При розгляді третього питання треба показати за допомогою графічного зображення дію ефекту доходу та ефекту заміщення і пояснити їх особливості. Ефект доходу пов'язаний з переходом до іншої кривої байдужості, яка відповідає збільшенню купівельної спроможності споживача, а ефект заміщення пояснюється зміною цін на благо. Ефекти доходу і заміщення діють однонаправлено, якщо споживач має справу з товарами, що характеризуються високим ступенем корисності і якими споживач ненасичений. Ці ефекти діють різнонаправлено, якщо споживач має справу з низькоякісними товарами.

Слід також виявити сутність поняття «парадокс Гіффена». Гіффен спостерігав за бюджетами бідних родин і зробив висновок: при зростанні цін на товари, які пізніше одержали назву «Товари Гіффена», ефект доходу перемагає над ефектом заміщення. Тобто якщо зростає ціна на товари, що займають значне місце у споживчому бюджеті, чи товари, які деякі люди купляють під дією «ефекту сноба» або з міркувань престижу, попит на ці товари зростає, і крива попиту набуває позитивного нахилу.

Практичні завдання

Завдання 1

Споживач витрачає 20 грн. на придбання товарів X і Y, ціна на яких однакова і дорівнює 10 грн. Побудуйте криву «дохід - споживання» для даного споживача, якщо рівень його доходу послідовно змінюватиметься від 20 до 40 грн., від 40 до 60 грн., а рівень цін залишатиметься незмінним. Для якого типу товарів характерна така конфігурація кривої?

Завдання 2

Споживач має дохід 200 грош. од. і витрачає його на придбання блага Х по ціні 10 грош. од. і блага У по ціні 20 грош. од. Вибір споживача, що максимізує корисність, включає 10 одиниць товару Х і 5 одиниць товару У. Збільшення ціни товару Х до 20 грош. од. викликає зменшення точки рівноваги (10Х; 5У), зниження до 5 грош. од. - відповідно (20Х; 5У).

а) Зобразіть графічно, як змінюється положення бюджетної лінії у разі зниження та підвищення ціни.

б) Побудуйте лінію «ціна-споживання».

в) Використовуючи лінію «ціна-споживання», побудуйте криву попиту споживача на товар Х.

Контрольні завдання

1. Обґрунтуйте та покажіть на прикладах вплив ефекту прибутку та ефекту заміщення на величину споживчого попиту.

2. Поясніть ситуацію, при якій споживач знаходиться в точці збігу ліній спроможностей споживання з кривою байдужості.

3. Поясніть закон попиту за допомогою ефектів доходу та заміщення, прийнявши ріст цін за початковий пункт ваших міркувань.

Ключові терміни і поняття

Ефект доходу - зміна реального доходу споживача в результаті зміни ціни одного з товарів, що входить до його споживацького набору.

Ефект доходу за Слуцьким - різниця між загальною зміною обсягу попиту на благо при зміні його ціни та ефектом заміни.

Ефект доходу за Хіксом - зміна обсягу попиту на товар при заданому номінальному доході споживача та зміни його реального доходу через зміни ціни на даний товар.

Ефект заміщення - зміна структури споживання в результаті зміни ціни одного з товарів, що входять до споживацького набору.

Ефект заміщення за Слуцьким - зміна обсягу попиту на благо при зміні його ціни та збереженні купівельної спроможності споживача на вихідному рівні за рахунок відповідної зміни номінального доходу.

Ефект заміщення за Хіксом - зміна обсягу попиту на благо при зміні його ціни та збереженні добробуту споживача на вихідному рівні за рахунок відповідної зміни номінального доходу.

Крива «доход-споживання» - крива, кожна точка якої - оптимальна кількість благ, що споживаються, при різному рівні доходу, але при постійному співвідношенні цін.

Крива «ціна-споживання» - сукупність точок, що являють собою набори двох благ при заданому бюджеті та зміні ціни одного з товарів.

Крива байдужості - лінія постійного рівня задоволення споживача від споживання різних комбінацій благ.

Крива Енгеля - крива, що показує залежність зміни величини споживання товару від зміни доходу споживача.

Парадокс Гіффена - збільшення (зменшення) обсягу попиту на благо при зростанні (зниженні) його ціни, яке пояснюється тим, що ефект доходу перевищує ефект заміщення.

Бібліографічний список до практичного заняття

2; 10; 14; 15; 17; 18; 19; 21.

Практичне заняття № 4, 5

Тема 5. Попит, пропозиція, їх взаємовідносини

Мета заняття:поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів з питань про природу ринків і процес формування цін і обсягів виробництва, особливості попиту і фактори, які його визначають. Поглибити, систематизувати та узагальнити, закріпити знання з проблем попиту та пропозиції. Предметно розглянути особливості пропозиції і чинники, які її визначають.

План заняття

1. Попит і закон попиту.

2. Пропозиція і закон пропозиції.

3. Ринкова рівновага.

4. Еластичність попиту і пропозиції

Методичні рекомендації до практичного заняття

При розгляді першого питання треба звернути увагу на особливість одного з основних економічних важелів попиту, дати йому всебічну характеристику.

Попит зображується у вигляді графіка, який показує кількість продукту, яку споживачі готові і в змозі купити за певну ціну із можливих, у ході певного періоду часу. Графік показує ту кількість продукту, на яку буде пред'явлено попит при різних цінах.

Потрібно зазначити, що попит звичайно розглядається з позицій вигідності ціни. Він показує кількість продукту, яку споживачі будуть купувати за різними можливими цінами.

Основна властивість попиту полягає в тому, що, при незмінності всіх інших параметрів, зниження ціни веде до відповідного зростання величини попиту.

Тут, як ми бачимо, проявляється зворотний зв'язок між ціною і величиною попиту, це є законом попиту. Для підтвердження цього варто навести декілька рівнів аргументації, які відображаються:

- у відносинах між покупцями і ціною товару;

- у тому, що споживання піддається принципу спадаючої граничної корисності;

- в аналізі попиту з урахуванням ефекту доходу і ефекту заміщення.

Ефект доходу показує, що при низькій ціні людина може дозволити собі купити більше певного продукту, не відмовляючись від придбання будь-яких альтернативних товарів. Інакше кажучи, зниження ціни продукту збільшує купівельну спроможність грошового доходу споживача, тому він може купити більшу кількість певного продукту.

Ефект заміщення виявляється в тому, що зі зниженням ціни у споживача з'являється стимул придбати дешеві товари замість аналогічних дорогих. Споживачі схильні замінювати купівлю дорогих продуктів більш дешевими.

Так, зниження ціни на яловичину підвищує купівельну здатність споживача і дозволяє йому купувати більше цього продукту (ефект доходу). Із зниженням ціни купівля яловичини стає привабливою і її купують замість свинини, курей та риби (ефект заміщення).

Ефект доходу та заміщення підсумовується і приводить до того, що у споживача з'являється можливість купувати більшу кількість продукту за низькою ціною.

Потрібно зазначити, що при інших рівноцінних умовах зв'язок між ціною і обсягом попиту від'ємний або зворотний, а попит графічно зображується у вигляді спадаючої кривої.

Необхідно достатньо чітко показати вплив нецінових детермінант на криву попиту.

Слід докладно зупинитися на нецінових детермінантах.

Споживчі смаки, які формуються під впливом різноманітних факторів, реклами, моди, настрою тощо.

Дохід має більш складний зв'язок із попитом відносно більшості товарів: збільшення доходу зумовлює збільшення попиту.

Споживчі очікування щодо майбутніх цін на товари та прибуток також у змозі змінювати попит.

Збільшення кількості покупців призводить до зростання попиту і навпаки.

Ціни на сполучені товари.

Відзначимо, що ринкові ціни виконують дві основні функції:

- дозволяють обмежувати споживання ресурсів;

- стають мотивацією для виробництва.

Головне правило ринкової економіки полягає в тому, що чим рідше зустрічається товар, тим вище його ціна і, таким чином, менше людей бажають його придбати. Інакше кажучи, оскільки кількість різних речей обмежена і їх не може вистачати на всіх, то в системі ринкової економіки товари та послуги розподіляються на основі їх цін. У цьому полягає ефект обмеження цін.

Зміни в одній і більше з основних детермінант попиту викликають зрушення ринкової кривої попиту. Її зміщення праворуч означає підвищення попиту, а зміщення ліворуч - зменшення попиту.

Можна відзначити, що зміни у попиті потрібно відрізняти від зміни самої величини попиту, причому остання тягне за собою переміщення на графіку від однієї точки до другої на зафіксованій кривій попиту в результаті зміни ціни продукту, що розглядається.

При підготовці другого питання потрібно звернути увагу на те, що пропозицію можна визначити як шкалу, що показує різні кількості продукту, які виробник бажає і здатний виробити і запропонувати до продажу на ринку за кожну конкретну ціну з ряду можливих цін у ході визначеного періоду часу, який надає ряд альтернативних можливостей для виробника.

Крім цього, потрібно відзначити прямий зв'язок між ціною і кількістю запропонованого продукту. Він називається законом пропозиції і вказує на те, що виробники хочуть виготовити і запропонувати до продажу більшу кількість свого продукту за високою ціною, ніж вони хотіли б це зробити за низькою ціною.

Потрібно показати, що загальна функція пропозиції, запропонованої на продаж кількості товару залежить від визначальних факторів: ціни на запропонований товар, ціни товарів-замінників і ціни на фактори виробництва.

Пропозиція, як і попит, може змінюватися під впливом нецінових чинників:

- зміни витрат виробництва в результаті удосконалення техніки й технології виробництва, зміни ціни на ресурси, запровадження нових правил оподаткування, підсилення або послаблення ролі профспілок на ринку праці;

- зміни кількості продавців на ринку;

- війни, природних катастроф, політичних дій, які руйнують економіку, впливають на скорочення пропозиції;

- очікування зміни цін.

Зміна цін на ресурси, технології виробництва, податків або дотацій, цін на інші товари, очікування інших цін або числа покупців на ринку зрушує криву попиту на продукт праворуч, що означає збільшення обсягу пропозиції, а зміщення ліворуч - зменшення пропозиції. На противагу цьому, зміна ціни даного продукту веде до зміни величини пропозиції, тобто до переміщення від однієї точки до іншої на постійній кривій пропозиції.

Розглядаючи трете питання, варто звернути увагу на те, що в умовах конкуренції взаємодія ринкового попиту і ринкової пропозиції коригує ціну до того моменту, поки величина попиту і величина пропозиції збігаються, що говорить про формування врівноваженої ціни і врівноваженої кількості продукту. Крім того, важливо показати шлях досягнення згоди між покупцями і продавцями, вміння ринкових сил синхронізувати рішення про продаж і купівлю, де б виключались потенціальні лишки і нестачі продукту.

Закон попиту і пропозиції є фундаментальним законом ринкової економіки. За його допомогою ми можемо пояснити, до яких наслідків ведуть спроби зміни економічної політики (підвищення або зниження податків, орендної плати, поява нових методів у технології тощо).

Слід звернути увагу на те, що в точці рівноваги ціна влаштовує одночасно і покупців і продавців. При цьому діють закони ринкового ціноутворення:

- ціна прагне до того рівня, при якому попит дорівнює пропозиції;

- якщо під впливом певних чинників відбудеться підвищення попиту при незмінній пропозиції або скорочення пропозиції при незмінному попиті, то ціна зростає; якщо ж навпаки: при незмінному попиті збільшується пропозиція - ціна зменшується.

Розгляд законів попиту і пропозиції, а також принципів формування урівноваженої ціни дозволяє зробити такі висновки:

Ринкова економіка має механізм, який забезпечує погодження інтересів покупців і продавців на ринках:

- фірми можуть розширяти і звужувати виробництво залежно від зміни попиту - вони вільні у виборі обсягу та структури випуску;

- ціни гнучкі, змінюються під дією попиту і пропозиції, бо існує конкуренція, без якої ринковий механізм попиту і пропозиції діяти не буде;

Якщо на ринку відбудеться яка-небудь подія, що порушить складну рівновагу (наприклад, зміна смаку споживачів і відповідні зміни попиту), то:

- фірми-виробники обов'язково зреагують на зміни ринкових умов (наприклад, збільшення попиту призведе до зростання ціни даної продукції, оскільки попит покаже виробникам, куди слід направити свої зусилля);

- почнеться процес пристосування виробників і споживачів до нових умов, у результаті сформується нова ринкова ціна і новий обсяг виробництва відповідно до змінених умов.

Розглядаючи четверте питання, треба показати, що економісти вимірюють ступінь чутливості споживачів до зміни ціни продукції, використовуючи концепцію цінової еластичності. Отже, цінова еластичність попиту вимірює ступінь чутливості споживачів до зміни цін, попит є еластичним. Коли споживачі відносно нечутливі до зміни цін, - попит нееластичний.

Формула цінової еластичності дозволяє виміряти ступінь еластичності і нееластичності попиту.

При визначенні процентних змін ціни і кількості продукції в якості бази обчислення застосовуються середні показники.

Якщо Е більше одиниці, попит вважається еластичним, якщо Е менше одиниці - то нееластичним. Крива абсолютно нееластичного попиту зображується лінією, яка буде паралельною вертикальній осі; крива абсолютного еластичного попиту представляє собою лінію, яка йде вище і паралельно горизонтальній осі.

Цінову еластичність попиту можна визначити, спостерігаючи за характером впливу зміни ціни на величину загальної виручки від продажу продукції. Якщо ціна і загальна виручка змінюються у протилежних напрямках, то попит еластичний. Якщо ціна і загальна виручка змінюються в одному і тому ж напрямку, попит нееластичний.

У випадку одиничної еластичності попиту зміна ціни залишить загальну виручку незмінною.

Потрібно зазначити, що кількість доступних товарів-замінників, місце продукту в бюджеті покупців, його належність до предметів необхідності чи розкоші, а також тривалість періоду часу, що аналізується, - все це є чинниками, які впливають на еластичність попиту.

Потрібно показати, що еластичність варіюється залежно від вибору того чи іншого цінового інтервалу на кривій попиту. Еластичність пропозиції залежить від труднощів перерозподілу ресурсів між альтернативними сферами їх використання. У свою чергу ця мобільність ресурсів залежить від кількості часу, який є у розпорядженні виробників для пристосування до певної зміни цін.

Ступінь зміни обсягу пропозиції, залежно від збільшення цін, характеризує еластичність пропозиції. Міра цієї зміни є коефіцієнтом еластичності пропозиції. Вона розраховується як відношення обсягу пропозиції (в %) до зростання цін (в %). Еластичність пропозиції служить показником відносних змін пропозиції обсягу продукту відповідно до відносної зміни ринкової ціни.

Якщо запропонована кількість товару залишається незмінною, то ми маємо справу з нееластичною пропозицією.

Коли найменше зниження ціни товару викликає скорочення пропозиції обсягу продукції до нуля, але найменше збільшення ціни визначає збільшення пропозиції, то ми маємо справу з абсолютно еластичною пропозицією.

Еластичність пропозиції звичайно буває вищою протягом тривалого часу, ніж за короткий строк. Це викликано схильністю виробників до більш високих цін. Еластичність пропозиції змінюється під впливом технологічного прогресу, зміни якісного та кількісного складу використовуваних ресурсів.

Підсилення обмежень ресурсів, застосованих при виробництві того чи іншого товару, веде до зменшення значення еластичності пропозиції.

Практичні завдання

Завдання 1

Еластичність попиту за ціною дорівнює 2. Що відбудеться з обсягом попиту на телевізори, якщо ціна на них збільшується на 10% і більше нічого не зміниться?

Завдання 2

Попит та пропозиція на деякий товар описується зрівняннями: Q_d=1500 - 25p; Q₅=1000 + 25p; де Q - кількість товару, P - його ціна.

a) Розрахуйте параметри рівноваги на ринку даного товару.

б) Держава встановила на даний товар фіксовану ціну в 7 гр. од. за одиницю товару.

Дайте характеристику наслідків такого рішення.

Завдання 3

Попит та пропозиція даного товару описується зрівняннями: Q_d=600 - 25p; Q₅=100 + 1000p.

а) Найдіть параметри рівноваги на ринку даного товару;

б) Держава встановила податок з продажу на одиницю даного товару в розмірі 2,5 гр. од. за одиницю. Найдіть скільки загублюють при цьому покупці, а скільки - продавці даного товару.

Завдання 4

Попит та пропозиція на обід в студентській їдальні описується рівняннями: Q_d=2400 - 100Р; Q₅=1000 + 40Р, де Q - кількість обідів в день, P - ціна обідів.

a) Розрахуйте рівноважні ціну та кількість проданих обідів.

б) Проявляючи піклування про студентів, адміністрація встановила ціну за обід у розмірі 8 грн. за обід.

Дайте характеристику наслідків такого рішення.

Завдання 5

Якщо еластичність попиту за доходом для автомобіля дорівнює 5. Підрахуйте процентну зміну у продажі автомобілів, яка зумовлена скороченням доходів споживачів на 2%.

Контрольні завдання

Покажіть на конкретних прикладах, які існують детермінанти попиту і що відбувається з кривою попиту, коли кожна з них змінюється?

Покажіть на конкретних прикладах відмінності між зміною у попиті та зміною величини попиту.

Доведіть, що при надто нееластичному попиті податок на продукт лягає головним чином на споживачів. У випадку еластичного попиту доведіть зворотне.

Фірма вирішила підвищити ціну на свій продукт. Що станеться з її виручкою, якщо попит еластичний (нееластичний)?.

Чому попит і пропозиція, їх урівноважений стан є основоположними в ринковій економіці.

Використовуючи конкретні приклади доведіть, чому крива пропозиції є зростаючою.

Поясніть різницю між змінами у пропозиції і змінами величини пропозиції, наведіть причини кожної з цих змін.

Наведіть докази, які б доводили, що ціна повинна встановлюватись на рівні врівноваженої точки перетину кривих попиту і пропозиції. Припустіть спочатку, що ціна надто висока, а потім, що вона надто низька.

Ключові терміни і поняття

Дугова еластичність - показник середньої реакції попиту на зміну ціни товару, що виражається кривою попиту на певному відрізку.

Еластичний попит (пропозиція) - ситуація, коли величина попиту (пропозиції) зменшується на більший відсоток, ніж впливовий фактор.

Еластичність - міра чутливості однієї змінної на зміну іншої, що виражається як відношення відсоткових змін.

Ефект моди - однонаправлена зміна обсягу попиту на благо одним споживачем при зміні обсягу попиту інших споживачів.

Ефект снобу - протилежно спрямована зміна обсягу попиту на благо одним споживачем при зміні обсягу попиту інших споживачів.

Індивідуальний попит - попит одного споживача.

Малоцінний товар - товар, попит на який зменшується при зростанні доходу.

Надлишок споживача - різниця між максимальною сумою грошей, яку споживач згоден заплатити за певний обсяг благ, та тією сумою грошей, яку він за нього сплатить.

Нормальний товар - благо, попит на яке по мірі росту доходу споживача зростає.

Сукупний попит - сума індивідуального попиту на ринку за кожною ціною.

Ціна попиту - максимальна кількість грошей, яку споживач згоден заплатити за благо.

Бібліографічний список до практичного заняття

3; 5; 10; 19; 20.

Практичне заняття 6

Тема 6. мікроекономічна модель підприємства

Мета заняття:поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів з питань проблем виробничої системи; засвоїти питання оптимального й рівноважного станів підприємства та деякі параметри підприємства.

План заняття

1. Підприємство як суб'єкт ринку.

2. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі.

3. Фактор часу і періоди у функціонуванні підприємства.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Мета при підготовці першого питання необхідно звернути увагу на те, що підприємство являє собою господарську ланку, яка реалізує власні інтереси за допомогою виготовлення та реалізації товарів і послуг шляхом планомірної комбінації факторів виробництва.

Фірми відрізняються між собою асортиментом продукції, яку випускають, і сферами застосування капіталу.

Проте всі фірми можна класифікувати за двома основними критеріями: форми власності капіталу та ступені концентрації капіталу.

За цими двома критеріями виділяються різні організаційно-економічні форми підприємницької діяльності.

За формами власності на капітал підприємства класифікуються на державні та приватні.

На державних підприємствах у якості організатора виробництва і засновника виступає галузь або муніципалітет. Як правило, державна підприємницька діяльність охоплює ті сфери економіки, які не привертають увагу бізнесу.

Причини того можуть бути різні: надмірно великі первісні капіталовкладення або інвестиції з дуже великим строком окупності, суспільне значення продукції, що виробляється.

Держпідприємства знаходяться в нерівних умовах порівняно з приватними господарствами: вони не вільні у своїй господарській діяльності, ціноутворенні, часто змушені продавати продукцію по собівартості. Тому ефективність діяльності держпідприємств значно менша, якщо порівнювати її з величиною одержуваних прибутків, віднесених до авансового капіталу.

Приватні фірми поділяються на:

а) одноосібні фірми, де власником є одна людина;

б) товариства на паях, де поєднується капітал кількох осіб;

в) акціонерні товариства, де пай кожного акціонера підтверджується цінним папером - акцією.

Особливою організаційно-правовою формою є кооперативи.

Класифікація підприємств за ступенем концентрації виробництва залежить від кількості зайнятих працівників. Фірми поділяються на дрібні, середні та великі.

При підготовці другого питання треба показати, що в процесі виробництва різні чинники діють не ізольовано, а взаємодіють один з одним.

Залежно від сполучення цих чинників знаходиться обсяг продукції, що випускається підприємством. Саме функція виробництва визначає технологічну взаємодію між витратами виробництва та обсягом продукції, яку можна одержати з їх допомогою. Такий технологічний зв'язок існує для певного рівня розвитку техніки.

Хоча виробничі функції різні для різних галузей виробництва, всі вони володіють двома загальними властивостями.

По-перше, завжди існує межа для збільшення обсягу виробництва, яка досягається за допомогою збільшення одного з факторів виробництва. Не можна безкінечно розширювати обсяг випуску продукції, збільшуючи число робітників, бо для них не вистачить обладнання, так само не можна безкінечно збільшувати кількість матеріалу та обладнання, бо для їх використання не залишиться робітників.

По-друге, чинники виробництва так взаємопов'язані між собою, що без скорочення обсягу виробництва можлива певна взаємозамінність одних чинників іншими.

При розгляді третього питання потрібно зазначити, що розрізняють три часові періоди.

Найкоротший ринковий період настільки малий, що виробники не встигають відреагувати на зміни попиту і ціни. Тут спостерігається зовсім нееластична крива пропозиції. Крива пропозиції займає в цьому випадку вертикальне положення, всі фактори виробництва постійні.

При короткостроковому періоді підприємство з незмінними виробничими потужностями має достатньо часу, щоб використати їх більш чи менш інтенсивно. Підприємство має можливість пристосуватись до попиту за рахунок більшої завантаженості обладнання, інтенсифікації праці і продажу існуючих запасів. Крива пропозиції при цьому відхиляється від суворо вертикального положення в напрямку, визначеному законом пропозиції. Еластичність пропозиції стає позитивною (більшою від нуля). Це буде означати більш високу еластичність пропозиції.

В умовах довготривалого періоду підприємствам достатньо часу, щоб відреагувати на ринкову ситуацію. У цьому випадку ми маємо криву більш еластичної пропозиції.

Виробники можуть перебудувати виробництво за рахунок заміни старого обладнання новим, більш продуктивним, розширити виробничі потужності. У випадку підвищення цін на продукцію відбувається входження нових фірм до галузі, яка виробляє цей товар.

Практичні завдання

Завдання 1

У таблиці представлені дані про витрати і доходи певної фірми. Заповніть таблицю.

Q	P	TR	TC	TPr	AR	MR
1	200	400
2	200	500
3	200	600
4	200	700
5	200	800
6	200	900
7	200	1000
8	200	1100
9	200	1200
10	200	1300

Побудувати графіки TC, TR, AR, MR. При якому обсязі випуску фірма одержує нульовий економічний прибуток, а при якому - максимальний?

Завдання 2

Заповнить таблицю і визначте, який обсяг виробництва вибере фірма, що бажає максимізувати прибуток за ціною 5 грн. При якій ціні підприємство має закритися?

Q	TC	FC	VC	MC	ATC	AFC	AVC
0	4	2
1	8
2	10
3	14
4	20

Контрольні завдання

1. Покажіть, у чому різниця між короткостроковими та довгостроковими виробничими можливостями, які відкриваються перед фірмою.

2. Визначте, у якій ситуації «граничний продукт» праці може бути негативним?

3. Обґрунтуйте вірогідність висловлювання: «Фірма купує ресурси з економічною вигодою, якщо остання ум. грош. од., витрачена на кожний ресурс, приводить до одного й того ж збільшення кількості продукції».

Ключові терміни і поняття

Випуск - будь-яке благо, виготовлене підприємством для продажу.

Виробнича функція - залежність між кількістю факторів, що використовуються і максимальним випуском продукції.

Виробнича функція Кобба-Дугласа - функція, що характеризує технологію з повною взаємозалежністю факторів виробництва та з одиничною еластичністю випуску від масштабу.

Виробнича функція Леонтьєва - різновид виробничої функції, що характеризує технологію з невзаємозамінними факторами виробництва та з одиничною еластичністю випуску від масштабу.

Граничний продукт - приріст випуску при залученні у виробництво додаткової одиниці змінного фактора.

Довгостроковий період - це період часу, який достатній для того, щоб можна було змінити всі фактори виробництва.

Короткостроковий період - проміжок часу, протягом якого неможливо змінити жоден з виробничих ресурсів.

Постійна віддача від масштабу - збільшення випуску тими ж темпами, що й нарощення витрат всіх виробничих ресурсів.

Середній продукт - обсяг випуску на одиницю виробничого фактора, що використовується.

Технологічно ефективний спосіб виробництва - такий спосіб, якщо не існує іншого, за якого може бути зменшено використання хоча б одного з ресурсів без збільшення жодного іншого.

Технологія виробництва - різні співвідношення факторів виробництва, які використовуються виробником для виготовлення продукції.

Бібліографічний список до практичного заняття

2; 3; 5; 10; 11; 18; 19.

Практичне заняття № 7

Тема 7. Варіація факторів виробництва та оптимум товаровиробника

Мета роботи: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів з питань проблем виробничої діяльності фірми.

План заняття

1. Виробнича функція з одним та двома змінними факторами.

2. Віддача від масштабу.

3. Оптимум виробництва.

Методичні рекомендації до практичного заняття

При розгляді першого питання слід звернути увагу на виробничу функцію з одним змінним фактором, яка має вигляд:

Q = f(F₁; F₂; … F_n) , (3.2)

де Q - максимальний обсяг виробництва при даних витратах;

F₁- змінний фактор;

F₂; … F_n - постійні фактори;

F₁ - кількість використаного фактора f₁;

F₂ - кількість використаного фактора f_2;

F_n - кількість використаного фактора f_n.

Слід показати графічно та пояснити сутність феномену «згасання виробничої функції», яка відображається в законі спадної продуктивності змінного фактора виробництва: при збільшенні використання якогось виробничого фактора (при незмінності інших факторів) рано чи пізно досягається така точка, в якій додаткове використання змінного фактора призведе до зниження спочатку відносного, а потім і абсолютного обсягу випуску продукції.

Слід розглянути виробничу функцію з двома змінними факторами, яка має вигляд:

Q = f( F₁;F₂) , (3.3)

де Q - максимальний обсяг виробництва при даних витратах, постійний фактор;

F₁ - кількість використаного фактору f₁;

F₂ - кількість використаного фактору f_2.

Слід розглянути економічний зміст та особливості ізокванти.

Ізокванта - це крива, яка показує безкінечну множину комбінацій факторів виробництва, які забезпечують однаковий випуск продукції.

Сукупність ізоквант, що відображають максимальний випуск виробництва при використанні певних обсягів ресурсів, називають картою ізоквант. Кутовий коефіцієнт ізокванти характеризується граничною нормою технічного заміщення, яка має вигляд:

MRTS_LK = , (3.4)

де MRTS - гранична норма технічного заміщення;

MP_L - граничний продукт праці;

MP_K - граничний продукт капіталу.

У другому питанні слід звернути увагу на ситуацію, коли обсяги ресурсів пропорційно нарощуються, та показати її графічне зображення (крива «шлях розвитку»). Форма цієї кривої залежить:

- від форми ізокванти;

- від цін на ресурси.

За допомогою кривої «шлях розвитку» треба розглянути різні варіанти віддачі від масштабу:

Зростаюча, яка має місце при відносній економії ресурсів.

Спадна, яка дозволяє визначити мінімально ефективний розмір підприємства.

Постійна, в цьому випадку збільшення обсягів виробництва вимагає пропорційного нарощування обсягів ресурсів.

За допомогою детального розгляду ефекту від масштабу можна визначити технологічну та економічну ефективність.

У третьому питанні слід значну увагу приділити вибору комбінації виробничих факторів і визначити поняття та графічне зображення ізокости.

Ізокоста - це лінія, яка показує комбінації ресурсів, що призводять до однакових витрат на виробництво. Точка дотику ізокости до ізокванти визначає рівновагу виробника.

Слід також чітко знати:

Критерії мінімізації витрат - умова, при якій витрати мінімізуються у тому випадку, коли кожна остання грошова одиниця, витрачена на кожний ресурс, дає однаковий граничний продукт.

Критерій максимізації випуску - означає, що граничні продукти всіх факторів виробництва у вартісному виразі дорівнюють їх цінам.

Ключові терміни і поняття

Віддача від масштабу - результат впливу на випуск продукції зміни обох виробничих факторів

Гранична норма технічної заміни (технологічного заміщення) - кількість одного виробничого фактора, яку може замінити додаткова одиниця іншого, при чому загальний випуск продукції залишається незмінним

Закон спадної віддачі ресурсу - при відсутності технічного прогресу збільшення використання одного із змінних факторів виробництва і незмінних інших після досягнення оптимального співвідношення факторів тягне за собою зниження випуску продукції.

Зростаюча віддача від масштабу - збільшення обсягу випуску більш високими темпами, ніж зростають витрати всіх виробничих ресурсів.

Ізокванта - крива, що являє собою безліч комбінацій факторів виробництва, що забезпечують однаковий випуск продукції.

Ізокоста - лінія, що об'єднує всі можливі комбінації ресурсів, які мають однакову сумарну вартість.

Карта ізоквант - сукупність ізоквант.

Коефіцієнт еластичності випуску від масштабу показує на скільки відсотків зміниться випуск при зміні темпу росту всіх факторів на 1%.

Коефіцієнт еластичності випуску по змінному фактору показує на скільки відсотків зміниться випуск при зміні фактора на один відсоток.

Постійна віддача від масштабу - збільшення випуску тими ж темпами, що й нарощення витрат всіх виробничих ресурсів.

Правило використання ресурсів - щоб максимізувати прибуток, потрібно залучати додаткові одиниці ресурсу доти, доки кожна додаткова одиниця ресурсу дає приріст сукупного доходу, що перевищує приріст сукупних витрат.

Правило максимізації прибутку - кожний ресурс використовується доти, доки його граничний продукт у вартісному виразі не буде дорівнювати його ціні.

Економічно ефективний спосіб виробництва - це такий, який мінімізує альтернативну вартість витрат, що використовуються у виробництві.

Бібліографічний список до практичного заняття

1; 2; 3; 4; 5; 6.

Практичне заняття № 8

Тема 8. Витрати виробництва

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів з питань проблеми природи витрат виробництва, їх особливостей як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді.

План заняття

1. Поняття і види витрат.

2. Витрати виробництва в короткому періоді.

3. Витрати на довготривалих інтервалах.

Методичні рекомендації до практичного заняття

При підготовці першого питання слід звернути увагу на те, що економічні витрати - це ті витрати, які фірма зобов'язана забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відвернути ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах.

Необхідно показати різновиди витрат, які поділяються на явні та неявні.

Явні витрати - це альтернативні витрати, які мають форму платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів. До числа явних витрат належить зарплата співробітникам, виплати банкам та іншим постачальникам, оплата за юридичні послуги, транспортні витрати та інше.

До числа неявних (імплікаційних) відносяться альтернативні витрати використання ресурсів, які належать власникам фірми. Ці витрати непередбачені контрактами (договорами), обов'язковими для явних платежів, і тому залишаються неодержаними.

Витрати можна поділити на зовнішні та внутрішні. Поділ витрат на явні та імплікаційні - єдиний спосіб їх класифікації.

Ще один важливий спосіб класифікації витрат ґрунтується на розрахунку тимчасових горизонтів, протягом яких приймаються ті або інші рішення.

Витрати можуть бути постійними і змінними.

Слід звернути увагу на деякі характерні для сучасного аналізу аспекти дослідження витрат виробництва.

Витрати виробництва, що включають нормальний або середній прибуток, показують економічні витрати. Економічними витратами, за сучасною теорією, вважають витрати фірми, здійснені в умовах прийняття найкращого господарського рішення щодо використання власної продукції у виробничому процесі.

У бухгалтерському обліку внутрішні витрати обчислюються за собівартістю.

Витрати виробництва, що виникають у процесі виробництва, можна класифікувати не тільки за тим, які ресурси використовуються інакше, ніж ресурси фірми, або ресурси, за які довелося заплатити.

Можна класифікувати витрати залежно від впливу на них збільшення масштабів виробництва.

За своєю структурою витрати бувають загальними, які у свою чергу поділяються на постійні та змінні, а також середні валові, середні постійні, середні змінні та граничні витрати.

У другому питанні треба відзначити, що в межах короткострокового періоду виробничі потужності фірми є фіксованими. Фірма може використовувати свої потужності більш-менш інтенсивно, збільшуючи або зменшуючи кількість споживаних змінних ресурсів, яких часом невистачає для зміни розмірів підприємства.

В основу відповіді можна покласти дію закону спадної віддачі, який стверджує, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання до фіксованої кількості обладнання додаткових одиниць змінного ресурсу призведе до зменшення граничного продукту, одержаного в результаті залучення кожного додаткового працівника.

Треба показати, що оскільки виробничі ресурси поділяються на постійні та змінні, витрати в межах короткострокового періоду часу також є або постійними, або змінними. Постійними витратами називаються витрати, величина яких не залежить від обсягу виробництва. Змінними витратами називаються витрати, які не змінюються від обсягу виробництва.

Загальні витрати виробництва продукції є сумою постійних та змінних витрат виробництва.

Крім цього, треба дати характеристику середніх постійних, середніх змінних, середніх загальних і граничних витрат.

З короткостроковими тимчасовими інтервалами пов'язані змінні витрати, за допомогою яких можна змінювати обсяги виробленої продукції. Очевидно, що підприємство не може відразу значно збільшити обсяг своєї продукції, бо для цього потрібно розширити виробничі площі, парк машин, поновити технологію.

На короткострокових тимчасових інтервалах обсяг продукції можна регулювати за допомогою змінних витрат на сировину, працю, енергію значно оперативніше.

Попит, що виник на продукцію фірми, можна задовольнити, наприклад, за рахунок найму додаткових робітників, збільшення закупівлі сировини й матеріалів, але навряд чи таким шляхом можна задовольнити постійно зростаючий стійкий попит на продукцію підприємства невеликих розмірів.

У сучасній ринковій економіці розрахунок ефективності виробництва припускає порівняння граничного прибутку і граничних витрат.

Існує два способи визначення найбільших обсягів виробництва.

Перший - бухґалтерсько-аналітичний, заснований на табличних даних.

Другий - графічний. Тут орієнтири через співставлення граничних витрат і граничного прибутку складаються таким чином:

якщо граничний прибуток вищий від граничних витрат, можна розширити виробництво;

якщо граничний прибуток менший від граничних витрат, виробництво невигідне, його треба закривати.

Кратне рівноваги фірми з максимальним прибутком досягається у випадку рівності граничних витрат та граничного прибутку.

У третьому питанні слід показати, що у довготривалому періоді фірма може змінити масштаби своїх виробничих потужностей: вона може поставити додаткове обладнання або залишити в своєму користуванні меншу кількість обладнання.

Галузь також може змінити свої масштаби. Довгостроковий період достатній для того, щоб нові фірми могли вступати до галузі, а існуючі - залишити її.

Отже, у довгостроковому періоді всі ресурси є змінними.

Крива довгострокових АТС, або планова крива, складається з періодів кривих короткострокових АТС, що відповідають різним розмірам підприємств, які фірма може побудувати протягом тривалого часу. Крива довгострокового АТС має дугоподібну форму.

Довготривалі зміни середніх витрат у діяльності фірми або підприємства звичайно розглядають як змінні в масштабі виробництва.

Якщо у цьому інтервалі часу середні витрати підприємства зменшуються з ростом випуску продукції, то в цьому випадку підприємство має економію, обумовлену масштабами виробництва.

Якщо відбувається збільшення середніх витрат підприємства зі збільшенням обсягів виробництва, то підприємство зазнає збитків від масштабів виробництва.

За чий же рахунок виникає економія, обумовлена масштабом виробництва?

Перш за все, джерелом економії є, звичайно, якісні зміни у технології виробництва, що є наслідком впровадження нових досягнень науки і техніки в процесі виготовлення продукції, а також раціональна організація самого процесу виробництва.

Практичні завдання

Завдання 1

Підприємець, відмовившись від посади інженера із заробітною платою 5000 ум. грош. од. на місяць організував фірму, де використав свої заощадження в сумі 15 000 ум. грош. од. Крім цього, для здійснення діяльності було залучено кредит у розмірі 50 000 ум. грош. од., з яких 30 000 ум. грош. од. використано на придбання обладнання, яке щорічно зношується на 20%. Чому будуть дорівнювати економічні і бухгалтерські витрати фірми, якщо процент за кредит складає 20%, де депозитна ставка - 12%.

Завдання 2

Сукупні витрати виробництва 100 шт. товару складають 300 тис. грн., а 500шт. - 600 тис. грн. Вважаючи функцію лінійною, визначте величину сукупних витрат для випуску 400 шт. товару.

Завдання 3

Залежність сукупних витрат фірми від обсягів випуску наведено в таблиці:

Q	0	10	20	30	40	50
TC	0	75	95	140	200	280

Якщо ціна одиниці товару дорівнює 6 грн., то який обсяг виробництва обере підприємець?

Завдання 4

Постійні витрати фірми складають 60 грн., змінні наведено в таблиці. Розрахуйте сукупні середні, середні постійні, середні змінні і граничні витрати.

Обсяг виробництва, одиниць	Змінні витрати (VC), грн.
1	45
2	85
3	120
4	150
5	185
6	225
7	270
8	325
9	390
10	465

Завдання 5

За наведеними даними обчисліть ринкову ціну, зміні сукупні та середні втрати і визначте, що повинно робити фірма - збільшити або

зменшити випуск продукції чи закритися?

D	Q	TR	TC	FC	VC	AC	AVC	MC
	1000	5000		1500			5,5	5,0

Завдання 6

Фермерське господарство вирощує картоплю. Динаміка короткострокових змінних витрат та обсягів випуску наведена у таблиці. Постійні витрати дорівнюють 40 од. Розрахуйте такі витрати TC, VC. ATC, AFC, MC.

Q (т)	0	1	2	3	4	5	6
AVC (од)	0	40	40	46,6	55	72	86,6

Контрольні завдання

Чому в короткостроковому періоді всі витрати можна поділити на постійні та змінні?

Визначте, до якої категорії витрат належать такі види витрат: на рекламу продукції; на придбання палива; плата за сировину; податок з продажу; страхові внески; амортизаційні відрахування; плата за оренду фірмою конторського обладнання.

Покажіть на прикладах, у чому різниця між зовнішніми та внутрішніми витратами.

Проаналізуйте зовнішні і внутрішні витрати в інституті.

Обґрунтуйте, яким чином буде змінюватись обсяг виробництва у міру того, як все більша і більша кількість змінних ресурсів приєднуватиметься до фінансових ресурсів фірми?

Ключові терміни і поняття

Витрати альтернативні - кількість одиниць певного блага, від яких необхідно відмовитись задля виробництва певної кількості іншого блага.

Витрати виробництва - оцінене у вартісній формі споживання виробничих ресурсів, пов'язане з виробництвом та реалізацією продукції.

Витрати незворотні - фіксовані витрати, наявність яких обумовлена правом власності господарюючого суб'єкта на капітальне благо, для якого не існує альтернативного шляху використання, також ці витрати власник не відшкодує навіть у разі припинення господарської діяльності.

Граничні витрати - витрати, що пов'язані з виробництвом однієї додаткової одиниці продукції.

Змінні витрати - витрати виробництва, що пов'язані з обсягами виробництва продукції, тобто можуть змінюватися за коливанням обсягів виробленої продукції.

Правило найменших витрат - витрати мінімізуються в тому випадку, коли остання грошова одиниця, витрачена на кожний ресурс, дає однакову віддачу - граничну виручку.

Середні витрати - витрати, що приходяться на одиницю виробленої продукції.

Сукупні (загальні) витрати - сума постійних і змінних витрат, що в узагальненому підсумку являють собою собівартість продукції, що виготовляється.

Теорема Векселя -Джонсона - еластичність випуску від масштабу дорівнює сумі еластичностей випуску від кожного фактора виробництва.

Постійні витрати - витрати виробництва, що у короткостроковому періоді не будуть залежати від обсягів виробництва, тобто постійні витрати будуть наявні навіть тоді, коли підприємство нічого не випускає.

Бібліографічний список до практичного заняття

2; 5; 7; 10; 11; 18; 19, 21.

Практичне заняття 9

Тема 9. Ринок досконалої конкуренції

Мета заняття: поглибити, систематизувати та узагальнити знання студентів з питань діяльності фірм у довгостроковому та короткостроковому періоді за умов досконалої конкуренції.. Вивчити проблеми ціноутворення та випуску обсягу продукції в умовах даної ринкової структури.

План заняття

1. Характерні риси й особливості ринку досконалої конкуренції.

2. Ринкова поведінка підприємства в короткостроковому періоді.

3. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді.

Методичні рекомендації до практичного заняття

До першого питання слід дати загальну характеристику чотирьом ринковим ситуаціям: чистої конкуренції, чистої монополії, монополістичної конкуренції, олігополії.

Ці чотири моделі визначаються за кількістю фірм у галузі незалежно від того, випускається продукція стандартизована чи диференційна, наскільки легко чи важко новим фірмам вступити до галузі. Коротко про ці структури можна сказати таке:

- Чиста монополія, під якою розуміють ринок, це коли одна фірма є єдиним продавцем продукту або послуги. Проникнення до галузі додаткових фірм заблоковано, так що фірма представляє собою всю галузь.

- Монополістична конкуренція характеризується відносно більшим числом виробників, які виробляють диференційні продукти. Диференціація є основою для створення сприятливих умов для продажу і оновлення продукції.

- Олігополія відзначається невеликим числом продавців; ця «небагаточисельність» означає, що рішення про визначення цін і обсягів виробництва є взаємозалежними. Кожна фірма випробовує на собі вплив рішень, які приймаються її конкурентами, і повинна зважати на ці рішення у власній поведінці в галузі ціноутворення й визначення обсягу виробництва

Потрібно більш докладно розглянути особливості досконалої конкуренції. Сфера чистої конкуренції включає більше число незалежних фірм, які виробляють стандартизований продукт. Чиста конкуренція передбачає, що фірми і ресурси можуть переміщатись між галузями. Жодна фірма не може вплинути на ринкову ціну в конкурентній галузі, крива попиту фірми абсолютно еластична, і ціна, отже, дорівнює граничному прибутку.

Крім того, потрібно показати попит і прибуток окремої фірми. Зазначити, що є середнім, валовим прибутком і граничним прибутком.

Валовий прибуток на будь-якому рівні продажу може бути легко виділений шляхом перемножування ціни на відповідну кількість продукції, яку фірма може продати. А граничний прибуток є доповненням до валового прибутку, тобто додатковий прибуток, який є результатом продажу іще однієї одиниці продукції.

Оскільки фірма може продати додаткові одиниці продукції за постійну ціну, крива її граничного прибутку в умовах досконалої конкуренції збігається з її кривою досконалого еластичного попиту. Крива валового прибутку фірми має вигляд прямої висхідної лінії.

При підготовці другого питання необхідно розглянути, як у короткостроковому періоді відбувається максимізація прибутку або мінімізація збитків.

Важливо виділити два підходи до визначення рівня виробництва, при якому конкурентна фірма буде отримувати максимальний прибуток або мінімальні збитки.

Максимізація прибутку в короткостроковому періоді конкурентною фірмою може бути досліджена, якщо використати принцип співставлення сукупного прибутку з сукупними витратами, або принцип співставлення граничного прибутку з граничними витратами.

Фірма буде максимізувати прибутки, виробляючи такий обсяг продукції, при якому сукупний прибуток перевищує сукупні витрати найбільше. Потрібно зазначити, що за цієї умови його ціна перевищує мінімум середніх змінних витрат, тому конкурентна фірма буде максимізувати прибуток або мінімізувати збитки у короткостроковому періоді, виробляючи такий обсяг продукції, при якому ціна або граничний прибуток дорівнює граничним витратам. Якщо ціна вища від середніх сукупних витрат, обсяг продукції буде забезпечувати максимум економічних прибутків для фірми. Якщо ціна перевищує середні змінні витрати, але менша від середніх сукупних витрат, фірма буде мінімізувати свої збитки, виробляючи обсяг продукції.

Застосування правила MR=MC при різних можливих ринкових цінах призводить до того, що відрізок кривої граничних витрат фірми в короткостроковому періоді, який лежить над середніми змінними витратами, є її крива пропозиції у цьому часовому інтервалі.

При підготовці третього питання необхідно звернути увагу на те, що в довготривалому періоді конкурентна ціна матиме тенденцію до збігу з мінімумом середніх витрат виробництва.

Розглядаючи питання довготривалої рівноваги фірми в умовах конкуренції, потрібно зупинитись на трьох умовах, які в узагальненому вигляді можна виділити рівнянням:

P = MC = ATC = LAC, (3.5)

Фірма повинна мати спонукальний мотив до збільшення або зниження обсягів випуску при наявності визначених розмірів виробничого підприємства. Це означає, що короткострокові граничні витрати мають дорівнювати короткостроковим граничним прибуткам. Інакше кажучи, умови короткострокової рівноваги є також і умовами довгострокової рівноваги.

Не повинно існувати мотивів, що спонукали б нові фірми вступити до галузі або вийти з неї.

Для пояснення цих умов потрібно показати як приклад фірму, в якій виконуються всі три зазначені умови. По-перше, короткострокові граничні витрати дорівнюють ціні при відповідному обсязі випуску, який забезпечує фірмі максимальний прибуток. По-друге, фірма має підприємство, розміри якого як раз такі, що короткострокові середні певні витрати дорівнюють найменшим можливим довгостроковим середнім витратам при відповідному рівні випуску. По-третє, як довгострокові середні витрати, так і короткострокові повні витрати дорівнюють ціні при рівноважному рівні випуску продукції. Ця обставина гарантує відсутність мотивів, які б спонукали фірми як знову з'являтися на ринку, так і виходити з нього.

Звичайно середні і повні витрати складаються з явних грошових та імпліцитних витрат, які містять у собі альтернативну вартість капіталу або нормальний прибуток. Якщо не виконується хоча б одна із цих умов, то у фірми з'являються причини змінювати свої плани.

У цьому періоді економічні прибутки примусять фірми вступати до конкурентної галузі до тих пір, доки ці прибутки не будуть зведені до нуля конкуренцією.