Економіка та підприємництво

Крива пропозиції у довгостроковому періоді абсолютно еластична для галузі з постійними витратами.

Практичні завдання

Завдання 1

В умовах «чистої конкуренції» TC=20 + 2Q. В довгостроковому періоді обсяг виробництва складає 1,5 тис. од. Ціна продажу - 10 грн. Розрахуйте результати діяльності фірми.

Завдання 2

У галузі досконалої конкуренції діє 20 фірм, ринкова ціна одиниці продукції дорівнює 40 грн. Якщо мінімальні середні витрати галузі у довготерміновому періоді дорівнюють 30 грн., а сукупні витрати - 60 грн., то як будуть змінюватися ціна і пропозиція з наближенням галузі до конкурентної рівноваги?

Завдання 3

Середні витрати конкурентної фірми у довготерміновому періоді описуються формулою AC = 40 + 2Q. Як зміниться обсяг випуску продукції фірми, якщо ціна на продукцію знизиться від 200 грн. до 100 грн.?

Завдання 4

Фірма діє в умовах досконалої конкуренції. Ціна на продукцію в галузі складає 8 грн. од. за одиницю. Функція загальних витрат фірми наведена у таблиці.

Випуск продукції Q (шт.)	0	1	2	3	4	5
Сукупні витрати (грн.)	10	14	16	20	36	24

Розрахуйте необхідні дані, та визначте таблично і графічно:

a) Обсяг виробництва, при якому фірма максимізує прибуток.

б) Чому будуть дорівнювати максимальні прибуток, сукупний доход і сукупні витрати фірми.

в) При зміні ціни на ринку визначте, при якій ціні фірма буде мати нульовий прибуток, а при якій повинна бути залишити галузь.

Завдання 5

Ринок бензину в країні знаходиться в умовах досконалої конкуренції. Попит на бензин описується рівнянням Q_d=200 - 20P. Середні витрати типової фірми на бензин дорівнюють AC=5 + (g - 5)². Яка кількість бензоколонок діє у галузі в довготерміновому періоді?

Контрольні завдання

1. Доведіть, чому рівність граничного прибутку та граничних витрат є суттєвою для максимізації прибутку в усіх ринкових структурах.

2. Поясніть, чому ціна може бути замінена на граничний прибуток у правилі MR=MC, коли галузь є чисто конкурентною.

3. Поясніть тезу: «Конкурентний виробник повинен слідкувати за середніми змінними витратами при визначенні питання: виробляти чи ні в короткостроковому періоді; за граничними витратами - це прийняти рішення про найкращий обсяг виробництва; за середніми сукупними витратами - щоб порахувати прибутки чи збитки». Чому фірмі вигідніше виробляти в короткостроковому періоді при збитках, а не закриватися?

4. Обґрунтуйте, як крива попиту, з якою стикається продавець, що діє в умовах чистої монополії, відрізняється від кривої чисто конкурентної фірми? Чому вона відрізняється?

5. Припустімо, що крива попиту лежить нижче від кривої її середніх сукупних витрат на всіх рівнях виробництва. Чи можете Ви назвати яку-небудь умову, при якій виробництво було б прибутковим?

Ключові терміни і поняття

Досконала конкуренція - тип ринкової структури, за якої на ринку працює велика кількість продавців і покупців, які не можуть впливати на ринкові ціни окремо один від одного, відсутні бар'єри для входу та виходу з ринку; існує вільний доступ до ринкової інформації; блага, що реалізуються, характеризуються однорідністю.

Доход - обсяг валової виручки підприємства від здійснення виробничо-комерційної діяльності.

Прибуток - різниця між доходом підприємства від всіх видів діяльності та його валовими витратами.

Ринкова структура - певні типи взаємозв'язку між попитом та пропозицією, що зумовлюють механізми встановлення ціни та досягнення ринкової рівноваги.

Рівновага на ринку досконалої конкуренції - ситуація за якої підприємство максимізує прибуток за умови рівності ринкової ціни граничному доходу та граничним витратам.

Бібліографічний список до практичного заняття

2; 3; 4; 5; 7; 18; 19; 20; 21.

Практичне заняття 10

Тема 10. Монопольний ринок

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів з питань поведінки підприємства в умовах монополії. Вивчити проблеми ціноутворення та випуску обсягу продукції.

План заняття

1. Модель «чистої монополії» та її характеристика.

2. Монопольний ринок у короткостроковому та довгостроковому періодах.

3. Особливості функціонування монопольних ринків.

Методичні рекомендації до практичного заняття

При підготовці першого питання необхідно зазначити, що монополія - це ринкова структура, в якій одна фірма є постачальником на ринок універсального продукту. Існують такі види монополій:

- Закрита монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень. У багатьох державах захищені від конкуренції такі державні монополії, як поштово-телеграфна служба, компанії, що постачають населенню газ, паливо. До таких монополій слід віднести компанії, які відмежувались від конкуренції патентами або авторськими правами на видання друкарської продукції.

- Відкрита монополія. У цьому випадку фірма на деякий час залишається єдиним постачальником якого-небудь продукту, не володіючи захистом від конкуренції. Звичайно такими монополіями є фірми, які виходять на ринок з якісно новою продукцією. З часом інші фірми можуть пропонувати аналогічну або кращу продукцію, і тим самим лишають попередню фірму можливості бути єдиним постачальником товару на ринок.

- Звичайна монополія - галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує увесь ринок цілком. Вона виживає в тих галузях, де одна фірма або корпорація обслуговує увесь ринок, наприклад, коли вона володіє єдиними джерелами корисних копалин або сировини. Середні витрати такої монополії мінімальні в силу масштабу виробництва. Тому поділ ринку з іншими фірмами призвів би до неефективності виробництва.

Проте ця класифікація монополії дуже умовна. Необхідно виділити основні ознаки монополії. До них належать єдиний продавець, що диктує ціну, заблоковані вступи.

Перешкодою до вступу є: ефект масштабу, наявність природних монополій, власність на патенти та наукові дослідження, власність або контроль над сировиною, нечесна конкуренція. Все це допоможе пояснити наявність монополії. Бар'єри для вступу до галузі, які є значними у короткостроковому періоді, можуть виявитись подоланими у довгостроковому періоді.

При розгляді бар'єрів для вступу до галузі слід звернути увагу на декілька моментів, а також розкрити зміст бар'єрів для вступу до монополізованої галузі. Отже візьмемо економію, обумовлену зростанням масштабу виробництва.

Сучасна технологія у деяких галузях така, що ефективного маловитратного виробництва можна досягнути великими зусиллями як в абсолютному виразі, так і відносно ринку. Там, де ефект зростання масштабу виробництва істотний, крива середніх витрат фірми буде знижуватись протягом більшого відрізку в бік горизонтальної осі обсягу виробництва. При такому ринковому попиті досягнення витрат на одиницю продукції і, отже, низьких цін одиниці продукції для споживачів залежить від існування мінімальної кількості фірм. Наприклад, якщо три фірми в нинішній час у повній мірі користуються ефектом масштабу і кожна контролює приблизно третину ринку, важко вступити до галузі.

З іншого боку, нові фірми, які вступають до ринку як дрібні виробники, будуть мати невеликий шанс або не матимуть ніякого шансу для виживання і розширення.

Далі слід розглянути природні монополії. Такі галузі, як електричні та газові компанії, автобусні фірми, підприємства водопостачання і зв'язку можуть бути кваліфіковані як природні монополії.

Цим галузям, звичайно, надаються державою виняткові привілеї. Але в обмін на це звичайне право постачати електроенергію, воду, послуги автобусів у даній географічній області уряд зберігає за собою право регулювати дії таких монополій, щоб не допускати зловживання монопольною владою, яку він дозволив.

Треба зазначити, що держава створює також легальні бар'єри для вступу, видаючи патенти і ліцензії. Крім того, треба виділити такий бар'єр, як власність на важливі види сировини.

Фірма, володіючи сировиною або контролюючи її у процесі виробництва, може перешкоджати утворенню конкуруючих фірм. Суперників фірма може усунути, вступ нових конкурентів буде заблокований за допомогою агресивних, жорстких дій.

Звичним прийомом є збільшення випуску продукції, тиск на постачальників ресурсів і банки, переманювання провідного персоналу, різке зниження цін, задумане для того, щоб довести до банкрутства конкурентів.

У другому питанні потрібно з'ясувати таке: при одних і тих же витратах чистий монополіст визнає більш вигідним обмежити обсяг виробництва і визначити більш високу ціну, ніж це зробив би конкурентний продавець. Це обмеження обсягу виробництва викликає нераціональне використання ресурсів, про що свідчить той факт, що ціна значно перевищує граничні витрати на монополізованих ринках. Проте часто монополіст з метою збільшення обсягу продажу йде шляхом зниження цін. Крива граничного прибутку фірми в умовах монополії лежить нижче від її зниженої кривої попиту. Сукупний прибуток збільшується зниженим темпом, досягає максимуму і потім знижується.

Слід звернути увагу на те, що, оскільки граничний прибуток є змінним у сукупному прибутку, між ними існує особливий зв'язок. При русі вниз по еластичному відрізку кривої попиту сукупний прибуток зростає і, отже, граничний прибуток є позитивним.

Коли сукупний прибуток досягає свого максимуму, граничний прибуток дорівнює нулю. І при русі вниз по нееластичному відрізку кривої попиту сукупний прибуток знижується так, що граничний прибуток стає негативним. Монополіст ніколи не захоче знизити ціну на нееластичному відрізку своєї кривої попиту тому, що таким чином він одночасно буде скорочувати сукупний прибуток і збільшувати витрати виробництва.

При підготовці відповіді на трете питання необхідно порівняти конкурентний та монопольний ринки, тобто треба зробити висновки до тем 9 та 10.

Слід звернути увагу на діагностування монопольної влади за допомогою індексів.

I_L = , (3.6)

де I_L - індекс Лернера;

P_m - ціна монополіста;

МС - граничні витрати;

Е - еластичність на продукцію фірми-монополіста.

І_НН = S₁² + S₂² + … + S_n² , (3.7)

де І_НН - індекс Херфіндаля-Хіршмана;

S - питома вага фірми в галузі.

Також слід зазначити, що на практиці індекси використовуються для проведення антимонопольної політики.

Практичні завдання

Завдання 1

Фірма-монополіст на регіональному ринку праці реалізує готову продукцію на конкурентному зовнішньому ринку. Виробнича функція фірми в короткотерміновому періоді має вигляд Q(L)=300L - L² (випуск - тис. шт., обсяг використання праці - тис. людино-годин). Функція пропонування праці на регіональному ринку L₃=2W - 160. Ціна готової продукції на світовому ринку дорівнює 0,5 грош. од. Визначте, яку кількість праці буде використовувати монополія і яку ставку заробітної плати вона встановить, скільки продукції буде реалізовувати і яку виручку одержувати?

Завдання 2

Функція витрат монополіста має вигляд: ТС=50 + Q² (тобто постійні витрати FC складають 50 грн., а змінні - Q²). Попит на продукцію монополіста задано як P=40 - Q. Знайти, яку кількість товару буде виробляти монополіст, щоб максимізувати прибуток.

Завдання 3

Фірма монополізувала виробництво самоварів. Скільки продукції буде впущеною фірмою і за якою ціною реалізовано, якщо MR=1000 - 20Q; TK=1000Q - 10Q²; MC=100 + 10Q, де P - ціна одного самовару, Q - обсяг випуску?

Завдання 4

Фірма випускає товар в умовах чистої монополії. Функція попиту на даний товар: H=144 - 3Q, а функція середніх витрат AC=(25:Q) + Q. При якому обсязі випуску (Q) прибуток фірми буде максимальним?

Завдання 5

Функція витрат монополіста має вигляд: ТС = 50+Q² (тобто постійні витрати ТFС становлять 50 грош. од., а змінні Q²). Попит на продукцію монополіста задано як Р = 40 - Q. Знайдіть, яку кількість товару буде виробляти монополіст, щоб максимізувати прибуток.

Контрольні завдання

1. Визначте, у чому перевага і недоліки монопольної організації ринку над організацією типу досконалої конкуренції.

2. Обґрунтуйте, як крива попиту, з якою стикається продавець, що діє в умовах чистої монополії, відрізняється від кривої чисто конкурентної фірми? Чому вона відрізняється?

3. Поясніть наступне твердження: « Чистий монополіст прагне до такого обсягу виробництва, який принесе найбільший прибуток на одиницю продукції».

4. Припустімо, що крива попиту лежить нижче від кривої її середніх сукупних витрат на всіх рівнях виробництва. Чи можете Ви назвати яку-небудь умову, при якій виробництво було б прибутковим?

Ключові терміни і поняття

Антимонопольна політика - комплекс заходів, які призначені забезпечити ефективний механізм функціонування ринку та запобігання проявів недобросовісної конкуренції.

Відкрита монополія - монополія, за якої на деякий час одне з підприємств стає єдиним постачальником продукту, але дане підприємство не має спеціального захисту від конкуренції.

Влада монопольна - важелі впливу підприємства на ринкову ситуацію, які дозволяють останньому самостійно визначити ціну на товари власного виробництва, регулюючи власні обсяги виробництва

Закрита монополія - монополія, що має спеціальний захист від конкурентів у вигляді певних юридичних обмежень (патентні, авторські права, та ін.).

Монополія - тип ринкової структури, за якої на ринку функціонує лише один виробник (постачальник) продукції за великої кількості споживачів останньої.

Монопсонія - тип ринкової структури, за якої на ринку функціонує лише одне підприємство, що діє як споживач-монополіст.

Природна монополія - монополія, яка існує у галузях, де існує значна економія ресурсів за рахунок зростання масштабу виробництва

Чиста монополія - різновид монополії, за якої на ринку діє лише один виробник (продавець), що реалізує товар, у якого немає близьких замінників.

Бібліографічний список до практичного заняття

3; 4; 5; 7; 18; 19; 20.

Практичне заняття 11

Тема 11. Олігополія та монополістична конкуренція

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів з питань проблем взаємодії фірм в умовах олігополії та ринку монополістичної конкуренції, формування ціни й обсягу виробництва. Показати зміст основних моделей поведінки фірми на олігополістичному ринку та характерні риси ринку монополістичної конкуренції.

План заняття

1. Олігополія та її розповсюдження.

2. Олігополістичне ціноутворення.

3. Ознаки і ринкова поведінка монополістичного конкурента.

4. Нецінова конкуренція.

5. Порівняльна характеристика ринкових структур.

Методичні рекомендації до практичного заняття

При підготовці першого питання необхідно показати, що олігополістична галузь характеризується наявністю кількох фірм, кожна з яких володіє значною частиною ринку. Кількість фірм не визначена, тому що ринкова модель олігополії охоплює більшу частину, розташовану в діапазоні між чистою монополією і монополістичною конкуренцією.

Олігополії можуть бути однорідними або диференційованими. Фірми, які знаходяться в таких умовах, будуть взаємозалежними, поведінка будь-якої з них має безпосередню дію на інші, і сама вона відчуває вплив з боку конкурентів.

Причинами, які лежать в основі розвитку олігополії, є ефект масштабу та інші бар'єри для вступу і переваги злиття. Слід більш детально зупинитися на основних причинах цієї структури. Реалізація ефекту масштабу деякими фірмами передбачає, що число конкуруючих виробників одночасно скорочується внаслідок банкрутства чи злиття. З урахуванням технічного удосконалення стає важливим для більш заповзятливих фірм різко виражений ефект масштабу, який дозволяє досягати на відповідному етапі низьких витрат, активніше вести боротьбу з конкурентами.

Тут можна запитати, чому не всі фірми мають можливість вступу до монополізованої галузі? А тому, щоб добитися низьких витрат на одиницю продукції, така фірма повинна бути значним виробником. Для цього треба багато грошей. Ефект масштабу має бути важким бар'єром для вступу до галузі.

Іншими бар'єрами є такі бар'єри, як володіння патентами і контролем над стратегічною сировиною, великі витрати на рекламу. Спонуканням до злиття може бути прагнення конкуруючих фірм збільшити свою ринкову частку і дати можливість новій і більшій виробничій одиниці досягти великого ефекту масштабу.

Інша можлива причина, яка лежить в основі спонукання до злиття, є ринкова влада, досягнення якої може допомогти злиттю. Більш того, збільшення розміру фірми, до якого приводить злиття, може надати їй перевагу «великого покупця» і дозволити фірмі вимагати нижчих, ніж раніше, цін від постачальників ресурсів.

При підготовці другого питання слід зазначити, що існують чотири основних моделі олігополістичного ціноутворення:

- модель ламаної кривої попиту;

- заснована на таємному зговорі олігополія;

- лідерство в цінах;

- ціноутворення за принципом «витрати плюс».

Розглянемо перший варіант. Розміщення і форма кривої попиту олігополіста залежить від того, як конкуренти фірми будуть реагувати на розпочаті фірмою А зміни ціни. Існує кілька ймовірних припущень відносно відповідних дій конкурентів фірми А. Коли фірма А зменшує ціну, її продаж не дуже зростає тому, що конкуренти (наприклад фірми Б і В) наслідують її приклад і, таким чином, перешкоджають їй одержати хоч якусь перевагу в ціні перед ними. Але коли фірма підніме поточну ціну, її продаж знизиться тільки помірно. Чому? Тому що фірми-конкуренти вирівнюють свої ціни відповідно із збільшенням цін на продукт фірмою А так, що ця фірма не буде витіснена з ринку в результаті підвищення його цін.

Інша можлива реакція виявляється в тому, що фірми Б і В будуть просто ігнорувати будь-які зміни ціни, початі фірмою А. Крива попиту в цьому випадку є значно еластичнішою, ніж при припущенні, що фірми Б і В будуть вирівнювати свої ціни відповідно до змін ціни фірмою А.

Наприклад, коли фірма А знижує свою ціну, а її конкуренти - ні, фірма А отримає прибуток від продажу за рахунок двох своїх конкурентів тому, що вона буде продавати дешевше від них. Навпаки, якщо фірма А підніме свою ціну, а її конкуренти ні, то фірма А буде витіснена з ринку і загубить багато споживачів на користь Б і В, які тепер продають дешевше від неї. Проте внаслідок диференціації продукту продаж фірми А не падає до нуля, коли вона підвищує ціну; деякі із її покупців будуть платити більш високу ціну, тому що вони віддають перевагу продукту саме цієї фірми.

Для учасників таємного зговору олігополістів характерна тенденція до максимізації загальних прибутків, тобто до поведінки їх у деякій мірі як чистих монополістів. Таємний зговір має місце, коли фірми досягають безпосередньої чи мовчазної згоди про те, щоб зафіксувати ціни, розподілити ринки чи іншим чином обмежити конкуренцію між собою. Різниця в попиті і витратах, наявність великої кількості фірм, шахрайство за допомогою цінових знижок, економічні спади й антитрестові закони є основою для перешкоди таємного зговору олігополії.

Лідерство в цінах являє собою менш формальні засоби таємної згоди, при якій найбільша або найефективніша фірма в галузі починає зміни цін, а інші фірми слідують за нею. Вивчення лідерства в цінах у ряді галузей говорить про те, що ціновий лідер дотримується визначеної тактики, оскільки зміни цін завжди пов'язані з певним ризиком у тому розумінні, що конкуренти можуть не наслідувати лідера, корегування цін робиться рідко. Ціновий лідер не буде реагувати зміною своїх цін на невеликі повсякденні зміни в умовах витрат і попиту.

Ціна зміниться тільки тоді, коли умови витрат і попиту значно зміняться в усій галузі. Про перегляд цін, що насувається, лідер часто сам дає інформацію. Крім того, зміни ціни заважають проникненню до галузі інших фірм. Щоб перешкодити новим конкурентам і тим самим зберегти існуючу олігополістичну структуру, фірми галузі можуть установити ціну, нижчу від максимізуючого прибуток рівня.

При ціноутворенні за принципом «витрати плюс» або набавки олігополісти для того, щоб визначити ціну, оцінюють свої витрати на величину продукції при деякому неплановому рівні виробництва і додають «набавку» в розмірі визначеного процента.

При розгляді третього питання слід визначити ознаки ринку монополістичної конкуренції:

- на ринку господарюють багато фірм;

- характерна диференціація продукту;

- відсутні бар'єри для вступу в галузь;

- велике значення надається неціновій конкуренції.

У короткотерміновому періоді фірма в умовах монополістичної конкуренції буде максимізувати прибуток і мінімізувати збитки, обсяг виробництва відповідатиме правилу MR = MC, де MR - граничний дохід, MC - граничні витрати.

У короткотерміновому періоді фірма може або отримати економічний прибуток, або зіткнутися зі збитком.

У довготерміновому періоді фірма в умовах монополістичної конкуренції має тенденцію до отримання нормального прибутку, тобто фірми беззбиткові.

При розгляді четвертого питання слід звернути увагу на те, що виробники за умов монополістичної конкуренції роблять крок до поліпшення становища рівноваги в довгостроковому періоді. Це досягається за рахунок диференціації продукту. Кожна фірма має продукт, який відрізняється чимось від продукту її конкурентів.

Диференціація продукту означає, що в будь-який момент споживачу буде запропоновано широкий ряд типів, марок та ступенів якості будь-якого продукту.

Удосконалення продукту може бути зростаючим у двох різних значеннях. По-перше, поліпшення продукту однієї фірми примушує іншу поліпшувати свій продукт. По-друге, прибуток, отриманий від вдалого поліпшення продукту, може бути використаний для фінансування подальших його поліпшень.

Наступним фактором є реклама, яка пристосовує споживчий попит до продукту. Слід зазначити, що щодо реклами існують доводи «за» та «проти». Це та інформація, яка допомагає споживачу у виборі, стимулює і змінює якість продукту, розширює виробництво, забезпечує повнішу зайнятість. Противники реклами стверджують, що вона вводить в оману населення. Це невиробничі витрати, зовнішні витрати.

При підготовці четвертого питання слід урахувати та проаналізувати всі теми з ІІІ розділу. Потрібно порівняти різні ринкові структури.

Практичні завдання

Завдання 1

На регіональному ринку ділових чоловічих костюмів діють 3 підприємства, приблизно однакові за розміром. Граничні витрати кожного підприємництва незмінні, однакові та дорівнюють 300 грош. од.

Ринковий попит на продукцію галузі представлено у таблиці:

Ціна, за одиницю, грош. од.	1200	900	600	300
Обсяг випуску, тис. од.	300	600	900	1200

Якщо підприємства створять картель і розподілять ринок порівну, якою буде рівноважна ціна та яку кількість продукції стане виробляти кожне підприємництво?

Завдання 2

На олігополістичному ринку діють два підприємства, що випускають однорідний товар. Обидва підприємства володіють рівними частками ринку і встановлюють однакові ціни на товар. Інформацію про попит на товар і витрати кожного підприємства наведено у таблиці:

Ціна, грош. од.	Обсяг попиту, од.	Обсяг випуску, од.	Загальні витрати, грош. од.
10	5	5	45
9	6	6	47
8	7	7	50
7	8	8	55
6	9	9	65

Використовуючи моделі дуополії Курно, визначте:

а) Яка ціна на товар буде встановлена на рику за припущенням, що кожне підприємництво впевнене у тому, що конкурент вибере таку ж ціну;

б) Який обсяг випуску вибере кожне підприємство?

в) Чи з'являться на ринку в довгостроковий перспективі нові підприємства?

г) Чи є у кожного підприємства стимул встановити на свій товар ціну нижчу, ніж у конкурента? Який це стимул?

Завдання 3

В галузі функціонують 10 фірм. Граничні витрати кожної фірми описуються формулою МС = 100-30Q+Q². Попит на продукцію в галузі дорівнює Р = 100 - Q, де Q -обсяг виробництва галузі, тис. шт.; Р - ціна одиниці товару, грн. Який повинен бути обсяг виробництва кожної фірми, щоб галузь в довгостроковій перспективі знаходилась у стані рівноваги?

Завдання 4

Фірма виробляє біжутерію (тис. шт. на рік) і діє на ринку монополістичної конкуренції. Граничний дохід цієї фірми описується формулою MR = 20-2Q, граничні витрати в довгостроковому періоді (на зростаючій ділянці) - формулою МС =3Q-10. Якщо мінімальне значення довгострокових мінімальних середніх витрати (АС) складає 11, то який буде надлишок виробничих потужностей у цієї фірми?

Контрольні завдання

1. Чому може відбутися таємна змова відносно ціни в олігополістичних галузях? Визначте економічну бажаність, зумовлену таємним погодженням ціноутворення.

2. Поясніть, як лідерство в цінах могло б розвиватись і здійснюватись в олігополістичній галузі. Чи можна ціноутворення за принципом «витрати плюс» прирівняти до таємного зговору?

3. Які пропозиції відносно реакції конкурентів на зміни цін якої-небудь однієї фірми лежать в основі ламаної кривої попиту? Чому існує розрив у кривій граничного прибутку?

4. Припустимо, що одна з фірм галузі порушує узгодження за допомогою обману і вважає, що інша фірма збереже свою ціну незмінною. Якою буде реакція іншої фірми? Обґрунтуйте це рішення.

5. Поясніть, чому монополістична конкуренція являє собою монополію до того моменту, коли у споживача виникає бажання придбати продукти, які вважаються близькими замінниками та стають конкурентними.

6. Покажіть шляхом порівняння двох ринкових структур (чистої монополії та монополістичної конкуренції) ефективність розміщення ресурсів та виробничої ефективності.

7. Поясніть, чому в умовах монополістичної конкуренції фірми часто надають перевагу неціновій конкуренції над ціновою?

Ключові терміни і поняття

Диференціація продукту - дійсні або уявні відмінності між аналогічними товарами різних підприємств.

Дуополія - ситуація на ринку, за якої пропозиція представлена лише двома виробниками (постачальниками).

Змова - домовленість (явна, мовчазна або таємна) між підприємствами в галузі з метою встановлення узгоджених цін та обсягів виробництва.

Концентрація ринку - ступінь переважання на ринку одного або кількох підприємств.

Картель - група виробників, що максимізують власні прибутки за допомогою механізму фіксації цін та обмеження обсягів виробництва.

Концентрація ринку - характеристика ринку, що дозволяє визначити ступінь переваги одного або декількох підприємств.

Монополістична конкуренція - ринкова структура, за якої безліч підприємств конкурує, продаючи на ринку диференційований товар.

Олігополістичний взаємозв'язок - залежність поведінки кожного підприємства від реакції конкурентів при визначенні ціни та обсягів виробництва і реалізації.

Олігополія - тип ринку, для якого характерна наявність декількох великих виробників (постачальників) продукції та багатьох дрібних споживачів.

Рівновага Бертрана - ринкова ситуація, за якої в умовах дуополії підприємства конкурують між собою, знижуючи ціну товару та збільшуючи обсяг випуску.

Рівновага Курно - ринкова ситуація, за якої в умовах дуополії кожне підприємство, яке діє самостійно, вибирає такий обсяг виробництва, який очікує від нього його конкурент.

Рівновага Неша - ринкова ситуація, за якої рівновага на ринку досягається за умови існування пари стратегічних рішень, які характеризуються тим, що рішення кожного гравця є оптимальним за даного рішення іншого.

Рівновага Штакельберга - ринкова ситуація, яка описує модель олігополістичної поведінки, що припускає існування неоднакової економічної сили у конкурентів, тобто сильніше підприємство бере на себе функції лідера на ринку.

Ринок монополістичної конкуренції - ринок гетерогенного товару з великою кількістю продавців та покупців, на якому внаслідок диференціації продукції виробники володіють певною монопольною владою.

Сегменти ринку - уособлення в просторі або в часі груп покупців, що різняться еластичністю попиту.

Точка Курно - точка перетину кривих граничної виручки та граничних витрат - умова максимізації прибутку недосконалого конкурента.

Теорія ігор займається аналізом стратегічної взаємодії суб'єктів та надає інструментарії для аналізу поведінки господарюючих суб'єктів за умов конкуренції.

Теорія ламаної кривої попиту - теоретична концепція олігополії, що використовується для пояснення ситуації незмінності олігополістичних цін, сутність якої у тому, що олігополіст вважає, що конкуренти будуть реагувати на будь-які його дії щодо зниження цін і не будуть зважати на їх підвищення.

Цінова війна - послідовне зниження ціни з метою витіснення конкурентів з олігополістичного ринку, яке циклічно повторюється.

Цінове лідерство - неофіційне встановлення ціни на продукцію, коли всі учасники ринку з боку пропозиції змінюють свої ціни згідно з тим, як себе поводить ціновий лідер.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Олігополія та економічна ефективність.

2. Теоретичні моделі олігополії.

3. Вплив реклами на обсяг виробництва та середні витрати.

4. Вплив монополістичної конкуренції на ринок.

5. Монополістична конкуренція і ринкові відносини в Україні

Бібліографічний список до практичного заняття

2; 3; 5; 7; 10; 19; 21.

Практичне заняття 12, 13

Тема 12. Ринок факторів виробництва

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів з питань щодо особливостей похідного попиту в різних ринкових структурах і еластичності попиту на ресурс виробництва, поглиблення і систематизація знань про процес формування заробітної плати та формування попиту і пропозиції послуг праці, про ринок капіталу.

План заняття

1. Похідний попит. Взаємозв'язок ринків товару та факторів виробництва.

2. Похідний попит в умовах монополії та досконало конкурентного ринку товару.

3. Ринок праці з недосконалою конкуренцією та на досконало конкурентному ринку.

4. Капітал як фактор виробництва. Попит та пропозиція капіталу.

5. Ринок землі.

Методичні рекомендації до практичного заняття

При вивченні першого питання слід відзначити, що похідний попит - це попит на ресурси, залежний від попиту на готові товари і послуги, які виготовляються за допомогою даних ресурсів.

Цінова еластичність попиту на ресурси є відношенням процентної зміни використання ресурсу до процентної зміни його ціни. На еластичність похідного попиту впливає декілька факторів:

- цінова еластичність попиту на продукт у виробництві якого він використовується

- частка ресурсів у загальних виробничих витратах

- взаємозамінність ресурсів.

Слід відзначити, що в економічній теорії під фактором виробництва розуміється особливо важливий елемент чи об'єкт, який справляє вирішальний вплив на можливість і результативність виробництва. Таких факторів, які використовуються для виробництва продукту, дуже багато.

Існують різні підходи до виділення факторів та їх класифікації. Виділяють дві групи: особистий фактор виробництва і речовий фактор виробництва.

В якості особистого фактора виробництва завжди розглядається робоча сила - сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини до праці. В якості речового фактора виробництва беруть до уваги всі засоби виробництва. Особистий та речовий фактори виробництва утворюють складну взаємодіючу систему, ефективність якої визначається технологією і організацією виробництва. При цьому технологія являє собою взаємодію між головними факторами виробництва. Вона припускає використання різноманітних методів обробки, зміни властивостей, форм, стану предмета праці.

Маржиналістська теорія традиційно виділяє чотири групи факторів виробництва: землю, працю, капітал, підприємницьку діяльність. Земля розглядається як природний фактор. До цієї групи виробництва належать природні багатства: поклади копалин, орні землі, ліси.

Капітал як фактор виробництва виступає у вигляді сукупності благ, які використовують у виробництві товарів та послуг. Це інструменти, машини, обладнання, транспортні комунікації, засоби зв'язку. Праця є інтелектуальною й фізичною діяльністю, спрямованою на підвищення благ.

Підприємницька діяльність є специфічним фактором виробництва. Вона припускає використання ініціативи, кмітливості та ризику в організації виробництва. Підприємницька здібність - це особливий вид людського капіталу, використовуваного для координації й комбінування всіх останніх факторів виробництва з метою створення благ та послуг. Вона базується на бажанні й умінні в процесі виробництва на комерційній основі впроваджувати нові види продукту, що виробляється, технології, форми організації бізнесу при певному ступені ризику і можливості зазнати збитків. Слід звернути увагу на те, що ринки ресурсів виконують дві основні функції в ринковій економіці, допомагають визначити, для кого виробляється продукція. У зв'язку з тим, що на ринку визначаються ціни на ресурси, встановлюється відповідно й те, яка частина сукупного продукту дістанеться людям, що пропонують працю, капітал та інші ресурси. До факторів виробництва належать постійні й змінні матеріальні ресурси, придбані на ринку.

Першим кроком до теорії попиту на ресурси є визначення мети і обмеження, що постають перед фірмами. Виробнича технологія, попит на продукти, вартість ресурсів, ціни на ресурси є основним фактором, який визначає грошові доходи; одночасно вони виконують функцію розподілу ресурсів між різноманітними галузями і фірмами. Слід показати труднощі у формуванні цін на ресурси.

Через те, що в цьому напрямку існують розбіжності, стоїть питання: які з основних принципів слід застосувати до конкретних ресурсів і визначених ринків? Потрібно виявити основні фактори, що визначають попит на економічні ресурси.

При підготовці другого питання доцільним буде відзначити той факт, що попит на будь-які ресурси є похідним від виробленого з його допомогою продукту. Це наводить на думку, що попит на ресурси буде залежати від продуктивності цього ресурсу та ринкової вартості товару, який виробляється з його використанням.

Графік граничного продукту в грошовому виразі будь-яких ресурсів є графіком попиту на дані ресурси, це випливає з правила, відповідно до якого фірми в умовах конкуренції найбільш вигідно застосовують ресурси до точки, в якій ціна на ресурси дорівнює граничному продукту в грошовому виразі.

Крива попиту на ресурси полого знижується, бо граничний продукт додатково запроваджених одиниць будь-якого ресурсу знижується відповідно до закону спадної дохідності. Потрібно зупинитись на попиті виробника в умовах чистої конкуренції, виділивши головне правило використання ресурсів MRP=MRC. Щоб максимізувати прибуток, фірма повинна використовувати додаткові одиниці будь-якого даного виду ресурсів доти, доки кожна наступна одиниця дає приріст загального доходу, а не загальних витрат. Використовуючи такі поняття, як граничний продукт у грошовій формі (MRP) і граничні витрати на ресурси, можна змінити формулювання правила використання ресурсів таким чином: для фірми буде прибутковим використання додаткових одиниць тієї точки, в якій MRP даних ресурсів дорівнює MRC, оскільки ціна на продукт і граничні доходи на чисто конкурентному ринку продукції рівні. На чисто конкурентному ринку праці ставка заробітної плати установлюється сукупно ринковою пропозицією праці або ринковим попитом на працю. Для кожного найманого додаткового робітника ставка зарплати і MRC рівні. З цього випливає, що фірма буде наймати робітників до точки, в якій ставка заробітної плати (MRC) дорівнює їх MRP, якщо тільки вона наймає робітників за умов конкуренції.

Слід відмітити, що в умовах досконало конкуренції похідний попит фірми відображається кривою MRP (граничний продукт у грошовому вираженні) і має плавний негативний нахил.

MRP продавця за умовами недосконало конкуренції (чиста монополія, олігополія, монополістична конкуренція) знижується тому, що зменшується граничний продукт і ціна продукції. Крива попиту на ресурс в умовах недосконало конкуренції має вигляд менш еластичний, більш крутий.

При підготовці третього питання слід розглянути криву пропозиції на ринку праці, а потім подивитись, як зрівнюються попит та пропозиція на ринку праці. Але спочатку потрібно визначити заробітну плату.

Заробітна плата - це ціна, яка виплачується за використання праці. Важливо також провести різницю між грошовою, або номінальною, та реальною заробітною платою.

Номінальна заробітна плата - це сума грошей, яку одержують працівники за певний час.

Реальна заробітна плата - це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату. Реальна заробітна плата - це купівельна спроможність номінальної заробітної плати.

Слід показати, від яких факторів залежить як номінальна, так і реальна заробітна плата. Варто звернути увагу на те, що номінальна і реальна заробітна плата змінюються не в одному і тому ж напрямку. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищитись, а реальна в той час понизитись, якщо ціна на товар зростає швидше, ніж номінальна заробітна плата.

В основі механізму впливу попиту та пропозиції на працю лежить її продуктивність. Слід виділити ряд причин високопродуктивної праці:

- капітал з розрахунку на одного працівника;

- природні ресурси - наявність високоякісних корисних копалин, орної землі;

- наявність високого рівня технологічного прогресу;

- вплив стану здоров'я, освіти, ставлення до праці на її результативність.

- Не менш важливими факторами є:

- ефективність і гнучкість системи управління;

- діловий, соціальний і політичний клімат, який стимулює виробництво;

- наявність великого розміру внутрішнього ринку, який забезпечує фірмам можливість реалізації продукту масового виробництва.

Крім того, потрібно докладно зупинитись на таких питаннях як крива пропозиції праці, конкуруюча рівновага, зрушення попиту та пожвавлення ринків праці. Крива пропозиції індивідом своєї праці подається таким чином: величина доходу від підвищення ставки зарплати залежить від відносної сили ефекту доходу і ефекту зміщення. Загально визнано, що у випадку дуже низької зарплати має перевагу ефект зміщення, і тому кількість праці, запропонованої індивідом при підвищенні зарплати, зростає. Проте у міру збільшення зарплати підсилюється вплив ефекту доходу. Після того, як люди забезпечили собі певний рівень матеріального благополуччя, вони починають витрачати менше часу на роботу. Якщо стане діяти ця модель, крива пропозиції індивідом своєї праці буде мати вигнуту форму. У цілому для ринку конкретного виду праці з урахуванням часу характерна також постійно зростаюча крива пропозиції праці.

Ринок буде прагнути до такої рівноваги в розмірах заробітної плати, при якій сукупний попит дорівнює викликаній конкуренцією пропозиції цього виду праці.

При розгляді четвертого питання потрібно показати, як визначаються ставки заробітної плати на конкретних ринках праці. Слід вивчити ряд питань: як визначається ставка заробітної плати, одержана якимось певним типом працівників, пропозиція праці та попит на працю в окремій конкурентній фірмі та на конкурентному ринку.

Необхідно проаналізувати модель конкуренції та монополії. Чисто конкурентний ринок праці характеризується такими рисами:

- велика кількість фірм, які конкурують між собою при наймі конкретного виду праці;

- численні кваліфіковані працівники, які мають однакову кваліфікацію, не будучи залежними один від одного, пропонують даний вид послуг праці;

- ні фірми, ні працівники не здійснюють контролю над ринковою ставкою заробітної плати.

На такому ринку праці взаємодіють ринковий попит та ринкова пропозиція, які призводять до установлення ринкової рівноваги, формування рівноважної ставки заробітної плати. Рівноважна ставка зарплати та рівноважний рівень зайнятості даного виду праці визначаються на перетині кривих попиту й пропозиції на працю. Фірма, яка наймає працю на конкурентному ринку не може вплинути на ставку заробітної плати. Для кожної окремої фірми вигідно наймати працівників до точки, в якій поточна ставка зарплати дорівнює граничному продукту в грошовому виразі. Це відображення правила MRP=MRC.

При підготовці цього питання розглянемо випадок з монополією, при якій наймач володіє монополістичною силою наймати працівників:

- кількість зайнятих на даній фірмі складає основну частку від всіх зайнятих якимось характерним видом праці;

- цей вид праці є відносно немобільним або в силу географічних факторів, або у тому розумінні, що, якщо працівники знайшли альтернативу застосування своєї праці, вони змушені здобувати нову кваліфікацію;

- фірма «диктує заробітну плату» у тому розумінні, що ставка заробітної плати, яку фірма повинна виплачувати, знаходиться в прямій залежності від кількості найманих працівників.

Однак в умовах монополії крива граничних витрат на ресурс буде розташовуватися вище від кривої пропозиції ресурсів, бо монополіст повинен збільшувати ставки заробітної плати при наймі додаткових працівників і платити цю збільшену заробітну плату всім працівникам. Монополіст буде наймати менше працівників, ніж при умовах конкуренції, щоб добитися ставки заробітної плати меншої, ніж конкурентна ставка, і тим самим одержати більше прибутку.

Також потрібно звернути увагу на модель двократної монополії. Це означає, що профспілка є монополістичним продавцем праці у тому значенні, що вона контролює пропозицію праці і може впливати на ставку заробітної плати: вона протистоїть монополістичному найманню праці, яке також може впливати на заробітну плату через зменшення зайнятості. Монополістичне наймання буде прагнути до установлення заробітної плати нижчої від конкурентно-рівноважної ставки, а профспілка буде наполягати на якійсь рівноважній конкурентній ставці заробітної плати.

Не можна сказати зовсім упевнено, яка з цих двох можливостей реалізується. Економічна теорія не пояснює, якою буде підсумкова ставка заробітної плати. Із зазначеного витікає і друга сторона двосторонньої монополії. Можливо, що установлена заробітна плата та зайнятість можуть бути більш соціально бажаними, ніж це обумовлено двосторонньою монополією. Монополія на одній стороні ринку фактично може знищувати монополію на другій стороні ринку, що сприяє встановленню конкурентних або близьких до конкурентних рівнів. Слід зазначити, що профспілка може підвищити конкуруючі ставки зарплати шляхом:

- збільшення виробничого попиту на працю;

- обмеженістю пропозиції на працю з використанням замкнутих профспілок;

- безпосереднім збільшенням заробітної плати вищої від рівноважної за допомогою відкритих профспілок.

Отже профспілки завжди будуть прагнути до підвищення ставок заробітної плати, а підприємці, навпаки, до збереження її колишнього рівня і навіть до зниження. Якщо обидві сторони не доходять згоди, то в якості арбітра виступає представник уряду або профспілкової інстанції більш високого рангу. Проте в останні роки роль профспілок не обмежується регулюванням зарплати, а охоплює все більшу частину трудових відносин. Серед них слід відзначити залучення працівників до прийняття рішень з питань технологічної політики, пов'язаних з економією праці через застосування нових технологій, переборення відчуження працівника від результатів його праці, виховання у нього почуття власної гідності та ініціативи.

Слід також знати, що попит на працю, як і рівень її оплати, передусім залежить від продуктивності. При одночасному попиті на працю конкуруючих фірм галузевий попит визначається шляхом горизонтального підсумку попиту на працю всіх фірм цієї галузі і крива має позитивний нахил.

Рівноважна ставка заробітної плати і рівноважна кількість працюючих визначається точкою перетину кривих пропозиції та попиту на працю.

Треба розглянути криву пропозиції праці в умовах досконало конкурентного ринка, яка є досконало еластичною. Інша ситуація виникає в умовах ринку недосконалої конкуренції. Крива пропозиції на працю є одночасно кривою середніх витрат на працю, тому крива має плавний позитивний нахил. Точка перетину MRP (граничний продукт в грошовому вираженні) та MRC (граничні витрати в грошовому вираженні) визначає обсяг працюючих, який в свою чергу визначає рівень заробітної плати.

В умовах чисто конкуренції маємо більш вищу заробітну плату та кількість працюючих ніж в умовах недосконалої конкуренції.

При підготовці четвертого питання слід відзначити особливості капіталу як чинника довгострокового використання. Поняття «капітал» охоплює всі виробничі ресурси: заводи, обладнання, сировину, матеріали. Ці ресурси є інвестиційними ресурсами. Цей термін використовується для визначення виробництва існуючих капітальних товарів.

Важливо при цьому розглянути структуру фондів підприємства, яка складається з основних та оборотних фондів.

Основні фонди зберігають свою натуральну форму в період багатьох циклів виробництва продукту. Їх вартість переноситься на витрати виробництва товару поступово в період ряду кругообігів і повертається підприємству в грошовій формі частинами.

Оборотні фонди в період одного виробничого циклу повністю використовуються, відповідно повністю входять у витрати виробництва продукту і повертаються підприємству в грошовій формі після кожного кругообігу.

Також потрібно приділити увагу тому, що рішення про інвестування капіталу в ту чи іншу сферу носить дуже абстрактний характер. Усі господарські агенти, які беруть гроші на інвестування або поставляють кошти для позик, оперують на ринку позикового капіталу. На графіку крива попиту на позиковий капітал показує, що за інших рівних умов господарські агенти будуть більше звертатись до ринку позикового капіталу, направляючи ці засоби як на інвестиції, так і на споживання, при нормі процента, нижчій від рівноважної. Аналогічно характер кривої пропозиції показує, що збільшення норми процента вище від рівноважного рівня, допомагає зростанню пропозиції засобів на цьому ринку. Рівноважна норма процента на ринку позикового капіталу визначається перетином прямих попиту та пропозиції.

Далі розглянемо основні принципи, які лежать в основі прийняття правильних інвестиційних рішень. Прийняття будь-якого інвестиційного рішення включає в себе співставлення витрат та очікуваного прибутку, який розглядається протягом певного інтервалу часу.

Процедура, за допомогою якої обчислюється сьогоднішнє значення будь-якої суми, що може бути одержана в майбутньому, є дисконтуванням, формула для виробництва цих розрахунків така:

PDV=, (3.8)

де PDV - дисконтована ставка процента;

iⁿ - ставка процента;

n - кількість років.

Інвестування застосовується на ставці позикового процента, яка представляється як кількість грошей, необхідних для сплати за використання однієї грошової одиниці на рік.

Ставка позикового процента є перетином кривої попиту з кривою пропозиції грошей. Розглядаючи роль ставки процента у прийнятті рішення з інвестиції, ми бачимо суттєву різницю між номіналом і реальністю процентної ставки.

Номінальна ставка - це процентна ставка, виражена у грошовій одиниці поточного курсу.

Реальна ставка процента - це процентна ставка, виражена у незмінних грошових одиницях або з поправкою на інфляцію.

Ставка процента є надзвичайно важливим показником у тому розумінні, що вона одночасно впливає як на рівень, так і на структуру виробництва інвестиційних товарів. Аналіз показує, що за інших різних умов для підприємців зміна рівноважної ставки процента означає переміщення уздовж кривої сукупного інвестиційного попиту, при цьому виникають зміни рівня інвестиції і рівноважного рівня ЧНП.

Ставка процента виконує функцію розподілу грошового і відповідно реального капіталу серед різних фірм та інвестиційних об'єктів. У кінцевому підсумку вона розподіляє гроші та реальний капітал між тими галузями, де вони будуть найбільш продуктивними і відповідно найбільш прибутковими.

При підготовці п'ятого питання слід звернути увагу на особливості землі як фактора виробництва. Пропозиція землі, обмежена на графіку, абсолютно нееластична. Графік попиту на землю має негативний нахил, а точка перетину пропозиції та попиту вказує величину орендної плати.

Практичні завдання

Завдання 1

Заповніть пропуски в таблиці для підприємства, що купує необхідні йому ресурси і реалізує свою продукцію на конкурентному ринку. Ціна одиниці продукції підприємства - 3 грош. од.

Кількість змінного ресурсу, од.	Сукупний попит	Граничний продукт	Сукупний виторг, грош. од.	Граничний виторг ресурсу, грош. од.
1		12
2		10
3			90
4				15
5
6				0
7	40	2

Завдання 2

Для виробництва певного товару використовуються три фактори: земля, капітал і праця. В якому з наведених у таблиці випадків досягається мінімізація витрат?

	Граничний продукт землі	Ціна землі, грош. од.	Граничний продукт капіталу	Ціна капіталу, грош. од.	Граничний продукт праці	Ціна праці, грош. од.
А	8	2	10	5	6	3
Б	15	5	9	3	6	3
В	16	4	12	3	10	2
Г	25	5	15	3	5	1
Д	9	3	8	4	12	3

Завдання 3

Якщо при даній технології фірма може змінити лише кількість зайнятої праці, то чому будуть дорівнювати граничні та середні змінні витрати при ставці заробітної плати 75 грн. за годину, граничному продукті - 150 одиниць і середньому продукті - 300 одиниць на одну людино-годину?

Завдання 4

Виробнича функція подана формулою Q=(KL)². Ціна одиниці праці складає 10 дол., ціна одиниці капіталу - 5 дол. Яка оптимальна комбінація ресурсів для виробництва товарів у кількості 10 одиниць? Як змінюються мінімальні витрати виробництва цієї ж кількості товарів, якщо ціна одиниці праці збільшиться до 20 дол.? Рішіть цю задачу геометрично та алгебраїчно.

Завдання 5

Підприємець, який займається тиражуванням відеокасет, орендує приміщення за 200 грн. на місяць і використовує власну апаратуру вартістю втрачає свою вартість за один рік. Коли він працював продавцем у магазині технічних товарів, його заробітна плата складала 250 грн. на доход 25000 грн. за рік. Які його зовнішні витрати та економічний прибуток, якщо депозитна ставка банку становить 20% річних?