Організація контролю якості на підприємстві та підвищення його ефективності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ

ЯКОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Якість продукції, як економічна категорія

1.2 Види контролю якості

1.3 Функції, види та методи технічного контролю

2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3. НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ

КОНТРОЛЮ ЗА ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Організація робіт з удосконалення діючої системи якості продукції

3.2 Взаємозв'язок «якість продукції - імідж підприємства»

3.3 Зарубіжний досвід з організації контролю якості

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ



ВСТУП

В умовах ринкової економіки успіх діяльності підприємства повністю залежить від того, наскільки його продукція або послуги відповідають стандартам якості. Тому, я вважаю, що проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції - задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

Одним із наймогутніших інструментів, за допомогою якого підприємство може позиціонуватися на ринку - є якість його продукції. Останнім часом акцент на якість продукції призвів до виникнення світового руху за підвищення якості. Багато компаній стали використовувати програми загального управління якістю, намагаючись постійно підвищувати якість як самого товару, так і усіх етапів його створення. Сьогодні компанії стали оцінювати прибутки, отримані за рахунок підвищення якості, розглядаючи якість як інвестицію.

Актуальністю обраної теми даної курсової роботи полягає в тому, що з розвитком науково-технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо.

Метою курсової роботи є визначення комплексного, системного підходу до якості продукції, а також аналіз зарубіжного досвіду в організації контролю якості.

Основним завданням курсової роботи є винайти оптимальний варіант з урахуванням українських реалій для вітчизняних підприємств на прикладі зарубіжного досвіду для підвищення якості товарів на всіх стадіях виробництва і, як наслідок, збільшення конкурентоспроможності українських товарів, вихід їх на міжнародні ринки, а також зміцнення іміджу підприємства.

Об'єктом дослідження даної роботи є те, що якість продукції в сьогоднішніх умовах виступає одним з головних чинників успішності роботи будь-якого підприємства.

Предметом роботи є визначення шляхів підвищення якості продукції та її вплив на імідж підприємства.

Структура роботи складається з трьох розділів. Перший розділ складається з теоретичних відомостей про якість продукції, про контроль якості , його види та функції. Другий розділ містить розрахунок фінансово-економічних показників діяльності підприємства. В третьому розділі розглядаються шляхи підвищення ефективності контролю за якістю продукції, їх вплив на імідж підприємства, а також розглядається зарубіжний досвід підвищення якості продукції.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Якість продукції як економічна категорія

Якість продукції -- це економічна категорія, тому що вона належить до найважливіших понять економічної науки, яка відображає істотні сторони економічних явищ та процесів. Це пов'язано з тим, що в сучасному світі діяльність будь-якого підприємства, його непохитне становище на ринку товарів і послуг визначається рівнем конкурентоспроможності. У свою чергу, конкурентоспроможність пов'язана з двома показниками - рівнем ціни і рівнем якості продукції. Якість продукції в цьому випадку займає перше місце.

Якість, як економічна категорія, це суспільна оцінка, що характеризує ступінь задоволення потреб у конкретних умовах споживання тієї сукупності властивостей, що явно виражені або потенційно закладені в товар. Якість товару забезпечується на всіх етапах його створення: вивчення вимог споживача, проектування, виробництва, експлуатації [2, 570 - 571]. Саме поняття «якість продукції» розглядається як сукупність властивостей щодо її безпечності, новизни, довговічності, надійності, економічності, ергономічності, естетичності, екологічності тощо, які дозволяють їй задовольняти споживача даної продукції. На базі вищесказаного можна самому визначити поняття якості. Отже, якість продукції -- це сукупність властивостей та характеристик продукції що відображає її відповідність вимогам, нормам, стандартам та її придатність до споживання. Запропоноване визначення „якості продукції” передбачає ту обставину, що кожен об'єкт має якість [1. стор.4]. Рівень якості об'єкта залежить від ступеня реалізації в ньому тих чи інших характеристик, що забезпечують задоволення визначених потреб. Дане визначення якості продукції відрізняється від деяких існуючих визначень, у тому числі й від визначень в стандартах ІSО 9000, тим, що дозволяє враховувати здатність продукції задовольняти потреби споживачів як рівень якості, а не як сутність якості. [3,с.464].

Якість продукції не обмежується тільки однією властивістю, це сукупність властивостей. Властивості продукції кількісно виражаються показниками якості.

Загальновизнана класифікацію десяти груп властивостей і відповідно показників наведено далі:

- показники надійності -- безвідмовність, збереження, ремонтопридатність, а також довговічність виробу. Для деяких виробів, які пов'язані з безпекою людини, безвідмовність може бути основним, а інколи і єдиним показником надійності. Збереження відіграє важливу роль для харчової промисловості. Ремонтопридатність визначає такі показники: середня вартість технічного обслуговування, імовірність виконання ремонту у визначений час. Довговічність визначається розміром витрат на підтримання виробу в працездатному стані.

- показники технологічності характеризують ефективність конструкторсько-технологічних рішень щодо забезпечення високої продуктивності праці при виготовленні та ремонті продукції.

- показники стандартизації та уніфікації -- це насиченість продукції стандартними, уніфікованими та оригінальними складовими частинами, а також рівень уніфікації порівняно з іншими виробами. Усі деталі виробу поділяються на стандартні, уніфіковані та оригінальні. Чим менше оригінальних деталей, тим краще як для виробника продукції, так і для споживача.

- ергономічні показники відображають взаємодію людини з виробом і комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних і психологічних властивостей людини, які проявляються при користуванні виробом. Це можуть бути зусилля, які потрібні для керування трактором, місцезнаходження ручок у холодильника, кондиціонера в кабіні баштового крана або місцезнаходження керма у велосипеда, освітлення, температура, вологість і т. п.

- естетичні показники характеризують інформаційну виразність, раціональність форми, цілісність композиції, довершеність виконання і стабільність товарного вигляду виробу.

- показники транспортабельності виражають пристосованість продукції до транспортування.

- патентно-правові показники характеризують патентний захист і патентну чистоту продукції і є істотним фактором щодо визначення конкурентоспроможності.

- екологічні показники -- це рівень шкідливих взаємодій з навколишнім середовищем, які виникають при експлуатації чи споживанні продукції, наприклад, вміст шкідливих домішок, імовірність викидів шкідливих часток, газів, випромінювання при зберіганні, транспортуванні та експлуатації продукції.

- показники безпеки характеризують особливості продукції для безпеки покупця і обслуговуючого персоналу, тобто забезпечення безпеки при монтажу, обслуговуванні, ремонті, зберіганні, транспортуванні, споживанні продукції.[6]

Сукупність перерахованих показників формулює якість продукції. Товар повинен бути надійним" естетичним, добре виконувати свої функції, тобто задовольняти ті потреби, для яких він призначений.

Отже, якість продукції в умовах сучасного виробництва -- найважливіша складова частина ефективності, рентабельності підприємства, тому їй необхідно приділяти постійну увагу. Займатися якістю повинні всі -- від директора підприємства до конкретного виконавця робочої операції. Поняття "якість" в економічній літературі визначається як ступінь відповідності виробу встановленим стандартам і технічним умовам.

В Україні якість продукції регулюється Декретом Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальності за їхнє порушення» від 8 квітня 1993 р., Законом України «Про стандартизацію» від 17 травня 2001 р. і Декретом КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10 травня 1993 р.
Нормативними документами щодо стандартизації є Державні стандарти України . Державні стандарти України та правила їх використання на території України встановлює Державний комітет України з стандартизації, метрології і сертифікації.[4] Державні стандарти містять обов'язкові (забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, охорону навколишнього природного середовища; вимоги техніки безпеки і гігієни праці; вимоги і положення, що забезпечують вірогідність і єдність вимірювань) і рекомендовані вимоги.

Правові основи державного контролю і нагляду за дотриманням суб'єктами господарських відносин обов'язкових вимог державних стандартів установлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальності за їхнє порушення» від 8 квітня 1993 р. [3]

Сертифікація відповідності є дією, що засвідчує за допомогою сертифіката відповідності, що виріб або послуга відповідає певному стандарту або іншому нормативно-технічному документу.
Метою сертифікації продукції, послуг і робіт є:

· запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя громадян ;

· сприяння споживачам у виборі продукції;

· створення умов для участі суб'єктів господарювання в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві.

В Україні сертифікація продукції підрозділяється на обов'язкову і добровільну . Однією з обов'язкових умов забезпечення ефективності вироб-ництва і підвищення якості продукції є точні й об'єктивні вимірювання.
Правові основи забезпечення єдності вимірювань установлені Законом України «Про метрологію і метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 р. та Декретом Кабінету Міністрів України «Про забезпечення єдності вимірювань» від 26 квітня 1993 р.

1.2 Види контролю якості

Системний підхід до контролю якості зумовлює різноманітність його видів, які класифікуються за певними ознаками (табл.).

Класифікація видів контролю якості (табл.1.2.1)

Класифікаційна група	Вид контролю
За стадіями життєвого циклу продукції	· Створення -- контроль проведення НДДКР, проектування і виготовлення дослідного зразка, його випробування та доведення · Виготовлення -- контроль елементів процесу виробництва при одиничному, серійному і масовому випуску продукції · Обіг -- контроль транспортно-складських операцій та монтажних робіт · Споживання (експлуатація) -- контроль параметрів функціонування об'єктів контролю
За об'єктами	· Предмети праці (продукція) -- контроль параметрів сировини і матеріалів, палива, пального, енергії, напівфабрикатів, деталей, складальних одиниць (вузлів), готової продукції, конструкторської та технологічної документації · Засоби виробництва -- контроль параметрів функціонування устаткування, технологічного оснащення, інструменту, виробничих систем, контрольної апаратури, приладів та пристроїв · Технологія -- контроль відповідності технологічних процесів, що здійснюються, технологічним картам, а також контроль процесів створення конструкторської, технологічної та іншої документації · Виконавці -- перевірка і оцінювання якості результатів праці конструкторів, технологів, операторів, робітників · Умови праці -- контроль виконання психофізіологічних та гігієнічних вимог, параметрів техніки безпеки, режимів праці і відпочинку, організації та обслуговування робочого місця тощо
За стадіями виробничого процесу	· Вхідний -- перевірка відповідності сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, енергоносіїв вимогам, що вказані в замовленнях на поставку · Запобіжний -- перевірка якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих до початку запуску у виробничий процес (до початку обробки або складання) · Операційний -- контроль параметрів заготовок, деталей, вузлів у процесі виготовлення, транспортування і зберігання · Приймальний (вихідний, кінцевий) -- контроль відповідності параметрів готової продукції запроектованим
За виконавцями	· Самоконтроль -- контроль виконання роботи (параметрів об'єкта) її виконавцями (робітниками, наладчиками, бригадирами, майстрами) · Інспекційний -- контроль технологічних процесів, засобів і предметів праці, що здійснюється службою відділу технічного контролю · Замовником -- контроль відповідності готової продукції нормативно-технічній документації замовлення · Технічний нагляд за виконанням вимог державних стандартів, що здійснюється органами Держстандарту України
За ступенем охоплення продукції	· Суцільний -- перевірка всіх без винятку об'єктів контролю одного найменування · Вибірковий -- контроль малої вибірки (проби) з великої партії продукції з висновками за результатами контролю вибірки (проби) про якість усієї партії
За часом проведення	· Безперервний -- контроль протягом виробничого циклу виготовлення продукції · Періодичний -- контроль, що проводиться через певні відрізки часу · Летючий -- несистематизована за часом і обсягом перевірка параметрів об'єктів контролю
За місцем виконання	· Стаціонарний -- контроль на спеціально обладнаному робочому місці (випробувальні стенди) під час перевірки великої кількості однорідних об'єктів контролю · Рухомий -- перевірка параметрів якості об'єктів контролю за місцем виконання технологічних операцій
За можливістю подальшого використання об'єкта контролю	· Неруйнівний -- перевірка параметрів за допомогою магнітних, акустичних, оптичних, радіаційних та інших вимірювальних приладів, що не пошкоджують об'єкти контролю · Руйнівний -- випробування, після яких об'єкт контролю виходить з ладу
За впливом на виробничий процес	· Пасивний -- вимірювання і фіксація параметрів якості об'єкта контролю · Активний -- оцінка якості з безпосереднім впливом на параметри виробничого процесу за допомогою засобів автоматичного регулювання, що відвертають виникнення дефектів в об'єктах контролю
За видами випробувань	· Природний (натуральний) -- випробування за допомогою сил природи (умов середовища) · Штучний (прискорений) -- випробування в умовах створеного і середовища, яке регулюється у спеціальному обладнанні, які відбуваються у статичному і динамічному режимах
За параметрами, що контролюються	· Геометричних форм і розмірів продукції · Зовнішнього вигляду продукції і документації · Фізико-механічних, хімічних та інших властивостей матеріалів та напівфабрикатів · Внутрішнього браку продукції (раковини, тріщини); · Технологічних властивостей матеріалів · Технологічної дисципліни · Контрольно-здавальні випробування

Програми якості з установленням значень показників можуть входити складовою частиною в усі можливі плани і програми проектно-конструкторських організацій, виробничих об'єднань підприємств, договірні зобов'язання. Показники якості обумовлюються в угодах на товарних біржах і при інших формах руху товарів. Вимоги до якості встановлюються і фіксуються в нормативних і нормативно-технічних документах: державних, галузевих, фірмових стандартах, технічних умовах на продукцію, у технічних завданнях на проектування або модернізацію виробів, у кресленнях, технологічних картах і технологічних регламентах, у картах контролю якості тощо.

1.3 Функції, види та методи технічного контролю

Один із складових елементів системи управління якістю на стадіях виробництва і реалізації промислової продукції - організація і проведення технічного контролю якості. Технічний контроль - це перевірка відповідності продукції або процесу, від якого залежить якість продукції, встановленим стандартам або технічним вимогам.

Основне завдання технічного контролю на підприємстві - своєчасне отримання повної та достовірної інформації про якість продукції, стан устаткування і технологічного процесу з метою попередження неполадок і відхилень, які можуть призвести до порушень вимог стандартів і технічних умов. Технічний контроль покликаний забезпечувати необхідну налаштованість процесу виробництва і підтримувати його стабільність.[7]

Основними завданнями технічного контролю є:

- запобігання випуску продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, технічних умов, еталонів, технічної документації, договірним умовам;

- зміцнення виробничої дисципліни і підвищення відповідальності всіх ланок виробництва за якість продукції.

До основних функцій відділу технічного контролю (ВТК) належать:

- контроль сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, що надходять на підприємство ззовні;

- контроль стану устаткування та технологічного оснащення; контроль виконання технологічного процесу на всіх стадіях виготовлення продукції;

- контроль якості готової продукції;

- запобігання, виявлення і облік браку;

- встановлення причин браку, розроблення заходів з його усунення та поліпшення якості продукції.

Продукція підприємства може бути реалізована тільки після приймання її відділом технічного контролю (ВТК). Приймання, в свою чергу, повинна бути оформлена відповідним документом.

Організація на підприємстві технічного контролю передбачає планування і розробку методів контролю якості продукції і його проведення.

Планування і розробка методів контролю якості включає:

- планування контролю якості і технічних засобів контролю;

- збір інформації про якості, визначення витрат па забезпечення якості, обробку й аналіз даних про якість із сфери виробництва і експлуатації;

- розроблення методик контролю, що забезпечують порівнянність і надійність результатів контролю якості.

Очолює ВТК начальник відділу безпосередньо підпорядкований директору підприємства. Начальник ВТК має право:

- припинити приймальний контроль продукції, що має повторювані дефекти, до усунення причин, що викликають ці дефекти;

- заборонити використання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та інструменту, що не відповідають встановленим вимогам виготовлення нової продукції.

Начальник ВТК пред'являє обов'язкові для виконання вимоги до підрозділам і посадовим особам підприємства щодо усунення причин виникнення дефектів продукції та надає керівництву пропозиції про притягнення до відповідальності посадових осіб і працівників, винних у виготовленні бракованої продукції. Начальник ВТК нарівні з директором і головним інженером підприємства несе відповідальність за випуск недоброякісної або не відповідної стандартам і технічним умовам продукції.

До складу ВТК в залежності від виробничих особливостей підприємства можуть входити:

- фахівці технічного контролю, територіально розміщуються в основних і допоміжних цехах;

- фахівці з зовнішньої приймання, забезпечують вхідний контроль матеріалів і комплектуючих виробів;

- фахівці з заключного контролю та випробувань готової продукції;

- фахівці з аналізу і обліку браку і рекламацій;

- вимірювальна лабораторія і її контрольно-повірочні пункти, контролюючі стан інструменту й оснащення, у тому числі використовуються при контролі якості;

- спеціалісти, що виконують перевірочний контроль якості продукції та цільові перевірки дотримання технічної дисципліни.

Специфіка контрольних процесів обумовлює необхідність сформулювати ряд додаткових принципів і дати їм відповідну інтерпретацію, спираючись при цьому на основні принципи організації виробництва.[8] Серед принципів організації технічного контролю якості основними є такі:

1) принцип відповідності контролю рівню техніки, технології і організації основних виробничих процесів. В умовах швидкого впровадження у виробництво досягнень НТП відбувається постійне оновлення технічного базису виробництва і відповідних йому форм організації, тому форми, методи і засоби технічного контролю якості повинні повністю відображати зміни в техніці і організації виробництва;

2) принцип комплексності контролю передбачає комплекс-ність охоплення контролем всіх елементів виробничого процесу (знарядь праці, предметів праці і процесу праці і всіх факторів, що визначають якість продукції під час її виготовлення. Тому при організації контролю необхідно враховувати технічні, організаційні і економічні фактори виробництва, а також групу соціально-економічних факторів, які мають мотиваційний характер;

3) принцип безперервності контролю вимагає організації проведення постійного контролю на операціях технологічного процесу виготовлення продукції і ліквідації будь-яких перерв між технологічними і контрольними операціями і між стадіями контролю;

4) принцип паралельності в організації контролю якості продукції виходить із необхідності виконання контрольних операцій паралельно до технологічних операцій з метою всебічного скорочення часу на пролежування виробів в очікуванні контролю і скорочення тривалості виробничого циклу за рахунок зменшення витрат часу на контроль;

5) принцип поєднання виробничих і контрольних функцій полягає в тому, що в процесі виробництва окремі функції контролю якості продукції передаються виробничим робітникам, бригадирам, майстрам, а окремі операції виконують працівники апарату технічного контролю. Принцип сприяє підвищенню відповідальності робітників за якість продукції і одночасно веде до ущільнення робочого часу всіх категорій працівників;

6) принцип автоматичності продиктований вимогами технічного прогресу і вимагає максимально можливої і економічно доцільної механізації і автоматизації контролю якості продукції;

7) принцип профілактичності є одним з основних принципів організації технічного контролю якості продукції. Цей принцип виходить з необхідності виконання однієї з функцій контролю, яка полягає в попередженні появи дефектних виробів в процесі виробництва. Даний принцип робить контроль активним і передбачає постійний активний вплив на технологічний процес з метою недопущення дефектів;

8) принцип бездефектної праці базується на залученні до процесу контролю якості продукції безпосередніх виконавців роботи і спрямована на підвищення відповідальності виконавців як за якість виготовлених виробів, так і за якість самого контролю, що проводиться виконавцем;

9) принцип незалежності органів контролю означає їх незалежність від виробничого персоналу. Поглиблення і розвиток цього принципу йде по лінії створення контрольних органів в цехах і виробництвах, які підпорядковуються центральному органу, до компетенції якого віднесені всі питання якості на підприємстві;

10) принцип економічності вимагає проведення контролю якості продукції з мінімальними затратами на виконання конкретних операцій. Цей принцип передбачає необхідність проведення економічної оптимізації при виборі засобів і методів проведення контролю на всіх рівнях діяльності підприємства.

Різноманітність видів технічного контролю викликає необхідність їх класифікації (табл.)

Класифікація видів технічного контролю якості продукції на підприємстві (табл. 1.3.1)

Ознаки класифікації	Основні види контролю
1. Організаційна форма	1.Суцільний 2.Вибірковий 3. Статистичний 4. Летючий 5. Інспекційний 6. Самоконтроль
2. Характер контрольних операцій	1.Візуальний 2.Геометричний 3. Лабораторний аналіз 4. Контрольно-здавальні випробування
3. Стадія виробничого процесу	1.Вхідний (контроль ресурсів) 2.Попередній 3. Проміжний (контроль процесу) 4. Вихідний (контроль продукції)
4. Вплив на перебіг технологічного процесу	1.Активний 2. Пасивний
5. Застосовувані засоби контролю	1.Автоматизований 2.Механізований 3. Ручний
6. Місце здійснення	1.Стаціонарний 2. Змінний
7. Можливість використання проконтрольованих виробів	1.Руйнуючий 2. Неруйнуючий

Методи технічного контролю можуть бути: суцільний, вибірковий, статистичний, летючий, інспекційний, самоконтроль.

Суцільний - перевірка кожного окремого виробу в партії виготовленої продукції. Контроль здійснюється за показниками якості, визначеними стандартами, технічними умовами або іншими технічними документами. Суцільний контроль застосовується:

- при контролі предметів праці, у яких абсолютно неприпустимий пропуск дефектів, зокрема, при виготовленні відповідальних деталей, а також після операцій, що мають вирішальне значення для наступної обробки виробів;

- в умовах виробництва, що обумовлюють великий відсоток браку;

- при перевірці готових виробів, однорідність яких у виробництві недостатньо забезпечена;

- при перевірці найбільш дорогих виробів в умовах одиничного виробництва.

Вибірковий - перевірка вибірки (проби з великої партії продукції з висновками за результатами контролю вибірки про якість усієї партії. Даний метод контролю застосовується для однакових заготівель або деталей, що виготовляються у великій кількості, якщо забезпечується стабільність технологічного процесу й однорідна якість вихідного матеріалу. Чим вища однорідність вихідних матеріалів і більша стабільність технологічного процесу, тим менший обсяг вибірки. При наявності дефектних одиниць при вибірковому контролі продукції у вибірці вся контрольована партія підпадає під суцільний контроль. Правила відбору одиниць продукції у вибірку визначаються державним стандартом.

Основними видами вибірки є:

- випадковий вибір - з великої генеральної сукупності групують елементи за певними ознаками, з різних згрупованих структурних елементів у випадковому порядку, інколи повторюючись, здійснюють вибірку;

- механічний добір - генеральна сукупність поділяється на стільки груп, скільки елементів повинна містити вибіркова сукупність, і з кожної групи відбирається одна одиниця спостереження;

- типовий добір - генеральна сукупність поділяється за певною ознакою на типові групи, і добір одиниць дослідження здійснюється з кожної групи окремо;

- багатоступінчаста вибірка - генеральна сукупність представляється різнорідною, що складається з груп, підгруп, спочатку виділяється вибірка великих груп, потім вибірка підгруп, потім добираються самі одиниці дослідження;

- квотна вибірка - побудова такої вибіркової сукупності, структура якої цілком збігається з структурою генеральної сукупності за обраними характеристиками (квота - це строго задана величина, що пропонує, скільки одиниць спостереження повинне входити у вибіркову сукупність із заздалегідь фіксованими значеннями параметрів кво)т.

Статистичний контроль використовують в умовах стійких технологічних процесів. Порівняно із суцільним контролем, він скорочує число контрольованих об'єктів, однак трудомісткість кожної контрольної операції зростає через використання вимірювальної апаратури, а не простих контрольних інструментів.

В умовах масового і крупносерійного виробництва, а також у випадках застосування руйнуючого контролю або небезпеки пошкодження об'єктів при контролі доцільно використовувати вибірковий контроль, заснований на застосуванні статистичних методів.

Метод одинарних вибірок (однієї проби) - суть його полягає в наступному: якщо у вибірці з усієї партії кількість бракованих об'єктів виявиться меншою або рівною певній величині, то вся партія вважається придатною; якщо кількість більша заданої величини, то партія бракується і піддається суцільному контролю.

Метод одинарних вибірок найбільш простий і тому найчастіше застосовується в практиці приймального контролю.

Метод подвійних вибірок (двох проб) - принцип дії такий: якщо в першій вибірці кількість бракованих екземплярів у партії l₁ виявиться меншою або рівною деякій величині С₁, то вся партія об'єктів приймається і друга вибірка не проводиться. При l₁ більшому за величину С₂, вся партія об'єктів бракується і піддається суцільному контролю.

У разі, якщо кількість бракованих об'єктів у першій вибірці більша С₁, але менша або дорівнює С₂, проводиться друга вибірка. Якщо сума бракованих об'єктів у першій і другій вибірках буде менша або дорівнюватиме С₂ (l₁ + l₂ ? С₂, то вся партія приймається, а при l₁ + l₂ > С₂ - бракується і підлягає суцільному контролю.

Метод подвійних вибірок істотно підвищує впевненість в об'єктивності і надійності контролю.[8]

Статистичні методи попереджувального контролю - характеризуються тим, що контроль здійснюється в процесі обробки технологічного процесу шляхом перевірки проб, що періодично відбираються. За результатами перевірки визначається стан процесу обробки і можливість появи браку. Відома велика кількість статистичних методів попереджувального контролю, серед яких широке розповсюдження на практиці отримав один з методів із застосуванням контрольних карт - метод індивідуальних значень. Основні етапи цього методу:

1. Побудова контрольної карти

2. Проведення вибіркового контролю.

3. Заповнення й аналіз контрольної карти.

Після занесення результатів здійснюється аналіз контрольної карти. Можливі три варіанти результатів:

а) усі точки знаходяться в межах контрольних допусків - результати контролю позитивні і вся партія вважається придатною;

б) існують точки, що виходять за межі контрольних допусків, але ще знаходяться в межах технічного допуску - це свідчить про наявність неполадок і є сигналом можливої появи браку. У цьому випадку необхідне вживання оперативних заходів по підналагодженню устаткування і регулюванню ходу технологічного процесу;

в) існують точки, що виходять за лінію верхнього або нижнього допуску - свідчить про появу браку. При цьому вся партія контрольованих об'єктів бракується і піддається суцільному контролю.

Розглянута процедура статистичного контролю на основі контрольної карти дозволяє проконтролювати тільки один з параметрів якості виробу або одну з технологічних операцій. Для контролю декількох параметрів необхідно використовувати кілька контрольних карт і по кожній з них здійснювати незалежний аналіз ходу технологічного процесу.

Статистичні методи контролю відрізняються високою економічною ефективністю. При їхньому використанні значно знижується брак продукції, істотно скорочуються кількість контрольних операцій, чисельність контролерів і, як наслідок, витрати на проведення технічного контролю.

Летючий контроль - несистематизована за часом і обсягом перевірка параметрів об'єктів контролю. Він проводиться в окремих випадках, визначених стандартами підприємств. Такий метод контролю можна віднести до оперативного, що відбувається між вибірковими контролями.

Інспекційний - контроль технологічних процесів, засобів і предметів праці, що здійснюється службою відділу технічного контролю. Контроль полягає в перевірці виробів, що вже пройшли контрольні операції. Мета цього контролю полягає у визначенні вірогідності первісних результатів контролю, а також для оцінки роботи контролерів.

Самоконтроль - контроль виконання роботи (параметрів об'єкта безпосередніми виконавцями за допомогою візуального аналізу, геометричного вимірювання при використанні доступних засобів контролю.



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Визначення трудомісткості річної виробничої програми

Трудомісткість річної виробничої програми фірми за видами і розрядами робіт визначають на основі заданого варіанта трудомісткості виробу і обсягу річної програми (додаток А). Результати обчислень заносять у табл. 2.1.1.

Таблиця 2.1.1

Трудомісткість річної виробничої програми

№ п / п	Вид і розряд робіт	Трудомісткість виробу, нормо-годин	Річна прогр., шт.	Трудомісткість програми за видами і розрядами робіт, н- год.
1	Складальні роботи - всього в тому числі за розрядами:	6,1	37953	231531,3
	2 розряд	1,4		53134,2
	5 розряд	2,2		83496,6
	6 розряд	2,5		94882,5 94882,5
2	Налагоджувальні і регулювальні роботи - всього:	0,5		18976,5
	5 розряд	0,5
				18976,5
3	Разом по усіх видах робіт	6,6	37953	250489,8

2.2 Розрахунок необхідної кількості робочих місць

Кількість робочих місць розраховують за формулою:

Кі=Ті х N / Фд. х Кв.н. , де



Кі - розрахункова кількість робочих місць і -го виду робіт;

Ті - трудомісткість одиниці продукції і -го виду робіт, нормо-год.,

N - річний обсяг випуску приладів, тис. шт.;

Фд. - дійсний річний фонд використання обладнання, год.;

Кв.н.- коефіцієнт виконання норм.

Дійсний річний фонд часу використання обладнання розраховують за формулою:

Фд= ( Фк- В- С) х Nзм х Тзм х Квтрат , де

Обчислюємо номінальний річний фонд часу роботи обладнання :

Ф н. =(365 - В - Св.) х Т зм. х N_зм. ;

Ф н. = (365- 108) х 8 х 1 = 2056 год. / рік

Дійсний річний фонд часу роботи обладнання , якщо коефіцієнт втрат робочого часу через простої у ремонті 5 % становитиме:

2056 х ( 1- 0,05) = 1953,2 год. /рік

Кількість робочих місць визначають за видами робіт і відображають в табл.2.2.1

К2=1,4х37953/1953,2х1,07=29,10

К5=2,2х37953/1953,2х1,07=44,88

К6=2,5х37953/1953,2х1,07=51

К5н=0,5х37953/1953,2х1,07=10,2



Таблиця 2.2.1

Розрахунок необхідної кількості робочих місць

№ п/п	Показники	Позначення	Види робіт за розрядами	Всього
			Складальні	Налагодження і регулювання
			2	5	6	5
1	Нормативна трудомісткість, нормо - години	Тн	1,4	2,2	2,5	0,5	6,6
2	Дійсний річний фонд робочого часу, години	Фд	1953,2
3	Прийнята кількість робочих місць	Спр	29	45	51	10	135

2.3 Визначення чисельності промислово-виробничого персоналу

2.3.1 Визначення чисельності основних робітників

Чисельність основних робітників розраховують за трудомісткістю виробничої програми. Кількість основних робітників-відрядників розраховують, виходячи із трудомісткості річної програми за видами і розрядами робіт:

де:

- чисельність робітників-відрядників і-того розряду, чол.

- трудомісткість робіт і-того розряду, нормо-год.

- річна виробнича програма, шт.

- дійсний фонд робочого часу одного робітника, год.

- коефіцієнт виконання норм.



Таблиця 2.3.1.

Бюджет робочого часу одного працівника на 2013 рік

№ п/п	Показник	Нормальні умови праці
1	Календарний фонд часу, днів.	365
2	Вихідні і святкові, днів.	108
3	Номінальний фонд часу, днів.	257
4	Цілоденні невиходи на роботу - всього, днів, втому числі:	26
	- чергові і додаткові відпустки	20
	- невиходи в зв'язку з хворобою	3,8
	- невиходи по виконанню державних обов'язків	2,2
5	Явочний фонд робочого часу, днів.	231
6	Номінальна тривалість робочої зміни, год.	8
7	Дійсний фонд робочого часу робітника, год./рік	1848

Розрахуємо чисельність відрядників (основних робітників) за професіями та розрядами користуючись даними табл. 2.3.1 і вихідними даними:

Ч_скл. ІІ =53134,2/1848*1,07=30,76 чол.

Ч_скл.V =83496,6 /1848*1,07 =48,34 чол.

Ч_скл.VІ =94882,5 /1848*1,07 =54,93 чол.

Ч монт. V = 18976,5/1848*1,07 = 10,26 чол.

2.3.2 Розрахунок чисельності допоміжних робітників

Чисельність допоміжних робітників обчислимо за нормами обслуговування.

При розрахунку необхідно брати такі норми обслуговування для одного допоміжного робітника складального цеху приладобудівного підприємства: контролер якості - 20 робочих місць усіх видів робіт, слюсар з ремонту обладнання - 50 робочих місць, електрик з ремонту електроустаткування - 50 робочих місць, транспортний робітник - 70 робочих місць.

Кваліфікацію допоміжних робітників визначають за тарифно-кваліфікаційними довідниками. Розряд робітників-контролерів повинен перевищувати на один розряд робітників, яких вони обслуговують. Вказані нормативи можна коригувати за даними підприємств, на яких працюють слухачі заочної або проходять практику студенти (слухачі) денної форми навчання.

Розрахуємо чисельність допоміжних робітників:

Ч_к.я. = 89/20 = 5 чол. (2р. - 1чол.; 4р. - 1чол.; 6р. - 3чол.)

Ч_с.р. = 89/50 = 2 чол. (3р. - 1 чол.; 5р. - 1 чол.)

Ч_ел. = 89/50 = 2 чол. (1р. - 1 чол.; 3 р. - 1 чол.)

Ч_вод.. = 89/70 = 2 чол. (2 р. - 2 чол.)

Результати розрахунків з визначення необхідної кількості робітників заносимо у табл. 2.3.2.

Таблиця 2.3.2.

Зведена відомість складу робітників цеху

№ п/п	Професія	Чисельність робітників, чол.
		Всього	В тому числі по розрядах
			І	II	ІІІ	IV	V	VI
1	Складальник	89	23		27	30
2	Монтажник	9						9
Разом основних робітників відрядників	98	23		27	30		9
3	Контролер якості	5		1		1		3
4	Електрик	2	1		1
5	Водій	2		2
6	Слюсар-ремонтник	2			1		1
Разом допоміжних робітників (погодинників)	11	1	3	2	1	1	3
Всього робітників цеху	109	24	3	29	31	1	12



2.3.3 Розрахунок чисельності керівників, спеціалістів і службовців

Розрахунок чисельності керівників, спеціалістів і службовців базується на типових схемах керування цехами, на основі яких розробляють штатний розпис, який і встановлює їх чисельність на розрахунковий період.

Орієнтовна чисельність керівників для цехів приладобудівних підприємств становить 3-6 % від загальної кількості робітників, спеціалістів - 1-2%, службовців - 1-3%. Чисельність працівників зайнятих технічним обслуговуванням управління виробництвом (МОП) - (прибиральниці, гардеробники) визначають на основі укрупнених норм обслуговування. Наприклад, чисельність прибиральників визначають за кількістю квадратних метрів виробничої площі, яку вони прибирають, гардеробників - за кількістю обслуговуваних працівників.

Для визначення чисельності МОП можна користуватися такими нормами обслуговування: на одного прибиральника - 200-300 м² площі (залежно від типу підлоги), а на одного гардеробника - 300-400 працівників цеху.

Загальну чисельність керівників беремо на рівні 4%, спеціалістів - 1%, службовців - 2% від загальної кількості робітників:

Ч кер. = 109*0,04 = 5 чол.

Ч спец. = 109*0,01 = 2 чол.

Ч служб. = 109*0,02 = 3 чол.

Визначимо чисельність прибиральниць, якщо норма обслуговування - 300 м²:

Ч приб.. = 89*5,1/300 = 2 чол.

Для розрахунку числа гардеробників беремо норму обслуговування 300 чол.:

Ч гард. = (109+5+2+3+2)/300 = 1 чол.

Розрахунки чисельності працівників зазначених вище категорій заносимо у табл.



Таблиця 2.3.3.

Штатний розпис адміністративно-управлінського персоналу

Посада	Чисельність, чол.	Посадова ставка*, грн. /місяць	Сума, грн./рік
Інженерно-технічні працівники,в т.ч.
Керівники, в т. ч.:	5		170400
1 . Начальник цеху	1	3600	43200
2. Заст. нач. Цеху	1	3200	38400
3. Старший майстер	1	2800	33600
4. Майстер дільниці	2	2300	55200
Спеціалісти, в т. ч.:	2	-	63600
1 . Інженер конструктор	1	2700	32400
2. Інженер технолог	1	2600	31200
Службовці, в т. ч.:	3	-	52800
1. Комірник	2	1500	3600
2. Обліковець	1	1400	16800
МОП, в т. ч.:	3	-	33960
1. Прибиральники	2	960	23040
2. Гардеробники	1	910	10920
РАЗОМ	13	-	320760

^* Приймається на основі даних по місцю праці, стажування чи практики.

2.4 Розрахунок фонду оплати праці ПВП

Розрахунок заробітної плати включає в себе обчислення фонду оплати праці і середньої зарплати окремо за категоріями працівників підприємства.

До складу фонду оплати праці входять фонди тарифної заробітної плати погодинників і відрядників та доплати за преміальними системами, які в сумі складають фонд основної заробітної плати, а також додаткова заробітна плата, яка включає доплати за: роботу в нічний час, керівництво бригадою, навчання учнів, скорочений робочий день (підлітків і матерів годувальниць), чергові та додаткові (на навчання та декретні) відпустки і виконання державних обов'язків. Крім того до фонду оплати праці включають доплати за роботу в понадурочний час, святкові та вихідні дні, за особливі умови роботи, оплату простоїв та випуск бракованої продукції не з вини робітника, виплати пов'язані з індексацією заробітної плати, надбавки і доплати, не передбачені законодавством і понад розміри, встановлені чинним законодавством, одноразові заохочення, винагороди за підсумками роботи року.

Річний тарифний фонд оплати праці робітників-відрядників - З тар. від. визначають за нормативною трудомісткістю річної виробничої програми:

де

Т_і - трудомісткість і-того виду робіт, год.;

N - річна виробнича програма;

Т_{ст. і} - годинна тарифна ставка і-того розряду (табл.. 4.1).

Фонд тарифної оплати праці робітників-погодинників - З _{тар. погод.} розраховують на основі дійсного фонду робочого часу середньоспискового робітника і його годинної тарифної ставки:

, де

Ф_д. - дійсний фонд часу роботи одного робітника погодинника.

Таблиця 2.4.1

Годинні тарифні ставки робітників приладобудівних підприємств при п'ятиденному робочому тижні^*

Умови праці	Категорії робітників	Годинні тарифні ставки, грн./год.
		І	II	III	IV	V	VI	VII	VII
Тарифний коефіцієнт	1,0	1,09	1,2	1,35	1,53	1,8	1,9	2,0
Нормальні	Погодинники	4,2	4,58	5,04	5,67	6,43	7,56	7,98	8,4
	Відрядники	4,69	5,11	5,63	6,33	7,18	8,44	8,91	9,38

Фонд тарифної заробітної плати робітників-відрядників становитиме:

З тар. від. = (53134,2*5,11)+(88496,6*7,18)+(94882,5*8,44)
=1 707, 728 тис грн.

Фонд тарифної заробітної плати допоміжних робітників становитиме:

З _{тар. погод.} = 1848*(4,2*1+4,58*3+5,04*2+5,67*1+6,43*1+7,56*3)
=116054,4 тис. грн.

Для спрощення розрахунків в роботі фонд додаткової оплати праці визначають укрупнено - в середньому 10% від фонду основної заробітної плати.

Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів та службовців на розрахунковий період встановлюють за штатним розписом і посадовими ставками.

Доплати по преміальних системах основним робітникам планують в розмірі 15%, а допоміжним робітникам 12% від фонду тарифної заробітної плати. Премії для адміністративно-управлінського персоналу планують у розрахунку 25% для керівників. 20% - для спеціалістів, 15% - для обліковців і 10% - для МОП від їх ставок.

Нарахування на заробітну плату визначають у розмірі 37,29% від фонду оплати праці.

Розрахунок річного фонду оплати праці подати у вигляді табл.2. 4.2.

Таблиця2. 4.2.

Розрахунок річного фонду оплати праці

№ п/п	Група	Кількість працю-ючих, чол.	Фонд тарифної зарплати, тис. грн.	Преміальні доплати, тис. грн.	Фонд основної зарплати тис. грн.	Додаткова зарплата, тис. грн.	Фонд оплати праці тис. грн.	Середньомісячна зарплата працю-ючого, грн. /чол.
1	Основні робітники	98	1707,728	256,159	1963,887	196,389	2160,276	1836,97
2	Допоміжні робітники	11	88,113	10,574	98,686	9,869	108,555	822,385
3	Керівники	5	170,4	42,6	213	21,3	234,3	3905
4	Спеціалісти	2	63,6	12,72	76,32	7,632	83,952	3498
5	Службовці	3	52,8	7,92	60,72	6,072	66,792	1855,33
6	МОП	3	33,96	3,396	37,356	3,736	41,092	1141,43
7	Нарахування на заробітну плату	37,29%					1004,95
	Разом	122	2116,601	333,535	2450,136	245,0136	2694,967	2176,52

2.5 Розрахунок річної суми амортизаційних відрахувань

2.5.1 Розрахунок вартості основних засобів

Після розрахунків чисельності працюючих і їх оплати праці здійснюють розрахунок амортизаційних відрахувань за групами основних засобів (будівлі, споруди, обладнання, виробничий інвентар, апаратура, пристрої тощо) згідно податкового законодавства.

Вартість будівлі цеху визначають на основі розрахунку площі необхідних приміщень. У таблиці вихідних даних подано: площу одного робочого місця, вартість 1 м² будівлі. Площу цеху розраховують по зовнішньому периметру з врахуванням площі допоміжних приміщень.

Вартість обладнання обчислюють на основі кількості робочих місць по складанню і монтажу та середньої вартості обладнання одного робочого місця. Аналогічно визначають вартість апаратури і приладів для оснащення робочих місць по налагодженню і регулюванню блоків апаратури, що випускають.

Вартість інструменту і пристроїв беруть укрупнено в розмірі - 10-15% від вартості обладнання і апаратури (60% цієї суми становить інструмент, який належить до основних засобів, а інші 40% умовно відносять до оборотних засобів, як малоцінні і швидкозношувані предмети, вартість яких включають у кошторис витрат по утриманню і експлуатації обладнання за статтею "Зношення інструменту"),

Вартість виробничого інвентаря визначається сумарно у розмірі 1,0-1,5% вартості обладнання і апаратури, а господарський інвентар - 2500 грн. на одного допоміжного робітника і 5200 гри. на одного керівника, спеціаліста і службовця. економічний якість імідж контроль

S буд. = 89*5,2*1800 = 817,02 тис. грн.,

Вартість обладнання становитиме:

S обл. та апарат. = 89*43,7 =3328,6 тис. грн.,

Вартість інструментів і пристроїв (10% від вартості обладнання і апаратури) становитиме:

S інст. = 3328,6*0,1 = 332,86 тис. грн.

Вартість виробничого інвентаря становить (1,5% від вартості апаратури і обладнання):

S інв.вир. = 3328,6*0,015 = 49,93тис. грн.,

Визначимо вартість господарського інвентаря:

S інв. госп. = (2500*11)+(5200*9) = 74,3 тис. грн.,

2.5.2 Розрахунок суми амортизаційних відрахувань

Амортизаційний фонд призначений для реновації (повного заміщення) основних засобів після їх вибуття у зв'язку з фізичним зношенням.

Суму амортизаційних відрахувань прямолінійним методом можна визначити на основі амортизаційної вартості основних засобів та терміну їх корисного використання за формулою:

, де

А_і - річна сума амортизаційних відрахувань по і-тій групі основних засобів, грн./р.;

Т_i - термін корисного використання і-тої групи основних засобів;

- вартість амортизаційна основних засобів, грн.

- вартість первісна основних засобів, грн.

- вартість ліквідаційна основних засобів, грн. (Вважати = 0 грн.)

Розрахунок суми амортизаційних відрахувань завершують складанням зведеної таблиці вартості основних виробничих засобів і розрахунком їх амортизаційних відрахувань (табл. 5).

Таблиця 2.5.2.

Вартість основних засобів і амортизаційних відрахувань

№ п/п	Найменування основних засобів	Балансова вартість, тис.грн.	Термін корисного використання, років	Сума амортизаційних відрахувань. тис. грн.
1	Будівлі і споруди	817,02	2	16,34
2	Обладнання, апаратура і прилади	3328,6	6	199,72
4	Інструмент і пристрої	332,86	6	19,97
5	Виробничий і господарський інвентар	129,43	10	12,94
Всього	4607,91		248,97

2.6 Визначення витрат на основні та допоміжні матеріалиі куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби

Вартість основних матеріалів визначають за їх цінами з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, які приймають у розмірі 5% від вартості матеріалів.

До купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів відносять вузли і деталі, які одержують від інших спеціалізованих підприємств.

У даній роботі вартість купованих напівфабрикатів задана сумарно в розрахунку на один виріб (Додаток С). При цьому транспортно-заготівельні витрати становитимуть - 5% від повної вартості купованих напівфабрикатів.

Обчислимо витрати на основні матеріали і куповані напівфабрикати, якщо в розрахунку на один виріб вони становлять 74 і 100 грн. відповідно.:

S_осн. = 71*37953=2694663 тис.грн.

S_{куп.напівф.} = 93*37953=3529629 тис.грн.

Розрахунок витрат на матеріали і напівфабрикати заносимо у табл.2. 6.1.

Таблиця 2.6.1

Розрахунок витрат на основні та допоміжні матеріали і куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби

№ п/п	Матеріал	Витрати на одиницю, грн.	Витрати на річну програму, тис.грн.	Транспортно-заготівельні витрати, тис.грн,	Загальна вартість, тис.грн.
1	Основні матеріали	71	2694663	134733,15	2829396,15
2	Комплектуючі вироби і куповані напівфабрикати	93	3529629	176481,45	3706110,45
Всього		6224292	311214,6	65355,6,6

2.7 Калькуляція собівартості та розрахунок гуртової ціни виробу

Калькуляцію собівартості здійснюють на основі попередніх розрахунків.

Визначимо витрати на основні матеріали в розрахунку на один виріб:

S_ом. = 2829396150/37953000=74,55 грн.

Визначимо витрати на куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби в розрахунку на один виріб:

S_компл. = 3706110450/37953000=97,65 грн.

Визначимо витрати на основну заробітну плату основних робітників в розрахунку на один виріб;

S_{оз ор.} = 846120,3867/37953=22,29 грн.

Результати розрахунків зводимо у табл. 2.7.1.



Таблиця2.7.1.

Калькуляція собівартості та визначення гуртової ціни виробу

№ п/п	Стаття витрат	Сума втрат, грн./шт.	Примітка
1	Основні матеріали	74,55	табл. 5.2, розрах.
2	Куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби	97,65	табл. 5.2, розрах.
3	Основна заробітна плата основних робітників	22,29	табл. 4.2 розрах.
4	Додаткова заробітна плата основних робітників	2,23	10% від п.3
5	Нарахування на заробітну плату	9,14	37,29% від (п.3 + п.4)
6	Витрати по утриманню і експлуатації обладнання	59,64	97 % від п.3
7.	Загальновиробничі витрати	17,39	78 % від п. 3
8	Адміністративні витрати	23,41	105 % від п. 3
9.	Позавиробничі витрати	25,03	6 % від виробничої собівартості (від суми пп. 1-8)
10	Повна собівартість	331,34	сума пп. 1-9
11	Плановий прибуток підприємства	66,27	2 0 % від п. 10
12	Всього (гуртова ціна виробу)	397,60	сума пп. 10-11

2.8 Розрахунок основних техніко-економічних показників роботи підприємства