Екологічно-орієнтовані стратегії управління соціально-економічним розвитком території

Японські вчені Цукуї та Муракамі створили оптимізаційну міжгалузеву динамічну модель з управліннями - рівнями зменшення забруднень [148].Кілер (E. Keeler), Спенс (M. Spence) і Зекхауэр (R. Zeckhauser) запропонували модель оптимального контролю над забрудненням довкілля. Тавонен і Кулувайнен проаналізували модель економічного зростання з урахуванням забруднень і поновлюваних ресурсів. У моделі, в якій забруднення впливає на зростанняпоновлюваних ресурсів, за певних умов можливе існування стійкої рівноваги.Взаємний вплив соціальної, екологічної та економічної політики досліджено у працях Фармера, О'Ріана та ін. [142].Шеффер та ін. запропонували модель для вивчення затримок під час ухвалення рішень, пов'язаних із виникненням екологічних проблем [146].

Останніми десятиліттями здійснюються роботи, присвячені вивченнюзалежностей рівня розвитку економічної системи від екологічної сфери.Аналіз вищенаведених моделей показує, що у сучасній науковій літературі ще не достатньо представлені агреговані моделі економічного зростання регіональної економіки з виробничим сектором, у якому враховується екологічний фактор. Цей недолік частково усувається у моделі, запропонованій Я. Я. Вагаповою [18].

Багато дослідників у своїх економічних моделях усе частіше для відображення складних багатовимірних чинників використовують індекси, що отримують агрегуванням первинних показників.Зокрема в п'ятисекторній моделі Я. Я. Вагапової застосовуються індекси, що відбивають зміну показників, що характеризують стан екології та соціальної сфери.Екологічний і соціальний індекси будуються, виходячи з доступної дослідникові статистичної інформації, за показниками, що характеризують забруднення довкілля і розвиток соціальної сфери.У моделі Я. Я. Вагапової пропонується п'ять секторів, проте не завжди збільшення кількості секторів приводить до покращання результатів. За необхідності визначення показників, що сприяють соціо-еколого-економічному спаду, процес дезагрегації індексів також ускладнюється. В цьому аспекті пропонується розвинути зазначену модель.

Доцільно об'єднати виробничий і сектор НІОКР у єдиний економічний сектор, а сектор освіти віднести до соціального сектору.Тоді модель економічного зростання матиме вигляд трисекторної моделі(табл. 2.5). У свою чергу, запропоновані індекси соціального, економічного та екологічного розвитку можуть бути впроваджені в модель економічного зростання, на основі якої буде можливим проектування траєкторій соціо-еколого-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

Адаптована модель соціо-еколого-економічного зростання дозволяє спроектувати траєкторії соціо-еколого-економічного розвитку адміністративних територій, визначити взаємозв'язки між її складовими.

З огляду на вищевикладене потрібно зазначити, що згідно із системним підходом формування еколого-орієнтованої системи управління передбачає визначення рівня збалансованості соціо-еколого-економічного розвитку, при цьому органи державного управління та самоврядування безпосередньо мають бути зацікавлені у збалансованому функціонуванні соціо-еколого-економічної системи за умови зростання ВВП, при цьому особливої уваги заслуговує питання формування такої моделі на рівні адміністративно-територіальної одиниці.

Звертаючи увагу на те що, згідно із системним підходом формування ефективного еколого-орієнтованого управління адміністративною територією доцільно розглядати на базовому рівні й на рівні адміністративного району та області.

Отже, трисекторна модель соціо-еколого-економічного зростання має такий вигляд:

(2.5)

(2.6)

дІс>0;

дIе>0;

дІек>0; (2.7)

0? ф1? 1, 0? ф2? 1, 0? ф3? 1;

П>0.

2.4 Формування системи еколого-орієнтованого управління на рівні адміністративного району та області

Ключовим аспектом формування еколого-орієнтованої системи управління на рівні адміністративного району та області є інтеграція екологічної функції в усі структурні елементи адміністративно-територіальної системи управління. Цим забезпечується екологізація організаційної структури управління адміністративно-територіальними одиницями. У праці [119, с.129] організаційна структура управління регіонами визначається як особливе державно-правове явище, обумовлене суспільно-політичною природою, соціально-функціональною роллю, цілями та змістом державного управління в суспільстві регіону.

Типову структуру обласної державної адміністрації, територіальних органів міністерств та відомств, органів місцевого самоврядування наведено в Додатку Г.У цій структурі екологічне управління обласної державної адміністрації представлене Департаментом екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів Сумської області.

Перетворення існуючої структури управління на еколого-орієнтовану може здійснюватися за умови інтеграції екологічної складової та екологічних функцій у загальну систему управління. Разом з тим, між кожним рівнем управління має забезпечуватися взаємозв'язок. Так, у Сумській області екологічне управління здійснюється на рівні функціонування органів державної адміністрації - Департаментом екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів, на рівні територіальних органів міністерств та відомств - державною екологічною інспекцією. Перетворення існуючої структури управління на еколого-орієнтовану на рівні області, подане на рис. 2.8.

Інтеграція екологічного фактора в структуру управління на рівні області має забезпечуватись еколого-орієнтованими взаємозв'язаними показниками (Додаток Г).

З метою формування цілісної та ефективної еколого-орієнтованої системи управління недостатньо інтеграції екологічної складової лише в структуру органів державної адміністрації.

Інтеграція екологічної складової повинна відбуватися на всіх ієрархічних рівнях управління. Зокрема органи районної державної адміністрації також мають координувати свої цілі з урахуванням екологічних вимог.

Рисунок 2.8 - Будова еколого-орієнтованої структури управління на рівні області

У свою чергу, негативною особливістю структури районної державної адміністрації є відсутність підрозділу, що реалізує екологічну функцію. У зв'язку з цим виникає об'єктивна необхідність утворення відділу екології та природних ресурсів на рівні районних адміністрацій, що підпорядковуватиметься Департаменту екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів (рис. 2.9).

Рисунок 2.9 - Еколого-орієнтована структура управління на рівні адміністративного району

Формування еколого-орієнтованої структури управління на рівні районів передбачає: по-перше, впровадження відділу екології та природних ресурсів, по-друге, здійснення інтегрування екологічних функцій у загальну систему управління, дотримання еколого-орієнтованих взаємозв'язаних показників на рівні адміністративного району (Додаток Д).Таким чином, формування еколого-орієнтованої системи управління здійснюється через процеси екологізації структурних елементів системи державного управління адміністративної території та місцевого самоврядування.

Екологізація апарату управління є вихідним вектором формування еколого-орієнтованої структури управління. В цьому аспекті важливу роль відіграють процеси прийняття еколого-орієнтованих управлінських рішень органами державного управління та самоврядування. Адже через результати прийнятих управлінських рішень оцінюється ефективність праці органів управління.

Еколого-орієнтовані управлінські рішення мають ґрунтуватися на показниках, що відображають стан соціо-еколого-економічного розвитку території. Виявлення рівня соціо-еколого-економічного розвитку повинні задавати вектори, що будуть спрямовані на усунення дисбалансу у функціонуванні різних територіальних систем. Тому для кожного структурного підрозділу сформовано загальний алгоритм прийняття еколого-орієнтованих управлінських рішень під час реалізації власних цілей (рис. 2.10).

Згідно із запропонованим алгоритмом прийняття еколого-орієнтованих управлінських рішень на рівні адміністративного району та області передбачається, що екологічний фактор повинен бути в кожній функції управління, кожному управлінському рішенні виконавчої влади та кожному управлінському заході на рівні органів самоврядування, адже в протилежному разі прийняті будь-які управлінські рішення, що не враховують екологічного фактора, можуть бути не лише не ефективними, а й шкідливими як для сьогодення, так і для майбутнього розвитку території.

В алгоритмі передбачається необхідність урахуваннясоціо-еколого-економічних показників органами державного управління, при цьому враховуються такі аспекти, як: досвідний (x), системно-аналітичний (y) та експертний (z), комбінація яких відіграє провідну роль в ефективності прийнятих рішень. Адже ефективне еколого-орієнтоване управлінняпотребує певних наукових і технічних знань, які б дозволили приймати рішення, що є інформаційно-обгрунтованими, досяжними і прийнятними, оптимальність яких виражається у вигляді функції Fпр=?(C(xyz)+ Е(xyz)+ +Ек (xyz)) >opt.

Рисунок 2.10 - Алгоритм прийняття еколого-орієнтованих управлінських рішень

Крім того, ефективність еколого-орієнтованих рішень залежить від здійснення контролю за їх реалізацією та оцінки результатів. Якщо рішення виявилось оптимальним, тобто є таким, що задовольняє цілі і завдання підрозділу та екологічні параметри, то таке рішення має бути впроваджене у програми розвитку територій. У разі, якщо рішення або не забезпечує власних цілей підрозділу, або порушує екологічні параметри, то виникає необхідність перегляду альтернатив. Зокрема, при оцінці кінцевого результату повинен зберігатися взаємозв'язок із бажаним результатом.

Реалізація еколого-орієнтованих управлінських рішень органами державного управління та самоврядування має ґрунтуватися на застосуванні ключових принципів вітчизняної та зарубіжної екологічної політики, зокрема норм і вимог до загальноєвропейських стандартів. Тож до таких принципів належать: 1) «принцип профілактики», що полягає в тому, щоб завчасно уникати забруднення навколишнього середовища; 2) «принцип винного», що є ринковим інструментом охорони навколишнього середовища, який ґрунтується на передумові, згідно з якою витрати з усунення забруднення навколишнього середовища повинен брати на себе той, хто несе відповідальність за його виникнення; 3) «принцип кооперації», який означає, що держава здійснює свої цілі в галузі охорони навколишнього середовища в злагоді з усіма суспільними групами; 4) басейновий принцип управління; 5) принцип оновлення та адаптації управлінського стилю до ситуативних змін методом «навчання у процесі виконання та діяльності»; 6) принцип зміцнення довіри між суб'єктами екологічного управління (урядовими, громадськими, корпоративними, місцевими); 7) принцип прозорості та універсальності критеріїв відбору й оцінки інструментів екологічної політики на всіх ієрархічних рівнях управління; 8) принцип узгодженості інтересів за допомогою укладання добровільних екологічних угод як засіб подолання традиційних управлінських підходів, стимулювання екологічних інновацій.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, зазначимо, що сутність, зміст та основні принципи еколого-орієнтованого управління можуть бути використані у сфері соціального та економічного управління, проте, згідно із системним підходу, формування системи еколого-орієнтованого управління не можна розглядати окремо від базового рівня управління.



2.5 Формування моделі еколого-орієнтованого управління на базовому рівні

Місцевий (базовий) рівень управління є найбільш проблематичним і складним. Саме на цьому рівні реалізуються державні, регіональні й власні рішення щодо інтересів територіальних громад сіл, селищ та міст. На сьогодні місцевий рівень управління недостатньо використовує власні права, обов'язки та особливості функціонування, що викликане існуванням муніципальної та особистої власності територіальних громад, як об'єктів управління та їхніх органів - місцевих рад, складністю формування місцевих бюджетів, тяжкого стану соціальної сфери та існуючими диспропорціями у рівнях економічного розвитку. Однак саме на цьому рівні мають реалізовуватися принципи еколого-орієнтованого управління.

Система місцевого самоврядування поєднує: територіальну громаду; сільську, селищну, міську ради; сільського, селищного, міського голові; виконавчі органи сільської, селищної, міської рад; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

В організаційних структурах місцевих державних адміністрацій, що входять до складу структурних підрозділів обласної й районної адміністрацій, відсутні управління, відділи, пов'язані із забезпеченням цілей охорони природи, раціональним використанням природних ресурсів, їх відтворенням, створенням умов для екологічно збалансованого економічного й соціального розвитку території. Лише до функцій деяких галузевих управлінь і відділів обласної і районних державних адміністрацій частково включені завдання, пов'язані з охороною природи та природокористуванням.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері збереження довкілля - це визначені Конституцією та законами України, іншими правовими актами права та обов'язки територіальних громад, органів місцевого самоврядування зі здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування.

Основними критеріями для розмежування повноважень державних і місцевих органів у галузі охорони навколишнього середовища можна назвати: джерела фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища; статус природних ресурсів (загальнодержавного або місцевого значення); масштаби впливу на навколишнє природне середовище (транснаціональний, міжрегіональний, регіональний, місцевий рівні, яким підпорядкована територія).

У ЄС принципи та підходи сталого розвитку ґрунтуються на засадах концепції нового публічного/державного менеджменту, теорії політичних мереж, концепції демократичного врядування. Вони є узагальненням теоретичних напрацювань та практичного досвіду, інструментів і технологій, методів та засобів, застосування яких дає зможливість сповна задовольняти потреби та інтереси громадян, надавати їм якісні послуги, в цілому забезпечуючи сталий розвиток адміністративної території.

Принципи та підходи щодо забезпечення екологічно сталого розвитку на місцевому рівні реалізуються через конкретні механізми, зокрема: екологічні податки, екологічні стандарти, екологічне управління та аудит, екологічний бізнес, компенсація екологічної шкоди за рахунок винуватця («забруднювач платить»), стимулювання, залучення екологічних інвестицій, тощо. Зокрема, в Законі України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року вперше серед основних принципів національної екологічної політики визнаються: необхідність урахування екологічних наслідків під час прийняття управлінських рішень, під час розроблення документів, що містять політичні та/або програмні засади державного, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку.

На місцевому рівні теорія сталого розвитку передусім реалізується у вигляді концепції та плану дій, що адаптують загальні наукові підходи до потреб територіальної громади. Зокрема, концепція сталого розвитку населеного пункту є цілісною системою принципів, завдань та заходів, реалізація яких має сприяти переходу села, селища або міста на засади екологічно збалансованого (сталого) розвитку. Вона є основою для розроблення стратегій, місцевих проектів та програм соціально-економічного розвитку, генеральних планів, логістики, громадського транспорту, функціонування системи комунального господарства тощо, націлених на реалізацію місцевої політики. Причому пріоритетами мають визначатися як соціальні, так й економічні та екологічні питання.

Зокрема Н. Кривокульська, досліджуючи проблеми в контексті екологічного управління на базовому рівні, зазначає, що для створеннямісцевого потенціалу щодо управління охороною довкілля й адаптації регіональної екологічної політики до особливостей територіальних спільнот базового рівня необхідно: чітко визначити функції регіонального і місцевого рівнів; поглибити міжмуніципальне партнерство задля подолання адміністративної роздробленості у вирішенні екологічних проблем; зміцнити потенціал місцевих органів влади з метою забезпечення їм можливості стимулювання (через фінансову підтримку) розвитку екологічного менеджменту, підготовки й реалізації місцевих екологічних проектів.

Системне дослідження проблем у сфері екологічного управління на базовому рівні обумовлює необхідність формування системи еколого-орієнтованого управління.Формуванння еколого-орієнтованої системи управління на базовому рівні потребує екологізації організаційної структури подібно тим, які пропонується створити на обласному та районому рівнях управління.

Схема еколого-орієнтованої структури управління адміністративною територією на базовому рівні зображена на рис. 2.11. У запропонованій еколого-орієнтованій структурі управління адміністративною територією на базовому рівні перший блок відображає інтеграцію екологічних функцій у функції структурних підрозділів та відділів територіальної громади. Інтеграція екологічних функцій забезпечується відділом, що здійснює екологічне управління. На базовому рівні екологічне управління здійснюється відділом цивільного захисту, екологічної безпеки та охорони праці. Звертаючи увагу на системний підхід до еколого-орієнтованого управління, передбачається доповнення та розширення існуючих екологічних функцій, які інтегруватимуться в загальну систему управління базового рівня. При цьому виникає необхідність утворення взаємозв'язків із Департаментом екології, паливно-енергетичного комплексу та природних ресурсів конкретної області.

Рисунок 2.11 - Схема еколого-орієнтованої структури управління на базовому рівні

На сьогодні екологічна функція територіальних громад полягає у розробленні місцевих програм та участі у підготовці загальнодержавних і регіональних програм охорони довкілля. Широкі повноваження в галузі охорони довкілля надані громадянам-членам територіальних громад. Вони в порядку, визначеному законодавством, мають право брати участь в обговоренні матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції екологічно небезпечних об'єктів і вносити пропозиції до державних та господарських органів із цих питань, а також у проведенні громадської екологічної експертизи, розробляти пропозиції щодо організації територій і об'єктів природно-заповідного фонду, виконувати функції громадських інспекторів охорони навколишнього природного середовища тощо.

Необхідно зазначити, що особливе значення має формування екологічної інфраструктури міста. До складових екологічної інфраструктури міста потрібно віднести: розвиток системи зелених насаджень та акваторій, формування безперервного природного каркасу в просторі міста.

Крім відділів та управлінь, для оперативного й кваліфікованого виконання своїх повноважень виконавчі комітети створюють комісії, до складу яких, крім працівників апарату виконкому, входять представники громадськості, депутати відповідної ради, які також мають оперувати екологічною інформацією.

Потрібно зазначити, що в міських радах, крім виконавчих, функціонують і дорадчі органи. До дорадчих органів належать громадська та містобудівна ради (рис 2.12).

Рисунок 2.12 - Дорадчі органи міської ради

Інтеграція екологічного фактора до містобудівної ради має реалізовуватися через створення додаткових вимог, згідно з якими всі місто - будівничі проекти повинні містити екологічний розділ. Для цього повинні проводитися дослідження щодо врахування екологічних показників, під час реалізації функцій містобудування.

Зокрема, діяльність громадської ради повинна активно просувати ідеї екологічно-сталого розвитку в програмах і проектах.Так, наприклад, метою Сумської міської молодіжної громадської організації «Ліцей» є підготовка майбутніх лідерів, які зможуть активно залучатися до розбудови України. Звертаючи увагу на досить серйозні цілі громадської організації, інтеграція екологічної функції повинна забезпечувати підготовку лідерів, які системно враховуватимуть соціо-еколого-економічні аспекти розвитку території.

Сумська обласна громадська організація «Бюро аналізу політики» - це неприбуткова громадська організація, яка об'єднує у своїх лавах експертів, маркетологів, політологів. Мета діяльності цієї громади - впровадження заходів, спрямованих на підвищення рівня політичної культури партійних, громадських та профспілкових об'єднань. Бюро виконує багато важливих завдань для розвитку міста, тому врахування екологічного фактора є необхідною умовою. Врахування екологічного фактора має відображатися в частині багатоаспектного дослідження та аналізу державної політики на всіх рівнях управління. В частині розвитку міжнародного співробітництва Бюро може використовувати досвід та практику зарубіжних країн у галузі еколого-орієнтованого управління на базовому рівні.

Сьогодні Спілка української молоді є потужною молодіжною організацією, що стала засновником Сумського обласного комітету молодіжних організацій. Спілка української молоді організовує значну кількість навчальних тренінгів, таборів для молоді. Також організація спрямовує свої зусилля на співпрацю з неурядовими об'єднаннями з інших регіонів України, займається міжнародними молодіжними обмінами. Так, спілкою організовуються екологічні тренінги, розвиваються можливості для організації еко-таборів, здійснюються програми з молодіжного обміну щодо формування екологічно чистих територій.

Таким чином, інтеграція екологічного фактора до стуктурних елементів місцевого рівня передбачає: формування і підвищення екологічної культури, посилення еколого-духовних традицій, формування місцевої комплексної системи гармонійного співіснування населення та природи; формування екологічної свідомості та культури населення; інформування населення про набутий міжнародний та вітчизняний досвід гармонійного співіснування соціальної, екологічної та економічної підсистем та про досягнення етноландшафтної рівноваги з використанням громадських механізмів і структур, формування середовища місцевого екологічного підприємництва та надання підтримки та доступу до природоохоронних місцевих фондів; проведення систематичних екологічних тренінгів на базі місцевих навчальних закладів; дотримання еколого-орієнтованих взаєзв'язаних показників на місцевому рівні (Додаток Г, табл. Г.3).

Отже, еколого-орієнтоване управління на базовому рівні має здійснюватися через екологізацію структурних підрозділів органів територіальної громади.

Перехід на еколого-орієнтовані форми управління сільськими радами передбачає здійснення органічного та агроландшафтного сільського господарства, виключення збитку в екологічній, соціальній та економічний сферах діяльності. Крім того, необхідно зауважити, що в системі еколого-орієнтованого управління сільським господарством основними елементами є сільськогосподарське виробництво, його земельно-природний потенціал та життєдіяльність населення.

Зокрема, згідно з Концепцією розвитку сільських територій, схваленою 2013 р., передбачається необхідність прийняття і реалізація Стратегії розвитку сільських територій, що ґрунтується на необхідності існування локальних стратегій розвитку кожного села (селища) або групи сіл (селищ) у межах сільської території та здійснення заходів галузевих програм, розроблених на виконання зазначеної Стратегії. Поняття зрівноваженого розвитку полягає не стільки в здатності такої системи до існування (оскільки це лише наслідок процесу), а й у збереженні динамічної рівноваги між раціональністю і вартостями всіх трьох сфер: екологічними, економічними й суспільними постулатами. Збереження такої рівноваги - основне завдання розроблення Стратегії.



3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГО-ОРІЄНТОВАНОГО УПРАВЛІННЯ АДМІНІСТРАТИВО- ТЕРИТОРІальною одиницею

3.1 Комплексна оцінка рівня соціо-еколого-економічної збалансованості адміністративно-територіальної одиниці

Оцінку рівня збалансованості соціо-еколого-економічного розвитку адміністративної території пропонується здійснити на прикладі Сумської області на основі використання комплексної соціо-еколого-економічної діагностики адміністративно-територіальної одиниці, науково-методичні підходи до реалізації якої наведені у другому розділі. Комплексна діагностика соціо-еколого-економічної збалансованості адміністративно-територіальної одиниці містить такі методи як індексний метод та метод кореляційно-регресійного аналізу. Зокрема індексним методом визначаються статичний та динамічний інтегральні індекси соціо-еколого-економічного розвитку.

Розрахунок статичного інтегрального індексу соціо-еколого-економічного розвитку території базується на порівнянні показників даної адміністративної території з показниками території, що взята за еталон. За еталонну приймається територія з найкращими індивідуальними показниками соціо-еколого-економічного розвитку. Інтегральні статичні індекси соціо-еколого-економічного розвитку визначаються на основі попередньої диференціації територій за трьома групами. Це обґрунтовується тим, що більш коректно порівнювати показники територій, які істотно не відрізняються за соціально-економічними характеристиками, однією з яких може бути щільність населення території.

Розрахунок інтегральних статичних індексів соціо-еколого-економічного розвитку областей України та міст Києва і Севастополя України за трьома групами (станом на 2012 рік) показав, що Сумська область (табл. 3.1) входить до третьої групи.

Результативна таблиця, сформована за третьою групою, дає підстави стверджувати, що найвищі індекси соціального, економічного, екологічного розвитку має Полтавська область. Сумська область у рейтингу інтегральних статичних індексів соціо-еколого-економічного розвитку адміністративних одиниць третьої групи займає третє місце. Необхідно зазначити, що середній інтегральний статичний індекс за третьою групою було отримано зі значенням 0,52, що дещо нижче, ніж значення інтегрального статичного індексу соціо-еколого-економічного розвитку. Це свідчить про те, що серед аналогічних адміністративно-територіальних одиниць Сумська область займає одне із провідних місць.

Таблиця 3.1 - Розрахунок інтегральних статичних індексів соціо-еколого-економічного розвитку областей України за третьою групою (станом на 2012 рік)

Визначення інтегрального статичного індексу соціо-еколого-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць та його складових Іінт(стат) за третьою групою
Адміністративно-територіальна одиниця (область)	Іінт(стат)	Складова інтегрального статичного індексу соціо-еколого-економічного розвитку території Іінт(стат)
		Ісоц(стат)	Іекол(стат)	Іекон(стат)
Рівненська	0, 53	0,76	0.51	0,40
Волинська	0,45	0,56	0,42	0,39
Полтавська	0,66	0,87	0,45	0,74
Сумська	0,57	0,76	0,43	0,57
Миколаївська	0,62	0,76	0,42	0,75
Житомирська	0,48	0,70	0,42	0,40
Кіровоградська	0,46	0,72	0,47	0,30
Херсонська	0,46	0,66	0,41	0,37
Чернігівська	0,49	0,71	0,60	0,29
Середній інтегральний індекс за третьою групою	0,52	0,72	0,45	0,46

Утім характерною рисою для всіх адміністративно-територіальних одиниць є незбалансованість соціо-еколого-економічних складових. Про дисгармонійність соціо-еколого-економічних складових адміністративно-територіальних одиниць свідчать отримані розрахунки соціальних, екологічних та економічних індексів, що за своїм значеннями дуже різняться.

Інтегральний статичний індекс соціо-еколого-економічного розвитку для першої групи областей становив 0,21, для другої групи -0,49, для третьої він складає 0,57 (Сумська область).Істотна різниця між отриманими інтегральними статичними індексами соціо-еколого-економічного розвитку пояснюється тим, що порівнювалися адміністративно-територіальні одиниці, які досить відрізняються за своєю кількістю населення, площею території та щільністю населення. З метою формування рейтингових значень по всій Україні можна використовувати всю сукупність адміністративно-територіальних одиниць без диференціації їх на групи.

Як приклад вважається за доцільне проводити комплексну діагностику соціо-еколого-економічного розвитку саме Сумської області (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 - Результати розрахунку інтегральних статичних індексів соціо-еколого-економічного розвитку Сумської області за 2001 - 2012 рр.

Рік	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Ісоц(стат)	0,74	0,73	0,73	0,76	0,74	0,74	0,76	0,77	0,78	0,78	0,75
Іекол(стат)	0,46	0,44	0,42	0,47	0,43	0,44	0,46	0,45	0,45	0,47	0,45
Іекон(стат)	0,599	0,6	0,605	0,63	0,601	0,601	0,6	0,59	0,6	0,62	0,57
Іінт(стат)	0,58	0,576	0,491	0,60	0,57	0,57	0,59	0,58	0,59	0,61	0,576

Проведений аналіз показав, що за досліджуваний період значення інтегральних статичних індексів соціо-еколого-економічного розвитку Сумської області не перевищували 0,61 при оптимальному значенні 1. На основі розрахованих у роботі інтегральних динамічних індексів соціо-еколого-економічного розвитку Сумської області виявлено нестабільний характер функціонування адміністративної території. Складові інтегральних статичних та динамічних індексів соціо-еколого-економічного розвитку дозволили визначити ступінь розбалансованості соціо-еколого-економічної системи Сумської області.

Інтегральні статичні індекси соціо-еколого-економічного розвитку адміністративної території дозволяють сформувати їх рейтинг, визначити рівень соціо-еколого-економічного розвитку конкретної території порівняно з територіями-еталонами, виявити диспропорційність розвитку. Згідно з комплексним підходом до діагностики території вважається за доцільне здійснювати оцінювання рівня розвитку окремо взятої території в часі, порівнюючи індивідуальні показники розвитку території у наступному та попередньому періодах.

Проміжні розрахунки інтегральних динамічних індексів соціо-еколого-економічного розвитку та їх складових (соціального, екологічного та економічного індексів) Сумської області за 2001 - 2012 рр. наведені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3- Порядок розрахунку інтегральних динамічних індексів соціо-еколого-економічного розвитку Сумської області за 2001 - 2012 рр

№ п/п	Найменування показника	Формула розрахунку	2000р	2001р		…	2011р	2012р
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Розрахунок індексу соціального розвитку
Вихідні дані [20,21,22]
1.1	Навантаження на одне робоче місце (На)	-	18	13	0,72	…	25	22	0,88
1.2	Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників території, що досліджується в попередньому періоді (ЗП0)	-	247	342	1,38	…	2142	2542	1,18
1.3	Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих території, що досліджується в поточному періоді (ЗП1)	-	194	259	1,33	…	2541	2845	1,11
Розрахункові показники
1.4	Коефіцієнт навантаження на 1 вивільнене робоче місце (К1)	К1=1/На	0,05	0,07	-	…	0,04	0,045
1.5	Індекс навантаження на 1 вивільнене робоче місце (Ік1)		-	-	1,02	…	-	-	1,00
1.6	Коефіцієнт заробітної плати (К2)		1,273	1,320	-	…	1,167	1,136	-
1.7	Індекс заробітної плати (Ік2)	ІК1=ЗП1/ЗП0	-	-	1,04	…	-	-	0,96
1.8	Індекс соціального розвитку (Іс)		-	-	1,03	…	-	-	0,89
Розрахунок індексу екологічного розвитку
Вихідні дані [20,21,22]
2.1	Екологічні платежі (ЕП)	-	1574,1	1465,6	0,93	…	9177,1	11202,	1,22
2.2	Капітальні інвестиції та поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища (КІ)	-	28398	32979		…	240968	206562	0,85
Розрахункові показники
2.3	Індекс антропогенного навантаження на територію (ІАН)	Іан = ЕП0/ЕП1	-	-	1,07	…	-	-	0,81
2.4	Індекс захисту (Ізах)	Ізах=К1/К0	-	-	1,16	…	-	-	0,85
2.5	Індекс екологічного розвитку (ІЕК)		-	-	1,11	…	-	-	0,83
Розрахунок індексу економічного розвитку [11,18,12]
Вихідні дані [20,21,22]
3.1	Випуск товарів та послуг (ВП)	-	8953	10596	1,18	…	40114	47010	0,92
3.2	Проміжне споживання (ПС)	-	5458	6475	1,18	…	22842	28900	0,95
3.3	Споживання основного капіталу (СК)	-	1101	1280	1,16	…	2205	2751	0,93
3.4	Чистий внутрішній продукт (ЧВП)	-	2394	2841	1,18	…	15067	15359	0,84
3.5	Обігові кошти (ОК)	-	4562,2	4780,1	1,04	…	15613	18598	0,96
3.6	Основні засоби (ОЗ)	-	21261	23183	1,09	…	57441	72974	0.97
3.7	Кількість зайнятих працівників (N)	-	513,8	488,0	0,94	…	497	519,6	1,00
Розрахункові показники
3.8	Проміжне споживання (лПС)	лПС =ПС/ВП	0,609	0,611	-	…	0,569	0,61	-
3.9	Споживання основного капіталу (лСОК)	лСОК=А/ВП	0,122	0,120	-	…	0,054	0,058	-
3.10	Чистий внутрішній продукт(лЧВП)	лЧВП =ЧВП/ВП	0,267	0,268	-	…	0,375	0,326	-
3.11	ВП в цінах попереднього року (ВПн)	ВПн=ВВ/Іцв	8953	9802	1,09	…	36835	40020,7	0,82
3.12	Віддача обігових коштів (µ)	µ=грнВП/на1грнОК	1,962	2,216	1,12	…	2,569	2,527	0,95
3.13	Віддача основних засобів (f)	f =грнВП/на1грнОЗ	0,421	0,457	1,08	…	0,698	0,644	0,93
3.14	Продуктивність живої праці (ПП)	ПП= ВВн/N	17,42	20,08	1,15	…	74,11	77,022	0,81
3.15	Економічний ефект (ВВЕ)	ВВє=(Iu •ПС1+ If•СК1+ Iпт•ЧВП1)-ВП1	-	1370,2	-	…	2367,7	-4169	-
3.16	Коефіцієнт економічної ефективності виробництва (КЕ)	Кє=ВВє/ВВ1 або (Iu• лПС1+If• лСК+Iпт• лЧВП) - 1	-	0,129	-	…	0,059	-0,084	-
3.17	Індекс економічної ефективності виробництва (ІЕ)	IЕ = 1+Кє абоIu• лПС1+If• лСК+Iпт• лЧВП	1	-	1,12	…	-	-	0,91

У результативній табл. 3.4 відображено інтегральні динамічні індекси соціо-еколого-економічного розвитку Сумської області за 2001 - 2012 рр.

Таблиця 3.4 -Результати розрахунків інтегральних динамічних індексів соціо-еколого-економічного розвитку Сумської області за 2001 - 2012 рр.

Рік	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Ісоц(дин)	1,026	0,99	0,96	1,027	0,97	1,003	0,97	0,97	0,99	1,188	0,838
Іекол(дин)	1,059	0,916	0,751	1,172	0,944	1,072	1,087	0,921	1,04	1,013	0,987
Іекон(дин)	0,987	1,045	1,113	1,154	1,124	1,13	1,018	1,003	1,059	1,111	0,93
Іінт(дин)	1,023	0,982	0,929	1,11	1,009	1,065	1,02	0,96	1,024	1,102	0.916

Аналіз отриманих інтегральних динамічних індексів соціо-еколого-економічного розвитку Сумської області показав, що найбільш оптимальні показники були у 2005 році. Негативною динамікою характеризуються значення цих показників у 2003, 2004, 2009 та 2012 роках.За умови врахування досягнутих значень соціального, екологічного та економічного розвитку визначено, що для Сумської області максимально можливе значення інтегрального динамічного індексу може дорівнювати 1,168, а мінімально можливе -0,892.

З метою прогнозування стану соціо-еколого-економічного розвитку Сумської області в майбутньому побудовано прогноз на 10 років за допомогою методів екстраполяції трендів (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 - Прогнозування стану соціо-еколого-економічного розвитку Сумської області (без урахування заходів по екологізації системи територіального управління)

Прогнозування стану соціо-еколого-економічного розвитку Сумської області здійснюється на основі базового, оптимістичного та песимістичного прогнозів. Зокрема базовий прогноз характеризується спадною динамікою. За оптимістичним прогнозом значення інтегральних динамічних індексів соціо-еколого-економічного розвитку території не є високими. Отже, цей прогноз дає підстави зробити висновок про складність ситуації в соціо-еколого-економічній системі.

Досягнення збалансованості соціо-еколого-економічного розвитку території потребує дослідження кожної окремої складової соціо-еколого-економічної системи. Тому були розроблені моделі, що визначають взаємозв'язки між складовими соціо-еколого-економічної системи. Однією з такої моделі є регресійна модель для визначення залежності індексів соціального, економічного та екологічного розвитку.

Для визначення рівня соціо-еколого-економічної збалансованості, запропоновано використовувати метод кореляційно-регресійного аналізу, що проведений на основі тривимірних графіків, які мають вектори соціального, економічного та екологічного розвитку. Поверхні цих графіків відображають зони оптимального, задовільного та дисгармонійного (неоптимального) соціо-еколого-економічного розвитку адміністративно-територіальної одиниці.

З метою визначення більш складних взаємозв'язків, а саме взаємозв'язків між соціальною складовою та екологічною й економічною, пропонується графічний метод, побудований із використанням математичної регресійної моделі, що сформована за методом найменших квадратів, а саме апроксимації та згладжування.

Проаналізуємо зони допустимих значень індексів, що досліджуються, та визначимо межі їх коригування в напрямку збалансованого розвитку території. Отже розглядається три варіанти апроксимізуючих залежностей: 1) визначення залежності індексів соціального розвитку (S) від індексів економічного розвитку (M) та екологічного (L) розвитку; 2) визначення залежності індексів екологічного розвитку (L) від індексів соціального розвитку (S) та економічного розвитку (M); 3) визначення залежності індексів економічного розвитку (M) від індексів соціального розвитку (S) та екологічного розвитку (L). На основі кореляційно-регресійного аналізу визначені зв'язки між соціо-еколого-економічними складовими, що впливають на збалансованість регіональної системи адміністративно-територіального управління. Визначення взаємозв'язків у соціо-еколого-економічній системі здійснюється на основі функцій S(L,M), L(M,S), M(S,L). Для кожної з функцій отримано регресійні залежності з коефіцієнтом детермінації (R).

Для залежності S(L,M) визначено таку регресійну модель:

S(L,M) = 4,9835 - 7,6464 • M + 3,5982 • M^2 + 0,0736 • L^2. (3.1)

Коефіцієнт детермінації дорівнює RS(L,M) = 0,7922.

Для залежності L(M,S) визначено таку регресійну модель:

L(M,S) = 14,2649 - 30,0578 • M + 14,0679 • M^2 + 2,7574 • S. ( 3.2)

Коефіцієнт детермінації дорівнює RL(M,S) = 0,7718.

Для залежності M(S,L) визначено таку регресійну модель:

M(S,L) = 31,4648 + 0,8026 • L^2 + 1,3679 • (1/L) -

-21,7029 • (1/S) - 10,8661 • S^2. (3.3)

Коефіцієнт детермінації дорівнює RM(S,L) = 0,5674.

На основі проведеного дослідження доходимо висновку, що існують взаємозв'язки між складовими соціо-еколого-економічної системи. Найбільш високі значення взаємозв'язків були отримані між такими показниками: S(L,M) із коефіцієнтом детермінації R = 0,7922; достатньо високі значення взаємозв'язків між показниками L(M,S) із коефіцієнтом детермінації R = 0,7718. Найнижчі значення між показниками M(S,L) з коефіцієнтом детермінації R = 0,5674. Низький коефіцієнт детермінації в залежності M(S,L) пояснюється, тим, що на сьогодні більшість підприємців, бажаючи отримати прибуток, не враховує екологічних наслідків. У більшості випадків підприємці за кризових умов вивільняють працівників на ринок праці, що дає можливість використовувати меншу кількість працівників та отримати додатковий дохід. Натомість у соціальній сфері виникає збиток. Саме тому екологічна та соціальна підсистеми більшою мірою залежать від економічної. У результаті дослідження взаємозалежностей між соціо-еколого-економічними векторами Сумської області доведено наявність дисбалансу в соціо-еколого-економічній системі. Розбалансованість взаємозв'язків спостерігається у залежності M(S,L).

Для визначення рівня соціо-еколого-економічної збалансованості може бути використаний також графічний метод, згідно з яким рівень збалансованості розраховується співвідношенням площин трикутників, що характеризують існуючий та оптимальний стани соціо-еколого-економічної системи адміністративної території. При цьому індекс збалансованості адміністративної території визначається за формулою

(3.4)

де , - відповідно площини трикутників, що визначають існуючий та оптимальний стани соціо-еколого-економічного розвитку території.

На основі використання цього методу було визначено рівень соціо-еколого-економічної збалансованості Сумської області. Площину трикутника оптимального стану соціо-еколого-економічної системи Сумської області можна визначити на основі виявлення оптимальних значень соціального, економічного та екологічного розвитку території.Визначити оптимальні значення соціального, економічного та екологічного розвитку пропонується на основі оптимізаційної моделі, яка передбачає, що індекс валового регіонального продукту (V) є функцією від аргументів S (індексу соціального розвитку), N (індексу економічного розвитку), L (соціального індексу). Таким чином, для формування оптимізаційної моделі було використано такі вихідні дані (табл. 3.5).



Таблиця 3.5

Вихідні дані по Сумській області за 2004-2012 рр. для побудови оптимізаційної моделі

Рік	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Інтегральні динамічні індекси соціо-еколого-економічного розвитку Сумської області та їх складові (індекси соціального, економічного та екологічного розвитку
Ісоц(дин) (S)		1,027	0,97	1,003	0,97	0,97	0,99	1,188	0,838
Іекол(дин)(L)	0,751	1,172	0,944	1,072	1,087	0,921	1,04	1,013	0,987
Іекон(дин)(N)	1,113	1,154	1,124	1,13	1,018	1,003	1,059	1,111	0,93
ВРП*(V)	6275	8025	9566	12341	16210	16060	18333	22907	24933
ІВРП(V)	1	1,27	1,19	1,29	1,31	0,99	1,14	1,24	1,08

За вихідними даними табл. 3.5 статистичним методом множинної нелінійної регресії була отримана емпірична апроксимуюча залежністьV( S, N, L):

V = 48,65- 17,52•S + 8,07 •S2 - 38,17 N +41,32•ln(N) + 1,16•ln(L) (3.5)

Отримана залежність є нелінійною, оскільки до неї входять аргументи S, N, L не лише першого, а й другого ступеня та логарифми. Якість побудованої аналітичної залежності характеризує параметр R (коефіцієнт детермінації), значення якого достатньо високе, R = 0,8969. Розрахунки цієї частини проводилися з використанням програмного забезпечення для статистичної обробки даних Statistica 1).

Наступним пунктом задачі є оптимізація отриманої залежності, тобто пошук такого набору значень зміннихS, N, L, при якому значення цільової функції V( S, N, L) є максимальним. Постановку задачі відображено формулою

V( S, N, L) >max, (3.6)



Обмеженнями за змінними S, N, Lє середнємінімальне та середнє максимальне значення показників:

(3.7)

Розв'язання цієї задачі здійснюється за допомогою обчислювального комплексу MAPLE 1). В результаті цього отриманий розв'язок, що містить оптимальні значення соціального, економічного та екологічного індексів розвитку, за яких може бути досягнутий максимальний приріст ВРП:

Lопт = 1,09

Nопт = 1,01 . (3.8)

Sопт = 1,2

Характеризуючи отриманий розв'язок, можна зробити висновок, що при отриманих значеннях S, N, L формули 3.8 функція V( S, N, L) досягає найбільшого значення при заданих обмеженнях формули 3.6.Отже, максимальний приріст ВРП досягається при максимальному індексі соціального розвитку. Індекс N (економічний) в оптимальному розв'язку близький до одиниці, що свідчить про стійкий та стабільний стан розвитку. Індекс L (екологічний), більший за одиницю, повинен бути в позитивній тенденції.

Виходячи з вищезазначеного, маючи оптимальні значення соціального, економічного та екологічного індексів, на основі використання формуливизначення площі трикутника () виявлене оптимальне значення соціо-еколого-економічного стану Сумської області, що дорівнює 1, 099.

Таким чином, на основі співвідношення плоші існуючого соціо-еколого-економічного стану Сумської області та площі оптимального значення соціо-еколого-економічного стану Сумської області визначено рівень соціо-еколого-економічної збалансованості Сумської області (табл. 3.6).

Таблиця 3.6 - Визначення рівня соціо-еколого-економічної збалансованості Сумської області графічним методом

Рік	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Визначення рівня соціо-еколого-економічної збалансованості Сумської області графічним методом (на основі динамічних індексів)
S2	1,06	1,05	0,98	0,92	1,054	0,94	1,0	0,94	0,94	0,98	1,41	0,70
N2	1,24	1,12	0,84	0,56	1,373	0,891	1,14	1,18	0,84	1,08	1,026	0,97
L2	1,274	0,97	1,092	1,23	1,33	1,26	1,27	1,03	1,0	1,12	1,23	0,8
S?SLNбаз	1,03	0,908	0,84	0,76	1,08	0,88	0,98	0,90	0,805	0,91	1,05	0,73
S?SLN,опти	1,099
Ізб	0,93	0,89	0,76	0,69	0,98	0,80	0,89	0,81	0,77	0,82	0,95	0,66
де S?SLNбаз- площа трикутника, що відображає існуючий соціо-еколого-економічний стан Сумської області; S?SLNопт - площа трикутника, що відображає оптимальний соціо-еколого-економічний стан Сумської області; S2 - вектор соціального розвитку; N2 - вектор економічного розвитку; L2 - вектор екологічного розвитку

Отримані результати графічним методом та за допомогою оптимізаційної моделі дозволяють визначити відхилення існуючого від оптимального рівня соціо-еколого-економічноої збалансованості адміністративно-територіальної одиниці.

Таким чином, відхилення існуючого від оптимального рівня соціо-еколого-економічногої збалансованості в Сумській області в 2001 році становить 7 %, у 2005 році відхилення є найменшим і дорівнює 2 %. Отримане значення рівня соціо-еколого-економічної збалансованості в 2005 році близьке до оптимального. Зокрема, в 2011 році рівень відхилення також є незначним і становить 5 %. Найвище відхилення існуючого від оптимального рівня соціо-еколого-економічної збалансованості отримане в 2009 році, воно становить 23 % та в 2012 році, що дорівнює 32 %.Аналізуючи результати, отримані аналітичним та графічним методами, можна зробити висновок про нестабільний, незбалансований соціо-еколого-економічний розвиток Сумської області. Звертаючи увагу на те, що інтегральний індекс соціо-еколого-економічного розвитку враховується під час здійснення кореляційно-регресійного аналізу, побудови оптимізаційної моделі за графічним методом, основним параметром еколого-орієнтованого управління можна вважаєти інтегральний індекс соціо-еколого-економічного розвитку.

Таким чином, з метою досягнення оптимальних значень рівня соціо-еколого-економічної збалансованості та екологічно сталого розвитку адміністративної території виникає необхідність формування відповідного організаційно-економічного забезпечення еколого-орієнтованого управління адміністративною територією та розроблення механізму фінансування та стимулювання еколого-орієнтованої діяльності суб'єктів господарювання у регіоні.

3.2 Державне управління соціо-еколого-економічним розвитком території

Розробка і реалізація ефективної регіональної політики розглядається як одна із стратегічних цілей України.Диспропорції в регіональному розвитку країни і сповільнений процес інформатизації суспільства не дозволили сформувати комплексні системи управління в регіонах. В результаті сьогодні продовжує залишатися невирішеним цілий ряд регіональних проблем, таких як спад виробництва, зниження якості життя населення, руйнування територіальної, у тому числі і соціальної інфраструктури тощо.

Очевидно, що в кожному з суб'єктів України необхідна модифікація існуючих управлінських механізмів, яка дозволить не тільки розв'язати вищеназвані проблеми, але і ефективніше використовувати потенціал території, і врешті решт підвищить конкурентоспроможність регіонів.

Початковим етапом формування управлінської стратегії є збір і аналіз даних, як про наявні ресурси, так і про їх якісні характеристики. Своєчасність, достовірність і достатність одержуваної інформації є заставою успішної реалізації подальших управлінських етапів, наприклад прогнозування, планування, оцінки розвитку. Тому в науковій літературі моніторингу відводиться особлива роль. У зарубіжних країнах на його проведення виділяється значне фінансування. В зв'язку з цим стоїть задача вдосконалення механізмів побудови і організації систем діагностики соціально-економічного розвитку регіонів.

Дослідженнями регіональних проблем, зокрема проблемами діагностики соціально-економічного розвитку активно займалися як вітчизняні, так і зарубіжні учені. Ці проблеми відображені в роботах Н. Агафонова, У. Айзарда, Н. Баранського, Т.Безгрошевих, А. Гранберга, В.Грішина, Р. Ефімової, В. Ільіна, О. Ким, В. Кистанова, І. Кладченко, Н. Колосовського, В. Крісталлера, В. Лексина, А. Леша, О.Літовки, А. Малініна, Г. Паламаренко, Дж. Стрікленда, П. Друкера, Г. Мінцберга, М. Портера, Т. Райнера, Е. Сафонов, А. Ськопіна, М. Степанова, А. Чеботарева, Е. Шарафанової, А. Швецова, А. Шилова та інших.

Проте, не дивлячись на значний об'єм досліджень з питань проведення моніторингу соціально-економічного розвитку регіонів, невирішеними залишаються бгато аспектів перщочергових проблем. Одним з них залишилося найважливіше питання побудови комплексних систем діагностики соціально-економічного розвитку регіону, що мають як уніфіковані, так і індивідуальні риси. Практично не розглянута можливість використання інноваційних методів при проведенні діагностики соціально-економічного розвитку регіонів.

Забезпеченість України мінерально-сировинними ресурсами на достатньому рівні, проте нерівномірність їх розміщення відображається на конкурентоспроможності регіонів. Для цього необхідно проводити заходи щодо дослідження територій на всіх рівнях управління.Соціально-економічна забезпеченість ресурсами регіону- це взаємне співвідношення між кількістю всіх наявних ресурсів і розмірами (якістю) їх використовування, оцінкою ефективності якого є підвищення конкурентоспроможності регіону.

Від інформації про мінерально-сировинну забезпеченість залежить розвиток багатьох сфер життя в регіоні, на основі цих даних будується управління територією, розробляються цільові програми, стратегії, від них в деякій мірі залежить безпека населення і еволюція економічного сектора. Тому має сенс розглядати забезпеченість ресурсами регіону не просто, як показник наявності тих або інших ресурсів, а як складну систему взаємозв'язаних елементів.

Разом з тим, останнім часом в теорії і практиці управління все більшого поширення набувають принципи стійкого розвитку, причому сутність стратегії стійкого розвитку особливо наочно виявляється саме в регіональному аспекті. Це пов'язано з тим, що стратегія реалізується, перш за все, на певних територіях, в кожній з яких економічні, природні, соціальні, екологічні і інші складові створюють єдину систему (регіональний комплекс), яка в свою чергу є елементом загальної територіальної структури.

Проведене дослідження теоретико-методологічних підходів до визначення сутності соціо-еколого-економічного розвитку дозволило сформулювати наступне визначення регіону, що враховує вимоги стійкого розвитку.Регіон - сукупність природних, господарських і соціальних компонентів, які володіють певною єдністю, виступають як самостійний повноцінний суб'єкт відносин на різних рівнях (регіональної та міжнародної), здібні до саморозвитку за рахунок наявних конкурентних переваг, що дозволяють задовольняти основні життєві потреби населення, що проживає як на даній території, так і поза нею.

Такий підхід дозволяє врахувати весь комплекс чинників і умов, що впливають на регіональний розвиток, і розробити модель соціо-еколого-економічного розвитку регіону на основі вимог стійкого розвитку. Для даних цілей був проведений поглиблений аналіз існуючого зарубіжного досвіду стратегічного управління територіями на основі принципів стійкого розвитку. Виявлення сучасних тенденцій розвитку показало істотне розширення комплексу чинників, умов, показників, що впливають на розвиток регіональних систем.

Вивчення зарубіжного досвіду, зокрема Лісабонської стратегії, дозволило зробити висновок, що застосовувана в цих стратегіях модель (економіка-суспільство-екологія) тричинника не відповідає в даний час тенденціям і умовам розвитку, оскільки є надто спрощеною. Зокрема, при реалізації Лісабонської стратегії виявилися невраховані інституційні і інформаційні чинники. На підставі проведеного дослідження була розроблена і запропонована багатофакторна модель соціо-еколого-економічного розвитку регіону (рис.3.2).