тим, що показники виробничо-господарської діяльності залежать не тільки від самого виробництва, але і від зовнішніх факторів, таких, наприклад, як рівень вартості виробничих фондів, що пов'язано з інфляційними процесами.

Приклад 2

Визначте і проаналізуйте рівень прибутковості підприємства, якщо загальний обсяг інвестицій у підприємство склав 3,6 млн. грн., прибуток від реалізації - 850 тис. грн., позареалізаційний прибуток - 240 тис. грн., сума податків становила 320 тис. грн., процент за державними облігаціями - 11%, а процентна ставка за довгостроковими кредитами - 16%; середньогалузевий рівень прибутковості складає - 20,4%. Сума активів за балансом становить 4,5 млн. грн.

Розв'язання

Розраховуємо прибутковість інвестицій:

Пі = П І 100% = ((0,85+0,24) - 0,32) 3,6 100% = 21,3%.

Рівень прибутковості інвестицій є досить високим. Порівняння прибутковості даних інвестицій з їх доходністю при альтернативному використання капіталу (наприклад, купівля державних облігацій, які дають 11% прибутковості) свідчить на користь інвестування у підприємство.

Якщо порівняти рівень прибутковості з аналогічними показниками по галузі (20,4%), то можна стверджувати, що прибутковість вкладень в дане підприємство на 0,9% (21,3 - 20,4) є вищою, ніж в середньому по галузі. Прибутковість активів обчислюємо:

Пакт = Пч Азаг 100% = ((0,85+0,24) - 0,32) 4,5 100% = 17,1%.

Розрахований коефіцієнт прибутковості активів підприємства є на 1,1% (17,1 - 16) вищим, ніж процентна ставка по довгострокових кредитах - 16%. Фінансовий стан підприємства є задовільним.

Приклад 3

Визначити загальну і розрахункову рентабельність підприємства при умові, що відомо розмір балансового прибутку П_б= 2852 тис. грн., розрахункового прибутку П_р= 1643 тис. грн., середньорічна вартість основних виробничих фондів В_ОФ=8046 тис. грн., розмір нормованих власних оборотних засобів В_ОЗ = 191 тис. грн.

Розв'язання

Визначаємо загальну рентабельність

Рзаг = П_б 100 (В_ОФ+ В_ОЗ) = 2582 100 (8046+ 191) = 34,6%

Визначаємо розрахункову рентабельність

Рроз = П_р 100 (В_ОФ+ В_ОЗ) = 1643 100 (8046+ 191) = 19,9%

5. Методи оцінки економічної ефективності виробництва, інвестицій та нової техніки в енергетиці

Економічна діяльність підприємства характеризується обсягом здійснюваних інвестицій.

Інвестиції (investments) - це довгострокові вкладення грошових коштів у підприємницьку діяльність, створення, розширення, реконструкцію й технічне переобладнання основного капіталу з метою одержання певного прибутку.

Види інвестицій

1. Зовнішні чи іноземні.

2. Внутрішні чи вітчизняні:

реальні (виробничі);

фінансові.

Реальні інвестиції (real investments) - це вкладення капіталу у різні сфери діяльності і галузі народного господарства з метою створення нових та оновлення існуючих основних фондів. Реальні інвестиції називають виробничими, оскільки вони спрямовані у виробництво, але частіше їх називають капітальними вкладеннями.

Фінансові інвестиції (financial investments) - це використання капіталу для придбання облігацій, акцій, інших цінних паперів, що випускаються державою або підприємством.

Капітальні вкладення - це кошти, що направляються на розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. Вони складаються із затрат на реконструкцію, розширення, технічне переоснащення діючих та спорудження нових підприємств, заміну основних фондів, що вибули, новими.

Основні елементи капітальних вкладень:

вартість будівельно-монтажних робіт: підготовка території під забудову, саме будівництво будівель, споруд, монтаж обладнання;

вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, інструментів, інвентарю строком служби не менше як один рік і які включаються до складу основних фондів;

витрати на проектно-дослідні роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбання ліцензії і патентів, інші витрати, пов'язані із підготовкою до будівництва та експлуатації об'єкта.

Джерела фінансування капітальних затрат:

власні кошти підприємства у вигляді залучення частини нерозподіленого прибутку, доходи від реалізації цінних паперів;

довгострокові кредити банків;

залучення закордонних інвестицій та створення спільних підприємств;

засоби державного бюджету, тобто централізовані капітальні вкладення.

Основні напрямки науково-технічного прогресу

v Електронізація народного господарства - забезпечення усіх сфер виробництва і суспільного життя високоефективними засобами обчислювальної техніки аж до використання принципів штучного інтелекту, нового покоління супутникових систем зв'язку тощо;

v Комплексна автоматизація всіх галузей народного господарства на базі електронізації: впровадження гнучких виробничих систем, промислових роботів, багатоопераційних верстатів з ЧПУ, систем автоматизованого проектування, автоматизованих систем управління технологічними процесами;

v Створення і використання нових матеріалів, що мають нові властивості: надпровідність, радіаційну стійкість, стійкість до зношування; надчистих матеріалів із заданими властивостями;

v Освоєння принципово нових технологій: мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної, детонаційної та інш.;

v Прискорений розвиток біотехнології, яка сприяє створенню безвідходних технологічних процесів, нарощуванню обсягів виробництва сировини, продовольчих ресурсів.

Заходи із впровадження науково-технічного прогресу (НТП) вимагають інвестування значних коштів, тому важливим є питання оцінки економічної ефективності НТП.

Ефективність (efficiency) - це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат. Ефективність НТП є відношенням ефекту від здійснених заходів до затрат на них.

Ефект (effect) - це результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національний дохід). Ефект від впровадження НТП може бути позитивним (економія затрат) і негативним (збитки). Існує поняття відвернених збитків, тобто таких, яких вдалось уникнути у результаті використання досягнень НТП (забруднення навколишнього середовища).

Залежно від рівня оцінки, обсягу врахованих ефекту і затрат та призначення оцінки розрізняють декілька видів ефективності НТП.

Види економічної ефективності НТП

Ш Народногосподарська - характеризує відношення ефекту до затрат в масштабах народного господарства. Ефектом є збільшення національного доходу, а затратами - сукупність спожитих ресурсів.

Ш Госпрозрахункова - оцінює результативність затрат в масштабах галузі, підприємства і розраховується, найчастіше, як відношення прибутку до вартості виробничих фондів або собівартості (рентабельність виробництва і продукції).

Ш Порівняльна - обчислюється у випадку вибору кращого із можливих варіантів заходів НТП; як ефект може бути прийняте збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості при реалізації одного варіанта порівняно з іншими, а в як затрати - додаткові капіталовкладення, що забезпечили це зниження за кращим варіантом.

Ш Абсолютна - характеризує відношення кінцевого народногосподарського госпрозрахункового ефекту до затрат на реалізацію вибраного варіанта. Цей варіант вибирається за критерієм порівняльної ефективності - мінімумом приведених витрат.

Економічну ефективність виробничих інвестицій можна визначити за допомогою показників їх загальної (абсолютної) та порівняльної ефективності.

Загальна ефективність (general efficiency) капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюється зіставленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат.

Показники загальної економічної ефективності інвестицій

1. Коефіцієнти загальної економічної ефективності інвестицій (coefficients of general economic efficiency of investments) - визначається як відношення приросту національного доходу НД (прибутку) до інвестиційних витрат (В):

Е_і = НД / В, або (5.1)

Е_і = П / В, (5.2)

де П - приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення або для новостворених об'єктів - загальна сума прибутку.

Якщо тяжко визначити отриманий від впровадження даного міроприємства прибуток, то економічна ефективність розраховується за різницею собівартості робіт до і після здійснення даного міроприємства:

Е_і = (Ксоб-Ксоб)/В, (5.3)

де К'соб та К''соб - собівартість робіт до і після здійснення міроприємств.

Загальну ефективність капітальних затрат можна обчислити через ефективність використання виробничих фондів:

Е_і = П/ В_ОВФ = П/ (В_ОФ +В_ОЗ), (5.4)

де В_ОФ, В_ОЗ - вартості відповідно основних фондів та оборотних засобів, грн.

2. Інтегральний ефект (чистий дисконтний дохід, чиста приведена вартість) (integral effect or net present value) - це сума різниць результатів витрат та інвестиційних вкладень за розрахунковий період, приведених до одного року:

, (5.5)

де Р_t - результат у t-й рік;

В_t - витрати у t-й рік;

K_t - інвестиції у t-й рік;

з_t - коефіцієнт дисконтування;

T_p - розрахунковий період.

3. Індекс рентабельності (index of profitability) (індекс доходності) - визначається як відношення суми приведеної різниці результату й витрат до величини капітальних вкладень.

. (5.6)

При Ір 1 інвестиційний проект вважається економічно ефективним, у іншому випадку Ір 1 - проект неефективний.

4. Норма рентабельності інвестицій (Ер, внутрішня норма доходності, норма повернення інвестицій) (a norm of profitability of investments or internal rate of return) - це та норма дисконту, при якій величина приведеної різниці результату та витрат дорівнює приведеним капітальним вкладенням. Норму рентабельності інвестицій знаходять при розв'язанні рівняння:

. (5.7)

Підставляючи у цю рівність різні значення Е_р знаходимо таке його значення, при якому ліва частина зрівнюється з правою.

Отриману розрахункову величину Е_р порівнюють з нормою рентабельності вкладень, яку вимагає інвестор. Проект інвестиційно привабливий, коли Ер не менше за величину, що вимагає інвестор. Якщо проект фінансується за рахунок позички банку, то значення Ер показує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект неефективним.

5. Строк окупності (term of recoupment) (Т_р) - часовий період від початку реалізації проекту, за який капітальні вкладення покриваються сумарною різницею результатів і витрат

. (5.8)

При однакових інвестиційних вкладеннях і постійних за часом результатах і витратах строк окупності може бути розрахований:

Т_р = К / (Р - В). (5.9)

Дисконтування інвестицій, доходів і витрат

При оцінюванні ефективності варіантів проектів капітальних вкладень, їх інвестування, порівняння показників різночасових витрат і результатів здійснюється приведенням їх до початкового або наперед заданого іншого фіксованого моменту часу.

Операція приведення витрат до моменту вкладення капіталу називається дисконтування (discounting).

Приведення до базисного моменту часу витрат і результатів, які мають місце на t - ому році розрахунку реалізації проекту, здійснюється їх множенням на коефіцієнт дисконтування (коефіцієнт приведення витрат), що визначається для постійної норми дисконту (Е) за формулою:

з = 1 / (1+Е)^t, (5.10)

де t - відрізок часу, що відділяє затрати і результати даного року від початку розрахункового (може бути місяць, квартал, рік);

Е - норма дисконту (норматив приведення різночасових витрат).

Норма дисконту складається з трьох складових:

темп інфляції;

мінімальна норма прибутку;

коефіцієнт, що враховує ступінь ризику.

Якщо капітальні вкладення мають місце до розрахункового року, то вони приводяться до нього шляхом множення на :

(5.11)

де К_t - капітальні вкладення у t - ому році їх освоєння, грн.;

Т - загальний термін освоєння капіталовкладень, років.

Якщо капітальні вкладення здійснюються після розрахункового року, то вони приводяться до нього шляхом ділення на :

(5.12)

Кприв визначають за кожним із можливих варіантів розподілу капіталовкладень по роках і найкращим вважається той варіант, в якому Кприв є мінімальним.

Приклад 1. Програма заходів з автоматизації виробництва тепла на ТЕС розрахована на чотири роки і розроблена у двох варіантах. Вибрати економічний варіант програми, якщо норматив приведення капіталовкладень за фактором часу Епр = 0,1. Вихідні дані в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1. Вихідні дані

Показники / Варіанти	Перший	Другий
Капітальні вкладення, млн. грн., в тому числі по роках	2,4	2,4
1-ий	0,7	0,6
2-ий	0,7	0,5
3-ій	0,8	0,7
4-ий	0,2	0,6

Розв'язання

Щоб вибрати економічніший варіант треба обчислити по варіантах капіталовкладення, приведені до початку здійснення заходів з автоматизації за формулою:

,

Економічно доцільнішим є другий варіант інвестування заходів з автоматизації ТЕС, оскільки сума капітальних затрат, приведених до моменту початку їх освоєння є меншою.

Показники порівняльної економічної ефективності інвестицій

Розрахунки порівняльної ефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.

Для вибору варіантів інвестицій використовуються показники порівняльної економічної ефективності інвестицій:

1. Коефіцієнт ефективності додаткових інвестицій (coefficient of efficiency of additional investments) - показує як перевищення річних результатів над витратами викликає збільшення інвестицій на одиницю:

. (5.13)