Східний регіон як господарський комплекс з територіальною структурою суспільного виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Східний економічний район як ланка територіальної організації господарства України

1.1 Місце району в економіці України

1.2 Населення, трудові ресурси і проблеми їх ефективного використання

2. Особливості формування і функціонування територіально-виробничого комплексу східного економічного району

2.1 Територіально-галузева структура народногосподарського комплексу Східного економічного району

2.2 Агропромисловий комплекс Східного економічного району

2.3 Науково-технічний потенціал та зовнішньоекономічна діяльність регіону

3. Основні проблеми та перспективи розвитку Східного економічного району

3.1 Основні проблеми вдосконалення територіально-галузевої структури регіону

3.2 Основні пріоритетні напрямки розвитку господарства в регіоні

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Тема даної курсової роботи є дуже актуальною в наш час, так як Східний економічний район займає одне з провідних місць в соціально-економічному розвитку країни, район межує з найбільш промислово розвиненими в Україні Донбасом і Промисловим Придніпров'ям, тому тут досить високий рівень економічного розвитку що дає змову для подальшого удосконалення промисловості та виробництва. Також наявність досить потужного природно-ресурсного і виробничого потенціалів, розвинутого промислового і агропромислового комплексів, потужного науково-технічного потенціалу дає підстави для здійснення більш глибшого аналізу і дослідження господарства краю, також актуальність обґрунтованого розв'язання проблеми районування зростає насамперед у зв'язку з необхідністю звільнитися від нашарування старих ланок територіального управління, підвищити його ефективність.

Слід зважати на те, що адміністративно-територіальний устрій та економічне районування України вже давно не переглядувались і в ряді випадків створюють певні труднощі для територіального прогнозування і дійового управління на регіональному рівні.

Об'єктом дослідження курсової роботи є Східний регіон як господарський комплекс з територіальною структурою суспільного виробництва, здатний раціонально поєднувати економічний і соціальний розвиток, поліпшувати їх взаємодію в єдиному народногосподарському комплексі країни, здійснювати дальші прогресивні кроки в розміщенні продуктивних сил з врахуванням територіальних особливостей в економічних, соціальних і природних умовах.

Предметом дослідження курсової роботи є виявлення закономірностей та визначення принципів і факторів територіальної організації виробництва, сучасного і перспективного розміщення продуктивних сил Східного економічного регіону.

Метою даної курсової роботи є глибоке вивчення і аналіз народногосподарського комплексу, виявлення проблем та можливих шляхів їх вирішення, а також перспективи розвитку Східного економічного району.

Завданням курсової роботи є дослідження Східного економічного району, як ланки територіальної організації господарства України, визначення особливостей формування і функціонування територіально-виробничого комплексу і виявлення основних проблем та перспектив розвитку району. економічний східний галузевий

Для дослідження цього питання використані методи аналізу, спостереження, порівняння, які дають можливість спостерігати тенденції розвитку промисловості протягом останніх років, а також літературний і статистичний методи, що дозволяють наочно продемонструвати ці тенденції на основі достовірних фактів і цифр.

В якості основних джерел взяті підручники та посібники з регіональної економіки, а також картографічні видання та статистичні дані з мережі Інтернет. Різноманітність джерел дало можливість як ознайомитися із загальними відомостями по темі, так і детально розглянути тему, проаналізувати її, простежити розвиток господарства та отримати відповідні висновки.

Структура курсової роботи: робота складається з титульної сторінки, вступу, плану, основної частини, висновку, списку використаної літератури, додатків.

У першому розділі Східний економічний район розглядається як ланка територіальної організації господарства України, аналізується його місце і роль в економіці країни, природо-ресурсний, трудовий і виробничі потенціали. Дослідженням цього питання займалися такі українські вчені як Заставний Ф.Д., Шищенко Н.Г., Масляк П.О., Манів В.І.

У другому розділі розглядаються особливості формування і функціонування територіально-виробничого комплексу Східного економічного району, територіально-галузеву структуру його національної економіки, особлива увага приділяється агропромисловому комплексу та науково-технічному потенціалу, аналізується зовнішньоекономічна діяльність району. Значний науковий внесок в дослідження цього питання належить таким українським вченим як Ковалевський В.В., Качан М.О., Ковтонюк М.О., Манів В.І.

У третьому розділі розглядаються основні проблеми та шляхи їх подолання, а також найближчі перспективи розвитку господарства східного економічного району. Дослідженням цих проблем займалися такі українські вчені як Ковалевський В.В.,Михайлюк О.Л., Манів В.І., Семенов В.Ф., Дахно І.І.

1. Східний економічний район як ланка територіальної організації господарства України

1.1 Місце району в економіці України

Східний економічний район, або так зване Лівобережне Придніпров'я, розташований на лівому березі річки Дніпро, у північно-східній частині України. Він дещо витягнутий у широтному напрямі і включає три області: Харківську, Полтавську, Сумську. За площею в 83,9 тис.км 2 (13,9% від загальної площі країни) і населенням 6,3 млн. (станом на 01.01.2013) (14,2% загальнодержавної його чисельності) Лівобережне Придніпров'я дещо поступається іншим економічним районам України (див. додаток А).

Східний економічний район характеризується сприятливим економіко-географічним положенням. Район межує з найбільш промислове розвиненими в Україні Донбасом і промисловим Придніпров'ям, а на південному заході й заході - з Центральним і Поліським економічними районами. На сході межує з Курською і Бєлгородською областями Російської Федерації, з якою склалися давні і дуже інтенсивні виробничі зв'язки, які сприяли його економічному розвитку. На заході, район прилягає до річки Дніпро, маючи вихід до Чорного моря через основну водну магістраль країни. Територію району перетинають важливі транспортні магістралі. Вони з'єднують його з іншими регіонами України, з Росією і багатьма країнами СНД. Важливим районотворчим фактором є дуже розвинена транспортна мережа з магістралями загальнодержавного і міжнародного значення - залізницями, автошляхами, трубопроводами, авіалініями. Розташування більшої частини району в одній природній лісостеповій зоні, спільність транспортно-географічного положення, історичних особливостей розвитку визначають його природно-господарську цілісність [5, с. 229].

В економічному районі вдало поєднуються рівнинна поверхня, сприятливий кліматичний режим, родючі ґрунти й значні запаси корисних копалин.

Район розташований у межах Дніпровсько-Донецької западини, яка в рельєфі виражена Придніпровською низовиною і Полтавською рівниною. З північного сходу на територію району заходять західні відроги Середньоруської височини, пов`язаної з південно-західним схилом Воронезького кристалічного масиву, який в антропогені мав тенденцію до підняття. Докембрійський кристалічний фундамент залягає на глибині від 400 м (північ Сумської області) до 17000 м (Харківська область).

У районі сприятливі кліматичні умови, які дають змогу вирощувати на чорноземних ґрунтах високі врожаї зерна, кукурудзи, цукрових буряків, соняшнику. Кліматичні умови характеризуються зростанням континентальності та зменшенням кількості атмосферних опадів з північного заходу на південний схід. Більшість опадів випадає в теплий період року. Для району характерні суховії, ерозійні процеси, значне промерзання ґрунту, подекуди заболочені території. Це, безумовно, позначається на територіальній організації господарства [2, с.197].

Природно-геграфічні умови в загальному сприятливі для розвитку продуктивних сил. Достатньо висока густота населення, розгалуженні транспортні зв'язки сприяють розвитку промисловості, а насамперед, машинобудування.

Через Східний економічний регіон проходять важливі транспортні магістралі: міжнародний транспортний коридор Європа - Азія (через Сумську обл.), траса міжнародного значення Москва - Сімферополь (через Харківську обл.). У регіоні склався індустріально-аграрний господарський комплекс. Важливе місце у структурі економіки займають харчова і легка промисловість, а також аграрно-промисловий комплекс, який розвивається на базі багатогалузевого сільського господарства [4, с. 120].

У регіоні на 01.01.2013 проживало 6,3 млн. чол. Густота населення становила 70 чол\км 2. Найбільша густота населення в Харківській обл. - 94 чол\на км 2., що пояснюється концентрацією виробництв і наявністю великої кількості міських поселень. У регіоні налічується 46 міст, 104 селищ міського типу, 1081 сільська рада. Найбільші міста Східного регіону -Харків - місто мільйонер, Суми, Полтава, Кременчук. Особливо вирізняється Харківська міська агломерація з ядром у Харкові, навколо якого зосереджено багато міст і селищ міського типу [24].

Місто Харків - найбільший багатогалузевий центр регіону, навколо нього сформувався великий промисловий вузол, куди входять міста Дергачі, Буда, Мерефа, Люботин, Пісочин, Чугуїв. У цьому вузлі зосереджено 2/3 міського населення Харківської обл. і виробляється 4/5 промислової продукції області.

У Полтавській області найбільш багатогалузевим є Полтава, Кременчук. Тут сконцентровано 2/5 промислових підприємств і випускається 2/3 товарної продукції промисловості області.

У Сумській обл. навколо обласного центру Суми сформувався Сумський промисловий вузол, в якому виробляється продукція машинобудівної та хімічної промисловості. Важливе значення в розвитку господарства області відіграє Шостко-Глухівський промисловий вузол, у виробництві якого також переважає продукція хімічного і машинобудівного комплексу [7, с. 358].

У нафтовидубній галузі вирізняється Полтавська обл., на її частку припадає до 20% запасу нафти України. На території району є Кременчуцький нафтопереробний завод - один з найбільших в Україні, який і зараз виробляє значну кількість нафтопродуктів. Значні балансові запаси нафти є в Сумській обл. (близько 15% запасів України) [19]. Зручне економіко-географічне положення Східного економічного регіону щодо джерел сировини і палива, транспортних зв'язків створюють високі потенційні можливості для комплексного розвитку його господарства [7, с. 363].

Найбільш розвинутими галузями промисловості Північно-Східного району є машинобудування і металообробка. Район виробляє близько 20% продукції машинобудування України. Друге і третє місце відповідно займають легка і харчова галузі, далі йдуть хімія, нафтохімія, промисловість будівельних матеріалів. Машинобудування спеціалізується на виробництві устаткування для енергетики, вугільної та залізорудної промисловості, чорної металургії, транспортних засобів, сільськогосподарських машин, приладів тощо. Найбільша територіальна зосередженість промисловості характерна для Харківської області, обсяг продукції якої в розрахунку на одного жителя значно вищий, ніж у середньому по Україні.

Для областей району характерний високий рівень розвитку сільського господарства (обсяг продукції в розрахунку на одного жителя, наприклад Полтавської області, майже на 50% більший, ніж у середньому по країні). Урожайні чорноземні ґрунти і сприятливі кліматичні умови дають можливість вирощувати товарне зерно, зокрема пшеницю, кукурудзу, а також цукрові буряки, соняшник, розвивати овочівництво і садівництво, м'ясо-молочне і м'ясо-сальне тваринництво.

Отже, даний регіон характеризується досить високою щільність населення та багатим природно - ресурсним потенціалом.

Природно - ресурсний і виробничий потенціал

Східний економічний район має сприятливі агрокліматичні умови, запаси цінних корисних копалин. Але природно-ресурсний потенціал не визначає господарський комплекс району; його частка в загальноукраїнському потенціалі становить лише 10,5%, тобто менше, ніж частка території.

Природні ресурси представлені, насамперед, корисними копалинами, особливо паливними. В межах району проходить Дніпровсько-Донецька тектонічна западина з покладами нафти й газу. Тут розташована одна з найбагатших на нафту і газ областей України - Полтавська. Найбільші нафтові родовища цього регіону це Глинсько-Розбишівське, Більське, Зачепилівське, Качанівське та Рибальське. За браком нафти ці родовища дещо пом'якшують сировинну проблему України. На базі наявних родовищ створено паливно-енергетичний комплекс і здійснюється забезпечення сировиною ряду галузей органічної хімії. Перспективними за промисловими запасами нафти й газу є південний борт Донецько-Дніпровської западини загальною площею 22 тис.км 2, де їх загальні запаси становлять 219 млн. т. У межиріччі Хоролу й Сули міститься так званий "ударнометеоритний кратер", в надрах якого виявлено поклади нафти й газу біля 6 млрд. т. нафтового еквіваленту [4, с.72]. Нафта відзначається високою якістю, легка, тобто з невеликим вмістом сірки. Проте є і сірчиста та високосірчиста нафта - біля 25% запасів району. Загальні запаси нафти у 2011 році в Харківській області склали 15,1% від всього в Україні, в Сумській - 15,7%, в Полтавській - 20,8% [19]. Також у регіоні видобувається 83% природного газу всієї України. Практично всі розвідані запаси і прогнози на майбутні відкриття пов'язані з відкладами палеозою. Найбільші запаси природного газу на 2011 рік були в Полтавській області і становили 20,8% від всіх запасів України, а газового конденсату 32,7%.

Сьогодні, досить помітною є тенденція до збільшення обсягів видобутку корисних копалин. Для прикладу, згідно з даними Головного управління статистики України в добувній промисловості Полтавської області індекс продукції, порівняно з січнем 2012 року, становив 100,5%, у тому числі у добуванні паливно-енергетичних корисних копалин - 97,7%, добуванні корисних копалин, крім паливно-енергетичних - 104,2%. За січень 2011року в Полтавській області було видобуто 651,6 млн.т. природного газу, 48,6 тис.т газового конденсату та 28,2 тис.т сирої нафти [19].

Інша група корисних копалин представлена залізними рудами. Значні поклади високоякісних залізних руд (4,5 млрд. т), а це 10,5% всіх запасів України зосереджені в Кременчуцькому залізорудному басейні Полтавської області. Він тягнеться в меридіальному напрямку вузькою смугою 0,5 - 3,5 км завширшки. На основі цього родовища працює Полтавський збагачувальний комбінат.

У районі відкрито родовища фосфоритів у Харківській і Сумській областях. До перспективних належать родовища Синичино-Яремівське та Малокомишуватське Харківської та Стецьківське Сумської областей.

Є поклади кам'яної солі (Сумська область), каолінів, кварцових і скляних пісків, гіпсу, крейди, вапняків та інших мінеральних будівельних матеріалів [5, с. 52 ].

Що стосується земельних ресурсів, то сільськогосподарські угіддя займають близько 15,1% від сільськогосподарських угідь України. У регіоні переважають чорноземи, цінні і родючі ґрунти. На півночі виділяються мало- і середньогумосні чорноземи, які менш родючі, а також підзолисті і болотні ґрунти. Високоврожайні чорноземні ґрунти, сприятливі кліматичні умови дають змогу регіону зайняти в Україні важливе місце у виробництві продуктів сільського господарства. Розореність ґрунтів становить 80.4% від загальної площі сільгоспугідь. Розвиток сільського господарства базується на раціональному використанні великих площ ріллі та природних кормових угідь.

Слід зазначити, що район має досить великі запаси водних ресурсів і характеризується значним поверхневим стоком і розгалуженою гідрографічною мережею. Тут протікає понад 380 річок, довжиною більше 10 км. Понад 75% річного об'єму річкового стоку припадає на річку Дніпро. До його басейну, і в меншій мірі до басейну Сіверського Дінця, належать усі річки району. У ньому багато водоймищ: більше 4 тис. ставків, понад 80 водосховищ і озер.

Серед великих річок найбільше народногосподарське значення мають Дніпро з Кременчуцьким водосховищем (2252 км 2), Дніпродзержинське (567 км 2) і Червоноармійське водосховища. Багатий район і на джерела мінеральних вод, найвідоміші з яких заходяться у Полтавській (Миргородське, Гоголівське) і Харківській (Березівське) обл.

Водні ресурси забезпечують господарську діяльність Полтавської і Сумської областей, у Харківській запаси води недостатні [7].

Лісові ресурси тут невеликі і зосереджені, в основному, у Сумській області. Представлені вони, загалом, дубом і сосною. Тут розвинена лісоексплуатація. На решті території під лісом знаходиться до 8% території. Ліси тут мають природозахисне, рекреаційне значення. Вони представлені, в основному, лісозахисними смугами, рівчаково-балковими насадженнями. Природна степова рослинність не збереглася. Вона зустрічається, головним чином, у заказниках та на інших природоохоронних територіях.

Отже, природно - виробничий потенціал даного регіону характеризується достатньою кількість природніх запасів що дає змогу розвивати виробничий потенціал даного краю.

1.2 Населення, трудові ресурси і проблеми їх ефективного використання

Загальна чисельність населення Східного економічного району становить 6,3 млн (станом на 01.01.2013) (14,1% загальнодержавної його чисельності). Середня густота його нижча від середньої по Україні і становить 70 осіб/км 2 (середній показник по Україні - 76 осіб/км 2). Найгустіше заселена Харківська область (94 осіб/км 2); Сумська і Полтавська - майже однаково (відповідно 49 і 52 осіб/км 2) [24] (див. додаток Б).

Національний склад населення неоднорідний у зв'язку з прикордонним положенням. В усіх трьох областях району переважають українці (79,1%). Росіян у регіоні, особливо у містах, майже 18,4%. Значна кількість їх також у північно-східній і східній частинах району. Проживають також євреї, білоруси, поляки та представники інших національностей.

У містах Східного економічного району зосереджено 65,9% населення, що на 2% менше, ніж по Україні в цілому. Найбільш урбанізована Харківська область - 78,9%. Тут склалася одна з найбільших міських агломерацій України - Харківська з містами Чугуїв, Мерефа, Південне, Дергачі, Люботин та ін. Найменша частка міського населення в Полтавській області - 58,8%. Всього в районі 47 міст, 101 містечко і 1230 сіл [18, с. 223].

Занепокоєння викликає демографічна ситуація Східного економічного району. В цілому тут. як і в кожній області, коефіцієнт природного приросту від'ємний (у Полтавській мінус 8,0 %, у Сумській - мінус 8,9%, Харківській - мінус 5,5 %). Особливо загрозливе становище в сільських поселеннях району. Від'ємний природний приріст у селах Полтавської (12,7 %), Сумської (14,9 %), Харківської (8,6 %) областей. Це є результатом високої смертності і низької народжуваності. Найнижчий рівень народжуваності по району у Сумській області (9,1 %), у Полтавській і Харківській областях він однаковий (9,8%).[19] У районі продовжує зростати дитяча смертність. Кількість померлих дітей з розрахунку на 10000 народжених у 2012 р. в Полтавській області становила 9,1, в Сумській - 9,7, у Харківській - 8,9. Зрозуміло, що треба вживати термінових заходів щодо зниження цього рівня, проте це автоматично приведе до підвищення загального природного приросту населення.

Структура населення в районі характеризується кількісним переважанням жіночої статі. Так, на 1000 жінок у Полтавській області припадає 844, у Сумській - 850, у Харківській - 857 чоловіків.

За останні роки в районі слід відзначити позитивне сальдо міграції. Так, до Харківської області в 2011 - 2012 рр. прибуло більш ніж вибуло, на 1.4 тис. осіб. У Сумській області за період з 2011 - 2012 рр. вибуло 0,3 тис. осіб, В Полтавській - 0,1 тис. осіб. Хоч ці показники є позитивними на фоні держави, все ж це не забезпечило можливості повністю перекрити втрати природного руху населення за даний період. Тому, незважаючи на деякі позитивні моменти в демографічній ситуації, вона, як і раніше, залишається досить складною.

Найвразливішими в районі є малі села, з яких лише 5% відносно благополучні, оскільки для них характерним є лише один показників групи ризику. Водночас у 20% сіл проживають здебільшого пенсіонери, у більш як 80% малих сіл немає дітей дошкільного віку, а в 70% - дітей і підлітків віком 6-15 років. Для поліпшення ситуації необхідно стимулювати міграції в село, сприяти розвитку фермерства, переробної промисловості, практикувати виїзне обслуговування населення.

Трудовими ресурсами район в основному забезпечений. Загальна їх чисельність становить 2654,4 тис. осіб, або 11,9% усі чисельності трудових ресурсів країни. Найкраще забезпечена Харківська область - 63,3% від середньорічної чисельності населення області, дещо нижчий цей показник у Полтавській (63,2%) і Сумській (62,5%) областях. Зайняте населення в усіх сферах економічної діяльності становить тут 12,7% від загальноукраїнського показника [19]. Важливим моментом у виборі напрямів регулювання зайнятості та її галузевої структури є визначення частки працюючих пенсіонерів та підлітків у складі регіональних трудових ресурсів. Висока частка населення старших вікових груп у загальній чисельності населення (в Сумській області - 320 осіб на 1000 осіб населення, в Полтавській - 317, у Харківській - 290) зумовила значну частку працюючих пенсіонерів у структурі зайнятості населення. Викликає занепокоєння високий відсоток людей пенсійного та передпенсійного віку в загальній кількості трудового резерву (відповідно 36,3 і 8,1%). Молодь віком до 30 років становить у регіоні 33,5% (див. додаток В).

Негативним демографічним явищем у районі залишається безробіття. Його показник вищий, ніж у середньому по Україні, і становить: у Сумській області - 11,1%, у Полтавській - 10,2%, у Харківській - 7,7% [19]. Слід зазначити, що безробіття зростає на фоні різкого щорічного зменшення кількості виробничих вакансій (див. додаток Г). Моніторинг ринку праці свідчить про загострення в районі ситуації в сфері зайнятості, збільшення обсягів безробіття і, як наслідок, зростання чисельності населення, що потребуватиме допомоги з боку державної служби зайнятості [3, с. 87].

Трудовий потенціал даного регіону досить великий так, як тут проживає понад 6 млн. населення, хоч густота району не найвища по Україні, але населення є економічно активним з високою працездатністю.

Отже, кількість населення даного району дозволяє ефективно розвивати трудову діяльність в даному регіоні, що призводить до підвищення економічної стабільності як окремих областей так і країни в цілому.

2. Особливості формування і функціонування територіально-виробничого комплексу східного економічного району

2.1 Територіально-галузева структура народногосподарського комплексу Східного економічного району

У Східному економічному районі сформувався один з провідних господарських комплексів України. Він характеризується близькими до середніх по країні або трохи вищими показниками економічного розвитку та реформування економіки (за винятком обсягів іноземних інвестицій, які складають 5% від загальноукраїнських). Тут виробляється більше 13% ВВП країни, 11,3% промислової та 14% сільськогосподарської продукції. Сюди надходить майже 14% вітчизняних капіталовкладень, й частка приватизованих об'єктів складає 10%. На цьому фоні невиправдано низькою виглядає частка експорту регіону в загальноукраїнському його обсязі -8%. У районі чітко виражений індустріально-аграрний профіль господарства. Промисловість дає близько 70% сумарної промислової і сільськогосподарської продукції району цей показник є одним з найвищих по Україні.

Провідну роль у промисловості відіграє машинобудування, так як для цього в регіоні склалися всі сприятливі умови, а саме густа мережа залізниць, висококваліфіковані кадри й наукова база, суміжне розташування з Донбасом та Придніпров'ям [6, с. 35] (див. додаток Д). Машинобудування даного регіону є одним з найпотужніших і займає провідне місце в Україні так як тут виробляється 20% усієї машинобудівної промисловості.

Галузева структура промисловості достатньо диференційована. У ній переважають переробні галузі. Це єдиний економічний район України, в якому на частку машинобудування в докризовий період припадало близько половини усієї товарної продукції промисловості. Так, індекс промислової продукції машинобудування у 2012 році в Харківській області становив 66,2% відповідно до попереднього року, а для порівняння, у 2011 році цей показник становив 112%. Саме ця галузь була локомотивом зростання продуктивних сил.

Машинобудування району представлено як металомісткими, так і працемісткими галузями: енергетичним, електротехнічним, гірничо-шахтним, будівельно-шляховим, підйомно-транспортним, тепловозобудуванням.

Що стосується енергетичного та електротехнічного машинобудування то в основному воно зосереджене в Харкові, де випускають парові турбіни для теплових і атомних електростанцій та гідротурбіни великої потужності, потужні турбогенератори, електродвигуни й електроустаткування для тепловозів, прокатних станів, шахтових підйомних помп і крокових екскаваторів, устаткування для автоматичного управління виробничими процесами в металургійній, вугільній та інших галузях народного господарства. у Полтаві розташовані заводи електротехнічних виробів, газорозрядних ламп, запасних частин для парових турбін устаткування для електропідстанцій. У Глухові виробляють електронні й агрегатні вузли. Заводи важкого компресоробудування та електропомп розміщені в Сумах, помпи також випускають в м. Свеса. Будівельно-шляхові машини випускаються в Кременчуці.

Важливе місце в промисловості району посідає транспортне машинобудування. Вагонобудування в основному зосереджене в Харківській області (Ізюмський тепловозоремонтний завод). Виробництво сільськогосподарських машин представлене заводом "Серп і молот", заводом тракторних двигунів: Галешиським машинобудівним заводом (м. Карлівка), Сумським заводом сільськогосподарського машинобудування та Охтирським заводом сільськогосподарського машинобудування. Впроваджується в життя спільний з Польщею проект виробництва зернозбиральних комбайнів "Бізон" на заводі ім. Малишев; (Харків). Запчастини частково надходитимуть з Польщі, а частково вироблятимуться на заводах України [7, с. 367].

Тракторобудування у своєму розміщенні орієнтується на споживача. Найважливішим його центром є Харків, де діють заводи: тракторний, тракторних самохідних шасі, моторобудівний. Ряд великих підприємств з виробництва деталей і запасних частин для тракторів працює у Кременчуці, Чугуєві.

У районі зосереджено також виробництво устаткування для різних галузей промисловості. Так, у Харкові випускають обладнання для легкої, харчової, поліграфічної та промисловості будівельних матеріалів; у Полтаві - для легкої промисловості (завод "Легмаш" випускає побутові й промислові швейні машини). У Кременчуці за вод технічного вуглецю виробляє кислоти, луги, смоли, матеріали на хімічній основі та функціонує завод, що випускає шляхові машини та автоматизовані змішувачі для приготування асфальтобетону. У Лубнах виробляється устаткування для харчової і деревообробгу промисловості, в Ромнах розміщені підприємства поліграфічного, в Сумах - хімічного машинобудування. У Крюкові розпочато випуск нової дорожньої техніки - фронтального навантажувача, така техніка виробляється вперше на теренах СНД.

Автомобілебудування зосереджене в Кременчуці. Тут випускають великовантажні автомобілі загального призначення. Для вирішення проблеми забезпечення і господарського комплексу автомобілями малої вантажопідйомності створено спільне підприємство з італійцями "КрАЗ-ІУЕКО" [8, с. 34].

Також в Харкові міститься один з найбільших в Європі авіабудівних заводів, при якому працює всесвітньовідоме конструкторське бюро імені Олега Антонова. Вінцем творіння авіаційного науково-технічного комплексу є українські надважкі транспортні літаки АН-225 "Мрія" і АН-124 "Руслан". Також важливу роль в авіаційній промисловості України відіграє Чугуївський авіаційний ремонтний завод. В даний час підприємство спеціалізується на ремонті літаків МіГ-23 всіх модифікацій, Л-29 та Л-39. Одним з напрямків діяльності заводу є виробництво та ремонт безпілотних літальних апаратів.

Працемісткі види машинобудування зосереджені переважно в Харкові, так як підприємства цієї галузі орієнтуються переважно на споживача і на місця скупчення робочої сили.

Верстатобудування зосереджено в Харкові та Лубнах, де виробляються верстати загального та спеціального призначення, автоматичні лінії, верстати високої точності з програмним керування. Глухівське ВАТ "Верстатотехмаш" розпочало серійний випуск верстатів, що не мають аналогів в СНД, для різання сортового прокату чорних та кольорових металів усіх видів і профілів.

Що стосується точного машинобудування виробництва приладів, інструментів, ЕОМ, телевізорів, калькуляторів, радіоапаратури то в основному, їх виробництво зосереджене в Харкові. В Сумах розташоване одне з найбільших в Україні підприємств по виробництву електронних мікроскопів. В Полтаві прилади та інструменти виробляє Полтавський алмазний завод, який будувався для забезпечення алмазним інструментом всього СРСР. Аналогічну функцію він готовий виконувати і нині в рамках СНД. Приладобудування зосереджене також у Лубнах та Червонозаводську [5, с. 77].

Харчова промисловість району за обсягом виробництва займає друге місце після машинобудування і третє місце по Україні. Вона переробляє місцеву сільськогосподарську сировину - зерно, цукрові буряки, насіння олійних культур, продукцію тваринництва. В районі діють підприємства цукрової, м'ясної, молочної, борошномельно-круп'яної, олійної, жирової, спиртово-горілчаної, кондитерської та інших галузей харчової промисловості. Тут виробляється 10,3% найважливіших продуктів харчування від загального обсягу їх виробництва в Україні.

Найбільше значення має цукрова промисловість, яка виробляє понад 26% цукру в Україні тому даний регіон є провідним у даній промисловості. На території Східного економічного району є 39 цукрових заводів. Лохвицький цукровий комбінат (Полтавська область) - одне з найпотужніших підприємств галузі в Україні. До великих цукрових підприємств належать також Куп'янськнй, Орільський (Харківська область) цукрові заводи та цукрорафінадний завод у м. Дружбі (Сумська область).

Район випускає 34% різноманітних видів сирів в Україні [19]. Маслоробна промисловість представлена значною кількістю підприємств, розміщених по всій території району, та молочноконсервними заводами у Харківській (Куп'янськ) і Полтавській (Кобеляки) області. У районі працює мережа консервних заводів. В Харкові освоїли випуск відмінної якості пива "Рогань", яке досить впевнено завоювало ринок не тільки Харківщини та України в цілому, але й країн ближнього зарубіжжя [1, с. 122].

Значного розвитку в районі набула видобувна промисловість. Зважаючи на потужний природо-ресурсний потенціал, розгалужену транспортні мережу та наявні трудові ресурси розвиток цієї галузі залишається пріоритетним, враховуючи наявний сьогодні дефіцит паливних ресурсів. Особливе місце тут посідає газова і нафтова промисловість. Значну кількість газу добувають у Харківській області. Тут знаходиться одне з найбільших родовищ в Україні - Шебелинське. Поклади газу належать до категорії сухих, мають високу теплоту згоряння [5, с. 93] .

Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива, пластмаси, кіноплівку, хімреактиви, дубильні препарати, барвники, лаки та іншу продукцію. В районі сформувався нафтогазохімічннй цикл виробництва що є найбільшим у країні. У Кременчуці функціонує нафтопереробний завод, налагоджено виробництво технічного вуглецю. В Сумах виготовляють фосфорні добрива, сірчану кислоту, отрутохімікати, пігменти, лакофарбову продукцію, мінеральні домішки до кормів для худоби (ВО "Хімпром"); у Шостці - кольорову і чорно-білу фотоплівки, стрічку для магнітофонів (ВО "Свема"); у Шебелинці - хімічні реактиви (ВО "Хімпром"). Легка промисловість за обсягом виробленої продукції займає третє місце в районі після машинобудування та харчової промисловості. Значного розвитку набули текстильна (виробництво вовняних, бавовняних, трикотажних тканин), хутрова та шкіряно-взуттєва галузі.

Найбільшим центром легкої промисловості вважається м. Ромни, його з недавнього часу називають столицею легкої промисловості України. Частка підприємств цього міста у випуску гардинно-тюлевих виробів становить 75%, а взуття - 34 %. Великим центром легкої промисловості є Харків. Тут зосереджена швейна, панчішно-шкарпеткова, суконна, взуттєва галузі, найбільше в Україні хутрове об'єднання, канатний і шкіряний заводи.

У Полтаві функціонують бавовно-прядильна, трикотажна, швейна фабрики, шкіряно-взуттсвий комбінат; у Сумах - швейна, суконна й шкіряно-взуттєва фабрики [5, с. 311]. Значного розвитку в районі набуло виробництво товарів народного споживання. Найбільше їх виробляється в Харківській області.

У районі широко ведеться промислове й житлове будівництво. Тому тут значного розвитку набула промисловість будівельних матеріалів: виробництво цементу, збірних залізобетонних виробів, стінових, в'яжучих матеріалів, черепиці, будівельної кераміки, фаянсу тощо.

Особливо виділяються потужністю Кременчуцька база будівельної індустрії та Балаклійський цементно-шиферний комбінат. Підприємства будівельної індустрії розміщені по всій території району: в Кобеляках, Лохвиці, Лубнах, Миргороді (Полтавська область); Богодухові. Ізюмі, Чугуєві (Харківська область); Конотопі, Лебедині, Шостці (Сумська область). У Полтаві, Мерефі, Будах розвинена скляна й фарфоро-фаянсова промисловість. Економічні негаразди зачепили і промисловість будівельних матеріалів, внаслідок чого випуск нею продукції зменшився на 50 %. Виробництво цементу, наприклад, у Харківській області зменшилось з 3892 тис. т в 2009 р. до 418 тис. т в 2011 р. Для ефективної роботи будівельного комплексу необхідно технічно переоснастити підприємства, поліпшити якість їх продукції, розширити асортимент будівельних конструкцій і виробів з металопрокату, пластмас, керамічних матеріалів [20].

Підприємства деревообробної і меблевої галузей розміщені переважно у великих промислових вузлах - Харкові, Полтаві, Сумах, Кременчуці.

Сировиною для розвитку енергетики району слугують природні горючі гази, нафта, вугілля Донбасу, торф і гідроенергія Дніпра. На Східний економічний район припадає 20% загальнодержавного виробництва електроенергії. Найбільше виробляють її теплові електростанції, які об'єднані в Харківську енергосистему [5, с. 467]. Запорукою економічного розвитку будь-якого регіону є стан його транспортної системи. В Східному районі добре розвинений залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний і повітряний транспорт. Основна частина вантажів перевозиться залізничним і автомобільним транспортом. У цілому в районі провідне місце належить залізничному транспорту. Виняток становить Харківська область, де на автомобільні перевезення припадає 65 % усіх перевезень. Загальна довжина залізниць району становить 3198 км, а середня густота - 37,5 км на 1000 км 2. Найбільші залізничні вузли - Харків (найпотужніший у країні), Лозова, Ворожба, Конотоп, Суми, Кременчук, Гребінка, Полтава.

Автомобільний транспорт використовується в основному для внутрішньо обласних перевезень. Загальна довжина автомобільних шляхів Східного економічного району становить 24 тис. км, у тому числі за твердим покриттям - 7,0 тис. Густота автошляхів з твердим покриттям - 256,0 км на 1000 км 2. Для транспортних зв'язків використовується Дніпро з його притоками - Сулою, Пслом, Ворсклою. На Дніпрі розташований великий річковий порт - Кременчук.

Через територію району проходять магістральні газопроводи "Союз", Уренгой - Помари - Ужгород, Шебелинка - Полтава - Київ і нафтопроводи Мічурінськ - Кременчук, Гнідинці - Кременчук та ін.

Авіаційний транспорт діє в усіх областях району. Використовується він для перевезення пасажирів та вантажів. Проте аеродроми за розмірами, конструкцією покриття злітно-посадочних смуг не можуть приймати літаки вищого класу, тому потребують реконструкції. Призупинено будівництво аеродромного комплексу в Сумах [7].

Внаслідок погіршення фінансового становища більшої частини громадян, пасажирооборот району знизився на 10,5%, у тому числі на повітряному транспорті на 40%, автобусному - на 25%, річковому на - 68%. Лише на залізницях обсяг перевезень незначно збільшився. Погіршення матеріально-технічної бази галузі супроводжується скороченням обсягу поставок транспортної техніки. На залізничному транспорті кількість електровозів зменшилася на 52%, вантажних вагонів - на 44%, пасажирських - на 25%.

Отже, Східний економічний район має досить потужний виробничий потенціал і досить диференційовану галузеву структуру. Спеціалізуючись майже на всіх видах машинобудування, маючи досить потужний авіабудівний і хімічний комплекси, район залишається потужною виробничою ланкою господарства країни [6, с. 102].

2.2 Агропромисловий комплекс Східного економічного району

Соціально-економічні й природні умови району є сприятливими для розвитку високоінтенсивного сільського господарства. Середній обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на душу населення тут у 1,5 рази перевищує середньо державний показник. Сільське господарство багатогалузеве, а його спеціалізація зумовлена розміщенням у тій чи іншій природній зоні. На сільськогосподарські угіддя тут припадає понад 70 % земельної площі, а їх загальна кількість становить 5959,9 тис. га, в тому числі орні землі - 4857 тис.га, сіножаті й пасовища - 1046,8 тис. га. Осушуються заболочені і перезволожені землі переважно у Сумській обл., зрошенням займаються головним чином у Харківській області на площі приблизно 70 тис.га. Більшість сільськогосподарських підприємств спеціалізується на вирощуванні зернових, цукрових буряків, соняшника і на м'ясо-молочному тваринництві. Навколо міст створено овочево-молочні господарства приміського типу [11, с. 176].

Більше половини посівної площі Східного економічного району припадає на зернові культури, зокрема на озиму пшеницю, ячмінь, гречку, кукурудзу. По областям на зернові культури припадає від 46,2% у Харківській обл. до 50,6% у Сумській. За 2012 рік в Харківській області було вирощено 12665,1 тис.ц зернових та зерновобобових культур, що становить тільки 50,1% порівняно з 2012 роком. У Сумській області - 13239,1 тис.ц, а це всього 66% у порівнянні з 2012 роком. Дещо краще становище в Полтавській області, за 2011 рік там було вирощено 28536,8 тис.ц зерновобобових культур, що становить 74,5% в порівняні з попереднім роком.

Також у районі вирощується велика частка технічних культур. А це 12 - 14 %, серед яких особливе місце належить вирощуванню цукрових буряків, яке здійснюється майже на всій території району. Згідно з офіційними даними у 2011 році в Харківській області було вирощено 4621,7 тис.ц цукрових буряків (95,8% в порівнянні з попереднім роком), в Сумській - 3355,9 тис.ц (100,7%), в Полтавській - 18025 тис.ц (86,8%) [20].

Вагоме місце в районі займають посіви олійних культур, зокрема соняшнику, який сіють переважно на півдні і південному сході регіону. Обсяг вирощування соняшнику в 2012 році становив в Харківській області - 7031,1 тис.ц (113,7%), у Сумській - 1289,7 тис.ц (132,4%), У Полтавській - 4653,6 тис.ц (96,2%) [20].

У Сумській області значні площі відведено під льон-довгунець. Так у західній частині району поширені посіви тютюну та ефіроолійних культур. Валовий збір сільськогосподарських культур в районі досить значний. Так, район постачає на зовнішній і внутрішній ринок близько 15,1% зерна, 24,6% цукрових буряків [23].

Для розвитку тваринництва, виробництва спирту, харчування населення значну роль відіграє картопля, яку вирощують майже в усіх господарствах, але найбільше навколо великих міст і в південній та західній частинах району. Вони займають 6 - 10% усієї посівної площі. Розвинені також садівництво та ягідництво. Площа садів становить 1,5 - 2% загальної площі сільськогосподарських угідь.

Частка тваринництва в структурі сільськогосподарського виробництва становить 52,7%. Розводять велику рогату худобу, свиней, овець, птицю. Провідне місце у тваринництві належить скотарству. В районі на 100 га сільськогосподарських угідь припадає 35 - 40 голів великої рогатої худоби. У Полтавській та Харківській областях по 190 - 280 тис. голів худоби, в Сумській дещо менше - біля 178 тис. голів.

Свинарство найбільш розвинене в Полтавській і Харківській областях, де на 100 га сільськогосподарських угідь припадає понад 20 голів свиней. У Сумській області цей показник коливається від 10 до 15 голів. Усього в районі близько 800 тис. свиней. Оскільки провідне місце в сільськогосподарському виробництві Східного економічного району займає тваринництво, то відповідно значні площі угідь зайняті кормовими культурами (багаторічні трави, коренеплоди, кукурудза).

У південно-східній частині району значного розвитку набуло вівчарство. На 100 га сільськогосподарських угідь припадає тут понад 15 голів овець та кіз. В інших частинах району цей показник значно менший (5 - 10 голів). У цілому поголів'я овець та кіз у районі становить близько півмільйона [20].

Птахівництво району сконцентроване біля великих міст і представлене Пирятинською птахофабрикою в Полтавській області та Курганською - у Харківській. У районі розвинені також рибальство, бджільництво і шовківництво. Рибальство, зокрема, розвивається на Кременчуцькому водосховищі. Правда, продуктивність його незначний і становить близько одного центнера риби з гектара водного дзеркала. Перспективним у районі є розвиток конярства, крільництва, шовківництва і бджільництва, для чого в районі склалися всі сприятливі умови [5, с. 238].

Отже, Східний економічний район характеризується значним розвитком сільськогосподарського та аграрного виробництва та скотарства, також тут досить поширено садівництво та городництво, рибальство, бджільництво також розвивається шовківництво, птахівництво, конярства, крільництва, вівчарство та ін.

2.3 Науково-технічний потенціал та зовнішньоекономічна діяльність регіону

Східний економічний район має досить потужний науково-технічний потенціал, що пов'язано, в першу чергу, з розвитком Харківської агломерації. По областям рівень інноваційного потенціалу дуже різниться, так у Харківській області він характеризується високим показником, у Сумській - середнім, але стабільним, у Полтавській - низьким. У структурі галузей промисловості за технологічними укладами виробництва в Харківській області 1-3% припадає на високотехнологічні галузі промисловості: біотехнології, системи штучного інтелекту, глобальні інформаційні мережі та інтегровані високошвидкісні транспортні системи. Для України такий показник є досить високим і в повній мірі характеризує пріоритетні напрямки розвитку області. В 2011 році використання підприємцями винаходів у Харківській області збільшилось на 26% [24]. У районі склався розвинений комплекс вищої та професійно-технічної освіти, що складається з близько тридцяти вузів Харківської області. В районі також функціонує 101 середній спеціальний навчальний заклад, 138 професійно-технічних закладів, 29 державних музеїв. У Полтаві діють гравіметрична обсерваторія, інститут вагонобудування та інститути атомного і енергетичного насособудування. Єдиний інститут компресорного машинобудування функціонує в Сумській області [5, с. 232].

В Харкові для координації та розвитку фундаментальних наукових досліджень функціонує Східний науковий центр АН України, основним завданням якого є розробка та реалізація державних і регіональних науково-технічних й соціально-економічних програм та проектів у областях, які входять в сферу його наукового обслуговування (Харківська, Полтавська та Сумська області) [20].

Однією із складових соціальної інфраструктури є інтелектуальний потенціал. Рівень освіти в Харківській області відносно високий. В індустріальних районах питома вага тих, хто має вищу і спеціально-професійну освіту, більша, ніж в індустріально-аграрних чи аграрних. Склалася певна територіальна диференціація і в рівні вищої освіти. Простежується тенденція до зменшення кількості учнів і студентів в усіх групах навчальних закладів, крім Полтавської області. Так, кількість учнів загальноосвітніх навчальних закладів у розрахунку на 10000 населення в 2011-12 році становила 2686 тис. осіб, що на 218 тис. учнів.

Економічна криза істотно вплинула і на функціонування сфери культури. Кількість місць у закладах культури або залишається на попередньому рівні (Полтавська область), або зменшується (Харківська і Сумська), причому це явище має істотні регіональні відмінності. Так, кількість місць у закладах культури клубного типу найвища в Полтавській області - 868 одиниць, найнижча у Сумській - 627 одиниць.

Зменшується і книжковий фонд бібліотек, особливо в Харківській області, де кількість книг з 1009 з розрахунку на 1000 чоловік у 2010 р. зменшилася до 746 у 2011р.

Невтішна картина склалася із відвідуванням музеїв, театрів, концертів. Наприклад, відвідування театрів населенням Сумської області зменшилося з 35 на 100 осіб у 2010 р. до 7 в 2011 р., а в Полтавській області відвідування концертних організацій зменшилось з 31 до 4. До речі, Полтава - один з обласних центрів, який не має сучасного концертного залу (планується з цією метою переобладнати кінотеатр "Полтава") [20].

Зовнішньоекономічна діяльність регіону є домить потужною, про що свідчить його зовнішньоторговельний оборот, який в 2012 р. становив 5720,2 млн. дол., у тому числі експорт - 3283,2 млн. дол., імпорт - 2437 млн.дол. Позитивне сальдо склало 846,2 млн.дол Найбільший оборот зовнішньої торгівлі товарами у Харківській області. В 2012 р. він становив 2758,1 млн.дол., у тому числі експорт - 1307,1 млн.дол, імпорт - 1451 млн.дол. Найкраще позитивне сальдо в Полтавській області - 667,2 млн.дол.

Підприємства району здійснюють експортно-імпортні операції з партнерами з 80 країн світу [2, с. 239].

Значна частина експортних поставок в Полтавській області припадає на котли, машини, апарати і механічні пристрої (5%), зернові культури (3%), залізничні і трамвайні локомотиви, шляхове обладнання (близько 2%) Біля 9% експорту становлять мінеральні, переважно нафтопродукти. Експортні поставки цукру становлять 8,7%. Майже 7% експорту припадає на машини та обладнання. Основний імпорт формується за рахунок нафти й нафтопродуктів - біля 50%, машин і обладнання - 21,7% загального обсягу імпорту області. Чорні метали та вироби з них експортуються в обсязі 3,5%, засоби наземного транспорту, каучук, гумові вироби - по 3% [10, с. 43].

У товарній структурі експорту Харківської області переважають машини та обладнання (50%), чорні метали й вироби з них (4%), цукор (7%). Головні статті імпорту - машини та обладнання (37,6%), паливо (18,3%), чорні метали й вироби з них (8,7%). Більше 4% загального імпорту області становить давальницька сировина. Основу цих надходжень становлять шерстяні тканини, алюміній (16,5%), мідь (14,1%), зерно (13,7%), хімічне волокно (10,5%).

Частка Сумської області в експорті України - 1,9%, імпорту -0,9%. Торговий оборот товарів і послуг у 2011 р. дорівнював 1100,5 млн.дол. США [20].

Значна роль в експортних операціях належить товарообміну. Хоча бартер і має ряд суттєвих вад на сучасному етапі, проте його частка поки що є значною. Наприклад, у Полтавській області товарообмінні операції становлять 17,5% загального обсягу експорту області. Товарна структура експортних поставок по бартеру представлена переважно засобами наземного транспорту (32,1% загального бартерного експорту), поставками цукру й виробів з нього (26,3%), рудами (9%). Імпортні операції по бартеру становлять 13,3% від загального обсягу імпорту.

Підприємства Східного економічного району на бартерній основі отримують обладнання, прилади (42,2%), нафту й нафтопродукти (24,2%), гумові вироби (4,8%). У Сумську область ввозяться паливо, метал, будівельні матеріали, ліс, а вивозяться здебільшого інструменти, взуття, одяг, цукор, масло, олія, мило. Основні економічні зв'язки району налагоджено з сусідніми Придніпровським та Донецьким економічними районами, а також різні кооперативні зв'язки з центральними районами Російської Федерації.

Найбільше іноземних інвестицій надходить із США, Німеччини, Великобританії, Кіпру, Росії [2, с. 181].

Отже, Східний економічний район має один з найпотужніших науково - виробничий потенціал, який дозволяє ефективно розвивати виробництво.

3. Основні проблеми та перспективи розвитку Східного економічного району

3.1 Основні проблеми вдосконалення територіально-галузевої структури регіону

Східний економічний район має один з найпотужніших економічних потенціалів держави і за показниками виробничих потужностей входить в трійку лідерів. Але незважаючи на це в районі залишається низка невирішених соціально-економічних та організаційно-технічних проблем.

Район є одним з основних центрів по видобутку нафти і газу в Україні, але нарощувати потужності виробництва або хоча б залишатися на теперішньому рівні потребує багато зусиль. Застарілість видобувного обладнання, недостатня розвіданість покладів та труднощі в їх видобуванні призводить до підвищення собівартості нафтогазової продукції, а як наслідок до втрати їхньої конкурентоспроможності. Так, у 2012 році видобуток природного газу в Полтавській області становив 21,3% від всього видобутку країни, а для порівняння в 2011 році цей показник становив 24,85% [20].

Незважаючи на потужний трудоресурсний потенціал в районі, а особливо в Полтавській і Сумській області гострою залишається проблема безробіття населення. Згідно з статистичними даними у 2011 році цей показник для Сумської області становив 11,1% від усього працездатного населення, для порівняння на цей період 2009 року офіційно безробітних було зареєстровано всього 7,4%. Серед областей держави ситуація в Сумській області залишається однією з найбільш критичних і потребує негайного втручання державних органів. На думку дослідників це негативне соціально-економічне явище є наслідком економічної кризи, яка до цього періоду набула свого найбільшого впливу. В поєднанні з міграційними показниками, безробіття становить сильну загрозу промисловій потужності регіону, так як позбавляє його висококваліфікованих кадрів [23].