Оцінка регіонального фінансового потенціалу стійкого розвитку економіки території

1) статистичний підхід або метод оцінки фінансових ресурсів;

2) порівняльний підхід;

3) оцінка з використанням макроекономічних показників;

4) аналіз за допомогою спеціальних показників;

5) регресійний аналіз;

6) змішаний підхід.

Розглянемо їх сутність та особливості використання. Почнемо з найбільш широко вживаної групи методичних підходів, побудованих за статистичним методом.

Статистичний поелементний підхід до оцінки фінансового потенціалу території характерний для цілого ряду дослідників і відрізняється як правило складовими, що становлять фінансовий потенціал, а також переліком показників, які використовуються для оцінки цих складових.

Згідно з підходом, розробленим Гайнановим Д. та Япаровою А., оцінка фінансового потенціалу полягає у знаходженні суми фінансових ресурсів за наступними структурними елементами: бюджетний потенціал; фінансовий потенціал підприємств; фінансовий потенціал населення [50].

Згідно з запропонованою Гайнановим Д. та Япаровою А. методикою передбачається розрахунок фінансового потенціалу у трьох вимірах:

1) за структурними елементами і в цілому в грошовому вимірі - для визначення обсягу фінансових ресурсів, що генеруються територією;

2) за структурними елементами і в цілому в грошовому вимірі на душу населення - з метою визначення забезпеченості населення фінансовими ресурсами і провести порівняння з фінансовими потенціалами інших територій;

3) за структурними елементами і в цілому в нормованому вигляді - для кластеризації територіальних утворень, що входять до складу аналізованої території [50].

Даний підхід, на нашу думку, в основному стосується оцінки фактично реалізованого фінансового потенціалу і не враховує цілого ряду важливих фінансових ресурсів як-то інвестиції, фінансові ресурси банківської системи та небанківських фінансових установ, наявність збережень у населення, наявні основні засоби підприємств тощо. Таким чином, оцінка за даним підходом дає лише поверхневі результати, які не дозволяють визначити реальний фінансовий потенціал території.

Більш адекватний підхід, на нашу думку, пропонується Булатовою Ю. [46]. Оцінку фінансового потенціалу пропонується здійснювати шляхом визначення обсягів бюджетно-інвестиційного потенціалу території, фінансових ресурсів населення, власних фінансових ресурсів організацій, фінансових ресурсів фінансово-кредитних організацій та фінансових ресурсів зовнішніх запозичень.

Бюджетно-інвестиційний потенціал за Булатовою Ю. складається з профіциту бюджету, коштів бюджету, що спрямовуються на інвестиційні цілі.

Фінансові ресурси населення містять в собі вклади населення в цінні папери, в нерухомість та майно, а також залишок невикористаних коштів (різниця між доходами і витратами з урахуванням сукупних вкладень).

Власні фінансові ресурси організацій, що враховуються при визначенні фінансового потенціалу території складаються з прибутку та амортизаційних відрахувань.

Фінансові ресурси фінансово-кредитних організацій включають в себе сукупність залучених коштів у фізичних та юридичних осіб за виключенням резервів під ці операції.

Фінансові ресурси зовнішніх запозичень представляють собою суму коштів, що перерозподіляються з бюджетів інших рівнів, а також іноземні інвестиції та запозичення [46].

Незважаючи на більш розширений перелік складових фінансового потенціалу, перелік показників, що їх формують, на нашу думку, є неповним та місцями суперечливим. Наприклад заощадження населення, що становлять основу фінансового потенціалу даної складової не включені до показників її розрахунку. Ще одним прикладом можуть бути власні фінансові ресурси організації, які включають в себе тільки прибуток та амортизацію (за методологією Булатової Ю.), але ж очевидно, що кошти на поточному рахунку або в касі, дебіторська заборгованість можуть і мають бути віднесені до фінансового потенціалу організації, не кажучи вже про потенційно можливі залучені ресурси шляхом емісії акцій або облігацій. Такі методологічні недоліки характерні для кожної зі складових, що унеможливлює адекватну оцінку фінансового потенціалу за умов використання даної методики в авторському вигляді.

Методичні підходи для оцінки фінансового потенціалу території, що були розроблені Івановою Т. та Прокопенко Р. також демонструють обмеженість у розумінні як сутності поняття фінансовий потенціал, так і складових, що його формують. Так за методологією цих науковців оцінку фінансовий потенціал пропонується проводити шляхом визначення поточного фінансового потенціалу (матеріальних витрат на виробництво продукції, товарів, послуг та витрат домогосподарств на купівлю товарів і оплату послуг), інвестиційного фінансового потенціалу (прибуток підприємств, амортизація, вкладання в основний капітал, приріст запасів, короткострокові фінансові вкладення, обсяг заощаджень населення), бюджетного потенціалу (податкові та неподаткові надходження, що можуть бути зібрані в рамках конкретної території).

Недоліками даного підходу є неврахування фінансового потенціалу фінансово-кредитних установ, часткове врахування потенціалу суб'єктів господарської діяльності, ігнорування фінансового потенціалу, що генерується зовнішніми джерелами (інвесторами, материнськими компаніями, матеріальною допомогою та іншими трансфертами з закордону) [59].

Голодова Ж. пропонує кількісну оцінку фінансового потенціалу як результат взаємодії наступних елементів: потенціал підприємств і організацій, бюджетно-податковий потенціал, потенціал кредитних організацій, страхових компаній, інвестиційних і пенсійних фондів, домашніх господарств.

Основу бюджетно-податкового потенціалу складають податкові і неподаткові доходи бюджетів територій, а також кошти, що поступають з інших бюджетів. Потенціал підприємств і організацій складається з прибутку та амортизаційних відрахувань. Потенціал кредитних організацій включає в себе власні та залучені кошти банків та небанківських установ, а також балансову вартість їх майна. Потенціал страхових компаній, інвестиційних та пенсійних фондів складається з власних та мобілізованих коштів. До складу фінансового потенціалу домогосподарств входять кошти у вигляді заощаджень поза банківської системою.

Позитивним моментом даного підходу є приділення значної уваги фінансовій інфраструктурі території як джерелу фінансових ресурсів. В той же час досить суперечливим є вибір для оцінки фінансового потенціалу підприємств не валових доходів або суми активів підприємства, а лише прибутку та амортизаційних відрахувань. Крім того, як і в попередній методиці, що аналізувалась нами, відсутні згадки щодо фінансових ресурсів, що генеруються зовнішніми суб'єктами та надходять до території у вигляді іноземних інвестицій, чи матеріальної допомоги або звичайних грошових переказів [52].

На думку Іоненко К. фінансовий потенціал території складається з трьох взаємопов'язаних компонентів - бюджетного, інвестиційного та ощадного потенціалів, комплексна оцінка яких і визначає величину фінансового потенціалу.

Таким чином, фінансовий потенціал в грошовому вимірі представляє собою результат арифметичної суми наступних елементів: доходи бюджету, включаючи трансферти з бюджетів вищого рівня; сукупний чистий прибуток підприємств; кошти, вкладені в економіку через фінансово-кредитні установи (розраховується як різниця між обсягом наданих кредитів в економіку регіону та обсягом залучених коштів); заощадження населення [60].

Запропонований Іоненко К. підхід до оцінки фінансового потенціалу не несе в собі нічого принципово нового у порівнянні з підходами аналізованим вище і фактично є одним із варіантів обчислення суми фінансових ресурсів, що є у розпорядженні території протягом певного періоду часу. Очевидно, що відбір показників був здійснений з метою полегшення розрахунків, а не виходячи з економічної сутності фінансового потенціалу як такого. Оскільки сказати, що фінансовий потенціал підприємства дорівнює його чистому прибутку, значить не сказати нічого. Навіть з позиції поточного обсягу фінансових ресурсів підприємства дана теза не має під собою жодних обґрунтувань, не кажучи вже про потенціал, тобто здатність генерувати фінансові ресурси, що в принципі і мала б оцінювати пропонована методика.

Ще один поелементний підхід до оцінки фінансового потенціалу розроблений Стеценко Т., Тищенко О., за яким сума фінансового потенціалу території дорівнює сумі фінансових ресурсів, що генеруються в рамках наступного переліку елементів:

- бюджет території та позабюджетні фонди;

- цінні папери, емітовані органами влади території;

- фінансові ресурси підприємств і організацій всіх форм власності;

- кошти населення, які знаходяться у нього на руках або у банках та інших фінансових інститутах, а також у вигляді різноманітних цінних паперів;

- фінансові ресурси кредитно-банківської системи території, а також кошти, що залучаються місцевими банками з інших територій [80].

Оцінку фінансового потенціалу з позиції складання фінансового балансу території пропонує Менькова Н. Згідно з розробленими нею методичними підходами, фінансовий потенціал є арифметичною сумою наступних складових: податковий потенціал, неподаткові доходи, залучені кошти, амортизаційні відрахування, прибуток суб'єктів господарської діяльності [66].

Аналіз методичних підходів, запропонованих Меньковою Н. дозволив виявити принципову помилку багатьох науковців, якої вони припускаються при оцінці фінансового потенціалу - ототожнення фінансового потенціалу і фінансів території (фінансових ресурсів території). Фінансовий потенціал є більш ширшим і охоплює не лиши "видиму" частину фінансових можливостей території - сума фінансових ресурсів, що на ній генеруються, але і "невидиму" - здатність за певних умов генерувати додаткові фінансові ресурси, які до цього не були присутні в складі фінансових ресурсів території.

В цьому плані цікавим є підхід до оцінки фінансового потенціалу території, розроблений Ахмедовим А., який зазначає, що на величину фінансового потенціалу впливають не лише фінансові ресурси населення та підприємств, а також фінансових інститутів, але і фінансовий потенціал, що формується за рахунок наявності на території природних ресурсів [2]. Даним автором повністю ігнорується бюджетно-податкова складова фінансового потенціалу території, натомість пропонується враховувати природні ресурси території як джерело поточних та перспективних фінансових ресурсів.

На нашу думку, такий підхід більше відповідає сутності поняття фінансовий потенціал і намагається відійти від обліку наявної кількості фінансових ресурсів (що фактично робиться, коли розраховується бюджетно-податковий потенціал), натомість оцінюючи принципову здатність території до генерації тієї чи іншої кількості фінансових ресурсів. Одним із первинних джерел фінансових ресурсів є саме природні ресурси (у широкому їх розумінні - як наявна земля, корисні копалини, водні ресурси тощо), залежно від їх кількості та якості розвивається і економіка регіону, що і приводить до генерації фінансових ресурсів. Крім того більша кількість і якість природних ресурсів підвищує інвестиційні можливості території, цілий ряд статей бюджету напряму залежить від природних ресурсів (плата за землю, за надра тощо).

Фінансовий потенціал природних ресурсів можна оцінити шляхом визначення величини умовної ренти, тобто обсягу фінансових ресурсів, що здатен генерувати той чи інший тип природних ресурсів. Далі обсяг наявних природних ресурсів множиться на розмір ренти на одиницю ресурсу. Таким чином отримується значення фінансового потенціалу, тобто саме той обсяг фінансових ресурсів, який територія може (здатна) згенерувати, а не генерувала у минулому чи генерує у теперішньому. Такий підхід, ще раз підкреслимо, значно більше відповідає сутності поняття "фінансовий потенціал території" [2].

Оригінальну методику, адаптовану під статистичні дані України було розроблено в Інституті економіки та прогнозування НАНУ під керівництвом Даниленко А. Згідно з цією методикою, фінансовий потенціал України представляє собою суму фінансових ресурсів держави, юридичних та фізичних осіб, а також ресурсів фінансового й страхового ринків.

Фінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні органів державного управління, включають в себе доходи зведеного бюджету, позабюджетні фонди, залучення на внутрішньому ринку, золотовалютні резерви НБУ.

Фінансові ресурси підприємств складаються з власних, залучених і позикових коштів.

Фінансові ресурси населення, що аналізуються при розрахунку величини фінансового потенціалу включають в себе доходи, заощадження та кредити банківської системи.

Ресурси фінансового і страхового ринків представлені статутним капіталом банківської системи, капіталом сектору небанківських фінансових послуг та страховими резервами страхових компаній.

Що стосується зовнішніх фінансових потоків, то зауважено, що оскільки вони акумулюються у різних суб'єктів (держави, підприємств, населення), то при оцінці фінансового потенціалу їх доцільно враховувати саме в розрізі аналізу відповідних суб'єктів.

Відмітимо, що офіційна статистика, звичайно, не враховує цілого ряду фінансових потоків та потенційних фінансових ресурсів як-то доходи заробітчан, потенціал землі та природних ресурсів тощо [91].

В роботі Сабітової Н. пропонується розраховувати фінансовий потенціал території на основі обліку його використаних та невикористаних ресурсів (природних, інтелектуальних, податкових тощо). Їх оцінку пропонується робити за величиною доходів, яку вони можуть принести у випадку залучення. Для природних ресурсів пропонується використовувати рентний підхід, для основних фондів - метод капіталізації [75].

Прокопенко Р. пропонує розділяти фінансовий потенціал території на дві складові - реалізований і нереалізований [74]. В табл. 2.1 наведено перелік показників оцінки фінансових потоків, що складають фінансовий потенціал.

Важливим доповненням до розглянутих вище підходів є дослідження Бєлякова Д., який зауважує на необхідності врахування якості територіального середовища при визначенні величини її потенціалу. Під якістю територіального середовища він розуміє стан та рівень розвитку інфраструктури території (наявність та якість автомобільних шляхів), якість життя і здоров'я населення (середня тривалість життя, рівень злочинності, сальдо міграції), стан природного середовища (екологічна ситуація в регіоні), якість державного управління тощо.

На перший погляд дані фактори побічно впливають на величину фінансового потенціалу, але в той же час вони формують імідж території, який в свою чергу напряму впливає на обсяги інвестицій та бізнес-клімат в цілому, які в свою чергу багато в чому визначають здатність території генерувати фінансові ресурси.

Взагалі дослідження Бєлякова Д. цікаве з позиції необхідності врахування якісних показників при розрахунку величини фінансового потенціалу території. Крім перелічених вище, він пропонує також проводити детальну якісну характеристику населення за такими параметрами як природній приріст населення, доля осіб з вищою освітою та рівень освіти населення. Автор зауважує, що недостатня увага до людського потенціалу в перспективі призводить до його швидкої деградації, що в свою чергу має наслідком економічний та фінансовий занепад і зниження фінансового потенціалу [4].

Також важливим результатом досліджень Бєлякова Д. є обґрунтування необхідності врахування стадії життєвого циклу при розрахунку фінансового потенціалу. Дійсно від того, в якій фазі перебуває наразі економіка напряму залежить реалізація фінансового потенціалу. Під час кризи - рівень її буде мінімальний, натомість фаза зростання та зрілості будуть характеризуватись максимальними обсягами рівня використання фінансового потенціалу.

Таблиця 2.1 - Показники оцінки фінансових потоків, що складають фінансовий потенціал [74]

Вид фінансового потенціалу	Характеристика виду фінансового потенціалу	Показники оцінки фінансових потоків
Реалізований фінансовий потенціал
Первинний потенціал	Загальний обсяг випущеної продукції	- обсяг відвантажених товарів власного виробництва в промисловості у діючих цінах кожного року; - обсяг відвантажених товарів власного виробництва сільськогосподарських організацій у діючих цінах кожного року; - оборот роздрібної торгівлі у діючих цінах кожного року; - оборот громадського харчування в діючих цінах кожного року; - обсяг платних послуг населенню у діючих цінах кожного року.
Поточний потенціал підприємств	Проміжне споживання в процесі виробництва	- витрати на виробництво продукції (собівартість);
Інвестиційний потенціал підприємств	Валове накопичення фірм	- інвестиції в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування у діючих цінах кожного року.
Поточний потенціал домогосподарств	Витрати на кінцеве споживання домогосподарств	- витрати на купівлю товарів; - оплата послуг; - обов'язкові платежі та різноманітні внески.
Поточний потенціал бюджету	Витрати бюджету на фінансування поточних витратних повноважень	- доходи місцевого бюджету, у тому числі кошти в рамках міжбюджетних відносин.
Інвестиційний потенціал бюджету	Витрати бюджету на фінансування розвитку території	Витрати бюджету на фінансування розвитку території.
Загальний фінансовий потенціал з урахуванням витоків і вилучень	Загальний обсяг випущеної продукції, скорегований на величину перерозподілу коштів за міжбюджетними відносинами	Загальний обсяг випущеної продукції, скорегований на величину перерозподілу коштів за міжбюджетними відносинами
Нереалізований фінансовий потенціал території
Потенціал домогосподарств	Різниця між доходами і витратами
Потенціал фірм	Різниця між валовими заощадженнями і накопиченнями
Сумарний потенціал	Різниця між загальним фінансовим потенціалом (з урахуванням витоків і вилучень) і сумарним поточним та інвестиційним потенціалом підприємств і домогосподарств

Більш розгорнуте дослідження залежності стадії економічного розвитку і величини потенціалу території було проведене в монографії "Соціально-економічний потенціал регіону" під загальною редакцією Балацького О. Згідно з його результатами, розвиток фінансового потенціалу території та його складових елементів пов'язаний з загальними тенденціями еволюції суспільства та господарства. Потенціал має оцінюватись по-різному на різних стадіях розвитку, при тому що "фізичні" характеристики території (площа території, кількість населення, кількість підприємств і банків тощо) залишаються незмінними. Розглядаючи результати отримані в аналізованій монографії, можна виділити наступні стадії розвитку фінансового потенціалу, які наведені на рис. 2.1 [78].

Отже, для отримання об'єктивної і більш точної оцінки фінансового потенціалу необхідно враховувати економічний цикл та стадію розвитку, на якій наразі перебуває потенціал.

Рисунок 2.1 - Стадії розвитку фінансового потенціалу

1 - потенціал недовикористовується; 2 - потенціал використовується повністю і ефективно; 3 - потенціал використовується ефективно; 4 - потенціал відпрацьовано (частково зруйнований); 5 - потенціал частково/повністю зруйновано.

Таким чином, статистичній підхід оцінки фінансового потенціалу стійкого розвитку економіки у більшості вчених зводиться до визначення переліку показників, що його формують, з подальшим приведенням їх до єдиного вимірника (грошового) та визначення арифметичної суми значень цих показників.

Головною проблемою даного підходу є відсутність чіткого переліку показників, а також плюралізм думок щодо особливостей формування такого переліку. Для підтвердження даної тези нами було сформовано підсумкову таблицю 2.2 за аналізованими методичними підходами щодо оцінки фінансового потенціалу стійкого розвитку економіки з використанням статистичних методів.

Головною проблемою статистичного підходу є необхідність розрахунку великої кількості показників, що призводить до зростання обсягів інформації, яка підлягає обробці, при цьому отримані результати є досить умовними і зі значною похибкою, принаймні з позиції сутності фінансового потенціалу.

Виходячи з цього, більш простим варіантом комплексного оцінювання фінансового потенціалу об'єкту є порівняльне дослідження декількох об'єктів з метою виявлення більш ефективних та динамічних відносно інших. Інформація про максимальні можливості при даних умовах в такому випадку закладена в показниках кращих об'єктів. Дана методологія отримала назву порівняльного підходу визначення фінансового потенціалу.

Основною проблемою статистичного підходу є те, що він оцінює наявні та частково потенційні фінансові ресурси за різними складовими, не даючи та не використовуючи при цьому інформацію щодо рівня використання фінансового потенціалу. Володіння такою інформацією для конкретної території вкупі з порівнянням її з інформацією з інших територій надає додаткові або альтернативні можливості для оцінки фінансового потенціалу. Саме ця логіка і складає основу порівняльного підходу.

Згідно з цією методологією, формується база інформації щодо генерації фінансових ресурсів тим чи іншим показником (наприклад, обсяг заощаджень на душу населення, середній розмір активів банківської установи, обсяг податкових надходжень з одного підприємства тощо) - з позиції визначення розміру фінансового потенціалу доречно брати не середні по країні, а максимальні значення обсягів генерованих фінансових ресурсів. Далі формується набір корегуючих коефіцієнтів, які б відображали специфіку тієї чи іншої території. Підсумковим етапом є розрахунок фінансового потенціалу території, коли на базі показників конкретної території, з урахуванням потенціалу їх реалізації по генерації фінансових ресурсів, визначається розмір фінансових ресурсів, що здатна генерувати конкретна територія [71, 87].

Величина фінансового потенціалу території залежить не тільки від якості роботи підприємств, галузей економіки, але і від ряду інших факторів. Так, наприклад, в промисловості на одного працівника припадає прибутку значно більше ніж сільському господарстві. Крім того є галузі апріорі більш доходні та прибуткові, ніж інші (наприклад, нафтогазова, алкогольна та тютюнова тощо). Таким чином, недоліками даного підходу є неврахування того факту, що території не є абсолютно рівними як за природними умовами, так і за економічно структурою, відповідно потенційні можливості їх відрізняються [2].

Таблиця 2.2 - Показники для оцінки фінансового потенціалу стійкого розвитку економіки згідно різних варіацій статистичного підходу

Автор(и) методики	Складові фінансового потенціалу	Показники для оцінки фінансового потенціалу
Гайнанов Д., Япарова А.	Бюджетний потенціал	Податкові надходження бюджету; Неподаткові доходи бюджету; Бюджетні трансферти.
	Фінансовий потенціал підприємств	Прибуток; Амортизація; Підприємницький дохід.
	Фінансовий потенціал населення.	Грошові доходи населення.
Булатова Ю.	Бюджетно-інвестиційний потенціал	Профіцит бюджету; Коштів бюджету, що спрямовуються на інвестиційні цілі
	Фінансові ресурси населення	Вклади населення в цінні папери, в нерухомість та майно; Залишок невикористаних коштів (різниця між доходами і витратами з урахуванням сукупних вкладень).
	Власні фінансові ресурси організацій	Прибуток; Амортизаційних відрахувань.
	Фінансові ресурси фінансово-кредитних організацій	Залучені кошти у фізичних та юридичних осіб за виключенням резервів під ці операції.
	Фінансові ресурси зовнішніх запозичень	Кошти, що перерозподіляються з бюджетів інших рівнів, а також іноземні інвестиції та запозичення.
Іванова Т. Прокопенко Р.	Поточний фінансовий потенціал	Матеріальні витрати на виробництво продукції, товарів, послуг; Витрати домогосподарств на купівлю товарів і оплату послуг.
	Інвестицій фінансовий потенціал	Прибуток підприємств; Амортизація; Вкладання в основний капітал; Приріст запасів; Короткострокові фінансові вкладення; Обсяг заощаджень населення.
	Бюджетний потенціал	Податкові та неподаткові надходження, що можуть бути зібрані в рамках конкретної території.
Голодова Ж.	Потенціал підприємств і організацій	Прибуток; Амортизаційні відрахування.
	Бюджетно-податковий потенціал	Податкові і неподаткові доходи бюджетів територій; Кошти, що поступають з інших бюджетів.
	Потенціал кредитних і страхових компаній, інвестиційних і пенсійних фондів	Власні та залучені кошти банків та небанківських установ; Балансова вартість їх майна.
	Потенціал домашніх господарств	Кошти у вигляді заощаджень поза банківської системою.
Даниленко А.	Фінанси держави	Доходи зведеного бюджету; Позабюджетні фонди; Залучення на внутрішньому ринку; Золотовалютні резерви НБУ.
	Фінансові ресурси підприємств	Власні кошти; Залучені кошти; Позикові кошти.
	Фінансові ресурси населення	Доходи; Заощадження; Кредити банківської системи.

Варіацією даного методу є пошук єдиного базового показника генерації фінансових ресурсів, який би включав в себе всі складові фінансового потенціалу, починаючи від бюджетного і інвестиційного, закінчуючи фінансовим потенціалом господарських суб'єктів та населення. На макрорівні таким показником прийнято вважати ВВП, для території це буде показник Валового регіонального продукту (ВРП). За цією методологією розраховуються еталонні (нормативні) значення обсягів фінансових ресурсів, що припадають на одиницю ВРП. Для розрахунку фінансового потенціалу конкретної території обсяг її ВРП множиться на норматив генерації фінансових ресурсів.

Ще однією групою методів оцінки фінансового потенціалу території є оцінка з використанням макроекономічних показників. Згідно з цим підходом розраховується результуючий показник фінансово-економічної діяльності території, який і буде виступати в якості бази для розрахунку фінансового потенціалу. Як ми вже відмічали на рівні держави таким показником є ВВП, а для територій - ВРП (валовий регіональний продукт) [49].

На думку Ахмедова А., обсяг валового внутрішнього продукту, виробленого в рамках конкретної території є найбільш точною та узагальнюючою характеристикою її поточного фінансового потенціалу. Саме його величина характеризує максимальну величину реальних фінансових ресурсів, що були використані на тій чи іншій території [2].

Саме такий підхід використовували Коломієць А. та Новікова Н. при розробці підходу до оцінки фінансового потенціалу (див. формула 2.1)

(2.1)

де ФПР - фінансовий потенціал регіону;

НБі - національне багатство і-го елементу;

Кі - коефіцієнт ліквідності і-го елементу;

n - кількість елементів національного багатства;

ВРП - валовий регіональний продукт.

Під національним багатством фактично розуміється кількість фінансових ресурсів на одиницю ВРП.

Що стосується коефіцієнтів ліквідності, то вони вибираються досить умовно, виходячи зі стандартних співвідношень (як-то коефіцієнти ліквідності за різними групами активів балансу підприємства чи банку). Наприклад балансова вартість основних засобів має коефіцієнт 0.1, оборотні кошти підприємства в запасах товарно-матеріальних цінностей - 0,5, а грошові кошти населення в банка - 1 [64].

Проблемами даного підходу є те, що рівень надійності та достовірності отриманих оцінок фінансового потенціалу території буде визначатись достовірністю оцінок ринкової вартості елементів національного багатства, а також адекватністю коефіцієнтів ліквідності, які майже завжди будуть носити суб'єктивний характер. Крім того на сьогодні валовий регіональний продукт органами статистики не розраховується, що значно ускладню використання даного підходу [2].

Одним із варіантів оцінки фінансового потенціалу є побудова рівнянь регресії, які б описували залежність між фінансовим потенціалом та конкретними фінансовими потоками, що його формують. Вважається, що даний підхід є найбільш точним з усіх аналізованих вище.

Метод регресійного аналізу не лише дозволяє привести розрізнені з точки зору вимірювання величини (чисельність населення, кількість підприємств, податкові ставки, обсяги зовнішньої торгівлі, ВВП, рівень інфляції тощо) до єдиного грошового знаменника, але і дозволяє, використовуючи прогнози з різних джерел (Кабінет Міністрів, Національний банк, МВФ, Світовий банк, аналітичні агенції, незалежні експерти тощо), розрахувати різні варіанти значень генерованих фінансових ресурсів, умовно розділивши їх на оптимістичний сценарій, песимістичний, консервативний і т.д.

На думку Фролова С. з точки зору оцінки фінансового потенціалу найбільш цікавою є лінійна багатофакторна модель, оскільки дозволяє не лише спрогнозувати майбутнє значення фактичного потенціалу, але і, що головне, дає змогу оцінити номінальний потенціал, тобто максимальну спроможність щодо формування фінансових ресурсів.

Лінійна багатофакторна регресія має наступний вигляд (формула 2.2):

, (2.2)

де - залежна змінна, результуючий фактор - обсяг фінансового потенціалу території в грошових одиницях;

- вільний член, який фактично показує розмір зміщення теоретичного розподілу відносно фактичного і є константою;

, ,…, - незалежні змінні, набір факторів, що визначають розмір бюджетного потенціалу, здійснюють найбільший вплив на його формування;

, ,…, - коефіцієнти при відповідних змінних моделі. Вони, нормують розмірність змінних, приводячи її до одного знаменника (в нашому випадку гроші), а також характеризують ступінь впливу кожної зі змінних на підсумковий результат. З точки зору оцінки номінального потенціалу цікавим є знак коефіцієнту. Якщо він невід'ємний, то існує пряма залежність між залежним і незалежним факторами. Якщо він від'ємний, то такий зв'язок є оберненим. І в такому випадку фактично вказує на розмір недовикористання потенціалу. Тобто з'являється можливість оцінити номінальний (максимально можливий) потенціал при заданих умовах. Для цього змінні, що здійснюють негативний вплив прирівнюються до нуля. І одержане значення залежної змінної і буде максимально можливим фінансовим потенціалом за даних умов [86].

Недоліком регресійного підходу є його відносна складність, а також необхідність наявності достатньої кількості точок спостереження для формування адекватної моделі. У випадку з Україною та її відносно молодою економічною та статистичною системою ця проблема взагалі є першочерговою.

2.2 Аналіз факторів впливу на рівень та оцінку фінансового потенціалу стійкого розвитку економіки території

Ряд вчених, говорячи про оцінку фінансового потенціалу стійкого розвитку економіки території, пропонує використовувати не арифметичну оцінку фінансових потоків, що генеруються в рамках конкретної території, а оцінювати скоріше здатність до генерації цих потоків, яка в свою чергу залежить від цілого ряду факторів. Вплив цих факторів пропонується оцінювати за допомогою розрахунку показників, які з одного боку дають загальну характеристику території (площа, кількість населення тощо), а з іншого - група показників, що характеризують стан та обсяг джерел формування фінансових ресурсів території (обсяг валового регіонального продукту, наявність основних засобів, обсяги роздрібної торгівлі тощо.

В таблиці 2.3 наведено перелік найбільш значимих показників по кожній з розглянутих груп.

Кирилова О. пропонує систему показників, що дозволяє оцінити фінансовий потенціал у такому вигляді: кількість місто утворюючих підприємств, кількість підприємств, що є великими споживачами продукції багатьох підприємств регіону; чисельність працюючих з їх розподілом за галузями виробництва; обсяг виробництва; рентабельність; обсяг доходів фізичних осіб; ресурсний потенціал; інфраструктура маркетингу галузевого та територіального характеру та інші [63].

На базі оцінки цих показників, використовуючи дані фінансово-економічної діяльності країни в цілому та в розрізі окремих територій, побудувавши певні залежності між показниками та фінансовими ресурсами, що вони здатні генерувати або впливають на формування, можна визначати фінансовий потенціал конкретної території.

Підходом до оцінки фінансового потенціалу території, що намагається використовувати позитивні моменти розглянутих вище підходів є змішаний або комбінований. Він передбачає розробку методики оцінки фінансового потенціалу, що включає в себе статистичні дані, експертні оцінки, порівняльні характеристики та функціональні залежності між різними показниками, на базі яких будується система бальних оцінок величини фінансового потенціалу. Такий підхід характерний для рейтингових агентств та різних міжнародних інститутів.

Важливою складовою оцінки фінансового потенціалу території є визначення рівня його використання. Єдиного підходу з цього приводу серед науковців немає. Відмітимо лише, що більшість вчених пропонує використовувати з цією метою елементи порівняльного підходу, про який нами згадувалось вище - при аналізі методів оцінки величини фінансового потенціалу. Альтернативний підхід пропонується Голодовою Ж.

Таблиця 2.3 - Показники, що впливають на рівень та оцінку фінансового потенціалу стійкого розвитку економіки території [80]

Група показників	Показники
Показники загальної характеристики території	- площа території; - загальна чисельність населення (у тому числі кількість міського і сільського населення, кількість пенсіонерів тощо); - показники демографічного стану регіону (народжуваність, смертність, міграційні рухи, рівень навантаження працездатного населення непрацездатними особами та дітьми тощо); - стан ринку праці (рівень безробіття, співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці тощо); - структура економічної системи території (частки промислового і аграрного секторів); - кількість суб'єктів підприємницької діяльності (за видами, сферами, розмірами, обсягами діяльності).
Показники, що характеризують стан та обсяг джерел формування фінансових ресурсів території	- загальні результати фінансово-економічної діяльності регіону (обсяг валового регіонального продукту, обсяги зібраних податків, обсяг роздрібної торгівлі тощо); - показники інвестиційної привабливості території (обсяги інвестицій, в тому числі іноземних, темпи зростання інвестицій); - бюджетні показники (обсяг доходів, видатків, трансфертів); - показники фінансової інфраструктури (кількість банків, обсяг активів банківської системи території); - показники зовнішньоекономічної діяльності регіону (обсяги імпорту, експорту, сальдо торгівельного балансу тощо).

Згідно з рекомендаціями, розробленими Голодовою Ж., окрім абсолютного значення за окремими складовими фінансового потенціалу (бюджетно-податкового, потенціалів банківського та страхового секторів, інвестиційних та пенсійних фондів, підприємств) доречно оцінювати рівень потенціалу за кожними з цих складових. Для цього нею були розроблені таблиці коефіцієнтів за кожною зі складових фінансового потенціалу території.

При чому пропонується два варіанти визначення рівня фінансового потенціалу - розрахунок інтегрального показника, або оцінка з кожним окремими коефіцієнтом. Розглянемо алгоритм роботи даної методики на прикладі оцінки рівня бюджетно-податкового потенціалу.

Пропонується оцінювати його на базі розрахунку наступних коефіцієнтів:

1. Коефіцієнт покриття витрат (К 1) - співвідношення власних доходів і сукупних витрат бюджету території;

2. Коефіцієнт концентрації власних доходів (К 2) - доля власних доходів в сукупних доходах території;

3. Коефіцієнт забезпеченості населення власними доходами (К 3) - відношення величини власних доходів регіону на одного жителя до величини власних доходів країни на одного жителя;

4. Відношення власних доходів до залучених коштів (К 4) - співвідношення власних доходів бюджету території до коштів, що були отримані бюджетом з інших джерел (наприклад, з бюджетів вищих рівнів).

Рівень бюджетно-податкового потенціалу визначається, виходячи зі значень коефіцієнтів. Запропонований Голодовою Ж. розподіл рівнів потенціалу залежно від значень коефіцієнтів наведено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Розподіл рівнів потенціалу залежно від значень коефіцієнтів

Показник	Рівень потенціалу
	високий	вище середнього	середній	нижче середнього	низький
Коефіцієнт покриття витрат	>1.0	0.75-1.0	0.5-0.75	0.25-0.5	<0.26
Коефіцієнт концентрації власних доходів	0.8-1.0	0.6-0.8	0.4-0.6	0.2-0.4	<0.2
Коефіцієнт забезпеченості населення власними доходами	>2.0	1.5-2.0	1.0-1.5	0.5-1.0	<0.5
Відношення власних доходів до залучених коштів	>4.0	3.0-4.0	2.0-3.0	2.0-1.0	<1.0

Крім того, з метою ранжування рівня використання фінансового потенціалу за різними територіями, пропонується розраховувати інтегральний показник, використовуючи середню геометричну за розрахованими коефіцієнтами.

Звичайно вибір коефіцієнтів та визначення нормативів рівня потенціалу залежно від їх значень несе в собі значний відбиток індивідуальності автора методики, втім методичні підходи, розглянуті нами вище, акцентують увагу на важливості визначення рівня використання фінансового потенціалу, не обмежуючись визначенням його абсолютного значення [53].

Незважаючи на різноманіття підходів до оцінки фінансового потенціалу території для всіх них характерними є певні недоліки. Так більшість науковців ігнорують той факт, що фінансовий потенціал - це в першу чергу здатність до генерації певного обсягу фінансових ресурсів, тому є величиною імовірнісною. Таким чином, оцінка потенціалу обов'язково має містити декілька сценаріїв, умовно кажучи, оптимістичний, песимістичний та реальний. З визначенням ймовірностей, з якими кожен зі сценаріїв може бути реалізований. На жаль, проведений нами аналіз показав, що такі оцінки робляться, а альтернативні сценарії не розробляються.

Крім того, основна маса зусиль науковців зосереджена на розрахунку, так званого використовуваного фінансового потенціалу, тобто того, що фактично може бути реалізований на даній території протягом найближчого часу. В той час як значну частку фінансового потенціалу складає нереалізований потенціал, що вимагає специфічних та додаткових методів оцінки, як-то визначення настроїв споживачів, інвесторів, визначення бізнес-клімату території та перспектив її розвитку.

Ще одним важливим недоліком є ігнорування науковцями факту існування тіньового сектору, що фактично спотворює реальний стан речей. Більшість методик стосується аналізу офіційної економіки, в той час як значна її частина, принаймні в Україні перебуває у тіні.

Тобто методологія оцінки фінансового потенціалу території, незважаючи на досить різноманітний інструментарій на сьогодні не є досконалою і вимагає переосмислення з метою наближення до економічних реалій та підвищення якості результатів.

Таким чином аналіз підходів до оцінки фінансового потенціалу засвідчив на відсутність певної усталеної методології. Існуючий плюралізм думок з одного боку дозволяє максимально широко подивитись на оцінку фінансового потенціалу, а з іншого - не дає можливості точно та адекватно його оцінити. Найбільш розповсюдженим та популярним в науковому середовищі є статистичний підхід, за яким фінансовий потенціал оцінюється як арифметична сума складових, що, в свою чергу, включають певні показники. Перспективними на наш погляд є методичні підходи, що базуються на регресійному аналізі та аналізі макроекономічних показників. Таким чином, оптимальним підходом до побудови методики оцінки фінансового потенціалу буде змішаний, який дозволяє на базі поєднання кращих рис інших методів забезпечити максимальну його адекватність та точність.

3. Удосконалення методів оцінки ефективності формування та використання фінансового потенціалу регіону з метою сприяння стійкому розвитку економіки регіону

3.1 Методологічні засади оцінки фінансового потенціалу території

Як було вже зазначено серед науковців не існує єдиної точки зору щодо оцінки фінансового потенціалу стійкого розвитку економіки територій. Більше того, суттєво різняться підходи навіть до вибору показників, якими можна оперувати для її визначення. Розробка методологічних засад оцінки фінансового потенціалу стійкого розвитку економіки території обмежується тими статистичними даними, які є у відкритому доступі. З нашої точки зору, необхідно не просто побудувати модель, а реально працюючий механізм, який дозволить здійснювати розрахунки конкретних значень фінансового потенціалу.

Також слід відзначити і ще раз підкреслити, що окремі підходи, які були розглянуті нами в розділі 2, невірно визначають загальний фінансовий потенціал територій. Це пов'язано з тим фактом, що дослідники здійснюються подвійний рахунок одних і тих самих потоків фінансових ресурсів. Наприклад, розраховуючи фінансовий потенціал населення дуже часто зазначають у якості його складових і доходи, і заощадження населення. Але ж очевидно, що їх заощадження є складовою частиною доходів. Або, розглядаючи депозити банків як джерело їх фінансових ресурсів, окремі дослідники одночасно включають до загальної оцінки фінансового потенціалу заощадження населення.

Це призводить до необхідності оперування двома видами фінансового потенціалу: валовим і чистим фінансовим потенціалом.

Валовий потенціал буде розраховуватись як сума потенціалів його складових частин, а чистий потенціал слід скоригувати на перехресні фінансові потоки, які виникають між його складовими частинами.

Також відзначимо, що при оцінці фінансового потенціалу територій можуть виникати проблеми, пов'язані із існуванням фінансових ресурсів в межах країни, які не мають чіткого територіального походження (наприклад, обсяги золотовалютних резервів НБУ). Такі фінансові ресурси слід враховувати окремо і розподіляти пропорційно, виходячи із здійсненої оцінки фінансового потенціалу всіх територій.

Ще одна особливість, яку необхідно враховувати при проведенні оцінки, це отримання зважених показників фінансового потенціалу. Як ВВП розраховується на 1 особу, так і фінансовий потенціал повинен оцінюватись відповідним чином. Але окрім цього, нами пропонується також оцінювати розмір фінансового потенціалу території в розрахунку на 1 зайняту особу, адже очевидно, що фактичними генераторами фінансових ресурсів є ті особи, які безпосередньо зайняті в його формуванні. Це дозволить отримати уявлення про те, яка територія є більш ефективною з точки зору реалізації свого фінансового потенціалу.

Далі сформуємо перелік показників, які свідчать про валовий фінансовий потенціал території. Спочатку визначимо, фінансовий потенціал яких економічних агентів будемо враховувати в якості його складових частин. В першу чергу - це фінансовий потенціал місцевих органів влади, який проявляється через фінансові ресурси бюджету. Їх конкретним втіленням є доходи місцевого бюджету, а також залучені кредити і емітовані місцевими органами влади боргові цінні папери.

Друга складова - це фінансові ресурси підприємств, а отже їх фінансовий потенціал буде сформований з доходів від реалізації продукції, робіт, послуг, кредиторської заборгованості, залучених коротко- та довгострокових кредитів.

Третя частина фінансового потенціалу буде формуватись домогосподарствами, а отже для розрахунку візьмемо їх доходи і отримані кредити.

Четверта складова - фінансові ресурси, які є у розпорядженні фінансових посередників. Значна кількість видів таких установ вимагає більш детального їх розгляду. Основними представниками фінансових посередників є комерційні банки, фінансовий потенціал яких будемо визначати як суму їх капіталу, залучених коштів у вигляді депозитів та взятих кредитів. Фінансовий потенціал страхових компаній можна оцінити як суму їх капіталу та зібраних страхових платежів. Значну роль серед українських фінансових посередників відіграють інститути спільного інвестування, фінансовий потенціал яких будемо визначати виходячи з обсягів залучених коштів шляхом емісії власних цінних паперів. Фінансовий потенціал інших фінансових посередників (кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, ломбардів, фінансових компаній) можна не враховувати, адже розміри коштів якими вони розпоряджаються, так само як і обсяги здійснюваних операцій, будуть складати незначну частку відсотка. Враховуючи, що в цілому ми не претендуємо на надзвичайно високу точність розрахунків, їх фінансовим потенціалом можна знехтувати.

Також відзначимо, що фінансовий потенціал території, в тому числі, визначається й її інвестиційним потенціалом (а саме, обсягом залучених інвестицій), експортно-імпортним потенціалом (втіленням якого будемо вважати розмір чистого експорту території).

Важливою складовою є золотовалютні резерви НБУ, але їх неможливо розподілити по конкретних територіях напряму. Тому розрахуємо їх розмір на 1 особу і помножимо на кількість населення досліджуваної території. Аналогічний підхід застосуємо і до доходів державного бюджету України, а також і для залучених шляхом емісії боргових цінних паперів державою фінансових ресурсів і отриманих кредитів [10].

Узагальнені висновки щодо оцінки наявного фінансового потенціалу територій наведено в табл. 3.1

Відзначимо, що механізми корекції фінансового потенціалу територій на 1 особу і на 1 зайняту особу не обов'язково є найкращими. Можна використати і інші базові показники, такі як площа території (яка взагалі залишається незмінною на противагу щорічним коливанням чисельності населення) або розмір середнього доходу домогосподарств (які навпаки змінюються постійно і можуть виступати індикатором успішності діяльності території при реалізації свого фінансового потенціалу). Тому, наприклад, золотовалютні резерви НБУ можна розрахувати на душу населення і помножити на показник кількості населення, що мешкає в межах конкретної області, отримавши значення, що дозволить приблизно оцінити золотовалютний потенціал території. Але той факт, що території дещо відрізняються за своїми можливостями генерувати фінансові ресурси, а отже вони різні за своїм фінансовим потенціалом, можна додатково скоригувати отриманий показник (наприклад, золотовалютний потенціал території) на коефіцієнт, який буде розрахуватись як відношення середнього доходу на душу населення конкретного регіону і середнього доходу населення по Україні.

Таблиця 3.1 - Складові оцінки наявного фінансового потенціалу території

№ з/п	Складові фінансового потенціалу	Показники для розрахунку
1	Фінансовий потенціал місцевих органів влади	Доходи місцевого бюджету; залучені кредити місцевими органами влади; емітовані місцевими органами влади боргові цінні папери
2	Фінансовий потенціал підприємств	Доходи від реалізації продукції, робіт, послуг; залучені коротко- та довгострокові кредити
3	Фінансовий потенціал домогосподарств	Доходи; отримані кредити
4	Фінансовий потенціал фінансових посередників	Банки: капітал; депозити; залучені кредити.
5	Фінансовий потенціал позабюджетних фондів	Кошти, які знаходяться в розпорядженні
6	Інвестиційний потенціал	Обсяг залучених інвестицій
7	Експортно-імпортний потенціал	Чистий експорт
8	Загальнодержавний фінансовий потенціал	Золотовалютні резерви НБУ на душу населення; кредити, залучені державними органами управління на душу населення; емітовані боргові цінні папери на душу населення; доходи державного бюджету на душу населення

В цій роботі ми все ж таки обмежимось лише трьома показниками фінансового потенціалу: його абсолютний розмір, розмір на 1 особу і на 1 зайняту особу. Це викликано тим, що існуючі статистичні дані (вірніше їх відсутність по окремих показниках) не дозволяють розрахувати фінансовий потенціал територій максимально близько до його реального значення.

Отже, спочатку розглянемо фінансовий потенціал домогосподарств. В основу розрахунку показника їх фінансового потенціалу покладено ідею визначення загального розміру фінансових ресурсів, які знаходяться у їх розпорядженні. Первинним джерелом фінансових ресурсів для домогосподарств виступають доходи від заробітної плати, а також від впровадження підприємницької діяльності. Окрім цього, важливе значення, особливо в останні роки, мають кредити, які отримують фізичні особи на задоволення своїх споживчих потреб. Статистичні дані по цих показниках в розрізі регіонів є доступними. В той же час, існує низка джерел фінансових ресурсів, які взагалі не можуть бути оцінені. Наприклад, до них можна віднести незадекларовані грошові кошти, отримані як заробіток за кордоном, доходи, які не обліковуються взагалі і належать до тіньового сектору економіки тощо. Тому для оцінки фінансового потенціалу, враховуючи ці показники, слід застосовувати підвищуючі коефіцієнти, хоча точність підрахунків в цьому випадку суттєво знижується [10].

Слід відзначити, що для оцінки фінансового потенціалу домогосподарств також можна враховувати: кредити від кредитних спілок і ломбардів; розміри вкладень в цінні папери; обсяги коштів, які розміщені у страховиків за договорами страхування життя і пенсійними контрактами. Але відсутність статистичних даних в регіональному розрізі щодо діяльності цих установ і неможливість оцінки присутності фізичних осіб на фондовому ринку обмежує можливості врахування всіх складових фінансового потенціалу домогосподарств. В той же час відзначимо, що поки що обсяги фінансових ресурсів по цих напрямах є незначними, а первинним джерелом окремих з них (цінні папері, договори страхування життя і пенсійні контракти) є доходи фізичних осіб. Тому формула для розрахунку фінансового потенціалу домогосподарств буде мати наступний вигляд.

, (3.1)

де ДДі - доходи j-го домогосподарства і-ї території;

КДі - кредити, отримані j-м домогосподарством і-ї території;

kjy - коригуючий коефіцієнт для j-го домогосподарства і-ї території, що враховує рівень тінізації діяльності домогосподарств у певній сфері (y)

Для розрахунку фінансового потенціалу суб'єктів господарювання були використані показники загальної суми отриманих доходів від реалізації продукції, робіт, послуг (як первинного джерела фінансових ресурсів), а також розміру залучених кредитів від банківських установ. При цьому підсумовувались окремо доходи промислових підприємств, обсяги реалізованої продукції сільськогосподарських підприємств, обсяги реалізованих послуг.

Врахування інших джерел фінансових ресурсів дещо ускладнене відсутністю відповідної статистичної інформації в розрізі регіонів, а також незначними їх обсягами. Мова йде, в першу чергу, про лізингові і факторингові послуги. Окрім цього, додатковими складовими фінансового потенціалу можна вважати боргові цінні папери, емітовані підприємствами (векселі, облігації), які свідчать про залучення фінансових ресурсів. В певній мірі сюди ж можна віднести і участь суб'єктів господарювання у статутному капіталі інших суб'єктів економіки, володіння акціями тощо. Також слід відзначити, що і кредиторська заборгованість підприємств є своєрідною складовою їх фінансового потенціалу. Хоча враховуючи той факт, що підприємства мають борги одне перед одним, то включення такої заборгованості призведе до спотворення кінцевого результату розрахунків. Тому розрахунок фінансового потенціалу суб'єктів господарювання, з врахуванням впливу тіньового сектору економіки, може здійснюватись таким чином:

(3.2)