Використання основних фондів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність вивчення основних фондів зумовлена тим, що в умовах ринкових відносин на перший план висуваються такі питання, як технічний рівень, якість, надійність продукції, що цілком залежить від якісного стану основних фондів підприємства і їх ефективного використання, тому поліпшення якостей засобів праці забезпечує основну частину зростання ефективності всього виробничого процесу.

Метою даної роботи є вивчення напрямів інтенсифікації відтворення основних фондів підприємства і знаходження шляхів поліпшення їх використання.

Дослідження обраної теми - «Напрями інтенсифікації відтворення та шляхи кращого використання основних фондів підприємства» здійснювалося за допомогою таких методів:

- Системний метод - аналіз економічної системи підприємства, як єдиного цілого і виявлення в ній ролі і місця основних фондів;

- Структурно-функціональний метод - визначення ролі основних фондів в діяльності підприємства та їх значення;

- Аналітичний метод - проведення аналізу стану основних фондів підприємства (формування, наявність і використання);

Курсова робота складається з вступу, основної частини і висновків та списку використаної літератури.

У вступі розкрита актуальність теми дослідження, визначено мету і завдання дослідження, дана характеристика об'єкта дослідження, розкриті предмет і методи дослідження, проаналізовано ступінь розробленості проблеми, подано коротку характеристику роботи.

Основна частина роботи складається з двох розділів:

- Перша глава присвячена теоретичному дослідженню сутності, складу і структури основних виробничих фондів підприємства та їх ролі в діяльності підприємства;

- Друга практична глава роботи присвячених аналізу стану основних фондів підприємства;

У висновку зроблені висновки по роботі і наведені рекомендації щодо вдосконалення основних виробничих фондів підприємства та шляхи їх кращого використання.

Розділ I. Теоретична частина

фонд економічний виробничий

1.1 Економічна сутність основних виробничих фондів

Виробничі фонди організації невід'ємна частина виробничого процесу, без яких неможливе створення матеріальних і духовних благ. Виробництво матеріальних благ, надання різних послуг передбачає наявність засобів праці та предметів праці.

Засоби праці (машини, обладнання, транспортні засоби, будівлі, споруди та ін.), є матеріально-речовим змістом основних фондів. Предмети праці (матеріали, паливо, запасні частини та ін.), є вмістом оборотних коштів.

У сукупності основні фонди і оборотні кошти утворюють засоби виробництва. Виражені у вартісній формі засоби виробництва є виробничими фондами підприємств. Розрізняють основні і оборотні фонди.

Основні виробничі фонди являють собою засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва тривалий час і зберігають при цьому свою натуральну форму.

Вартість їх переноситься на готову продукцію частинами, у міру втрати споживчої вартості.

Основні виробничі фонди безпосередньо беруть участь у виробничих процесах, або створюють необхідні матеріальні умови для здійснення цих процесів (виробничі будівлі).

Оборотні фонди - це ті засоби виробництва, які повністю споживаються в кожному новому виробничому циклі, повністю переносять свою вартість на готовий продукт і в процесі виробництва не зберігають своєї натуральної форми. [1, c.13]

Розрізняють матеріальні основні фонди (основні засоби) і нематеріальні основні фонди (нематеріальні активи).

Матеріальні ОФ (основні засоби) - частина майна підприємства з терміном корисного використання понад 12 місяців, яка у ролі коштів праці для виробництва та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг) або для управління організацією, здатна приносити організації економічні вигоди в майбутньому.

Фонди основної діяльності включають виробничі фонди, які беруть безпосередню участь в процесі створення благ.

До фондам неосновної діяльності відносяться невиробничі основні фонди, а також виробничі фонди, які виконують функції, не пов'язані зі створенням матеріальних благ.

Невиробничі основні фонди - майно соціального призначення, яка не бере участі у виробничому процесі, а задовольняє соціальні потреби працівників. Це житлові будинки, дитячі та спортивні установи, їдальні, бази відпочинку та інші об'єкти культурно-побутового обслуговування трудящих, які перебувають на балансі підприємств і не роблять прямого впливу на виробничий процес. [2, c.31]

ОВФ (основний капітал) є найважливішим фактором виробництва і прискорення НТП. Економічне і соціальне значення ОВФ на макрорівні пояснюється наступним:

1. ОВФ є значною частиною національного багатства країни. З їх зростанням зростає це багатство.

2. Від величини ОФ, особливо їх якісного стану, в значній мірі залежить конкурентоспроможність вітчизняної продукції та ефективність виробництва.

3. Від кількісного і якісного стану ОФ залежить рівень механізації і автоматизації праці з усіма наслідками, що випливають економічними і соціальними наслідками.

4. Від кількісного і якісного стану ОФ залежать темпи економічного зростання.

5. Наявність достатньої величини ОФ - основа для економічної безпеки країни і її обороноздатності.

Велика роль ОФ і на мікрорівні, так як від величини їх вартості і якісного стану залежать:

а) виробнича потужність підприємства, обсяг випуску і реалізації продукції;

б) рівень якості та конкурентоспроможність продукції;

в) рівень собівартості і рентабельності продукції;

г) фінансовий стан підприємства. [1, c.19]

1.2 Відтворення, оцінка та знос основних фондів підприємства

Відтворення основних фондів це безперервний процес їх оновлення. Основна мета відтворення ОФ забезпечення підприємств основними фондами в їх кількісний та якісний склад, а також підтримання їх в робочому стані.

В процесі відтворення ОФ вирішуються наступні завдання:

1) відшкодування вибуваючих ОФ;

2) збільшення маси ОФ з метою розширення обсягу виробництва;

3) вдосконалення видової, технологічної і вікової структури ОФ, тобто підвищення технічного рівня виробництва.

Існують різні форми простого і розширеного відтворення основних фондів. Форми простого відтворення - ремонт, модернізація обладнання і заміна фізично зношених і технічно застарілих засобів праці.

Форми розширеного відтворення основних фондів:

Технічне переозброєння (на якісно новому рівні) діючого підприємства;

Реконструкція і розширення;

Нове будівництво. [5, c.48]

Витрати по ремонту і модернізації ОЗ (основних засобів) доцільні лише в тому випадку, якщо вартість придбання нового об'єкта і втрати від недоамортизації старого набагато перевищують витрати по ремонту і модернізації ОЗ.

За обсягом складності розрізняють поточний (малий), середній, капітальний і відновлювальний.

Поточний ремонт проводиться в процесі функціонування ОЗ без тривалої перерви процесу виробництва. Заміна окремих деталей, вузлів.

Капітальний ремонт пов'язаний з повним розбиранням машини, заміною всіх зношених деталей і вузлів. Здійснюється відповідно до графіків планово-попереджувальних ремонтів. Устаткування після капітального ремонту повинно повністю відповідати своїм технічним характеристикам.

Якщо середній ремонт проводиться з періодичністю більше року, він близький до капітального ремонту, при періодичності менш року - до поточного ремонту.

Відновлювальний ремонт це особливий вид ремонту, викликаний різними обставинами: стихійними лихами, військовими руйнуваннями, тривалим бездіяльністю ОФ.

Витрати на всі види ремонтів здійснюються за рахунок ремонтного фонду. Ремонтний фонд утворюється за рахунок відрахувань, що визначаються виходячи з балансової вартості ОЗ і затверджених підприємством нормативів відрахувань. Якщо підприємство не створює ремонтний фонд, то витрати на проведення ремонту включаються до постійні витрати.

Планування ремонтного фонду здійснюється за наступною схемою:

1) визначається кількість ремонтів за весь період служби як ціле число, отримане розподілом терміну служби обладнання на тривалість міжремонтного періоду. Ремонт, який припадає на кінець останнього періоду роботи обладнання, не проводиться. Крім того, капітальний ремонт «поглинає» проведення інших видів ремонту, якщо час їх проведення не збігається;

2) розраховується вартість ремонтів за весь період служби обладнання як добуток складності одного ремонту в одиницях ремонтної складності, витрат на одиницю ремонтної складності і кількості ремонтів за весь період служби обладнання;

3) розраховується річна сума ремонтного фонду одиниці і всього обладнання;

4) складається кошторис витрат за елементами на ремонт обладнання в планованому періоді (на оплату праці, матеріальні витрати і т.д.). [3, c.90, 103]

Модернізація обладнання це вдосконалення його з метою запобігання техніко-економічного старіння і підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва. Вона здійснюється за рахунок коштів розвитку виробництва з прибутку підприємства.

За ступенем оновлення розрізняють часткову і комплексну модернізацію (корінна переробка). За способами і завданням проведення розрізняють модернізацію: типову (масові однотипні зміни в серійних конструкціях) і цільову (удосконалення, пов'язані з потребами конкретного виробництва).

Основна відмінність ремонту від реконструкції полягає в тому, що реконструкція призводить до зміни призначення або основних техніко-економічних показників будівлі змінюється кількість приміщень, обсяг і загальна площа будівлі, місткість, пропускна здатність і т. д.

При ремонті цього не відбувається. Таким чином, якщо, наприклад, організація переобладнала торговий зал в кілька офісних приміщень це реконструкція, а якщо просто замінила підлогу і стельові перекриття капітальний ремонт.

Отже, якщо у робіт, які проводить організація, немає явних ознак реконструкції, то їх слід віднести до ремонтних робіт. При цьому у всіх первинних документах, починаючи з договору і закінчуючи платіжними дорученнями, ці роботи повинні називатися саме ремонтними. [4, c.130]

Для ефективного управління основними фондами велике значення має їх обґрунтована оцінка. У практиці обліку і аналізу основних фондів використовують натуральну і грошову форми. При оцінці основних фондів у натуральній формі установлюють число машин, їх продуктивність, потужність, розмір виробничих площ і інші кількісні величини. Ці дані використовують для розрахунку виробничої потужності підприємства і галузей, планування виробничої програми, резервів підвищення вироблення на обладнання, складання балансу обладнання. З цією метою ведуться інвентаризація та паспортизація обладнання, облік його вибуття і прибуття.

Грошова, або вартісна, оцінка основних фондів необхідна для планування розширеного відтворення основних фондів, визначення ступеня зносу та розміру амортизаційних відрахувань.

Існує кілька видів оцінок основних фондів, пов'язаних них з тривалою участю їх і поступовим зношуванням в процесі виробництва і зміною за цей період умов відтворення, - за первісною, відновною та залишковою вартістю.

Первісна вартість основних виробничих фондів це сума витрат на виготовлення або придбання фондів, їх доставку та монтаж. Вона застосовується для визначення норми амортизації і розмірів амортизаційних відрахувань, прибутку і рентабельності активів підприємства, показників їх використання.

Науково-технічний прогрес зумовлює зміну умов і факторів виробництва основних фондів, а отже, вимірювання витрат їх виробництва і поточних ринкових цін і тарифів. В даний час першорядний вплив на поточні ціни і тарифи, за якими купуються основні фонди, надає інфляція. [1, c.202,205]

З плином часу на балансі підприємства основні фонди відображаються за змішаною оцінкою, тобто за поточними ринковими цінами їх створення або придбання. Виходить, що оцінка основних фондів за первісною вартістю в сучасних умовах господарювання не відображає дійсної вартості, і тому виникає необхідність переоцінки основних фондів та приведенняня їх до єдиних вартісних вимірювань.

Для цієї мети використовується оцінка основних фондів по відновлювальної вартості.

Відновлювальна вартість - це витрати на відтворення основних фондів в сучасних умовах; як правило, вона встановлюється під час переоцінки фондів.

Фірми, підприємства мають право не частіше одного разу на рік (на початок звітного року) переоцінювати об'єкти основних фондів по відновної вартості шляхом індексації або прямого перерахунку по документально підтвердженим ринковими цінам з віднесенням виникаючих різниць на додатковий капітал фірми, якщо інше не встановлено законодавством Російської Федерації.

В процесі експлуатації основні фонди зношуються і поступово втрачають свою первісну (відновлювальну) вартість. Для оцінки їх реальної вартості необхідно виключити з них вартість зношеної частини фондів. Це і буде залишкова вартість основних фондів, що представляє собою різницю між первісною або відновною вартістю основних фондів і сумою їх зносу.

Ліквідаційна вартість основних фондів це вартість реалізації зношених і знятих з виробництва основних фондів.

Особливістю основних фондів є їх багаторазове використання в процесі виробництва. Але час їх функціонування все ж має певні межі, обумовлені їх зносом.

Розрізняють два види зносу фізичний і моральний.

Під фізичним зносом розуміють поступову втрату основними фондами своєї первісної споживної вартості, що відбувається не тільки в процесі їх функціонування, а й при їх бездіяльності (руйнування від зовнішніх чинників, атмосферного впливу, корозії). Фізичний знос основних фондів залежить від якості основних фондів, їх технічного вдосконалення (конструкції, виду та якості матеріалів, якості побудови будинків та монтажу верстатів), особливостей технологічного процесу (швидкості і сили різання, подачі і т.д.), часу їх дії (числа робочих днів у році, змін на добу, годин роботи в зміну), ступеня захисту основних фондів від зовнішніх умов, якості догляду за основними фондами і їх обслуговування, від кваліфікації робітників і їх відношення до основних фондів.

Фізичний знос відбувається нерівномірно навіть по однаковим елементам основних фондів. Розрізняють повний і частковий знос основних фондів. При повному зносі діючі фонди ліквідуються й заміняються новими (капітальне будівництво або поточна заміна зношених основних фондів). Частковий знос відшкодовується шляхом ремонту.

Моральний знос це зменшення вартості машин та обладнання під впливом скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення (моральний знос першої форми) або зменшення їх вартості в результаті впровадження нових, більш прогресивних і економічно ефективних машин та обладнання (моральний знос другої форми). Під впливом цих форм морального зносу основні фонди стають відсталими за своїми технічними характеристиками і економічної ефективності.

Моральний знос другий форми можна розглядати як частковий і повний знос, а також як його приховану форму.

При частковому моральний знос відбувається часткова втрата споживчої вартості і вартості машини. Поступово збільшувані його розміри на окремих операціях в кінці кінців досягають таких значень, коли доцільним стає використовувати її на інших операціях, в інших умовах виробництва, де вона буде ще досить ефективною.

Повний моральний знос означає повне знецінення машини, коли її подальша експлуатація стає збитковою. Застарілу машину або розбирають на запасні частини, або списують в металобрухт.

Прихована форма морального зносу має на увазі загрозу знецінення машини внаслідок того, що є завдання на розробку нової, більш продуктивної й економічної техніки.

У сучасних умовах все більшого значення набуває облік морального зносу. Поява нових, більш досконалих видів обладнання з підвищеною продуктивністю, кращими умовами обслуговування і експлуатації часто робить економічно доцільним заміну старих основних фондів щодо їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілої техніки призводить до того, що на ній виробляється більш дорога і гіршої якості продукція у порівнянні з виготовленням на більш продуктивних і економічних машинах і обладнанні. А це зовсім не допустимо в умовах ринкової конкуренції. [4, c.139]

1.3 Шляхи підвищення та використання ефективності відтворення основних фондів підприємства

Відтворення та шляхи кращого використання основних фондів підприємства є важливим і актуальним завданням для будь-якого підприємства. Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння.

Під фізичним (матеріальним) спрацьовуванням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості -- економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовуючи різні форми відтворення. Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів.

Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація основних фондів -- це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою її повного відшкодування. Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних фондів. Амортизаційні відрахування обчислюють за певними нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. [6, c.73,77]

Підвищення ефективності використання основних фондів на підприємствах є важливою проблемою в нашій державі в сучасних умовах розвитку економіки. В Україні розвиток ринкових відносин підвищує рівень відповідальності суб'єктів господарювання за результатами своєї діяльності. Тому актуальною проблемою є визначення ефективності використання основних засобів виробництва з урахуванням оцінки їх технічного стану, використання та виявлення резервів їх підвищення, а також виявлення найбільш важливих чинників, які впливають на зміну рівня використання основних фондів суб'єктами господарювання.

Ефективність діяльності будь-якого підприємства залежить від певних чинників. Останніми роками збільшилось значення речових факторів виробництва - основних фондів. Проблемою є їхнє збереження, переоснащення для подальшої роботи на підприємстві. Збільшення обсягу виробництва відбувається завдяки ефективному використанню основних фондів. Отже, проблема ефективності стає на перший план у процесі вивчення і дослідження роботи підприємств. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Будь-який виробничий процес може здійснюватися лише за допомогою певних машин, обладнання, які розташовуються в певних приміщеннях. Матеріальною основою цього процесу виступають, насамперед, засоби праці, які характеризують технічний та економічний рівень розвитку суспільства й виступають необхідним елементом виробництва, обігу та надання послуг. На підприємствах сукупність застосовуваних засобів праці набуває економічної форми основних виробничих засобів. Основні фонди - одна з найважливіших частин і засобів виробництва. Сучасна наука виробила велику кількість підходів до оцінювання ефективності використання основних фондів.

Таким чином, наведені сучасні підходи до оцінювання ефективності використання основних фондів досить різноманітні, але в переважній більшості ґрунтуються на одних оціночних показниках. В сучасних умовах кожне підприємство має розглядати питання стабілізації та виходу на рівень конкурентоздатності на ринку через призму своєї самостійності та незалежності як товаровиробника, з одного боку, і залежності від впливу зовнішнього економічного середовища та макроекономічного впливу держави, з іншого.

Для того, щоб фірма була найприбутковішою, необхідно звернутися до кількісного і якісного вдосконалення основних виробничих фондів. Поряд з цим одним з найважливіших факторів вдосконалення виробництва залишається підвищення ефективності вже існуючих засобів праці. Успішність управління основними засобами підприємства можна розглядати з позиції ефективності їхнього використання в господарському обороті. Через те, що основні фонди експлуатуються тривалий час, вони поступово втрачають свою вартість за рахунок фізичного зносу, а перенесення вартості основних фондів на продукцію, що виготовляється, виконувані роботи, надавані послуги відбувається за рахунок нарахування амортизації. Тут слід звернути увагу на цільове використання амортизаційних потоків, які формуються в результаті виробничої діяльності. [9]

Ефективність основних фондів результат у вигляді отриманого ефекту, що співвідноситься з витраченими ресурсами. Підвищення ефективності полягає в досягненні найбільших результатів при відповідному рівні розвитку продуктивних сил порівняно з витратами праці, використаними на створення суспільного продукту.

Ефективність використання основних фондів відіграє важливе значення для розвитку діяльності підприємства, оскільки збільшується економічний потенціал і виробничі можливості галузі, підвищується технічний рівень виробництва та збільшуються темпи зростання продуктивності праці, поліпшення якості промислової продукції та інших показників.

Для вирішення завдання підвищення використання основних фондів та отримання бажаних результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні шляхи, спрямовані на поліпшення використання основних засобів, практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на підприємствах резерви підвищення їх ефективності, а також визначити основні чинники, що сприятимуть цьому.

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних засобів підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних засобів підприємства можна умовно поділити на дві групи:

1) збільшення екстенсивного завантаження;

2) підвищення інтенсивного навантаження.

Однак треба наголосити на двох важливих обставинах. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, зазвичай, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окуповуються за рахунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економічного ефекту. [7, c.305,306]

Поряд з технічними і організаційними факторами важливу роль в підвищенні ефективності використання основних засобів повинні відігравати фактори матеріального стимулювання працівників підприємств.

Також поліпшити використання основних фондів та виробничих потужностей на підприємствах можна завдяки: підвищенню використання виробничих потужностей і основних фондів у інтенсивності; підвищенню їх навантаження у екстенсивності; дотриманню пропорційності і змінності у роботі основних фондів (обладнання); активно виконаному процесу контролювання.

Ефективність діяльності будь-якого підприємства залежить від певних чинників. Значення речових факторів виробництва основних фондів останніми роками збільшилось. Головними проблемами є їхнє збереження, переоснащення для подальшої роботи на підприємстві. Збільшення обсягу виробництва відбувається завдяки ефективному використанню основних фондів. Таким чином, проблема ефективності стає на перший план у процесі вивчення і дослідження роботи підприємств. Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей - швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно й економічно обгрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства. [8, c.174]

Отже, на сьогоднішній день спостерігається безліч проблем використання основних засобів підприємств. Підвищення ефективності використання основних засобів в даний час має величезне значення. Підприємства, що мають в своєму розпорядженні основні засоби, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, збільшувати час роботи обладнання, поліпшувати склад, структуру і склад основних засобів, але і максимально підвищувати ефективність використання того, що є із застосуванням переважно інтенсивних методів.

Тому, щоб використання основних фондів було справді економічно вигідним та ефективним, необхідно стежити за його технічним станом; залучати фахівців при проведенні складних ремонтів; вивчати ринки виробництва; залучати спеціалістів маркетингового відділу; підвищувати рівень спеціалізації виробництва; усувати простої; модернізувати устаткування; поліпшувати склад, структуру й стан основних фондів підприємства; удосконалювати планування, управління й організацію праці та виробництва; знижувати фондомісткість; підвищувати фондовіддачу та продуктивність праці на підприємстві. [10]

Розділ II. Розрахункова частина

2.1 Оцінка виробничої програми підприємства

Для того, щоб оцінити відповідність виробничої програми до наявних на підприємстві потужностям з виготовлення обумовленого виду продукції, необхідно віднайти останню за показниками роботи підприємства за формулою (1):

(1)

Де N- кількість агрегатів, які беруть участь у виготовленні цільової продукції (дані Додатка А), одиниць;

- паспортна потужність одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції (дані Додатка А), тонн на годину;

- річний фонд робочого часу одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції, годин;

- кількість робочих днів одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції, на тиждень (дані Додатка А), днів;

- тривалість робочої зміни, обумовлена графіком роботи підприємства (дані Додатка А), годин на день;

- кількість робочих змін на добу, встановлена за графіком роботи підприємства (дані Додатка А), штук;

- кількість робочих тижнів на рік ( = 52);

- технологічно неминучі перерви в роботі основного обладнання (дані Додатка А), годин на рік;

- планово-запобіжні ремонти основного обладнання (дані Додатка А), годин на рік.

Найважливішим у процесі планування діяльності підприємств є розроблення виробничої програми, тобто обґрунтування обсягу виготовлення продукції, конкретної номенклатури й асортименту відповідно до потреб ринку.

За результатами дослідження наявних на підприємстві потужностей , тоді як виробнича програма на рік складає 3 000 000 тонн.

Ступінь сформованості виробничої програми слід оцінити за коефіцієнтом використання виробничих потужностей підприємства за формулою (2):

(2)

Багато підприємств з року в рік, практично, повністю використовують свої виробничі потужності з огляду на величину розрахованого коефіцієнта. Але досягнутий високий рівень цього коефіцієнта не завжди свідчить про її повне використання. Це пояснюється тим, що при визначенні виробничої потужності підприємство не завжди орієнтується на потужність провідних підрозділів. В таких випадках виробнича потужність занижується. В зв'язку з тим дати правильну оцінку раціональності використання технологічного устаткування, а також наявним резервам підвищення його завантаження неможливо.

Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання обладнання. Для оцінки ефективності використання виробничого обладнання при виготовленні певного виду продукції необхідно обчислити коефіцієнт екстенсивного використання обладнання, коефіцієнт інтенсивного використання обладнання, інтегральний коефіцієнт та резерв потужності.

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання показує, який час було витрачено для здійснення виробничих процесів в календарному фонді робочого часу визначеної одиниці обладнання за формулою (3).

(3)

де - календарний фонд робочого часу за рік, годин

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання показує, яку кількість продукції було виготовлено за одиницю часу відповідно до технічної (паспортної) продуктивності визначеної одиниці обладнання і визначається за формулою (4):

(4)

- фактична потужність одиниці обладнання, яке бере участь у виготовленні цільової продукції (дані Додатка А), тонн на годину.

Коефіцієнт інтегрального використання обладнання характеризує ступінь завантаження виробничого обладнання за його продуктивністю і часом роботи і визначається за формулою (5):

(5)

Резерв виробничої потужності показує, на скільки можна підвищити ефективність використання виробничого обладнання згідно з умовами його використання за продуктивністю і часом. Він визначається за формулою (6):

(6)

Висновок: Отримані показники свідчать про те. що придбаний верстат використовується далеко не на повну потужність (а тільки на 59%), що може пояснюватися або бережливим ставленням до тільки-но придбаного верстата, або обмеженістю виробничої програми через насиченість ринку виготовлюваною продукцією. Однак, якщо з'явиться потреба в більш повному завантаженні існуючих на підприємстві потужностей, це можна буде зробити або за рахунок організації графіку роботи в трьохзмінному режимі, або в підвищенні продуктивності верстата до рівня його паспортних технічних характеристик, або за умов оптимапьного поєднання вказаних способів інтенсифікації роботи обладнання.

2.2 Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства

Ступінь забезпеченості персоналом підприємства оцінюється шляхом розрахунку чисельності персоналу, для чого попередньо складають баланс робочого часу одного облікового працівника, виходячи з графіку його роботи, тобто розраховують ефективний фонд роботи одного облікового працівника за формулою (7):

(7)

де Д_к - календарний період, днів (365 або 366 залежно від року);

Д_с - кількість часу, який припадає на святкові дні (-);

Д_в - кількість часу, який припадає на вихідні дні (91 день);

Д_відп - тривалість відпустки працівника (24 календарних дня);

Д_ХВ - відсутність працівника через хворобу (не більше 4 днів);

Д_ДО - виконання державних обов'язків (1 день);

Д_ЦП - цілодобові простої (1 день);

Д_УВ - період учбової відпустки (1 день).

Т_ЗМ - тривалість зміни, годин.

За результатами обчислення ефективного річного фонду роботи облікового працівника складено баланс робочого часу у вигляді таблиці (табл.1).

Таблиця 1 Баланс робочого часу

Показник	днів	годин
1. Календарний фонд	365	2920
- вихідні дні	91	728
- святкові дні	-	-
2. Номінальний фонд робочого часу	274	2192
Планові невиходи по причинам:
- основні відпустки	24	192
- хвороби	4	32
- виконання державних обов'язків	1	8
- цілодобові простої	1	8
- учбова відпустка	1	8
Разом невиходів	31	248
3. Ефективний фонд робочого часу	243	1944
Тривалість зміни		8

На підставі даних балансу робочого часу визначено коефіцієнт облікового складу, тобто переходу від явочної чисельності до облікової. Він передбачає необхідний резерв на підміну робітників під час їх відсутності на робочому місці з поважних причин.

де Т_НОМ - номінальний фонд робочого часу, годин;

ефективний фонд робочого часу.

На апаратурних і агрегатних роботах чисельність основних робітників визначається за нормами обслуговування (у хімічній, нафтопереробній, металургійній промисловості та ін.) (дані Додатка В):

де N - кількість одиниць устаткування, що підлягають обслуговуванню,

n_зм - кількість робочих змін на добу;

Н_о - норма обслуговування, тобто кількість одиниць устаткування, яке має обслуговуватися одним робітником або бригадою робітників.

Річний фонд заробітної плати за категоріями виробничого персоналу визначається за формулою (10):

(10)

де - годинна тарифна ставка за виконувану роботу (дані Додатка Б), грн/годину;

- річний ефективний фонд роботи працівника (табл. 2), годин;

- відсоток премії, встановлений за якісне виконання плану до тарифного заробітку працівника (дані Додатка Б),частка одиниці;

Ч - облікова чисельність групи виробничого персоналу.



Показники чисельності та оплати праці занесено до таблиці 2.

Таблиця 2 - Склад, чисельність та фонд заробітної плати виробничого персоналу підприємства

Групи виробничого персоналу	Облікова чисель-ність, осіб	Тарифна ставка за розрядом виконуваних працівником робіт, грн. / годину	Ефективний фонд робочого часу, годин	Тарифний заробіток, грн.	Преміальний відсоток до тарифного заробітку, %	Розмір премії, грн.	Річний фонд заробітної плати, грн.
1. Кваліфіковані робітники з інструментом (основні робітники )	288	11,6	1944		10
2. Робітники з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (допоміжні робітники)	101	8,1	1944		10
3. Найпростіші професії	14	7,9	1944		10
Разом робітників:	403	27,6	5832	8 299 908		829 990,8	9 146 792,16

Чисельність керівників, фахівців і технічних службовців розраховується відповідно до отриманої чисельності основних робітників (дані Додатка В).

Заробітна плата керівників, фахівців і технічних службовців розраховано за формулою (11):

де О - місячний оклад керівника, професіонала та фахівця (дані Додатка В), грн. на місяць;

- кількість відпрацьованих за рік місяців; =12 місяців;

_П - відсоток премії до посадового окладу за належне виконання своїх службових обов'язків (дані Додатка В), частка одиниці.

грн

1 759 560 грн

грн

Результати розрахунків зведено до табл. 3.

Таблиця 3 - Розрахунок річного фонду заробітної плати керівників, фахівців і технічних службовців

Посада	Кількість осіб	Місячний оклад, грн	Тарифний фонд заробітної плати, грн	Преміальний відсоток до окладу, %	Сума премії, грн	Річний фонд заробітної плати, грн
1.Керівники	23	5850	1614600	10	161460	1776060
2. Фахівці	43	3100	1599600	10	159960	1759560
3. Технічні службовці	37	2250	999000	10	99900	1098900
Всього керів-ників, фахівців і технічних службовців	103	11200	4213200		421320	4634520

Фонд оплати праці персоналу на підприємстві складається з фонду заробітної плати робітників (), керівників, фахівців і технічних службовців () і розраховується за формулою (12):

Після розрахунку фонду оплати праці підприємства визначено середню заробітну плату за місяць за формулою (13):

Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства також включає оцінку ступеня витратності виробництва за показником собівартості виготовленої продукції. Розрахунки виробничої собівартості обсягу товарної продукції та одиниці продукції здійснюються сумуванням всіх витрат, які виникають в ході її виготовлення і заносяться до табл. 4 .

Таблиця 4 Калькуляція собівартості продукції Найменування продукції А Обсяг виробництва за рік 3 000 000 тонн

Калькуляційна одиниця - 1 тонна

№ п/п	Найменування статей затрат	Од. вим.	Ціна за одиницю ресурсів, грн	Витрати
				На одиницю продукції	На річний випуск
				В натур.Виражен-ні	Сума, грн	В натур.Виражен-ні (тис.)	Сума, грн
1	Сировина та матеріали	тонн	1200	0,934	1120,8	2802000	3600000000
2	Допоміжні матеріали	тонн	1100	0,244	268,4	732000	3300000000
3	Напівфабрикати	тонн	900	0,18	162	540000	2700000000
	Разом (статті 1ч3)				1551,2		9600000000
4	Електроенергія	кВт• год	0,9	72	64,8	216000000	2700000
5	Паливо	тонн	8,2	0,9	7,38	2700000	24600000
6	Вода	тис. м3	0,72	24	17,28	72000000	2160000
7	Пара	Гкал	64,6	0,4	25,84	1200000	193800000
	Разом (статті 4ч7)				115,3		223260000
	Всього прямих матеріальних витрат				1666,5		4999500000,00
8	Заробітна плата основних виробничих робітників (прямі витрати на оплату праці)				2,38		7 143 966,72
9	Інші прямі витрати, в тому числі:				1,40		4316044,39
9.1	Відрахування від заробітної плати основних виробничих робітників				0,86		2700419,42
9.2	Амортизація активної частини основних засобів				0,54		1615624,97
10	Загальновиробничі витрати, в тому числі:				366,32		1098974516,58
10.1	Витрати на підготовку та освоєння виробництва				89,15		267450000,00
10.2	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання				0,04		115600,00
10.3	Витрати на управління виробництвом				1,88		5651848,56
10.4	Витрати на обслуговування виробничого процесу				0,25		757068,02
10.5	Інші загальновиробничі витрати				275,00		825000000,00
	Виробнича собівартість				2036,6		6109934527,69
11	Адміністративні витрати				2,38		7143966,72
12	Витрати на збут				4,76		14287933,44
13	Інші операційні витрати				3,57		10715950,08
	Повна собівартість				2047,3		6142082377,93

Розрахунки до таблиці 4:

статті 1ч7: для того щоб знайти загальні витрати на основну сировину та матеріали, напівфабрикати, паливо та енергію в собівартості продукції - виробничі запаси (С_СМ), необхідно скористатися формулою (14):

де - норми витрат виробничих запасів на виробництво продукції, в натуральних одиницях (тонна);

- ціна одиниці сировини чи матеріалів, грн./т;

- обсяг виготовленої продукції в натуральних одиницях (тоннах), тобто виробнича програма підприємства.

витрати на одиницю продукцію * ціну за одиницю ресурсів, грн.

Аналогічно розраховано статті 27.

Статті 8 «Заробітна плата основних виробничих робітників (прямі витрати на оплату праці)» - 7 143 966,72 грн.

Стаття 9 «Інші прямі витрати»:

9.1 Для розрахунку статті «Відрахування від заробітної плати основних виробничих робітників» обчислено єдиний соціальний внесок (37,8% від нарахованої суми зарплати):

9.2 «Амортизація активної частини основних засобів» за нормами від середньорічної вартості виробничого обладнання (Ф_СРі), транспортних засобів та інструменту (згідно з Податковим Кодексом України: група 4 (машини та обладнання), група 5 (транспортні засоби), група 6 (інструмент, інвентар)) які обчислюються за формулою (15):

де - норма амортизаційних відрахувань відповідної і-ої групи основних виробничих фондів підприємства, визначеного прямолінійним методом амортизації (дані Додатка Г).

Норма амортизаційних відрахувань визначається прямолінійним методом за формулою (16):



де - термін корисного використання (експлуатації) об'єкта основних фондів (дані Додатка Г), років.

Відповідно Ф_СР - середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства розраховується за формулою (17) (дані Додатка Г):

(17)

де - вартість основних виробничих фондів підприємства на початок року по групах (дані Додатка Г), грн;

- вартість введених у виробництво протягом року основних виробничих фондів по групах (дані Додатка Г), грн;

- вартість вилучених з виробництва протягом року основних виробничих фондів по групах (дані Додатка Г), грн;

Т₁ - термін залучення основних виробничих фондів по групах у виробництво (дані Додатка Г), місяців;

Т₂ - термін вилучення основних виробничих фондів по групах з виробництва (дані Додатка Г), місяців.

До складу статті 10 «Загальновиробничі витрати» (згідно з Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати») відносять:

10.1 Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо (їх сума наведена в Додатку Д).

10.2 «Витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення»:

а) амортизація основних засобів загальновиробничого призначення (А_і) - амортизаційні відрахування від вартості будівель та споруд (згідно з Податковим Кодексом України відповідно група 3 - будівлі, споруди, передавальні пристрої), обчислені за формулою:

б) витрати на ремонт будівель та споруд, які в цій роботі приймаються в сумі 2% від їх середньорічної вартості (дані Додатка Г):

10.3 «Витрати на управління виробництвом»:

а) витрати на заробітну плату керівників, фахівців і технічних службовців (табл. 3) з відрахуваннями у відповідні фонди за ставкою 37,8% від суми нарахованої заробітної плати по даним групам персоналу:

б) витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища - 3 900 000 грн

10.4 «Витрати на обслуговування виробничого процесу»:

а) заробітна плата допоміжного персоналу та персоналу найпростіших професій підприємства (табл. 2) з відрахуваннями (37,8% від суми їх зарплати):

10.5 «Інші загальновиробничі витрати» (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо) (дані Додатка Д) - 825 000 000 грн.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Крім вищезазначених визначено такі витрати:

- адміністративні витрати як 100% від фонду заробітної плати основних виробничих робітників:

- витрати на збут як 200% від фонду заробітної плати основних виробничих робітників:

- інші операційні витрати як 150% від фонду заробітної плати основних виробничих робітників:

Сума виробничої собівартості, адміністративних витрат, витрат на збут і інших операційних витрат складають умовно повну собівартість продукції.

В системі управління витратами важлива роль відводиться калькуляції собівартості продукції. Калькуляція собівартості продукції є процесом визначення обсягу і структури питомих операційних витрат на виробництво і реалізацію окремих її видів.

Основна мета упровадження цієї системи калькуляції - забезпечити контроль за формуванням маржинального прибутку підприємства в розрізі конкретних видів продукції.

На підставі внесеної до табл. 4 інформації здійснено аналітичні розрахунки головних витратних показників роботи підприємства:

а) надано перелік та обчислено суму змінних витрат (С_ЗМ) у собівартості продукції за формулою (18):

де В_Зi - змінні витрати на виробництво продукції, які залежать від обсягів змін виробництва продукції. До них відносять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі витрати - статті 1/7, 8, 9, 10.1, 10.2, 10.4.

б) надано перелік та обчислено суму умовно-постійних витрат (С_УП) у собівартості за формулою (19):



де В_Пj - умовно-постійні витрати у собівартості продукції, які не залежать від змін обсягів виробництва продукції. До них відносять постійні загальновиробничі витрати - статті 10.3, 10.5; адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Перед тим, як зробити висновок щодо ефективності виробничої програми підприємства, слід обчислено ціну виготовленої підприємством продукції ():

де - повна собівартість одиниці виготовленої продукції ;

- запланований рівень рентабельності продукції (дані Додатка Д).

На основі обчислених показників зроблено висновок щодо матеріалоємності (М_Є), енергоємності (Е_Є), зарплатоємності (ЗП_Є) досліджуваного виробництва за формулами (21-23):

Зарплатоємність виробництва показник, який характеризує суму витрат на оплату праці промислово-виробничого персоналу підприємства в обсязі всієї виготовленої підприємством продукції

На підставі одержаної калькуляції розраховано беззбитковий обсяг виробництва (Q_Б) для умов поточного економічного стану підприємства за формулою (24):



де - сума умовно-постійних витрат на виробництво річного обсягу продукції, грн;

- сума змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, грн / тонну.

За підсумками розрахунків виконано рис. 1 з дотриманням відповідного масштабу.

Операційна діяльність щодо виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт вважається врівноваженою, коли чистий доход від продажу цієї продукції (робіт, послуг), тобто виручка, дорівнює сукупним витратам. Цей обсяг продукції ще називають точкою беззбитковості, оскільки на графіку в точці, що відповідає його величині, перетинаються функції витрат і чистої виручки (доходу). Зазначений обсяг виробництва точка беззбитковості - розмежовує сфери збиткового і прибуткового виробництва, як це показано на рис. 1.

Виробництво продукції є беззбитковим, оскільки < .

2.3 Моніторинг діяльності підприємства. Аналіз виробництва в системі «витрати - обсяги виробництва - прибуток» на підприємстві

Для того щоб зробити остаточні висновки щодо ефективності господарювання підприємства, треба розраховано наступні показники:

а) обсяг виготовленої продукції в натуральному відтворенні (виробнича програма підприємства) (дані Додатка А):

б) обсяг товарної продукції підприємства ТП, яка розраховується як добуток ціни одиниці виготовленої продукції () на її обсяг в натуральному відтворенні :

(25)

в) фондовіддача (), яка розраховується шляхом ділення обсягів товарної продукції (ТП) на середньорічну вартість основних виробничих фондів підприємства всіх груп () та обчислюється за формулою (26):

Фондовіддача виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів.

г) фондоємність (), яка розраховується як показник, зворотний показнику фондовіддачі і обчислюється за формулою (27)



Фондоємність продукції як економічна категорія значною мірою визначає рівень ефективності виробництва, оскільки зниження фондоємності продукції призводить до зниження витрат виробництва за рахунок зменшення частки амортизаційних відрахувань. Таким чином, підприємство зацікавлене у зменшенні фондоємності продукції, а відповідно підвищенні ефективності виробництва.

д) собівартість обсягу виготовленої продукції (табл. 4):

е) собівартість одиниці виготовленої продукції (табл. 4):

є) витрати на 1 грн товарної продукції () розраховуються шляхом ділення собівартості товарної продукції (С_ЗАГ) на її обсяг (ТП) за формулою (28):

ж) продуктивність праці виробничих працівників () та продуктивність праці всього виробничо-промислового персоналу (), які розраховуються шляхом ділення виготовленої товарної продукції (ТП) на кількість виробничих працівників () чи штат виробничо-промислового персоналу () за формулами (29-30):



(29)

(30)

Продуктивність праці характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.

з) фондоозброєність праці f_П - співвідношення активної частки середньорічної вартості основних виробничих фондів Ф_СР і чисельності виробничо-промислового персоналу підприємства (ч_ВПП) за формулою (31):

(31)

Фондоозброєність вказує на вартість основних засобів, що припадає на одну особу промислово-виробничого персоналу на підприємстві.

і) фактичний прибуток від господарської діяльності підприємства (П_Ф), який розраховується як різниця між обсягом товарної продукції (ТП) та її собівартістю (С_ЗАГ), тобто за формулою (32), і потім порівнюється із запланованим прибутком (П_ПЛ):

(32)



к) фактична рентабельність виготовленої продукції (R_Ф), яка розраховується шляхом ділення фактично отриманого прибутку (П_Ф) на сукупні витрати на її виробництво (С_ЗАГ):

(32)

Показник рентабельності виробництва має особливо важливе значення в сучасних, ринкових умовах, коли керівництву підприємства потрібно постійно приймати ряд неординарних рішень для забезпечення прибутковості, а, отже, фінансової стійкості підприємства.

Рентабельність підприємства за даними розрахунками склала 23%. Це значить, що досліджуване підприємство відноситься до великої промислової (або хімічної, видобувальної і т.п.) галузі. Так як в таких галузях фактори які впливають на рентабельність мають великі показники, в основному вони пов'язані з технологією і організацією виробництва, ефективністю використання виробничих ресурсів і собівартістю продукції.

Для того, щоб отримати максимальний прибуток, підприємство повинно контролювати формування собівартості виробів та послуг, що реалізуються. Контроль здійснюється на всіх етапах, але особливо - на стадії витрат матеріальних ресурсів. Його мета - не допустити небажаних відхилень від встановлених норм і стандартів. До узальнюючих показників ефективності використання материалів відносяться: матеріаломісткість продукції, материаловіддача, питома вага матеріальних витрат в собіватості продукції, коефіціент використання матеріалів та показник прибутку на гривню витрат. Одним з елементів процесу управління оборотними засобами підприємства є нормування. Не заповнення нормативу призводить до перебоїв у виробництві та реалізації продукції. Понаднормові запаси товарно-матеріальних цінностей витягають з обороту грошові засоби та свідчать про недоліки в матеріально-технічному забезпеченні, неритмічності процесів виробництва та реалізації продукції та послуг.

Необхідною умовою удосконалення управління є докорінна реконструкція його технічної та інформаційної бази на базі автоматизованої системи обліку. Однією з важливіших задач є подальший розвиток та удосконалення інформаційних систем підприємств з використанням сучасних методів управління та технічних засобів.

2.4 Визначення резервів для поліпшення ефективності господарського діяльності підприємства

На підприємстві відбулись такі зміни щодо його удосконалення чинного економічного стану. При цьому ціна одиниці продукції не змінилася .

Зростання виробничої програми - збільшилось на 5%:

Напрямок змін щодо удосконалення чинного економічного стану підприємства:

1. Зменшення норм витрат на:

Сировину 3%

Напівфабрикати 1%

Електроенергія 4%

2. Зміни цін:

Зростання на сировину 6%

Зменшення на напівфабрикати 9%

Зростання на електроенергію 28%